О. В. Гнидіна (координатор Л. Л. Халецька), Полтавська обл



Сторінка19/37
Дата конвертації19.02.2016
Розмір5.74 Mb.
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   37
твір, в основі якого лежить при-дип зіставлення звучання окремих груп виконавців або виконавського колек-іву і соліста. У сучасному вигляді виконуваний солістом (рідше 2—3 солі­стами) та симфонічним оркестром (рідше камерним) жанр концерту склався до кінця XVIII століття.

Театральна музика в широкому розумінні музика в будь-яких театраль­них виставах, включно постановки в музичних театрів (опера, балет, оперета, зичні драма та комедія, мюзикл), де вона допомагає розкриттю змісту виста-В музичному театрі музика важливий інструмент для характеристики об-ів та сценічних положень, обов'язковий компонент драматургії спектаклю, відник художньої ідеї. У драматичному театрі вона створює емоційну атмо­сферу вистави, допомагає передати певний історичний, національний колорит, оглиблює образи персонажів, підкреслює кульмінаційні моменти вистави. Роз­глянемо таблицю «Театральна музика».
Словничок-довідничок

Опера (італ. opera дія, праця, твір) музично-сценічний жанр, що ґрун­тується на синтезі музики, слова, дії. В опері сценічна дія органічно поєднується 'Із вокальною (солісти, ансамблі, хор) та інструментальною (оркестр) музикою, досить часто з балетом і пантомімою, образотворчим мистецтвом (гримом, костюмами, декораціями, світловими ефектами, піротехнікою тощо). Як прави­ло, оперу поділяють на сцени, акти, дії. Елементами опери є арія, ансамбль, хор, .балетна сцена, увертюра, симфонічний антракт. Серед найвідоміших українсь­ких опер «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського, «Тарас ІБульба» і «Різдвяна ніч» Миколи Лисенка, «Богдан Хмельницький» Костянти­на Данькевича, «Ярослав Мудрий» та «Украдене щастя» Юлія Мейтуса, «Лісова пісня» Віталія Кирейка. У більшості випадків опери пишуться за літературними сюжетами. Основою вокальних номерів є текст, який називається лібрето.

Балет (іт. bailare танцювати) жанр класичного танцю, танцювальна те­атральна вистава, у якій музика поряд із танцем відіграє важливу роль у роз­витку сюжету і створенні відповідного настрою. Це синтетичний вид сценічного мистецтва, у якому зміст вистави розкривається в основному засобами пла­стичного танцю, міміки і музики. Джерела виникнення балетного жанру закла­дені в народних іграх, хороводах, сюжетних танцях тощо. Пластичний танець як елемент драматичної дії досягнув високого рівня розвитку в культових і світ­ських театралізованих видовищах Стародавнього Єгипту, Індії, Китаю, у тра­гедіях греків, римлян та народних дійствах Середньовіччя. В Україні вико­ристання народного танцю у драматичних виставах має давні традиції. Танці були складовою частиною народних обрядових ігор (веснянок, «кози», «малан-ки» та ін.). Класичні балети виконувались у кріпацьких театрах XVIII століття. У XIX ст. професіональний танець широко культивувався в побутових операх та оперетах українського народного театру («Наталка Полтавка», «Запорожець за Дунаєм», «Не ходи, Грицю...» та ін.). У II половині XIX ст. в Києві відбу­вались окремі балетні вистави («Есмеральда» Ц. Пуні та ін.). Як самостійний жанр хореографічного мистецтва балет на Україні починає розвиватись за часів радянської влади. Створення першого українського балету «Пан Каньовський» М. Вериківського (балетмейстер В. Литвиненко, Харків, 1930) поклало початок самобутньому українському національному балету. Одночасно ставляться бале­ти «Карманьйола» В. Фемеліді (балетмейстер М. Мойсеева, Одеса, 1930), «Фе-ренджі» Б. Яновського (балетмейстер П. Кретова, Харків, 1930). Творча лінія «Пана Каньовського» була продовжена в балеті «Лілея» К. Данькевича (балет­мейстер Галина Березова, Київ, 1940). Серед сучасних українських композиторів найвідомішими є балети Євгена Станковича («Ніч перед Різдвом», «Ольга») та О. Костіна («Русалонька», «Запрошення до страти»).

Оперета (італ. operetta маленька опера) музично-сценічна вистава пе­реважно розважального характеру, що поєднує монологічне і діалогічне мов­лення з вокальною та інструментальною музикою, танцювальне мистецтво та естрадні прийоми. Визначні оперети створили Ф. Ерве, Ф. Зуппе, І. Каль­ман, Ш. Лекрк, К. Мілікер, Ж. Оффенбах, Р. Планкет, А. Саллівен, К. Целлер, Й. Штраус-син, а також І. Дунаєвський, Д. Кабалевський, Ю. Мілютін, О. Рябов, О. Сандлер, Г. Свиридов, В. Соловйов-Сєдой, М. Стрельников, Д. Шостакович та ін. Починаючи з 1920-х pp. у США з'явився жанр мюзиклу, пов'язаний з іме­нами Л. Бернстайна, І. Берліна, Дж. Гершвіна, Ф. Лоу, К. Роджерса.

Мюзикл (від англ. musical play музичний спектакль) музично-сценічна вистава, у якій поєднуються різноманітні жанри і виражальні засоби естрадної та побутової музики, хореографічного, драматичного і оперного мистецтва. Від оперети відрізняється наскрізним драматургічним розвитком, використанням вокально-хореографічних ансамблів, драматичним змістом. Мюзикл як жанр виник в США у 1920-х роках. До найкращих зразків мюзиклу належать «Окла­хома» Р. Роджерса, «Співаючі під дощем» Джина Келі, «Вестсайдська історія»

Л. Бернастайна, «Моя чарівна леді» Ф. Лоу, «Людина з Ламанчі» М. Лі, «При-Івид опери» Е. Л. Вебера.

І Поряд із класичними музичними жанрами існують напрями музики масо-[вих жанрів (джаз, диско, non, рок, хіп-хоп тощо). Ми зупинимося на основних Інапрямках. Розглянемо таблицю «Музика масових жанрів». І Джаз (англ. jazz) — форма музичного мистецтва, що виникла на межі XIX— |ХХ століття у СІЛА як синтез африканської та європейської культур та отри-s мала згодом повсюдного поширення.

І Джаз характеризується ціною низкою особливостей, серед яких можна виді-Ьяити такі:

F • особливості ритму, зокрема синкопованість, поліритмія, а також характер-I, ний свінг;

І • особливості гармонії, зокрема переважання септакордів, нонакордів та

i складніших лолітерцових акордів, характерні гармонічні послідовності,

І а також ладові особливості (наприклад, заниження III ступеня);

І. • особливості тембрової палітри, що стосуються як інструментального, так

І і вокального виконавства. Наприкінці XX століття — також особливості

І: електронного звуку;

і • імпровізаційність.

І Прослухаємо уривок із музичної композиції одного з кращих українських доказових колективів «Джаз-Експромт»

І Інформація про колектив «Джаз-Експромт»

ї! Створений у 1991 році випускниками Київського університету мистецтв. Шерший українського акапельний джазовий колектив. Загальний стильовий на-f прямою: традиційна джазова та сучасна християнська музика, обробки народних Гіпсень. Учасники та переможці багатьох національних і міжнародних конкурсів |та фестивалів.

І Доповідь учня «Походження та витоки джазу»

Ь Слово «jazz» (можливо,, походить від фр. chasser — полювати) у креолів [означало полювання, а також хвилювання, збудження. У 1860-і pp. у північ­ноамериканській літературній мові з'являється слово «jasm», що означає під-|весення, натхнення. Невдовзі йому на зміну приходить слово «jass», а також Іаналогічне дієслово, що означало «ловити», «збуджуватись» і т. п. Все часті­ше починають використовуватись звороти «jazz around» (блукати, мандрувати) В «jazz up» (впадати у веселий стан). Як музичний термін слово «jazz» вперше 'явилося у 1915 році у зв'язку з білим оркестром, що грав у новоорлеанському ІСтилі, пізніше — у назві новоорлеанського оркестру Тома Брауна — «Том Браун ІДиксиленд Джаз Бенд», після чого термін «джаз» швидко поширюється в пів-|нічній Америці, а згодом і по всьому світу. Відомий джазовий дослідник Мар-іщалл Стерне (1908—1966 pp.) у своїй книзі «Історія джазу» характеризує джаз як синтез білої та чорної музичної культур. Дослідник виділяє птісгь принци­пових джерел синтезу джазу:

  1. Ритми Західної Африки.

  2. Негритянські робітничі пісні (work songs, field hollers).

  3. Негритянські релігійні пісні (spirituals).

  4. Негритянські світські пісні (blues).

  5. Американська народна музика минулих століть.

  6. Музика менестрелів та вуличних духових оркестрів.

Блюз є представником світського музикування американських негрів, що з'явився задовго до джазу. Саме слово «blue» багатозначно і розшифровується, як «блакитний», «сумний», «смутний», «меланхолічний» та ін. Ця багатознач­ність характерна довгим протяжним пісням, текст яких завжди містить певну недомовку та неоднозначну емоційність смуток часто йде поруч із гумором, чистота з вульгарністю і т. п.

Регтайм ще один специфічний жанр афро-американського музикуван­ня, що склався до кінця XIX століття. Слово означає «рваний» або «розірваний час», конкретно термін «rag» означає звуки, що з'являються між долями такту (характерне синкоповування мелодичної лінії на четвертих і восьмих долях так­ту на базі рівного акомпанементу).

Більше інформації про джаз ви можете отримати на таких сайтах:

  • Всеукраинский джазовый портал (рос.)

  • Все о джазе (рос.)

  • Суперкраткая история джаза (рос.)

  • Краткий джазовый словарь (рос.)

  • Международный джазовый абонемент (рос.)

  • Музыкальный портал о джазе и про джаз (рос.)

Диско (англ. disco) — стиль популярної танцювальної музики II половини 1970-х років. Пісні цього напрямку характеризуються високим, часто ревербе-рованим вокалом, рівномірним чітким ритмом, визначеним четвертними нота­ми в партії бас-барабану, восьмі або шістнадцяті тривалості у хай-хетів, причо­му на слабку долю (offbeat) грає відкритий хет та синкопованою електронною басовою лінією. На відміну від року, де переважають гітари, у звучанні диско переважають клавішні, струнні та електронні музичні інструменти, які створю­ють соковитий акомпанемент. Як солюючі інструменти використовуються пере­важно оркестрові інструменти (наприклад, флейти). Темп від 80 до 140 ударів на хвилину. Диско властива значна кількість оркестрових п'єс. Серед перших виконавців стилю диско «Bee Gees», Donna Summer, «The Villadge People», «The Jackson 5», «Barry White» та «Boney M».

Прослухайте уривок із музичної композиції Boney M «Sunny». Із зростанням популярності диско до цього стилю зверталися й «недискові» виконавці, на хвилі популярності диско з'являються такі музичні фільми, як

«Thank God It's Friday* та ^Saturday Night Fever*. Одним із перших європей­ських хітів диско вважається пісня «J'attendrai» Даліди.

Прийнято виділяти такі різновиди диско — Bright disco, Dance-punk, Disco polo, Euro disco, Hi-NRG, House, ítalo disco Spacesynth, Hard Disco. На почат­ку 1980-x pp. популярність диско спадає, проте стиль значно вплинув на виник­лі у 1980-х та 1990-х pp. напрямки електронної танцювальної музики хауз і тех-но. Впливи диско простежують також у таких течіях хіп-хопу 1990-х — 2000-х років, як crunk, hyphy та snap.

Поп-музика (англ. pop music, скорочення від popular music — популярна, загальнодоступна музика) — поняття, що охоплює різноманітні стилі, жанри та напрями масового музикування. Феномен поп-музики сформувався передусім в англомовних країнах Заходу як явище молодіжної культури.

Інструментальні ресурси поп-музики обмежені, як правило, електрогіта­рами та ударними інструментами з епізодичним застосуванням саксофонів та інших, зокрема, екзотичних інструментів. Для сучасної поп-музики велике значення відіграє електронна апаратура. Вокальний стиль поп-музики характе­ризується застосуванням «відкритого» звука, наближенням до мовлення співом, демонстративно «непоставленими» голосами, неприродною текстурою, з широ­ким використанням екстатичних вигуків, стогонів, завивань та інших ефектів. Сучасні форми поп-музики поширені в усьому світі, проте складність її оціню­вання як культурного явища зумовлена неоднозначністю естетичної оцінки та соціальної ролі.

Рок-музика (англ. rock) — узагальнююча назва ряду напрямків популярної музики II половини XX століття, що походять від рок-н-ролу та ритм-енд-блю­зу. Термін «госк», очевидно, є скороченням від rock'n'roll і дослівно перекла­дається як «хитати(ся), трясти(ся)». Також роком називають своєрідний спосіб життя деяких шанувальників рок-музики, що переріс у субкультуру.

Рок-музика має велику кількість напрямів: від танцювального рок-н-ролу до металу. Зміст пісень варіюється від легкого і невимушеного до похмурого, глибокого і філософського. Часто рок-музика протиставляється поп-музиці (так званій «попсі»), хоча чіткої межі між поняттями «рок» і «поп» не існує, і нема­ло музичних явищ балансують на грані між ними.

Основні центри розвитку рок-музики — західна Європа (особливо Вели­кобританія) і США, внаслідок цього більшість текстів пісень написані англій­ською мовою. Проте хоча, як правило, і з деяким запізненням, національна рок-музика з'явилася практично у всіх країнах. Українська рок-музика з'явилася за часів СРСР в кінці 1960-х років. Термін «рок-музика» дуже розпливчатий і його кордони дуже важко визначити. Інколи його використовують для опису досить малопов'язаних напрямків, таких, як соул та важкий метал. Приналеж­ність деяких стилів музики до рок-музики оспорюється. При визначенні прина­лежності того чи іншого напрямку до рок-кульгури, користуються соціальним та музичним факторами.

1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   37


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка