Нестор махно (1888-1934) Валерій Волковинський Нестор Махно: легенда І реальність



Сторінка13/13
Дата конвертації09.03.2016
Розмір3.66 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

В нього було кілька товаришів, котрим, не зважаючи на невідповідний час, дозволили тут залишитися. Я його поцілувала в щоку. Він відкрив очі і, звертаючись до дочки, слабим голосом мовив: "Залишайся, донечко, здоровою і щасливою". Потім заплющив очі і сказав: "Даруйте, друзі, я дуже втомився, хочу заснути". Прийшла чергова сестра і спитала його: "Як почуваєтесь?" — на що він відповів: "Дайте вечерю, принесіть кисневу подушку". "Зараз", — відповіла сестра і принесла йому кисневу подушку. З зусиллям, тремтячими руками він вставив собі до рта трубочку кисневої подушки. Сестра попросила всіх нас піти і повернутися завтра вранці. Наступного дня вранці, коли ми зайшли до палати, то побачили, що ліжко, на якому лежав чоловік, порожнє і ширми біля ліжка нема. Один з хворих сказав, що сьогодні вранці, близько шостої, чоловік перестав дихати. Прийшла сестра, закрила йому простирадлом обличчя, а потім його винесли до покійницької.

Це сталося 6 липня 1934 року. Сестра повернула мені одяг чоловіка, його годинник і різні дрібні речі, і ми пішли у покійницьку. Тут лежав наш покійник з восковим, дуже спокійним обличчям. На грудях його цибеніла кров'ю рана по операції. Один з товаришів чоловіка зняв з обличчя його маску, і через кілька днів ми поховали його на кладовищі Пер-ла-Шез. Тіло було спалене в крематорії, і урну з прахом було замуровано в стіні".

Насправді ж Махно помер 25-го і був похований 28 липня 1934 року. У похоронах взяли участь анархісти Франції, Іспанії, Італії, Росії, США, інших кра'ш. У своїх промовах вони називали "батька" великим анархістом, гідним посісти чільне місце в історії революційної боротьби. Втім оцінка Махна не була однозначною. Ряд емігрантських видань назвали його "справжнім бандитом і звичайним кримінальним злочинцем". Під деякими фотографіями були, приміром, такі написи: "Повстанський отаман Махно. Він не признавав над собою ніякої влади — ні більшовиків, ні Денікіна, ні УНР". Львівська газета "Громадський голос", опублікувавши 11 серпня 1934 року повідомлення про смерть "батька", з жалем констатувала: "Махно виявив великі стратегічні здібності і, коли б був приєднався до загальної української визвольної політичної боротьби, то хто знає, Україна сьогодні була би вільною і незалежною державою".

Цікава подальша доля сім'ї Махна. Після окупації 1940 року столиці Франції гітлерівцями Олена Міхненко виїхала до рейху, де з січня 1941 року працювала у фірмі "Сіменс". Протягом 1942—1945 років її мати кілька разів приїжджала до Німеччини на заробітки, щоразу повертаючись назад у Париж. Спроби повернути до Франції доньку виявилися марними. Згодом Олена навіть працювала перекладачем в одній з радянських військових частин. У вересні 1945 року дочка й дружина Махна були заарештовані НКВС. Олена, як виявилося під час допитів, навіть не знала, ким насправді був її батько. Вона вважала, що Махно вчителював і "просто брав участь у революційних подіях". Не дивлячись на те, що дочка й матір не визнали себе винними у антирадянській діяльності, їх, за рішенням Особливої наради МВС СРСР від 16 серпня 1946 року, було засуджено відповідно до 5 і 8 років ув'язнення. По смерті Сталіна звільнили за амністією. Г. А. Кузьменко разом з дочкою жила в Джамбулі (Казахстан), працювала на бавовняному комбінаті до виходу на пенсію. Кілька разів приїжджала у Гуляйполе.

Так завершила свій шлях людина, яка, впродовж усієї громадянської війни очолювала масовий селянський рух на півдні України. Махновщина, як в фокусі,



http://exlibris.uaweb.org/machno/img20.jpg




Г. А. Кузьменко. Фото повоєнного періоду.

відбила суперечливе ставлення селянських мас до радянської влади на різних етапах революційного процесу, пройшовши шлях від стихійного руху проти панівних класів до ударної антирадянської збройної сили. Протест, з одного боку, проти насильницької політики більшовиків на селі, а з другого — страх реставрації буржуазно-поміщицького ладу, змушували селян шукати місце між революцією й контрреволюцією.

Помилки та перекручення, яких припускалися місцеві радянські органи, посилювали невдоволення селянства. Користуючись усім цим, Махно прагнув бути своєрідною "третьою силою", щоб захистити селянство як від нової влади, так і від старих порядків. Однак ця політика, що грунтувалася на анархістських гаслах "безвладного суспільства", "вільних Рад" і т. ін., зазнала краху.

Історики робили не одну спробу розібратися в лабіринтах махновщини, проте й досі залишається чимало суперечливого й нез'ясованого. Найбільш містко й вичерпно пояснив феномен махновщини, напевно, "М. В. Фрунзе: "На протязі громадянської війни кожна сила, що намагалась бути нейтральною між пролетаріатом і буржуазією або водночас ворожою й пролетаріату й буржуазії, негайно скочувалась у той чи інший бік. Всяка активна опозиція Радянській владі, якими б лівими гаслами вона не прикривалася, неодмінно перетворювалась на допомогу ворогам Радянської влади. Типовим прикладом цьому є Махно".

Махновщина була своєрідною громадянською війною у таборі сил, які боролися проти старого ладу. Махно назвав це фронтом, по обидва боки якого були тільки трудящі та революціонери.



Боротьба з радянською владою, яка змела на своєму шляху об'єднані сили внутрішньої та зовнішньої контрреволюції, була своєрідним виявом відчайдушної зухвалості з боку "Шаміля степів", як назвав Махна О. Гончар, стала божевільною спробою осідлати саму реальність, стриножити хід історії.

Реальність же така, що Махно і очолюваний ним рух зазнали краху не лише в роки громадянської війни. "Нова махновщина" не повторилася, як про це мріяли селянський "батько" та його найближчі сподвижники, ні в роки насильницької колективізації, ні в період голодомору на Україні, ні за інших екстремальних умов, що зачіпали інтереси села в період сталінщини. Не спалахнула, як 1918 року, селянська війна під махновськими прапорами й у роки Великої Вітчизняної війни. Махновщина на чолі з її ватажком — фігурою яскравою й колоритною — так і залишилась надбанням історії. Сьогодні не варто застосовувати щодо Махна старі кліше "антигероя", "політичного авантюриста", "перевертня" тощо, а, віддавши йому належне як історичній персоналії, віднести до головних дійових осіб періоду революції та громадянської війни в Україні.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка