«Нехай земля квітує всюди»



Скачати 56.47 Kb.
Дата конвертації06.03.2016
Розмір56.47 Kb.
Управління освіти адміністрації Київського району

Харківської міської ради

Харківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 52

Харківської міської ради Харківської області


Позакласний захід

«Нехай земля квітує всюди»

(4 клас)


Автори: Тугай Вікторія Миколаївна,

вчитель музичного мистецтва,

спеціаліст ІІ категорії

Жданова Світлана Григорівна,

вчитель початкових класів,

спеціаліст вищої категорії,

старший учитель

2013


Нехай земля квітує всюди –

природу збережімо, люди!

Мета: виховувати в учнів почуття прекрасного, любов до природи рідного краю та шанобливе ставлення до неї; формувати вміння встановити взаємозв’язок між природними об’єктами.

Обладнання: плакати, дитячі малюнки на захист природи, картини із зображенням природи рідного краю, гілки рослин, квіти.

Хід свята

Учитель: Наше довкілля, рідна природа чарує нас в усі пори року. Ми, українці, маємо гордитися тим, що доля подарувала нам це диво – чарівну й неповторну красу природи. Та багатства природи небезмежні. Маємо їх дбайливо оберігати, як порядні господарі. Так роблять в усьому світі, бо проблеми екології, охорони природи нині найважливіші, адже природа – це наше життя, наше здоров’я.

Учні читають вірші (під спокійну музику):

Злетіла в небо біла птиця

На землю глянуть з висоти.

Не цілься, опусти рушницю

Лебідку не осироти.

Природу брать на глум не можна –

Усекараюча вона

В ній кожна птаха, брунька кожна –

Не зайвина, не зайвина.

Природо рідна, всі ми твої діти,

Про тебе дбати мусимо весь час,

Щоб все жило, щоб все цвіло довкола

Й не соромно тобі було за нас.

Пісня «Я хочу, чтоб птицы пели»



Учні:

Природо! Ти – наш другий дім,

Колиско мила, берегине славна.

Щоб нам у ньому затишно було,

Зусиль прикласти треба нам немало.

Калину посади ти під вікном своїм,

До неї птахи будуть прилітати.

Повір, мій друже, з вдячністю вони

Для тебе будуть весело співати.

Хор «Пісня про Україну»

Сьогодні свято наше від душі

Присвячуємо Тобі, Природо рідна.

Відкрий нам двері в Храм свій чарівний,

Й нехай увійде у нього той, хто цього гідний.

Виходить дівчина Природа, одягнена у зелену сукню, з вікном на голові, з нею виходять звірята.

Природа:

Жила спокійно я у своїм царстві,

Усе навколо так цвіло, манило.

Раділа сонцю, щебетанню птахів,

І кожен день давав все нові сили.

Була веселою я у житті своєму.

І з кожним днем добрішою ставала

Я щедро дарувала всім дарунки,

Всю свою душу людям віддавала.

Та десь щось загуло, загуркотіло,

І хтось порушив мирне існування

Заметушились птахи, звірі, квіти:

Чи доживемо ми ще до світання?

Живуть вони, але життя згасає

Благаю люди, нас ви захистіть.

Бо ми всі гинем, чуєте, ми гинем!

Чому? За що? Хоч ви мені скажіть. (Плаче, вибігає)

З’являються 3 учні:

1-й учень:

Коли потраплю на пташиний збір,

То інтереси їх я буду захищати.

Права їм дам найкращі на землі,

Щоб високо вони могли літати.

2-й учень:

Від соловейка виступлю і .

Ми знаєм, як чудово він співає.

Пора йому присвоїти звання,

Нехай чарує нас й ніколи не зникає.

3-й учень:

А я лелеку буду захищать,

Що в’є гніздо біля моєї хати.

Нехай ніхто ніколи у житті

В них не посміє хоча б раз стріляти.

Ці птахи милі спокій бережуть,

Дарують мир і злагоду в родині.

Не смійте, люди, їх сполохати хоч раз,

Щоб не накликати журби в свою країну.

4-й учень:

Синичку буду захищать і снігурів,

Цих птахів мусим взимку накормити.

Як важко їм в цю пору – голод, сніг,

Повинні ми їх захищати і любити.

5-й учень:

Ще слово я за лебедів скажу,

Вони цінують вірність і кохання.

Нехай у парі проживуть життя,

Щоб браконьєр не вбив їх на світанні.

Ці птахи ніжні, наче білий цвіт,

Милують око щирою красою.

Нехай живуть, не знаючи журби,

Людей дивуючи всіх вірністю й любов’ю.

Сцена збоку застелена голубим покривалом, що символізує озеро. У ньому плавають лебеді – дівчата 5-А класу, вдягнені в білі плаття та костюми. Танцюють танок

На сцені з’являється Браконьєр.

Браконьєр:

От, недарма я вийшов з дому,

хоч і відчуваю втому.

Думав: де це здобич взяти?

А тут стільки лебедяток!

Зараз стрільну раз чи два,

аж хмеліє голова.

Таке щастя, і так швидко –

тут і лебеді, й лебідки. (Витягає рушницю і хоче стріляти)

Вибігає дівчина – Фауна і падає перед ним на коліна.

Природа:

Не вбивайте, не чіпайте,

Я благаю вас, благаю.

З кожним днем моє все царство

Гине й просто вимирає.

Браконьєр:

Звідки ти, красуне мила?

Чому так заголосила?

Природа (піднімається з колін):

Я – Природа,

Тварин і птахів захищаю,

Коли їм весело – сміюся,

А в горі сльози проливаю.

Дарунок цей я людям дала,

І, як могла, все захищала.

Але не зможу захистити,

Коли всі будуть так чинити.

Браконьєр:

То що, тобі цих птахів шкода?

Яка ж тобі від них нагода?

Природа:

Усі ці мешканці – то діти,

Тож як мені без них радіти?

Коли б у вас дитя забрати

Чи не було б для вас утрати?

Подумайте, бо ви ж – людина,

Де совість й розум воєдині.

І що загубиш у житті,

Ніколи не повернеш, ні!

Браконьєр:

Коли ти так, красуне, просиш,

Не можу я відмовить, ні.

Нехай ростуть ці дивні птахи



І тішать нас всіх на Землі!

Обоє виходять.

Учитель: Отже, сьогодні ми з вами ще раз перконалися, що треба любити і берегти природу, не зищувати її, а, навпаки, оберігати, бо природа наша мати, ми  її невідємна частина. Слово для привітання надається директору школи Прибиловській наталії Василівні.

Заключна пісня


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка