О. П. Глазова рідна мова плани-конспекти уроків 9 клас Перший семестр



Сторінка10/17
Дата конвертації20.02.2016
Розмір2.12 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   17
Тема: Складнопідрядне речення з підрядними з’ясувальними.

Мета: дати поняття про складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними; формувати вміння впізнавати такі речення, визначати в них граматичні основи, частини головну й підрядну; виховувати патріотизм, повагу до зафіксованої фольклором мудрості народу, шанобливе ставлення до рідної природи; формувати пунктуаційну грамотність, розвивати логічне мислення, увагу, пам’ять, удосконалювати навички роботи з підручником.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник.

Хід уроку
І. Актуалізація опорних знань.
*Робота біля дошки. До записаних на дошці головних частин складнопідрядних речень усно додати підрядну частину. На питання якого другорядного члена речення відповідає додана підрядна частина?
Я розумію, що .... . Мені відомо, як .... . Я згоден, що ... . Важко навіть уявити, що... . Ми щасливі тим, що ... .
ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу.
* Пояснення вчителя.
Складнопідрядним реченням з підрядним з’ясувальним називається таке складне речення, у якому підрядна частина з’ясовує, роз’яснює зміст одного з членів головного речення. Такі члени головного речення означають різні вияви мислення, мовлення, почуття (у головній частин, як правило, наявні дієслова: говорити, запитувати, думати, розуміти, вважати, бачити, чути; прикметники: радий, певний, щасливий, прислівники: видно, зрозуміло, потрібно та ін.). Підрядне з’ясувальне речення відповідає на питання додатка у простому реченні (питання всіх непрямих відмінків). Напр.: Нас змалку вчили, що мовчання – золото. (В.Кордонець.) Сім міст сперечались, що їхій Гомер. (Л.Костенко.) Жду не діждусь, коли ніч сіроманцем з казки далекої бігтиме знов. (Є.Гуцало.)

З головною частиною складнопідрядного речення підрядні з’ясувальні частини з’єднаються сполучниками що, як, щоб, ніби, наче, мов та сполучними словами хто, який, чий, котрий, де, куди, коли. Напр..: Я знаю, що пройде печаль. (І.Кучмай.) Я бачив, як синя вода кресала крижину попід мостами. (А.Малишко.). У головній частині може бути слово той у непрямих відмінках. Напр..: Вірю в те, що знову уквітча нашу землю жито молоде. (Ю.Воропай.)



Як правило, підрядні з’ясувальні частини стоять після головної частини складнопідрядних речень. Напр..: Буду шукати сама, де дорога моя. (Леся Українка.) Мамо, я знаю, що жодна хустина тепла вже не сховає твої передчасні сивини. (Г.Васильченко.) Інколи підрядна з’ясувальна частина стоїть на початку речення (напр..: Що в серці вариться, те на лиці не втаїться. (Нар.творч.) Чи заболить головонька, ніхто мене й не спитається! (Л.Боровиковський.) Що розказував нам батько, не забуть до скону. (Д.Білоус.), усередині речення (напр..: Не кажи, що не маю рації, і докорами не карай. (Л.Костенко.) Хай говорять, що хочуть, волошки у житі. (Є.Гуцало.) Не знає поет, чи хто слуха його, не стримує серця і співу свого. (Леся Українка.) Бачить, що в хижу, та дверей не знайде. (Нар.творч.)
* Робота з підручником. Самостійне опрацювання теоретичного матеріалу (с. 54).
* Бесіда за змістом прочитаного.

  • На питання якого другорядного члена речення відповідають підрядні з’ясувальні речення?

  • Якими дієсловами (прикметниками, прислівниками) зазвичай передаються вияви сприйняття, мислення у головній частині?

  • Якими сполучниками приєднуються підрядні з’ясувальні речення до головних? Якими сполучними словами?

  • У значенні якої частини мови вживається частка чи, яка приєднує підрядну з’ясувальну частину до головної?


ІV. Виконання вправ на закріплення вивченого.
* Прочитати записані на дошці (спроектовані на дошку) речення. Поставивши питання від головної частини до підрядної, зясувати вид підрядної частини. Вказати сполучники й сполучні слова, якими підрядна частина зєднується з головною. Якими частинами мови є виділені слова?
Послухайте, як дихає земля. (І.Гончар.) Диваче! Глянь, як ниви колосяться! (М.Рильський.) Не віриться, що пригасає сонце. (С.Назарик.) Не помітив, як і звечоріло. (М.Самійленко.) Час подивитись, куди наша річка тече. (А.Зігора.) Я тільки чув, як голос пісні затихав. (М.Петеренко.) Признаємося, хто кому рідня. (М. Діхтяренко.) Ти дивишся, чи десь не ходить мати. (А.Горбівненко.) Приходив дощ, питався, де ти є. (О.Галета.) А хмарка хмарку весело питає, куди гуся Телесика несе. (Н.Кир’ян.) Не знаєм, де грози оселя, чи є туди які стежки. (Є.Гуцало.) Шкода, що літо відцвіло. (М.Волощук.) Хто у тому винен, я не знаю. (В.Симоненко.) І іноді буває справді жалко, що в стиглім житі не живуть русалки. (П.Камінський.)
* Робота біля дошки. Записати речення, встановити, що пояснює підрядне речення в головному. Визначити вид підрядних частин. Пояснити вживання розділових знаків.
І. Я не знаю, хто першим повідав мені Україну мою дорогу, барвінкову. (Т.Севернюк.) Давно доведено, що гени таки щось важать в цьому світі. (Н.Білокриницька.) Спинися, часе, й розкажи, як наш народ колись тут жив. (О.Озірний.) Думав я, що в кожнім серці є сьогодні, вчора й завтра. (Б.Олійник.) Я люблю, як, буває, осінню пахне яблуками у хаті. (А.Малишко.) Навчає мудрість, що біда сама ніколи не приходить. (А.Багряна.) Чом промайнула журбинка, сам я, признатись, не знаю. (Д.Луценко.) Питаються в циганочки, де зілля копати. Питаються, як тим зіллям хлопців чарувати. (Л.Боровиковський.) І я молюсь, щоби Чумацький Шлях засяяв ніжно рушничком космічним. (В.Лупейко.)

ІІ. Цілу ніч до зорі я не спала, прислухалась, як море шуміло. (Леся Українка.) Що сумом повняться рядки, вже не лякає, ні. (О.Биструшкін.) Я знаю по голках сосну й ялину. Я знаю, як кохають до загину. Я знаю чорне, біле і рябе. Я знаю, як Господь створив людину. Я знаю все й не знаю лиш себе. (Ф.Війон.) Що має в серці простий люд, те я – серед усіх найгірший – хотів сказать у вбогім вірші. (П.Безруч.) Не можу бачить, як людина плаче, здригаючи плечима безутішно, ковтаючи важкий клубок гіркоти чи болю й смутку. (А.Малишко.) Я вірю у щасливі дні, у те, що сонце засіяє у небі й серденьку моїм. (О.Ісаченко.) Що різні ми, не новина. (В.Сосюра.) Нехай не забувають люди, що дурень завжди дурнем буде. (Л.Глібов.)


* Прочитати. Безсполучникові складні речення перебудувати на складнопідрядні з підрядними зясувальними (усно).
В людське безсмертя я не вірю та вірю: не вмира краса! (Є.Гуцало.) Я знав: вперед пливти колись було нелегко й Магеллану. (Д.Луценко.) Я знову вгадую: приїдеш ти чи ні? (М.Рильський.) Мені страшно признатися: я щаслива. Я знаю: слабкість – це одна з диверсій. Мене спитали: ще раз хочеш юності? (Л.Костенко.)
* Диктант із завданням. Звершити народні прислівя, записати їх. Визначити вид підрядної частини складнопідрядних речень.
Ніхто не знає, ... . Ніхто не чув, ... . Рибак по кльову мусить знати, ... . З самого початку подумай, ... . Убрався в жупан і дума, ... . Не тямить голова, ... . Бачить корова, ... . Бачить Лиска, ... . Сова знає, ... . Казав німий, ... . Сирота не знає, ... . У цього знати по очах, що ... . Права рука не знає, ... . Дорікав горщик чавунові, ... . Знай, кобило, ... .Чи хтось видав, ... ? Пізнати по личеньку, ... .
Для довідок. ...що його чекає. ...як комар чхнув. ...як рибку звати. ...який буде кінець. ... що пан. ... що язик лепече. ...що на повітці солома. ... відкіль блиска. ...де кури ночують. ... що бачив сліпий, як втікав кривий. ... куди голову прихилити. ... він ходить по ночах. ...що робить ліва. ... що той чорний. ...де можна брикати. ...щоб ведмідь щебетав? ... що не спала всю ніченьку.
* Прочитати. Визначити вид складнопідрядних речень. Усно перебудувати подані речення на речення з прямою мовою.
Мені говорила бабуся, що кожна порядна дівчина повинна зуміти вишити хоч би один рушник. (В.Кордонець.) В мовчазної господині вранці я перепитаю, чи давно той сохне невід, склавши крила поверх тину? (В.Давиденко.) На Річку Море раз гнівилось і ревло, що річка береги водою розбовтала. Осел почванитись хотів перед сусідкою своєю Свинею, що чув в ліску всіх птахів спів. (Л.Боровиковський.)
* Пояснювальний диктант. Накреслити схеми двох указаних учителем речень. За схемою, поданою на с. 115 підручника, зробити синтаксичний розбір одного з речень (усно).
Послухайте, як птах виводить ноту. (З.Кучерява.) А сонечко неначе запитало, чи тепло у душі моїй сьогодні. (О.Омельченко.) Став я, подих затаїв, слухав, як земля зітхала. (З.Гончарук.) Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі? (П.Тичина.) Ви чули, як шумлять бори у вересневі вечори? (А.Малишко.) Питають сосни, де я мешкаю, куди іду сумною стежкою (Д.Павличко.) Чи ти бачиш, як хмари кошлаті в небесах чередою пливуть? (Янка Купала.) Спинись і послухай, як скрипка до себе зове. Спинись і послухай, як скрипка тобі промовляє. (Є.Гуцало.) Збагніть на мить, яку таїть загрозу нейтронний смерч для людства і життя. (Д.Луценко.) Усі проблеми світові забути хочеться на мить і слухать, як бджола дзумить. (М.Луків.) Край яру джміль сів на квітинку, зірвався й покотивсь на сніг і довго втямкувать не міг, чого так холодить у спинку. (А.Казка.) Незабудка безпорадно дивилась, як очерет над водою косили. (С.Кічун.)
* Диктант із коментуванням. Записані речення прочитати, дотримуючи правильної інтонації.
І. Ви бачили хоч раз, як плачуть квіти? (Г.Максимішина.) Не буду я питати, чому за літом дні холодні йдуть. (М.Волощак.) Душа байдужа вже не в змозі почути, як шепочеться трава. (З.Бебешко.) Ніхто не бачить, що гілля померзло, що від морозу взимку гинуть віти. (Л.Федорук.) Ой ти, стoлітнє дерево, чи не повчило б нас ти, як дивну мову грушину на людську перекласти? (Янка Купала.) Я пригортала світ увесь до себе і відчувала, як мене він любить. (О.Омельченко.) Ішли ми довго шляхом по луках і полях, та пізно здогадалися, що колом був той шлях. (Т.Уєвич.) Зайду в траву і ляжу горілиць, прислухаюсь, як з вітром гай шепоче. (Д.Луценко.) Я не знаю, але знати мушу, як навчити відчувати душу, розуміть, що десь комусь болить? (Н.Білокриницька.) Лісники мені розповідали, як в гаях весною на світанні солов’ї раптово помирали від розриву серця в щебетанні. Невсипущі добрі життєлюби, у весну закохані і вперті, не гадають, що за мить загубить їхній вік неждана сила смерті. (Д.Луценко.)

ІІ. Комусь дано творить діла великі, що ниткою простягнуться в віки. А з мене досить, що не був дволикий, що серця не міняв на п’ятаки. (Д.Фальківський.) І без слів я усе зрозумію, що сказати маєш мені. (В.Симоненко.) День і ніч у небі до знемоги крилами веслують журавлі, знають, що не зіб’ються з дороги з вірним їм ватагом на чолі. Знають, що не дбаючи про себе і не поступаючись ніде, їх усіх він обширами неба в рідний край щасливо приведе. (І.Гнатюк.) Я бачу все і розумію, що важко визначить, де суть. (Н.Білокриницька.) Послухай, юначе, послухай, козаче, як вірно тебе я люблю. (Г.Гуржій.)


VІ. Підбиття підсумків уроку.
VІІ. Домашнє завдання. П.7, вправа 100.

Уроки № 19-20

Зв’язне мовлення

Письмовий стислий переказ тексту наукового стилю

Мета: на основі здобутих текстологічних знань формувати такі текстотворчі вміння, як визначення теми й головної думки тексту, з’ясування стилю та основного й допоміжних типів мовлення, самостійне складання його плану, трансформування плану детального переказу у план переказу стислого, самостійний добір адекватних змісту та прослуханому зразкові виражальних засобів мови, реалізація задуму (стисле відтворення вихідного тексту-зразка); формувати вміння стисло переказувати текст із збереженням стильових вимог; виховувати повагу до народних традицій і звичаїв; розвивати слухову пам’ять, логічне мислення, усне й писемне мовлення, удосконалювати вміння відрізняти головне від другорядного; уточнювати й збагачувати словниковий запас учнів.

Обладнання: текст для переказу.
Хід уроку
І. Повідомлення мети і завдань уроку.
ІІ. Підготовка до роботи над переказом.
* Читання тексту вчителем або учнями.
*З’ясування лексичного значення вжитих у тексті переказу слів, які перебувають у пасивному словнику учнів.
*Визначення теми та головної думки тексту.
*Визначення стилю тексту, з’ясування стильових ознак. Визначення покладеного в його основу типу мовлення та допоміжних типів мовлення.
*Самостійне складання плану прослуханого тексту. Трансформація складеного плану детального переказу на план переказу стислого.
*Повторне читання вчителем тексту.
ІV. Самостійна робота над переказом (на чернетках).
V. Підбиття підсумків уроку.
VІ. Домашнє завдання. Відредагувавши чорновий варіант переказу, переписати текст до зошитів.
Текст для стислого переказу
Моральні стосунки в українській громаді
Життя українських сільських громад грунтувалося на певній системі моральних стосунків. Такі стосунки виявлялися під час праці та відпочинку, у середовищі рідні та знайомих, а також серед чужих людей.

Найбільш безпосередньо норми поведінки виявлялися у праці, а також при спілкуванні у традиційних місцях: на вулицях, ярмарках, біля церкви, у крамниці, млині, кузні, на весіллях, хрестинах тощо. Тут можна було спостерігати стереотипи індивідуальної й колективної поведінки у ставленні до праці, до літніх людей, жінок, дітей.

Місцем найбільш масових зустрічей була церква. Біля церкви відбувався обмін інформацією, обговорювалися господарські питання. Після богослужіння чоловіки збиралися перед церквою, щоб прослухати урядові накази або розпорядження сільського старости.

Обговорення новин переносилося до корчми. Сюди в години дозвілля прямували чоловіки й жінки для спілкування зі знайомими чи приятелями. Тут відбувався обмін думками з різних питань, оцінювалися різні події. У корчмі з’ясовувалися стосунки між односельцями, вирішувались суперечки, укладались угоди. Групувалися тут, як і біля церкви, за віком.

Молодь, як правило, сходилася під корчму для розваг. Колективне дозвілля на виду всього села давало можливість молодим із розмов старших дізнатися про сучасне й минуле, засвоїти звичаї. Старше покоління, спостерігаючи за дозвіллям молоді, одержувало про дівчат та юнаків додаткову інформацію.

Одночасно крочма була уособленням лиха. Лихварі, споюючи селян, розорювали їх, залишаючи без клаптика землі.

Ядро сільської громади становили літні чоловіки – старійшини. Їх присутність була обов’язковою при вирішенні важливих громадських справ, особливо таких, що стосувалися суперечок за межу, спадок, власність. До старійшин зверталися як до знавців традицій села. Крім того, літні люди були носями практичного досвіду: з ними радились, коли орати, сіяти, щодо якості грунту.

Важлива роль належала старим людям у виховному процесі. Вважалося нормою, коли стороння літня людина робила зауваження юнакові чи підлітку за порушення спокою, за втручання у розмову старших тощо.

Великою пошаною користувалися в громаді літні господарі. Поняття “господар” у народному розумінні означало не тільки “заможний” чи “багач”, а насамперед – поважний, чесний, досвідчений селянин, який мав землю, обійстя, а в громаді – славу добродія.

Бабусі були носіями знань щодо господарювання, виховання дітей, хатніх занять. Дівчата переймали від них секрети ткання й вишивання, жінки – основи городництва, кулінарії, лікування.

В Україні завжди високо цінували жінку-матір, жінку-трудівницю, і до розуміння цього дітей готували з раннього віку. Матір привчала дочку підтримувати порядок у житлі, доглядати молодших членів сім’ї. Майбутня жінка повинна була вміти виконувати всю хатню роботу, доглядати господарство, прясти й шити. Жіноча хазяйновитість і спритність у роботі цінувалися більше, ніж врода чи багатство.

Стосунки в українській родині будувалтся з великою увагою до громадської думки. Для багатьох це був чи не найголовніший засіб впливу. Дуже часто страх громадського осуду скеровував поведінку жінки в сім’ї, де не було злагоди. Вона могла витримувати навіть побої, лише б не пустити неславу про свій дім, адже з повагою до її роду пов’язувалася подальша доля дітей.

Про авторитет і місце української жінки в громаді свідчить той факт, що повсюдно в Україні ще у ХV – ХVІІІ ст. мали юридичну силу заповіти, складені не тільки чоловіками, а й жінками. Вдова була господинею в домі. Заступаючи покійного чоловіка в громаді, вона вирішувала спірні питання, укладала угоди, брала участь у народних сходах, маючи там право голосу.

Кожній віковій групі громада неофіційно визначала межу її можливостей. Задавалася “програма”, яку можна окреслити так: спочатку – набратися розуму й досвіду, потім – створити сім’ю і господарство, далі – досягати матеріального добробуту.

Для українських селян було характерним постійне намагання досягти вищого рівня в усіх ділянках життя. Найпозавітнішою мрією молодої людини було дорости до пори, коли з нею почнуть рахуватися старші. У щойно одружених парубків була своя мета - здобути серед односельців репутацію доброго господаря. У людей старших були свої орієнтири - одружити дітей, примножити успадковане від батьків, залишити добрий спомин у громади.

Формуючи взаємини між собою, українські селини завжди пам’ятали про досвід попередніх поколінь: “Так діди наші робили й нам веліли”. Пам’ять роду, культ предків посідали в духовності українців чільне місце. Зламати звичаї, зганьбити пам’ять предків було, за народними переконаннями, найтяжчим гріхом. (З підручн.; 626 сл.)




  • Пояснити лексичне значення слів стереотип (металева, гумова або пластмасова копія друкарського набору; перен. – те, що повторюється і стало звичним; часто вживаний погляд, думка), орієнтир (щось, за допомогою чого можна визначити своє місцеперебування; перен. – те, що служить за візрець для наслідування), обійстя (садиба, двір), репутація (загальна думка, що склалася про певну особу або групу людей).

  • Дібрати синоніми до слів стосунки (взаємини), грунтуватися, характерний.

  • Скласти план докладного переказу (орієнтовний: І. Життя громад грунтувалося на певній системі моральних стосунків. ІІ. Де норми поведінки виявлялися найбільш безпосередньо. ІІІ. Місце масових зустрічей – церква. ІV. Користь і шкода від спілкування в корчмі. 1. Тут відбувався обмін думками з різних питань, оцінювалися різні події. 2. Старші люди одержували інформацію про молодь. 3. Одночасно корчма була уособленням лиха . V. Літні люди – ядро сільської громади. 1. Старійшини – носії практичного досвіду. 2. Роль старих людей у виховному процесі. 3. Чим зумовлювалась пошана до літніх господарів. 4. Носіями яких знань були бабусі. VІ. Споконвічна пошана до жінки-матері. 1. Хазяйновитість цінувалася більше за вроду. 2. Поведінку жінки часто скеровувала громадська думка. 3. Які факти засвідчують високий авторитет української жінки в громаді. VІІ. Визначена громадою межа можливостей кожної вікової групи. VІІІ. Пам’ять роду, культ предків у духовності українців.)

  • План докладного переказу перебудувати на план переказу стислого (орієнтовний: І. Життя українських громад спиралося на систему моральних стосунків. ІІ. У яких громадських місцях норми поведінки виявлялися найповніше. ІІІ. Ядро сільської громади – літні люди. 1. Носії практичного досвіду. 2. Роль літніх людей у виховному процесі. ІV. Ставлення до жінки-матері. V. Моральні орієнтири кожної вікової групи. VІ. Місце культу предків в українській духовності).

  • На дошці записати: норми поведінки, стереотипи індивідуальної й колективної поведінки; увага до громадської думки; страх громадського осуду; постійне намагання досягти вищого рівня в усіх ділянках життя.



Урок № 21

Тема: Складнопідрядні речення з підрядними місця і часу.

Мета: дати поняття про складнопідрядні речення з підрядними місця й часу, формувати вміння впізнавати такі речення, визначати в них граматичні основи, частини головну й підрядну; виховувати повагу до фольклору, до таланту майстрів художнього слова; формувати пунктуаційну грамотність, розвивати увагу, мислення, навички виконання таких мисленнєвих дій, як аналіз, порівняння, добір аргументів на підтвердження самостійно висунутих тез, розвивати мовлення, удосконалювати навички роботи з підручником та навички правильного інтонування речень.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань.
*Робота біля дошки. Записати речення, поставити питання від головного до підрядного. На питання якого другорядного члена речення відповідає підрядна частина? На які розряди поділяються обставини? Які з-поміж поданих речень відповідають на питання обставин місця й часу?
Де є життя, там є надія. Де немає болю, там немає життя. Не копай ями на когось, бо сам у неї впадеш. Як житимеш просто, проживеш років зо сто. Як будеш лукавить, чорт тебе вдавить. Доки людина дихає, вона сподівається.

Народна творчість.


ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу.
* Пояснення вчителя.
Складнопідрядним реченням з підрядним місця називається таке складне речення, в якому підрядна частина вказує на місце чи напрям дії, про яку йдеться в головному реченні.

Підрядне речення місця відповідає на питання обставин місця: де? куди? звідки? Напр..: Десь там моя вітчизна неземна, де пахнуть зорі, ніби євшан-зілля. (Д.Павличко.) А там, де сонце торкнулось вершечків дерев, листя спалахнуло злото-зеленим вогнем. (М.Коцюбинський.) Підрядне речення місця залежить від головного речення в цілому.

З головним реченням воно з’єднується сполучними словами де, куди, звідки. У головному реченні цим словам можуть відповідати слова тут, там, туди, всюди, скрізь, звідти, кудись тощо. Напр..: І серце полинуть бажає туди, де ще воля гуляє. (Б.Грінченко.) Де нема святої волі, не буде щастя там ніколи. (Т.Шевченко.) Там, де тирса шелестіла, йдуть плуги. (П.Воронько.)

Підрядні речення місця можуть стояти після головної частини речення (напр.: Там ясна світлиця, де красна молодиця (Нар.творч.), перед головною частиною (напр.: Де творчості немає, там і життя нема! (В.Сосюра.) або всередині головної частини (напр..: Білі каштани, світлі огні, де б не бував я, любі мені. (А.Малишко.) Над озером, де плачуть дві верби, стоїть вродлива мавка чорноброва. (Л.Забашта. ) Там, де рідні кожна стежка і стеблина, бродять мої думи і пісні мої. (В.Сосюра.) .


* Робота з підручником. Опрацювання теоретичного матеріалу (с. 61).
ІV. Виконання вправ на закріплення вивченого.
* Робота біля дошки. Записати речення. У кожному вказати головну й підрядну частини, поставити до підрядної частини питання, зясувати, на що вона вказує. Визначити вид підрядної частини. Вказати сполучні слова, за допомогою яких підрядна частина зєднується з головною.
І. Бджола летить, де мед пахтить. Куди голка, туди й нитка. Де робить купа, не болить біля пупа. Де слова масні, там пироги пісні. Де баб сім, там торг зовсім. Де велика рада, там рідкий борщ. Де борошно, там порошно. Де багато кухарів, там собаки не голодні. Там, де просто, живуть років зо сто. Живи, поки живеться. Забіг, де й перець не росте. Де праця, там пісня. Де відвага, там перемога. Де байрак, там козак. Де козак, там слава. Де нема співця, послухаєш горобця. Де свої б’ються, хай чужі не мішаються. За вухо та туди, де сухо.

Народна творчість.



ІІ. Україна моя починається там, де доля моя усміхається. (П.Осадчук.) Де рідний край, там під вербою рай. (Нар.творч.) О Україно! Жить тобі, як і твоїй співучій мові, аж поки сяють голубі небесні шати. (Л.Забашта.) Там, за порогами, в степах, де землі щедрі і розлогі, сидять лелеки на стовпах. (Л.Костенко.) А там, де чуть синички вбогий свист, зими злякавшися, тріпоче лист. (В.Шекспір.) Де ходили люті турки-яничари, там пасуться мирні овечок отари. Де полягла козацькая голова думлива, виріс там будяк колючий та глуха кропива. (Леся Українка.) Ще будуть люди і брати там, де раби були й кати. (Б.Грінченко.) Де гарцювали яничари, дзвенять на сонці лемеші. (І.Турчин.) Сивіють хлібів перекати, де кров побратимів лилась. Де козацька слава не вмира, повниться зерном життя натхненне. (Д.Луценко.) Там, де землю зорали стальні лемеші, вже пливуть тумани, наче хвилі. (В.Сосюра.) Світлом рожевим там степ паленіє, промінь де ллється іскристий. (Леся Українка.)
* Пояснювальний диктант. Прочитати речення, дотримуючи правильної інтонації.
Де іржали коні, квітне мак. Де копитом били, - копитняк. (А.Качан.) Воронець зацвітає на моїй українській землі там, де падали коні, вороні твої коні, Вкраїно. (Л.Забашта.) Там, де зорі сяють з-за гори, над водою гнуться явори. (А.Малишко.) Над водою, де калина білим цвітом одцвіта, тихо явір-яворина задивляє крізь літа. (В.Женевський.) Де порубаний цвіт застелив клаптик поля, зашуміла увись тонкостанна тополя. (О.Галета.) Там, де зорі сяють з-за гори, над водою гнуться явори. (А.Малишко.) Де синім медом ллється літо, бринить бджолиний спів. (Є.Маланюк.) Ми вийдем з тобою на листя опале, де сяє повітря, як сиві опали. (Д.Павличко.) Ми підем, де трави похилі, де зорі в ясній далині. (А.Малишко.) І зорі блимають незлічені над нами там, де Чумацький Віз накреслив дальню путь. (В.Сосюра.) Там, де втомно в темінь тоне кучерявий вечір, хтось невтомним дзвоном дзвонить про чарівні речі. (Д.Загул.)
* Диктант із завданням. Записати народні прислівя, завершивши їх. У кожному з речень підкреслити граматичні основи, визначити частини головну й підрядну.
Куди орли літають, ... . Треба розумом надточити, ... . Куди серце лежить, ... . Де м’яко стелять, ... . Куди кінь з копитом, ... . Де він не повернеться, ... .
Для довідок. ...туди сороки не пускають. ... де сила не візьме. ... туди й око глядить. ... там твердо спати. ... туди й жаба з лапою (рак з клешнею). ...там золоті верби ростуть.
* Прочитати. Записати тільки складнопідрядні речення з підрядними місця. Свій вибір обгрунтувати. Пояснити, як відрізнити складнопідрядні речення з підрядними місця від складнопідрядних з підрядними означальними?
Повій, вітре, на Вкраїну, де покинув я дівчину. (С.Руданський.) Ой, мабуть, мила твоя там витає, де сонечко ясне за гори сідає. (М.Петренко.) Я брала там євшану-зілля вволю, де у Кирилівці ходив малий Тарас. (Л.Забашта.) О, скільки є могил, де спить життя козаче! (Л.Глібов.) В степах, на прадідних козацьких тих могилах, де полягло колись преславне товариство під списами татар, Москви, лихої Польщі, катів жорстоких вільної Вкраїни, стою я. (П.Безруч.) Десь, кажуть, є гора, де не співають птиці. (Л.Костенко.) Не живе ледачий, де кипить робота. Не кується слово там, де твань болота. (А.Малишко.)
* Накреслити схеми поданих речень, визначити вид кожного. За схемою, поданою на с. 115 підручника, зробити синтаксичний розбір одного з речень (усно).
Чом я не можу злинути угору, туди, на те верхів’я золоте, де місяць просвітив біляву хмарку? (Леся Українка.) Там, де малина й ліщина докупи зрослися, вітер натхненно гілля їхнє перемішав. (Є.Гуцало.)
V. Вивчення нового матеріалу.
* Пояснення вчителя.
Складнопідрядним реченням з підрядним часу називається таке складне речення, в якому підрядна частина вказує на час або тривалість дії, про яку йдеться в головному реченні.

Підрядне речення часу відповідає на питання обставини часу коли? відколи? як довго? з якого часу? до якого часу? з яких пір? Напр..: Коваль клепле, поки тепле. (Нар.творч.) Пройшло немало років, як погас вогонь війни і вичахли гармати. (Д.Луценко.)

З головним реченням підрядне речення часу з’єднується сполучниками підрядності й сполучними словами коли, поки, доки, ледве, в міру того як, до того як, після того як, відтоді як, з того часу як, перш ніж. Цим словам у головному реченні можуть відповідати слова тоді, доти, до тих пір, до того часу тощо. Напр..: Є скарби, допоки їх шукають. (Л.Костенко.)

Підрядні речення часу можуть стояти перед головною частиною складнопідрядного речення (напр..: Відколи на світі пісні гомоніли, такої не чути ніколи. (Л.Костенко.) А наш соловейко коли заспіває, здається, скресає Дніпро. (Л.Забашта.), після головної частини (напр.: Не щебечи, соловейку, як сонце пригріє. Не щебечи, малюсенький, як і вечоріє. (В.Забіла.) Ітиму, доки вистачить снаги. (Л.Костенко.), всередині головної частини (напр..: Уночі, як Чумацький Шлях сріблисту куряву простеле, вийди на Дніпро! (П.Тичина.).


* Робота з підручником. Опрацювання теоретичного матеріалу (с. 61).
VІІ. Виконання вправ на закріплення.
* Переписати записані на дошці (спроектовані на дошку) речення. Визначити частини головну й підрядну, поставити питання до підрядної частини, зясувати її вид. Пояснити вживання розділових знаків.
І. Чом, чом не прийшов, як ще місяць не зійшов? Тоді тебе принесло, як сонечко ізійшло. Як стане на степу вітер повівати, очерет і тирсу по степу розсипати, тоді мене, мила можна ждати-піджидати. Як котилось ясне сонце й стало примеркать, став той славний чумаченько товариства прохать. А як жито зацвіло, прийшла звістка у село. У неділю вранці-рано, як стало світати, поз’їжджалася родина жовнярика проводжати.

Народна творчість.



ІІ. Я народилася, коли з-під снігу потічки з гір карпатських зашуміли. (П.Кубаєвич.) Коли я йшла стежиною до річки, травинка із-під ніг мені всміхнулась. (О.Омельченко.) Затрембітай мені, вівчарику здалека, коли до гір прилине наш лелека. (Л.Забашта.) Коли зоря в ранковім небі погожий віщувала день, мене будив пташиний щебет і повнив серце молоде. (Б.Дегтярьов.) Поки ранки ще блакитні й білі, босоногий хлопчику, побігай! (М.Самійленко.) Ми живем і не вмрем, поки сонцю горіти. (О.Галета.). Допоки жити буду я, в моїй душі живе жар-птиця. (В.Загороднюк.)
* До поданих головних частин речень дописати підрядні частини, які відповідали б на записані в дужках питання.
Народні пісні я можу слухати (як довго?). (Відколи?) я зацікавився фольклором. Вкладати мудрість у прислів’я, приказки й притчі народ почав (від якого часу?)
* Завершити народні прислів’я, записати їх. У кожному реченні підкреслити граматичні основи, визначити частини головну й підрядну.
Доки баба спече книші, ... . Поки розумний думає, то ... . Поки хвалько нахвалиться, ... . Замкнув пан стайню, ... . Повів коня кувати, ... . Це буде тоді, ... . Скакав м’ячик, ... . Як пішов по масло, ... . доки не перескочиш. Загоїться, ... . Доки грім не вдарить, ... . Жалів яструб курку, ... . Тоді просо засівається, ... .
Для довідок. ..в діда не буде душі. ... дурень уже робить. ... будько набудеться. ...як коні вкрали. ...як кузня згоріла. ...як у курки зуби виростуть (як рак свисне; як пявка крикне; як на долоні волосся виросте). ...доки на цвяшок проколовся. ... то в печі погасло. Не кажи гоп... ...поки весілля скоїться. ... мужик не перехреститься. ... поки всю обскуб. ... як сухий дуб розвивається.

* Диктант із коментуванням. Прочитати речення, правильно їх інтонуючи. Підкреслити в кожному граматичні основи, визначити частини головну й підрядну. Накреслити схему вказаного вчителем речення. За схемою, поданою на с.115 підручника, зробити синтаксичний розбір цього речення (усно).
І. Моря перелетиш і не впадеш, допоки буде в серці рідна мова. (Д.Павличко.) Допоки мова є, народ не гине, а воскресає, наче Фенікс-птах. (Н.Поклад.) Дороги іншої не треба, поки зорить Чумацький Шлях. (Т.Петриненко.) Доки буде жити дух наш запорозький, доти Україна буде в світі жить! (А.Рекубрацький.) На світанку після бою, як зоря почне світити, під смерекою густою отаман любив спочити. (Г.Кривда.) Поки Рось зоветься Россю, Дніпро в море ллється, поти серце українське з панським не зживеться. (П.Куліш.) Як повернуся я додому, вода джерельна зніме втому. (Т.Вишталюк.) Коли з далекої мандрівки я повертаюся додому, мене світанно зустрічає завжди найпершою хатина. (М.Косякевич.) Зустрічати мене буде мати, як на цвіт вилітають хрущі. (М.Ткачук.) Прибув я до Києва ранком, тоді, як обірвані сни зливаються з білим серпанком в рожевім галуззі весни. (П.Воронько.)

ІІ. В оцім спекотнім полудні без руху, коли в криницях позіха вода, розсунувши плечем малі Чорнухи, в будучину ішов Сковорода. (Б.Олійник.) Цілі ночі не сплю, марю словом, поки сонце над обрієм встане. (Г.Хорташко.) Аж тоді скориться світлу темноводная затока, як прониже блискавиця води срібними мечами і на саме дно загляне бистрими очами. (Леся Українка.)


VІІІ. Підбиття підсумків уроку.
ІХ. Домашнє завдання. П.8 (с.61-62), вправи 112 (І), 114 (І).

Урок № 22

1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   17


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка