Навчально-методичний посібник За загальною редакцією доктора історичних наук, професора О. А. Удода Суми Сумський державний університет



Сторінка3/22
Дата конвертації08.03.2016
Розмір4.24 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   22

Література

  1. Закон України «Про освіту» – К., 2006. – 40 с.

  2. Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа) // Директор школи. – 2002. - №1. – С. 5-15.

  3. Катеринчук О.В. Модернізація системи освіти / http://intkont.org/katerinchuk-ov-

modernizatsiya-sistemi-osviti.

  1. Родинна педагогіка: Навчально-метод. посібник /А. А. Марушкевич, В. Г. Постовий, Т. Ф. Алексеєнко та ін. – К., 2002. – 216 с.

  2. Сухомлинський В. Сто порад учителеві. – К.: Радянська школа, 1986. – 176 с.

  3. Сухомлинський В. Павлиська середня школа // Вибрані твори в п’яти томах. – К.: Рад. школа, 1979. – Т. 4. – С. 7-410.

  4. Сухомлинський В. Моральні цінності сім’ї. – К.: Рад. школа, 1979. – Т. 5. – С. 436-440.

  5. Сухомлинський В. Батьківська педагогіка. – К.: Рад. школа, 1979. – Т. 5. – С. 410-414.

  6. Сухомлинский В. Этюды о коммунистическом воспитании // Народное образование. – 1967. – № 2-6. – С. 41.

  7. Хомич Л.О. Професійно-педагогічна підготовка вчителя початкових класів / Л.О.Хомич. – К.: 1998. – 200 с.

11. Щербань П. М. Національне виховання в сім’ї. – К.: Боривітер, 2000. – 260 с.

Хмельницький національний університет

Кошонько Г. А., доцент кафедри практичної психології та педагогіки

Психологічна характеристика сучасної сім’ї
Актуальність. Сучасна сім’я, будучи невід’ємним чинником розвитку й соціалізації будь-якої людини, у цей час перебуває в глибокій кризі. Сьогодні для неї характерні показники нестабільного суспільства: ціннісний вакуум, соціальна апатія, нігілізм і багато чого іншого. Сучасна сім’я переживає політичні й економічні потрясіння - низька матеріальна забезпеченість, безробіття, ріст інфляції, міжетнічні й політичні конфлікти, зниження ролі духовних цінностей, лібералізація статевої моралі. Крім того, росте число сімей, що не зуміли адаптуватися до умов перехідного періоду, спостерігається недостатня ефективність соціальних програм відносно сім’ї.

Ці й інші негативні явища порушують нормальне функціонування сім’ї й призводять до того, що в сучасному соціумі відбуваються складні процеси деградації сімейного способу життя: має місце зниження престижу сім’ї, відсутня потреба молодих сімей мати в шлюбі дітей; росте число розлучень, обумовлених у ряді випадків внутрісімейним насильством; збільшується частка людей, що свідомо вибрали самітність як прийнятний стиль життя. Ці проблеми існують не тільки на рівні окремих регіонів, але й набувають загальнопланетарного значення.



Мета написання статті – розкрити психологічні особливості сучасної сім’ї.

Аналіз джерельної бази. Аналіз соціологічних, психолого-педагогічних досліджень, праці вчених Г.М.Андрєєвої, Ю.В.Васильєвої, О.Л.Звєрєвої, Т.А.Куликової, психолого-педагогічний досвід і практика дозволяють стверджувати, що в системі різноманітних соціальних інститутів і груп, що впливають на розвиток особистості, сім’я є не просто важливим, але й необхідним, глибоко специфічним, найвищою мірою діючим компонентом виховання.

Проблема конструктивної взаємодії людини в сім’ї, її гармонічного в ній існування, усвідомлення своїх потреб у сім’ї і їхній реалізації є в наш час досить актуальною (Ю.Е. Альошина, Л.Я. Гозман, А.Я. Варга, А.І.Захаров, О.А.Карабанова, А.С.Співаковська, А.Н.Обозова, Н.Н.Обозов, Е.Г.Ейдеміллер, В.В. Юстицький й інші).



Виклад основного матеріалу. Сім’я – невід’ємна складова суспільства, і занижувати її роль і значення як для суспільства, так і для окремої людини неприпустимо. У будь-якому цивілізованому суспільстві існує інститут сім’ї, і майбутнє людства не мислиться без сім’ї. Для кожної людини сім’я – початок початків і поняття щастя майже кожна людина зв’язує, насамперед, із цим інститутом.

Сім’я як соціальний інститут сьогодні досягла вершини свого розвитку. Цим почасти пояснюються й більш повільні зміни в структурі сімейних відносин у порівнянні з іншими соціальними реаліями. Криза сучасної сім’ї пов’язана з різкою зміною соціального статусу, у якому вона перебуває; повільним переходом сім’ї до нових соціально-економічних умов життя; тривалим процесом адаптації сім’ї до соціокультурних обставин, що змінилися. Результатом такого становища сім’ї є:

– різке зниження життєвого рівня малозабезпечених сімей, підвищення матеріальної забезпеченості, що є причиною виникнення суперечок, сварок, почуття заздрості, проявів недоброзичливого відношення один до одного;

– виникнення кримінальних підліткових й юнацьких організацій, ріст майнових злочинів, здійснюваних дітьми;

– різке збільшення дитячої злочинності, збільшення кількості дітей, що прилучаються до алкоголю, проституції, наркотиків;

– збільшення бродяжництва дітей і підлітків;

– ріст фактів підліткового і юнацького суїциду й спроб до нього (причини – неадекватні ситуації взаємодії в середовищі однолітків, у сім’ях, у школі);

– ріст конфліктності серед членів сім’ї, зниження авторитету батьків.

Структура й функції сім’ї різноманітні й залежать від соціальних факторів, особистісних особливостей чоловіка й жінки, рівня їхньої культури й освіченості.

У психолого-педагогічній, філософській, соціологічній літературі основні характеристики сучасної сім’ї представлені, як:

– переважна перевага світських, цивільних шлюбів, ріст числа церковних шлюбів;

– воля вступу у шлюб й розірвання шлюбу;

– рівноправність чоловіків і жінок у шлюбі;

– збільшення кількості нуклеарних сімей;

– створення здебільшого одно-дводітної сім’ї.

Якщо раніше був поширений тип багатодітної сім’ї, то в теперішній час більше половини всіх сімей мають одну дитину або зовсім не мають дітей. Дуже мало сімей, які мають двох або трьох дітей. Причин цього декілька: розповсюдження міського способу життя, масова зайнятість жінок у виробничій сфері, ріст культури людей, збільшення потреб, різке погіршення матеріального становища основної маси населення, складності з житловими умовами. Разом із зниженням народжуваності змінюється і структура сімей.

Проведений аналіз літературних джерел і соціокультурних реалій дозволяють виділити наступну структуру сучасної сім’ї:

– наявність шлюбних партнерів (повна, формально повна, неповна);

– стадія життєвого циклу сім’ї (молода, зріла, літня);

– порядок вступу у шлюб (первинний, вторинний);

– кількість поколінь у сім’ї (одне або кілька поколінь проживає разом);

– кількість дітей (бездітна, малодітна й багатодітна).

Як бачимо, сім’я являє собою більш складну систему відносин, ніж шлюб, оскільки вона, як правило, поєднує не тільки чоловіка й жінку, але і їхніх дітей, а також інших родичів або просто близьких подружжю і необхідних їм людей.

Для сім’ї як малої соціальної групи характерна наявність ряду суспільних цілей, які змінюються на різних життєвих циклах; часткове розходження в інтересах, потребах й установках членів сім’ї; опосредкованість спільної діяльності. Отже, від того, якою мірою чоловік і жінка й інші члени сім’ї здатні й готові піклуватися один про одного, співчувати, співпереживати, об’єднувати зусилля для подолання труднощів, проявляти терпимість і поблажливість, залежать благополуччя й довголіття сім’ї.

Інтегральними характеристиками сім’ї, які багато в чому визначають її потенціали, вважаються: психологічне здоров’я, функціонально-рольова погодженість, соціально - рольова адекватність, емоційна задоволеність, адаптивність у мікросоціальних відносинах, спрямованість на сімейне довголіття.

Важлива роль у сім’ї приділяється спілкуванню в єдності трьох його складових: комунікативної (обмін інформацією), інтерактивної (організація взаємодії), перцептивної (сприйняття партнерами один одного). В реальному житті взаємовідносини між людьми складаються по-різному, а тому можливе існування різних варіантів сім’ї.

Найпоширенішою вважається нуклеарна сім’я, яка складається з батьків і дітей, що перебувають на їхньому утриманні, або подружньої пари. Така сім’я може бути повною або неповною, що утворилася в результаті розлучення, вдівства, народження дитини поза шлюбом. Якщо сімейна структура крім чоловіка, жінки та дітей включає інших родичів (батьків чоловіка й жінки, їхніх братів, сестер, онуків), то її називають розширеною. Сім’ї можуть розрізнятися за наявністю або відсутністю дітей й їхньої кількості: бездітні, однодітні, малодітні, багатодітні.

За характером розподілу сімейних обов’язків і по тому, хто в сім’ї є лідером, виділяють три основних типи сім’ї.

1. Традиційна (патріархальна) сім’я, де під одним дахом проживають мінімум три покоління, і роль лідера приділяється старшому чоловіку. Тут існує економічна залежність жінки й дітей від чоловіка; чітко закріплені чоловічі й жіночі обов’язки; безумовно, визнається чоловіче верховенство.

2. Нетрадиційна (експлуататорська) сім’я: при установках на чоловіче лідерство, твердому розподілі чоловічих і жіночих ролей у сім’ї, розмежуванні обов’язків між подружжям, за жінкою закріплюється ще й право на участь у суспільній праці на рівні із чоловіком. Цілком природно, що в такій сім’ї через надмірну зайнятість жінки, її перевантажень з’являється свій комплекс проблем.

3. Егалітарна сім’я (сім’я рівних), у якій домашні обов’язки пропорційно діляться між подружжям, іншими членами сім’ї, рішення приймаються спільно, емоційні відносини пронизані турботою, любов’ю, повагою, довірою.

Всю безліч проблем, пов’язаних із сучасною сім’єю, можна розділити на наступні групи:

1. Соціально-економічні проблеми. До цієї групи можна віднести проблеми, пов’язані з рівнем життя сім’ї, її бюджетом (у тому числі споживчим бюджетом середньої сім’ї), питомою вагою в структурі суспільства малозабезпечених сімей і сімей, що живуть нижче риси бідності, зі специфічними потребами багатодітних і молодих сімей, державної системи матеріальної допомоги.

2. Соціально-побутові проблеми. За значеннєвим змістом подібні із соціально-економічними проблемами. До даної групи відносяться проблеми, пов’язані із забезпеченням сім’ї житлом, з умовами проживання, а так само споживчим бюджетом середньої сім’ї.

3. Соціально-психологічні проблеми. Ця група включає самий широкий спектр проблем: вони зв’язані зі знайомством, вибором шлюбного партнера й далі – шлюбно-сімейною адаптацією, узгодженням сімейних і внутрісімейних ролей, особистісною автономією й самоствердженням у сім’ях. Крім того, до них відносяться й проблеми подружньої сумісності, сімейних конфліктів, згуртованості сім’ї як малої групи, насильства в сім’ях.

4. Проблеми стабільності сучасної сім’ї. Дану проблематику становлять стан і динаміка сімейних розлучень, їх соціально-типологічні й регіональні аспекти, причини розлучень, цінності шлюбу, задоволеність шлюбом як фактор стабільності сімейного союзу, її соціально-психологічна характеристика.

5. Проблеми сімейного виховання. У даній групі проблем можуть розглядатися стан сімейного виховання, типи сімей за критерієм виховання, батьківські ролі, положення дитини в сім’ях, умови ефективності й прорахунки сімейного виховання. Зазначені проблеми природно пов’язані із соціально-психологічними проблемами й проблемами стабільності сімей.

6. Проблеми сімей групи ризику. Фактори, що спричиняють соціальний ризик, можуть мати соціально-економічний, медико-санітарний, соціально-демографічний, соціально-психологічний, кримінальний характер. Їхня дія приводить до втрати сімейних зв’язків, росту числа дітей, що залишилися без піклування батьків, постійного місця проживання, коштів до існування. Бездоглядність дітей продовжує становити одну з найбільш тривожних характеристик сучасного суспільства. До сімей групи ризику відносять: неповні сім’ї, сім’ї, що виховують або мають у своєму складі інвалідів, багатодітні сім’ї, незаможні й бідні сім’ї.

Сфера сімейної діяльності досить складна й знаходить своє змістовне вираження у виконуваних нею функціях. І.В. Гребенніков відносить до функцій сім’ї репродуктивну, економічну, виховну, комунікативну, функцію організації дозвілля і відпочинку [4]. Е.Е Ейдеміллер і В.В.Юстицькіс відмічають, що сім’ї належить виховна, господарсько-побутова і емоційна функція, а також функції духовного спілкування, первинного соціального контролю і сексуально-еротична функція [7]. Деякі автори (А.Г.Харчев, А.І.Антонов) поділяють функції сім’ї на специфічні, що виходять із сутності сім’ї та відображають її особливості як соціального явища, і неспецифічні – ті функції, до виконання яких сім’я виявилася примушеною або пристосувалася в визначених історичних обставинах [1].

Специфічні функції сім’ї, до яких відноситься народження (репродуктивна функція), утримання і виховання дітей (функція соціалізації) зберігаються при всіх змінах суспільства. До неспецифічних функцій сім’ї відносять накопичення й передачу власності, статусу, організацію виробництва і споживання, домогосподарство, відпочинок і дозвілля, турботу про здоров’я і благополуччя членів сім’ї, створення мікроклімату, що сприяє зняттю напруження і самозбереженню Я кожного. Ці функції розкривають історично минущу життєдіяльність сім’ї.

Такі автори, як Е.К.Васильєва, А.Г.Харчев, М.С.Мацковський визначають функції сім’ї як основний зміст сукупності соціальних ролей в сім’ї. Більшість дослідників виділяють сімейні ролі на основі набору функцій сім’ї як малої групи, акцентують відношення між членами сім’ї в зв’язку з розподілом ролей і функціонально-рольової структури [3; 5]. Основна увага дослідників направлена на вивчення ролей, що відповідають господарсько-побутовій і виховній функціям.

Все більшого значення дослідники сімейних відносин надають комунікативній функції сім’ї. Досить часто з комунікативною функцією пов’язують діяльність по створенню психологічного клімату сім’ї. А в сучасних умовах дуже зросло значення сім’ї як «психологічного захисту особистості». Характерний для тієї чи іншої сім’ї більш чи менш стійкий емоційний настрій прийнято називати психологічним кліматом. Він є наслідком сімейної комунікації, тобто виникає в результаті сукупності настроїв членів сім’ї, їх душевних переживань і хвилювань, відношенням один до одного, до інших людей, до роботи, до навколишніх подій.

У теперішній час помітно зростає функція сім’ї по організації дозвілля та відпочинку, так як вільний час – одна з найважливіших соціальних цінностей, незамінний засіб відновлення фізичних і духовних сил людини, всебічного розвитку особистості.

У сучасних сім’ях жіноча побутова зайнятість у два – три рази перевищує чоловічу. Крім того, суттєво змінилася традиційна роль чоловіка в сім’ї – він перестав бути єдиним годувальником. Все це негативно впливає на подружні відносини та на виховання дітей.

Таким чином, виконуючи велику кількість функцій, сім’я є основою суспільства, гарантією його стабільного стану й розвитку. Порушення будь-якої із функцій сім’ї веде до неминучих проблем і конфліктів як усередині сім’ї, так і за її межами.

Висновки. Сім’я – це такий фундамент суспільства й таке мікросередовище, клімат якого сприяє або перешкоджає розвитку моральних і фізичних сил людини, становленню її як соціальної істоти. Саме в сім’ї закладаються ті моральні основи, які сприяють розвитку особистості. Суспільство кровно зацікавлене в міцній, духовно й морально здоровій сім’ї. Вона вимагає уваги й допомоги з боку держави у виконанні соціальних функцій, вихованні дітей, у поліпшенні матеріальних, житлових і побутових умов.

Література

1. Андреева Т.В. Семейная психология. – СПб.: Речь, 2004. – 224 с.

2. Антонов А.И. Социология семьи. – М.: Просвещение, 1996. – 348 с.

3. Васильева Э.К. Семья и ее функции: демографически статистический анализ. – М.: Статистика, 1975. – 181 с.

4. Гребенников И.В. Основы семейной жизни. – М.: Просвещение, 1991. – 158 с.

5. Харчев А.Г., Мацковский М.С. Современная семья и ее проблемы. – М.: Статистика, 1978. – 223 с.

6. Целуйко В.М. Психологические проблемы современной семьи/ В.М.Целуйко. – Екатеринбург: У-Фактория, 2007. – 496 с.

7. Эйдемиллер Э.Г., Юстицкис В. В. Семейная психотерапия. – Л., 1990. – 674 с.



Хмельницький національний університет

Кошонько Г. А. , доцент кафедри

практичної психології та педагогіки

Формування готовності старшокласників до створення сім’ї

Актуальність. Сімейна політика всіх цивілізованих країн своїм пріоритетним завданням вважає зміцнення інституту сім’ї. Але у сучасних системах виховання та освіти більшості країн практично відсутня спеціальна підготовка до шлюбу і виконання подружніх обов’язків. Молоді люди, перебуваючи в полоні сентиментальних, романтичних уявлень, одружуються і не знають правил та закономірностей подружнього життя. Багато хто з них потім швидко розлучається. Наукове вивчення соціально-психологічних аспектів підготовки молоді до шлюбу, надання їм поряд з іншим, належного значення, виведення на високий рівень розвитку культури шлюбно-сімейних відносин є однією з актуальних проблем психологічної науки.

Аналіз джерельної бази. Сімейна проблематика досить широко представлена як у соціологічних (С.І.Голод, В.І.Зацепін, М.С.Мацковський, А.Г.Харчев, Д.М.Чечот та ін.), так і у психологічних (М.І.Алексєєва, Т.В.Буленко, Т.В.Балакун, С.В.Дворяк, Е.Г.Ейдеміллер, З.М.Кісарчук, Г.С.Кочарян, А.С.Кочарян, Б.Г.Херсонський, В.В.Юстицький та ін.) роботах.

Проблема підготовки учнівської молоді до сімейного життя, статевого та дошлюбного виховання знайшла своє відображення також у дослідженнях вітчизняних педагогів. Ними вивчались такі аспекти даної проблеми: теоретичні основи статевого виховання (В.Є.Каган, В.М.Колбановський, Л.І.Слинько); статеве виховання в сім’ї (А.В.Говорун, Г.Ф.Дейнега, Д.В.Колесов); моральні аспекти підготовки школярів до сімейного життя (Л.Я.Верб, 3.Г.Зайцева, Р.А.Лемехова, І.А.Трухін); індивідуальний підхід до старшокласників у підготовці майбутнього сім’янина (В.М.Бизова, М.Ф.Феоктистова).



Виклад основного матеріалу. Одна з практичних задач у сфері психології сім’ї – підготовка молоді до створення сім’ї. Підготовка до сімейного життя - це складний цілісний процес, показником результативності якого є готовність молодих людей правильно будувати свої взаємини у подружньому житті. У зв’язку з тенденцією до різкого омолодження шлюбу актуальною стає підготовка до одруження молоді.

У формуванні майбутнього сім’янина важливе значення має процес підготовки та формування психологічної готовності особистості до створення сім’ї та виконання подружніх ролей. Роль психологічних чинників у створенні сприятливого морального клімату сім’ї важко переоцінити. Тому кожна молода людина, яка вступає в шлюб, повинна пройти серйозну психологічну підготовку, основні завдання якої ми сформулювали так: розвиток психологічної готовності особистості кожного старшокласника до створення у майбутньому сім’ї, вміння спілкуватись і співпрацювати, йти назустріч іншим людям; розвиток розуміння психології дружби і кохання, ознайомлення молоді з основами морально-психологічного клімату сім’ї, етапами досягнення подружньої сумісності, умовами гармонізації сімейних стосунків; навчання розумінню психологічних відмінностей чоловіка і жінки, умінню враховувати їх у міжстатевому спілкуванні; готовності і вміння регулювати складні конфліктні ситуації в міжособистісному спілкуванні та сім’ї; ознайомлення з основними типами темпераменту, характеру та формування вміння враховувати їх у міжособистісному спілкуванні; озброєння прийомами елементарної психічної саморегуляції, методикою самоконтролю і самокорекції поведінки та особистісних якостей.

Загалом підготовка до сімейного життя повинна включати такі складові:


  • загально-соціальна та матеріально-економічна - ідейні цінності сім’ї, соціальні ролі подружжя та батьків; а також знання про бюджет сім’ї, її матеріальне забезпечення;

  • житлово-побутова - організація життя, житлові умови і вміння вести домашнє господарство;

  • демографічна - знання про репродуктивне здоров’я, планування в сім’ї, народження в сім’ї бажаних дітей;

  • комунікативна - стосунки в сім’ї між подружжям, членами родини, з оточуючими, виховання моральних якостей, необхідних для нормальних взаємин (чесність, порядність, взаємодопомога, взаєморозуміння, милосердя, доброта, відповідальність, почуття обов’язку, толерантність, повага до батьків, членів родини, формування правильних уявлень про ролі чоловіка і жінки у сім’ї); оволодіння навичками спілкування, вміння розуміти інших людей; знання про гармонію сексуальних стосунків;

  • виховна - відповідальність за виховання дітей, розуміння основ сімейного виховання, ролі батька й матері у житті дитини;

  • правова - знання з основ законодавства про шлюб та сім’ю, сімейну угоду, про обов’язки подружжя один перед одним, батьків перед дітьми, перед суспільством.

Соціально-психологічна готовність до створення сім’ї як комплекс взаємопов’язаних характеристик самосвідомості включає мотиваційно-ціннісний компонент, що знаходить своє вираження в смисловій сфері, Я – життєвих орієнтаціях, переконаннях, моральних настановленнях; когнітивний компонент як наявність системи знань, належного рівня поінформованості щодо функціонування сім’ї; емоційно-регулятивний компонент як здатність до рефлексії та саморегуляції поведінки і емоційних станів; поведінковий — як сукупність соціально-психологічних умінь та навичок, необхідних для шлюбно-сімейної взаємодії.

Серед прийнятих у суспільстві показників готовності особистості до створення сім’ї називаються такі, як завершення освіти, здобуття професії, початок самостійної трудової діяльності. З цим нерозривно пов’язана соціально-економічна готовність молоді до шлюбу, сутність якої полягає в можливості майбутніх подружжів самостійно матеріально забезпечити себе і свою сім’ю. Готовність до шлюбу включає усвідомлення молоддю того, що вони беруть на себе відповідальність один за одного, за сім’ю, за дітей.



Результати дослідження. Метою нашого дослідження було вивчення готовності випускників шкіл до різних аспектів сімейного життя. У проведеному нами опитуванні взяло участь 40 учнів. Вік респондентів – 16-17 років.

Опитування проводилось з метою отримання більш достовірних результатів, анонімно, без вказування прізвища. Узагальнена самооцінка учнями проводились за 10-бальною системою. Результати вивчення представлені у таблиці 1.



Таблиця 1 - Ступінь готовності старшокласників до різних аспектів сімейного життя

№ п/п

Аспекти сімейного життя

Середня самооцінка

І.

Виховання дітей

4,8

2.

Взаємини із шлюбним партнером

8,1

3.

Інтимні стосунки

2,3

4.

Самостійне ведення домашнього господарства

6,3

5.

Розподіл сімейного бюджету

5,2

Наведені в таблиці дані свідчать про те, що учні досить низько оцінюють рівень готовності старшокласників до сімейного життя. Проте в оцінці готовності старшокласників до виховання своїх дітей, самостійного ведення домашнього господарства та щодо взаємин із своїм майбутнім шлюбним партнером слід зазначити, що вона дещо вища. Результати вказують на те, наскільки реальне життя є для молоді складнішим, суперечливішим і відрізняється від ідеального, уявного.

Юнака чи дівчину не можна вважати підготовленими до шлюбу, якщо у них не сформований ідеал сучасної сім’ї, якщо вони не мають чіткого уявлення про те, навіщо вступають у шлюб, чого чекають від сім’ї, які сімейні відносини хочуть побудувати, які обов’язки на них накладає шлюб, батьківство, як оптимально поєднувати сімейні і суспільні обов’язки тощо.

Загальне уявлення школярів про кохання та міжстатеве спілкування, як встановлено за результатами опитування, є не зовсім однозначним, поверховим, що свідчить про те, що для більшості з них проблеми створення сім’ї ще не є актуальними.

Для того, щоб уміти розв’язувати конфлікти майбутні подружжя повинні знати можливі причини, джерела їх виникнення. Справжні причини конфлікту часто дуже важко виявити через психологічні ускладнення. По-перше, в будь-якому конфлікті раціональне начало, зазвичай, послаблене емоціями. По-друге, істинні причини конфлікту можуть бути приховані в глибинах підсвідомості і проявлятися на поверхні лише у вигляді неприйнятних для „Я-концепції» особистості мотивів. По-третє, причини конфліктів можуть бути невловимі через так званий закон кругової каузальності (причинності) сімейних відносин, який проявляється в конфліктах.

Встановлено, що старшокласники не знають про те, що хоча конфліктні ситуації й порушують звичний хід подружнього життя, проте вони певною мірою можуть відкривати можливості для розвитку відносин, для досягнення вищого рівня взаємодії, для вирішення назрілих суперечностей. Як буде розв’язана конфліктна ситуація, визначається не тільки і не стільки характером самого конфлікту, скільки ставленням майбутніх членів сім’ї до нього.

Серед прийнятих у суспільстві показників готовності особистості до створення сім’ї називаються такі, як завершення освіти, здобуття професії, початок самостійної трудової діяльності. З цим нерозривно пов’язана соціально-економічна готовність молоді до шлюбу, сутність якої полягає в можливості майбутніх подружжів самостійно матеріально забезпечити себе і свою сім’ю. Готовність до шлюбу включає усвідомлення молоддю того, що вони беруть на себе відповідальність один за одного, за сім’ю, за дітей. З метою її діагностики нами були вивчені орієнтації учнів старшої школи на сім’ю. Їх результати подані у таблиці 2.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   22


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка