О. П. Глазова рідна мова плани-конспекти уроків 8 клас Перший семестр



Сторінка9/17
Дата конвертації20.02.2016
Розмір2.04 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   17

Дібравши робочі матеріали до твору, потрібно перейти до складання його плану.

Відомо, що текст має таку структуру: зачин (вступ), основна частина (виклад) та кінцівка. Зачин готує до сприйняття того, про що йтиметься у тексті, у основній частини розкривається тема тексту, кінцівка є логічним завершенням викладеного. У творі-роздумі кінцівка має збігатися з висновками, що підсумовують аргументи на доказ або спростування тези.

Для тексту учнівського твору зачин, виклад і кінцівка є обов’язковими. Структура учнівського твору має бути відбита передовсім у його плані. Наприклад:


Твір-опис лісової галявини
І. (Вступ) На цю місцину ми натрапили осіннього недільного ранку.

ІІ. (Основна частина). Яким було це осіннє диво.



  1. Всипаний золотом листя овал в обрамленні старих дубів.

  2. Посередині галяви – струнка молода береза.

  3. Ліворуч від берізки – багрянолиста калина.

  4. Пожухла трава під килимом опалого листя.

  5. Брунатні капелюшки грибів під березою.

  6. Бездонне синє небо над лісом.

ІІІ. (Кінцівка). Хіба забути можна цю красу?
Як уже говорилося, складовими частинами опису місцевості є опис місця та опис предметів, на цьому місці розташованих.

Для твору-опису місцевості основну частину (виклад) тексту має складати власне опис.

Елементи розповіді (наприклад, про те, коли було забудовано вулицю, чиїм іменем чи на честь якої події її названо або ж коли і за яких обставин автор твору вперше на цю вулицю потрапив) цілком доречно використати у зачині твору. Проте такою розповіддю, якою цікавою вона не була б, не слід захоплюватись, адже обсяг зачину не повинен перевершувати 1-3 речень

Елементи роздуму можна застосувати у кінцівці твору (Мені ця вулиця видається найкращою (чому?), тому що... Хрещатик – улюблена вулиця киян (чому?) через те, що... )

Складаючи текст твору, потрібно дотримуватися вимог вибраного (або запропонованого вчителем) стилю. Так, складаючи твір-опис місцевості в художньому стилі, необхідно вживати слова не лише впрямому, а й переносному значенні, застосовуючи такі художні засоби, як епітети, уособлення, метафори. Текст твору виграє від доречного використання порівнянь. Слід пам’ятати: саме за допомогою відповідним чином дібраних художніх засобів автор твору передає власне ставлення до того, про що йдеться у творі (в нашому випадку, до описуваної місцевості).

Головні вимоги до учнівського твору такі: у складеному тексті має бути розкритою запропонована (чи вибрана) тема; має вільно “прочитуватись” головна думка твору; покладений в основу тексту тип мовлення повинен відповідати авторському задумові, думки висловлені логічно, чітко, послідовно, грамотно; текст повинен відповідати стильовим вимогам.


* Перевірка наявності самостійно дібраних робочих матеріалів до твору-опису рідної вулиці.
* Опрацювання таблиці.




Орієнтовний план твору-опису місцевості (зразок)

І. За яких обставин я потрапив у цю місцину. Де вона (галявина в лісі, берег моря, вулиця міста тощо)

ІІ. Якою ця місцевість є.


  1. Що найперше впадає тут у вічі.

  2. Її протяжність (розмір).

  3. Рельєф (підвищення, впадини, водойми).

  4. Забудова місцевості (якщо є).

  5. Рослинність на місцевості (якщо є)

ІІІ. Загальне враження (що подобається, а що, можливо, ні).



* Колективне складання за зразком щойно опрацьованого плану місцевості плану твору-опису рідної вулиці за власними спостереженнями .

План твору-опису рідної вулиці (зразок)

І. На цій вулиці я народився (варіанти: Одна з найстаровинніших вулиць міста. Звідси родом увесь мій рід. Чиїм іменем названо цю вулицю).

ІІ. Найкрасивіша в світі вулиця.


  1. Де розташовано мою вулицю.

  2. Одна з найбільших вулиць столиці. (варіант: Не вулиця – малесенький провулочок).

  3. Забудова моєї вулиці (варіант: Тут будинки – наче лицарі сивенькі. Висотні будинки сягають підхмар”я. Хатини визирають із садків.)

  4. Найцікавіший будинок.

  5. А тут – людей завжди, як мурашок (торгівельний центр, універсам, спортивний комплекс).

  6. Як засаджено вулицю (варіанти: Розкішні каштани, дуби і платани. Медвяні липи вздовж дороги. Моя вулиця – як дивовижний сад.)

  7. Моя вулиця - завжди чисто прибрана, гарно освітлена вечорами.

ІІІ. Найрідніша й найкрасивіша (варіант: Якби ще більше тут порядку...).
* Зачитування вчителем двох-трьох зразків учнівських творів-описів рідної вулиці.
ІV. Робота над усним твором-описом рідної вулиці за колективно складеним планом з використанням самостійно дібраних робочих матеріалів.
* Прослухування 3-4 усних творів.
* Колективне обговорення прослуханих усних творів.
V. Підведення підсумків уроку.
VІ. Домашнє завдання. Вправа 83.

Уроки № 16, 17

Тема: Безособові речення

Мета: дати поняття про безособові речення, пояснити, на яку дію вказує головний член безособового речення та способи вираження присудка з безособових реченнях; формувати вміння впізнавати такі речення, визначати в них головний член та другорядні члени; виховувати повагу до влучного й точного слова; розвивати логічне мислення, увагу, пам’ять.

Тип уроків: уроки вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник.

Хід уроків
І. Підготовка до сприймання нового матеріалу.
* Прочитати. У якій з колонок подано речення двоскладні, у якій – односкладні? Чим виражено присудок у односкладних реченнях?

...Вітер віє з поля на долину. (Т.Шевченко.)

І знову усе по-новому вчувається й сниться мені. (М.Стельмах.)
Гірко й ніжно пахне пух зелений. (М.Рильський.)
День поволі вечоріє. (П.Перебийніс.)

Війнуло вільними вітрами. (А.Казка.)


І не сниться, й не лежиться... (Нар.творч..)
Кропом пахло в селі. (М.Сингаївський.)
Вечоріло в долині. (М.Сингаївський.)


ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу.
* Робота з підручником. Опрацювання теоретичного матеріалу (с. 35). Опрацювання таблиці “Односкладні речення” (с. 24).
ІV. Виконання вправ на закріплення вивченого.
* Прочитати. Визначити односкладні речення. З’ясувати тип односкладних речень, свою думку обгрунтувати.
Так гарно пахне спечена картопля! (Р.Лубківський.) Пахне печеними картоплями, хлібом, землею, корінням. (М.Сингаївський.) Довкола гуло, хвилювалось, несло, шаліло і пінилося джерело. (Л.Первомайський.) Було, та загуло і сниться перестало. (Л.Глібов.) День вечоріє. Небо зсутеніло. (А.Казка.) Вечоріє на віку... (П.Перебийніс.) Вже сутеніє. (Ю.Мушкетик.) Світає рано. Тихо світає. (О.Довгий.)

* Переписати, уставляючи пропущені букви і знімаючи риску. Визначити тип односкладних речень. Чим виражено головний член у кожному з речень?
Видно між ло..ками ополоник. За моє жито ще мене й побито. У малому горщ..ку швидше вар..ться. Зібрано комбайном не/гайно і охайно. Добрій пораді ціни не/має. Котові з в..дмедем не/гратись. Ле..ко за готовим хлібом спати. На одній сіножаті й вола напасено, й бузьком жаб наловлено. Науки за пл..чима не/носити. Ж..ття треба різ..бити з ділової дер..вини. Не/має діла без думки. Тямущому зайвих слів не/потрібно. За добру справу варто постояти.

Народна творчість.


*Попереджувальний диктант. У кожному з речень підкреслити граматичну основу, довести, що вони є безособовими.
І. У повітрі свіжо пахло ранком. (М.Доленго.) Залило водою луки, залило. (В.Сосюра.) Заморосило осінь у сльозу. (Л.Костенко.) Листям сад замело. (І.Жиленко.) Всю ніч ревіло хижим звіром. (О.Ольжич.) А в лісі душно! (П.Тичина.) А в лісі, в лісі восени так любо ще, так мило. (Олександр Олесь.) Повітрям холодним дихати легко мені. (Б.Грінченко.) Видно неба синє дно. (В.Брюсов.) Синім холодом од трав віє. (В.Сосюра.) А в садах стільки слив уродило! (Л.Вишеславський.) Когось на пісню раптом потягло. (Б.Олійник.) І хочеться всю землю обійняти. (В.Симоненко.) Несподівано вдарено в церковного дзвона. (Панас Мирний.) Стіл завалено паперами й картами. (З.Тулуб.) Так плакалось чомусь. (Н.Петренко.) І так гірко мені, і так терпко й тривожно! (П.Палій.) Струмками застеля дороги. (А.Малишко.) Дніпрові судилось розбити ярмо крижаної тюрми. (В.Сосюра.) Так незаймано, тихо і чисто. (І.Доценко.) Підмерзало, застигало, склилось. (М.Рильський.) Замело, завіяло стежки. Закурило вихором по хаті. (А.Малишко.)

ІІ. І людей було багато по-святковому красивих. (М.Рильський.) У залі свіжо й людно. (П.Тичина.) На вулицях було порожньо. (Ю.Мушкетик.) Не спиться лікарю з чужого болю. (М.Сингаївський.) Хочеться дівчині всесвіт обняти. (Олександр Олесь.) Не кожному дано віддати іншим серця буйну зливу. (Л.Забашта.) Хіба ж не варто позмагатись? (М.Доленго.) А в кімнаті місячно і тихо. (М.Сингаївський.) У хаті не сиділося. Тягло у садок, на свіжу прохолоду. (Панас Мирний.) З лиману повіяло холодком. (І.Нечуй-Левицький.) До ночі визоріло. Йдеться на мороз. (Н.Петренко.) Сонячно. Усміхнено. Весняно. Так іще зробить багато дано! (Р.Лубківський.) Чому так затишно мені під жовтим соняхом заграви? (В.Марсюк.) І знову зашуміло над Подолом. (П.Тичина.) Шпурляло нас на гребені, штормило. (С.Шевченко.) Завихрило, затуманило білим кужелем століть. (А.Малишко.) Мріялось, гадалось, не забулось, сподівалось, ждалось... Не збулось! (О.Лукашенко.)



* Пояснювальний диктант. У кожному з речень підкреслити граматичну основу. З-поміж записаних безособових речень вказати такі, що: 1) виражають стан природи або оточення; 2) виражають психічний або фізичний стан людини; 3) виражають певний процес.
І. З хатини видно Україну і всю Гетьманщину кругом. (Т.Шевченко.) Всім видно і за морем-океаном Софію з праправіку золоту і молоду Свободу над майданом. (Б.Степанюк.) Давно потрощено на кусні кайдани, пута, канчуки. (Р.Лубківський.) Відгуло. Відбуло. Відшуміло. Світлодення у небі встає. (М.Сингаївський.) І так схотілось до Дніпра-Славути! (П.Тичина.) Можна втратити все, але мати Вітчизну. (П.Перебийніс.) Як мені даровано багато! (В.Симоненко.) Мені так радісно в цю мить. (Олександр Олесь.) Щось мутно мені на душі. (Б.Олійник.) Скільки перейдено і пережито в днях і ночах, між трудних доріг! (А.Малишко.) Як холодно мені, мій любий, стало. (А.Казка.) Нам поталанило іще на світі жити і бачити це небо, ліс і поле. (Н.Петренко.) Всіх, як вітром, підхопило, закрутило, завертіло, заревло і загуло й над степами, над лісами, аж під небом понесло! (В.Симоненко.)

ІІ. У сні угледіти б свій край і голос матері почути. (Олександр Олесь.) Мені не потрібно землі чужої. (Д.Павличко.) Нам треба голосу Тараса. (П.Тичина.) І пекло нас, і палило, і в’ялило, мов стебло. (М.Рильський.) Треба за скривджених заступиться і розділити радощі з ними. (М.Сингаївський.) Важко дерево з корнем вирвати, друга давнього з серця вигнати. (І.Франко.) І так тихо, так сонно кругом. (В.Сосюра.) Хочеться зливи, хочеться грому. (М.Сингаївський.) Як молодість власну приємно відчути! Як важко розбіжні думки поєднати! (Л.Первомайський.) Зайнялось неземними огнями, поплило, затремтіло, заграло. (О.Ольжич.)


* Робота з підручником. Виконання вправ 89, 90 (усно).
* Подані двоскладні речення перебудувати на односкладні безособові. Пояснити, яким членом речення став підмет.
Зайвих не хочем ми слів. Знов ковдра хмар затягує блакить. Кущ омитий чистою росою. Сміхом-жартом селе заметене.
Для довідки. Зайвих не треба нам слів. Знов ковдрою хмар затягує блакить. Кущ омито чистою росою. Сміхом-жартом село замело.

* Диктант із коментуванням. За схемою, поданою на с.39 підручника, зробити синтаксичний розбір вказаного вчителем речення (усно).
І. Нестерпно бути мертвим за життя. (І.Павлюк.) Їй-право, не страшно вмерти, а страшно мертвому жить. (В.Симоненко.) Сумними вітрами, снігами густими далекі й темні шляхи замело. (Л.Первомайський.) Зайнялось неземними огнями, поплило, затремтіло, заграло. (О.Ольжич.) В добу вечірню тепло в пітьмі гаю. (А.Казка.) Поменшало багрянцю. Побільшало блакиті. (П.Перебийніс.) Запахло м’ятою, війнуло чебрецем і крильцями мелодій заіскрилось над озера замисленим лицем. (М.Бажан.) Раптом вибухом труснуло, димом небо спалахнуло й понесло навперевал аж на Княжий вал. (П.Тичина.) Танкісту видно через люк весь грізний небокрай. (М.Бажан.) Тут пахне хлібом та ще потом трохи. (О.Довгий.) Нам прийшлось перестрибнуть рівчак за сливами. (П.Тичина.) Мріялось, гадалось, не забулось, сподівалось, ждалось... Не збулось! (О.Лукашенко.) Прихмарило. Пора вже пізня. (М.Самійленко.) Як тихо та любо було навкруги! (М.Вороний.)

ІІ. Законів боротьби нікому не зламати, закони материнства не перемінить. (П.Тичина.) Інтелігентом так непросто бути. (В.Коротич.) І буде серцю тісно до нестями. (М.Стельмах.) Разом шукать нам дороги неходжені. (Л.Забашта.) У приміській взелененій алеї мені запахло полем і ріллею. (О.Довгий.) Чорнозем тоннами несло. (Л.Костенко.) В садах пилюкою сивіло. (І.Драч.) Нападало яблук червоних, пашистих на стежки моЇ, на дороги мої! (М.Стельмах.) Без чистоти творити трудно. Без творчості – нема життя. (П.Тичина.) Працюється як молодо! Співається як весело! Заквітчано, замаєно, заставлено, заклечано. За це життя чудеснеє та дорого заплачено... (Р.Лубківський.) Розкошами, красою віє над степом. (С.Васильченко.) Було так радісно кругом. (В.Сосюра.) Пахне печеним хлібом і сіном, в калюжах розмоченим, і рум’яним дитинством, неначе весною навроченим. (А.Малишко.)


* Переписати прислівя, завершуючи їх.
Людину можна взнати за її ... . Видно звіра по ... . Нема зерна без ... . З поганої трави не буде ... .

Народна творчість.



Для довідок. Роботою. Зубах (зайця по вухах). Полови. Доброго сіна.
* Навчальний диктант. Указати односкладні речення, з’ясувати їхній тип.
І. Буря знялася несподівано. Надвечірні бурі щоразу зриваються на Дніпрі зненацька. Із заходу, з-під хмари погнало враз курявою. На півнеба закушпелило рудим. Одразу і заводи, і Дніпро, й мости окутало якоюсь тривогою, сутінню вітряною... Сповнене вдень блакиті небо тепер скаламутилось рудою завією тьми, вітру й тривоги. Човни, як тріски, погнало по воді. Білокорі осокори на берегах закудлатились темно, віддалено. Туча розросталась. Навкруги посутеніло. Дніпро збурунився, моторка йшла важко, збиваючи хвилі. Воду зривало вітром, кидало бризками в обличчя. Бурею пригнало їх до берега. (За О.Гончаром; 81 сл.)

ІІ. Уночі потягло холодом. До ранку випав невеличкий сніжок. Зранку сніжок знов почав падати, все прибільшуючи. Почало колесом світ крутити. До обіду таке схопилось! Світу білого не видно. Кругом хати наче у сто коней гасало, торохтіло оселею, жалібно співало в димарі. Не вітер, а буря завіяла, метучи цілі гори снігу по землі, здіймаючи густу кашу в повітрі. Не стало видно ні неба, ні землі. Аж страшно, сумно стало!

По дворах понавертало такі кучугури, що страшно дивитись. Деякі хати зовсім позаносило, позамуровувало. Вулиці забиті, заметені. Невеличкі гіллячки височенних верб визирають з-під снігу. По дворах врівень з хатами стоять страшенні снігові баби, а вітер куйовдить їхні голови. А на димарі повикручувало такі кудлаті барани, навернуло таку кучугуру снігу! (За Панасом Мирним; 115 сл.)

ІІІ. Смеркало. З погрібника пахло м’ятою. Від хати несло духом матіол. Заплющивши вікна, хата спала глибоким сном. Враз наче засяяло перед ним Надійчине обличчя. Примарилось, привиділось...

Іти додому було ще далеко. Жив не в цьому селі, а в сусідньому. Коли вийшов за околицю й озирнувся, село на горбах спало мирно, лагідно. Навіть не вірилось, що може бути така гарна ніч.

Пшеничне поле слалось удалину, по ньому ходили якісь безшелесні тіні. Волошка то чи не волошка вистромила голівку з-поміж колосочків? Зірвав і, піднісши до очей, зрадів, що таки волошка. Раптом йому закортіло назбирати цілий букет для Надійки.

Ніколи раніше не доводилось йому бачити такої прекрасної ночі, чути такої тиші в полях, таких запахів землі та хліба. І добре йому було. Хотілося обізватися, покликати Надійку. Вірилось, що вона таки почує його. (За Є.Гуцалом; 130 сл.)
VІ. Підбиття підсумків уроків.
VІІ. Домашнє завдання. П. 6, вправи 91, 92.
Уроки № 18, 19

Тема: Односкладні речення з головним членом у формі підмета. Називні речення. Вживання називних речень в описах.

Мета: дати поняття про називні речення, пояснити, на яку дію вказує головний член називного речення та способи вираження присудка з називних реченнях; формувати вміння впізнавати такі речення, визначати в них головний член та другорядні члени; виховувати повагу до точного й образного слова; розвивати логічне мислення, увагу, пам’ять.

Тип уроків: уроки вивчення нового матеріалу.

Обладання: роздавальний матеріал, підручник.
Хід уроків
І. Перевірка домашнього завдання.
* Робота біля дошки. Виконання індивідуальних завдань двома учнями.



Картка 1
Переписати. В кожному з речень підкреслити граматичну основу. З’ясувати тип односкладних речень.
Світає. Тане морок в небосхилі. Світає. Тане сутінь на землі. (М.Сингаївський.) Так спокійно і прозоро в синім парку над Дніпром. (В.Сосюра.) І забажалось тоді мені долі, долі пташок тих, пташиної волі. (Б.Грінченко.) Од згадок так сонячно й крилато. (В.Сосюра.) Заціпило мені од холоднечі. (П.Куліш.) Насіння вітерцем далеко понесло. (Н.Кошара.)






Картка 2
Переписати, вставляючи пропущені букви та знімаючи риску. В кожному з речень підкреслити граматичну основу. З’ясувати типи односкладних речень.
Люби ж..ття у боро..ьбі щоденній! (Л.Забашта.) В порожньому житті не/має втіхи. (Б.Грінченко.) Не/благайте у долі лиха. (В.Симоненко.) Не/можна зловити вогонь. (П.Перебийніс.) З Тарасом нам в..сти не раз ро..мову, напам’ять вчить могутній вірш його. Візьми свої тр..воги і йди вп..ред напер..кір біді. (Л.Забашта.)



ІІ. Підготовка до сприймання нового матеріалу.
* Прочитати подані в двох колонках речення. Які з них є односкладними? У формі присудка чи підмета виражено у цих реченнях головний член? Свою думку обгрунтувати.

Як діамантова сяйлива грань, ятріє сніг на булаві Богдана. (Д.Павличко.)



Бронзові очі Богдана. Радісний лет булави. (В.Сосюра.)




* Робота біля дошки. Записати речення. Вказати з-поміж них односкладні, визначити у них граматичні основи.
Пливе перон за сизими шибками. Туман... Шлагбаум... Тиша... Переїзд... (Л.Костенко.)
ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.
ІV. Вивчення нового матеріалу.
* Робота з підручником. Опрацювання теоретичного матеріалу (с.37-38) і таблиці “Односкладні речення” (с.24).

Виконання вправи 95 (усно).


*Прочитати заздалегідь записані на дошці (спроектовані через кодоскоп) речення. Вказати з-поміж них речення односкладні. Свою думку обгрунтувати.
Безлуння. Роси. Очі аж не вірять. (М.Федунець.) Тетіїв. Ліс. Суниці і гриби. Недавній слід прудкого оленяти. Так хороше з тобою тут блукати! (О.Єрмолаєв.) Ультрамарин. Голубизна. Весна. Якась мана. Обман і чарування. Неждано рання у жовтих котиках стоїть верба. (Н.Петренко.)
Словник. Ультрамарин - мінеральний барвник синього кольору, який використовують для виготовлення фарб, підсинювання білизни (“синька”); перен. - яскравий синій колір.
V. Виконання вправ на закріплення вивченого.
* Попереджувальний диктант. Вказати речення двоскладні й односкладні. Визначити тип односкладних речень.
І. Зимовий сад. Холодні, голі віти. (В.Сосюра.) Безлюддя печальних кварталів. Духмяність тонка листопаду. (М.Бажан.) Ніч. Безсилі метелики. Лампа і сніжний папір. Курява сніжна стелиться од міріадів зір. (М.Рильський.) Стою на вулкані. Стою на межі. Пекельна робота. Робота душі. (П.Перебийніс.) Зимовий вечір. Тиша. Ми. (П.Тичина.) Пора кохання. Раз людині кожній вона дається, друзі, на віку. (Д.Луценко.) Сльози, сум розлуки... Час усе зборов. (В.Сосюра.) Зупинки. Аварії. Перон. Гучномовці. Зали чекання. Карти. Вагони-парії. Вагони-службовці. Вагони-аристократи. (Л.Костенко.)

ІІ. І немов здригнулась моря глибина. Мріють кипариси. Місяць. Тишина. (В.Сосюра.) Річка й покоси. Вранішні роси. Плине у гори туман. (В.Дворецька.) Тиша. Мовчання. Безрух. Та й у цій тиші вродився жайворонок, його чистий спів. (Є.Гуцало.) Дитячих днів моїх ожина. Розквітла в пісні знов вона... (В.Сосюра.) Осінь. Безсоння. Знервований крок курантів. Хмар нашорошеність. (Ю.Каплан.) Пожнив’я. Пожив я. Спочинути час. (В.Марсюк.) Дотик блідої руки. Хвиля тепліні на мить. (П.Филипович.) Влада. Рада. Зрада. Слово не багнет. Але де та правда, серце не збагне. (П.Перебийніс.)


Словник. Парія - людина, що належить до найнижчої касти “парайян” у Південній Індії; перен. – пригноблена, безправна істота. Аристократ - представник превілейованої верстви суспільства, знатної меншості, панівного класу.
* Робота з підручником. Виконання вправи 101.
* Пояснювальний диктант. За схемою, поданою на с.39 підручника, зробити синтаксичний розбір вказаного вчителем односкладного речення (усно).
І. Хтось вп’явся в горло ворогу. Хтось впав. Залізний скрегіт. Гупання булав. (М.Бажан.) Обернувся в вулик табір... Крики. Ржання. Метушня. (Олександр Олесь.) Погоня... І постріл... І змилений круп... (Б.Олійник.) Козацькі могили. Висока трава. Земля нездоланна і горда. Вілунює в камені пам’ять жива мойого народу і роду. Козацькі могили. Похилі хрести. Посічене часом каміння. Смеркає у світі. Над житом густим спливає зоря в безгомінні. (П.Перебийніс.) Хрест. Огорожа. Горбик зеленіє. (А.Казка.) Стоїть могила свіжа при дорозі. Будяк. Стерня. Пустоширокий степ. (Л.Костенко.) Сум. Безнадійність. Руїни. (Олександр Олесь.) Прибої хвиль, громади дальніх гір, чаїний зойк, роздерті вітром тучі. (В.Сосюра.)

ІІ. І де цей Вагнер народився? Міць! Яскравість! Глибина! (П.Тичина.) Ішов він неквапливою ходою, дивлячись просто вперед, виставивши сонцеві кулясте мудрецьке чоло. Патріарх! Король Лір! Пророк Ісайя! Син просто замилувався старим. (О.Гончар.) День одсяяв. Зустрічі. Розмови. (В.Сосюра.) Цифри. Люди. Гроші та години. Тонни зерна й вугілля. Ідеї. (М.Доленго.) Палата, як і всі. Фіранка біленька. Дві тумбочки. Двоє ліжок. (О.Гончар.) Бори. Діброви. Несходимі пущі. Очима світять сови невсипущі. Поле, човен, млинок. Може, хтось нас із Марса розглядає в бінокль? (Л.Костенко.)

ІІІ. План! Наказ! Облога хліба! Штурм! Атака! Боротьба! Недарма стогнала скиба, кучерявилась сівба! (М.Рильський.) Схід сонця жданого. Світає! (Олександр Олесь.) Я – сам. Вікно. Сніги... (П.Тичина.) Синіє ваза. Стіл. Шахи. А ферзь одсунувся лихий. (М.Доленго.) Гори. Безмежна тиша. Мерехтливий лід. (Я.Райніс.) Провалля. Терни гострі. Розкошлані тумани. (Р.Лубківський.) Синя даль. Руді хребти. Тихий день палає... (Д.Луценко.) Тиша й спокій. В позолоті сяє простору блакить. (П.Славейков.) Миколай. Ялинка. Дітвора. Щастя – все. А ще – коли напитись соку калинового Дніпра. (І.Павлюк.) Висота. Самота. Тихо. І асфальт більше пеклом не диха. (Ю.Бурковська.)
Словник. Патріарх – прабатько, глава роду; перен. стара поважна людина. Пророк – особа, що передбачає майбутнє, а також навчає, спрямовує та втішає людей. Ісайя - один з найавторитетніших пророків з-поміж авторів Ветхого Заповіту.
* Навчальний диктант. З’ясувати, який тип мовлення покладено в основу тексту. Яка роль називних реченнях у описах? Вказати називні речення.
Максим здивовано оглядався навколо. Незнайомий луг. Чагарник. Тиша. В долині пасся Орлик. Витерши обличчя росою, Максим підійшов до коня. Закинувши Орлику намочений у росі повід, пішов шукати копанки.

Невисокий горб. Кущі верболозу. Блиск води. Біля копанки грілася проти сонця невелика змія. Помітивши Максима, вона швидко майнула з горбка, пошелестіла в траву.



Копанка була глибоченька, кінь не міг дотягнутись до води. Максим став на коліна, зачерпнув води шапкою, підніс коневі. Напоївши Орлика, скочив у сідло. Незабаром доїхали до села. (За Ю.Мушкетиком; 78 сл.)
* Прочитати. Що саме описано за допомогою називних речень? Яка роль називних речень у описах?
Літо. Спека. Безмежний степ. Блідо-жовта каламуть над обрієм. Сірий ковиль. (З.Тулуб.) Зайди в моє село. Куди тому едему! Ставок. Хрущі. Гаїв зеленограй. (Б.Олійник.) Зима. Стародавній замок. Печаль королівських лип. (Л.Костенко.) Веселенькі шпалери. Залізне ліжко. Фотографія. Образ Мадонни. (За М.Коцюбинським.) Листопад. Блідий сіренький день. Легкий морозець. Рідкі сніжинки кружляють у повітрі, ніби вагаючись, чи впасти додолу, чи ще покружляти над Дніпром. (З.Тулуб.) Чорний циліндр. Чорний фрак. Чорна палиця. Чорні очі. Забачивши його, панночки умлівали і, траплялося, непритомніли. (Ю.Мушкетик.)
Словник. Едем – за Біблією, земний рай, місцеперебування найперших людей до гріхопадіння; перен. – благодатний куточок Землі. Циліндр - високий твердий чоловічий капелюх циліндричної форми з невеликими твердими крисами.
* Творча робота. Використавши 4-5 називних речень, скласти й записати опис шкільного ганку (шкільного саду).
VІІ. Підбиття підсумків уроків.
VІІІ. Домашнє завдання. П.7, вправа 98 (І, ІІ).
Уроки № 20, 21

Зв’язне мовлення

Стислий письмовий переказ розповідного тексту,

що містить опис місцевості

Мета: на основі здобутих текстологічних знань формувати в учнів відповідні текстотворчі вміння, зокрема вміння відмежовувати головне від другорядного, письмово переказувати з прослуханого тексту головне, опускаючи все другорядне, менш істотне; удосконалювати культуру писемного мовлення; сприяти збагаченню та уточненню словникового запасу школярів; виховувати поважливе ставлення до загальнолюдських моральних цінностей.

Хід уроків

.
І. Повідомлення мети і завдань уроків.
ІІ. Підготовка до роботи над переказом.
* Читання тесту вчителем або учнями.
*З’ясування значення вжитих у тексті переказу слів, які перебувають у пасивному словнику учнів.
*Визначення теми і головної думки тексту.
*Визначення стилю тексту. З’ясування покладеного в його основу типу мовлення та допоміжних типів мовлення.
*Колективне складання плану прослуханого тексту.
* Трансформація складеного плану на план стислого переказу.
*Повторне читання вчителем тексту (якщо у цьому є потреба).
ІІІ. Самостійна робота учнів над переказом на чернетках.
ІV. Підбиття підсумків уроків.
V. Домашнє завдання. Закінчити, відредагувати, перевірити чорновий варіант переказу, переписати переказ до зошитів.
Розповідні тексти з елементами опису місцевості

для стислого письмового переказу
1. Відважний полковник Богун
Навіть за часів Батия не бувало такого, як виробляв на Вкраїні шляхтич Чарнецький. По згарищах сіл та міст, вкритих непохованими тілами, бігали зграї собак та вовків, над руїнами літало гайвороння.

Вжахнувся Іван Богун, почувши про таке. Не вважаючи на те, що мав тільки один полк у три тисячі козаків, він кинувся до замку Монастирище навперейми Чарнецькому.

У Монастирищі дуже зручно було оборонятися. З одного боку місто захищали високі муровані стіни та башти напівзруйнованого замчища. З другого під кручею бігла річка. З третього боку підходило поле. Тут полковник Богун відразу наказав робити окопи.

Довідавшись, що у Монастирищі засів Богун з одним тільки полком, Чарнецький дуже зрадів, що знищить нарешті проклятого українського бунтаря. Богун вже добре дався узнаки полякам.

Ставши табором недалеко від Монастирища, Чарнецький кинув свої полки на козацькі окопи. Війська в нього було вп’ятеро більше, ніж у Богуна, проте козаки дали полякам гідну відсіч.

Принада схопити славного козацького ватажка була занадто велика. Чарнецький щодня почав водити своє військо на нові штурми, щоб дужче стомити козаків.

Два тижні тяглася облога Монастирища. Щоб надати козакам жвавості, Богун листом викликав Чарнецького на поєдинок.

Богун виїхав на коні за окопи. Козаки милувалися з молодечої вдачі свого полковника. Поляки теж почали виходити зі свого табору. Але Чарнецький не виїздив.

Чекаючи супротивника, Богун басував конем по полю. Раптом затрусилася земля од пострілів кількох десятків польських гармат. Богун разом із конем упав на землю. То Чарнецький наказав ударити на нього з гармат... Але не впала ще з неба Богунова зірка! Розірвало на шматки Богунового коня, а його самого не зачепило.

Люто кинулися козаки на ворогів, дорогою ціною віддаючи життя. Під стіни Монастирища Чарнецький пригнав всі до останнього свої полки. Скажений був цей штурм.

- Діти мої рідні! – гукав Богун до козаків. – Пам’ятайте, що зараз ви захищаєте всю Україну від ката. Не погубіть же козацької слави!

Але козакам не треба було нагадувати про козацьку славу, бо вони самі цю славу творили. Сотня козаків у передніх окопах вся полягла, не відступивши назад ні на крок. Люто билися козаки й по інших окопах.

Від пострілів ворожих гармат зайнявся замок. Козаки гасили пожежу й билися одночасно.

Богун з тисячею козаків оббіг польське військо стороною, ускочив у ворожий табір та підпалив його. Після цього він вихопився і вдарив на поляків ззаду. Вжахнулися вороги й кинулись урозтіч. Пораненого Чарнецького ледве встигли покласти на воза й повезли у Польщу. Більше трьох тисяч своїх поранених поляки лишили на волю козаків. Покинули вони й усе награбоване добро.

Усього під Монастирище Іван Богун вигубив вісім тисяч поляків. Сам же втратив лише кільша сот душ. (За А.Кащенком; 420 сл.)


  • Пояснити лексичне значення слів штурм (рішуча атака фортеці, укріпленої позиції ворога), замчище розкрити значення фразеологізму добре датися взнаки.

  • Дібрати синоніми до слів згарище, башта, навперейми, принада, жвавість, басувати.

  • Скласти план (орієнтовний: І. Безчинства шляхтича Чарнецького. ІІ. Навперейми ворогові. ІІІ. У Монастирищі зручно було оборонятися. 1. Муровані стіни й руїни замчища з одного боку. 2. Річка з іншого боку. 3. З третього боку – поле. ІV. Намір Чарнецького знищити бунтаря. 1. Козаки дали ворогам відсіч. 2. Щоденні штурми поляків. 3. Два тижні тривала облога. V. Богун викликає Чарнецького на поєдинок. 1. Полковник виїхав за окопи. 2. Козаки милувалися героєм. 3. Підступність Чарнецького. 4. Не впала з неба Богунова зірка! VІ. Кривавий бій. 1. Звернення Богуна до козаків. 2. Козаки гинули не відступаючи. 3. Зайнявся замок. VІІ. Доблесть полковника. 1. Богун з тисячею козаків обійшов вороже військо. 2. Підпал польського табору. 3. Удар з тилу. 4. Втеча польського війська. VІІІ. Битву виграно.)

  • Перебудувати складений план на план стислого переказу (орієнтовний: І. Безчинства шляхтича Чарнецького. І. Чим зручне Монастирище. 1. З одного боку – високі стіни й руїни замчища. 2. З іншого боку – річка. 3. З третього боку – поле. ІІІ. Двотижнева облога міста. ІV. Виклик на поєдинок. У. Підступність Чарнецького. V. Воєнна доблесть полковника. 1. Звернення до козаків. 2. Підпал польського табору. 3. Удар на ворогів з тилу. VІ. Блискуча перемога.)

  • Написати стислий переказ.


2. Болото
Повітря задзижчало від татарських стріл. З-за пагорба на козака посунули ординці. Козак повернув до броду. Берегом теж сунула татарва. Ворогів було не менше сотні. Не можна було дозволити узяти себе в коло.

Розвернувши коня, Омелько помчав у степ. Озирнувшись побачив, що орда чорним поясом розповзається з трьох сторін. Лише дорога до степового озера була йому відкрита. Дорога погана, у вибоїнах, у баюрі. Береги озера поросли височенними очеретами.

Прихилившись до гриви, Омелько майже ліг на коня. А позаду, все ближче й ближче чувся тупіт копит і гортанні вигуки татар.

Одна за одною дві стріли черконули по Омельковій шапці. Наступна бритвою різонула по шабельному ременю. Шабелька заметлялася при боці на однім ремінці. Ще одна стріла вп’ялася в приклад мушкета.

Несподівано кінь з усього розгону завалився на землю. Омелько не встиг і зрозуміти, що сталося, як уже був на землі. Хоч і була земля м’яка, а так гепнувся, що аж джмелі загули в голові.

Звівшись на ноги, Омелько, кульгаючи, побіг до високого очерету. Тільки б добігти до води!

Земля позаду стугонить від копит, гортанні крики затоплюють простір. Вже не біжить Омелько, а бреде по коліна у болотяних водоростях, жаб та в’юнів полохаючи, зганяючи вгору дрібне птаство.

Як почала вода підійматися вище пояса, висмикнув козак кривого турецького кинджала й вирізав найтовщу очеретину. Пробив всі колінця, щосили продув, знову продув, аж голова запаморочилась. Вгледівши три найвищі кущі очерету, побрів до них.

Тієї ж миті впав на нього тупіт сотень копит, свист і ревище людоловського табуна.

Омелько пірнув між трьома кущами очерету. Ревище враз стишилося. Затуливши правицею носа, козак затиснув в устах очеретину. Лівицею вчепився у підводні стебла очерету. Мушкет за спиною тягнув на дно. Одяг, намокаючи, ставав все важчим.

Як же бридко лежати у каламутній воді, як же важко через ту рурку дихати! Думав про татар і про п’явок. П’явка – вона й є п’явка, крові насмокчеться й відпаде. А татарва? Що вона робитиме? В болото татари не полізуть, бо не вміють плавати. Проте вони знають, що Омелько в очеретах. Що ж робитимуть? Підпалять очерет.

За якусь мить козак відчув, що починає дерти в горлі. Дим розривав легені, стискав горло, різким болем пронизував скроні. Не знати як, але очеретину не випускав.

Омелько почав читати усі молитви, які знав. Тільки б дочекатися, поки сонце сяде! Для татар ніч – найнебезпечніша. Не будуть вони біля спаленого болота пильнувати одного козака.

Омелько відчув, що починає засинати. На голову наче хтось поклав теплий лантух. Отямився від того, що над ним розпливається світла пляма. Це був довгожданий місяць.

Козак звівся на задубілі ноги. Тільки тепер, коли очерет вигорів до самої води, стало видно, яке велике те болото. Татарви не було. Омелько поплентався до берега.

За пагорбом заіржав кінь. Козак перехрестився й свиснув. Все ближче й ближче тупіт копит. На тлі крайнеба вималювався обрис коня. Незважаючи на важенний мокрий одяг, мушкет і розбухлі пудові чоботи, Омелько легкою пір’їнкою злетів на коня. Цмокнув губами, і кінь пішов бадьорою риссю. (За Ю.Логвином; 475 сл.)




  • Пояснити лексичне значення слів мушкет (ручна вогнепальна зброя з гнотовим затвором), скроня (бокова частина черепа від вуха до лоба), рись (швидка хода коня, середня між галопом і ступою); розкрити значення фразеологізму у голові джмелі загули.

  • Дібрати синоніми до слів баюра, рурка (трубка), лантух, крайнебо.

  • Скласти план тексту (орієнтовний: І. Напад ординців. 1. Вороги сунули з-за пагорба. 2. Татарва була й на березі річки. 3. Ворогів було не менше сотні. ІІ. Козак повернув у степ. 1. Погоня. 2. Дорога до озерця. 3. Вибоїни й баюра. 4. Високі очерети на березі. ІІІ. Татарські стріли. ІV. Кінь завалився на землю. V. Тільки б добігти до води! VІ. Рурка з очеретини. VІІ. Козак пірнув між кущами очерету. 1. Затулив носа. 2. Затиснув очеретину. 3. Зброя й мокрий одяг тягнули на дно. VІІІ. Думав про п’явок і про татар. ІХ. Підпалили очерет. Х. У чеканні ночі. ХІ. Вигоріле болото. ХІІ. Вірний кінь).

  • Складений план перебудувати на план стислого переказу (орієнтовний: І. Погоня в степу. ІІ. Дорога до озерця. ІІІ. Кінь завалився на землю. ІV. У болоті. 1.Очеретина. 2. Між кущами очерету. 3.Зброя й мокрий одяг. 4. Горить очерет. 5. У чеканні ночі. ІV. Вигоріле болото. V. Вірний кінь).

  • Написати стислий переказ.



Уроки № 22, 23

1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   17


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка