Н.І. Маркусь, Козівська зош І-ІІІ ст. №1 Тернопільської області Проектна діяльність



Скачати 282.7 Kb.
Дата конвертації25.03.2016
Розмір282.7 Kb.
Н.І. Маркусь,
Козівська ЗОШ І-ІІІ ст. №1


Тернопільської області

Проектна діяльність

ВСТУП


Нова епоха, що настала, - епоха змін, інновацій, епоха інтелекту, глобалізації диктує свої умови життя, проповідує інші цінності, пред’являє нові вимоги до людини. У цьому зв’язку основним результатом діяльності освітнього закладу повинна стати не система знань, вмінь та навичок самі по собі, а набір ключових компетентностей в інтелектуальній, громадянсько-правовій, комунікаційній, інформаційній тощо сферах.

Сьогодні людині для того, щоб вона могла справитися із справою, необхідні інші навики. Змінилась не лише сума знань, необхідна сучасній людині, ще більші зміни відбулися у способах вивчення нового. Прийшов час корінних змін політики в області освіти.

Сучасне завдання школи – формування у школярів не лише знань, вмінь та навичок, а багатофункціональних, надпредметних,  базових компетентностей. Це поняття включає знання, вміння, навички, а також результати навчання, систему ціннісних орієнтацій, особливості їхньої соціальної поведінки. Бо надати усі знання, котрі необхідні в житті, неможливо, відбувається їхній постійний ріст в умовах швидкої зміни соціальної реальності. Необхідно формувати в учнів вміння самостійно застосовувати отримані знання у житті.

Сьогодні найважливішими цілями освіти є розвиток в учнів самостійності та здатності до самоорганізації; вміння відстоювати свої права, формування високого рівня правової культури; готовність до співпраці, розвиток здатності до творчої діяльності, толерантність, терпимість до чужої думки, вміння вести діалог, шукати і знаходити змістові компроміси; ініціатива, вміння кооперуватися з іншими, робота в групі і спільне навчання, вміння оцінювати явища, вміти порозумітися з іншими і переконувати, вміння розв’язувати проблеми, планувати, самостійно вчитися, а отже здобувати і опрацьовувати інформацію, вміння користати з проживання у багатокультурному світі.

На сучасному етапі розвитку освіти в Україні відбувається пошук нових засобів і методів формування творчої особистості, творця нового суспільства, здатного до самостійної поведінки і дії, саморозвитку, самовдосконалення, самовизначення. Це актуальне завдання вирішується завдяки використанню нових педагогічних технологій в діяльності педагогів.

Аналіз сучасної педагогічної практики переконливо свід­чить про те, що ефективною формою цілеспрямованої педагогічної діяльності, однією із найбільш продуктив­них технологій становлення особис­тості є проектна діяльність. В її основі лежить інтеграція та без­посереднє застосування набутих знань учнів під час практичної діяльності.

Проектна діяльність дозволяє формувати особистість сучасного школяра, її можна розглядати як самостійну структурну одиницю навчально – виховного процесу. Становлення особистості, що необхідна суспільству майбутнього і сьогоденню здійснюється в процесі виконання урочних та позаурочних проектів. Цей вид діяльності дозволяє учням вивчати не тільки засоби, але й способи конкретної діяльності; розвивати пізнавальні навички та вміння самостійно конструювати свої знання; розвивати критичне та творче мислення; організовувати змістовне проведення позаурочного часу.

Проектування в освіті – це процес створення нових форм спільності педагогів ,учнів, громадськості, нового змісту та технологій освіти, нових способів, і технік педагогічної діяльності та мислення. Предметом проектування є створення умов розвитку освіти в цілому, переходу її з одного стану в інший. Дослідники доводять, що виконуючи проект суб’єкт навчання розвиває операції мислення, навички пошуку інформації, аналізу, експериментування, прийняття рішень; вміння самостійної роботи та роботи в групах; навички застосування та поглиблення знань; творчість, активність, ініціативу.

Проектна діяльність розглядається як частина навчальної діяльності, що включає ціннісно – орієнтаційну, перетворюючу, творчу, практичну діяльності. Це можливість для кожного школяра безперервно та послідовно розвиватися та вчитися. Проектування завжди направлене на створення об’ктивного та суб’ктивного нового цінного продукту, який потім втілюється в реальне життя. Робота над проектом - практика особистісно – орієнтованого навчання, коли в процесі конкретної праці учня, на основі його вільного вибору, з урахуванням його інтересів отримується конкретний результат. Головним девізом проектної діяльності школяра є : «все, що я пізнаю, я знаю для чого це мені треба і де я можу ці знання застосувати». Для педагога це прагнення знайти розумний баланс між академічними і прагматичними знаннями, уміннями та навичками.

Соціальне проектування - важлива сфера застосуван­ня громадянських компетентностей особистості. Його метою є стимулювання у школярів інтересу до вирішення нагальних проблем суспільства, набуття досвіду соціальної дії шляхом залучення до активної громадської роботи. Основні положення цієї технології, розроблені вітчизняними та зарубіжними науко­вцями, можна співвіднести з діяльнісним підходом у сучасній ди­дактичній системі. Як зазначають дослідники, під час викорис­тання проектної технології вирішується ціла низка різнорівневих дидактичних і виховних завдань: розвиваються пізнавальні нави­чки учнів, формуються вміння самостійно конструювати свої знан­ня, орієнтуватися в інформаційному просторі; активно розвива­ється критичне мислення.

Проектна технологія - це особливий вид пізнавальної активності, мотивований проблемним протиставленням відомого й невідомого, що має на меті активізацію процесу пізнання й осмислення нового.

Проект (від лат. proektus - «кинутий наперед»)задуманий план дій, задум, намір, тобто вид діяльності. Цей чудовий метод активізує пізнавальну діяльність, розвиває креативність й одночасно формує певні риси особистості.

Обов 'язкові критерії:

1)наявність проблеми, складність і актуальність якої, відповідає навчальним запитам і життєвим потребам учнів;

2 ) дослідницький характер пошуку шляхів вирішення проблеми;

3) структурування діяльності відповідно до класичних етапів проектування;

4 ) моделювання умов для виявлення учнями навчальної проблеми, а

саме:постановка - дослідження - пошук шляхів вирішення - експертиза й апробація версій конструювання підсумкового проекту (чи його варіантів) - захист - корекція і впровадження - самодіяльний характер творчої активності учнів - прикладне значення результату проектування - впровадження.

Проектне навчання заохочує і підсилює щире прагнення до навчання з боку учнів, тому що воно:

— особистісно орієнтоване;

— використовує безліч дидактичних підходів: навчання у справі, незалежні заняття, спільне навчання, «мозковий штурм», рольову гру, евристичне і проблемне навчання. дискусію, командне навчання;


  • має високу мотивацію, що означає зростання інтересу і включення в роботу в міру її виконання;

  • підтримує педагогічні завдання в діяльнісній, афективній і психомоторній сферах на всіх рівнях — знання, розуміння, застосування, аналізу, синтезу;

  • дозволяє вчитися на власному досвіді й досвіді інших у конкретній справі, а не вдавати навчальну діяльність.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

Проектна діяльність належить до активних методів. її перева­гами є те, що учні навчаються, діють у мікросоціальному середо­вищі, отримують практичні навички, мають можливість перевіри­ти теоретичні надбання на практиці тощо. Перевагами проектного методу є те, що він сприяє формуванню зв'язку між школою та реальністю, впливає на формування в учнів ключових компетенцій, дозволяє здобувати необхідні знання у безперервному навча­льному процесі, сприяє розвитку мотивації, активізує діяльність школярів. Варто звернути увагу й на те, що використання проек­тного методу має певні недоліки: реалізація шкільних проектів вимагає великої кількості часу, кінцевий успіх проекту неможли­во спланувати, не всі учасники проекту можуть бути в однаковій мірі віддані справі і прагнути позитивного кінцевого результату, в ході реалізації поставлених завдань можуть з'явитися перешкоди, які учасники проекту не подолають тощо.

Загальновідомо, що навчання демократичному громадянству відбувається не лише на уроці, але й на практиці, через залучення учнів до активної суспільної діяльності. Тому соціальний проект орієнтований передусім на експериментальне навчання, спрямова­не на глибоку мотивацію та залучення учнів до такої діяльності. Місцева громада стає для учнів широким полем діяльності засто­сування їхніх зусиль. Саме тут вони отримують свій перший і найважливіший досвід прийняття рішень щодо суспільно важливих питань.

Для сучасної школи актуальним є як зага­льно-соціальне розуміння терміну проектуван­ня, що передбачає процес формування освітньої системи загалом (проектування правил, норм, стандартів, механізмів життєзабезпечення осві­тньої системи), так і часткове, що має на меті залучення учнів до проектувальної діяльності, спосіб досягнення дидактичної мети через дета­льну розробку проблеми (технологію), яка по­винна завершитися цілком реальним, практич­ним результатом, оформленим тим чи іншим чином.

Проектна технологія ґрунтується на пози­ціях педагогіки прагматизму, що передбачає погляд на виховання як на постійну реконст­рукцію особистого досвіду учнів, а також відповідність їх інтересам та потребам. її прихи­льники відстоюють принцип "навчання за до­помогою діяльності", розглядаючи при цьому діяльність як різновид творчої роботи, де учень виступає її активним учасником.

Таким чином, в основі цього методу лежить не інформаційний підхід, зорієнтований на роз­виток пам'яті учнів, а діяльнісний, спрямова­ний на формування в учнів комплексу розумо­вих здібностей (розуміння, рефлексії, конструюючої уяви, здатності до цілепокладання), необхідних для дослідницької діяль­ності, а також конкретних умінь та навичок.

У ході проектної діяльності школярі навча­ються: планувати свою роботу, заздалегідь про­гнозуючи її результати; використовувати різно­манітні джерела інформації; аналізувати та порівнювати факти; аргументувати власні су­дження; приймати рішення; встановлювати со­ціальні контакти, розподіляти обов'язки, взає­модіяти; створювати реальний "кінцевий продукт"; представляти результати перед ауди­торією; оцінювати свою діяльність та діяльність партнерів. Для проектної діяльності характер­на спільна робота учителя та учня з рівним статусом обох сторін.

Слід зазначити, що проектна діяльність спрямована на вирішення таких психолого-педагогічних та організаційно-педагогічних за­вдань:

- Розвиток пізнавальних інтересів, інтеле­ктуальних і творчих здібностей учнів.

- Інтеграція освітнього середовища школи і сім'ї, школи і мікрорайону, ширше за­лучення батьків до освітнього процесу.

– Соціалізація учнів, розвиток ключових компетентностей: комунікативної, коопе­ративної, інформаційної тощо.

- Формування у школярів активної життє­вої позиції

- Створення у школі єдиного колективу уч­нів і педагогів, атмосфери співпраці.

Водночас проектна діяльність школярів за низкою ознак відрізняється від навчально-до­слідницької. Якщо навчально-дослідницька ді­яльність є індивідуальною за своєю суттю і спря­мована на отримання нових знань, то мета проектування - вихід за рамки окремого дослі­дження, забезпечення реалізації здобутих знань та умінь на практиці, набуття певних компете­нтностей. Метод проектів передбачає всебічне та систематичне дослідження теми і розро­бку конкретного кінцевого продукту; отриман­ня практичного результату, а не лише пошук певної інформації. Проект передусім є резуль­татом колективних зусиль виконавців, тому на завершальному етапі діяльності передбачає ре­флексію спільної роботи, аналіз її повноти, гли­бини, інформаційного забезпечення, творчого внеску кожного учасника. Такий процес здійснюється як у процесі навчання, так і в ході спеціально організованої позакласної та по­зашкільної діяльності учнівської молоді.

У сучасній педагогіці проекти класифікують­ся відповідно до певної домінуючої типологіч­ної ознаки. Відповідно до домінуючого методу чи виду діяльності дослідники розрізняють:


  • прикладні проекти, які відрізняються чіт­ко визначеним результатом діяльності його учасників (наприклад, проект документу, словник, аргументоване пояснення будь-яко­го явища тощо). Такі проекти передбача­ють ґрунтовне осмислення структури, роз­поділ функцій між учасниками, оформлення результатів діяльності, їх подальшу презе­нтацію та зовнішнє рецензування;

  • дослідницькі проекти, що мають на меті організацію діяльності учнів, спрямовану на розв'язання творчих завдань із заздалегідь невідомим результатом та передбачають на­явність певних етапів роботи (обґрунтуван­ня актуальності теми дослідження, предме­та та об'єкта, визначення цілей та завдань, виявлення методів пошуку та джерел інфо­рмації, висунення гіпотези, визначення шля­хів розв'язання проблеми, збір даних, їх аналіз та синтез, обговорення та оформлен­ня отриманих результатів, виступ з повід­омленням чи доповіддю, визначення нових проблем для подальшого аналізу);

  • інформаційні проекти, які скеровані на ви­вчення характеристик будь-яких процесів, явищ, об'єктів і передбачають їх аналіз та узагальнення виявлених фактів. Структура та­кого проекту схожа на структуру дослідниць­кого, що часто є основою для їх інтеграції;

  • рольово-ігрові проекти, в яких учасники ви­конують визначені ролі (літературних персо­нажів чи вигаданих героїв), зумовлені харак­тером і змістом проекту, імітують соціальні чи ділові відносини, ускладнені гіпотетични­ми ігровими ситуаціями. Структура таких проектів лише окреслюється і залишається відкритою до завершення роботи.

Перелічені вище типи прое­ктів є навчально-тренувальними, використову­ються переважно у класно-урочній системі та спрямовані на відпрацювання конкретних ком­петентностей школярів (дослідницької, кому­нікативної тощо). У реальній практиці здебіль­шого застосовуються змішані типи проектів, де поєднуються ознаки декількох типів проектів і які є практично-орієнтованими. Такі проекти дозволяють не лише отримати нові знання, але й сприяють отриманню певного соціального до­свіду, тобто є соціальними проектами.

Відповідно до предметно-змістової спрямова­ності виділяються монопроекти та міжпредметні проекти. Перші, як правило, виконуються на уроках одного предмету, хоча і передбачають використання знань інших дисциплін. Міжпредметні або інтегративні проекти найчастіше вико­нуються у позаурочний час, передбачають інте­грацію знань із декількох предметів та потребують кваліфікованої допомоги учителів-предметників. Прикладом інтегративних прое­ктів може бути інтернет-проект "XX століття: рік за роком", що включає інтеграцію знань із історії та інформатики.

За географією контактів проекти можуть бути внутрішньошкільними (класними, міжкласними), загальношкільні, позашкільними (між­шкільними), мережевими (міжрегіональними) та міжнародними. Прикладами загальношкільних проектів є створення засобів масової інфор­мації у школі, організація системи учнівського самоврядування, виставкового залу, музею шко­ли. Різні загальноосвітні навчальні заклади мі­крорайону можуть об'єднувати свої зусилля для здійснення спільної проектної діяльності Це може бути обмін досвідом учнівського самовря­дування шкіл району, організація опитування чи збір даних мешканців громади на певну тему, проведення конкурсів, змагань тощо. Мережеві проекти мають на меті широке залучення уста­нов та представників громади до активної соці­альної діяльності. Метою такої співпраці може бути сприяння системі соціальної допомоги представників громади, вирішення проблеми ва­ндалізму, підтримка місцевої бібліотеки чи під­готовка теле- або радіопередач для місцевого радіо чи телебачення.

Як свідчить досвід, учням важко самостій­но опанувати технологію роботи над проектом. Важлива роль на всіх етапах діяльності відво­диться педагогу, який, з одного боку, є органі­затором проекту і забезпечує розвиток і навчан­ня вихованців, а з іншого, є рівноправним членом робочої групи і висуває власні цілі, ана­лізує ситуацію, пропонує цікаві ідеї для обгово­рення. Наставник може поділитися власним життєвим досвідом, допомогти школярам від­шукати різнобічні джерела інформації щодо про­блеми дослідження, посприяти у контакті із спе­ціалістами, представниками органів влади тощо.

Важливим аспектом організації проектної ді­яльності є мотивація учнів. Як правило, шко­лярі мають позитивну мотивацію для дослідження певної проблеми у тому випадку, коли вони отри­мують не лише навчальний, але й соціальний досвід. Це відбувається за таких умов: якщо їхнє дослідження спрямоване на розв'язання важли­вої суспільної проблеми; тема дослідження для учнів є особисто цікавою, а процес дослідження захоплюючим. Відповідно основними принципа­ми реалізації проектної діяльності повинні бути реальне партнерство Сучасників, прагматичність, практичність результатів, спрямованість на ви­рішення конкретної проблеми, орієнтація на ко­роткотермінові та середньотермінові проекти, які мають найбільший виховний вплив Аналіз практичного досвіду організації проектної діяльності з учнівською молоддю дозволяє виділити такі її основні етапи: підготовчий (змістовий та технологічний аспект), пла­нування проектної діяльності (постановка теми, розробка та планування певної дії) дослідження проблеми та вибору шляху її роз в'язання; діяльнісний (розв'язання проблеми реалізація дії); презентація результатів; рефлексійний (оцінка та аналіз отриманих результатів).

На початковому, підготовчому етапі важливо виробити в учнів мотивацію до дослідницької роботи, оскільки особистий інтерес учнів сприяє усвідомленому підходу до виконання проекту в цілому. Етап підготовки до роботи над проектом передбачає створення ініціативної групи школярів, пошук чи вибір теми серед низки актуальних для школи та громади питань; визначення теми на предмет реальності здійснення, актуальності, суспільного значення. Цей етап має на меті теоретичну підготовку учасників проекту. Для ефективної, продуманої діяльності учні мають проаналізувати сучасний стан і перспективи розвитку місцевого співтовариства, актуалізувати знання про структуру органів державної та місцевої влади,

механізми впливу громадськості та ЗМІ на процедуру прийняття рішень, а також отримати певні знання з теми, яка стала предметом дослідження та діяльності. Саме в цей період учні з допомогою учителя вчаться аналізувати джерела ефективно спілкуватися як між собою, так і дорослими, обговорювати суспільні проблеми У результаті цього етапу вихованці повинні сформувати уявлення про діяльність різню органів законодавчої та виконавчої влади, повноваження та сфери їх відповідальності, навички критичного аналізу джерел дослідження та ділового спілкування.

На цьому етапі доцільним є проведення учнями практичних занять із складання анкет опитувальників, написання офіційних листів Слід провести спільне обговорення зібраних джерел, проаналізувати отриману інформацію застосовуючи прийоми розвитку критичного мислення. Принциповим є колективне обговорення учнями всіх рішень, що приймаються ш основі узгодження їхніх інтересів, використовуючи різноманітні методи групової роботи (мозковий штурм, дискусія, коло думок, виявлення альтернативи, вибір оптимального варіанту тощо).

Етап вибору теми та її дослідження передбачає аналіз широкого переліку проблем місцевої громади, що потребують вирішення вибір однієї з них, котра й стане об'єктом дослідження. Цей етап має на меті не лише збір інформації з проблеми дослідження, вивченню джерел та нагромадження матеріалів, але й безпосереднє навчання і набуття учнями досвіду активної діяльності. Упродовж цього етапу відбувається правової бази обраної теми та систематизація інформації, отриманої учнями із різних джерел , на основі особистого дослідження, проведення соціологічного опитування, спілкування із спеціалістами, представниками влади та громадськості. Групи школярів презентують зібрані матеріали, наводять факти, статистичні дані, висновки спеціалістів. Учні розподіляють матеріали за розділами.

Головним завданням етапу вибору шляху вирішення проблеми та розроблення прану її розв’язання є планування учнями відповідної діяльності на основі систематизації та аналізу отриманого матеріалу. Мета цього етапу – визначити найоптимальніші шляхи вирішення проблеми, яку підтримує більшість групи. Результати дослідження обговорюються школярами колективно. Учні пропонують ідеї та варіанти вирішення проблеми. Критично аналізуючи зібраний матеріал, учасники робочої групи визначають різноманітні шляхи розв’язання та обирають оптимальний. У процесі обговорення школярі планують майбутню проектну діяльність: формулюють її конкретні завдання, методи та засоби реалізації; моделюють кінцевий результат, визначають завдання робочих груп, розробляють або визначають критерії контролю тощо.

Реалізація етапу вирішення проблеми передбачає спробу повністю або частково здійснити запропонований план дій команди, використовуючи правомірні та законні механізми впливу для ухвалення рішення, організовуючи різноманітні акції ( наприклад, звернення до місцевих органів влади; розміщення публікації в засобах інформації; виступи по радіо та на телебаченні; звернення до громадських організацій; залучення до цієї роботи комерційних структур тощо). Школярі, якщо це їм під силу, можуть намагатися самостійно вирішити проблему через безпосередню участь у різноманітних толоках, доброчинних акціях, фестивалях тощо. Найоптимальнішим є шлях, що поєднує діяльність владних структур із участю школярів, представників громадськості. У процесі виконання проекту можливе корегування його завдань, шляхів реалізації, використання окремих засобів тощо. Керівникові проекту варто пам’ятати, що коригування плану можливе лише у випадку, якщо не були реалізовані якісь із запланованих пунктів ( наприклад, не вистачило коштів). Об’єктивних причин, які можуть вплинути на виконання затвердженого плану, достатньо багато, відтак, аби їх заздалегідь передбачити, потрібно ретельніше працювати над складанням плану реалізації проекту. План можна змінювати, але при цьому не відмовлятись від остаточної мети проекту. Зміни до проекту може внести як керівник, так і його учасники після того, як їх буде обговорено і погоджено з усіма. Головна вимога коригування – не змінювати докорінно раніше складений план.

Результатом проектної діяльності є презентація та захист її кінцевого продукту. Успіх проекту значною мірою залежить від оформлення його результатів. Презентація матеріалів дослідження перед широкою аудиторією – неодмінна умова роботи над проектом. Успішна презентація результатів дослідження може дати поштовх для подальшого вирішення проблеми. Завданнями етапу презентації матеріалів дослідження є інформування громадськості про важливість обраної проблеми, представлення практичної діяльності щодо реалізації проекту, ознайомлення з її результатами.

Слід зазначити, що роботу над проектом не можна вважати ефективною без аналізу учнями перебігу та результатів своєї діяльності на різних етапах дослідження, тобто проведення рефлексії. На завершальному етапі проекту доцільно організувати обговорення, під час якого учні матимуть змогу оцінити проектну діяльність в цілому та особистий внесок кожного в загальну справу, виявити недоліки діяльності та обговорити шляхи їх подолання. Обмірковуючи досвід, набутий в процесі реалізації проекту, учні можуть проаналізувати, які знання вони отримали ,чого і як навчилися, яких умінь і навичок набули, які переваги надає групова співпраця, що вдалося найкраще, наскільки важливою була їхня діяльність для громади. Доцільна також провести анкетування учасників проектної діяльності. Будь – яка завершена робота потребує аналізу її процесу та результатів. Це потрібно насамперед для того, аби чітко виокремити реальний результат і оцінити досягнуте. Основою аналізу проекту є система оцінки,яка формується заздалегідь. Спираючись на систему критеріїв і показників, слід всебічно обговорити реальні здобутки ,порівняти їх з тими, що були заплановані командою на етапі підготовки проекту. Обов’язковим етапом є аналіз відповідності окреслених цілей і досягнутих результатів. Під час аналізу слід відзначити внесок кожного члена команди у спільний результат роботи.

Варто зазначити, що під час реалізації соціального проекту важливе не лише створення певного кінцевого продукту, а й громадянсько – виховний результат:



  • збагачення знаннями та навичками соці­альної дії при вирішенні соціально важ­ливих проблем місцевої громади;

  • мотивація до активної та безкорисливої громадянської дії;

  • залучення до колективної діяльності (співпраці в команді);

  • отримання можливості на практиці впли­вати на соціальне середовище.

Під оцінюванням в проектній діяльності слід розуміти не виставлення оцінок учням учите­лем і учителеві - перевіряючим або адміністра­цією навчального закладу, а процес моніторин­гу, спрямований на покращення якості формування рис громадянськості сучасної мо­лоді і якості проектів із громадянської освіти.

Основними компонентами громадянських компетентностей, що підлягають оцінюванню, є уміння, навички і знання. Варто зауважити, що знання не можуть бути основою для оціню­вання. В процесі проектної діяльності учні отри­мують досить великий обсяг інформації - це все те, що становить основу знаннєвої сфери. Головним об'єктом оцінювання повинна бути все ж таки діяльність учнів. Критерії такого оцінювання потребують серйозної розробки, яка здійснюватиметься у тісному співробітництві освітніх закладів із усіма зацікавленими дер­жавними та громадськими інституціями. Учи­телі разом із іншими керівниками проектів мо­жуть розробити такі критерії оцінювання і довести їх до відома учням. Варто пам'ятати, що морально-ціннісні орієнтири учнів не підля­гають оцінюванню. Мета педагога - створити умови, що дозволятимуть учням усвідомлюва­ти і висловлювати свої уподобання, почуття, переконання, що за ними стоять, вірування, цінності, а також замислюватися про них, роз­вивати і укріплювати.

Процес оцінювання успішності учня в стано­вленні його громадянської компетентності пови­нний бути відкритим, демократичним і склада­тися з оцінки педагога, представників тих інститутів, які матимуть відношення до проектної діяльності школярів і власної оцінки учнів. До такого оцінювання повинна залучатися і ши­рока педагогічна громадськість, суспільно-про­фесійні та громадські організації, зацікавлені у становленні і розвитку громадянського суспіль­ства в нашій країні. Одною з найбільш адекват­них форм такого оцінювання є громадсько-педа­гогічна експертиза навчального закладу.

Серед ключових проблем оцінювання най­важливішою є використання результатів оці­нювання, оскільки оцінювання не повинно пе­ретворюватися на самоціль, а сприяти подальшому розвитку, як освітньої системи, так і індивідуальності. Виділимо кілька напрямків, де можна використовувати результати оціню­вання:



  1. Звіт.

  2. Інформування.

  3. Пропаганда досягнень.

  4. Розуміння ситуації.

  5. Рішення про зміни.

  6. Коригування плану (доповнення, зміна, ви­ключення окремих пунктів).

  7. Поради і застереження (для інших).

  8. Складання нових планів.

  9. Зміна орієнтирів (принципів).

  1. Утвердження правильності вибраного шляху.

  2. Підтримка мотивації (заохочення).

12.Пошуки нових шляхів, напрямків (багато­манітність).

Серед загальних психолого – педагогічних вимог до організації оцінювання наступні:



  • Орієнтація на індивідуальну відносну нор­му в оцінці, коли точкою відліку стає учень, специфіка його розвитку, особливості його навчальної діяльності;

  • Оптимістичний погляд на учнів - очікуван­ня навчальних успіхів від кожного учня, позитивне підкріплення навіть незначного поступу у засвоєнні матеріалу;

  • Використання оцінок як зворотного зв'яз­ку - необхідної для учня інформації про ефективність його роботи, а не як засобу жорсткого контролю і тиску;

  • Контроль не тільки за результатом, але й за процесом навчальної діяльності школя­ра, якомога більш часте використання роз­горнутої змістовної оцінки, даної на основі такого контролю

  • Залучення учня у оціночну діяльність, на­вчання його умінню оцінювати свою робо­ту і роботу однокласників, спільна розробка критеріїв оцінювання, розвиток само­контролю у дітей;

  • Емоційна небайдужість учителя в ставленні до учня, пошук оптималь­них форм заохочення, обережне використання негативних оцінок, що травмують дитину;

  • Створення позитивного емоційного фону оцінювальної ситуації незалежно від того, яку оцінку одержує учень.

В оцінюванні проектної діяльності можна виділити два загальних види оцінювання: пря­ме і непряме.

Об'єктами в прямому оцінюванні, як прави­ло, виступають цілі і результати, які планува­лися до початку проекту. Саме за їх допомогою визначаються види заходів, які потрібно прово­дити для досягнення очікуваних результатів і запланованої мети. Заходи - це конкретні дії, що підлягають аналізу і відповідно - оцінюван­ню. Основний інтерес, який мотивує оцінити виконавців свій проект, лежить у площині його успішності. Чи був проект успішним? Чи досягнута запланована мета, ч розв’язані завдання? Чи отримано заплановані результати? Наскільки сплановане відповідає реально досягнутому?

В прямому оцінюванні обов'язково і використовувати об'єктивні критерії, які дають змогу зробити висновок про те, чи був проект успішним або ні. Для цього необхідно відібрати критерії успішності проекту та визначити показники, які можна об'єктивно вимірювати чи спостерігати. Важливо, щоб усі ті, хто братиме участь у проекті і відповідно - в оцінюванні, обговорили ці показники і дійшли згоди.

Важливим елементом в проектній діяльності є і непряме оцінювання. В результаті проект­ної діяльності в школі відбулося чимало змін: стали кращими взаємовідносини різних віко­вих категорій учнів, директор школи несподі­вано змінив своє ставлення і поведінку стосов­но учнів, в школі відкрився молодіжний клуб, який допомагає вирішувати певні проблеми тощо. Все те, що сталося, не було запланова­но, але його обов'язково потрібно враховувати в процесі загального оцінювання проектної дія­льності.

Важливе місце в про­ектній діяльності має моніторинг. Моніторинг може здійснюватися різними суб'єктами: учас­никами проекту і сторонніми особами, які ви­ступають у ролі спостерігачів. Важливо, щоб в ході моніторингу суб'єкти користувалися пев­ними схемами, пам'ятками, згідно з якими вони відслідковували результативність всієї діяльності або окремих її етапів і дотримувалися загаль­них принципів оцінювання. Існують деякі за­гальні принципи оцінювання цих важливих побічних результатів: уважно спостерігайте за тим, що відбувається; фіксуйте і помічайте змі­ни; записуйте свої спостереження; запитайте себе та інших: "що це означає?"; поділіться сво­їми висновками та роздумами з іншими людь­ми, які були залученими до проекту; включай­те свої відкриття і висновки спостережень у майбутню роботу.

В ході моніторингу проектної діяльності мо­жна використовувати різні пам'ятки. Це можуть бути пам'ятки, які наведені нижче, або ж укла­дені керівниками та учасниками проекту.



ПИТАННЯ ДЛЯ САМООЦІНКИ УЧАСТІ УЧНЯ В ПРОЕКТІ

  1. Тема була цікавою для мене, тому що ...

  2. Мені було складно в проекті, оскільки ..., тому що ... .

  1. Мені було легко , тому що ... .

  2. Працюючи в проекті, я навчився

  3. Мені заважало

  4. На мій погляд, проект був: а) успішним, тому що ... б) не успішним, тому що... .

  5. Що я зробив би по-іншому наступного разу

  6. Що змінилося в результаті здійснення про­екту: а) в мені; б) в моїх друзях; в) в світі?

  7. З того, що я зробив у проекті, я пишаюсь

ПИТАННЯ ДЛЯ ГРУПИ УЧНІВ, ЩО БЕРУТЬ УЧАСТЬ В ПРОЕКТІ

  1. Чому ви обрали дану проблему?

  2. Як ви планували свою діяльність?

  1. Скільки було учасників проекту?

  2. Як відбувався розподіл обов'язків?

  3. Які обов'язки виконував ти?

  4. Яку допомогу надавав тобі учитель?

  5. Хто ще надавав тобі допомогу (консуль­тант, батьки, друзі, сусіди)?

  6. Які ресурси були задіяні під час реалі­зації проекту (оргтехніка, інформація, кошти)?

  7. До кого ти звертався за допомогою, і за яких обставин?

  1. Чи вважаєш ти проект успішним і чому?

  2. Як ставились до вашої діяльності в школі та за її межами?

  3. Чи будеш ти ще брати участь у проек­тах?

  4. Чого ти навчився у проекті?

  5. З якими проблемами ти особисто та твоя група зіткнулися у проекті, і в чому їх суть?

  6. Чи цікаво тобі було брати участь у про­екті, і чому?

  7. Щоб ти змінив, доповнив, як би довелося починати проект знову?

ПИТАННЯ ДЛЯ УЧНІВ - УЧАСНИКІВ ПРОЕКТУ

  1. Чи дотримувались ви плану?

  2. Яка виникла незапланована діяльність, і чому? Чия це проблема?

  3. Як використовується ресурс на даному етапі?

  4. Якою була реакція вчителів?

  5. До яких передбачуваних негативних на­слідків це може призвести?

  6. Як змінюється спілкування учнів і учи­телів, дітей і дорослих?

  7. Чи корисним було те, чого досягла гру­па?

  8. Що сприяло або заважало нашій роботі?

ПИТАННЯ ДЛЯ КЕРІВНИКА ПРОЕКТУ

  1. Як проект може змінити світ?

  2. Чого я навчився?

  3. Чого навчились мої учні?

  4. Що було найбільшим успіхом проекту?

  5. Що було найбільш несподіваним упродовж проекту (негативне і позитивне)?

За останні кілька років учні Козівської ЗОШ І- ІІІ ступенів №1 реалізовували декілька проектів , різних за тематикою та спрямуванням, але однаково цікавих для всіх учасників. Серед цих проектів – ті, які були виконані в рамках Всеукраїнської Суспільної Акції «Громадянин», яку щорічно проводить Асоціація вчителів історії та суспільних дисциплін «Нова Доба» :

  • 2005р. –виконання проекту на тему „Вплив антропогенної діяльності на екологічну ситуацію в смт. Козова” Участь учнів 9 – в класу ( Амброз Ірини, Боднар Вікторії та Щура Андрія) у фіналі Акції, який відбувався 14.10.2005р. в м.Києві

  • 2006р. – здійснення проекту „Особливості реалізації конституційного права на відпочинок молоді і дітей в смт.Козова” Фіналісти – учні 9-а та 9-б класів( Гунько Марія, Баран Ганна, Медвідь Юлія, Озерянська Аліна, Ліщишин Ольга, Сапсай Олена, Судомир Маріанна)

  • 2007р. – проектна діяльність учнів 9-а та 9-б класів на тему

„ Використання можливостей ЗМІ для підвищення екологічної свідомості жителів смт. Козова” 18 травня 2007 року у м.Києві, біля підніжжя пам'ятника М.Грушевському та у Київському будинку вчителя, відбувся заключний етап суспільної Акції школярів України "Громадянин 2007" ,в якому взяли участь Галас Назар, Маркусь Маріанна, Працовник Ірина

Учні школи стали учасниками конкурсу міні-проектів для підтримки позакласної роботи з розвитку демократії у загальноосвітніх навчальних закладах в рамках міжнародного проекту „Громадянська освіта – Україна”.

Було виконано два проекти:
1.„Голос молоді”( створення молодіжного інформаційного центру при місцевих радах) :

Мета поекту:



  • створити молодіжний інформаційний центр „Голос молоді”, який би досліджував і поширював інформацію, пов’язану із виявленням та подоланням реальних молодіжних проблем, здійснював підготовку і координацію заходів, із залученням молоді;

  • сприяти виробленню активної життєвої позиції молоді

2 Використання можливостей ЗМІ для підвищення рівня екологічної свідомості громадян

Мета проекту:



  • використати ЗМІ як інструмент поширення інформації для підвищення екологічної свідомості громадян;

  • розширити обізнаність місцевої громади про стан довкілля та можливі шляхи його покращення;

  • сприяти покращенню стану довкілля;

  • налагодити співпрацю з МАС – медіа;

  • сприяти підвищенню рівня екологічної свідомості громадян

Працюючи над вище згаданими та іншими проектами, учні всебічно розвивалися, вдосконалювали свої знання, пошуково – дослідницькі вміння, організаторський талант, якості небайдужого громадянина, винахідницькі та комунікативні здібності через пошук і обробку необхідного матеріалу, встановлення і підтримку корисних контактів, здійснення практичних заходів

ВИСНОВКИ


Проблема вибору засобів та методів впливу вихователем на вихованців завжди залишати­меться актуальною в будь-якій освітній системі. Чому ж сьогодні ми знову повертаємося до ме­тоду проектів? Що дає нам проектна діяльність окрім того, про що говорилося вище? Яких практичних навичок набувають учнів в процесі проектної роботи?

Проектна робота дає всім учасникам прак­тичний досвід, який базується як на знаннях, так і перевірці знаннєвих істин в повсякденній діяльності. Цей досвід допомагає розвивати інди­відуальні здібності і нахили, комунікативні зв'язки, вчить вирішувати завдання, розв'язу­вати конфліктні ситуації тощо. Участь в прое­ктній роботі допомагає сформувати навички активного громадянина демократичного сус­пільства. Серед переліку цих навичок варто зве­рнути увагу на такі:



  1. Міжособистісні: слухати один-одного; висло­влювати ідеї та думки і вміти сприймати чужі ідеї та думки; ставити запитання; зна­ходити аргументи на користь власної по­зиції; розв'язувати конфлікти; турбуватися про інших.

  2. Навички мислення: розуміти складні фак­ти; розвивати ідеї; аналізувати, відбирати, використовувати інформацію; приймати рі­шення в складних або непередбачуваних си­туаціях.

  3. Командні: здатність працювати в команді; виконувати певні ролі в команді - керів­ник, виконавець, статист; планувати і роз­поділяти завдання; співвідносити командну працю та індивідуальну

  4. Вирішення проблем: уміти виділяти проблему; визначати ступінь її складності; планувати шляхи вирішення проблеми; залучати до цього різні соціальні групи, представників органів влади тощо; аналізувати перебіг вирішення проблеми; змінювати неефективні завдання та засоби в процесі розв'язання проб;:

  5. Ініціативні: розвивати ініціативу; активно працювати у вказаній структурі; самостійно усувати перешкоди, що виникають в цесі розв'язання проблеми; ініціювати зустрічі, пропозиції.

  6. Творчі: розвивати таланти і нахили; формувати впевненість в собі та членів команди; приймати неординарні рішення; пропонувати різні шляхи вирішення проблеми

  7. Демократичні: поважати права інших; враховувати інтереси одне одного; дискутувати; відстоювати власні позиції: знаходити компроміс; брати відповідальність власні дії.

Ефективність проектної діяльності полягає ще й в тому, що метод проектів дозволяє швидко і оперативно скласти уявлення про критерії якісної роботи. Серед цих критеріїв варто звернути увагу на такі:

  1. Учні пройнялися темою проекту та усвідомили її

  2. Чітко спланований перебіг проекту.

  3. Упродовж реалізації проекту учні виявляють активність, виконують завдання, виступають з власними ініціативами.

  4. Учні здобувають досвід вирішення проблем, досвід соціального і громадського життя.

  5. Школярі презентують свої досягнення

  6. Учасники проекту враховують пом оцінюють діяльність.

Виконання учнівських проектів – це складна самостійна діяльність учнів під керівництвом вчителя. Позиція вчителя під час реалізації методу проекту на практиці переходить із носія готових знань до перетворення в організатора пізнавальної, дослідницької діяльності. Змінюється психологічний клімат в класі, вчитель переорієнтовує свою роботу і роботу учнів на різноманітні види самостійної діяльності учнів, на пріоритет діяльності дослідницького, пошукового ,творчого характеру.

Проектна робота як цілеспрямований вид діяльності і метод навчально-виховного проце­су школярів завжди залишатиметься в полі зору сучасних педагогів, оскільки є досконалим інструментом для набуття знань, навичок та цінностей, необхідних в освіті і в розбудові гро­мадянського суспільства. Успішно опанувати цим інструментом - завдання як педагогів, так і школярів

Організовуючи проектну діяльність учнів в умовах сучасної школи, вчитель повинен досконало знати основи проектної технології та дотримуватись вимог щодо виконання, оцінювання і захисту учнівських проектів.

Практичне використання проектних технологій доводить те, що поєднання у проектній діяльності знань, практичних умінь і навичок; набуття життєтворчих компетенцій допомагають зробити рішучі кроки у вирішенні тих нагальних освітніх проблем, які поставило перед вчительством ХХІ століття.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Громадянська освіта : методичний посібник для вчителів. – Київ, 2008. – Видавництво Етна – 1. – 194с.;

  2. Громадянська освіта : теорія і методика навчання. – Київ, 2008. – Видавництво Етна – 1. – 174с.;

  3. Молодь діє. Навчально – методичний посібник з громадянської освіти. Львів,2007;

  4. Маркусь Н. Проект «Голос молоді»// Доба. – 2007.- № 3.- С. 14- 16;

  5. Пометун О. Енциклопедія інтерактивного навчання. – Київ,2007. – 144с.;

  6. Пометун О., Фрейман Г. Методика навчання історії в школі.- Київ: Генеза, 2005.- 328с.;

  7. Гадецький М.В., Хлєбнікова Т.М. Організація навчального процесу в сучасній школі. – Харків: Видавництво «Ранок», 2004.- 136с.

  8. Роль і місце суспільних дисциплін в утвердженні громадянського суспільства//Історія України. - 2006.- №20. – С. 17 – 20;

  9. Кожем’яка О. Педагогічне керівництво науково – дослідницькою діяльністю старшокласників у навчальному закладі//Історія України.-2007.- №31 - 32. – С. 3 – 32;

  10. Витрикуш Н. Особистісно орієнтований підхід у викладанні історії //Історія України.-2006.- №10. – С. 16 – 19

  11. Кондратова Л. Організація проектної діяльності учнів в позаурочний час// Виховна робота в школі. – 2007. - № 1. – С.1- 17;

  12. Рудик М. Інноваційні технології навчання як засіб активізації пізнавальної діяльності учнів//Історія України. - 2003.- №29. – С. 26 – 29;

  13. Фрейман Г. Концептуальні основи формування життєвих компетенцій школярів на уроках історії //Історія України. - 2004.- №37. – С. 14 – 16;

  14. Нестеренко Т., БогдановаО. Методика групового інтерактивного навчання на уроках історії і правознавства//Історія України. - 2003.- №13. –С.18– 21;

  15. Богачик Т. Традиції та інновації у викладанні суспільних дисциплін//Історія України. - 2005.- №44. – С. 4 – 6, 19-20;

  16. Баханов К. Учнівські компетенції як складова програм з історії для 12 – річної школи.- www.novadoba.org.ua;

  17. Роберт Страдлінг. Проблеми викладання історії у ХХІ столітті.- www.novadoba.org.ua;

  18. Бенедикт Волш. Використання нових інформаційних технологій у викладанні історії в основній та старшій профільній школі на прикладі Великої Британії.- www.novadoba.org.ua;  

  19. Йоке Ван дер Лью Роорд, Габерт Крюінс. Розвиток історичної освіти.- www.novadoba.org.ua

  20. Кожем’яка О.Інтеграція історичної, громадянської та мовної освіти у проектній діяльності учнів// Історія України. - 2007.- №18. – С. 8 – 11;








База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка