О. М. Бойченка Лауреати обласної літературної премії ім.Є. Маланюка



Сторінка1/4
Дата конвертації19.02.2016
Розмір0.85 Mb.
  1   2   3   4


управління культури і туризму облдержадміністрації

обласна бібліотека для юнацтва ім. О. М. Бойченка




Лауреати обласної літературної премії

ім.Є. Маланюка

Вип.1

Бібліографічний покажчик

Кіровоград

2009

ББК 91.9:66



Л 25

Укладачі: Л.В.Гурба, Н.С.Товстопят

Відповідальна за випуск: Л.М.Савенко

Лауреати обласної літературної премії ім. Є. Маланюка. Вип.1:Бібліографічний покажчик. - Кіровоград: Кіровоградська ОЮБ

ім. О.М.Бойченка, 2009.- 56 с.


Бібліографічний покажчик «Лауреати обласної літературної премії ім. Є.Маланюка» Вип. 1, присвячений письменникам Кіровоградщини, що відзначені найвищою обласною літературною нагородою протягом 2002-2005 років.

Видання включає матеріали про започаткування обласної літературної премії ім. Є. Маланюка, Положення про премію, перелік лауреатів за роками , коротку біографічну довідку про життєвий і творчий шлях письменника, відомості про твори за які було отримано премію, опис цього твору, коротку анотацію та уривки з книг. Матеріал розміщено у хронологічному порядку.

Корисним доповненням слугують допоміжні інформаційні матеріали (іменні покажчики, покажчик назв періодичних видань).

Рекомендується для літературознавців, учнів, студентів, бібліотекарів, вчителів, організаторів позакласних заходів та широкого кола читачів .

При підготовці покажчика використано літературу та періодичні видання з фондів Кіровоградської обласної бібліотеки ім. О.Бойченка.

© Укладачі : Л.В.Гурба, Н.С.Товстопят, 2009

© Кіровоградська обласна бібліотека для юнацтва ім. О. М. Бойченка, 2009

Передмова

Кіровоградською обласною радою започатковані в різні роки сім премій за значні успіхи в різних галузях: освіти, образотворчого мистецтва, літератури, краєзнавства, архітектури, журналістики, агропромисловій.

Вшановуючи пам'ять видатного земляка Є. Маланюка, обласна рада у 2002 році заснувала обласну літературну премію імені Євгена Маланюка. Щорічно, другого лютого в день народження Є. Маланюка, за результатами літературного конкурсу авторові твору- переможця присвоюється звання лауреата обласної літературної премії імені Євгена Маланюка.

Переможцям разом із медаллю лауреата премії Кіровоградської обласної ради вручається пам’ятна відзнака - «Степовий орел», що являє собою бронзову нетоновану скульптуру степового орла з повернутою вбік головою, підніжжя оздоблене стилізованою травою (з бронзи). Висота бронзової скульптури з п’єдесталом – 20 см. Скульптура кріпиться на мармуровій полірованій підставці сіро-зеленого кольору розміром 75 х 75 х 30 мм. На лицевому боці мармурової підставки – латунна табличка з вигравіруваним прізвищем лауреата та датою вручення відзнаки.

Зображення степового орла, застосоване при створенні пам’ятної відзнаки, є символом Кіровоградщини – основною фігурою на щиті герба області.

Лауреати премії отримують грошову винагороду.


ПОЛОЖЕННЯ

про обласну літературну премію імені Євгена Маланюка


  1. Обласна літературна премія імені Євгена Маланюка (далі - премія) засновується обласною радою.

  2. Премія є творчою відзнакою, якою нагороджуються літератори області за високохудожні твори у жанрах поезії, прози, драматургії, літературознавства та перекладу, спрямовані на утвердження гуманістичних ідеалів, збагачення історичної спадщини народу, державотворення й демократизацію суспільства.

  3. Премія встановлюється у трьох номінаціях:

художня література (поезія, проза, драматургія);

літературознавство та публіцистика;

переклад (з української мови на інші мови, з інших мов на українську мову).


  1. На здобуття премії щорічно висуваються літературні твори, опубліковані окремими книгами чи у журналах, які вийшли друком протягом останніх трьох років, але не пізніш як за три місяці до їх висунення на здобуття премії.

  2. Висувати твори на здобуття премії мають право:

управління культури і туризму облдержадміністрації;

обласні відділення національних творчих спілок;

громадські організації;

трудові колективи;

навчальні заклади.

Від імені творчих та громадських організацій, трудових колективів та навчальних закладів висування здійснюють їх президії, бюро, ради.

Висування відбувається гласно.


  1. Премія є персональною.

  2. Премією нагороджуються, як правило, літератори, які народилися, проживають або тривалий час працювали на території області.

Премія присуджується авторові один раз за життя. Премія може присуджуватись посмертно.

8.Забезпечення дотримання вимог щодо висунення творів на здобуття премії, їх конкурсний відбір та присудження премії здійснює журі обласної літературної премії імені Євгена Маланюка (далі -і журі), що є колегіальним органом.

9.Персональний склад журі затверджується обласною радою на строк повноважень ради. Головою журі є голова обласної ради. За поданням голови журі може проводитись ротація складу журі, але не більше однієї особи на рік.

Засідання журі веде голова журі або його заступник.

Засідання журі є правомочним за умови присутності на засіданні двох третин від його загального складу. Рішення журі приймається простою більшістю голосів. Свої обов'язки члени журі виконають на громадських засадах.

Адреса журі: управління культури і туризму облдержадміністрації, площа Кірова, 1, м. Кіровоград, 25022.

10. Журі щороку до 15 жовтня оголошує конкурс на висунення творів на здобуття премії. Висунення триває два тижні. Журі шляхом обговорення і відкритого голосування визначає високохудожні твори. У першій декаді листопада щорічно публікує в газеті "Народне слово" перелік творів, висунутих на здобуття премії. Два місяці триває обговорення творів у засобах масової інформації. До 20 січня журі з урахуванням результатів обговорення творів у засобах масової інформації проводить остаточне обговорення і таємне голосування.

У разі відсутності гідного премії твору вона не присуджується.

Твір, який набрав більше половини голосів членів журі, визнається переможцем. Рішення журі разом з протоколом голосування подається голові обласної ради для затвердження. До 1 лютого наступного за звітним роком голова обласної ради видає розпорядження про затвердження рішення журі про присудження премії.

11.Розпорядження про присудження премії друкується в газеті "Народне слово", оголошується по радіо та телебаченню.

Щорічно до 2 лютого - дня народження Євгена Маланюка - автору твору-переможця присвоюється звання "Лауреат обласної літературної премії імені Євгена Маланюка", вручаються диплом установленого зразка, нагрудний знак лауреата, почесна відзнака обласної ради й обласної державної адміністрації – скульптура "Степовий орел" та грошова частина премії.

Премію вручає голова обласної ради - голова журі або заступник голови журі.

Лауреат під час вручення премії може виголосити промову до п'яти хвилин, текс якої публікує газета "Народне слово".



  1. Грошова частина премії встановлюється у кожній номінації та виплачується за рахунок коштів обласного бюджету, передбаченій на фінансування галузі "Культура".

Євген Филимонович Маланюк

Поет, літературознавець, культуролог Євген Филимонович Маланюк народився 1897 року в родині вчителя в містечку Новоархангельськ (теперішньої Кіровоградської області). Його батько, не маючи конкретної освіти, завдяки природним здібностям і самоосвіті був всебічно розвиненою і зацікавленою особистістю: дбав про створення театру в містечку, сприяв відкриттю гімназії, цікавився історією краю, зібрав неабияку сімейну бібліотеку. Мати майбутнього поета походила зі збіднілого дворянського роду, захоплювалась музикою, поезією, класичною літературою. Завдяки домашньому вихованню Євген позитивно виділявся серед своїх однолітків під час навчання в місцевій початковій школі. Подальшу освіту Євген Маланюк отримав у повітовому Єлисаветрадському земському реальному училищі.. Єлисаветград тоді був значним культурним центром півдня країни. Місто мало усталені театральні традиції, приймало виставки художників-передвижників. Для молодого Маланюка поштовхом до перших поетичних вправ стали існуючі традиції навчального закладу, де живопис, театр та позакласне читання були традиційно на першому місці.

У 1914 році Є.Маланюк вступає до Петербурзького політехнічного інституту з метою набуття інженерної професії. Але початок першої світової війни змінив його плани, і він був зарахований до Київської військової школи, яку закінчив у 1916 році. Далі - світова війна, революція, громадянська війна, коли Маланюку довелося захищати УНР. Пізніше - три роки в таборах Польщі для інтернованих. Саме тут, у таборових журналах, стали з'являтися його вірші, літературознавчі та публіцистичні статті.

З 1923 року Є.Маланюк навчається в Чехословаччині на гідротехнічному відділі інженерного факультету Української Господарської Академії в Подебрадах. Паралельно навчанню Академія стала для Маланюка періодом плідного літературного життя: зустрічі з відомими літераторами, доповіді, дискусії і, як результат, вихід у 1924 році першої збірки «Стилет і стилос», а через рік у Гамбурзі ще однієї - «Гербарій».

Закінчивши навчання у 1929 році, Є.Маланюк переїздить до Варшави і працює на посаді інженера у міському магістраті. У Варшаві навколо Маланюка згуртовуються українські письменники. Видається журнал «Ми», де поет друкує свої поезії та статті. Він активно виступає з доповідями, бере участь у літературних дискусіях.

З початком Другої світової війни та окупації Польщі - поневіряння без роботи, а подекуди без шматка хліба змусили Маланюка повернутися до Чехії. Коли в Чехії залишатись було небезпечно, оскільки ім'я Маланюка вже внесено радянською контррозвідкою до переліку ворожих елементів, які підлягали депортації або знищенню, він у 1945 році знову подався в еміграцію до Німеччини, а в 1949-ому - до Америки. Влаштувався в Нью-Йорку на інженерну посаду. Продовжував займатися творчістю. У США було видано низку збірок: «Влада», «Поезія в одному томі» та інші. Крім того, десятки написаних і опублікованих статей, видання прози в збірнику «Книга спостережень», де він порушує питання, які є актуальними до теперішнього часу.



У 1968 році, 16 лютого, Є.Маланюка не стало. Його твори друкувалися в різних кранах, перекладалися багатьма мовами.
Лауреати

обласної літературної премії ім. Є. Маланюка


Номінація

Рік нагородження

Прізвище, ім’я, по батькові

«Художня література(поезія, проза, драматургія)

2002

Бондар Василь Васильович




2003

Селецький Петро Іванович





2004

Журба Тамара Гнатівна





2005

Берізка (Бровченко Галина Свиридівна)





2006

Ковальчук (Гончар) Катерина Георгіївна





2007

Безпалий Леонід Якович





2008

Жовна Олександр Юрійович


«Літературознавство та публіцистика»

2002

Куценко Леонід Васильович




2003

Клочек Григорій Дмитрович





2004

Погрібний Віктор Олексійович





2005

Барабаш Світлана Григорівна





2006

Бондар (Орел) Світлана Василівна





2007

Марко Василь Петрович





2008

Караташ Володимир Михайлович


«Переклад (з української мови на інші мови, з інших мов на українську мову)»

2007

Полевіна Ольга Миколаївна




2008

Оверченко Костянтин Гаврилович


2002 рік

Бондар Василь Васильович

Бондар Василь Васильович народився 15 січня 1954 року у селі Теліжинцях Тетіївського району на Київщині в селянській сім’ї.

Після закінчення десятирічки служив на балтійському флоті, навчався у Київському державному університеті на факультеті журналістики.

Період студентських років став і початком систематичної праці над словом.

Після закінчення навчання в університеті поїхав за призначеням у Кіровоград, де спочатку вісім років працював у редакціях Кіровоградських газет: „Молодий комунар”, „Вечірня газета”, Бюро пропаганди Спілки письменників, Центрально-Українському видавництві. Нині — голова кіровоградської обласної організації Національної Спілки Письменників України з 1995 року. Член творчих спілок: журналістської і письменницької.

Перші твори (вірші) опублікував школярем у 1970 році ("Ленінські заповіти", м. Тетіїв). Оповідання друкував у часописах "Україна", "Дніпро", "Вітчизна", "Авжеж", "Кур'єр Кривбасу", "Вежа", "Літературна Україна", "Степ" та інших. Ряд творів вийшли друком у гуртових збірниках "Вітрила-83", "Оповідання-86", "Свята вода", "Десять українських прозаїків. Десять українських поетів". У грудневому номері „Дніпра” за 1990 р. було вміщено оповідання В. Бондаря „Шутка” із коротким переднім словом М. І. Кравчука. Перша книга прози "Одвідини" побачила світ 1994 року у Кіровоградському видавництві "Степ", засвідчивши неабиякий хист автора як оповідача-дослідника.

Василь Бондар — упорядник меморіальних книг: „Голоси із 33-го” (1993 р.), „Час чорного ворона”(1997 р.), „Ми, переможені Чорнобилем”(1996 р.), „Сповідь з-за грат”(1997 р.), "OST - тавро неволі" (2000 р.).

Лауреат обласної краєзнавчої премії ім.В. Ястребова за 1997 р., премії ім. Євгена Маланюка за книгу прози „Смарагдові китиці у воді” (2002 р.) та лауреат премії ім. Дмитра Нитченка (2006 р.), редактор літературного часопису «Вежа».

В. Бондар — активний громадський діяч, є членом Кіровоградської обласної редколегії „Реабілітовані історією”. Він докладає багато зусиль для заповнення „білих плям” нашої історії — і як журналіст, і як дослідник.
Бондар В. "Смарагдові китиці у воді" - Кіровоград: Центрально - Українське видавництво, 2001. - 372 с.

"Смарагдові китиці у воді" — друга книга художньої прози Василя Бондаря. До неї ввійшли оповідання, етюди, спомини, написані переважно про минуле десятиріччя.


Берегом, поза городи

Бабине літо

Я люблю бабине літо. Я люблю його навіть більше, ніж справжнє, бо це останній сплеск тепла, гарячих барв, сонця, бентежної радості... Я люблю його, бо це — солодкий смуток за вчорашнім, одцвілим...

Коли вранці зів'януть, здимлять-щезнуть геть перші несміливі туманці над Роською та по найближчих видолинках і яругах, коли небо ніжно гляне на тебе блакитними очима (не синіми, ні, сині очі в неба серед жнив, а в бабине літо — блакитні, світло-голубі, вицвілі на серпневій спеці), коли далеч стане глибокою, прозорою, як ні в який день року, — отоді ти збираєшся і йдеш до лісу. Ще тільки покидаєш поріг свого обійстя, а в грудях лоскітно щемить од передчуття близького раювання душі — відправляєшся на жовтневу оргію осені.

До лісу йти тобі далеченько: через увесь наш куток Погребищенський, берегом понад Роською, далі завернути на дядьків Тодосів город і вже поза городи, а там полем, полем навпрошки аж до лісу. Од села його не видно, він заховався у долині, обабіч вузенької безіменної річечки, яка тече у Роську. Треба близько надійти, щоб найвище дерево раптом показало свого вершка над пругом поля. То дуб - кремезний, давній: того й найвищий. Ще ступиш крок-два — до старого підпрягаються молодші, проте не менш здужалі. А там уже решта. Скільки оком сягнеш — ліс. Ти знаєш, що за Широким Берегом він кінчається, але звідси, з горба,хочеться думати, що йому нема кінця...

Ти не заходиш у ліс одразу. Ти дивишся на нього згори. Це пізніше обпечеш пальці об червонясту наїжачену шипшину, покуштуєш на смак перестиглого глоду, заклечаєш себе підгорілим листом клена, знайдеш неторканий осінню, підсинений холодною росою листок дуба, піймаєш вутленьку матову ниточку бабиного літа...

То згодом. А зразу ти дивишся на ліс згори. Він цвіте. Усіма кольорами. Найбільше гарячого. Міниться, грає ліс на вітрі, кличе... І терпне тоді щось у тобі, холоне бентежно...

...Завтра неділя. Я вже купив на вечір квитка додому (у півціни, по студентському). Їду у бабине літо.

(Оповідання з книги Василя Бондаря «Смарагдові китиці у воді»).
Твори Бондаря В.В.
Бондар В.В. Антоніна Корінь - член письменницької спілки/ В. Бондар // Кіровоградська правда. -2002. -18 червня. - С.3.

Бондар В. Барана украли : Оповідання //Кіровоградська правда. – 1991. – 28 грудня. – С.4

Бондар В.В. Бенефіс п‘ятої колони/ В. Бондар // Народне слово. -2008. – 9 жовтня. - С. 3

Бондар В.В. Бути чесним перед собою і читачем: Діалог письменника перед ювілеєм/ В. Бондар, В. Бровченко // Вітчизна. -2006. -№ 11-12. - С.126-131

Бондар В. В село : Оповідання //Народне слово. – 1993. – 7 серпня

Бондар В.В. Він визнавав лиш відкриту збройну боротьбу/ В. Бондар // Народне слово. -2005. -7 липня. - С. 4

Бондар В.В. Володимир Базилевський: "Степ дав розгін моїм чуттям-думкам..."/ В. Бондар // Народне слово. -2008. -4 листопада. - С. 3

Бондар В.В. Володимир Бровченко : "Бути чесним перед собою і своїм часом"/ В. Бондар // Народне слово. -2003. -22 липня. - С.3

Бондар В.В. Гергуни: Із циклу "Vivat, agua vitae!"/ В. Бондар // Кіровоградська правда. -2003. -14 січня. - С.3

Бондар В.В. Гіркий ровер: Оповідання/ В. Бондар // Народне слово. -2003. -23 січня. - С.3.

Бондар В.В. Грім і тиша : Про Івана Микитенка //Кіровоградська правда. – 1998. – 7 квітня. – С.3

Бондар В.В. Дбаймо про душу: Протиставити аморальній вакханалії любов і красу // Народне слово. -2006. -7 листопада. - С. 3

Бондар В.В. Два етюди : Новела //Літературна Україна. – 2000. – 14 грудня. – С.4

Бондар В.В.… Достоїн пропітанія : Оповідання //Літературна Україна. – 1998. – 3 грудня. – С.5

Бондар В.В. Євмен Доломан : "Що пишу зараз? Автобіографію"/ В. Бондар // Народне слово. -2003. -15 квітня. - С.3

Бондар В.В. Життя з бандурою. Спогад: До 100-річчя кобзаря Олекси Чуприни // Кіровоградська правда. -2008. -11 липня. - С. 15

Бондар В.В. З іменем Маланюка/ В. Бондар // Народне слово. -2003. -11 лютого. - С.3.

Бондар В.В. І знов ідемо до Тараса: Сьогодні - День перепоховання Т.Г.Шевченка // Народне слово. -2008. -22 травня. - С. 1, 3

Бондар В.В. Іще раз повіримо/ В. Бондар // Народне слово. -2007. -13 грудня. - С. 3

Бондар В.В. Камінь від хандри: Оповідання/ В. Бондар // Літературна Україна. -2005. -28 липня. - С. 5

Бондар В.В. Книга як свічка: Обласній організації НСПУ - 20 років // Народне слово. -2005. -20 січня. - С. 3

Бондар В.В. Народу самосійний. Спогад: Рік тому, 22 грудня, загинув науковець і письменник Леонід Куценко // Народне слово. -2007. -20 грудня. - С. 3

Бондар В.В. Нетяга: Образок // Кіровоградська правда. -2005. -18 жовтня. - С. 3

Бондар В.В. Образки/ Василь Бондар // Березіль. -2004. -№ 3-4. - С. 64-69

Бондар В.В. Одвідини : Оповідання . -Кіровоград : Степ, 1994. -162 с.

Бондар В.В. Один із уніфікованих: Роздуми над першим томом творів Ю.Яновського // Народне слово. -2002. -10 жовтня. - С.3.; Літературна Україна. -2002. -12 грудня. - С.11.

ОСТ-тавро неволі : Документально-публіцистичне видання / Ред.В.В.Бондар. -Кіровоград : ПВЦ "Мавік", 2000. -196 с.

Бондар В.В. Падолиста сьомий день: Оповідання/ В. Бондар // Березіль. -2001. -№ 9-10. - С.56-74.

Бондар В.В. Повернення Миколи Пироженка/ В. Бондар // Народне слово. -2004. -8 травня. - С. 4: портр

Бондар В.В. Подарунок губернаторові на прощання: Оповідання // Вечірня газета. -2006. -25 серпня. - С. 6-7

Бондар В.В. Поетичний епос Дмитра Іванова // Народне слово. -2008. -24 липня. - С. 3

Бондар В.В. Поетова драма: Сьогодні виповнилося б 60 років поетові Валерію Гончаренку // Народне слово. -2002. -23 квітня. - С.3

Бондар В.В. Поміж Дніпром і Бугом : кіровоградщина літературна // Літературна Україна. – 2001. – 22 лютого. – С.3

Бондар В.В. Помста абреків: Оповідання/ В. Бондар // Народне слово. -2007. -11 вересня. - С. 3; Літературна Україна. -2008. -15 травня. - С. 5

Бондар В.В. Про книгу "Голоси із 33-го"/ В. Бондар // Вечірня газета. -2007. -23 листопада. - С. 9

Бондар В.В. Прозаїк і перекладач : Про прийом до Спілки письменників Миколи Петрова// Народне слово. – 2000. – 15 червня. – С.3

Бондар В.В. Рання проза О. Жовни: пошуки власного стилю // Кіровоградська правда. -2004. -27 липня. - С. 4

Бондар В.В. Рясні врожаї Віктора Погрібного: Віктору Погрібному-70 // Кіровоградська правда. -2005. -6 серпня. - С. 2

Бондар В.В. Смарагдові китиці у воді : Оповідання, етюди, спогади. -Кіровоград: Центр.-Укр. вид-во, 2001. -373 с.

Бондар В.В. Темні люди: Оповідання // Народне слово. -2008. -4 вересня. - С. 3

Бондар В.В. Третя ніч повнолуння: Авантюрно-пригодницька повість з елементами містики //Вечірня газета. – 2001. – 8 червня. – С.15-16

Бондар В.В. Три крапки як ознака невичерпальності: Леонідові Куценку-50! // Народне слово. -2003. -15 лютого. - С.2; Літературна Україна. -2003. -6 березня. - С.5.

Бондар В.В. Тюремна Одіссея українського інтелігента/ В. Бондар // Кіровоградська правда. -2008. -18 листопада. - С. 6

Бондар В. "У бруді словоблудія шукав справжнє...": Минуло 75 років з дня смерті поета Л. Чернова-Малошийченка // Народне слово. -2008. -19 лютого. - С. 3

Бондар В.В. Українська література поміж Парижем та Одесою : Інтерв’ю з поетом В.Шило // Вечірня газета. – 2000. – 17 березня. – С.6

Бондар В.В. Хвилина мовчання: Оповідання // Народне слово. -2001. -8 грудня. - С. 4; Літературна Україна. – 2001. – 1 листопада. – С.4

Бондар В. Чамайдан: Із цикл «Оповіді Миколи Савенка» // Народне слово. -1999. -27 листопада. - С. 4; Літературна Україна. – 1999. – 4 листопада. – С.5

Бондар В.В. Що пасує митцю: Кіровоград літературний/ В. Бондар // Народне слово. -2004. -16 вересня. - С. 3: фото

Бондар В.В. Dritte Weltkrieg: Оповідання // Кіровоградська правда. -2005. -1 листопада. - С. 4.; 5 листопада. - С. 4; Літературна Україна. -2006. -29 червня. - С. 5

Селецький П. та ін. Свята вода : поезії, оповідання / П.Селецький, В.Бондар, В.Вакулич . – Кіровоград : Вечірня газета, 1993. – 72 с.

  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка