О. П. Глазова рідна мова плани-конспекти уроків 8 клас Перший семестр



Сторінка6/17
Дата конвертації20.02.2016
Розмір2.04 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

МАТЕРІАЛ ДЛЯ ВЧИТЕЛЯ

Надзвичайно важливим є вміння читати. Читання, як і аудіювання, є рецептивним видом мовленнєвої діяльності. Як і процес аудіювання, процес читання складається з мотиваційного етапу (визначення мети), аналітико-синтетичного (сприйняття, розуміння) та виконавського (прийняття рішення на основі одержаної інформації з наступним говорінням або письмом).

Сприйняття та розуміння написаного (надрукованого) розпочинається з аналізу та синтезу як змісту, так і оформлення думки. Зорове та мислительне сприйняття слова або частини речення випереджає їх “овзучення” у внутрішньому мовленні. Спрацьовує механізм здогадки: що відбудеться далі, як розвиватимуться події? Здогадка rрунтується на ключових словах, на поєднанні у реченнях певних слів, на розстановці розділових знаків, а також на розумінні окресленої в тексті ситауції, розуміння якої залежить передовсім від життєвого досвіду читача (спрацьовує механізм смислової орієнтації). Якщо здогадка не підтверджується, читач вибудовує іншу гіпотезу.

Щоб утримати в оперативній (короткотривалій) пам’яті початок прочитаного висловлювання, той, хто читає, здійснює “згортання” текстової інформації – заміну змісту мікротекстів (частин тексту) на “смислові згустки” – стислі еквіваленти змісту (включається механізм еквівалентних замін). Такі “ядра змісту” у вигляді ключових слів, синонімічних слів і структур, тез, наочних образів та схем, які самі по собі є непередаваними, а тому їх теж необхідно замінювати словами, утримуються та зберігаються у внутрішньому мовленні. Таке збереження забезпечує розуміння і запам’ятовування сприйнятого при читанні. У цьому й полягає суть процесу розуміння прочитаного.

Отже, розуміння прочитаного здійснюється за допомогою дії механізму здогадки, механізму смислової орієнтації та механізму еквівалентних замін. Здебільшого дія цих механізмів відпрацьовується підсвідомо, проте формувати і удосконалювати ці механізми можна за допомогою спецальних вправ. За допомогою вправ можна також розвинути навички самоконтролю й самокорекції.

У процесі читання вирішуються різноманітні комунікативні завдання. Їх можна увиразнити за допомогою такої схеми:



одержати знання

Читати, щоб навчитися щось робити



одержати естетичну насолоду
Відповідно до цих комунікативних завдань реалізуються і різні види читання. Здебільшого виділяються три види читання: ознайомлювальне, вивчальне та вибіркове. Види читання можна показати за допомогою таблиці1:


Види читання

Що потрібно усвідомити

Характер читання



Ознайомлювальне

Чи варто це читати? Кому текст адресо вано? Який зміст кожного з розділів (абзаців) і тексту в цілому?

Швидке перегортання сторінок, читання заго­ловків; перегляд окремих фраг­ментів тексту, ознайомлення з ілюстраціями; читання анотоції, змісту видання.




Вивчальне

Яка тема та основна думка тексту? Що в тексті головне, друго рядне? Яку нову для читача інформацію містить текст?


Повільне, вдумливе читання тексту чи його частин; глибоке проникнення в його зміст; максимально повне осягнення нової інформації.



Вибіркове

Про що говориться в тексті? Яка інформа ція є корисною? У яких частинах (розді лах) тексту її вміще но?

Перегортання сторінок, швидке читання заголовків, змісту, окремих фрагментів тексту; повільне читання потрібних частин з метою вилучення потрібної інформації.


Ознайомлювальне читання застосовується для попереднього ознайомлення з книжкою ( журналом, брошурою тощо). Мало хто володіє цим винятково важливим видом читання досконало. Переглянувши анотацію, передмову або зі змісту зрозумівши найбільш важливі положення видання, читач має отримати чітке уявлення про цінність та корисність книжки.

Вивчальне читання називають ще поглибленим, аналітичним, критичним, творчим. Для навчання цей вид читання вважається найдоцільнішим. У процесі читання учень не просто сприймає інформацію, він з’ясовує менш зрозумілі для нього фрагменти тексту, помічає сильні та слабкі місця у поясненнях, дає власне трактування поданим положенням та висновкам, ставлячись до прочитаного творчо й критично. Власне трактування, власний погляд на прочитане дають змогу краще запам’ятати сприйняте, підвищують рівень активності думки читача. До цього виду читання вдаються, опрацьовуючи принципово новий матеріал на незнайому або малознайому тему.

Вибіркове читання – швидке читання, у процесі якого читач ніби нічого не пропускає, проте фіксує увагу тільки на необхідних йому аспектах тексту. Такий вид читання здебільшого застосовують при повторному читанні книжки після попереднього її перегляду. Сторінки перегортають, доки не відшукають потрібне місце – його читають, застосовуючи іший вид читання – вивчальне (поглиблене).

Останнім часом називають ще один вид читання – сканування. Сама назва пояснює характер такого читання: швидкий перегляд тексту з метою пошуку певного слова, прізвища, факту.

Читач має навчитися свідомо вибирати певний вид читання залежно від комунікативного завдання, яке перед ним стоїть.

VІІ. Виконання вправ на закріплення.

* Проведення навчального читання мовчки.

Інструктаж щодо проведення читання мовчки.
Читання учнями тексту та виконання ними тестових завдань.
Відповіді вчителя на запитання учнів (після того, як тестові завдання виконано та здано)
ІХ. Підбиття підсумків уроку.
Х. Домашнє завдання. Повторити п.п. 3, 4, вправа 45.
Текст для навчального аудіювання
З Богом у душі
Немовля плакало, і від жалю бабі Тетяні ставало аж млосно. Подумки вона лаяла свою старечу безпам’ятність: як-то можна було забути поставити молоко в холодильник? Скисло... Чим годувати маля в цей пізній вечір і вночі? Немовля вже начеб і не плакало, а протяжно стогнало, як доросла хвора людина.

Баба Тетяна пішла до сусідки Віти, наперед обпікаючись соромом, що доведеться вкотре вже канючити позичку. Злобливість сусідки нажила після того, як принесла дитинку з сирітського притулку. Сподівалася розтопити обледеніле сусідчине серце – була надія, що одинока Віта всиновить дитя. Але не так склалося, як гадалося...

Віта відчинила двері. Була усміхнена й захмеліла. За заставленим пляшками кухонним столом розсівся якийсь молодик у майці з цигаркою в зубах.

- Віточко, - баба Тетяна не знала, як і почати розмову в присутності незнайомця.

- Що, Григорівно, знову по гроші? – з Вітиного обличчя враз сповзла посмішка. – Ти уявляєш (це до незнайомця), зовсім з глузду стара з’їхала. Якась дурка викинула свого байстрюка на смітник, у притулку його ледве виходили, так оце вона притягнула те пискля, щоб мене ощасливити... Гадала, що я нюні розвішу: як свого по тюрмах пустила, то чужого усиновлю... Та ні, сита я по горло! Хочу вільно дихати!

- Віточко, дай дві гривні на молоко! В магазині в борг вже не дають... Я ж поверну! Візьми ось годинник.

- Годинник мені ні до чого. А гроші не позичу принципово. Хоч ні, гроші позичу, якщо завтра віднесете й віддасте підкидька до притулку.

- Так дитинчаті ж до завтра ще дожити треба. А крім молока, йому нічого давати не можна...

- Доживе! Самі розповідали, що те байстря на смітнику кілька днів валялася.

- Без Бога ти в душі, Віто, - тамуючи клубок у горлі, сказала баба Тетяна.

- А в чиїй душі ваш Бог є? – репетувала їй услід сусідка. – Якби він був, чи дозволив би отій шльондрі викинути живу дитину в контейнер? Чи ж не зглянувся б над вами, дивлячись, як ви ото тягнете підкидька на свою копійчану пенсію? Як щодня вибираєте, що купити: пелюшки, підгузники чи молоко?

Немовля так само тихо плакало. Баба Тетяна узяла порожній кухоль, годинник - і знову з квартири. Остання надія на Мелентіївну та її козу. Статки в Мелентіївни теж благенькі, зате вона має добре серце. Баба Тетяна навколішки перед нею стане, але виблагає у борг або виміняє на годинника хоч склянку молока.

Можна не колисатися автобусом, а піти навпростець підтюпцем. Треба лише подолати пустир. Правда, ноги у сімдесят літ не такі вже й прудкі, а очі підслупуваті: у темряві майже нічого не бачать, зате ж буде швидше!

Ось такої пізньої пори, повертаючись із підробітків у притулку, і знайшла баба Тетяна оте викинуте грішницею янголя. Скільки, пропрацювавши вік санітаркою по лікарнях, переживала вона всіляких потрясінь, а такого не пригадує...

Два місяці медики те немовля відігрівали, підтримували апаратами життєдіяльності... А коли виходили, баба Тетяна добилася-таки, щоб віддали їй малятко.

- Стояти! – опік ззаду хрипкий голос. – Закричиш – пришию! Що несемо? Що в руках?

- То кухлик, синочку. Візьми ось годинника...

- Стули писка! – загарчала ще одна чорна тінь, приступаючи збоку. – Гроші давай!

Щось гостре вперлося у груди. Холодок жаху перейняв Тетянине тіло. Боячись своєї погибелі, вона ще більше жахалась думки про повільну мученицьку смерть полишеного вдома маляти. Скільки ще проплаче воно в самотній квартирі? Скільки проживе?

- То кухлик, синочки. По молоко йду, дитя мале вигодовую. Якась бідолаха викинула після пологів на смітник... Якщо вб’єте мене, то мале загине від голоду, бо, крім мене, нікого в нього немає...



  • Хто тобі сказав, що ми тебе вб’ємо? – хрипіла чорна тінь. – Йди своєю дорогою!

  • Спасибі вам...

  • Ну ти даєш... Спасибі...

Задубілими ногами баба Тетяна ступила вперед.

- Мамашо, стій! Візьми ось...

Здригнувшись, немов від блискавиці, баба Тетяна спинилась і тут же відчула в долоні якийсь папірець.

... Мелентіївна довго не відчиняла, все допитуючись хто та навіщо. Увійшовши в дім, баба Тетяна, розтиснувши перед нею кулака, зронила лише одне слово: “Молока”.

- Що це ти годинник у гроші загорнула? Чи такий цінний? О, та це в тебе великі гроші! – вигукнула Мелентіївна. – У мене, голубко, стільки здачі не буде!

- Нічого, - відповіла баба Тетяна. – Колись віддасте. Наливайте швидше.

- Слухай, чи ти не захворіла, бува? – жебоніла Мелентіївна. – Піт по тобі градом і тремтиш уся... Оце принесеш молочка, напоїш малого і сама гаряченького випий – з медом і маслом... Чуєш?

Баба Тетяна не чула. Вона думала про те, що повертатися додому їй автобусом, а на це піде півгодини. У вухах стояв тихенький плач янголяти... (За Д.Боярчуком; 705 сл.)


На кожне із запитань вибрати правильну відповідь:
1. Пенсіонерці бабі Тетяні було

а) п’ятдесят сім років;

б) шістдесят років;

в) сімдесят років.

2. Узявши з притулку немовля, баба Тетяна сподівалася

а) на державну пенсію для догляду за сиротою;

б) на те, що легко зуміє виростити дитину;



в) на те, що маля буде всиновлене одинокою сусідкою.

3. До притулку немовля принесла

а) його мати, відмовившись від дитини;

б) баба Тетяна, знайшовши дитину на пустирі;

в) двірник, який знайшов сироту на смітнику.

4. Дитинчаті було

а) близько року;

б) майже півроку;

в) трохи більше двох місяців.

5. Через пустир баба Тетяна вирушила через те, що

а) пізно увечері не ходив автобус;

б) хотіла заощадити час, щоб швидше нагодувати дитину;

в) хотіла ще раз пройти повз місце, де знайшла дитину.

6. Подумки баба Тетяна називала дитину

а) підкидьком;

б) сиріткою;

в) янголям.

7. Фразеологізм бути без Бога в душі означає

а) бути егоїстом, самозакоханою людиною;

б) бути розумово неповноцінним;



в) не мати милосердя, співчуття.

8. На пустирі бабу Тетяну перестріло



а) двоє розбишак;

б) троє розбишак;

в) п’ятеро злочинців.

9. Єдина людина, що прийшла на допомогу бабі Тетяні з голодним

немовлям -

а) сусідка Віта;

б) Мелентіївна;

в) один із розбишак.

10. Слово милосердя означає:

а) сентиментальність, розчуленість, сльозливість;

б) неспроможність заподіяти зло;



в) добре, співчутливе ставлення, поєднане з бажанням допомогти.

11. Головна думка прослуханого тексту така:

а) не слід брати на себе відповідальність за долю іншої людини, не маючи для цього матеріальних можливостей;

б) милосердя має бути потребою душі кожної нормальної людини;

в) держава зобов’язана матеріально віддячувати виявлену громадянами доброчинність.

12. Опрацьований текст має ознаки такого стилю:

а) публіцистичного;



б) художнього;

в) розмовно-побутового.


Текст для навчального читання мовчки
Спиридон Спиридонович
Спиридона Спиридоновича Елеонора Мойсеївна знайшла у промерзлому брудному під’їзді. Забившись між холодних облуплених батарей, він дивився так жалісно, що Елеонора Мойсеївна через той погляд аж перечепилася. Вона довго роздивлялася Спиридона Спиридоновича і не знала, що робити. Як від усіх бомжів, від нього кепсько пахло, але крізь бруд і нещасність проступала благородна порода. Видно, Спиридона Спиридоновича дійсно спіткала велика біда.

Елеонора Мoйсеївна відчула в Спиридоні Спиридоновичі рідну душу, бо й сама останнім часом почувалася самотньою, покинутою усіма й нещасною. Раніше вона хоч підробляла уроками музики, але тепер її доконала хвороба. Елеонора Мойсеївна удвох із сином Жекою перебивалися з хліба на воду на її мізерну пенсію.

Жека, втративши роботу, почав прикладатися до чарки. Цілими днями він або спав, або знервовано бахкав дверцятами порожнього холодильника.

Притягнувши Спиридона Спиридоновича додому, Елеонора Мойсеївна нагодувала його соєвими сосисками, а потім, позичивши в сусідів шампуню від бліх, викупала його в гарячій пінистій ванні. Водяну екзекуцію Спиридон Спиридонович, як справжній інтелігент, витерпів мовчки, після чого, замотаний у стару сорочку покійного чоловіка Елеонори Мойсеївни, заснув у кріслі. Там його мало не розчавив хазяйчин син Жека. Розгледівши в ганчір’ї Спиридона Спиридоновича, він почав кричати:

- Зачем ти єво приволокла, етого бомжа? І так жрать нечево, а ана всякую тварь бездомную волокьот!

Гірку образу Спиридон Спиридонович витерпів мовчки, проте з цього дня між ним і Жекою розпочалася запекла війна. Жека влаштовував на Спиридона Спиридоновича справжнє полювання: ганяв його по квартирі, кидався чoбітьми й морив голодом. Елеонора Мойсеївна страждала, жаліла бідолашного Спиридона Спиридоновича й потайки підгодовувала його лівером.

Серед побоїщ ніхто й не помітив, як тихо й несподівано Елеонора Мойсеївна відійшла у вічність. Спиридон Спиридонович збагнув це першим. Вилізши зі свої криївки, він сів у головах ніби сплячої Елеонори Мойсеївни і почав страшно й гірко ридати. Несамовитий крик Спиридона налякав Жеку. Він кинувся до матері, але вона була вже холодна. Спиридон кричав, Жека метався по квартирі, ошалілий від думки: за що поховати матір?

Допомогли давні друзі матері по консерваторії, вони й похорон організували. Ніхто, крім Спиридона Спиридоновича, за покійною не плакав. Але було досить і того страшного Спиридонового ридання. Він провів свою хазяйку до автобуса, а потому довго дивився, постогнуючи, як від болю, у той бік, куди її повезли. Більше Жека Спиридона Спиридоновича не бачив...

Аж через рік вони зустрілися у промерзлому підвалі старого будинку.

На той час Жеку, який без матері зовсім пустився берега, круті хлопці споїли й примусили підписати угоду про “продаж” квартири. Коли Жека підписав, його, добре відлупцювавши, викинули в під’їзд. Жека подався у знайомий з дитинства підвал. Там його й надибав Спиридон.

Коли Жека відчув на своєму обличчі щось тепле, він злякався, подумавши, що це пацюк. Але придивившись, упізнав сяючі зеленим фосфором котячі очі Спиридона Спиридоновича. Знетямившись від щастя зустрічі з близькою душею, Жека розцілував Спиридона в цупкі вуса, запхнув кота за пазуху, і вони заснули, зігріваючи одне одного. (За Г.Тарасюк; 460 сл.).
На кожне із запитань вибрати правильну відповідь:
1. Елеонора Мойсеївна знайшла Спиридона Спиридоновича

а) в міському парку;

б) під стіною будинку;

в) у промерзлому під’їзді.

2. У Спиридоні Спиридоновичі жінка відчула рідну душу, тому що

а) їй сподобалася його незалежність;

б) почувалася самотньою, покинутою усіма;

в) сподівалася на взаємне співчуття.

3. За фахом пенсіонерка Елеонора Мойсеївна була

а) дитячим лікарем;

б) вчителькою мови і літератури;

в) вчителькою музики.

4. Підробляти вона більше не могла, тому що



а) її замучила хвороба;

б) її стомлювали діти;

в) хотіла нарешті відпочити.

5. Сім’я Елеонори Мойсеївни складалася

а) з трьох чоловік: її, чоловіка й сина;

б) з трьох чоловік: її, чина й дочки;

в) з двох чоловік: її й сина.

6. Син Елеонори Мойсеївни

а) був студентом;

б) був музикантом;



в) був безробітним.

7. Спиридона Спиридоновича Жена обізвав

а) жебраком;

б) бомжем;

в) нахлібником.

8. Війну між Жекою й Спиридоном було перервано

а) хворобою Жеки;

б) хворобою Спиридона;

в) смертю Елеонори Мойсеївни.

9. Зрозумівши, що матір померла, Жека ошаленів від думки:

а) в її смерті винен тільки він;

б) за що поховати матір;

в) як жити далі без матері.

10. Після похорону Жека й Спиридон зустрілися через

а) рік;

б) три роки;

в) п’ять років.

11. Зустрівшись, вони відчули одне в одному

а) ворога;

б) суперника;



в) рідну душу.

12. В основу прочитаного тексту покладено такий тип мовлення:



а) розповідь;

б) роздум;

в) опис.
Урок № 10

Тема: Односкладні прості речення.

Мета: пояснити особливості будови односкладних речень, ознайомити з їхньою класифікацією, формувати вміння розрізнати речення двоскладні й односкладні, визначати в односкладних реченнях головний член у формі присудка або підмета, відрізняти поширені односкладні речення та непоширені; виховувати патріотичні почуття, повагу до сили волі, незламності духу, розвивати увагу, уяву, логічне мислення, пам’ять.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: таблиця, підручник.
Хід уроку

.
І. Перевірка домашнього завдання.
* Робота біля дошки. Записати речення. В кожному з речень підкреслити головні й другорядні члени речення, визначити частини мови. Що становить граматичну основу речення?
І. У кожнім українці живе бунтар. (М.Самійленко.) А наша правда вічно житиме. (М.Вапцаров.) Я вірити зимі не хочу. (І.Ольховський.) Сонце почало пробиватися крізь туман. (Панас Мирний.) Майдан був виповнений строкатою галасливою юрбою. (З.Тулуб.) Брати дзвінкоголосі, до мети, співаючи, я годен з вами йти. (Д.Павличко.) Хочу я дужим по світу пройти. (Б.Грінченко.)

ІІ. Кожний день ніс якусь новину. (М.Коцюбинський.) Усе на світі хочу знати я. (П.Перебийніс.) Але я про вітер вам мушу сказать. (Олександр Олесь.) Всім почали вільніше дихать груди. (Б.Грінченко.) Шлях був вільний і безпечний. (А.Кащенко.) Добріші люди стали і ніжніші. (Л.Забашта.) Я колір слову підбирати вчусь. (І.Ольховський.)


* Робота біля дошки. Виконання чотирма-п’ятьма учнями індивідуальних завдань.



Картка 1
Переписати, уставляючи пропущені літери. В кожному з речень підкреслити граматичну основу, вказати присудки прості й складені.
Там виплив я у море юних літ. Там бачив я г..рячий труд і піт. Там першу радість і страждання перше довірл..во навчився я пр..ймать. (М.Рильський.) З орлами я не думаю дружити. Та я опрусь гниючому болоту. (І.Франко.) Зараз я спішу життя вітати. (М.Федунець.) Я хочу жити просто, без пр..крас. (Л.Забашта.)






Картка 2
Переписати, уставляючи пропущені букви. В кожному з речень підкреслити граматичну основу, вказати присудки прості й складені.
Не зб..рається бандура пом..рати. Їй ніякі примхи моди не страшні. Понад усі скорботи світові л..ше у рідній пісні ми ж..ві. (П.Перебийніс.) М..нулося старе кобзарювання. Але нудне без пісні існування. Сліпці із нею зрячими були. Без неї зрячі – т..мнота остання. (Д.Павличко.)





Картка 3
Переписати, уставляючи пропущені літери. В кожному з речень підкреслити граматичну основу, визначити тип присудка. Обгрунтувати вживання тире.
Емігрантом я не був ніколи. (М.Рильський.) Я – син тополь шумливих і см..рек. (Д.Луценко.) Дядько був до ро..мов охочий. (В.Симоненко.) Ніч була холодна, зоряна (З.Тулуб.) До моєї теплої з..млі небо літом баб..ним пр..шите. (П.Перебийніс.)





Картка 4
Переписати речення, розставляючи пропущені розділові знаки (подаємо речення без їх вилучення). Обгрунтувати вживання тире.
Поезія – це солов’їне соло. Поезія – це вічне, віще слово. (А.Григоренко.) Поезія – меди на скибці буднів. (В.Моруга.) Поета діти – віршів сторінки. (Л.Забашта.) Слово – брила, слово – крила, диво. (Д.Білоус.) У поета душа – павутина. (А.Гризун.) Тіло моє – лиш одежа слова. (А.Малишко.) Якщо ти юний, все на світі – гра, на серце тіні не кладе жура. (П.Славейков.)






Картка 5
Переписати речення, розставляючи пропущені розділові знаки (подаємо речення без їх вилучення). Пояснити вживання тире.
Зорі – очі весняної ночі! Зорі – темряви погляди ясні! Ви щасливі, пречистії зорі, ваші промені – ваша розмова. (Леся Українка.) Ніч – мрійна втома днини. День – вгору сходи смілі. (Л.Стафф.) Ми – автори свого добра і зла. (Хосе Марті.) Моя доля – вітер серед поля. (І.Франко.) І в ворога учиться – добра штука. (Б.Грінченко.) Захотіти – досягти. (Олександр Олесь.)






Картка 6
Переписати речення, підкреслити в кожному члени речення. Вказати узгоджені й неузгоджені означення.
Шопена вальс... Ну хто не грав його і хто не слухав? (М.Рильський.) Заговорив шопенівський ноктюрн. (Л.Костенко.) Такий був ласкавий чужинець з русявим чубом! (Л.Костенко.) Сутулий чоловік з мішками під очима повільно опустивсь з риштовань, як з рамен. (Б.Олійник.) І дівчина у синій хустині усміхнулась мені крадькома. (В.Сосюра.) Прийшов купець з червоними очима. (Д.Павличко.)






Картка 7
Переписати речення, підкреслити в кожному члени речення. Вказати узгоджені й неузгоджені означення.
Назустріч ішли козацькі байдаки з однією щоглою. (З.Тулуб.) Собор Мазепин сяє, біліє. Батька Богдана могила мріє. (Т.Шевченко.) Тут виросли сини палкі Хмельницького й Мазепи. (І.Ірлявський.) Вітає Дніпро вас калиновим словом Тараса. (П.Перебийніс.)

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка