Навчання інформатики



Сторінка10/21
Дата конвертації08.03.2016
Розмір4.67 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   21

2.4. Добір засобів навчання

Засоби навчання - матеріальні і ідеальні об'єкти, які використовуються в освітньому процесі як носії інформації і інструменти діяльності вчителя і учнів. Засоби навчання - це засоби діяльності вчителя і учнів, які застосовуються ними як окремо, так І спільно. До них належать: природне і соціальне оточення, обладнання, підручники, книги, комп'ютери з відповідним інформаційним забезпеченням, наукова допомога, електронні довідники, енциклопедії тощо.

Існують різні класифікації засобів навчання. Одна з них класифікація за дидактичною функцією:


  1. Інформаційні засоби (підручники і навчальні допомоги).

  2. Дидактичні засоби (таблиці, плакати, відеофільми, програмні засоби навчального призначення, демонстраційні приклади),

  3. Технічні засоби навчання (аудіовізуальні засоби, комп'ютер, засоби телекомунікацій, відео комп'ютерні системи, мультимедіа.

При цьому під системою засобів навчання будемо розуміти сукупність взаємопов'язаних (у рамках методики їх використання) дидактичних компонентів, які утворюють певну цілісність, єдність.

Разом з тим засоби навчання інформатики можна умовно поділити на дві групи: традиційні та нові інформаційно-комунікаційні технології, які потрібно гармонійно поєднувати і взаємодоповнювати в процесі навчально-пізнавальної діяльності (рис. 2.4.1) Розглянемо їх більш детально.

Підручники і навчальні допомоги відіграють істотну роль у методичній системі навчання. їх, з одного боку, можна віднести до складової частини змісту навчання в його широкому розумінні, з іншого, - можна розглядати як важливий елемент системи засобів навчання.

Навчальні компакт диски. Останнім часом одержали розповсюдження лазерні компакт-диски з навчальними матеріалами для вивчення різних предметів. На таких носіях інформації розміщуються різні види екранно-звукових засобів, пристосованих для використання за допомогою комп'ютера. Такі засоби можна використовувати в навчальному процесі для демонстрації, фронтальної і індивідуальної роботи учнів на уроці, для домашньої самостійної роботи. Компакт-диски допомагають забезпечиш індивідуальне використання учнем навчального матеріалу, індивідуальну траєкторію його сприйняття, інтенсифікувати зворотній зв'язок „учень-вчитель".

Електронна бібліотека та електронні навчальні курси. Електронна бібліотека створюється у вигляді централізованого сховища, побудованого на поєднанні апаратних та інформаційних ресурсів. Інформація відшуковується в системі запам'ятовуючих пристроїв за допомогою відповідних методів пошуку.

До інформаційних ресурсів належать інформаційно-навчальні матеріали: лекції, словники, посилання на літературні джерела, посилання на віддалені мережеві ресурси (бази даних, WWW-сервери, програмне забезпечення та ін.). Ці інформаційні ресурси є



основною складовою електронних курсів - навчальних курсів, поданих мовою HTML.

Електронні навчальні курси, крім інформаційних матеріалів, повинні містити ще і матеріали для організації контролю та самоконтролю: завдання для самостійного виконання, питання для самоконтролю, тести та ін.

Електронний навчальний курс виконується в форматі, який допускає гіперпосилання, графіку, анімацію, реєстраційні форми, інтерактивні завдання, мультимедійні ефекти тощо.

За допомогою електронного навчального курсу можна автоматизувати не тільки діяльність учнів в процесі навчання, але і діяльність вчителя:


  • підготовку вчителя до читання лекцій і проведення лабораторних занять;

  • проведення колоквіумів і контрольних робіт, приймання заліків, проведення практичних і лабораторних занять;

  • організація навчально-дослідницької роботи учнів.

Безперечно, що знання є головним, системо утворюючим компонентом всякої освіти, і формування інших компонентів в структурі індивідуального досвіду особистості без знання принципово неможливе. Маючи на увазі категорію "знання" з позицій діяльнісного підходу, виходять з наступних принципових положень:

  • для того, щоб передати знання необхідно "подати його як спосіб впорядкування певного предметного різноманіття і організувати пізнавальну діяльність учнів щодо оперування цим різноманіттям"[33, сії];

  • знання можуть бути засвоєними лише як результат своєї власної пізнавальної активності;

  • формою існування знання є свідомість; способом існування свідомості, в свою чергу, є діяльність. Щоб сформувати знання як елемент свідомості особистості, необхідно організувати пізнавальну діяльність відповідного типу, рівня і об'єму.

Таким чином, елементи "знання" і "діяльність" в процесі освіти тісно взаємопов'язані і взаємозалежні.

Звернемося до поняття засобів нових інформаційно-комунікаційних технологій, які вважаються базовими (нарівні з етапами діяльності) при технології добору дидактичних І технічних засобів навчання.

Під засобами нових інформаційних технологій будемо розуміти програмно-апаратні засоби й пристрої, що функціонують на базі комп'ютерної техніки, а також сучасних засобів І систем інформаційного обміну, забезпечення операцій щодо пошуку, збирання, накопичення, зберігання, опрацювання, подання, передавання інформації.

До засобів інформаційно-комунїкаційних технологій належать: комп'ютери, комплекти термінального обладнання для комп'ютерів всіх класів, локальні комп'ютерні мережі, пристрої введення-виведення; засоби і пристрої маніпулювання аудіовізуальною інформацією (на базі технології мультимедиа і систем "віртуальна реальність"); сучасні засоби зв'язку; системи штучного інтелекту; системи машинної графіки; програмні комплекси (мови програмування, транслятори, компілятори, операційні системи, пакети прикладних програм загального та навчального призначення тощо).

З усього різноманіття педагогічних застосувань засобів інформаційно-комунікаційних технологій особливо потрібно виділити використання програмних засобів у зв'язку з їх широкою популярністю в практиці освітнього процесу.

Наведемо класифікацію програмного забезпечення курсу інформатики (рис. 2.4.2)

Прикладним програмним засобом навчального призначення будемо називати ПЗ, в якому відображається деяка предметна галузь, тією чи іншою мірою реалізовується технологія її вивчення, забезпечуються умови для здійснення і комп'ютерної підтримки різних видів навчально-пізнавальної діяльності.

Програмні засоби навчального призначення для навчання інформатики розробляються для використання в навчально-виховному процесі з метою розвитку особистості учня, інтенсифікації процесу навчання і поділяються за ознаками функціонального і методичного призначення.



У свою чергу розподіл за функціональним призначенням передбачає в своєму складі:

  • педагогічні програмні засоби (ППЗ), призначені для організації і комп'ютерної підтримки навчально-пізнавальної діяльності:

  • діагностичні тестові програми, мета яких - констатація причин помилкових дій учня, оцінка його знань, умінь, навичок,

» інструментальні програмні засоби (ІПЗ), призначені для конструювання програмних засобів (систем) навчального і іншого призначення, підготовки або генерування навчально-методичних і організаційних матеріалів, створення графічних або музичних включень, сервісних "надбудов" програми;

  • предметно-орієнтовані програмні середовища, що дозволяють здійснювати моделювання об'єктів, що вивчаються, або їх взаємозв'язків у певному предметному середовищі;

  • програмні засоби, призначені для формування культури навчальної діяльності, інформаційної культури ка основі застосування системи підготовки текстів, електронних таблиць, графічних і музичних редакторів або інтегрованих систем їх комплексного використання;

  • програмні засоби, призначені для автоматизації процесу опрацювання результатів навчального експерименту, в тому числі вимірюючи і контролюючі програми для датчиків, які дозволяють отримувати, записувати і візуалізувати інформацію про реальний перебіг процесів;

Рис. 2.4.2.

  • навчальні середовища програмування, призначені для початкового навчання програмування і формування основних компонентів алгоритмічного стилю мислення;

  • сервісні програмні засоби, що забезпечують комфортність роботи користувача (автоматизація процесу контролю результатів навчання, генерування і розсилання організаційно-методичних матеріалів, завантаження і передавання програмних засобів у мережі, управління ходом заняття);

ігрові програмні засоби, що є засобом, який забезпечує комп'ютерну підтримку різних видів ігрової і навчально-ігрової ДІЯЛЬНОСТІ.

















  • Методичне призначення кожного виду педагогічних програмних засобів відображає методичну мету (або цілі) його використання в процесі навчання і ті можливості використання програмних; засобів, реалізація яких інтенсифікує навчальний процес, переводить його на якісно вищий рівень.

  • Розподіл за методичним призначенням передбачає наступну типологію:

  • навчаючі програмні засоби, методичне призначення яких повідомлення суми знань, формування умінь і (або) навичок навчальної і (або) практичної діяльності і забезпечення необхідного рівня засвоєння, який встановлюється через зворотний зв'язок, що реалізовується засобами програми;

  • програмні засоби (системи) - тренажери, призначені для відпрацювання умінь, навичок навчальної діяльності, здійснення самопідготовки;

  • контролюючі програмні засоби, призначені для контролю(самоконтролю) рівня опанування навчальним матеріалом;

  • інформаційно-пошукові програмні системи. інформаційно-довідкові програмні засоби, призначені для пошуку, добору і виведення потрібної користувачеві інформації. їх методичне призначення - формування умінь і навичок щодо систематизації інформації;

  • імітаційні програмні засоби (системи), за допомогою яких імітують певний аспект реальності для вивчення його основних структурних або функціональних характеристик з врахуванням деякої обмеженої кількості параметрів;

  • моделюючі програмні засоби довільної композиції, через які в розпорядження учня надаються основні елементи і типи функцій для моделювання певної діяльності. Вони призначені для створення моделі об'єкта, явища, процесу або ситуації (як реальних, так і "віртуальних") з метою їх вивчення, дослідження;

  • демонстраційні програмні засоби, які забезпечують наочне подання навчального матеріалу, візуалізацію явиш, процесів і взаємозв'язків між об'єктами;

  • навчально-ігрові програмні засоби, призначені для "програвання" навчальних ситуацій (наприклад, з метою формування вмінь приймати оптимальне рішення або вироблення оптимальної стратегії дій);

  • програмні засоби для дозвілля, які використовуються для організації діяльності учнів у позакласній, позашкільній роботі з метою розвитку уваги, реакції, пам'яті і т.д.

  • Доцільність проведення такої типології програмних засобів викликана рядом обставин, з яких основними є необхідність:

  • добору викладачем, методистом потрібного програмного засобу із запропонованого набору;

  • порівняння програмних засобів в рамках одного типу для добору найкращого:

  • створення ієрархії програмних засобів за складністю;

  • орієнтування користувача у безлічі програмних засобів різного методичного призначення.

Хоча розробники і аналітики не можуть прийти до згоди стосовно програмного забезпечення для колективного користування, поступово визначилися контури наступних функціональних вимог, які воно повинно забезпечувати: передавання повідомлень з інтелектуальною фільтрацією і маршрутизацією; планування; підтримку відео конференцій; комбінування ядра функцій програмного забезпечення для колективного користування.

Електронна пошта - перше колективне програмне забезпечення. Для організації відео конференцій потрібні: підтримка електронних нарад, екрани, що спільно використовуються, електронна лекційна дошка (графічний екран колективного користування), оперативні засоби діалогу, електронні дошки оголошень.

1.В.Роберт [231, с. 121] запропонувала наступний склад системи засобів навчання нового покоління, до якого входять засоби навчання, що функціонують на базі інформаційно-комунікаційних технологій:

• засоби навчання, призначені для підтримки процесу подання навчального предмета (курсу), включаючи програмні засоби;



  • об'єктно-орієнтовані програмні системи. призначені для формування інформаційної культури і зокрема культури навчальної діяльності;

  • навчальне демонстраційне обладнання, яке з'єднується з комп'ютером, призначене для самостійного вивчення навчального матеріалу при забезпеченні предметності діяльності, її практичної спрямованості і, крім того, що дозволяє учневі реалізовувати спектр можливостей використання засобів інформаційно-комунікаційних технологій (управляти реальними об'єктами, здійснювати введення і маніпулювання текстовою і графічною інформацією, отримувати і використовувати в навчальних цілях інформацію про регульований фізичний параметр або процес тощо);

  • системи штучного інтелекту, призначені для організації процесу самонавчання;

  • предметно-орієнтовані середовища навчального і розвивального призначення, в тому числі одна з можливих реалізацій --інформаційно-предметне середовище з вбудованими елементами технології навчання.

Засоби навчання, в тому числі й ті, що функціонують на основі інформаційно-комунікаційних технологій, разом з навчально-методичними матеріалами (підручники, навчальні посібники для учнів, методичні посібники, рекомендації для вчителя) утворюють цілісність, з певним набором компонентів і структурою - навчально-методичний комплекс на базі засобів інформаційно-комунікаційних технологій або комп’ютерно-орієнтовану систему навчання.

Під структурою навчально-методичного комплексу на базі засобів інформаційно-комунікаційних технологій будемо розуміти певні взаємозв'язки, взаємо розташування його складових частин.

Склад навчально-методичного комплексу на базі засобів інформаційно-комунікаційних технологій можна варіювати в залежності від цілей, задач і змісту навчального предмета (курсу), вивчення якого проводиться з використанням засобів інформаційно-комунікаційних технологій. Навчально-методичний комплекс на базі засобів інформаційно-комунікаційних технологій можна запропонувати для використання в процесі навчання будь-якого загально світнього предмета при умові забезпечення можливості перекомплектації окремих його блоків і наповнення компонентів (окремі засоби навчання, програмні засоби, навчально-наочні допомоги і т.д.) відповідним предметним змістом.

Ефективність засобів навчання визначається наступним:



  • наскільки вони відповідають тим або іншим потребам навчально-пізнавальної діяльності; традиційно функції засобів навчання розглядаються у взаємозв'язку з діяльністю вчителя; при такому підході виділяються дві основні функції; інформаційна і функція управління пізнавальною діяльністю учнів;

  • умовами, в рамках яких ці засоби використовуються. До таких умов відносяться навчальна ситуація, вчитель і аудиторія, що сприймає навчальну інформацію.

2.5. Добір форм навчання

Поняття „форми" використовується по відношенню до навчання в двох варіантах - як форма навчання і як форма організації навчальної діяльності.

У загальній дидактиці прийнято розрізняти конкретні форми кавчання учнів за такими ознаками:


  1. кількість учасників спільної діяльності - індивідуальна, групова, фронтальна, колективна, парна робота (остання характерна і для інформатики);

  2. роль учасників навчального процесу (хто управляє - вчитель або учень).

У сучасній педагогіці вирізняють чотири форми навчальної діяльності учнів [47]:

  1. Парну (робота учня з педагогом чи однолітком один на один),

  2. Фронтальну (учитель навчає одночасно групу учнів або весь клас).

  3. Групову або кооперативну (всі учні активно навчають один одного).

  4. Індивідуальну (самостійну) роботу учня.

Кожна з цих форм має свої особливості, на які необхідно зважати при визначенні способів організації засвоєння учнями знань.

На вибір організаційних форм впливає і зміст навчання, база знань учнів і вчителя, досвід діяльності та ін.

На уроках Інформатики комп'ютер г і предметом вивчення, і засобом навчально-пізнавальної діяльності, що відповідним чином впливає на організацію навчального процесу. Специфіка уроку Інформатики виявляється передусім в істотному обсязі практичних робіт з використанням комп'ютера, при якому "контактний час" роботи з комп'ютером становить майже половину уроку. В комп'ютерному класі використовуються фронтальні, групові форми роботи, індивідуальна робота та робота в парах.

Фронтальна форма організації навчальної діяльності учнів передбачає навчання однією людиною (здебільшого вчителем) групи учнів або цілого класу. За такої організації навчальної діяльності кількість слухачів завжди переважає кількість тих, хто говорить. Всі учні в кожен момент часу працюють разом чи індивідуально над одним завданням Із подальшим контролем результатів.

Фронтальні форми роботи застосовуються при засвоєнні всіма учнями одного і того ж змісту або зразків діяльності.

Використання комп'ютера забезпечує можливості негайного відтворення учнем діяльності, яка демонструється вчителем. При цьому вчитель повинен мати можливість не тільки голосом, а й за допомогою спеціальних програм перервати індивідуальну діяльність учнів з програмним забезпеченням комп'ютера, що розпочалася, і відновити єдиний стан комп'ютерного середовища на всіх комп'ютерах або перейти до парної чи індивідуальної роботи. Останній перехід досить типовий, і робота стає більш індивідуальною в міру засвоєння загальних способів дій.

Навчання в складі групи (кооперативна форма). Діяльність учнів є колективною, якщо мета діяльності усвідомлюється як спільна, що вимагає об'єднання зусиль всього колективу; в процесі діяльності між членами колективу утворюються відносини взаємної відповідальності, контроль за діяльністю частково здійснюється самими членами колективу.

Кооперативна форма навчальної діяльності учнів - це найскладніша, дуже специфічна форма організації навчальної діяльності учнів., яка принципово відрізняється від решти. Вона виникла в 20-ті роки XX ст. у практиці радянської школи,

А.Маслоу стверджує, що в людини переважають дві потреби потреба до постійного зростання й потреба бути в безпеці. Людина, котра має обирати між цими двома потребами, обирає потребу в безпеці. Потреба бути в безпеці має бути задоволена швидше, ніж потреба в особистому зростанні, у відкритті нового. За Маслоу, зростання відбувається невеликими "кроками", і "кожен крок уперед можливий лише тоді, коли забезпечується почуття безпеки, коли рух у невідоме починається із безпечного домашнього порту" [285],

Один із найважливіших способів досягти безпеки - це поєднатися з іншими людьми, залучитися до групи. Почуття групової належності дає учням змогу подолати труднощі, які постають на їхньому шляху. Коли діти навчаються разом з іншими, вони відчувають істотну емоційну й інтелектуальну підтримку, яка дає їм можливість вийти далеко за межі їхніх теперішніх знань і вмінь.

Д.Брюннер так визначив соціальний аспект навчання: "Людина має відповідати за інших, діяти разом у напрямі досягнення мети". Це він називає взаємодією. Брюннер вважає взаємодію основою активного навчання; "Де необхідні спільні дії, де потрібна взаємодія, щоб досягти поставлених групових цілей, відбувається процес залучення індивіда до навчання, формування компетентності, необхідної для групи" [270].

Концепції Маслоу та Брюннера покладено в основу розробки методів спільного кооперативного навчання (що ґрунтуються на групових формах організації навчальної діяльності учнів).

Спільну мету легко відрізнити від однакової для всіх. Якщо завдання, поставлене вчителем, може виконати кожен учень самостійно, то така мета є однаковою для всіх. А якщо за певний проміжок часу завдання можуть виконати лише всі учні спільними зусиллями, така мета є спільною. Одна людина досягти її не в змозі.

Навчальна мета може бути спільною в тому разі, коли під час навчання, окрім засвоєння нових знань, умінь і навичок, група учнів навчає кожного свого члена. Це передбачає систематичну участь кожного учня в навчанні всіх.

За кооперативної форми організації навчальної діяльності учнів провідну роль відіграє спілкування і взаємодія учнів один з одним. Продуктивною кооперативна робота може бути лише тоді, коли склад груп постійно змінюється і кожен учень так чи інакше спілкується з усіма іншими учнями. Виокремлюють такі ознаки колективної роботи:


  1. Наявність у всіх її учасників спільної мети.

  2. Поділ праці, функцій і обов'язків.

  3. Співпраця і товариська взаємодопомога.

  4. Суспільно корисна діяльність усіх і кожного учасника зокрема. Можна виділити такі окремі групові види діяльності учнів на уроках інформатики.

Парне взаємонавчання - учні в стабільних парах або парах змінного складу пояснюють один одному деяке питання, захищають свою тему, оцінюють результати роботи товариша.

Навчання в складі групи. Учні, об'єднані в групи, взаємодіють між собою: пояснюють новий матеріал, обговорюють його, оцінюють свою діяльність, готують виступи.

Учень замість вчителя. Один чи двоє учнів навчають весь клас, ведуть урок, проводять заняття за комп'ютером, здійснюють допомогу при виконанні практичної роботи.

Парна робота за комп'ютером. Парна робота за комп'ютером буває корисною на початку навчання або при вивченні нової складної теми.

Учень, що працює самостійно за комп'ютером один, може не звернутися за допомогою до вчителя, навіть якщо вона йому необхідна. Якщо ж за одним комп'ютером працює двоє, то ряд дрібних проблем, які виникають при розв'язуванні задач, вони можуть вирішити самі шляхом обговорення. Виявлено, що для учня допомога товариша виявляється часом доступнішою, ніж допомога вчителя. Можливо учень не боїться спитати у товариша щось для нього важливе і незрозуміле, але таке, що питати у вчителя він соромиться.

Один на один з комп'ютером. Радикальна відмінність цієї форми від класичної індивідуальної самостійної роботи полягає в тому, що в комп'ютері зберігаються знання у вигляді програм і наборів даних. Фактично учень вчиться не один, а з вчителем опосередковано через комп'ютер і ППЗ, програма "реагує" на дії учня, і певні реакції дають можливість учневі аналізувати свої дії, проводити самоконтроль. Тут поновлюється фронтальне навчання, але з індивідуальним темпом і способами засвоєння.

Передбачаються п'ять видів організованого використання кабінету обчислювальної техніки на уроках інформатики:

1) демонстрація;

2} фронтальна практична робота;

3} лабораторна робота;



  1. практикум;

  2. навчально-дослідницька робота (робота над проектом);

  3. контрольна або самостійна робота;

  4. екскурсія.

Ці види робіт з використанням комп'ютерної техніки розрізняються за тривалістю і за співвідношенням ролей викладача і учнів.

Демонстрація - робота на комп'ютері, яку проводить вчитель. Учні або спостерігають за його діями через демонстраційний екран, або відтворюють ці дії на своїх робочих місцях.

У деяких випадках вчитель пересилає через комп'ютерну мережу на учнівські робочі станції спеціальні демонстраційні програми, а учні працюють з ними самостійно, або пильнують за розповіддю вчителя, яка супроводжується виконанням на комп'ютері вчителя конкретних операцій за допомогою відповідного програмного забезпечення. Основна дидактична функція демонстрації повідомлення учням нового навчального матеріалу.

Фронтальна практична робота - порівняно короткий час самостійної, але синхронної роботи учнів з навчальним програмним засобом, яка спрямована або на його засвоєння, або на закріплення матеріалу, який пояснюється вчителем, або на перевірку засвоєння отриманого знання або операційних навичок.

В одних випадках дії учнів можуть бути синхронними (наприклад, при роботі з однаковими педагогічними програмними засобами), але не виключаються і ситуації, коли різні учні за допомогою комп'ютера розв'язують задачі в різному темпі або навіть з різними програмними продуктами. Роль вчителя під час фронтальної практичної роботи полягає у забезпеченні синхронності дій учнів і надання оперативної допомоги з ініціативи учнів.

Учні можуть працювати парами або по одному за комп'ютерами залежно від мети проведення, складності роботи і оснащеності комп'ютерного класу. При тривалій роботі вдвох можливий стійкий розподіл ролей «виконавець-спостерігач» з різними результатами навчання. В міру зростання впевненості і компетентності учнів потрібно перейти до індивідуальної роботи за комп'ютером.

При проведенні практичних робіт оцінювання роботи кожною учня не є обов'язковим для вчителя, але бажаним для учнів.

На лабораторних роботах передбачається самостійне виконання кожним учнем індивідуального завдання. Мета їх проведення - перевірка і оцінювання навичок та вмінь учнів, що передбачає оцінювання роботи кожного. Бажано, щоб для проведення лабораторних робіт вчителем були розроблені спеціальні інструкції, в яких були б викладені: мета роботи, перелік необхідних знань та вмінь, стислий теоретичний матеріал, приклад виконання завдання з поясненням виконання кожного окремого кроку, індивідуальні завдання, запитання для самоконтролю та вимоги щодо звітності виконання лабораторної роботи.

Практикум - виконання тривалої самостійної роботи з комп'ютером у межах одного-двох уроків за індивідуальними завданнями, орієнтованими на використання комп'ютера для виконання окремих іроміздких операцій стосовно пошуку потрібних даних, графічних побудов, обчислень. Робота вимагає синтезу знань і умінь з цілого розділу або теми курсу. У цьому випадку вчитель головним чином здійснює Індивідуальний контроль за роботою учнів.

Практикум проводиться два-чотири тижні. Вчитель ділить учнів класу на невеликі групи по два-три учні. Кожна група учнів виконує відмінну від інших лабораторну або практичну роботу. Для створення відповідних умов в нутрі групової диференціації діяльності учнів важливо уважно віднестися до складу груп і розподілу обов'язків всередині них.

Проведенню практикуму передують вступні лекції і інструктивні заняття. В процесі проведення практикуму застосовуються прийоми актуалізації опорних знань учнів.

Засобами управління діяльністю учнів під час практикуму служать інструкції, які містять правила і послідовність дій школярів, інформацію про повторення необхідного матеріалу, опис і зображення лабораторного обладнання, принципів його дії і способів використання, порядок виконання завдань, контрольні запитання з теми і список додаткової літератури. В ході практикумів учні розв'язують задачі творчого характеру.

Учні самі вирішують, коли їм скористатися комп'ютером, а коли попрацювати з підручником або зробити необхідні записи в зошиті. В ході практикуму вчитель спостерігає за успіхами учнів, надає їм допомогу. При необхідності запрошує всіх до обговорення загальних питань, які виникають у учнів, звертає увагу на характерні моменти чи помилки.

Навчально-дослідницька робота або робота над проектом виконання тривалої самостійної роботи з комп'ютером у межах кількох уроків за індивідуальними завданнями чи завданнями дня груп, орієнтованої на використання комп'ютера для виконання окремих громіздких операцій стосовно пошуку потрібних даних, графічних побудов, обчислень; робота вимагає синтезу знань і умінь з усього курсу інформатики чи її окремого розділу. Вчитель головним чином здійснює індивідуальний контроль за роботою учнів, але при цьому особливої уваги потребує постановка завдання, методичне його пояснення та чіткі вимоги до виконання й одержання остаточних результатів.

Контрольні і самостійні роботи - проведення контролю знань, умінь і навичок в процесі самостійного розв'язування задач різною характеру і рівня складності. До форм проміжного контролю доцільно віднести роботу з тестами, основна мета застосування яких с перевірка та оцінювання репродуктивних знань з курсу.

Екскурсія. Можна сформулювати кілька основних цілей екскурсії: показати шляхи використання засобів та методів інформатики як науки в управлінні або на виробництві; провести профорієнтацію на професії, пов'язані з використанням нових комп'ютерних технологій. Екскурсія може проводитися до і після вивчення всього курсу інформатики. У першому випадку одна з її цілей - формування інтересу до предмета, у другому - узагальнення знань, їх систематизація, зв'язок з практикою. Екскурсія повинна бути обов'язково підготовленою вчителем: йому потрібно заздалегідь пройти маршрутом екскурсії, з'ясувати і домовитися, що і як буде показано, хто конкретно коментуватиме показ. Метою спостереження є саме конкретна, практична діяльність людей, що використовують комп'ютер під час роботи. Корисно при цьому підготувати перелік питань, на які учні мають відповісти після проведення екскурсії, зауважити, що ефективне поєднання методів, форм і засобів навчання може бути встановлено тільки в результаті практичної діяльності педагога.

Технологію встановлення зв'язків між елементами системи можна зобразити так, як на рис. 2.5.1.

Рис. 2.5.1.

Технологія добору методів, форм і засобів навчання шкільного курсу інформатики полягає у встановленні відповідності між етапами діяльності, пов'язаної з обчислювальним експериментом, і ефективному поєднанні методів, форм і засобів навчання.

1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   21


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка