О. П. Глазова рідна мова плани-конспекти уроків 8 клас Перший семестр



Сторінка17/17
Дата конвертації20.02.2016
Розмір2.04 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

Хід уроків



І. Повідомлення мети і завдань уроків.
ІІ. Підготовка до роботи над твором.
*Повідомлення теми контрольного твору. Ознайомлення з фоторепродукцією пам’ятки історії та культури.
*З’ясування значення бажаних для вживання у тексті твору слів, які перебувають у пасивному словнику учнів.
*Визначення головної думки майбутнього твору.
*Визначення стилю майбутнього твору. З’ясування покладеного в його основу типу мовлення та допоміжних типів мовлення.
ІV. Самостійна робота учнів над твором.
V. Підбиття підсумків уроків.
ОРІЄНТОВНІ ТЕМИ ДЛЯ ТВОРУ-ОПИСУ ПАМ’ЯТКИ ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ


  • Твої струни, твої приструнки проспівали сто тисяч дум (опис кобзи або бандури)

  • Як личить Києву Софія!

  • І застиг над Дніпром Володимир з хрестом


Урок № 53

Тема: Інтонація речень зі звертаннями, вставними словами (словосполу ченнями, реченнями). Розділові знаки при звертаннях, вставних словах, словосполученнях, реченнях.

Мета: закріпити знання про звертання та вставні слова (словосполучення, речення), навички вживання розділових знаків у реченнях, ускладнених звертаннями та вставними словами, правильного інтонування таких речень; розвивати увагу, логічне й образне мислення, емоційну сферу.

Тип уроку: урок закріплення вивченого.
Хід уроку
І. Повідомлення теми і мети уроку.
ІІ. Відтворення теоретичних відомостей.
*Бесіда.

  • Що називається звертанням?

  • У чому полягає різниця між звертаннями непоширеними й поширеними?

  • Якими частинами мови можуть виражатися звертання?

  • У формі яких відмінків стоять іменники, якими виражаються звертання?

  • Які розділові знаки ставляться при звертанні?

  • Як інтонуються речення зі звертаннями?

  • Яка роль вставних слів і словосполучень? Вставних речень?

  • Як інтонуються речення зі вставними словами, словосполученнями, реченнями?


ІІІ. Виконання вправ на закріплення вивченого.
* Прочитати речення, правильно їх інтонуючи. Визначити звертання, вставні слова пояснити розділові знаки при них.
І. О слово рідне! Ти стоїш на чаті передковічних пам’яток святині, як меч огненний в нашій Україні. (П.Куліш.) Здається, сотні змучених рабів звели до сонця стомлені правиці. (В.Симоненко.) О мово рідна! Їй гаряче віддав я серце недарма. Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема. (В.Сосюра.) Квітни, мово, зірницями слова! Я – листок у твоєму саду. (П.Перебийніс.) Судьба моя, не обминай мене, бува, турботою. (А.Малишко.) В життєвому літі, в завої зими тепер я одне лиш прохаю: “Будь ласка, Тарасе, до себе візьми хоч підпаском!” (О.Лукашенко.)

ІІ. Кобзо! Ти наша одрада єдина... Поки із мертвих воскресне Вкраїна, поки дождеться живої весни, ти нам про нашу тісноту дзвони. (П.Куліш.) Може, клич мій, як віщая птиця, десь розбудить тебе, пробачай. (А.Малишко.) Добридень вам, дідусю та бабусю! Провиною душа болить мені. З великих міст ніяк я не проб’юся до вас у безнадійній метушні. (П.Перебийніс.) Колись і ти, сівачу правди й волі, на рідний степ повинен ще прийти. (Б.Грінченко.) А перший цар був скіфський Таргітай. І, як легенда каже прастара, він син Дажбога і дочки Дніпра. (Л.Костенко.) Універсал - це гетьманів урок. Та ні, це, мабуть, пральний порошок. (Д.Павличко.) Мабуть, безсмертні наклепи й гоніння. (О.Башкирова.)


* Прочитати речення, правильно їх інтонуючи. Вказати звертання поширені й непоширені. У вказаному вчителем реченні усно визначити члени речення.
І. Ти, Господи, путь праведную знаєш і бачиш добре путь ледачих лицемірів. (П.Куліш.) Єдиний Боже! Все обсіли хами. Веди мене шляхетними шляхами. (Л.Костенко.) О Господи, пошли нам просвітління, у черствих душах пам”ять розбуди. Де ж тих козацьких лицарів стремління, яким прийшло на зміну зубожіння, а ми ж в пошані на землі були! (В.Миколайчук.) Єдина і свята Пречиста Діво Мово, у полум’ї свічок прийди в пусті серця, навчи молитись нас блакитно й калиново, навчи чудових слів, яким нема кінця. (О.Галета.)

ІІ. Гірка та важка ти, хліборобська доле! Ранніми туманами вкрита, дрібними дощами полита, потом та кривавицею примочена! Податками тебе примучено, важкою працею прикручено, землею-матінкою обділено!

Панас Мирний.
* Переписати речення в такій послідовності: 1) речення зі вставними словами; 2) речення зі вставними словосполученнями. Прочитати речення, правильно їх інтонуючи.
От, як бачиш, і в твоєму краї виріс сад між річкою і степом. (В.Швець.) Я ще, казати правду, не ввійшов ані словечком в тиш лабораторій. (А.Малишко.) Може, то тільки легенда – край той, осяяний сонцем? (Леся Українка.) І от мені здалося – дивна річ! – що десять років - лиш коротка ніч. (М.Рильський.) Але, звичайно, що ж то за роман, як люблячих не стрінуть перешкоди, наприклад, неуважність і зима? (М.Доленго.) Скарби були, звичайно, копійчані, та цінувався навіть олівець. (Л.Дмитерко.)
* Диктант із коментуванням. Вказати вставні речення, визначити їхню роль.
І. Ну а мама коли спати ляже? (Вже в людей не світиться давно...) Хуговиця тихо хай розкаже, що настирно б’ється у вікно. (М.Томенко.) Я досі батька виглядаю (портрет не знає сивини). (П.Перебийніс.) Мій дід і батько Омелян Луценко (належну шану хочу їм віддать) ішли у поле у дощі і спеку одвічну ниву щедро оброблять. (Д.Луценко.) Пригадую й суворі окуляри, нитками перев’язані сяк-так (подробицями красні мемуари!) (М.Рильський.) Старий, скажу вам, мав снаги кувать сокири чи плуги. (А.Малишко.)

ІІ. Я горів (чи так мені здавалось) на вершині світу, мов зоря. Від мойого серця відривалось пломенями слово Кобзаря. (Д.Павличко.) Промовляю рішучо і гордо (є багато для цього причин) імена чоловічого роду: Київ, Чуднів, Житомир, Тульчин. (П.Перебийніс.) Коли б земля – так думалось мені – була мов куля, та ще й оберталась, тоді б, напевне, кавуни з баштана наввипередки б врозтіч розкотились, а то – лежать... (Б.Олійник.) Ти згадай, друже мій (все знайоме тобі), був гарячий тут бій за присохлі степи. (П.Усенко.) А війни, вам скажу я, творяться без тями. (А.Кацнельсон.)


V. Підбиття підсумків уроку.
VІ. Домашнє завдання. П. 13, вправа 205.
Урок № 54

Тема: Складання діалогів із використанням звертання та вставних слів. Контрольне аудіювання.

Мета: з’ясувати рівень сформованості комунікативних умінь та навичок, зокрема вміння вибудовувати репліки-стимули й репліки-реакції та вміння слухати-розуміти; формувати вміння доречно й правильно вживати в діалогічному мовленні звертання і вставні слова, правильно інтонувати репліки діалога; виховувати поважливе ставлення до співрозмовників, прививати правила поведінки, розвивати логічне мислення, увагу, усне мовлення, збагачувати й уточнювати словниковий запас учнів, удосконалювати граматичний лад їхнього мовлення.

Тип уроку: урок перевірки та обліку якості здобутих знань, умінь і навичок..
Хід уроку
І. Повідомлення мети перевірки і способів її проведення.
ІІ. Виконання ситуативних вправ.
Використавши деякі з поданих у рамках звертань та вставних слів, скласти й розіграти діалоги, можливі між:
* гостем Києва (Львова, Харкова) та мешканцем міста про те, як дістатися від залізничного вокзалу (аеропорту, автовокзалу) до центральної площі міста; до реплік діалогу ввести стислий опис місцевості;

Добродію, шановний господарю, поважаний гостю, ласкавий пане.

Може, певна річ, без сумніву, між іншим, на диво, правду кажучи, по-перше, по-друге, отже.



* двома однокласниками, які щойно відвідали місцевий історичний музей (музей народної архітекстури та етнографії); до реплік діалогу ввести стислий опис двох-трьох пам’яток історії та культури (козацької шаблі, корогви, криниці, церкви);

Певна річ, між іншим, головне, мовляв, нарешті, бувало, безумовно.




* між восьмикласником, який щойно повернувся з екскурсії до Канева (Києва, Полтави, Львова) та його бабусею (дідусем), яким довелося побувати в тих місцях років тридцять-сорок тому; до реплік діалога ввести стислий опис місцевості;



Хлопче, шановний мандрівниче, красномовний оповідачу, улюблений онуче, любий дідусю, рідний мій.

Звісно, зрозуміло, на мій погляд, наприклад, щоправда, як видимо, сказати б.



ІІІ. Проведення аудіювання.
* Інструктаж до проведення аудіювання.
* Читання вчителем тексту. Виконання учнями тестових завдань.
* Відповіді вчителя на запитання учнів (після того, як тестові завдання виконано та здано).
V. Підбиття підсумків уроку.
VІ. Домашнє завдання. Вправа 210.
ТЕКСТ ДЛЯ КОНТРОЛЬНОГО АУДІЮВАННЯ
Той, хто ловить, не вміє рятувати
Цьому щеняті я дав кличку Торо – по-іспанському бик. Песик був цупкий, наче відлитий з чавуну, і дещо нагадував зменшену модель бичка.

Торо повністю забирав усе моє дозвілля. Він ріс як на дріжджах, його м’язи наливалися силою.

Невдовзі Торо створив мені проблему так би мовити, моральну. Справа в тому, що в хазяйки, в котрої я жив на квартирі, був собака. Звичайний дворовий собацюра на ім’я Сигнал. Його інтелекту вистачало лише на те, щоб ревно оберігати вхідну хвіртку з вулиці. За це він отримував залишки борщу й був задоволений.

З Сигналом ми дружили півтора роки. Тепер вилазки на полювання довелося припинити, бо появився Торо. Сигнал зустрів його вороже. Коли за чергову спробу ухопити Торо зубами я, попри всю гуманність, ударив його, він, визнавши свою поразку, не зачіпав більше песика, а на мене почав дивитися такими сумними очима, що я повсякчас відчував провину, ніби зрадив його. І хоч як я намагався задобрити Сигнала, про колишню дружбу вже не йшлося.

Я почав привчати Торо до полювання. За цю науку він брався з фанатизмом. Як тільки йому вдавалося натрапити на свіжий слід, тіло пса наливалося тугими м’язами, і він із дзвінким гавкотом стрімголов летів уперед.

...Через три роки Торо став могутнім красенем. Він легко розплутував сліди зайця й лисиці, швидко знаходив кабана, зупиняв лося.

Я дуже полюбив свого пса, і він любив мене з усією самовідданістю, на яку лише здатна вірна собача натура.

Випав перший сніжок, і я ледве дочекався вихідного. Удосвіта, коли село ще спало, ми були на болоті. Торо узяв свіжий слід і рвонувся стрімко вперед. Я зрозумів, що він іде буквально за хвостом лисиці. Голос віддалявся, і зрештою пес пропав з очей. Болото добряче промерзло, тому я йшов легко, не боячись провалитися. Через півгодини здаля прорвався голос Торо, і я зрозумів, що лис йде своїми слідами назад. Звіра цілком можна було вполювати, якщо вийти йому навперейми.

Запалившись азартом, я побіг на голос Торо. Щоб не спізнитися, летів стрімголов, прагнучи перетяти звіру дорогу.

Тут трапилося те, чого я не очікував. На болоті будо одне-єдине небезпечне в такі морози для людини місце – так звана Калинова пастка. Так називали довжелезний і дуже глибокий старий кар’єр, з якого колись вибирали торф. За довгі роки він замулився й перетворився на болотяну прірву. Якщо звірів від згубного місця відганяв інстинкт, то люди орієнтувалися по високому кущу калини, який ріс на протилежному березі кар’єра. Не доходячи вісім метрів до калини, треба було зупинитися, бо через метр починався кар’єр.

Забувши про все це, я з розгону бухнув прямо в густу твань, яка виявилася не замерзлою, і зразу відчув, як щось невблаганно тягне мене вниз.

Від нудоти, що раптом (мабуть, від страху) підкотила до горла, запаморочилася голова. Берег був поруч, метрів за півтора. Було ясно: якщо за три-чотири хвилини я не дотягнуся до нього, буде пізно. Кричати немає сенсу: до села далеко, не почують. Отже, треба вхопитися за щось. Або зіпертись. На що? Рушниця відлетіла далеко вперед, у глиб болота.

До моєї потьмареної свідомості долетів якийсь густий дзвін. За моєю спиною, випускаючи з рота клуби пари, стояв Торо. Надія окрилила мою душу. Я різко рвонувся у глевкій масі, повернувся на сто вісімдесят градусів, обличчям до берега і моєї єдиної надії – Торо.

-Торо, йди до мене! - покликав я, гадаючи, що вхоплюся за нього, а він одним махом винесе мене на поверхню. А там можна буде дотягнутися до куща верболозу на березі. Якщо Торо загрузне, я з берега вмить допоможу йому вилізти.

Торо дивився на мене здивовано. Його вразило, чому я не стріляв у лисицю, яка пробігла поруч.

Гавкнувши кілька разів, Торо метнувся по сліду, надолужуючи час, втрачений на оглядини мене в болоті. А хазяїн його і цю мить гинув у болоті, як підстрелений птах. Надії на порятунок вже не було.

Раптом гаряче полум’я обпалило моє обличчя, почувся щасливий, тривожний стогін. Велика кудлата потвора вп’ялася в моє плече. Я збагнув: це Сигнал! Добрий, вірний Сигнал! Грузне сам, але тягне мене завдяки своїй чималій силі, користуючись тим, що широкий живіт утримує його на поверхні, як човен, хоч лапи й грузнуть у багні.

Різко гребнувши руками, я допоміг Сигналу, потім ще, ще... Не минуло й двох хвилин, як я вчепився в гілку верболозу. Ще через хвилину кинув шарф Сигналу, який, ухопившись за нього зубами, повільно поповз до берега, бо сам добряче загруз, поки рятував мене.

Потім я сидів на березі і слухав гавкіт Торо, лагідно гладячи Сигнала, що лежав поруч, втомлений, щасливий та умиротворений у своїй любові.

Я слухав щасливий голос мисливця Торо і зовсім на нього не гнівався. Ні, він не зрадив мене у біді. Він просто не знає, що таке біда. Бо той, хто усе життя когось ловить, не вміє рятувати. Я не навчив його. Бо тоді він не буде гончаком – переслідувачем і ловцем. Отямившись, я крикнув:

-Торо, до мене!

Коли пес опинився поруч, я накинув йому на шию ремінь з поводком і подумав: “Як добре, що трофеїв не буде. Ми обидва вижили – я і лис”. (За Г.Кримчуком; 800 сл.).


На кожне із запитань вибрати правильну відповідь:
1. Іспанське слово Торо перекладається як

а) тореадор;



б) бик;

в) собака.

2. Моральну проблему хазяїнові Торо створив дворовий пес

а) Амбал;



б) Сигнал;

в) Корал.

3. До мисливського собаки дворовий пес відчував

а) заздрість;



б) ревність;

в) лють.


4. До полювання Торо стaвився

а) байдуже;

б) з нехіттю;

в) з фанатизмом.

5. На болоті Торо узяв слід

а) зайця;

б) вовка;



в) лисиці.

6. Орієнтиром, що застерігав від болотяної прірви, була

а) верба;

б) калина;

в) ліщина.

7. Слід було зупинитися, не доходячи до орієнтира

а) п’ять метрів;



б) вісім метрів;

в) десять метрів.

8. Мисливець провалився у твань

а) за метр від берега;



б) за півтора метри від берега;

в) за три метри від берега.

9. Надію на порятунок мисливець покладав

а) на людей, що почують його крик;



б) на свого пса;

в) на хазяйчиного дворового пса.

10. Витягнутий собакою мисливець вчепився

а) за гілку верболозу;

б) за гілку калини;

в) за гілку ліщини.

11. Дивом врятувавшись, оповідач зрадів з того, що

а) зрозумів, хто з собак вірніший;

б) вчасно збагнув, що на Торо не варто покладатися;



в) обидва вижили – він і лис.

12. Опрацьований текст вміщує такі описи:

а) опис тварини і опис людської зовнішності;

б) опис тварини й опис місцевості;

в) опис місцевості й опис людської зовнішності.


Урок № 55

Контрольний диктант. Тематичне тестування (тема: Речення зі звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями)

Мета: з’ясувати рівень орфографічної й пунктуаційної грамотності, а також рівень засвоєння знань, сформованості вмінь і навичок з теми “Речення зі звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями)”; формувати вміння й навички використовувати здобуті теоретичні знання на практиці відповідно до конкретних випадків; розвивати логічне мислення, навички самостійної роботи..

Тип уроку: урок перевірки та обліку здобутих знань, умінь та навичок.

Хід уроку




І. Повідомлення мети перевірки і способів її проведення.
ІІ. Написання диктанту.
ІІІ. Проведення тематичного тестування.
* Інструктаж щодо проведення тестування.
* Виконання учнями тестових завдань.
* Відповіді вчителя на запитання учнів (після того, як тестові завдання виконано та здано).
ІV. Підбиття підсумків уроку.
V. Домашнє завдання. П 11-13.
ТЕКСТИ ДЛЯ КОНТРОЛЬНОГО ДИКТАНТУ
1. Колядки
Смеркалося. Голоси малих колядників уже розтиналися по селу. Село перед вечором загомоніло, загуло. Холодна різдвяна ніч – не припона молоді.

Ніч ясна, морозна. Півмісяць високо плаває у чистому небі, горить. Кругом нього витанцьовують та виблискують зорі. А він, зрадівши, висвічує на все небо, вистилає своїм світлом землю, горить в однім місці сизим вогнем, у другім - зеленим, у третім - червоним чи жовтогарячим. В повітрі тихо, холодно.

Риплять швидкі кроки по усланій білим снігом землі. Рипить більше десятка ніг, перебігаючи вулицю. Черідка високих голосів мчиться понад селом, будить застигле холодне повітря, веселить криві вулиці, дратує собак по дворах... Дорогих гостей приймають, частують, пирогами годують. У батюшки доводиться колядувати всім: батюшці, матушці, їхнім дітям.

З усіх країв села доноситься колядка. Живе, радіє Мар’янівка! Радістю й веселощами б’ється серце. (За Панасом Мирним; 125 сл.)


***

Над землею лине ніч. Постала вона темною синню над просторами Тихого океану, огорнула широкими крилами Берінгове море, тихо хлюпнула в скелясті береги Азії і пішла по сопках і по долинах, по тундрах і степах. Повітря густе, дзвінке від морозу. Тріщать в тайзі кедрові стовбури та модрини, сосни й берези. Блимають вовчі та рисячі очі. Під схиленим до землі гіллям старих ялин йде дрібний звір: лиси, куниці, шакали, барсуки, дикі коти.

Рідко, боязко блимають в пітьмі тьмяні вогники. Низенькі чуми, юрти, хатки, будинки туляться до лісів або до річного берега.

А ось і Дніпро, сповитий кригою й снігами. Тануть у білих пустелях села та хутори. Тьмяно виблискує хрестами й золотоглавими дзвіницями Київ. Синя ніч огортає його мовчанням і спокоєм.

І лине далі ніч Поліссям і Білоруссю, Галичиною і Польщею, над лісами, болотами. Ніч лине все далі, пливе аж до далеких країв... (За З.Тулуб; 140 сл.)

3. Калина
Зеленіє, квітне й плодоносить калина в луках і садочках. Зелено-біло-червоними барвами виграє калинове диво у піснях, казках, прислів’ях і легендах.

Звідки калина взялася? Розповідають, колись напали на українське село вороги. Красуня дівчина, яку вони схопили, вирвалася, почала тікати. Розірвалося її намисто, розсипалося по землі яскравими блискучими намистинками. Через деякий час повиростали з них калинові кущі.

Калина – спомин про домівку, про рідну матір, її турботливі пестливі руки. Це символ дівочої краси, кохання та вірності. Калину вплітали у вінки, нею прикрашали весільні короваї.

Калину саджають біля колодязів, щоб вода була здоровою й смачною. Калина, без сумніву, є прикрасою й гордістю зимового українського садка.

Схиляються червоні кущі і на козацьких могилах. Журиться, сумує Україна. А ми тую червону калину підіймемо, а ми нашу славну Україну розвеселимо! (За В.Супруненком; 125 сл.)
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ТЕМАТИЧНОГО КОНТРОЛЮ (зразки)
1. Звертання - це

а) слово, що називає особу або предмет, до якого звертаються з мовленням;

б) слово, яке виражає ставлення мовця до висловлюваного ним повідомлення;

в) чуже мовлення, передане дослівно, без змін.

Скласти (пригадати) й записати речення зі звертанням (напр.: Пригорнись до мене, слово, коли щира ллється мова. Відвернись від мене, слово, коли думка, як полова. (Л.Забашта.) Дитинства золоті причали, до вас шляхи ведуть усі. (М.Томенко.) Мій Києве-граде, мій сонячний брате, ти крила розкинув над сивим Дніпром. (А.Матвійчук.)

2. Звертання

а) є головним членом речення;

б) є другорядним членом речення;

в) не є членом речення.

Скласти (пригадати) й записати речення зі звертанням, підкреслити в ньому всі члени речення (напр.: Вгамуйся, думко, не літай так буйно. (Леся Українка.) Прудко, човне мій, лети до немудрої мети. (М.Рильський.)

3. Своє ставлення до повідомлюваного мовець висловлює за допомогою

а) однорідних членів речення;

б) звертання;

в) вставних слів (словосполучень, речень).

Скласти (пригадати) й записати речення зі вставним словом (словосполученням), підкреслити в ньому члени речення (напр.: Може, вам зустрічалась нині синя райдуга у долині? (А.Малишко.) Зокрема, тракторів маємо вісім, а треба їх двадцять вісім. (М.Доленго.)

4. Вставні речення виділяються

а) дужками або тире;

б) лапками;

в) двокрапкoю й тире.

Скласти (пригадати) й записати речення, ускладнене вставним реченням (напр.: Ми по сходах ступаєм, а ніч (мабуть, є щось чаклунське у ночі) зорі сипала прямо до віч. (Б.Степанюк.) Можливо, юнь, - поети звуть, - крилата. (А.Малишко.)

5. Вставні слова по-перше, по-друге, отже, до речі виражають

а) вказівку на джерело повідомлення;



б) послідовність викладу думок, зв’язок між ними;

в) впевненість у повідомлюваному.

Скласти (пригадати) й записати речення зі вставним словом, що виражає ввічливість (напр.: Люди є іще, дякувать Богу. (Г.Калюжна.) Ти заспокойся і не плач, а як тебе зовуть, пробач? (Д.Луценко.) Не жартуй наді мною, будь ласка, і, говорячи, не мовчи. (В.Симоненко.)

6. Поширене звертання є у такому реченні:

а) Струни, не рвітесь, ще трохи пограйте тихо. (Л.Забашта.);

б) Розливайся, рідне слово, по всій Україні! (П.Куліш.);

в) Я про камінь смерековий розповім легенду, люди. (Л.Забашта.)

Скласти (пригадати) й записати речення з поширеним звертанням (напр.: Возрадуйсь, граде на Дніпровій кручі! (Б.Олійник.) Дзвени, предковічна бандуро моя! (А.Наталенко.) І ви, мої волошки сині в житі, і ви, топольки у блакиті, не похиляйте голови. (Л.Забашта.)


1Див.:Рекомендації щодо викладання рідної мови в новому 2001-2002 навчальному році /Дивослово, № 8, 2001 р.

/


1 Див,: Рекомендації щодо викладання рідної мови в новому 2001-2002 навчальному році /Дивослово, № 8, 2001 р.

1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка