О. Е. Куцевол Розвиток креативності дітей-дошкільників



Скачати 455.01 Kb.
Дата конвертації09.03.2016
Розмір455.01 Kb.
Відділ освіти Решетилівської райдержадміністрації

Районний методичний кабінет

Решетилівський ДНЗ «Ромашка»


О.Е.Куцевол
Розвиток креативності

дітей-дошкільників


Решетилівка 2009р.


Зміст

  1. Науково-методичні основи проблеми.

  2. Розвиток творчої уяви – пріоритетний напрямок формування креативних здібностей.

  3. Методи, прийоми активізації творчого мислення за системою ТРВЗ.

  4. Творча гра – один із шляхів розвитку дитячої уяви, мислення, мовлення.

  5. Зображувальна та пошуково-дослідницька діяльність – один з елементів збагачення творчих можливостей дошкільників.


Розвиток креативності як здатності до творчості

набуває сьогодні такої значущості

тому, що вона є базовою якістю особистості,

її ядром, центральною характеристикою.
Базова програма

розвитку дитини

дошкільного віку

«Я у Світі».

Базова програма «Я у Світі» є першою в Україні програмою розвитку, вона орієнтує педагога на визнання пріоритету розвитку дошкільника як особистості. Програма проголошує перевагу принципу активності, відповідно з яким дошкільник визначається активним суб’єктом життєдіяльності зі своїм індивідуальним досвідом та особливим сприйняттям світу. Впровадження в практику принципу активності розширює ступені свободи дошкільника, активізує необхідність співвіднесення педагогом змісту і форми подання нової інформації з життєвим досвідом, суб’єктивною позицією дитини, привертає увагу вихователя до створення сприятливих умов для розвитку креативних здібностей, творчого ставлення дитини до життя.

Базова програма вперше в освітньому просторі України заявила креативність як одну із першочергових ліній роботи з дошкільниками. Становлення сучасної дитини як особистості передбачає максимальну реалізацію нею своєї активності, самостійності, творчої ініціативи, прагнення обирати на власний розсуд шляхи і засоби досягнення цілей, намірів реалізувати свої власні потреби та інтереси. Тому важливою метою навчально-виховного процесу сьогодення є розвиток у вихованців креативних здібностей.

Що ж таке «творчі здібності» або « креативність» (від лат. сreatio - творення)? Американський психолог Е. Фромм запропонував таке визначення: «Це здатність дивуватися і пізнавати, вміння знаходити рішення в нестандартних ситуаціях; це спрямованість на відкриття нового і здатність до глибокого опрацювання й засвоєння власного досвіду». На думку психологів, кожній дитині притаманне таке поняття, як его-стан, тобто особливий стан власного Я, пов΄язаний з сукупністю певних почуттів і відповідних поведінкових стереотипів. Дитячий его-стан – це не лише осередок проблем (комплексів, страхів, травм, заборон), а й джерело енергії, це дуже енергетична і енергетизуюча частина нашої особистості, це джерело творчої інтуїції, спонтанності, свободи.

В психологічній науці креативність пов’язують з таким дитячим его-станом, що отримав назву «Маленький професор». Це вже фактично є прояв дорослого у дитині, перший дорослий его-стан. Саме з ним пов’язана інтуїція і творчий потенціал особистості.

Мотивація креативної поведінки складається в ранньому дитинстві, досягає піку у віці від 3,5 до 4,5 років, а також зростає у перші три роки навчання в школі, знижується протягом наступних року-двох і потім отримує новий поштовх. Період життя дитини від 2,5 до 7 років психологи називають другим віком запитань (перший вік – від 1 року до 2,5). На кінець цього періоду спостерігається «пік допитливості» - найбільша кількість запитань у мовленні дітей. Психологи дійшли висновку, що креативність неоднозначно залежить від освіти, більшість дітей втрачає свої спонтанну відвагу, коли їх окультурити.

Оновленим показником творчих здібностей є швидкість і гнучкість думки, оригінальність, допитливість, точність і сміливість.

Швидкість думки – кількість ідей, що виникають за одиницю часу. Гнучкість думки – здатність швидко і без внутрішніх зусиль переключатися з однієї ідеї на іншу; бачити, що інформацію, отриману в одному контексті, можна використати в іншому. Оригінальність – здатність до генерації ідей, що відрізняються від загальноприйнятих, до парадоксальних, несподіваних рішень. Допитливість – здатність дивуватися, відкритість та інтерес до всього нового. Сміливість – здатність приймати рішення в ситуаціях невизначеності, не лякатися власних висновків і доводити справу до кінця, ризикуючи особистим успіхом чи репутацією. До того ж вчені дійшли висновку, що успадкований потенціал не варто вважати найважливішим показником майбутньої творчої продуктивності. Батьки та інші дорослі здатні або розвинути, або знищити творчі імпульси малюка ще в дошкільному віці.

Основною діяльністю дошкільника є гра. Як свідчать дослідження психологів, саме гра значною мірою сприяє розвиткові творчих здібностей малюка, оскільки саме в її природі закладені можливості для стимуляції гнучкості й оригінальності мислення, здатності конкретизувати власні задуми та пропозиції інших гравців. Ще одна винятково важлива властивість ігрової діяльності – внутрішній характер її мотивації. Діти граються, бо їм подобається сам ігровий процес. І дорослим залишається тільки використати цю природну потребу для поступового залучення дітей до більш складних, творчих форм ігрової активності.

Хотілося б зупинитися і на співвідношенні творчих здібностей та інтелекту. В сучасній психології з’явилися дані, що свідчать про відсутність зв’язку між показниками інтелекту і творчими здібностями. На основі досліджень вчені виділили 4 групи дітей з різними рівнями розвитку інтелекту і креативності, які відрізнялися способами адаптації до зовнішніх умов і вирішенням життєвих проблем.

Так, діти з високим рівнем інтелекту і креативності вирізняються впевненістю у своїх здібностях, адекватним рівнем самооцінки, внутрішньою свободою і високим самоконтролем. Вони поводяться по-дорослому. Виявляють інтерес до всього нового і незвичайного оточення, зберігають внутрішню незалежність думок і дій.

Діти з високим рівнем інтелекту і низьким рівнем креативності понад усе прагнуть досягти успіхів у навчанні, не люблять ризикувати, побоюються публічно висловлювати свої думки. Вони стримані, замкнені, у них мало близьких друзів, невпевнено почуваються без адекватної оцінки своєї діяльності.

Діти з низьким рівнем інтелекту і високим рівнем креативності зазвичай попадають в розряд «ізгоїв». Вони важко пристосовуються до колективу і одногрупників, але часто мають захоплення за межами дошкільного закладу, де отримують можливість виявити свої творчі здібності. Вони найбільш тривожні, страждають від зневіри в себе.

Діти з низьким рівнем інтелекту і креативності, як правило, зовнішньо добре адаптуються, тримаються в «середняках» і задоволені своїм становищем, здатні до адекватної самооцінки. Низький рівень здібностей компенсують розвитком соціального інтелекту, товариськістю, пасивністю у навчанні.

Таким чином, результати досліджень свідчать, що під час роботи з дітьми важливо розвивати не лише інтелект, а й творчі здібності, і навпаки: під час розвитку творчих здібностей не слід забувати і про інтелект. Адже коли високий інтелект поєднується з високим рівнем креативності, творча людина добре адаптується до середовища, вона активна, емоційно врівноважена, незалежна.



Які ж умови слід створити для оптимального розвитку творчих здібностей дитини? Однозначної відповіді на це психологи не дали. Загалом вони сходяться на необхідності забезпечення наступних умов:

  • фізичних, тобто наявність матеріалів для творчості і можливість будь-якої хвилини скористатись ними;

  • соціально-економічних, за яких дитина відчуває зовнішню безпеку, тобто знає, що її творчі вияви не отримують негативної оцінки з боку дорослих;

  • психологічних, за яких в дитини формується відчуття внутрішньої безпеки, розкутості і свободи завдяки підтримці дорослими її творчих починань.

Дорослі повинні активно допомагати малюкові в розвитку його творчих здібностей. Далі – поради психологів, як саме це зробити. Ці поради стосуються як педагогів, так і батьків.

  1. Створіть затишну і безпечну психологічну базу для творчих пошуків малюка.

  2. Підтримуйте прагнення дитини до творчості і виявляйте співчуття в разі невдачі, уникайте несхвальних оцінок його діянь.

  3. Будьте толерантними, поважайте допитливість дитини, намагайтеся відповідати на всі запитання, навіть, якщо вони здаються вам абсурдними. Пояснюйте, що на багато її запитань не можна відповісти однозначно, для цього потрібні час, терпіння. Дитина повинна навчитися жити в інтелектуальній напрузі.

  4. Давайте дошкільняті можливість побути на самоті і дозволяйте самостійно займатися власними справами, бо надмірна опіка може пригальмувати творчість. Бажання і цілі дітей належать їм самим, а допомога дорослих може інколи сприйматися як «порушення кордонів особистості».

  5. Допомагайте дитині будувати власну систему цінностей, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями, тоді і інші її цінуватимуть.

  6. Давайте дитині відчуття безпеки, любові, поваги, бо інакше вона буде невпевненою і їй важче буде досягти висот самовираження.

  7. Виявляйте симпатію до перших незграбних спроб дитини висловлювати свої ідеї, щоб донести їх до оточуючих.

  8. Знаходьте слова підтримки для нових творчих починань дитини, не критикуйте перші спроби, якими б невдалими вони не були.

  9. Допомагайте дитині стати «розумним авантюристом», тобто іноді покладатися на ризик та інтуїцію – саме це допоможе зробити їй справжнє відкриття.

  10. Підтримуйте необхідну для творчості атмосферу, допомагаючи дитині уникнути несхвалення інших, адже чим більше ви надаєте можливостей для конструктивної творчості, тим щільніше закриваються клапани негативної поведінки. Адже дитина, позбавлена позитивного творчого виходу, може спрямувати свою енергію у небажаному напрямку.

Ці поради психологів важливо донести до батьків, які повинні і вдома створювати дитині творче середовище, адже сприятливою для розвитку креативності є підвищена увага до здібностей дитини, ситуація, коли її талант стає організуючим початком у сім’ї. Вихователі можуть показати батькам виявлені у дитини творчі задатки.

Дівчинка-екскурсовод проводить екскурсію

біля діарами «Допоможіть нам, люди!»
Можна вважати беззаперечним, що розвиток креативності особистості, розкриття її творчого потенціалу – це є процес самореаліїзації особистості.

Неможливо не погодитися з думкою психологів: «Всі діти – генії, тому що вони не знають, що вони чогось не можуть». Дитинство – це час появи креативного «маленького професора». Важливо, щоб потім батьки дитини, педагоги не постаралися їй «допомогти» побачити і зрозуміти свої обмеження, щоб життя не ставило її «у рамки», не «обрізали крила». Існує жарт про те, як Альберт Ейнштейн на запитання як йому вдалося відкрити теорію відносності нібито відповів: «Всі знали, що цього не може бути. Я виявився настільки необізнаним, що не знав цього».




Розвиток креативності у дитини неможливий без розвитку творчої уяви, адже творчість у дитячій діяльності прямо і безпосередньо пов΄язана з розвитком уяви. Іноді дорослі помилково вважають, що вона і так набагато яскравіша і оригінальніша від уяви дорослого і розвивати її необов΄язково. Але, на думку психологів, це не зовсім правильно, адже уява дитини розвивається поступово, з накопиченням нею життєвого досвіду. Всі образи уяви, якими б дивними вони не були, групуються на уявленнях і враженнях, отриманих в реальному житті. Тому дитяча уява бідніша за уяву дорослого, бо життєвий досвід дошкільника невеликий і матеріалу для фантазій небагато. Але все, з чим дитина зустрічається в житті, вона пояснює по-своєму, а дорослим ці пояснення видаються незвичними і оригінальними. В житті малюка уява виконує іншу функцію, ніж у житті дорослого з її допомогою діти пізнають навколишній світ і самих себе. Уяву малюка слід розвивати з дитинства, адже найбільш чутливий період для такого розвитку – дошкільний вік. Уява допомагає творчо перетворювати дійсність, створювати нові, гнучкі образи, комбінації яких дозволяють досягти нових, несподіваних результатів. Тому розвиток цієї психічної функції стає основою для вдосконалення творчих здібностей дошкільняти та підготовки до творчості в майбутньому.

Творча уява - це процес створення нових образів без опори на реальне чи наочне буття, це створення програми поведінки у тих випадках, коли виникає невизначена проблемна ситуація. Саме уява дозволяє приймати рішення і знаходити вихід з проблемної ситуації за відсутністю необхідних знань. Розрізняють уяву пасивну і активну. Пасивна уява виникає мимовільно, сама по собі. Активна уява спрямована на вирішення конкретних завдань. Залежно від цих завдань розрізняють репродуктивну (відтворюючу) і продуктивну (творчу) уяву. Репродуктивна уява відтворює образи й уявлення на основі уже відомих з попереднього досвіду. Продуктивна уява породжує абсолютно нові образи, що не мають аналогів у попередньому досвіді. Саме продуктивна уява є невід’ємним елементом творчої діяльності.

Дитячу фантазію слід розвивати, перетворюючи її з вільної («коли я хочу щось малювати) на творче спрямування фантазування («коли мене просять щось намалювати») і шукати механізми, які сприяють цьому. Творче спрямування фантазування, творча уява – це один з компонентів творчості, без якого неможливий розвиток креативності дитини.


Створення розвивального життєвого простору –

необхідна умова розвитку творчої особистості.


Улюблене заняття з осередку розумників –

конструювання з деталей «лего».
Важливе завдання педагога – відчувати креатині здібності вихованців, адже у кожної дитини власний потенціал таких здібностей, тому не може йти мова про якість обов΄язкові нормативи їх розвитку. Ми повинні лише створювати повноцінні умови для становлення цих здібностей у різних видах дитячої діяльності. А це потребує, насамперед, створення відповідного розвивального простору.

Творча особистість дитини – це результат всього способу її життєзабезпечення, спілкування, спільної діяльності з дорослими та однолітками і власної активності. Завдання педагога полягає не в тому, щоб навчити її творчості. Ми озброюємо дитину окремими прийомами, способами розв’язання та впровадження творчих задумів і лише весь внутрішній потенціал дитини, вся її особистість, її «хочу, можу й буду» мають стати активним джерелом повноцінного розвитку творчої дитини.

Особистісною характеристикою дитини, яка виникає з особливостей її уяви, є фантазування. Фантазії – це продукт уяви, вони змінюють дійсність, дають можливість подивитись по-новому на вже знайомі факти, а тому мають пізнавальну і художню цінність. Творча активність, фантазування у дошкільників значною мірою є спонтанним, некерованим, пов’язаним з індивідуальним досвідом, з особистісною обдарованістю, з креативністю дитини, життям дошкільників, особливо старших, наповненим фантазіями. Це одна з особливостей дітей. Фантазії є самоцінними для дитини, вони викликають у неї хвилюючі і радісні емоції. По-іншому на них реагують дорослі. З досвіду ми знаємо, що дитячі фантазії викликають у них найпоширенішу гаму почуттів – від захоплення, захвату, милування до осудження, роздратування. Сюжети дитячих фантазій можуть бути найрізноманітнішими: це розповіді про себе неймовірних історій, про далекі подорожі з вигаданими казковими і реальними друзями, про пригоди, які сталися під час відпочинку на морі, біля річки, в лісі, це розповіді про незвичайні іграшки, яких ні в кого більше немає, це уявлення себе в ролі сучасних героїв мультфільмів, казок, це розповіді про незвичайні вчинки – власні та інших людей, і т.п.

Дитячі фантазії виникають внаслідок того, що життєвий досвід у дитини ще недостатній, мислення недосконале, а навколишній світ ще непізнаний, невивчений. Фантазії стають засобом, який компенсує обмеженість досвіду, і досить часто пояснення дітей є несподіваним, оригінальним. І виникають такі фантазії найчастіше спонтанно, бо коли поставити перед дитиною спеціальне завдання щось придумати, уявити, розповісти, намалювати фантастичне, вона може розгубитися, відмовитися від виконання або зробити традиційно, нецікаво. Злет творчої фантазії можна спостерігати і в будівлях дітей, в ліпленні, а особливо в малюванні. Малювання породжує продукт дитячого фантазування – малюнок. В ньому відіграє величезну роль пізнавальна функція уяви. Ми бачимо, як з-під пензля маленького художника з΄являються казкові квіти, тварини, будівлі, принцеси, лицарі, ніколи небачені світи. Фантазії дітей починаються зі слів «нібито», «просто так», «я буду принцесою-красунею, а ти – сильним принцом».

Завдання педагога – розвивати дитячу фантазію, перетворювати її з вільної на творчу, шукати засоби, які б сприяли творчому спрямуванню, фантазування. Адже без творчої уяви, без креативних здібностей неможливе створення нового. Бо саме творча уява допомагає уявити і створити те, чого не існує, а потім втілити ці нові образи в грі, малюванні, ліпленні, конструюванні, аплікації, розповідях і т.д. Уява – основа будь-якої творчості, саме вона дає можливість оцінити ступінь креативних здібностей малюка. Творчу уяву, фантазування слід розвивати з дитинства. Спілкуючись з дитиною на рівні уяви, дорослий може впливати на її розвиток – спрямовувати вільну фантазію в русло творчості. Саме під керівництвом дорослого дитина зможе подолати ту стихійність і спонтанність, які притаманні її уяві. А знання індивідуальних особливостей розвитку уяви дошкільника допоможе дорослому розібратися з тими проблемами, які виникли у дитини і вчасно допомогти їй. Виявлені педагогом відмінності у розвитку уяви, пов΄язані з індивідуальними особливостями дитини, допоможуть знайти особистісно орієнтований підхід до розвитку дошкільника, до реалізації його індивідуальних креативних здібностей.

Методика роботи педагога над розвитком спрямованого творчого фантазування повинна будуватися так, щоб засобами дитячої художньої діяльності формувати у дітей самостійність, ініціативність, креативність, творчу активність, сприяти зниженню напруженості, скутості. Ця робота може бути плідною лише у разі повного контакту педагога з дітьми, знання ним індивідуальних особливостей кожної дитини з використанням гнучкого планування своє системи роботи. Створене педагогом індивідуально-творче середовище дозволить дитині самостійно реалізувати свій творчий потенціал, свою креативність, входити в образ художника, актора, архітектора, музиканта, скульптора і т.д.


Головним завданням педагога на цьому етапі розвитку дитячої творчої уяви є формування в дитини уміння не дотримуватися готових зразків, шаблонів, а шукати якомога більше своїх особистих, оригінальних рішень, не боятися вільно висловлювати свої думки, спрямовувати свою уяву на пошук нового, доводити задумане до кінця.

Здатність до самоаналізу – один із проявів

креативності дошкільників.
Діяльність, спрямована на розвиток творчої активності дитини, її творчої уяви, креативності, на нашу думку, повинна стати одним з компонентів здорового і гармонійного життя дитини. Вона повинна здійснюватися з почуттям міри, без особливих зусиль, без порушення режиму праці і відпочинку, планомірно і системно в усіх видах діяльності. Ми вважаємо недопустимим муштрування дітей під час занять, перед святами, надмірне інтелектуальне завантаження процесу навчання дітей перед школою, обмеження часу для ігор, їх вільного часу, посилення роботи перед показовими заняттями. У дитини повинне бути бажання займатися певним видом діяльності, вона має усвідомлювати, для чого вона це робить, як робить, як зробити, щоб було краще, яким буде результат виконуваних дій. Під час виконання завдань не варто казати дитині: «Ні, це неправильно», слід попросити пояснити, чому саме так виконується завдання. Засоби виконання завдань у дітей мають бути індивідуальними, до завдань треба ставитися творчо.

На нашу думку, доцільними були б такі поради:



  • робіть заміну завдань, спробуйте в разі потреби (якщо дитина не може домалювати незакінчену фігуру, нехай вона розфарбовує трафаретне зображення тощо);

  • розвиток творчих здібностей, уяви дошкільників слід поєднувати з різними видами продуктивної діяльності, і обов’язково – з грою;

  • заняття слід проводити емоційно, з позитивним настроєм, виявляючи справжній інтерес до роботи дітей;

  • ставитися до дітей доброзичливо, з позитивним очікуванням їх досягнень, без критики і нарікань за невдачу;

  • сприяти розвитку у дітей здатності до самостійної оцінки своєї роботи;

  • позитивно оцінювати будь-які успіхи дітей.

Вихователям слід пам’ятати, що їхня допомога є необхідною під час виконання вправ, адже деякі з них діти не в змозі виконати самостійно. Але важливо навчитися відрізняти ситуації, коли допомога потрібна, а коли – ні, і як саме треба допомогти дитині. Не варто поспішати підказувати, випереджати дії дитини, зробити за неї те, що одразу не виходить. Кожна дитина потребує допомоги різної міри і одній необхідна просто емоційна підтримка, другій – достатньо натяку, третій – слід показати окремі способи дій, а комусь, можливо, треба повністю показати виконання дій, запропонувати повторити їх. Дуже важливо, щоб будь-яка допомога надавалася спокійно, без негативних емоцій, з повним усвідомленням того, що діти різні, вони вчаться, і це нормально, коли у когось щось не виходить.

Узагальнивши надані в психолого-педагогічній літературі рекомендації щодо створення дорослими сприятливих умов для розвитку у дошкільників творчої уяви, виділимо такі з них:



  1. Завжди слід заохочувати дітей до продукування самостійних думок і дій, не нав΄язувати готових відповідей, не просити повторити думку інших;

  2. Створити для дитини відповідне розвивальне середовище, пристосоване для її пошуків, експериментів, до якого вона могла б звертатися за бажанням, щоб проекспериментувати з фарбами, папером, тощо;

  3. Не заважати дитині зробити по-своєму, не наполягати, щоб вона працювала за зразком, підтримувати в разі невдачі, допомагати тоді, коли педагог відчуває потребу дитини в цій допомозі;

  4. Пропонувати дітям більше створювати вільних малюнків, словесних образів, інших спонтанних творчих проявів;

  5. Не оцінювати категорично творчі роботи дітей, їх словесні творчі висловлювання, уникати несхвальних оцінок креативних ідей дитини. Слід обговорювати з нею окремі змістові моменти цих робіт; не порівнювати роботи дітей між собою, а якщо порівнювати, то лише роботи, виконані дитиною раніше і зараз, щоб зазначити прогрес, досягнення малюка; знаходити і підкреслювати в кожній роботі її власну «родзинку»;

  6. Бути терпимим до дивних ідей, поважати допитливість дитини, її запитання, погляди, ставлення до проблеми, якими б вони не були (навіть неправильними чи безглуздими на думку дорослого), не нав’язувати свої «правильні думки»;

  7. Не глузувати з образів, створених дітьми, адже критичне ставлення може викликати образу, небажання самостійно щось робити, експериментувати, здійснювати самостійні пошуки виходу з ситуації;

  8. Своїм прикладом, на рівні дитини створювати образи, обігрувати їх, обговорювати з дітьми результати власної творчості, вчити дітей ставитися до творчих проявів з повагою, розумінням, знаходити слова підтримки, уникати критики;

  9. Не нав’язувати своєї програми створення нового, намагатися зрозуміти логіку уяви дитини, знаходити слова підтримки для її самостійних творчих починань, ставитися до них з повагою;

  10. Більше уваги приділяти організації творчого процесу створення чогось, а не результату; допомагати дитині покладатися на ризик та інтуїцію, бо саме це допоможе зробити справжнє відкриття; не прагнути «прикрашати» роботи дітей;

  11. Розвивати у дітей почуття міри стосовно створення образів і втілення їх у продуктивну діяльність, проводити інтегровані заняття, щоб запобігти одноманітності, перевтомі, перенапрузі;

  12. Підтримувати позитивний емоційний тон у себе і у дітей, зберігати дружню атмосферу, висловлювати радість, захоплення, віру в сили дітей, виявляти симпатію до їх перших незграбних спроб виражати свої ідеї словами, діями, зображеннями;

  13. Використовувати різноманітні завдання, ігри зі словами, рухами, звуками, зоровими образами, смаковими, тактильними сприйманнями, вводити вправи на розвиток психологічної культури;

  14. Створювати і підтримувати необхідну для творчості атмосферу;

  15. Вбачати в дитині неповторну індивідуальність з усіма її якостями та здібностями і саме на цій основі будувати свою стратегію виховання;

  16. Підтримувати і заохочувати дошкільника до самостійності, незалежності, цінувати її свободу виявлення власних потреб, самоствердження в найближчому оточенні.

Розвиваючи творчу уяву у дітей, слід звернути увагу на формування нижче вказаних здібностей та вмінь:

  1. Використання замінників предметів. Якщо уява малюка 3-4 років невіддільна від реальних дій з ігровими предметами і подібними їм предметами-замінниками, то уява дитини 5-6 років може спиратися на предмети, зовсім не схожі на ті, які вони замінюють. Такими замінниками можуть бути інші предмети, геометричні фігурки, знаки, схеми. Наведемо приклади розвиваючих ігор з предметами-замінниками. Насамперед, це складання дітьми казок за схемами, з використанням геометричних фігур, які асоціюються з казковими героями, предметами. Діти складають казку за поданою схемою, «оживляючи» предмети-замінники, або складають по черзі декілька речень про свого уявного героя і об΄єднують їх одним сюжетом.

Цікавою буде гра, в якій в ролі предметів-замінників будуть використані дорожні знаки. Малюку пропонують уявити себе чарівною машинкою-таксі, яка повинна виконувати різні бажання пасажирів, допомагати їм розв’язувати проблемні ситуації, пов’язані з тим чи іншим дорожнім знаком.

Аналогічною до попередньої є гра з використанням у ролі символічних замінників вивісок різних магазинів, установ, рекламних плакатів («Відгадай, чим торгують в магазині», «Що рекламує цей плакат?», «Придумай власну вивіску, рекламу для дитячого садка, музичної школи, лялькового магазину, банку, кінотеатру» і т.д.)

Приклад іншої вправи «В які ігри з цим можна грати?». Беруться предмети без конкретного призначення (наприклад камінчик, коробочка, паличка, кубик). Діти придумують, чим ці речі можуть бути. (Паличка – указка, термометр, градусник, ложечка, вудочка, ключ).


  1. «Опредмечення» невизначеного об’єкта. Діти в тій чи іншій фігурі «вбачають», уявляють якийсь предмет. Наприклад, трикутник можна перетворити на дерево, коло – на м΄ячик, кавун, прямокутник – на вагончик і т.д. Прикладами таких ігор є «Чарівні фігури» (геометричні фігури перетворюються в різні предмети), «Домалюй фігуру», «Незакінчений малюнок», «Геометричні фантазії», «Чарівні перетворення» (Недомальовані схематичні геометричні фігурки дитина перетворює на що завгодно. Вони розміщені для створення відповідного сюжету).

  2. Створення образів за словесним описом або неповним графічним зображенням. Така потреба виникає під час читання книжок, засвоєння нових слів, розпізнавання об΄єктів, коли поле їх сприйняття обмежене. Розвитку цих здібностей сприяє, насамперед, відгадування різних загадок. Це не тільки цікаве, а й корисне заняття для дітей, адже загадки розвивають логічне мислення та уяву, здатність відтворювати за словесним описом образ об΄єкта. Якщо у дитини виникають труднощі, слід повторити ще раз текст загадки, або показати кілька малюнків, на одному з яких буде відповідь.

Гра «Буває - не буває» теж розвиває здатність відтворювати образ предмета на основі його словесної характеристики. Дитина уявляє запропоновану ситуацію і вирішує, чи так буває. Наприклад: «Ведмедик катається на велосипеді», «Лисичка подружилась із зайчиком», «Квіти виросли в зимовому лісі», «Білочка гризе банан».

Гра «Чарівна торбинка» полягає в тому, щоб за словесним описом дитина віднайшла в ній потрібний предмет на дотик. Потім вона може сама спробувати описати предмет. Гру можна спростити або ускладнити – зменшити або збільшити кількість суттєвих ознак в описі іграшки. Як варіант - запропонувати пофантазувати: «На що може бути схожий предмет?»

Гра «Предмети-балакуни». Діти утворюють коло, в центрі кола лежать різноманітні предмети: іграшки, книги, посуд, одяг. Чарівна паличка «оживила» предмети і вони заговорили. Діти відгадують, який предмет говорить. (Наприклад, книга: Мене давно ніхто не брав до рук, не перегортав мої сторінки, я розтріпана і зовсім старенька, що мені робити? Діти надають речам поради).


  1. Ігри по відтворенню цілого з частин: «Збери картинку», «Склади пазли», «Збери машину із запчастин», «Звідки латочка», «Знайди уламок віконного скла» і т.д.



Ігри по відтворенню цілого з частин

розвивають творчу уяву дітей.

  1. Оперування образом предмета у просторі. Всі предмети навколишнього світу мають просторові характеристики і образи уяви повинні їх адекватно відображати, тому важливо розвивати у дитини здатність «бачити» образ предмета у просторі. Наприклад, гра «Розгортки». Дитині пропонують кілька об’ємних предметів та їх «розгорток» на площині. Потрібно визначити, якому предмету відповідає конкретна розгортка.

Гра «Кубики-невидимки» полягає в тому, щоб визначити, з якої кількості кубиків зібрана дана конструкція, при цьому – кубики видно не всі.

Гра «Серветки з візерунками» пропонує за запропонованою частиною серветки вибрати з даних варіантів потрібну.



  1. Складання і послідовна реалізація плану. Ця здібність допоможе втіленню конкретного задуму, адже невміння керувати власними ідеями, підпорядковувати їх своїй меті призводить до того, що найцікавіші задуми дитини не реалізуються. Старші дошкільники вже здатні діяти за попередньо продуманим планом. Важливо розвинути цю здатність, навчити не просто фантазувати хоч нескладні, але завершені роботи (малюнки, конструкції, історії). Навчити дитину цьому треба поетапно: 1) Показати, як складати план (схему) готового витвору; 2) Вчити дитину «читати складений план (схему) і створювати на його основі власний витвір; 3) Самостійно складати план власного витвору. Ці здібності реалізуються під час складання казок, оповідок, архітектурних конструкцій. Наприклад, гра «Розшифруй намальовану казку» (за серією послідовних малюнків), гра «Казкар» (дитина сама придумує казку, сама малює її план-схему). Друга гра досить складна, діти часто потребують допомоги: слід допомогти малюкові визначити головного героя казки, основні події, їх послідовність, вибрати схематичні зображення персонажів чи подій розповіді.

Гра «Архітектор» навчить дітей спочатку скласти схему будівлі, а потім створювати конструкції за даною схемою-зразком. Гра розвиває і репродуктивну, і творчу уяву.


Працюючи над проблемами: «Життєва компетентність дитини – стратегічна мета виховання дошкільників» і «Розвиток та саморозвиток дитини – найважливіше завдання дошкільної освіти», які обрав педколектив нашого ДНЗ, ми дійшли висновку: життя доводить, що в умовах, які увесь час змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення, працює людина творча, гнучка, креативна, здатна до генерування і використання нових ідей і задумів, нових підходів, нових рішень. Але творчість не виростає на порожньому місці. Вона базується на розвинених мисленні , уяві, інтелекті. Водночас готовність до творчості, творчого розв’язання проблеми, креативність є одним із механізмів психологічного захисту людини в складних умовах – як у трудовій діяльності, так і в кризових життєвих ситуаціях. Ми згодні з думкою психологів про те, що творча самореалізація становить основну якість, невід’ємну характеристику психічно здорової людини. Не можна не погодитися з висновком психолога А.Маслоу про те, що психічно здорова людина – це щаслива людина, яка живе в гармонії з собою, не відчуває внутрішнього розладу, захищається, однак першою не нападає, любить навколишній природній світ, людей і творчо працює, реалізуючи свої креатині здібності та обдарованість. І зараз в дошкільній освіті орієнтація на формування творчої особистості – одна з головних, а креативність заявлена як одна з пріоритетних ліній розвитку дитини.

В своїй роботі по формуванню у дошкільників креативних здібностей ми використовуємо методологію ТРВЗ (теорії розвитку винахідницьких завдань), спрямовану на розвиток творчої особистості дитини, створення найсприятливіших умов для самовираження, самореалізації кожного вихованця під керівництвом педагога. Завдання, запропоновані вище, теж основуються на методології ТРВЗ.

Одним із ефективних способів навчання прийомам розвитку творчої уяви є спеціальні ігрові тренінги. Вони проводяться з групою дітей двічі-тричі на тиждень. Кожна з запропонованих ігор проводиться по кілька разів на різному конкретному матеріалі, протягом одного заняття пропонується 3 – 4 гри, як розучені раніше, так і нові. Ігри, які сподобались дітям найбільше проводяться частіше.

Гра «Загадай предмет» - це загадування предмета за допомогою пари інших. Називається будь-який відомий предмет. Потрібно назвати два інші, загалом мало схожі на заданий, але з подібними ознаками. Наприклад, заданий предмет - сніжинка. Інші з подібними ознаками предмети: пух (літає, легкий) і цукор (біла) або зірочка (схожа за формою) і морозиво (розтає в теплі). Ця гра допомагає виділяти в предметі найбільш характерні ознаки і знаходити інші предмети зі схожими і несхожими ознаками.

Гра, протилежна попередній, «Відгадай предмет за двома іншими» –пара предметів ніби «кодують» третій. Наприклад, парасолька, літак – парашут; іграшки, кіно – мультфільми. Гра допомагає уявляти цілісні образи і поняття за окремими характеристиками.

Гра «Що буде, коли …» - це пошук асоціацій, які можуть бути як просто банальними, так і нестандартними. Гра розвиває асоціативний фундамент уяви, який лежить в основі творчості. Наприклад: «Взимку потепліло, сніг почав розтавати. Ведмідь проснувся …» (Ведмідь дуже здивувався, бо не бачив снігу. Він подумав, що сніг – це молоко і почав його їсти. Ведмедик полякав усіх звірят).

Різновидом цієї гри є «Порівняли». «Людина без друзів – як …» (мурашка без мурашника; метелик без квіточки; зірочка вдень; вирваний зуб…)

«Мої батьки – як …», «Мої іграшки – як ..» «Дід Мороз – як..», «Снігурочка – як …», «Мої друзі – як …», «Ввічливі слова – як …» (руки друзів; цукерки; подарунки; усміхнене сонечко і т.д.)

Цікавою є гра «Що ми бачимо в букві?» Щоб зацікавити дітей під час вивчення букв, ми пропонуємо погратися з ними, «оживити» їх і спробувати відгадати букву за її «характером»: якою дитина бачить букву (товстою, тонкою, високою, злою, доброю, сердитою), що чи кого вона нагадує дитині, який колір би їй підійшов і т.д. Наприклад: «Ж» - широка буква, схожа на жука, здається, що вона дзижчить; «О» - кругла наче м΄яч, наче сонечко, наче бублик, обруч, добра, щедра; «Ф» - надута, фіолетова, сердита; «Ш» - широка, здається, що вона шипить. «Я» - хвастлива, задерикувата.

Гра «Продовж ланцюжок» - це передача асоціацій по ланцюжку. Діти сідають ланцюжком. Ведучий називає фразу першому гравцю, він придумує на цю фразу асоціацію і каже про неї іншому гравцеві. Наприклад: «На клумбі розквітла гарна квітка – Бджілка прилетіла до квітки – Бджілка може вкусити. – Дівчинка плаче. – Прибігає матуся. – Дівчинці кладуть компрес. – Братик жаліє сестру і т.д.)

Гра «На що схоже?» - називають різні предмети, на які може бути схожий даний предмет в умовах поганого бачення. Наприклад: «На стільці лежить хутряна шапка» (кішка, спущений м΄яч, хлібина, чиясь маківка висувається з-за столу, тощо).

Гра «Порівняй» - пошук порівнянь. Описується якийсь предмет або ситуація, до яких потрібно підібрати якомога більше порівнянь. Наприклад: «Сніг блищить в сонячний день, як …» (як золото, як дзеркало, як лід, як діамант).

Гра «Що було далі?» - перелік наслідків подій, які сталися після неї або спричинені нею. Гра формує здатність уявити і спрогнозувати варіанти наступного розвитку ситуації, допомагає передбачити результат дії і прийняти правильне рішення. Наприклад: «Рибалка, сидячи в човні, зловив рибу». («Риба вирвалася з рук рибалки». «Рибалка потягнувся за вудочкою і перевернув човен», «Риба була дуже велика, вона потягла за собою човен з рибалкою», тощо.

Розвиваючи креативність дитини, ми повинні вчити її творчо мислити. Продуктивному творчому мисленню сприяє оволодіння такими спеціальними способами: виділення протилежних властивостей, пошук аналогій, асоціювання понять, формулювання запитань, переформулювання, генерування ідей, оживлення. В основі цих способів використовується методика активізації творчого мислення за системою ТРВЗ: метод спроб і помилок, - метод контрольних запитань, метод синектики (використання аналогій), метод функціонального аналізу.

Зупинимось детальніше на вищеназваних способах творчого мислення і приведемо приклади розвиваючих ігор, які використовуємо в роботі з дітьми.

Спосіб виділення протилежних властивостей передбачає визначення в одному й тому ж предметі чи явищі протилежних властивостей. Вміння знаходити протиріччя є обов’язковим атрибутом істинної творчості, адже виділення протилежних якостей, їх зіставлення, об’єднання дозволяє розкривати нові, несподівані сторони предметів і явищ.

Наприклад, цікава гра «Добре-погано», яку ми досить часто використовуємо в роботі. Вона сприяє розвиткові вміння бачити в одному і тому ж предметі, явищі протилежні властивості, знаходити протиріччя, оцінювати явища із протилежних точок зору. Завдання може бути намальованим або усним. Наприклад, дощ: добре – поливає землю, рослини, дає їм вологу, після дощу залишаються калюжі, по яких можна влітку походити, попускати кораблики, вимірювати їх глибину, а взимку –поковзатися; дощ змиває пил з дахів, з рослин; після дощу легко дихати; після дощу буває веселка, … ; погано – промокає одяг, стає грязно, ніяк гуляти по вулиці, сильні зливи заливають огород, через калюжі погано ходити, коли йде дощ і гримить – страшно, після зимового дощу буває ожеледиця і т.д. Так можна оцінювати різні речі: пори року, природні стихії, різні дії, предмети, риси характеру.

Коли дитина впорається з такими завданнями, запропонуємо їй самостійно називати будь-які предмети і знайти в них протилежні якості та функції; оцінити, що в них доброго, що поганого, чим вони можуть сподобатися, чим – ні; в чому їх користь, а в чому – шкода.

Гра «Маятник». В цьому варіанті гри до кожної знайденої ознаки предмета чи явища підбирають протилежну подібно рухові маятника. Наприклад:


  • Сьогодні світить сонце, це добре, чому?

  • Зігріває землю, квіти, дітей.

  • Зігріває квіти – це погано, чому?

  • Від великої спеки вони можуть засохнути.

  • Квіти засохнуть – це добре, чому?

  • З них можна зробити гербарій.

  • Гербарій – це погано, чому?

  • Бо в ньому рослини неживі.

Гра «Навпаки» або «Протилежності» подібна до попередньої, її завдання назвати протилежні властивості і здогадатися, які предмети чи явища можуть їх мати. Наприклад, швидкий – повільний (автомобіль чи поїзд); гарячий –холодний (чай, суп); добрий – злий (собака, чарівник); йти – стояти (людина, годинник); працьовитий – лінивий (школяр, чоловік) і т.д. Важливо спонукати дитину до знаходження якомога більше варіантів, щоб вона розглядала предмети під різними кутами зору. Варіанти цієї гри: «Скажи про погоду по-різному»:

  • несамовитий вітер – легенький вітерець;

  • бліде сонце – яскраве сонечко;

  • сіре небо – блакитне небо;

  • дрібний дощик – краплиста злива;

  • невеличкі хмаринки – величезна хмара;

«Чим схожі і несхожі літо і рання осінь?»

Схожі: тепло, багато фруктів, буває веселка, можна відпочивати на морі; Несхожі: восени треба йти до школи; дні стають коротшими; вранці і ввечері холоднішає; птахи збираються у вирій.

Для старших дошкільників цікавою буде гра «Складання історій навпаки». Наприклад: «Стояла чудова погода, яскраво світило сонечко. На галявині в повітрі відчувався приємний аромат. Над ними легко літали метелики, весело дзижчали бджоли». І навпаки: «Стояла погана погода. Бліде сонце ховалося за хмари. На галявині було мало квітів. Від них йшов неприємний запах. Над ними копошилися метелики, сердито гули бджоли»

Наступний спосіб творчого мислення – формулювання запитань, адже здатність людини ставити нові запитання і проблеми – один з показників розвитку її креативних здібностей. Корені цієї здатності – в природній допитливості дитини. але при цьому, незважаючи на надзвичайну допитливість дошкільнят, їх дослідницькі можливості у формі запитань доволі обмежені. У вільній розмові з дорослими вони можуть ставити безліч запитань, а ось при необхідності дослідити якусь проблемну ситуацію виникають труднощі, запитання стають однобокими, стереотипними. Тому педагог повинен створювати такі умови, щоб не лише зберегти допитливість дитини, а й розвинути її. А для цього важливим є, насамперед, справжній діалог у спілкуванні, коли педагог, малюючи стереотипи, показує малюкові зразки інших форм запитань, демонструє відмінності і дослідницькі можливості цих форм. Важливим є питання, які стосуються ключових моментів проблеми, причин тих чи інших явищ, суттєвих ознак і функцій предметів. Навчитися цьому дитина може лише під час спілкування з дорослим в процесі спільної ігрової чи навчальної діяльності. Важливо, щоб запитання спонукали дитину до інтелектуальної активності, щоб в них були елементи невідомого, протиріччя, щоб вони були більше спрямовані на мислення, на розвиток креативності. Наведемо приклади ігор, які ми використовуємо в своїй практичній роботі з дітьми.

Гра «Чомучки» розвиває дослідницьку активність, вміння ставити різноманітні запитання, спрямовані на вивчення об’єкта. Малюкам пропонується сюжетний малюнок з зображенням якоїсь невідомої дитині ситуації. Вихователь пропонує розглянути малюнок і запитати про все, що не зрозуміло. Гру можна ускладнити: якщо дорослий не відповість на запитання дитини – перемагає дитина, якщо відповість – дитина програє. Потім можна скласти невеличке оповідання за малюнком, звернути увагу на непомічені деталі. Можна допомогти дитині, використовуючи різноманітні запитання: «Що…? Коли…? Як пов΄язано…? Чи впливає …? Що було б …? Можливо це …? Як таке сталося…? В чому причина …?»

«Що в чарівній скриньці?» - це гра для тренування навичок ставити запитання з метою дослідження незнайомої ситуації або предмету. Дитина повинна відгадати, що за предмет в скриньці, ставлячи найрізноманітніші запитання. Можна пояснити малюкові, що скринька захована за багатьма дверима, ключі від яких – його запитання, але дверей – багато, то ж і ключів багато: це питання про розмір, форму, колір, з чого зроблено предмет, на що він впливає, для чого потрібен, як його можна і чим замінити, до якої групи предметів відноситься.

Різновидом цієї гри є «Гра-загадка». Вихователь пропонує завдання: відгадати слово за його звуковим складом. Але варіантів слів може бути багато, задумане слово вгадати непросто, тоді дітям пропонується формулювати запитання про цей предмет.

Наприклад,



-

-

о

-

о

  • це може бути книга, слива, груша, …

Можливі запитання:

  • Це живе? – Ні!

  • Їстівне? – Ні!

  • З чого зроблено? – З паперу!

  • Цей предмет є в нас в кімнаті? – Так!

  • Для чого він? – Щоб навчати і читати.

Відповідь: книга.

Гра–конкурс на найкраще питання: найрозумніше, найкрасивіше, найдобріше, найввічливіше. Ця гра потребує попередньої роботи, бо, можливо, діти не зразу зрозуміють сутність і важливість таких питань. Приклади «добрих» питань:



  • Як можна допомогти дітям, які живуть в дитячих будинках?

  • Як можна допомогти старим людям?

  • Чи добре ображати меншого?

  • Чи потрібно берегти природу?

  • Як допомогти птахам взимку?

  • Чи потрібно жаліти бездомних тварин?

Такі питання заставляють задуматися і про власні вчинки, власну поведінку.

Зацікавить дітей гра з використанням пантоміми «Запитуємо без слів», коли запитання ставляться лише завдяки міміці, жестам, рухам, позам тіла, можна використовувати допомогу іншої дитини. Вихователь придумує незвичну ситуацію, щоб зацікавити дітей. Наприклад: «Ми з вами потрапили на планету, де зникає дар розмовляти. Попробуємо запитати один в одного, використовуючи елементи пантоміми.



  • Де ми знаходимось? Тут добре чи погано?

  • Тут хтось живе? - Чи є тут телефон?

  • Чи є тут їжа? – Чи є тут транспорт?

  • Як ми повернемось на свою планету?

Спосіб творчого мислення переформулювання – це вміння виділяти в предметі нехарактерні для нього властивості або несуттєві. Для оволодіння цим способом дитина повинна спочатку навчитися виділяти різноманітні властивості й ознаки предметів і явищ, розрізняти, які з них суттєві, а які – ні. Наприклад, гра «Маленькі винахідники». Матеріалом для неї можуть бути різноманітні предмети. Вихователь просить дитину назвати якнайбільше варіантів, для чого цей предмет можна використати, особливо нетрадиційно, незвично. Наприклад, як можна використати звичайний олівець? Ним малюють, але він може бути указкою, термометром, закладкою для книги, як тріска для розпалювання вогню, як паличка для чупа-чупс, як шабля у битві і т.д.

Оживлення (або персоніфікація) це надання неживому об΄єкту ознак живої істоти. Наприклад, гра-тренінг у вигляді запитань: На що схожий будинок? (на голову людини: вікна – очі, двері – рот, дах – кепка).

Одним з найважливіших способів творчого мислення є генерування ідей, він забезпечує творчий підхід до вирішення найрізноманітніших проблем. Завдання його просте – генерувати, «народжувати» якнайбільше ідей. Можливо, вони будуть і неправильними, і незвичними, і абсурдними. Але чим більше їх, тим ймовірніше, що серед них будуть хороші, а може – навіть геніальні. Психологи вважають, що мозок людини перетворює будь-яку думку чи ідею в конкретну кодову форму: словесну, зорово-просторову, акустично-образну, буквену, цифрову та ін. Кожна людина здатна оперувати всіма цими формами, але домінуючими є лише одна – дві з них. Та здатність оперувати цими кодовими формами можна удосконалювати, її найсприятливіший період для цього – дошкільне дитинство. Завдання розвитку креативності дошкільнят - збільшення кількості звичних для них кодів та розширення діапазону їх застосування. Наприклад, у дитини схильної до зорово-просторового мислення варто виробляти навички оперування буквеними й цифровими символами. Важливо допомогти дітям «знайти себе» і зрозуміти, що для них найбільш прийнятне. Тоді мислення стане більш продуктивним, а творчий потенціал – багатшим. Звичайно, вміння народжувати ідеї тісно пов’язане з розвитком творчої уяви. Але при цьому важливо навчити дитину ще двом умінням, які сприяють створенню оригінальних образів: умінню «включати» уявний об΄єкт в нові зв΄язки та відношення, умінню вибирати з кількох образів найоригінальніший.

Приведемо приклади розвивальних ігор, які сприяють вмінню генерувати нові ідеї. Найулюбленіша дітьми і найпростіша з них гра «На що схожа хмаринка» ( це і звірі, і казкові герої, незвичайні птахи, гірські вершини, космічні кораблі …), продовженням якої є гра «Подорожуємо на хмаринці» з різноманітними, неймовірними пригодами, придуманими дітьми.

Гра «Що робити, якщо …» Вихователь пропонує дітям подумати і віднайти якнайбільше варіантів того, що робити в тій чи іншій ситуації. Можливі ситуації для гри:


  1. Що робити, щоб дізнатися, котра година? (Подивитись на годинник; запитати у мами чи тата; послухати радіо чи телебачення; запитати в сусіда, перехожого; подивитись, де знаходиться сонце і т.д.)

  2. Що слід зробити, аби дізнатися, яка погода на вулиці?

  3. Що робити, якщо несподівано почався дощ, а в тебе немає парасольки?

  4. Що робити, якщо ти залишився вдома з бабусею, а вона раптово захворіла?

  5. Що робити, якщо ти, граючись, посварився з своїм другом?

  6. Що робити, якщо ти ловив рибу на березі річки і випадково впав у воду?

  7. Що робити, якщо ти сам вдома, а в двері стукає незнайома людина?

Гра «Загадай бажання». Діти сідають колом – це «коло загадування бажань». Кожна дитина по черзі загадує незвичні бажання за схемою:

  • Якби я міг (могла) стати квіткою, то я б …, тому що …

  • Якби я міг стати деревом, то я б …, тому що…

  • Якби я міг стати землею, то я б ..., тому що …

(Пташкою, комашкою, автомобілем, книжкою, іграшкою, вітерцем, рибкою і т.д.)

Другий варіант цієї гри: придумати свої закінчення до речень:



  • Я можу бути хмаринкою і тоді …

  • Я можу бути дощиком і тоді …

  • Я неначе мурашка, коли …

  • Я неначе пташка, тому що …

  • Я неначе бджілка, тому що …

  • Я перетворююсь на тигра, коли …

  • Я – рибка – і …

Гра «Чарівний килимок» проводиться в затишному місці. Діти сідають на «чарівний килимок». Вихователь пропонує малюкам заплющити оченята і уявити, що вони вирушають до країни чудес, де стануть різними казковими героями. Почніть зі слів: «Сьогодні ввечері наш килим-самоліт вирушає …». Діти продовжують фразу, самі обирають місце, куди полетить килим-самоліт, і далі фантазують про свої пригоди.

Інший варіант гри - «Пограймо-помріймо». Вихователь пропонує дітям: «Давайте створимо нову версію мультфільму «Ну, постривай!» А для цього потрібно, щоб вовк подружився із зайцем. З чого вони мають почати своє примирення? Давайте помріємо, якою буде їхня дружба …»

«Пропоную всім одягти чарівні окуляри, крізь які в казкових героях, в людях можна побачити тільки гарне. Давайте почнемо уважненько приглядатися: Що гарного ви помітили у Бабі Язі? …, у драконі …, у Кощії Безсмертному?

Гра «Чому це так називають?» Вихователь пропонує дітям поміркувати над значенням складних слів: попелюшка – тому що дівчинка завжди була в попелі та сажі; Білосніжка – в дівчинки шкіра була біла, як сніг; ( Дзвіночок, самокат, холодильник, морозиво, вантажівка, теплохід, гвинтокрил, дірокол, молоковоз і т.д.

Гра «Добрі перетворення» допоможе дітям усвідомити: погане – не постійне, воно може ставати гарним, і часом це залежить від самих хлоп’ят і дівчаток. Наприклад, Баба Яга хоче стати гарною, навчитися робити добрі справи і змінити своє ім’я. Діти розповідають їй про свої хороші вчинки, уявляють, які б вона змогла робити добрі справи в казках, допомагають змінити їй ім’я – Бабуся Ягуся, Бабусенька - Ягусенька.

Гра «Уяви собі…» (якби раптом ожили твої іграшки, щоб вони сказали; якби раптом назавжди зникло сонечко; якби раптом на землі настала невагомість і все навкруги почало літати…) пропонує дітям якісь неймовірні ситуації, які треба проаналізувати.

Гра «Склади речення» теж спрямована на розвиток уміння генерувати ідеї. Пропонуються слова, які з точки зору здорового глузду поєднати важко. Але саме тому ця гра приносить задоволення, розвиває почуття гумору і вміння народжувати оригінальні ідеї. Наприклад:


  1. Зошит, мавпочка, окуляри (Мавпочка наділа окуляри і розглядала чийсь зошит).

  2. Автомобіль, мокрий, собака (Мокрий собака заховався під автомобіль).

  3. Подушка, веселий, жувати.

  4. Бджілка, носик, кошеня.

  5. Лампочка, дерево, високий.

  6. Дзвоник, бабуся, шукати.

Гра «Прямокутне королівство». Вихователь пропонує дітям подорож до королівства, в якому всі предмети лише прямокутної форми. Дитина повинна уявити собі це королівство і назвати якнайбільше предметів, які можуть в ньому знаходитися.

Розвивати фантазію, творчу уяву, креатині і літературні здібності дитині допоможуть такі завдання: «Складання історії від імені тваринки за зразком»; «Складання продовження оповідання, казки..», «Складання історії за аналогією», «Складання колективного оповідання», «Складання продовження історії за поданим малюнком» («А що далі?»), придумування історій на незвичайну тему (Наприклад, про гнома, який хотів стати велетнем; про сніговиків, які захотіли побачити літо); «Складання закінчення оповідання чи казки».



Особливе місце в процесі розвитку творчих здібностей дитини ми відводимо казці. Казка – це школа творчості, яка так необхідна дітям. Казка невід’ємна від фантазії, уяви, а уява – великий дар, що зробив могутній вплив на людський рід, його розвиток. Казка навчає, закликає, зобов’язує, формує перші художні навички, розвиває їх. В. Сухомлинський писав, звертаючись до педагога: «Якщо ви хочете, щоб вихованець ваш став розумним, допитливим, кмітливим, якщо у вас є мета утвердити в його душі чутливість до найтонших відтінків думки і почуття інших людей, надихайте його розум красою слова, а його чарівна сила розкривається передусім у казці».Саме казка сприяє входженню дітей у світ фантазії і чарівності, служить основою для розвитку образної і творчої уяви, образи казкових героїв, придумані дітьми, стають яскравіші і конкретніші, їх характери різноманітніші. Приведемо приклади ігор для розвитку мовленнєвої творчості дітей «Казкові імпровізації»:

  1. Перекручування казки: обирається казка, в будь-яких її героїв змінюється образ, дія на протилежне, старий сюжет розповідається зі змінними героями;

  2. Зміна сюжету казки шляхом введення «слова з боку», введення нових казкових героїв у відомий сюжет;

  3. Складання казки за опорними словами;

  4. «Оживлялка»: обрати казку, визначити в ній неживі предмети, наділити їх людськими життєвими звичками, придумати нову казку, зберігаючи сюжет;

  5. Запропонувати дитині стати одним із героїв якоїсь казки і розповісти сюжет по-новому;

  6. Увести до відомої казки героїв з інших казок із властивими їм сюжетами, зберігати попередній сюжет і придумати нову казку, отримавши такий собі «салат казок»;

  7. Обіграти в казках прислів’я чи приказки.

Цікавою для дітей є гра «Конструктор загадки»: обрати предмет або звіра, описати його, використовуючи запитання: «Який? Що робить?, З чого складається? На що подібний?», скласти загадку за описом, не називаючи предмета в дії. Наприклад: Біленька зірочка літала, на долоньку впала і розтала (сніжинка).

Говорячи про розвиток уяви, творчого мислення, креативності не можна не говорити про дитячу гру, адже в ній зароджується і розвивається дитяча особистість, в грі малюк самореалізується, випробовує власні сили і можливості, в грі відкривається джерело його фантазії. Саме і в грі й завдяки уяві дитина мимоволі стає сильнішою, витривалішою, добрішою, ніж у багатьох життєвих ситуаціях. Сповнена фантазії, творча гра є справжньою школою життя. «Без гри не може бути повноцінного розумового розвитку», - писав В.О.Сухомлинський. Враховуючи власний досвід роботи, можна наголосити: найбільші можливості для розвитку творчого потенціалу дитини, її уяви, фантазії дає творча сюжетно-рольова гра. В ній дитина сама моделює якусь ситуацію, визначає роль дорослого, дітей, можливість використання предметів-замінників, характер ігрових дій та їх результатів, бачить себе в різних ролях. Виконання ролі в грі потребує від дошкільника дуже складної діяльності: треба уявити собі, що повинен робити герой у цей момент, спланувати його подальші дії, спрямовувати розвиток гри, долати стереотипи власної поведінки. Сюжетна гра створює необхідний емоційний фон, який забезпечує прояви творчої фантазії дитини, вона має активний, творчий, імпровізаційний характер. В грі дитина виражає себе найбільш повно і вільно.

Творча сюжетно-рольова гра дітей – школа життя,

джерело розвитку фантазії, творчого мислення.

В своїй роботі зі старшими дошкільниками ми також використовуємо і театралізовані ігри: інсценування казок, оповідань, ігри-драматизації, сценічні етюди, імітаційні ігри і вправи. Використання елементів пантоміми, театралізації вносить моменти цікавості, сприяє усвідомленню образу, що зображується. Традиційними в нашому садочку стали драматизації казок В.О.Сухомлинського, конкурс яких проходить щорічно в День його народження. Педагогічна цінність творів В.Сухомлинського для дітей в тому, що вони не дають готових відповідей на поставлені запитання, а активізують особистий досвід і самостійну думку маленьких читачів. А ігри-інсценівки, які дуже люблять наші діти, виховують активність, упевненість, створюють добрий емоційний стан, розвивають творчі здібності дитини.



Драматизація казок В.О.Сухомлинського сприяє

формуванню творчого фантазуванню, соціально-моральному,

емоційно-ціннісному розвитку дитини.
З цікавістю діти сприймають завдання з елементами пантоміми (етюди, інсценівки). Пантоміма сприяє розвитку здатності генерувати ідеї, а також розвиває вміння керувати мімікою, жестами, рухами, вчити передавати свій емоційний стан. Спочатку слід навчити малюка розпізнавати пантоміми дорослого, а потім запропонувати і йому зіграти роль. На початку гри образи повинні бути нескладними. Наприклад, можна запропонувати дитині зобразити лисичку, яка крадеться за зайчиком; веселу мавпочку, що їсть банан; ведмежа, що жадібно поїдає медок; силача, який виконує різні вправи. Потім можна пропонувати дітям більш складні завдання. Приведемо кілька прикладів, які подобаються нашій малечі.

Етюд «Люблячий син». До кімнати тихенько заходить хлопчик з подарунком за спиною, він іде навшпиньки і посміхається. Матуся ще не знає, що син приготував їй сюрприз …

Етюд «Три бажання». Дитина за допомогою міміки та жестів зображує свої три бажання, дорослий ненав’язливо корегує їх у ході гри.

Етюд «Жести виховательки». Діти по черзі уявляють себе вихователькою, якій потрібно за допомогою жестів покати: «Сидіть тихо!», «Не пустуйте!», «Молодець!», «Збирайтеся на прогулянку», «Не сваріться», «Погодуйте рибок», «Помиріться» і т.д.

Етюд «Мама сердиться або тато свариться». Діти показують жестами, мімікою, як їх сварять батьки, коли вони провинилися.

Етюд «Сонячний зайчик». Діти прослуховують текст, рухами та мімікою передають його зміст. «Сонячний зайчик зазирнув у твої оченята. Заплющ їх. Він побіг далі по обличчю. Ніжно погладь його долоньками: на лобику, на носику, на ротику, на щічках, на підборідді, гладь його обережно, щоб не злякати. Він заліз за пазуху? Приголуб його там. Він – не бешкетник, він добрий, він пестить тебе. А тепер промінчикові треба йти далі. Візьми його у долоньки, витягни ручки вперед і вгору, випусти зайчика, посміхнись йому, помахай ручкою, покажи – нехай він летить далі, до твоїх друзів».

Для інсценівки ми спочатку використовуємо будь-які віршики-мініатюри, просимо розповісти їх по-різному: пошепки, пошепки-голосно, злякано, весело, поважно, із задоволенням, байдуже, боязко, наче страшенно холодно, наче у ротику гаряча картопля.

Віршик: Я біжу, біжу по гаю,

Я метелика спіймаю.

А метелик не схотів –

Геть від мене полетів.

Розвиток у дошкільників образних виразних рухів активно впливає на формування у них спрямованого творчого фантазування, особливо, якщо довільне і усвідомлене використання цих рухів відбувається в умовах відповідної творчої діяльності – рухово-пластичної творчості у контексті ігрових (сюжетних) ситуацій, побудованих на взаємодії різнохарактерних персонажів. Для роботи з дошкільниками в цьому напрямку можна запропонувати такі теми: «Лісовий бал», «Квіткова казка», «Зайчикове горе», «Чарівні перетворення», «Музика лісу», «Пригоди гномика», «Літній хоровод», «На арені цирку», «Клоун», «День народження друга», «Веселий зоопарк», «Чарівниця – осінь», «Зимові пригоди».


Всі діти за своєю природою – дослідники. Невтомна жага нових вражень, допитливість, постійна потреба в експериментуванні вирізняє дошкільників. Суть його експериментування полягає в тому, що педагог озвучує проблему, а метод та розв’язання її дитина шукає самостійно. Основним результатом такого навчання є не просто надання знань, а розвиток креативних здібностей дітей, де головним є те, що дитина створює своєю головою і руками.




Пошуково-дослідницька діяльність в осередку природи.
Це в повному обсязі стосується навчання дітей зображувальної діяльності. Зображувальна діяльність має великі можливості як для естетичного, так і для творчого розвитку дитини. Чудовою нагодою для зустрічі з прекрасним є заняття з малювання. Для того, щоб відчути красу, потрібно перетворити заняття в милування і залучити до цього всі органи чуття, адже враження дошкільного дитинства відкладаються в пам’яті на все життя і вирішують подальший розвиток дитини.


Хвилинки милування серед природи

сприяють естетичному і творчому розвитку дитини.
Всі діти старшого віку – художники. Малювання посідає особливе місце в їх житті. Образотворча діяльність в цьому віці не є діяльністю лише обдарованих, а є улюбленим захопленням і захоплюючим заняттям усіх дітей. Малюванням діти задовольняють потребу у художньому відображенні того, що їх оточує. За допомогою малюнка дитина виражає свої знання і уявлення про речі та людей. Художньою творчістю дитина активно відкриває щось нове для себе, а для оточення – щось нове про себе. Для дитини малюнок – це форма вираження думок, уявлень про навколишню дійсність, емоційні переживання. Малювання порівняно з мовленням має цінну перевагу – воно є «інтернаціональною мовою», доступною кожній людині і зрозумілою всім від малюка до мудреця. Малювання відкриває дитині простір для фантазії, дитина з пензликом, олівцем у руках вільна, переважно радісна. У художній творчості формується особистість дитини, проявляється її індивідуальність. Перенесення специфіки розвитку уяви на зображувальну діяльність передбачає, насамперед, введення смислового малювання, тобто не наслідування способів дорослих, не малювання з натури, а передання в малюнку свого задуму. Але розгорнутий задум з’являється лише на певній стадії розвитку дитини. Приведемо приклади розвивальних завдань для розвитку художніх здібностей дітей з використанням елементів ТРВЗ. Цікавими є завдання, пов’язані з кольором, які вчать розуміти індивідуальність кожного кольору, висловлюватись мовою кольору, відчувати характер кожного кольору, визначити зв’язок між кольором і настроєм.

Гра «Розкажи про колір» вчить визначати характер чи настрій кожного кольору; які кольори «веселі», які – «сумні», «добрі» - «злі», «сердиті».

Ігровий прийом «Колір доброго і злого чарівника» спонукає дітей до визначення «добрих» і «злих» кольорів, їх настрою, адже килим доброго чарівника може розвеселити , вилікувати, заспокоїти, зробити добрішим того, хто ступить на нього, а килим злого чарівника робить всіх похмурими, сумними. Вчать компонувати кольори відповідно до настрою і характеру ігрові прийоми «Розфарбуй гардини для спальні і для святкової зали», «Розфарбуйте пташку доброї Феї і пташку злого Чарівника», «Фарба з фарбою подружись – новий колір з’явись», «Кольорові вікна», «Де живе колір» (в яких предметах), «Квітка-семицвітка», «Веселка».

Гра «Пори року» закріпить знання дітей про сезонні зміни в природі і відповідні зміни в кольоровій гамі.

Гра «Частини доби» потребує визначення, до якої частини доби належать запропоновані пейзажі та вибору кольорових картинок (рожевого, жовтого, блакитного, бузкового відтінків), з якими асоціюється та чи інша частина доби.

Гра «Настрій у кольорі» вчить ставитися до кольору як вираження стану душі. Якщо малюкові спочатку важко з допомогою фарб визначити різні настрої, почуття, емоції, можна допомогти йому, конкретизуючи завдання: «Ти йдеш у цирк – у тебе веселий настрій. Яким кольором ти б намалював цей настрій?», «У тебе сьогодні день народження. Якого кольору твій настрій?», «Ти посварився з найкращим другом. Добери колір до свого настрою», «Ти любиш своїх маму і тата. Яким кольором ти зобразив би свою любов?» і т.д. Другий варіант цієї гри – запропонувати дитині розмалювати два однакові контурні малюнки: на одному з них – добрий, веселий гномик, на другому – злий і похмурий.

Слід зазначити, що ці ігри непрості, вони мають діагностичний характер. Якщо дитина самостійно добирає різні кольори для зображення протилежних почуттів, настрою (І варіант) чи під час вираження всього ставлення (ІІ варіант), це свідчить про її художню обдарованість, яку слід розвивати надалі.

Гра «Майстер ляпок» розвиває творчу уяву, вміння виділяти найбільш оригінальне. Запропонуйте дитині капнути на сухий аркуш паперу кілька крапельок фарби, а потім подути на них крізь соломинку, накрити чистим аркушем паперу і нахиляти в різні боки. Що вийшло? На що схоже? Домалюйте деталі до ляпок, назвіть свій малюнок, складіть казку про побачене.

Вправа «Подаруємо колір музиці» допоможе визначити настрій музичного твору. Цікавість дітей викликає таке завдання: «Уявіть себе засохлою квіточкою: про що вона думає, який у неї настрій». Запропонуйте малечі після розповіді відобразити придумане на папері, передати свої почуття кольору. Розвивають уяву, заохочують до фантазування вправи: «Про що розповідає вітерець?», «Що наснилося пензлику?», «Про що розмовляли вночі кольорові олівці?», «Що наснилося синій фарбі?». Такі запитання спричиняють справжній політ фантазії у дітей.

Запропонуйте своїм фантазерам здійснити цікаву подорож на «Вулицю схожих части», де діти вчаться систематизувати предмети за ознаками (розміром, кольором, формою) або на «Вулицю розібраних предметів» де діти з елементів-піктограм складають певний предмет. Найбільше діти люблять «Вулицю незакінчених картин», адже аркуші паперу з однією рисочкою, закарлючкою перетворюються в диво-малюнки.

З цікавістю діти виконують завдання «Домалюй фігуру», яке дозволяє бачити предмет з різних боків і включати його в зв’язки з іншими предметами. Пропонуються дітям фігури, несхожі на реальні предмети, які потрібно домалювати так, щоб вийшло щось цікаве. В підготовці до цього завдання допоможе ігрова вправа «На що це схоже?»

Гра «Незакінчений малюнок» схожа на попередню, тільки тут дитина повинна домальовувати не фігуру, а малюнок зі схематичними, незакінченими зображеннями.

Вправа «Домалюй тварин» допомагає відпрацюванню навичок малювання тварин, використовуючи за основу геометричні фігури.

Вчити дітей знаходити за кількома спільними ознаками різні предмети, використовувати ознаки в прямому і переносному значенні допоможуть такі художньо-творчі завдання: «Назви три предмета до кожної ознаки»

Ознаки: солодкий, легкий, пухнастий, прозорий, блакитний.

Предмети: цукор, сон, запах, пух, удар, мох, кіт, шарф, небо, крила, бабка.

«Назви предмети, які б мали одразу всі три ознаки:

Білий – м’який – їстівний (хліб)

Світлий – легкий – блискучий (шарф)

Яскраве – жовте – гаряче (сонце)

Темний – чорний – густий (ліс)

Чистий – прозорий – гамірний (струмок)

Такі вправи допоможуть дітям визначити ознаки предмета в художній діяльності.

Важливим для розвитку творчих здібностей є малювання за задумом. У старших дошкільників з’являється здатність підпорядковувати свою уяву певному задуму, дотримуватися попередньо окресленого плану. Ця особливість розвитку уяви має неоціненне значення, бо завдяки їй з’являється можливість створювати свої перші завершені твори. Важливо розвивати цю можливість, допомагати дитині реалізовувати свої задуми, створювати бодай невеличкі і нескладні, але свої твори – малюнки, аплікації, формувати у дитини вміння доводити задумане до кінця, не відступати перед невдачею і реалізовувати свої маленькі творчі плани. Якщо дитина залишає розпочате малювання, весь час змінює задум, їй потрібна допомога, щоб спрямувати дитячу продуктивну уяву. Поговоривши з дитиною про тему її малювання, можна запропонувати свою допомогу використати метод «помічника майстра», який допомагає розглядати педагогічний процес не як вплив, а як взаємодію дорослого і дитини в єдиному творчому процесі, забезпечує перехід педагога з позиції навчання у позицію співробітництва, співтворчості.

Дуже корисним є колективне малювання, коли сюжет малюнка придумують колективно, кожна дитина виконує своє завдання, а педагог спрямовує образотворчу діяльність дітей і оформляє малюнки в єдиний сюжет, допомагає дітям завершити задумане. Так можна створювати книжки-ширми, ілюстрації до казок, сюжети на тему: «Як ми святкували», «Наші прогулянки», «Наші екскурсії», «Подорож екологічною стежиною», «Наші хвилинки милування красою» і т. д.

Хотілось би відзначити і таку форму роботи, як інтегровані заняття, побудовані на принципі інтеграції трьох видів мистецтва – зображувального, музичного і художньої літератури. Взаємодія, взаємопроникнення різних видів мистецтв і різноманітної художньо-творчої діяльності дорослих і дітей в навчальний процес – головне правило в побудові інтегрованих занять з дітьми. Умовою успішного їх проведення є оптимальний темп, який забезпечується раціональною зміною різних видів діяльності, чергуванням активних і пасивних форм пізнання, динамічності і статичності в руховому режимі заняття. І, звичайно, головним видом діяльності, в рамках якої проводяться інтегровані заняття, є гра: гра-заняття, гра-казка, гра-подорож. Теми інтегрованих занять можуть бути різними: «Осіння казка», «Веселкова фантазія», «Казкова імпровізація», «Листочки-мандрівники», «Добрий і злий Чарівник», «Візерунки Діда Мороза», «Зимова пісенька», «Танок сніжинок», «Весна – чарівниця», «Секрети весняного лісу», «На загадковій планеті», «Симфонія квітучого саду», «Ходила з нами казочка», «Палац доброї феї», «Де живуть злі чарівники?», «Морська подорож» і т.д.



Працюючи над розвитком творчих можливостей дитини, її здатності до творчості, організовуючи життєдіяльність дошкільників, особливо старших, в дошкільному закладі, в родині, потрібно сміливіше вдаватись до експериментування, дослідництва; надавати дитині право самостійно приймати рішення, виробляти елементарні гіпотези, доводити, обґрунтовувати та відстоювати власну точку зору; частіше спонукати самостійні припущення та висновки, ризикувати. Слід розвивати в дитини допитливість, здатність творчо переробляти життєві враження, збагачувати індивідуальний досвід, розширювати асоціативний ряд; слід розвивати творче мислення, вміння втілювати творчу уяву в реальну дійсність, розв’язувати нескладні життєві проблеми.

Дослідницька робота на ділянці лікарських рослин.
Якщо дитина часто генерує конструктивні ідеї, прагне самостійно їх апробувати і застосовувати, вміє аналізувати свої дії, прогнозувати їх наслідки, виявляє оригінальність мислення, шукає різноманітні рішення, переважно самостійно долає труднощі і не кидає розпочате на півдорозі, вдало використовує відому інформацію і з бажанням здобуває нову, ризикує, приймає самостійні рішення в незнайомих, проблемних ситуаціях, реально оцінює результати своєї діяльності, з цікавістю працює над виконанням творчих завдань, можна вважати, що виконанням творчих завдань, можна вважати, що в такої дитини розвинені креатині здібності. Завдання педагогів в світлі вимог Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» - допомогти їй у цьому.

Література.

  1. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні – К.: редакція ж-лу «Дошкільне виховання», 1999.

  2. Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» - К.: Світич, 2008

  3. Бартатнікова І.А., Бартатніков О.О. Розвиток уяви та творчих здібностей у дітей 5 – 6 років. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007

  4. Батищев Г.С. Діалектика творчості. М., 1984

  5. Богат В. ТРВЗ: основні положення. – ж-л, «Дошкільне виховання». – 2005,№7

  6. Дитина замовляє розвиток. – Дитячий садок, 2008, № 25-26

  7. Кара баєва І., Ладивір С. особливості розвитку уяви дітей. – К.: шк..світ,2008

  8. Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні. – К.: Редакція журналу «Дошкільне виховання», 2003.

  9. Кононко О. Дитяча креативність крізь призму Базової програми «Я у Світі» - ж-л «Дошкільне виховання 2008, №7

  10. Ладивір С. Уява народжується у грі. – ж-л «Дошкільне виховання» 2007, №10

  11. Марчук Л., Тимощук Н. Мовленнєва творчість і моделювання. – ж-л «Палітра педагога», 2003, №1.

  12. Методичні аспекти реалізації Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі». – К.: Світич, 2009

  13. Мостепанюк В., Пасічна К. Розвиток креативності методами ТРВЗ. – ж-л «Палітра педагога», 2004, №9

  14. Нечипорук Н.І., Томе О.П. Розвивальні ігри для дошкільників – Х.: «Основа», 2007

  15. Пєхарєва С.В., Андрусенко М.П. Розвиваємо увагу й логічне мислення. – Х.: «Основа», 2007

  16. ТРВЗ і дошкільне виховання. – Дитячий садок, 2005, №21-24

  17. Фесюкова Л.Б. Розвивальні ігри для дітей 4 – 7 років – Х.: Веста: ТОВ Видавництво «Ранок», 2007


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка