Навчання і виховання це не підготовка до життя, а саме життя. В. Хайруліна



Скачати 116.25 Kb.
Дата конвертації04.03.2016
Розмір116.25 Kb.
Золоті педагогічні зерна впадуть на благодатну ниву духовного відродження України лише за умов, коли кожен учитель увірує у свій святий обов’язок вирощення особистості, вільної у своєму виборі та відповідальної за свій вибір.

Навчання і виховання – це не підготовка до життя, а саме життя. В.Хайруліна

Основні напрямки розвитку освіти в Україні вимагають створення такої школи, яка б готувала людину інтелектуальну, здатну самостійно ставити і вирішувати теоретичні та практичні завдання, яка мала б міцні знання та вміння, широкий культурний політехнічний кругозір, вміла б користуватися новітніми технологіями, здатна була б приймати нестандартні рішення. Цілком природно, що у вирішенні таких завдань початкова ланка освіти не може лишитись осторонь, адже саме в молодших класах закладаються уміння творчо оволодівати основами наук.
Психолого – педагогічні методичні дослідження доводять, що коли школа навчатиме своїх вихованців самостійно здобувати знання, творчо мислити, розвиватиме пізнавальні можливості кожної дитини, у дітей виникатиме бажання вчитися, дізнаватися про щось нове, цікаве. На створення психолого – педагогічних умов формування учбової діяльності як особливої форми активності у молодшому шкільному віці і спрямована система розвивального навчання.

Значний вклад у розробку психологічних основ розвивального навчання належить дослідженням Л.С. Виготського, який обґрунтував ідею про те, що розвивальне навчання є актуальною педагогічною темою на сьогоднішній день.

Актуальність проблеми розвивального навчання у школі обумовлена тим, що:

- сучасний процес навчання перестає бути орієнтованим тільки на рівні «знання» та «розуміння». Учні повинні набувати зовсім інших навичок: думати, розуміти суть речей, осмислювати ідеї та концепції, знаходити потрібну інформацію, тлумачити її та застосовувати у конкретних умовах, формувати та обстоювати власні думки.

Наскільки важливе значення має розвивальне навчання у системі освіти показує об’єкт даного дослідження - система розвивального навчання за В.В. Давидовим та Д.Б Ельконіним.

Предмет дослідження – методологічні підходи в організації впровадження системи розвивального навчання Ельконіна-Давидова в початковій школі.

У 60-80 рр. колективом вчителів під керівництвом психологів Даниїла Борисовича Ельконіна і Василя Васильовича Давидова був закладений фундамент концепції розвивального навчання, в якій учень постає не як об’єкт навчальних дій вчителя, а як суб’єкт учіння. Тобто з самого початку навчання школяр поступово набуває «вміння вчитись».

За словами Л.С. Виготського: «Педагогіка повинна орієнтуватися не на вчорашній, а на завтрашній день дитячого розвитку… Навчання лише тоді ефективне, коли воно йде попереду розвитку». Саме ця ідея і стала відправною точкою при розробці концепції розвивального навчання Д.Б. Ельконіним та В.В. Давидовим.

Система розвивального навчання мала три етапи розвитку:

- розробка теоретичної концепції нового типу навчання

- створення перших варіантів підручників і робочих зошитів

- активна практична реалізація.

За задумкою авторів розвивальне навчання має бути безоціночним. Таким чином, у дітей зникає страх перед оцінками, вони краще запам’ятовують матеріал. Але на даний момент немає можливості перейти на безоціночну систему.

Найважливішою проблемою на сьогоднішній день - є проблема наступності між початковою і основною школою. Проблема наступності перш за все психологічна, а потім педагогічна

Розвивальне навчання – це навчання, в якому зміст, методи й форми організації прямо орієнтовані на закономірності розвитку.

Система Ельконіна-Давидова полягає в тому, що безпосередньою основою розвитку школярів у процесі навчання являється навчальна діяльність, як особлива форма активності дитини.

Учень, якого навчають, перетворюється в учня, який навчається, - це головна мета розвивального навчання. Тоді як мета традиційної школи – підготувати дитину до виконання певних функцій у суспільному житті.

Можливість самореалізації в процесі розв’язання навчального завдання породжує в учня зацікавленість в його розв’язанні.

У процесі формування навчальної діяльності відбувається інтенсивний розвиток тих властивостей учня, які характеризують його як суб’єкта навчання і як особистість в цілому. Насамперед це стосується мислення, яке стає основою інтелекту, свідомості та здібностей.

Основна одиниця взаємодії учнів та вчителя в розвивальному навчанні – навчальне завдання. Увесь навчальний процес розвивального навчання складається з вирішення навчальних завдань. , тобто навмисно проектованих ситуацій, у яких учні в спільному пошуку знаходять поняття й конструюють на його основі узагальнений спосіб практичних дій.

В умовах такого навчання учень отримує реальні можливості для збереження індивідуального, своєрідного, відмінного від інших. Учитель, проектуючи урок, враховуючи можливі ходи, варіанти побудови уроку, виходить із знання індивідуальних особливостей кожного, прораховує його можливий внесок у спільне навчальне дослідження.

Для того, щоб організувати активність учнів, учитель має діяти як один з учасників спільного пошуку.

Педагогу стають необхідними не тільки глибоке знання теоретичного матеріалу, розуміння системи наукових понять, а й здатність до проектування, дослідження, оперативне мислення, розвинута рефлексія, вміння керувати дослідженням із середини, співпрацювати з дітьми.

Широка практика реалізації розвивального навчання в школі свідчить, що воно побудоване на принципах:

принцип дослідження,

принцип проектування,

принцип мотивації,

принцип орієнтації на спосіб,

принцип зануреності вчителя у навчальне дослідження,

принцип передачі функцій оцінювання учням.


Завдання вчителя – створювати умови, підкидати ситуації, в яких підліток набуватиме самостійного покладання мети, здатності до аналізу, рефлексії тощо.

Способи та форми застосування самооцінювання різноманітні: безоціночне навчання з різними формами змістового оцінювання;

послідовне самооцінювання із вказанням своїх досягнень та проблем;

складання контрольних робіт учнями;

оцінювання своєї участі у спільній пошуковій діяльності на уроці за колективно ухваленими критеріями;

порівняння особистої оцінки учня та оцінки вчителя;

ведення аркушів досягнень учнями, в яких відмічено самостійну діяльність та її оцінку.

Урок – це уніфікована форма навчання в школі. У сучасному трактуванні – це одна з форм навчання, яка передбачає цілеспрямовану, чітко організовану, насичену відповідним змістом й методично обладнану систему пізнавального і виховуючого спілкування, взаємовідносин між тими хто вчиться і хто вчить, оволодіння знаннями, вміннями та навичками.



вставить ознаки сучасного уроку
Урок розвивального навчання треба повністю продумати, бути внутрішньо до нього готовим. Вчителю необхідно дочекатися правильної відповіді, а не нав’язувати її, вчити міркувати, звикнути до групової роботи та метушні. Кожна навчальна робота у системі розвивального навчання будується за принципом співробітництва в межах спільно розподіленої мети.

Завдання, яке виникло на попередньому уроці, виступає як модель і дає новий спосіб дій.



вставить вимоги до уроку, алгоритм дій , Основні типи уроків

Школярі на уроках розвивального навчання висловлюють свої думки, сперечаються, перевіряють усі версії. Така діяльність набагато корисніша, ніж просте репродуктивне відтворення думок вчителя. Вчителі створюють відповідне середовище, в якому разом із учнями беруть участь у пошуку.

Уявити собі освічену, культурну, розвинену с особистість, яка досконало не володіє мовою, неможливо. Тому з першого класу вже треба виховати в дитині любов і повагу до рідного слова, бережне ставлення до нього, забезпечити належний рівень володіння усним і писемним мовленням. Перші етапи вивчення української мови спрямовані на засвоєння основ культури мовлення, зокрема мовленнєвого етикету, формування українського словника дитини, виховання так званого «чуття мови», удосконалення навичок читання.

Системне формування орфографічних дій розпочинається в другому класі. Саме тут розширюється уявлення дітей про фонетику, фонематичний принцип української орфографії. Комплект експериментальних зошитів з української мови, за якими працюють учні 2 – 4 класів, є незвичайними навчальними посібниками. Це зошит – підручник з досить нетрадиційною структурою, на сторінках якого відбуваються різні незвичайні пригоди з інопланетянином Плямсом та його друзями Петриком, Марійкою та Андрійком.

Виконуючи запропоновану в завданнях роботу та відповідаючи на питання завдань, учні набувають можливості самостійно побачити недостатність своїх наявних знань, визначити, яких саме знань їм бракує, проаналізувати певний мовний матеріал, «відкрити» потрібне знання та зафіксувати його в моделі або алгоритмі.

Перехід від одного виду роботи до іншого для учнів повинен бути осмисленим, тобто пов’язаним з оцінкою своєї попередньої роботи.



вставить легко важко

Курс математики в 1 класі починається з вивчення величин та властивостей їхніх відношень, таким чином число зявляється в курсі навчання математики як результат дії вимірювання, як відношення величин. Тепер величину можна відтворити, користуючись міркою й числом.

Початково числа запроваджуються в незвичній для дітей формі.

Число і числова пряма надають можливість більш раціонально розв’язувати вже відомі задачі порівняння, додавання та віднімання величин.

Курс навчання математики в цілому орієнтований на особистий розвиток дитини.

Принципово важливо, щоб на кожному уроці дитина переживала радість відкриття, щоб у неї формувалась віра в свої сили. Ефективним засобом, що дозволяє розкритися і само реалізуватися кожній дитині в класі, є творча робота дітей.

Школярі перебувають у постійному пошуку нових знань чи способу дій. Відкриття не виникають поодинці, тому на уроках використовуються різні форми роботи – парна, групова, робота в команді. Доведено, що групова робота виходить за рамки розвиваючого навчання і може використовуватись в інших освітніх системах. У роботі з групами є такі етапи:

Постановка проблеми;

Утворення груп, розподіл ролей у малих групах;

Груповий діалог;

Звіти груп, повідомлення результатів обговорення;

Міжгруповий діалог;

Підбиття підсумків

Основні елементи, характерні для групової роботи:

безпосередня взаємодія

особиста відповідальність

міжособистісне спілкування

групова обробка інформації

завдання, розраховані на індивідуальний внесок кожного члена групи

склад групи передбачає максимальну ефективність реалізації можливостей кожного члена групи.

Переваги роботи в групах:

більш високий рівень самостійності при виконанні завдань

біль високі результати в оволодінні знаннями та навичками практичного характеру збагачення досвіду спілкування

створення умов для внутрішньої мотивації

забезпечення умов для сприймання інформації учнями різних типів (візуали, аудіали, кінестетики).

Як засіб підтримки пізнавального інтересу учнів вчителі використовують домашні завдання з творчим характером: придумати завдання з «пасткою», придумати завдання з відповідної теми для друзів та однокласників, придумати завдання зі схемою, придумати речення з усіма можливими орфографічними помилками. Учням задаються домашні завдання декількох рівнів. Дитина виконує те завдання, яке їй більше подобається, або яке в змозі виконати. Завдання, які залишилися. учень виконує за власним бажанням.

_______________________________________________

Таким чином, впровадження нетрадиційних форм і методів навчання є дієвим засобом підвищення рівня мотивації учнів до здобуття знань і допомагає розв’язати наступні освітні завдання: формування і розвиток логічного мислення, мовленнєвих умінь та навичок, розвиток інтересу до навчання, образного мислення, емоційні та почуттєві сфери учнів, оцінні судження, збагачення соціального досвіду школярів.

Моніторинг якості освіти у класах розвивального навчання
27 серпня 2000 року на педагогічній раді школи було прийнято рішення про впровадження системи розвивального навчання в початкових класах та в дослідній роботі з проблеми «Моніторинг якості освіти учнів у початкових класах, які працюють за методикою розвивального навчання Ельконіна-Давидова, в порівнянні з класами, що працюють за традиційною методикою».

У школі було створено шкільне методичне об’єднання вчителів початкових класів, які працюють у системі розвивального навчання. Метою цього об’єднання є підвищення професійної компетенції вчителів початкових класів. Завдання методичного об’єднання:

вивчати наукові, методичні та навчальні нові публікації в системі розвивального навчання;

вивчати нормативно-правові документи в галузі освіти;

вивчати, аналізувати, узагальнювати і поширювати педагогічний досвід членів методичного об’єднання;

надавати методичну, психологічну допомогу членам методичного об’єднання;

проводити просвітницьку роботу з питань розвивального навчання;

сприяти дотриманню принципу наступності при переході випускників

початкової школи до школи другого ступеня.

Форма роботи методичного об’єднання - інтерактивна організація навчального процесу.

Для здійснення моніторингу педагогічної діяльності вчителя розвивального навчання використовуються такі картки:

«Самооцінка вчителя системи розвивального навчання Ельконіна-Давидова (кваліметрична модель діяльності)»;

«Рівні уроків у системі розвивального навчання Ельконіна-Давидова»;

«Рівні самоаналізу уроків у системі розвивального навчання Ельконіна-Давидова»;

«Оцінка діяльності вчителя системи розвивального навчання Ельконіна-Давидова колегами (учителями початкових класів)»;

«Оцінка діяльності вчителя системи розвивального навчання Ельконіна-Давидова батьками учнів класу»

«Зведена таблиця самооцінювання та зовнішнього оцінювання педагогічної діяльності вчителя системи розвивального навчання Ельконіна-Давидова»

Всі вчителі пройшли відповідну підготовку. Протягом всіх років навчання розвивальні класи були забезпечені програмами, підручниками та іншими навчальними посібниками.

Набір до класів здійснювався без спеціального відбору дітей, а з урахуванням установлених вимог до готовності дитини навчатися у школі.

В результаті моніторингу педагогічної діяльності вчителів та учнів розвивальних класів виявили, що розвивальне навчання має ряд переваг над традиційним.

Метод дає змогу виховати дитину, здатну робити свідомий і відповідальний вибір життєвого шляху, мати самостійне творче мислення.

Вже починаючи з першого класу я привчаю дітей до самооцінювання, вчить їх працювати у групах і парах, проводити навчальні дослідження. Не проводжу офіційного оцінювання діяльності учнів, а роблю його в опосередкованій формі під час афішування робіт учнів.

Кожен мій урок стає уроком відкриття дитиною якогось правила або закону. Для цього я не нав’язую учням правильну відповідь, а чекаю доки в процесі обговорювання діти не дійдуть до неї самі.

Використовую на своїх уроках інтерактивні форми навчання учнів у парах і групах. Залучаю дітей до вивчення нового шляхом дослідження, експериментування, аналізу.

Для всіх вчителів розвивального навчання характерне заохочування учнів до висловлення власних думок, сперечань, перевірки всіх версій.

Як видно з таблиці, якість знань учнів в розвивальних класах вища, ніж в класах, що працюють за традиційною методикою. Моніторинг якості знань проводився чотири роки.

________________________________________________________

ВИСНОВКИ


Система розвивального навчання Д.Б. Ельконіна – В.В. Давидова має всі необхідні засоби для досягнення головної мети української системи освіти. Досвід показує, що важливою складовою успішності в досягненні мети, є створення належних умов і забезпечення якісного координування і спрямування процесу на бажаний результат.

Метод Ельконіна-Давидова дає змогу виховувати дитину, здатну робити свідомий і відповідальний вибір життєвого шляху, мати самостійне творче мислення.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка