Навчально-методичний посібник За загальною редакцією доктора історичних наук, професора О. А. Удода Суми Сумський державний університет



Сторінка4/22
Дата конвертації08.03.2016
Розмір4.24 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   22

Таблиця 2. Особливості орієнтацій старшокласників на шлюб та сім’ю


Позиції старшокласників щодо шлюбу та створення сім’ї

Юнаків(у %)

Дівчат (у %)

1. Бажають вступити до шлюбу якнайшвидше після закінчення школи

4,4


8,3


2. Загалом думають про шлюб і створення сім’ї, але не поспішатимуть з цим

74,3


74,1


3. Не замислюються над цим або ж не бажають створювати сім’ю, вважаючи, що це буде стримувати їх особистісний розвиток

19,2


14,3


4. Інші відповіді

2,1

3,3

Орієнтованими на створення сім’ї виявились 78,7 % всіх опитаних юнаків і 82,4% - дівчат. Природно й те, що 19,2 % юнаків і 14,3 % дівчат ще не задумувались над цією проблемою. В результаті бесід було встановлено, що у цієї категорії школярів на даному етапі життєдіяльності домінували інші питання: навчання, вибір майбутньої професії, «пожити для себе» тощо. Вдвічі більше серед дівчат, у порівнянні з юнаками, в групі тих, хто зразу ж після закінчення школи бажає створити сім’ю.

У результаті дослідження виявилось, що у значної кількості випускників школи відсутні готовність брати на себе відповідальність за долю іншої людини, зміцнювати подружній союз, брати на себе батьківські обов’язки, не сформована установка на створення майбутньої офіцерської сім’ї.

Як показало дослідження, не всі юнаки і дівчата орієнтовані на створення сім’ї. Окремі хотіли б отримати сімейне щастя без будь-яких турбот, без особистої праці. Споживацька психологія є першопричиною багатьох майбутніх сімейних проблем. А звідси висновок: школярів необхідно орієнтувати на постійну працю для створення сімейного щастя власними руками.



Висновки. Таким чином, можна стверджувати, що створювати майбутню сім’ю повинна лише соціально зріла особистість, яка має високі моральні почуття, здатна управляти своєю поведінкою, змінювати її залежно від життєвих ситуацій, готова відірватися від батьківської опіки і самостійно приймати рішення, долаючи сімейні труднощі і негаразди, налагоджувати партнерські стосунки, адаптуючись до нових соціальних ролей.

Література

1. Говако Б.И. Студенческая семья. / Редкол.: Э.К. Васильева (пред.) и др. – М.: Мысль, 1988. – 158 с.

2. Голод С.И. Будущая семья: какова она? (Социально-нравственный аспект). – М.: Знание, 1990. – 64 с.

3. 3ацепин В.И. Молодая семья: социально-экономические, правовые, морально-психологические проблемы. – К.: Наукова думка, 1991. – 313 с.

4. Иванова Л.М. Судьба молодой семьи. – М.: Знание, 1989. – 190 с.

5. Кочетов А.И. Начала семейной жизни. – Минск: Полымя, 1987. – 221 с.

6. Мацковский М.С., Гурко Т.А. Молодая семья в большом городе. – М.: Знание, 1986. – 48 с.

7. Обозов Н.Н., Обозова А.Н. Факторы устойчивости брака. // Семья и личность (психолого-педегогические, социологические и медико-биологические проблемы). – М., 1981. – С.44-49.

8. Сысенко В. А. Молодежь вступает в брак. – М.: Мысль, 1986. – 365 с.

Хмельницький національний університет

Комар Т. В.,доцент кафедри практичної

психології та педагогіки, канд.. психол. наук

Дослідження особливостей соціального функціонування та гармонізації я-концепції одиноких матерів
Сучасний кризовий стан сім’ї виявляється у зміні її функціональних та структурних характеристик. На сьогоднішній день в Україні продовжує зростати кількість неповних сімей, які стають однією з найбільших груп об’єктів соціальної роботи. Так, кожна 7-8 дитина народжується у неповній сім’ї. 99% неповних сімей складають сім’ї одиноких матерів. У м. Хмельницькому загальна кількість одиноких матерів складає 1410 осіб.

Єдиним документом, який визначає правові аспекти закріплення статусу одинокої матері, є Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», в якому зазначається, що право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), якщо у свідоцтві про народження дитини відсутній запис про батька або запис про батька проведено в установленому порядку державним органом реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері дитини. При цьому право на допомогу мають вдови з дітьми, які не отримують соціальну пенсію або пенсію по втраті годувальника, одружені одинокі матері, якщо дитина народилася до шлюбу і не була всиновлена чоловіком. Водночас таким визначенням, яке вважається базовим для виділення категорії «одинокі матері» фактично виключаються випадки, коли після розлучення мати самостійно без участі батька виховує свою дитину, хоча фактично вона також являється одинокою матір’ю.

Зазвичай дослідження проблем неповної сім’ї обмежується матеріально-фінансовим становищем, факторами виховання дитини, і дуже часто абсолютно не враховує особливості особистісного стану одинокої матері. Водночас абсолютна більшість дослідників зазначає, що комфортність, гармонійність розвитку сім’ї, рівень задоволеності сімейним життям, морально-психологічний клімат сім’ї залежить від поведінки матері, її життєвих принципів та поглядів. Відповідно постає логічне припущення про необхідність спрямування допомоги сім’ї одинокої матері перш за все на гармонізацію її Я-концепції та оптимізацію її соціального функціонування, що відповідно стане передумовою перебудови морально-психологічного клімату сім’ї та характеру міжособистісних взаємодій у ній. Успішність функціонування кожної сім’ї, її комфортність для виховання дитини і розвитку особистостей її членів, складається з індивідуального рівня комфортності та готовності до виконання своїх обов’язків та функцій кожним членом родини.

Зміна умов та складових соціального функціонування одиноких матерів відповідно позначається на змінах у Я-концепції: від самооцінки і Я-образу до глибоких перебудов у мотиваційно-ціннісній сфері і рівні домагань, на відповідний їм особистісний життєвий сценарій. З метою подолання труднощів та протиріч, з якими стикаються одинокі матері, надання допомоги у вирішенні проблем та труднощів у їх соціальному функціонуванні і вивчення функціональних складових змін Я-концепції одиноких матерів нами було побудовано діагностичну програму, що включала в себе:

1) спрямовану на вивчення ставлення матері до різноманітних аспектів сімейної ролі методику РАRІ Е.С. Шефера та Р.К. Белла;

2) експериментально-психологічну методику вивчення рівня суб’єктивного контролю (за шкалою «екстернальності-інтернальності»);

3) анкетування, спрямоване на виявлення загальних особливостей сімейного функціонування, міжособистісних стосунків та рівня соціальної захищеності одиноких матерів.

У дослідженні, що проводилось на базі обласного та міського центру роботи з сім’ями, жінками та дітьми, взяли участь 86 одиноких матерів (результати опитування ще двох не враховувалися з причин відсутності відповідей на запитання однієї з методик). У вибірку, частина якої була побудована за рахунок методу «снігової кулі» (на основі особистих знайомств дослідників та даних, отриманих у МЦ «Родинний дім» про трьох одиноких матерів, що були їхніми клієнтами та залучили до дослідження ще 9 одиноких матерів центру матері та дитини), а інша частина - за допомогою цілеспрямованого відбору за місцем проживання (гуртожитки міста, причому як навчальних закладів, у яких проживають молоді одинокі матері, так і гуртожитків окремих підприємств).

Оскільки саме завдяки анкетуванню були отримані загальні характеристики соціального функціонування та самосвідомості одиноких матерів, які слугували додатковими даними при визначенні репрезентативності тестування за методиками та несли доповнюючий характер, спочатку буде проаналізовано саме результати опитування за допомогою методу анкетування.

Анкета дозволяє виявити окремі особливості соціального функціонування, самосвідомості та соціального захисту одиноких матерів за наступними параметрами:



  • ставлення суспільства до одиноких матерів;

  • обізнаність зі своїми основними правами та обов’язками;

  • рівень державної підтримки одиноких матерів в Україні;

  • отримання матеріальної допомоги та її види;

  • успішність поєднання роботи і виховання дитини та фактори, що на неї впливають;

  • стосунки з батьком дитини;

  • задоволеність особистим життям;

  • виникнення почуття пригніченості, тривоги, незадоволеності життям;

  • трактування виразу «щасливе життя»;

  • бажанні напрямки отримання допомоги у сфері матеріальних надань, психологічної підтримки, допомоги по вихованню дитини.

Оскільки деякі параметри передбачали специфічне формулювання соціального становища одиноких матерів та повинні були враховувати особливості їх обізнаності з певними категоріями права чи соціального захисту, нами було проведене пілотне дослідження за участю 5 одиноких матерів, при чому це дослідження носило характер експертної оцінки.

Види допомоги за різними сферами, а також відсоткове співвідношення спільних виборів і тенденцій у сфері бажаної допомоги розподілений таким чином:

1) у сфері психологічної підтримки переважними та найбільш актуальними є такі види допомоги, як надання консультаційних послуг, поширення інформації та матеріалів та збільшення їх доступності, створення центрів підтримки та допомоги одиноких матерів у кризових ситуаціях. Варто зазначити, що вибори, пов’язані з утворенням спеціалізованих консультаційних центрів робилися не лише представницями групи вищої освіти та відповідних професій (психолог, соціальний педагог), а й одинокими матерями з середньою спеціалізованою освітою, які працюють у віддалених від гуманітарної сфери професій.

2) у сфері допомоги по вихованню дитини - основне спрямування - допомога в організації вільного часу та догляду за дитиною.

В результаті проведення даного анкетування нами було вирішено обрати сукупність форм здійснення соціальної роботи по оптимізації соціального функціонування одиноких матерів на основі виділених ними бажаних форм допомоги. Відповідно до ресурсів дослідників до таких форм увійшли: створення групи самодопомоги, видання інформаційно-роздаткових матеріалів та проведення тренінгових занять.

Відповідно до отриманих результатів анкетування можна зробити попередній висновок про те, що соціальне функціонування одиноких матерів характеризується порушенням співвідношення у виконанні материнської, професійної та жіночої (інтимно-особистісної) ролей, і відповідно супроводжується високим рівнем тривожності, загальним рівнем негативного емоційного фону та порушенням міжособистісних взаємодій. Наступним компонентом дослідницької програми виступало тестування за методикою вивчення ставлення матері до сімейної ролі (РАRІ).

Оскільки аналіз результатів та віднайдення спільних тенденцій для тестування 86 респондентів є досить складним завданням, доцільно охарактеризувати загальні тенденції на основі виділення переважності та актуалізованості окремих ознак методики. Для нас вирішальне значення мали високі показники вираженості певної ознаки, і саме на основі їх виділення було проведено аналіз результатів дослідження. Відношення одиноких матерів до сімейної ролі.


  • обмеженість інтересів жінки рамками сім’ї, турботами виключно про сім’ю - характерна для більшості опитаних одиноких матерів (84%, 72 особи);

  • відчуття самопожертвування в ролі матері - актуалізоване у одиноких матерів середньої вікової групи (37 осіб з 39)

  • сімейні конфлікти - кореляції з іншими показниками та високим рівнем вираженості ознаки не виявлено;

  • надавторитет батьків - схильність до даної ознаки виявлена у 13% респонденток, осіб молодого віку;

  • незадоволеність роллю господині дому - виражена у 48% одиноких матерів;

  • «байдужість» чоловіка, його невключеність в справи сім’ї - дана ознака є досить актуальної для одиноких матерів середнього віку, так З 39 осіб вона виражена у 29;

  • домінування матері - у стосунках з дитиною є характерним для приблизно 42% одиноких матерів (36 осіб), тоді як протилежна тенденція характерна лише для 9% (8 осіб);

  • залежність і несамостійність матері - є нехарактерною ознакою (низькі показники у 74% одиноких матерів).

1. Відношення батьків до дитини. Оптимальний емоційний контакт.

  1. Спонука словесних проявів, вербалізації - виражена у 37% опитаних, тоді як не виражена - у 42%;

  1. Партнерські відносини характерні лише для 14% одиноких матерів;

  1. Розвиток активності дитини - є актуальною ознакою для 27% одиноких матерів;

  2. Зрівняльні відносини між батьками і дитиною є характерною ознакою для 57% опитаних.

2. Надмірна емоційна дистанція з дитиною

  1. дратівливість, запальність виражена у 73% (63 одиноких матері);

  1. суворість, зайва строгість - чітко виражена у 33 опитаних, що складає 38%;

  2. ухилення від контакту з дитиною - не є характерним для одиноких матерів за винятком 2 молодих респонденток.

3. Надмірна концентрація на дитині.

1) Надмірна турбота, встановлення відносин залежності - тенденція до даної ознаки помітна у 62 одиноких матерів (72%);



  1. Подолання опору, придушення волі - чітко виражено у трьох опитаних;

  2. Створення безпеки, побоювання образити - переважає у 83% одиноких матерів;

  3. Виключення позасімейних впливів характерне для 13%;

  4. Придушення агресивності - є характерною ознакою для 43% опитаних (37 осіб);

  5. Придушення сексуальності - є чітко вираженим у 70 опитаних (81 %);

  6. Надмірне втручання в світ дитини - характерне для половини респондентів (50%);

  7. Прагнення прискорити розвиток дитини яскраво виражене у 18% опитаних одиноких матерів.

Згідно з результатами дослідження, для більшості опитаних одиноких матерів характерне порушення адекватного сприйняття власної сімейної ролі та відповідні порушення соціального функціонування та Я-концепції, причому найбільш виражений характер носять тенденції до пріоритетності виконання материнської ролі перед інтимно-особистісними.

Варто зазначити, що за всіма шкалами методики кількість матерів, що демонструє «крайні» тенденції до інтернальності або екстернальнсоті, переважає, хоча і не значно, осіб, які демонструють «середні» показники.

Відповідно до отриманих результатів дослідження за трьома його компонентами можна сформулювати такі висновки:

1) для одиноких матерів характерне порушення соціального функціонування, пов’язане з дисгармонізацією виконання трьох основних соціальних ролей, які уособлюють сфери соціального функціонування -професійну, сімейну та інтимно-особистісну; найчастіше характер цих порушень зумовлюється переважною орієнтацією особистості на професійну або материнську ролі, тоді як рівень актуалізованості потреб в інтимно-особистісній сфері є незначно вираженим;

2) порушення у сфері соціального функціонування супроводжується дисгармонізацією Я-концепції у бік порушення адекватності самооцінки, рівня усвідомлення власних потреб, вмотивованості дій та поєднується з високим емоційним навантаженням та нервово-психічною напругою;

3) для одиноких матерів переважно характерними є висока вираженість тенденцій екстернальності (низький рівень суб’єктивного контролю, порушення бачення зв’язку між власними діями і значимими подіями життя, відсутність усвідомлення можливості контролювати перебіг подій тощо), що є характерними для молодих одиноких матерів, та тенденціями інтернальності (високий рівень суб’єктивного контролю над усіма життєвими ситуаціями, пов’язування важливих подій та власних дій, установка на можливість зміни та залежність її від власної активності, на високу відповідальність за усі події життя), що характерна для одиноких матерів середнього віку.



В результаті проведення дослідження було підтверджено, що особливості соціального функціонування одиноких матерів обумовлюють зміни в Я-концепції, що суттєво відображаються на їх активності та результативності виконання основних соціальних ролей.
Хмельницький національний університет

Левицька Т. Л., кафедра практичної психології та педагогіки

Підготовка студентів до сімейного життя
Готуючись створити сім’ю, студенти повинні пам’ятати про те, що сімейне життя – це не тільки реалізація ідеальних уявлень про шлюб, які склалися у молодих людей до шлюбу, але і реальне життя двох, а пізніше й кількох людей, при всій його складності і багатогранності. Створення сім’ї є самим відповідальним кроком, який людина здатна робити у своєму житті і потребує від неї особистої зрілості. Перш за все, це стосується готовності брати на себе відповідальність за інших людей (членів сім’ї). Подружнє життя включає безперервні переговори, укладання угод, компроміси і, звичайно, подолання труднощів та вирішення конфліктів. Якщо не відбудеться взаємної адаптації, то подружжя стає на шлях розлучення навіть за наявності сильних любовних почуттів і необхідних матеріальних і житлових умов. Отже, молоді люди повинні чітко уявляти те, яким має бути їхнє майбутнє подружнє життя і відповідним чином готуватися до нього, особливо у дошлюбний та передшлюбний періоди. Для полегшення такої роботи нами для студентів розроблено практичні рекомендації щодо самостійної підготовки до створення сім’ї. Висвітлення змісту цих рекомендацій і є метою нашої статті.

Результати аналізу наукової літератури [1-4] та емпіричного дослідження дозволили нам уточнити і визначити вимоги, яким повинен відповідати студент, готуючи себе до створення сім’ї. Зокрема, студент повинен володіти:

– навичками здорового способу життя (загартовуватися, займатися спортом, дотримуватися гігієни, позбавлятися шкідливих звичок). Це є основою підтримання та збереження фізичного та психічного здоров’я;

– здатністю планувати сімейний бюджет та матеріально утримувати сім’ю (бути працевлаштованим і спроможним вирішувати життєво важливі питання та розподіляти сімейний бюджет). Це є основою самостійності та відповідальності за сім’ю;

– уміннями будувати міжособистісні стосунки зі шлюбним партнером;

– умінням спланувати народження здорової та бажаної дитини (уникати небажаної вагітності, попереджати захворювання статевої системи, вибирати сприятливий час для народження дитини).

На наш погляд, основними проблемами майбутнього подружжя на початковому етапі створення сім’ї є:

а) відокремлення від батьківської сім’ї та встановлення зовнішньої межі молодої сім’ї;

б) розподіл сімейних ролей та сфер відповідальності.

Ці проблеми ставлять перед молодим подружжям такі завдання:



  • досягнути фінансової та матеріальної незалежності від батьків;

  • посилити емоційний зв’язок у подружній підсистемі;

  • зберегти емоційний контакт з батьківською сім’єю;

  • встановити оптимальний баланс близькості та віддаленості;

  • з’ясувати круг осіб, які будуть допущені в сім’ю;

  • засвоїти подружні обов’язки;

  • узгодити систему цінностей, а також особисті та сімейні цілі;

  • з’ясувати сфери відповідальності та розподілити обов’язки;

  • пройти сексуальну адаптацію один до одного.

У процесі самостійної підготовки до створення сім’ї студентам потрібно чітко з’ясувати яким чином може проходити відокремлення молодої сім’ї від батьківської сім’ї. Адже, як свідчать дослідники Е. Г. Ейдеміллер, В. Юстіцкіс, Р. Р. Калініна та ін. [4; 5], погодившись з бажанням своєї дитини створити власну сім’ю, а також з вибором нею шлюбного партнера, батьки не завжди готові надати новоствореній сім’ї повну автономність. Вони продовжують й надалі грати батьківську роль, вмішуючись у життя молодят. Батьки часто нав’язують молодій сім’ї норми та традиції, що вже існують в їхній родині. При цьому батьки мають змогу маніпулювати дітьми, зважаючи на їх фінансову та матеріальну залежність від них.

Тому студенту належить зарання продумати шляхи фінансування своєї майбутньої сім’ї та варіанти розв’язання житлової проблеми. Крім цього важливо не втратити стосунки з батьками і зберегти емоційний контакт з батьківською сім’єю. Якщо у молодої сім’ї відсутнє своє житло і вона планує жити разом з батьками, то потрібно вміти пристосовуватися до їхньої думки і рахуватися з їхніми вимогами. Якщо молода сім’я претендує на автономність, то потрібно зважити свої можливості і встановити оптимальний баланс у стосунках з батьками. Результативність такої роботи значною мірою залежить від уміння і бажання молодих людей прислухуватися до думки батьків, не загострювати стосунки, аргументовано та логічно пояснювати свою точку зору, знаходити компроміс та ін.

Наступна проблема молодої сім’ї, вирішення якої потребує відповідної підготовки від молодої людини, це проведення розподілу сімейних ролей та сфер відповідальності. Психологічна сутність цієї проблеми полягає в тому, що кожен з членів подружньої пари є індивідуальністю, а отже з індивідуальною своєрідністю психічного складу, що виявляється у різному відношенні до оточуючого світу, праці, інших людей та самого себе. Відповідно це може породити певні проблеми в узгодженні системи цінностей, сфер відповідальності тощо. Отже, самостійна підготовка студента має включати вивчення сімейного кодексу України і, зокрема, прав та обов’язків членів сім’ї. Важливо усвідомити те, що кожен з подружжя повинен турбуватися про сім’ю. При цьому дружина та чоловік зобов’язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім’ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Вони відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім’ї за свою поведінку в сім’ї.

Зважаючи на те, що інтегральним показником динаміки життєво важливих для сім’ї функцій, який виражає якісний аспект соціально-психологічних процесів в будь-якій сімейно-шлюбній взаємодії, є «психологічне здоров’я сім’ї», виникає потреба у вивченні студентами змісту цього поняття. Перш за все, студентам потрібно знати, що до показників, за якими потрібно оцінювати психологічне здоров’я сім’ї, фахівці відносять: подібність сімейних цінностей; функціонально-рольову узгодженість; соціально-рольову адекватність, або міру здійснення очікувань членів сім’ї стосовно один одного; відсутність протиріч між роллю і особистістю; адаптивність або міра пристосування до соціально-психологічного клімату родини, прагнення зберегти комфортні сімейні стосунки; емоційну задоволеність шлюбом, сімейними стосунками; спрямованість на сімейне довголіття, усвідомлене прагнення до нових сімейних цілей та ін.

Потрібно пам’ятати, що психологічне здоров’я сім’ї на думку дослідників Т. В. Андрєєвої, О. І. Бондарчука, прямо пропорційно залежить від психологічного клімату сім’ї, що є стійким емоційним настроєм, результатом особливостей і якості взаємостосунків членів сім’ї [1; 2]. Психологічний клімат сім’ї змінюється і залежить від самих членів сім’ї. Він може бути сприятливим, несприятливим (конфлікти, сварки, знервованість), суперечливим (повна злагода, чи сварки). Характерні ознаки сприятливого сімейного мікроклімату – згуртованість членів сім’ї, доброзичливість, почуття захищеності, терпимість, взаємна повага, взаємодопомога, чуйність, співчуття, прагнення допомагати один одному, співпереживання, відповідальність за сім’ю та кожного її члена. Велике значення для психологічного клімату сім’ї має доброзичливе внутрішньосімейне спілкування. Сімейний мікроклімат, на який впливають стійкий позитивний емоційний настрій, взаєморозуміння, взаємодопомога, доброзичливість, позначається на настрої членів сім’ї, загальному стилі їхнього життя. Взаєморозуміння в шлюбі передбачає взаємоповагу чоловіка та дружини, їхню здатність точно розуміти один одного, ставати на точку зору партнера, розуміти причини й цілі його вчинків. Щодо взаємодопомоги у шлюбі, то вона виявляється в здатності правильно і своєчасно реагувати на слова, на прохання, надавати допомогу у важких ситуаціях, в умінні разом відпочивати, знімати напругу, втому, стрес.

У такій сім’ї наявне бажання разом проводити вільний час, вихідні дні, відпустку. Вона відкрита як для внутрішньосімейного (між подружжям, подружжям і дітьми, подружжям і батьками), так і для позасімейного (з друзями, сусідами, знайомими) спілкування, створює душевний комфорт, рятує від нервових перевантажень. Знервованість, відсутність побутових вигод, постійна роздратованість, грубість, сварки, чвари, піклування лише про власний комфорт, відсутність милосердя у членів сім’ї призводять до негативного емоційно-психологічного мікроклімату. Такі життєві умови подружжя, а також дітей зумовлюють депресивні стани, емоційне перенапруження, дефіцит позитивних емоцій, стресові ситуації. До останніх можуть призводити невміння раціонально вирішувати матеріально-економічні та житлово-побутові проблеми, сексуальна дисгармонія, конфліктність, що прогресує на основі алкоголізму, аморальної поведінки, наявності у членів сім’ї таких якостей особистості, як ревнощі, надмірна образливість, егоїзм, небажання поступатись власними інтересами, зручностями заради ближнього.

Крім цього, студенту важливо знати, що ознаками стабільної сім’ї є: наявність житла та належних побутових умов; задоволеність подружжя розподілом господарсько-побутових обов’язків в сім’ї; відсутність фінансових труднощів; здоров’я всіх членів сім’ї; взаємна довіра та повага між членами сім’ї; взаємодопомога та взаємопідтримка між членами сім’ї; відповідність поведінки членів сім’ї очікуванням кожного з них; високий рівень емоційної взаємодії подружжя; відсутність ревнощів; відсутність зловживань спиртними напоями та іншими шкідливими речовинами; задоволеність членів сім’ї результатами сімейно-шлюбної взаємодії. Побудувавши стабільну сім’ю, людина має можливість отримати психологічний захист та розрядку, особливо у важкі періоди життя. Допомагаючи іншим, кожен член сім’ї має можливість отримати таку допомогу й сам.

Студенту потрібно чітко уявляти, а отже вивчати сутність та зміст основних функцій сім’ї. На думку Р. Р. Калініної [5], сім’я як суспільне явище виконує дві групи функцій:

1) соціальні, тобто є функції, що покладаються на неї суспільством (для чого суспільству потрібен такий соціальний інститут, як сім’я, що суспільство від нього чекає);

2) психологічні, тобто функції, як їх сприймають члени сім’ї (для чого люди створюють сім’ю, чого вони від неї чекають, на задоволення яких індивідуальних психологічних потреб направлені їх взаємини).

До соціальних можна віднести наступні функції:


  • функція репродукції як підтримка біологічної безперервності суспільства;

  • функція виховання як підтримка культурної безперервності суспільства.

До психологічних функцій можна віднести:

  • функція кооперації як співробітництво і взаємодопомога членів сім’ї, підтримка один одного в якихось починаннях, справах, у вирішенні тих або інших проблем, з якими стикається кожен член сім’ї впродовж життя;

  • функція інтимності як засіб задоволення потреби у взаємній любові, емоційній близькості, емоційній прихильності, особистісно орієнтованому спілкуванні членів сім’ї, у взаєморозумінні;

  • функція рекреації, або відновна функція, як можливість моральної і психологічної підтримки один одного, можливість зняти напругу, одержану поза сім’єю;

  • функція самоактуалізації як надання кожному члену сім’ї можливості якнайповнішого виявлення і розвитку свого особистісного потенціалу, особистісного зростання.

Дослідники по-різному називають вказані вище функції, проте, що стосується змістовної інтерпретації, то їхня думка в основному збігається.

Отже, студентам для ефективної самостійної підготовки до створення сім’ї важливо: засвоїти основи шлюбу та сім’ї; знати особливості підбору майбутнього шлюбного партнера; усвідомлювати важливість своєї ролі як суб’єкта розвитку власної психологічної готовності до створення сім’ї. Зважаючи на це, перспективою для подальших досліджень може стати розробка для студентів методичних посібників і буклетів з психології шлюбу та сім’ї.




1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   22


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка