Нестандартні форми і методи навчання на уроках математики як ефективний засіб активізації пізнавальної діяльності учнів



Сторінка2/3
Дата конвертації22.03.2016
Розмір0.62 Mb.
1   2   3

2.2.Cуть нестандартних форм діяльності при викладанні математики

Сучасна педагогіка і психологія спрямовують свої зусилля на те, щоб виявити здібності, можливості та потреби кожного учня, максимально використати їх для розвитку його особистості. Одним із шляхів досягнення цієї мети є впровадження таких методів, засобів і організаційних форм навчання, які б активізували пізнавальну діяльність учнів, розвивали їх мислення, здібності, привчали працювати самостійно і творчо. Мова йде про інновації в педагогіці – відкриття нових форм, методів та засобів педагогічної діяльності; творча реалізація нових теоретичних концепцій, ідей, технологій, систем навчання і виховання. Цінність їх полягає в тому, що освітня, розвиваюча та виховна функції діють у тісному взаємозв’язку.

Нетрадиційні форми роботи вчителя навчають, організовують , розвивають пізнавальні можливості учнів; сприяють розвитку логічного мислення та аналітичних здібностей школярів; стимулюють і підвищують їх інтерес до вивчення математики; розвивають вміння приймати правилі рішення в різних життєвих ситуаціях, тобто готують до реального життя.

Таким чином, особливостями нетрадиційних форм і методів навчання є:

особиста орієнтація; висока активність всіх учасників; творчий підхід до розв’язання поставленого завдання; прагнення передбачити можливі наслідки прийнятих рішень; наявність нестандартних ситуацій; дух змагання;

вміння працювати в парі чи в групі; самостійна творча робота; висока відповідальність кожного учасника за свої дії.



2.3.Класифікація нетрадиційних педагогічних технологій.

1) Організаційні форми:

- класно-урочні;

- альтернативні;

- академічні;

- клубні;

- індивідуальні;

- групові.

3) Підхід до дитини:

- особисто орієнтований;

- гуманно-особистий;

- технологія співробітництва.

Все більше застосування на практиці знаходять окремі форми і методи, які притаманні інноваційним технологіям. Найбільш поширеними з них є такі: ділова гра; інтегрований урок; урок – семінар; урок конкурс; зустріч за круглим столом; брейн – ринг; урок – бенефіс; бліц – турнір; урок – подорож; КВК; урок – казка.

Інтегрований урок це урок, в якому поєднується декілька шкільних предметів і відбувається зв’язок між ним. Інтегровані уроки математики і фізики ( хімії, біології, астрономії, географії, економіки ) дозволяють усвідомити необхідність математичних знань і методів для розв’язання проблем інших наукових галузей. Інтегрований урок математики та української мови сприяє розвитку вміння правильно формулювати й висловлювати свої думки, дотримуючись культури мовлення; поєднує точність і творчість, мислення і образність думки.

Ділова граце модель процесу ухвалення рішень у реальному випадку з чітко виявленою структурою. Ділова гра дозволяє створити виробничу ситуацію, під час розв’язання якої гравцям необхідно знайти правильну лінію поведінки. У ході гри кожному учаснику необхідно максимально мобілізувати свої знання, досвід, практичні навички. Особливо цінним є те, що тут справа не зводиться тільки до механічного використання знань. Виробляється вміння мислити системно, продуктивно; пробуджується прагнення до пошуку нових ідей; виникає інтерес до предмету. А це вже крок до творчості.

Основна ідея ділової гри полягає в тому, щоб створити на уроці виробничу ситуацію, в якій учень, поставивши себе на місце людини того чи іншого фаху, відчує значення знань у виробничій сфері, самостійно оволодіє необхідним практичним матеріалом, застосує отримані знання на практиці.

Ділову гру можна організувати з питань економіки і бізнесу, екології, банківської справи. Саме під час використання такої форми роботи відбувається професійна орієнтація учнів, їх знайомство з основними видами діяльності людини.

Урок у формі усного журналу має значне пізнавальне навантаження і служить вдалим підсумком вивчення будь-якої теми. Така форма проведення уроку через чергування інформаційних та контролюючих сторінок не втомлює дітей і дає їм позитивний заряд.

Зустріч за круглим столом або урок – конференція дозволяє учням відчути себе фахівцями тієї чи іншої спеціальності: економістами, технологами, банкірами, підприємцями, інженерами, які розв’язують проблеми різних галузей життя, застосовуючи математичні знання.

Урок – бенефіс або ,, свято однієї задачі ’’ – це урок, під час якого визначається значущість, необхідність, часте використання тієї чи іншої теореми, ,, опорної ” задачі, математичного поняття чи геометричної фігури.

Дидактична гра - широко використовується як засіб навчання, виховання, розвитку особистості учнів. Гра – це творчість, гра – це праця. У процесі гри в дітей формується звичка зосереджуватися, мислити самостійно; розвивається увага, уява, прагнення до знань.

Не обов’язково дидактичні ігри проводити на підсумкових уроках з тієї чи іншої теми: бліц – опитування, естафету, вікторину можна вдало застосовувати під час актуалізації опорних знань чи закріплення вивченого матеріалу та на традиційному уроці.



Використання інноваційних технологічних елементів і вироблення чітких рекомендацій щодо їх застосування істотно полегшують роботу вчителя, допомагають підтримати інтерес учнів до предмету, служать базою для творчої співпраці педагога та школярів.

2.4.Особливості нетрадиційних форм уроків в сучасній школі
Пошуки творчих учителів покликали до життя нові види уроків, відмінні від планових, для яких характерні: максимальна щільність, насиченість різними видами пізнавальної діяльності, запровадження самостійної діяльності студентів, використання програмованого і проблемного навчання, здійснення між предметних зв’язків, усунення перевантаженості учнів.
Цікавими для теорії та практики є власне нестандартні уроки, для яких характерне таке структурування змісту й форми, яке викликає передусім інтерес в учнів і сприяє їх оптимальному розвитку і вихованню.
Крім провідної форми організації навчальної діяльності учнів – уроку, використовують також допоміжні форми: семінари, практикуми, лекції, навчальні екскурсії, предметні гуртки, факультативні заняття, індивідуальні т та групові консультації. Все більша кількість учених схиляється до думки про доцільність створення циклів уроків, проведення яких сприяло б залученню учнів до тих видів діяльності, в процесі яких досягаються намічені цілі. Циклом називають певну послідовність уроків, об'єднаних за будь-яким критерієм, яка може повторюватися. Так, за І. Підласим, цикл може включати: вступний урок; уроки засвоєння нових знань; уроки розвитку но-вих умінь, навичок; уроки узагальнення, систематизації; уроки контролю та корекції знань і вмінь; підсумковий урок. 
Під час організації та проведення уроку необхідно дотримуватися певних вимог, а саме: загальних, виховних, дидактичних, психологічних, розвиваючих та гігієнічних. Виховні вимоги передбачають реалізацію виховних функцій навчання. Дидактичні задачі уроку реалізуються в реальній педагогічній діяльності через учбові задачі (задачі для учнів). Це вирішення учнями задач, виконання вправ, розбір речень тощо. Ці задачі відображають навчальну діяльність учнів в конкретних навчальних ситуаціях. Психологічні вимоги поляга-ють у врахуванні психологічних особливостей учнів, стимулюванні позитивного ставлення до навчання, формуванні позитивної мотивації. Розвиваючі – сприяють гармонійному розвитку дитини. Гігієнічні вимоги спрямовані на забезпечення на уроці умов, що не шкодять здоров’ю учнів тощо.

2.5. Шляхи використання нетрадиційних форм навчання.
Форма навчання – цілеспрямована організація взаємодії вчителя і учнів, що характеризується розподілом навчально-організаційних функцій, добором і послідовністю ланок навчальної роботи, режимом часовим і просторовим ;цілеспрямована, чітко організована, змістовно насичена й методично забезпечена система пізнавального та виховного спілкування, взаємодії, відносин учителя й учнів. Функції форм навчання: навчально-освітня, виховна, організаційна, психологічна, розвиваюча, інтегративно-диференційна, систематизуюча, координаційна, стимуляційна;
спосіб організації навчання на різних його рівнях. Сутність першого рівня охоплює всі явища, що стосуються навчання як педагогічного процесу в цілому. Названому рівню відповідають системи навчання: індивідуальна; індивідуально-групова; групова. Сутність другого рівня охоплює групу явищ, що стосуються відносно самостійної ланки навчального процесу - навчального заняття. Зокрема застосовуються такі форми: урок, лекція, семінар, навчально-практичне заняття, екскурсія, дидактична гра, залік, колоквіум, домашнє завдання. Сутність третього рівня характеризує навчальну діяльність учнів на занятті: колективна (колективно-фронтальна,колективно-групова, робота в парах);індивідуальна (індивідуально-фронтальна, індивідуально-групова, індивідуальна);зовнішня сторона організації навчального процесу, пов'язана з кількістю учнів, які навчаються, часом та місцем навчання, а також порядком його здійснення. 
Основні форми організації навчальної роботи: урок, 
екскурсія, заняття в навчальних майстернях, форми трудового та виробничого навчання,  факультативні заняття,  домашня робота,  форми позакласної навчальної роботи (предметні гуртки, студії, наукові товариства, олімпіади,конкурси).
Індивідуальна форма організації навчання: кожен виконує свої завдання самостійно, незалежно від інших. Індивідуальна робота дозволяє диференціювати зміст педагогічного процесу, засоби, способи дій, види діяльності школярів; створює сприятливі умови для самовираження особистості; врахування у процесі навчання індивідуально-типологічних особливостей нервової системи, здібностей, темпераменту, рівня інтелектуального розвитку дитини. Дана форма організації навчання полягає у тому, що учень виконує свої шкільні завдання незалежно від товаришів, користуючись при цьому допомогою вчителя безпосередньо (коли виконує домашню роботу на основі рекомендацій, отриманих у класі); учень виконує навчальні завдання індивідуально, користуючись при цьому безпосередньо або опосередковано допомогою викладача (репетиторство, вивчення підручника). 
Переваги: дозволяє повністю індивідуалізувати зміст і темп навчання; здійснювати постійний і більш повний контроль як за ходом, так і за результатами роботи учня; вчитель одержує можливість модифікувати власну діяльність, пристосовувати її до мінливої, проте контрольованої, ситуації. 
Недоліки: невигідно з економічної точки зору; різко обмежує сферу впливу викладача; учень не має можливості співпрацювати зі своїми однолітками.
Позитивні сторони: краще врахування особливостей кожного школяра (характер сприймання, мислення, уваги, пам'яті, рівень підготовки, особливості темпу роботи, інтереси, ставлення до навчання); дозволяє максимально диференціювати навчальні завдання за їх змістом, а також контроль і оцінку результатів.

Слабкі сторони: потребує великих витрат сил і часу вчителя; забезпечуючи успіхи одного учня, призводить до зниження якості навчання інших учнів (враховуючи велику наповненість класів у частині шкіл).
Групова форма організації навчання сприяє формуванню відповідальності, готовності надати допомогу іншому, поширює межі міжособистісних взаємин, розвиває пізнавальну активність та самостійність учнів. 
Групова робота може бути: однаковою за змістом для кожного члена групи; різною для кожного та комбінованою; застосовується як на уроках, так і під час виконання домашньої роботи, а також на заняттях за інтересами.
Форми цих занять: єдина для всіх групова робота має за мету одночасне вирішення на уроці постійними групами (3-5 чол.) одних і тих же практичних чи теоретичних завдань. Групова робота, індивідуальна для кожного, полягає в одночасному вирішенні на уроці або вдома постійними (з декількох людей) групами різноманітних завдань, до того ж кількість завдань може відповідати кількості груп або бути меншою. Групова комбінована робота полягає у поєднанні за необхідністю групової, єдиної для всіх роботи, з груповою роботою, різною для кожного. Бригадна робота характеризується виконанням постійними групами (бригадами) практико-виробничих завдань у шкільному кабінеті, навчальній майстерні, на шкільній ділянці або на виробництві; вчитель одночасно навчає цілу групу учнів, і спілкування в класі мас групову структуру; форма організації навчання в малих групах на основі співробітництва з чітко розподіленими ролями; клас тимчасово розподіляється на декілька груп. Даються єдині або диференційовані завдання. Дозволяє організовувати самостійну роботу школярів, вона сприяє формуванню потреби в самоосвіті. Є можливості співробітництва серед учнів.
Головні ознаки групової форми уроку: клас на даному уроці розбивається на декілька груп для вирішення конкретних навчальних завдань; кожна група отримує певне завдання й виконує його спільно під безпосереднім керівництвом лідера групи або вчителя; завдання виконується у такий спосіб, який дозволяє враховувати та оцінювати індивідуальний внесок кожного члена групи; склад групи не постійний, вона добирається таким чином, щоб із максимальною ефективністю для колективу мали реалізовуватися навчальні можливості кожного члена групи. Така форма організації навчальних занять, за якою для певної групи школярів ставиться спільне завдання навчально-пізнавальної діяльності.

Позитивні сторони: більші можливості для врахування диференційованих потреб учнів, для кооперування діяльності школярів, для організації їхнього взаємоконтролю; значне підвищення інтересу учнів до навчання.

Слабкі сторони: загроза перекладання тягаря навчання на плечі самих учнів; при тривалій груповій роботі вчителю дуже важко постійно підтримувати в класі напружений робочий стан; насиченість програм навчальним матеріалом не дозволяє довго використовувати групову форму, оскільки темп вивчення нового матеріалу за нею порівняно невисокий; окремі учні, залишаючись пасивними, можуть скористатися результатами, які отримали інші учні.

Фронтальна форма організації навчання дає можливість взаємообміну, взаємозбагачення, емоційного «зараження»; створює умови для формування колективних почуттів, навичок колективної праці, школярі розв'язують загальними зусиллями певні завдання, працюють з однаковим матеріалом, застосовують одні й ті ж уміння, досягають спільних результатів. 
Саме фронтальна робота передбачає формування індивідуальності, оскільки тільки порівнюючи себе з іншою людиною, оцінюючи себе й іншого, можна виробити своє, індивідуальне. 

Недоліки: розшарування на групи кращих та гірших; можлива неприязнь за соціальним статусом тощо.Дана форма організації навчання орієнтована не на середнього учня, а на те спільне, що властиве всім учням як членам даного колективу (поняття «спільне для всіх» і «середній учень» не співпадають). Вона ж (робота) покликана сприяти подальшому розвитку цієї спільності, що досягається однаковим залученням усіх до виконання спільного завдання; колективна робота, що потребує особливо високого ступеня активності і самостійності учнів, створює у порівнянні з індивідуальною роботою відносно сприятливі умови для організації суспільного зв'язку у шкільному класі; одночасне виконання загальних завдань усіма учнями класу.
Позитивні сторони - вчитель забезпечує одночасне керівництво всіма учнями; активно керує сприйманням інформації, систематичним повторенням і закріпленням знань учнями всього класу.
Слабка сторона - недостатнє врахування індивідуальних особливостей, темпу діяльності кожного школяра, рівня попередньої підготовленості. Майже немає ділового спілкування між учнями; клас виступає як єдине ціле, а кожний учень окремо бере участь у діяльності як член колективу, виконуючи доручену йому частину загальної роботи.
Нетрадиційні форми навчання такі, що вже відомі в номенклатурі організаційних форм навчання, але їх актуалізація здійснюється в ті моменти, коли з'являються якісно нові соціальні завдання, з також форми, котрі відзначаються нестандартністю організації навчального процесу, забезпечуючи оптимальність розв'язання навчально-виховних завдань.
Позаурочні форми організації навчання:домашня робота (закріплює знання, отримані на уроці, розвиває самостійність навчальної праці, формує потребу до самоосвіти); факультативи і предметні гуртки (диференціація навчання з урахуванням інтересів і схильностей учнів); додаткові заняття (індивідуальні, і групові) з метою попередження неуспішності, ліквідації пробілів у знан-нях учнів;практикуми в лабораторіях, майстернях, навчально-дослідній ділянці, що сприяють практичному викори-станню знань;семінарські заняття, ще дають простір для самостійної діяльності учнів;екскурсії на природу, виробництво, у музей, що збагачують наочність навчання; консультації, заліки, іспити, співбесіди. Семінарські заняття - обговорення класним колективом підготовлених учнями доповідей, рефератів, повідомлень, головних питань з основного розділу;
Практикум - форма навчального процесу, за якою учні самостійно виконують практичні чи лабораторні роботи, застосовуючи знання, уміння, навички; факультативні заняття - (від лат.- необов'язковий) - навчальний курс; не обов'язковий для відвідування; навчальна екскурсія (лат. - прогулянка) - форма організації педагогічного процесу, спрямована на вивчення учнями поза межами школи і під керівництвом учителя явищ, процесів через безпосереднє їх сприймання; предметні гуртки - науково-освітні гуртки, організовані з метою розширення й поглиблення знань учнів з різних предметів навчального плану школи й розвитку в них інтересу до відповідних галузей науки, художньої літератури й мистецтва, техніки тощо; домашня робота - самостійне виконання учнями навчальних завдань після уроків;допоміжні, позакласні, позаурочні, домашні, самостійні тощо. До них відносять: консультації, додаткові заняття, інструктажі, конференції, гурткові та факультативні заняття, клубну роботу, позакласне читання, домашню самостійну роботу учнів тощо. Для проведення цих занять не потрібен повний склад класу, вони проводяться поза розкладом обов'язкових навчальних занять: предметні гуртки, наукові товариства, олімпіади, конкурси, виставки учнівської технічної творчості.

2.6.Ефективність застосування нетрадиційних форм навчання.
Нестандартні уроки руйнують застиглі штампи так званих зунів (знання, уміння, навички). Структура нових типів уроків також відмінна від традиційних. Дидактика виходить з таких аспектів ефективності уроку: 
керування пізнавальною діяльністю учнів на основі закономірностей і принципів навчання; напружена, досконало організована й результативна пізнавальна діяльність учнів; ретельна діагностика причин, що впливають на якість занять, прогнозування здійснення і результатів навчально-виховного процесу, вибір на цій основі досконалої технології досягнення запроектованих результатів; творчий підхід до розв'язання нестандартних завдань відповідно до наявних умов та можливостей; обґрунтований вибір, доцільне застосування необхідного і достатнього для досягнення мети комплексу ди-дактичних засобів; диференційований підхід до окремих груп учнів; ефективне використання кожної робочої хвилини на уроці; атмосфера змагання, стимулювання, дружнього спілкування, прогнозування навчальної діяльності, вибір на цій основі досконалої технології досягнень за-програмованих результатів.

  Нестандартні уроки дозволяють урізноманітнювати форми й методи роботи, позбавлятися шаблонів, створюють умови для виховання творчих здібностей школяра, розширюють функції вчителя, дають змогу врахо-вувати специфіку певного матеріалу та індивідуальні особливості кожної дитини. 


Використання нестандартних форм уроків сприяє формуванню пізнавальних інтересів школярів, діти безпосередньо беруть участь у процесі навчання. Пізнавальна діяльність учнів переважно має колективний характер, що створює передумови для взаємодії суб’єктів навчання, дає можливість для обміну інтелектуальними цінностями, порівняння й узгодження різних точок зору про об’єкти, які вивчаються на уроці. 

Ефективність нестандартних уроків забезпечується за умови володіння вчителем методикою їх проведення та умілого використання таких уроків у певній системі в поєднанні з традиційними формами роботи. 



2.7.Нестандартний урок як форма організації навчання.

Сьогодні в освітньому просторі України відбуваються кардинальні зміни, зумовлені процесом реформування школи, який відбувається відповідно до закону України «Про загальну середню освіту», Концепції загальної середньої освіти, Державного стандарту загальноосвітньої освіти. Все це забезпечує системне оновлення змісту та перехід на нову структуру навчання. В учителів з’являється можливість застосовувати нові активні технології навчання, цінні для кожного учня.

Наразі змінено підхід до визначення структури уроку в школі. Дидакти наголошують на її багатоваріантному характері, пропонують розрізняти типові уроки та специфічні форми їх проведення. Визначення свободи вчителя в доборі форми уроку (звичайно, з огляду на його мету, зміст, вікові особливості учнів) стимулює широке використання відомих форм та пошук нових.

Стандартні уроки відіграють значну позитивну роль у навчанні школярів. Вони охоплюють основні етапи навчального процесу: підготовка до вивчення теми, сприймання й осмислення теми, сприймання й осмислення матеріалу, закріплення його різноманітними вправами; перевірка, оцінювання знань, умінь і навичок; узагальнення й систематизація знань.

Проте вже в середині 70-х років минулого століття з’явилася тенденція до зниження інтересу дітей до класних занять. На практиці це реалізувалося появою нестандартних (нетипових) уроків, головною метою яких є обудження інтересу школярів до навчальної праці.

Суть нестандартних уроків досліджували багато педагогів, методистів. Зокрема на думку О. Антипової, В. Паламарчук, Д. Румянцевої, суть нестандартного уроку полягає в такому структуруванні змісту і форми, яке б викликало насамперед інтерес учнів і сприяло їхньому оптимальному розвитку й вихованню. Л. Лухтай називає нестандартним такий урок, який не вкладається (повністю або частково) в межі виробленого дидактикою, на якому вчитель не дотримується чітких етапів навчального процесу, методів, традиційних видів роботи. Е.Печерська бачить головну особливість нестандартного уроку у викладанні певного матеріалу у формі, пов’язаній з численними асоціаціями, різними емоціями, що допомагає створити позитивну мотивацію навчальної діяльності О.Митник і В. Шпак наголошують, що нестандартний урок народжується завдяки нестандартній педагогічній теорії, вдумливому самоаналізу діяльності вчителя, передбаченню перебігу тих процесів, які відбуваються на уроці, а найголовніше – завдяки відсутності штампів у педагогічній технології.

Головною, в роботі вчителя, стала проблема зробити навчання ціка­вим: для учня це означає посильним і успішно-результативним, для вчи­теля — радісним. Творчо працюючи, він завжди прагне: пропонувати посильний рівень вимог відповідно до рівня навченості та научуваності;вчити учнів концентруватися та максимально викладатися в обмежений час; датиможливість навіть слабкому учневі отримати високу оцінку;створювати умови для свідомого і самостійного вибору учнями рівня засвоєння навчального матеріалу;дати можливість сильним учням проявити свої творчі здібності.

Адже інтерес до діяльності має спеціальну здатність підвищувати пра­цездатність, включаючи увагу. Підтримання бажання вчитися вимагає зміни способів і форм сприйняття нового, створення різних ситуацій для застосування вивченого. Виховання ж інтересу передбачає реалізацію ба­гатьох методичних прийомів, пошук і застосування різних технологій навчання, а головне — невтомну вчительську працю, самовдосконалення і самоосвіту.

Систему своїх уроків треба намагатися побудувати так, щоб учні працювали з повною віддачею сил, з інтересом. Школярам подобаються завдання творчого характеру, які розвивають у них пізнавальний інтерес: складан­ня казок, кросвордів, ігор; виконання творчих робіт; участь у математич­них змаганнях. Готуючись до уроків, учитель повинен дотримуватися та­ких правил: урок має бути продуманим до дрібниць, щоб його етапи логічно ви­пливали один з одного, а учні розуміли, чому, що і за чим вони роб­лять на занятті. Корисно діяти за принципом «Краще один раз побачити, ніж сто разів почути». Усе, що вчитель говорить, бажано втілювати в зримі образи. Наочність має бути динамічною, щоб показати невидиме: хід мірку­вань, зв'язок між поняттями.Учнів потрібно ретельно готувати до усвідомлення теми уроку, а не за­писувати її наперед.

  На уроці повинно бути цікаво. Адже без емоцій, без переживань розум не напружується. Зацікавленість виникає там, де вчителю вдається за­хопити дітей своєю емоційністю.

Велику увагу необхідно приділяти розвитку уяви, нестандартного мислення і фантазії учнів. Тому уроки можуть бути грою, змаганням з появою казкових героїв. Залежно від теми, мети та класу, в якому прохо­дить урок, проводити уроки-лекції, уроки-практикуми, уроки системати­зації та узагальнення знань у формі подорожей, конкурсів, математичних змагань. Адже, передусім, важливими є умови для створення творчої атмосфери, самокерування, взаємодопомоги і взаємоконтролю. Саме не­стандартні уроки сприяють розвитку творчих здібностей дітей, виховують навички дослідницької діяльності, дають високий ефект практичної спрямованості матеріалу, що, зрештою, приводить до глибокого ро­зуміння предмета, зацікавленості ним. Але само собою зрозуміло, що ро­зумову самодіяльність, тямущість не можна ні «втокмачити», ні «вкласти» в чиюсь голову. Практика показала, що результати надійні лише тоді, коли введення в деяку галузь знань відбувається в легкій, приємній і ненав'язливій формі, на цікавих і дотепних прикладах, в ігровій формі. Крім того, в такій формі навчання є більш захоплюючим, доступним. Як правило, ігрову форму уроку діти сприймають з найбільшим захопленням і працюють здружено та натхненно. Взагалі, така форма роботи є продук­тивною і викликає в учнів значно більший інтерес та ентузіазм. Але яким би за формою чи змістом не був урок, головним у ньому є праця — ор­ганізована, результативна, творча. Кожен такий урок стає уроком, якого че­кають, на якому учні відчувають радість творчої праці, де виховання дося­гається не штучно, не мимохідь, а послідовно і логічно через навчання. Урок вважається результативним, якщо учні глибоко усвідомили і «привлас­нили» мету вчителя, коли вона глибоко перетворилася в їхнє особисте прагнення, бо сучасний урок — це урок демократичний, глибоко проду­маний, організований і керований, що проводиться не для учнів, а разом з ними, з урахуванням дитячих можливостей, потреб та інтересів. Одним словом, на уроці не може бути об'єктів і суб'єктів. Лише суб'єкти — по обидва боки вчительського столу. Таким чином, дитину спочатку по­трібно навчити хотіти й любити, а вже потім — знати і вміти. Як ми бачимо все це здійснюється за допомогою нестандартних уроків.

Нестандартний урок стимулює пізнавальну самостійність, творчу активність, ініціативу школярів, сприяє їх розвитку, підвищенню якості знань, формуванню працьовитості, потрібних у житті навичок та вмінь. На основі аналізу наукової літератури можна визначити дві основні групи таких уроків: 1) “пульсуючі”, тобто форми навчання, які відомі в педагогіці давно, але в силу соціальних та інших умов, потреб частота їх застосування в практиці різна; 2) “нестандартні уроки”, які відзначаються оригінальністю їх організації та проведення. Вони виникли порівняно недавно під впливом засобів масової інформації (телебачення, радіо).

З метою удосконалення навчального процесу бажано використовувати нетрадиційні форми навчання, або їх елементи. Застосування нетрадиційних форм навчання сприяє формуванню пізнавальних інтересів школярів.

Класифікація нестандартних уроків за педагогічними технологіями

1.Інформаційно-комунікативні технології



Урок-лекція, урок-семінар, урок-твір, урок-конференція, уроки-творчі звіти, урок-консиліум, урок-залік, урок-експромт-екзамен, уроки-взаємонавчання, урок-інформації, інтегрирований урок

2. Ігрові технології




Змагання

KBK, турнір, аукціон, вікторина, конкурс, інтелектуальний хокей, "Щасливий випадок"

Ділові, рольові ігри

Імпровізація, імітація, "Суд", захист дисертації, "Слідство ведуть знавці", "Поле чудес", ерудит, ланцюжок,






бізнес-гра

Драматизація

Драматична гра, пантоміма, драматична розповідь, ляльковий театр

3. Дослідницькі технології




Діалог, усний журнал, роздуми, диспути, прес-конференції, репортаж, урок-протиріччя, урок-парадокс, пошук, розвідка, лабораторні дослідження, заочна подорож, експедиція, наукові дослідження, коло ідей

4. Інтерактивні технології




Кооперативне навчання

Робота в парах, змінювані трійки, 2-4 разом, карусель, малі групи, акваріум

Колективно -групове навчання

Мікрофон, незакінчені речення, мозковий штурм, "Навчаючи - вчуся", мозаїка, вирішення проблем, дерево рішень

Ситуативне моделювання

Імітаційні ігри, "Суд", громадські слухання, рольова гра

Опрацювання дискусійних питань

Метод прес, займи позицію, зміни позицію, континуум, дискусія, дебати, ток-шоу, оцінювальна дискусія

5. Психотренінг


Тренінг уваги, уяви, пам'яті, "Пізнай себе", "Пізнай свої здібності", "Твоя воля", "Твій характер", "Сам себе виховую", сугестопедагогічний урок

Отже, використання нестандартних уроків і окремих нестандартних прийомів педагогічної техніки та технології на уроках сприяє творчості як вчителя, так і учнів.

Переваги нестандартних уроків в порівнянні із звичними структурами уроків в тому, що підвищується інтерес учнів до навчання, їх активність в пізнанні і творчості, самостійність пошуків знань, переживання успіху досягнень, ініціативність, можливість індивідуального підходу до учнів, використання інноваційних та інформаційних педагогічних технологій, розвиток культури спілкування, взаємовідповідальності і т.д.

Але є деякі складності і недоліки використання нестандартних уроків: - затрати більшого часу на підготовку і проведення таких уроків; - не всі учні в рівній мірі активні; - Організаційні труднощі (дисципліна, правила поведінки); - ускладнюється система оцінювання, аналізу результатів навчання; - забезпечення науково-методичної і матеріально-технічної бази навчання; - знаходження певного місця таких уроків в навчально-виховному процесі тощо.

Недарма педагог - новатор В.О. Сухомлинський казав, що до хорошого уроку треба готуватися все життя. Такими ж прикладами творчого підходу і проведення занять з учнями являється досвід роботи педагогів - новаторів В.Ф. Шаталова, І.П. Волкова та багатьох інших.

Розділ ІІІ.Розробка методики нестандартних форм навчання учнів основної школи на уроках математики.

3.1. Розробка та проведення уроку-казки.

Одним з видів нетрадиційного уроку є урок-казка. Такий урок треба про­водити, використовуючи казкових персонажів, героїв мультфільмів, кінофільмів. Але казку можна написати і вибрати казкових героїв самим, спираючись на той матеріал, що вивчається у класі.

Уроки-казки супроводжуються кольоровими ілюстраціями, різно­барвними картинками, які викликають в учнів естетичні емоції, відчуття краси математики. Казки та ілюстрації до них інколи виготовляють самі учні. Іноді як домашні завдання на вихідні або на канікули пропоную на­писати математичну казку школярам, бо казка допомагає формувати уяву. Особливо це важливо в 5 та 6 класах у процесі підготовки до вивчен­ня геометрії. Крім того, на уроках, на яких знаходиться час для казки, зав­жди панує гарний настрій, а це - запорука продуктивної праці.

Казки часто допомагають зрозуміти, чим живе учень, про що мріє. Створюючи казку, діти творчо підходять до завдання, вигадують, виявля­ють літературні здібності. Сама казка — це незвичне явище на уроках ма­тематики, а все незвичне робить дітей сміливішими. Хоча казка завжди викликає в дитини почуття радості і зацікавленості, всетаки проводити такі уроки варто не частіше 2—3 рази на рік.

Проведені уроки повторення та узагальнення вивченого матеріалу у вигляді казки привертають увагу учнів до вивченої теорії. Оскільки про­сте заучування та повторення означень і теорем швидко-втомлює учнів, то така форма організації навчання дає змогу тримати увагу учнів, постійно підтримуючи їхній інтерес до подій, які відбувалися на уроці, дозволяє підвищити інтерес до геометричного матеріалу. Казка - це завжди щось цікаве, щось з дитинства. Навіть ті учні, яким важко вивчити означення чи теорему, активно включаються в роботу; роблять певні логічні виснов­ки, аналізують почуте.

3.2. Розробка й проведення уроку – гри

Залежно від конкретної педагогічної мети уроку, його змісту, індивідуальних психологічних особливостей дітей та рівня їхнього розвитку, можна проводити сюжетно-рольові ігри з одним учнем, групою або всіма учнями класу. Ці ігри організовують тоді, коли необхідно на практиці показати, як правильно застосовувати знання.

У процесі проведення ігор у багатьох учнів підвищується інтерес до навчального предмету. Навіть пасивні на уроках діти хочуть вступити в гру. Ігри повніше реалізують підготовку учнів до практичної діяльності, привчають до колективних форм роботи.

Ефективною є гра, що проводиться з настановою на перемогу. Система підбиття підсумків гри передбачає:

- доброзичливе ставлення до учня;

- позитивне оцінювання зусиль учня;

- конкретні вказівки, спрямованні на покращення досягнутого результату.

Рухливі ігри, нестандартні завдання запобігають перевтомленню, підвищують працездатність, сприяють фізичному розвитку, формує в них конкретні уявлення. Полегшує оволодіння абстрактними поняттями.

Призначення ігор різноманітне. Це й ознайомлення з новим матеріалом, і закріплення, повторення раніше набутих знань. А.С.Макаренко писав: “Треба зазначити, що між грою і роботою немає великої різниці. В кожній грі є насамперед робоче зусилля думки”.

В процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватись, самостійно думати, розвивати увагу, спостережливість, кмітливість. В грі всі діти займають активну позицію. Ігри на уроках пов’язані з розвитком пізнавальних інтересів школярів, розвивають усне мовлення та логічне мислення школярів.

Гра дарує дітям радість і захоплення, пробудження у душі кожного з них добрі почуття, роздмухує вогник дитячої думки і творчості. Вона дає змогу привернути увагу й тривалий час підтримувати інтерес до тих важливих і складних завдань на яких у звичайних умовах зосередити увагу не завжди вдається.

Наприклад, одноманітне розв’язування завдань на уроці математики стомлює дітей, виникає байдужість до вивчення предмета. Проте розв’язання цих самих завдань у процесі гри стає для дітей вже цікавою діяльністю через конкретність поставленої мети – в кожного виникає бажання перемогти, не відстати від товаришів, не підвести їх, показати всьому класу, що він вміє, що він знає.

Ігри розвивають мислення, кмітливість, збагачують увагу учнів, спонукають їх до пошуку, активізують клас під час вивчення нового і закріплення вже вивченого матеріалу. Гра — творчість, гра — праця. У процесі гри в дітей виробляється звичка зосере­джуватися, мислити самостійно, розвивається потяг до знань. Захопившись, учні не помічають, що вчаться, — пізнають, запам’ятовують нове, орієнтуються в незвичних ситуаціях, поповнюють запас уяв, понять, розвивають (фантазію, зорову пам'ять). Навіть найпасивніші з учнів включаються в гру з великим бажанням, докладаючи зусилля, щоб не підвести товаришів по грі. Процес гри, її результати часто спонукають деяких учнів замислитися, які прогалини є в їхніх знаннях та як їх ліквідувати.

Усі структурні елементи гри між собою взаємозв'язані: без ігрового задуму, ігрових дій, без правил гра втрачає свою специфічну форму. Поєднання всіх елементів гри та їх взаємодія підвищують організованість, ефективність гри, приводять до бажаних результатів.

Основою її є змагання між командами під час відповідей на запитання і розв'язування вправ, запропонованих учителем. Ігровий задум полягає в тому, щоб на основі створених си­туацій і змагання команд активізувати мислення гравців, перетворити процес навчання в процес активної діяльності та самостійних відкриттів. Етапи ж гри відповідають етапам уроку: актуалізація опорних знань, ви­вчення нового матеріалу, закріплення вивченого.

Під час гри учні, допомагаючи один одному, значною мірою самостійно набувають нових знань. Але необхідно уважно стежити за збере­женням інтересу школярів до гри, бо засоби і способи, які підвищують емоційне ставлення до гри, впливають на виконання дидактичного зав­дання. При цьому математичний аспект гри виводиться на перший план. Лише тоді гра виконуватиме свою роль у математичному розвитку учнів і вихованні їхнього інтересу до математики. Підтримуючи інтерес до гри, до предмета математики, одні й ті самі етапи гри треба варіювати.

У багатьох іграх в основу покладено принцип змагання, який підсилює емоційний характер уроку. Кращі результати гра приносить, коли змаган­ня відбувається між командами, а мотив змагання виражається в назві гри. Наприклад: «Математичний футбол», «Брейн-ринг», «КВК» та інші. При цьому учні прагнуть самі добре виконати завдання і спонукати до цього своїх товаришів, стають уважними, зосередженими, дисциплінованими.

Ігрові форми уроків варто широко використовувати як засіб навчан­ня, виховання і розвитку. Гра вчить бути витриманим і у важкі хвилини боротися до кінця. Організовуючи подібні уроки-ігри, доцільно продуму­вати такі питання методики:

мета гри: якими вміннями і навичками учні мають оволодіти;

кількість гравців;

які дидактичні матеріали і посібники потрібні для гри;

на скільки часу розрахована гра;

як з найменшими витратами часу ознайомити учнів з правилами гри;

як залучити всіх учнів до гри;

які висновки слід зробити в кінці гри.

На таких уроках-іграх учні спостерігають, порівнюють, класифікують предмет за певними ознаками, виконують аналіз і синтез, абстрагуються від несуттєвих ознак, роблять узагальнення, вчаться застосувати знання в нових умовах. В ігрових формах реалізуються ідеї співпраці, змагання, самоуправління, виховання через колектив, заохочення дітей до науко­во-технічної творчості, професійної орієнтації, виховання відповідальності кожного за навчання і дисципліну в класі.



3.3. Розробка й проведення лабораторно-практичних робіт.

Нестандартною формою організації проведення уроку є впровад­ження лабораторно-практичних робіт. Характерними особливостями та­ких робіт є: використання креслярських інструментів, моделей, шаблонів, обчис­лювальних приладів;обчислювальна обробка результатів вимірювань з допомогою не­обхідних формул, порівняння результатів вимірювань і обчислень.

Такі уроки доцільно проводити під час вивчення геометричного ма­теріалу, оскільки учні мають змогу не лише повірити «на слово» вчителю, а й практично переконатися в певних фактах.

Лабораторно-практичні роботи мають значне освітнє та виховне зна­чення. Вони дають можливість більш повно і свідомо з'ясувати мате­матичні залежності між величинами, навчитися вимірювати та обчислю­вати значення із заданим ступенем точності; сприяють удосконаленню навичок наближених обчислень, роботі з математичними таблицями та обчислювальними приладами. Вони вносять різноманітність у навчаль­ний процес, сприяють активності та самостійності учнів, підвищують якість їх знань з математики.

Проводячи лабораторно-практичні роботи, текст із завданням треба записувати на дошці або роздруковую на кожну парту. Пояснення до завдань робити стислими, зрозумілими і, разом із тим, вичерпними. Завдання складати з двох частин: обов'язкової та додаткової. Обов'язкова частина повинна містити стандартні вправи, які може виконати кожен учень. Додаткова частина ро­боти складається із завдань підвищеної складності. Під час виконання такої ро­боти учні записують у зошитах тему, мету та хід роботи. Готуючись до уро­ку, вчититель повинен визначити такі етапи проведення лабораторно-практичних робіт: повідомлення теми і мети роботи; повторення теоретичного ма­теріалу, потрібного для виконання роботи.

Ознайомлення зі змістом та описом роботи, яку слід виконати; здій­снення необхідного інструктажу щодо етапів роботи, послідовності ви­конання вимірювань та обчислень, схеми оформлення роботи.

Самостійне виконання кожним учнем роботи, запис результатів вимірювання та обчислень до таблиці.

Спостереження вчителя за роботою учнів, перевірка правильності вимірювань та обчислень.

Підбиття підсумків виконання роботи. Під час оцінювання якості ви­конання роботи враховую правильність побудов і обчислень, раціональність, уміння виконувати наближені обчислення, а також, охайність роботи.

На одному з наступних уроків вчитель повинен провести вичерпний аналіз виконання роботи: порівняння та оцінювання результатів, виправлення типових та індивідуальних помилок. Особливо вдалим буде застосування такої форми роботи під час вивчення геометричного матеріалу в п'ятих — шос­тих класах. Такі уроки доцільно проводити під час вивчення геометричного ма­теріалу, оскільки учні мають змогу не лише повірити «на слово» вчителю, а й практично переконатися в певних фактах. У 5 класі під час ознайом­лення з обчисленням об'єму прямокутного паралелепіпеда, лабораторно-практична форма організації навчання сприяла активності та самостійності учнів, дала можливість досягти більш якісного за­своєння нових знань порівняно з традиційним поясненням. Разом зі сказаним вище , такі уроки розвивають вміння са­мостійно здобувати знання під керівництвом учителя, вміння виділяти головне.



Розділ ІV.Нестандартні методи на уроках математики.

4.1.Суть нестандартних методів, які використовуються на уроках математики.

    Проблема розвитку учнів є однією з найважчих задач в педагогічній практиці. Розв’язання цієї проблеми залежить від того, на отримання якого результату орієнтується учитель у своїй роботі.Критерієм діяльності є кінцевий результат:або дати учню лише набір по предмету,або сформувати особистість, яка підготовлена до творчої діяльності.

Використання нестандартних методів на уроках математики різносторонньо розвиває  особистість і звичайно кінцевий результат діяльності вчителя –новоутворення в особистості учня.

Кожен учитель має нести відповідальність за те, якими учні вийшли з його уроку. Тобто після уроку в дітей не повинна згаснути жага до знань  і любов до життя.   

      На уроці учень має здобувати знання і вчитися ними оперувати, витрачаючи на це лише частку своїх сил. Відомо, що діти  йдуть до  школи 

 за  спілкуванням  з  друзями,  з учителем.Найбільшу радість  і задоволення  

вони  повинні отримувати від  роботи  на уроці,що  дозволяє  відкрити  себе,

 свої задатки, здібності тощо. Розкрити особистість учня можливо, якщо учитель йтиме на урок не тільки зі знаннями навчального матеріалу, методів і прийомів навчання, а й з різноманітними і цікавими способами та прийомами організації праці учнів. В зв’язку з цим сучасний вчитель шукає нові ефективні засоби  і методи навчання  і такі методичні  прийоми,  які

 активізували  б  думку  школярів,  стимулювали  б  до  самостійного здобуття знань. Найтиповіші  методи  і  форми  роботи  з  учнями необхідно  

застосувати  у  комплексі  з нестандартними підходами, які можуть посилювати інтерес школярів до навчання. Уроки,  які  за формою не  зовсім

  вкладаються  в  рамки  виробленого  і сформульованого дидактикою, 

 під  час  яких  вчитель  не дотримується  чітких  етапів  навчального  


процесу, традиційних видів роботи – нестандартні.

    За моїми спостереженнями під час невеликої професійної діяльності, учні, які зазвичай є неуспішними, при залученні до уроку-гри, програмованої лабораторної роботи, розв’язування задач практичного змісту чи до  інших нестандартних форм навчальної діяльності, проявляють певну, іноді значну активність. Вони здатні отримати позитивні оцінки, повірити у свої сили, за рахунок чого зростає їх успішність та інтерес до вивчення математики. Такі учні висловлюють досить раціональні пропозиції щодо розв’язання нестандартних задач різного типу. Наприклад задач на підрахування елементів сімейного бюджету, задач на витрати грошей під час покупок,задач на розхід будівельних матеріалів для ремонту та багатьох інших.

     Одним із активних методів, які я використовую на своїх уроках є створення проблемної ситуації, яка впливає на краще засвоєння матеріалу учнями, розвиває їх уважність, наслідком чого є висока активність учнів на уроці.Часто більшість учнів вважає, що учитель не може помилитись.При розв’язуванні рівнянь у 5-му класі створюють проблемну ситуацію.

На дошці швидко розв’язують рівняння:

(3х+4)3-4=16

9х+12-4=16

9х=16-12-4    (помилка,допущена учителем)

9х=0


х=0

     При перевірці відповідь інша.Учні шукають помилку, розв’язують проблему.Після цього учні дуже уважно слідкують за вчителем.Результат-уважність і зацікавленість на уроці.



     Одним із ричагів, що сприяє бажанню учнів добре вчитися є створення умов, що забезпечують дитині успіх в навчальній програмі, на шляху від незнання до знання,від невміннядо вміння. До таких умов можна віднести процес розв’язання нестандартних, логічних задач, задач-головоломок, задач на кмітливість,задач,що подаються у формі казкових сюжетів, незвичайних ситуацій, діалогів.Що ж потрібно тому,хто прагне на уроці створити позитивне, емоційне середовище. З упевненістю можу сказати ,що зробити це на уроках математики можна лише використовуючи на них цікаві моменти.Чим цікавіша форма навчання, тим ефективніші його результати,тим легше учням вчитися.До нетрадиційних методів відноситься використання інтерактивних технологій навчання.Технології, які використовую на своїх уроках:

№з/п

Технології

Коли доцільно використовува-ти

Що формує в учнів

1

Обговорення проблеми в загальному колі(«Мікрофон»,«Незакінченні речення».

Під час вивчення складних або проблем-них питань у навчально-му матеріалі, мотивації пізнавальної діяльності, актуалізації опорних знань.

Сприяє розвитку вміння вільно висловлювати власні ідеї, розвиває вміння говорити корот-ко,але по суті й перекон-ливо.

2

Навчаючись вчусь(«Броунівський рух», «Ко-жен учить кож-ного»).

Під час вивчення великого обсягу інформації, узагальненя та повторення вивчено-го.

Підвищує інтерес до предмета,формує вміння структурувати, узагальнювати, аналізувати матеріал.

3

Мозковий штурм.


Під час засвоєння вмінь та навичок,розвязування складних задач або для пошуку різних способів розвязуванняоднієї  задачі.

Сприяє розвитку уяви та творчості, формує вмі-ння чітко висловлювати свою думку.

4

Робота в парах.

Під час засвоєння, закріплення, перевірки знань

Сприяє розвитку навичок спілкування.

5

Два-чотири-всі разом.

Під час закріплення та засвоєння нового матері-алу з метою його грунтов-ного аналізу та осмисле-ння.

Сприяє розвотку спіл-кування в групі.

6

Робота в малих группах «Діалог», «Спільний проект», «Пошук інформації».

Підчас закріплення вмінь та навичок.Для розв’я-зання складних проблем, що потребують колек-тивного розуму.

Сприяє розвитку вмінь аналізувати,узагальнювати; розвитку пізна-вальної активності, ло-гічного мислення.

7

Карусель.

Під час інтенсивної перевірки обсягу й глибини наявних знань.

Розвиває вміння аргу-ментувати власну пози-цію.

8

Акваріум

Під час закріплення вмінь та навичок.

Сприяє розвитку спілкування в малій групі, вдосконаленню вміння дискутувати та аргументувати свою думку.

   Інтерактивні форми на уроках- це веління часу.Новітні підходи до організації навчання роблять навчально-виховний процес різноманітним,цікавим та ефективним.Також можна використати на уроках і метод реклами. Він зацікавлює новизною, сучасністю.

Наприклад, урок по темі: «Кут. Позначення кутів»-5 клас.
Реклама

Ти знайдеш мене у будинках, у класі,

У зошит в клітинку заглянеш коли.

Живу я в будинку в непослуха Васі,

Частенько дідусь його ставить туди.

Я скрізь зустрічаюсь, мене скрізь багато,

Бо різні брати є:прямий і тупий,

Розгорнутий, гострий, і кожний важливий,

Без нас неможливо!

А ось деякі зразки реклами, запропоновані учнями:

  Запропонувати учням різні види самостійної діяльності що потребують мобілізацію знань, вмінь, змогу приймати рішення, брати на себе відповідальність.

4.2.Вплив нетрадиційних методів на мотивацію навчального процесу.

   Нетрадиційні методи впливають на мотивацію навчального процесу, через самостійність і активність, через пошукову діяльність на уроках і вдома.В формуванні інтересу учнів до вивчення математики велике значення мають дидактичні ігри.

   Дидактичні  ігри  покликані  пом’якшити  вплив перенавантаження  від  

одноманітної механічної  роботи  в  процесі багаторазового  повторення,

 сприяє  загостренню  уваги  на  етапі усвідомлення нових знань, закріпленню позитивних інтелектуальних емоцій, які виступають як засіб стимулювання учнів до математичної діяльності.

Навчально-ігрова діяльність несе на собі велике навантаження, оскільки виконує наступні функції:

-виховну -  розкривається  почуття  колективізму,  сміливості, рішучості,  

виховуються морально-етичні якості;

–  пізнавальну – розвиток пізнавальної активності, збагачення знань новою інформацією;

–  гедонічну - переживаються  раніше  невідомі  почуття, формується опти-мальний життєрадісний настрій;

–  компенсаторну – через гру знімається психогенне і фізичне напруження, підвищується загальний тонус, з’являється почуття розкутості.

   Саме тому ділові та імітаційні ігри знаходять широке застосування у найрізноманітніших сферах діяльності: економіці, політиці, екології, міському плануванні, освіті.

Завдяки педагогічному моделюванню визначається ігрова форма й вид гри, відповідно до навчального  матеріалу  вибираються методи

  і  прийоми,  способи  і  засоби,  що  стимулюють навчання, тобто формують

  цілі,мотиви  і  сприяють  вирішенню дидактичних  завдань.  При цьому 

 вчитель  має  змогу  постійно здійснювати  контроль, корекцію  та  оцінку

пізнавальної діяльності учнів. Гра відображає зміст навчального матеріалу, що складає предмет діяльності, враховує вікові особливості учня.

    Гра через казку для дітей є однією з найпривабливіших форм діяльності. При вивченні або закріпленні матеріалу використовую цей метод. Як основу можна взяти структуру будь-якої казки.Перепони в казці-це не розв’язані рівняння, приклади, задачі і т. д.

   На  уроках у у 5-9 класі використовують також історичні моменти, міжпредметні зв’язки: математика-географія, математика-історія, математика-біологія. 

     Також  на  уроках  математики  інколи  доцільно використовувати  ком-п’ютер.  Проте використання  інформаційних технологій під час вивчення не  тільки математики, але й  інших предметів - не  просте  випробування

для  вчителя,  воно вимагає  певного  рівня  обізнаності педагога в

можливостях комп’ютера, та й  існують визначені санітарні норми обмеження часу роботи учнів за комп’ютером.

   Урок з використанням комп’ютера не є полегшенням для вчителя, скоріше навпаки, але надзвичайно важливо, що ефективність такого уроку значно перевищує звичайний.

Для  використання  інноваційних  технологій  необхідна  наявність щонайменше  трьох компонент:

–  технічного забезпечення (апаратно-програмної бази);

–  підготовленого викладача;

–  електронного навчально-методичного засобу.

Інновацію  необхідно  вводити  лише  тоді,  коли  вона допоможе  покращити  сприймання нового навчального матеріалу  і забезпечує підвищення успішності та  інтересу до вивчення тої чи іншої дисципліни в учнів.

Не слід забувати і про позакласну роботу з математики,адже форми її можуть бути також різноманітні: засідання математичног гуртка, математичні вечори, турніри, вікторини, випуск стінівок та ін.   Дослідження використання нестандартних  методів на уроках математики  потребує пода-льшої  розробки,  оскільки зустрічаються неефективні форми даної організації навчання, а саме: урок "про все  і ніпрощо", уроки на яких "гра для  гри", уроки  заучування сценаріїв, які часто малозмістовні  з  точки  зору математики. Слід відзначити, що цінним часто є не сам захід, а процес підготовки до нього, праця з додатковою літературою, прояв елементів творчості. Саме тому в методологічну  і теоретичну основою даного дослідження повинен бути закладений діяльнісний підхід до процесу засвоєння знань, формування вмінь і навичок; принцип взаємозв’язку навчання і розвитку.

Висновок

«Наскільки дивна, захоплююча наука математика. Математика – це мова плюс міркування, це наче мова й логіка разом. Математика – це знаряддя для міркування. У ній сконцентроване мислення багатьох людей». 



Р.Фейнман

Діяльність учнів по засвоєнню змісту освіти здійснюється в різноманітних формах навчання, характер яких обумовлений різними факторами: цілями і завданнями навчання; кількістю учнів, охоплених навчанням; особливостями окремих навчальних процесів; місцем і часом навчальної роботи учнів; забезпеченістю підручниками та навчальними посібниками та ін..Процес навчання реалізується тільки через організаційні форми, які виконують інтегративну роль, забезпечуючи об'єднання і взаємодія всіх його компонентів. Сукупність форм, об'єднаних за ознакою зв'язку учнів і вчителя за допомогою навчального матеріалу і доповнюють один одного, становить організаційну систему навчання.

У моїй курсовій роботі розглянуті нетрадиційні форми та методи навчання. Це навчальні екскурсії, навчальні вікторини, урок-практикум, урок-майстерня, дидактичні ігри. Їх використання підвищує інтерес учнів до предмета, розвиває навчальну діяльність школярів. Поряд з нетрадиційними

формами навчання, використовуються різноманітні форми навчальної роботи, які носять для учнів добровільний характер, і покликані задовольняти їх різноманітні пізнавальні та творчі запити. Ці форми добровільних навчальних занять називаються позакласними. Під час позакласних занять можна застосовувати нетрадиційні форми організації навчання, які були розглянуті в моїй курсовій роботі та інші.

У своїй роботі я виконала поставлені завдання, а саме розглянула проблему активізації пізнавальної діяльності учнів загальноосвітньої школи на уроках математики, дослідила які методи активного навчання необхідно застосовувати викладачеві в своїй діяльності.

На мій погляд, характерною рисою вдосконалення форм та методів навчання поки що є прагнення вчителів до застосування різних видів уроків у системі вивчення певного розділу чи теми. До того ж найбільш досвідчені вчителі мають більші можливості, таким чином, вони складають свій методичний почерк, що дозволяє їм максимально розкрити сильні боки своєї майстерності і завдяки розмаїттям форм активізувати пізнавальну діяльність учнів.

Отже, правильний вибір місця й часу застосування того чи іншого методу активного навчання дозволяє досягти  потрібного ефекту, чого, зрозуміло, не можна отримати під час використання простих методів навчання.

Використана література

1. Бевз Г. П. Виховання учнів математикою. – Х.: видавнича група ,, Основа ‘’ 2004.

2. Гарднер М. Математический досуг. - М.: Мир, 1972.

3. Козира В. М. Технологія уроку з математики. – Тернопіль: СМП ,, Антон” ,2002.

.       4.  Макаренко Г. Д. „Деякі  цікаві форми активного навчання на уроках математики” -  Мат. В шк. України” № 32(188),2007

5. Маркова І. С. Інтерактивні технології на уроках математики. Х.: видавнича група ,, Основа”, 2006.

6. Математична хрестоматія. – К.: Радянська школа, 1968.

7. Пометун О. І., Пироженко Л. В. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання. – К.: А. С. К., 2003.

8. Прокопенко О. І., Щекань Н. П. Відкриті уроки з математики. – Х.: видавнича група .. Основа’’, 2006.

9.http://formula.co.ua/

10.http://metoduchka.com/

Додаток А

ДІЛОВА ГРА «ГЕОДЕЗИСТ»

УРОК ГЕОМЕТРІЇ В 9 КЛАСІ

1   2   3


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка