О. В. Гнидіна (координатор Л. Л. Халецька), Полтавська обл



Сторінка29/37
Дата конвертації19.02.2016
Розмір5.74 Mb.
1   ...   25   26   27   28   29   30   31   32   ...   37
Оглядаючи історичний шлях, який пройшло людство, можна виділити такі періоди у культурно-історичному процесі розвитку художньої культури:

Первісна культура

Культура прадавніх цивілізацій. Єгипет. Месопотамія

Антична культура. Давня Греція. Давній Рим

Середньовічна культура. Візантія. Романський. Готичний

Ренесанс (Відродження)

Новий час. Бароко. Класицизм. Романтизм. Імпресіонізм

Новітній час. Модернізм. Постмодернізм
Стиль (лат. stilus, stylus від грецьк. stylos — гостра паличка для письма).

Стиль епохи — це встановлена єдність художніх принципів, прийомів та за­собів, які використовують при створені витворів мистецтва. В основі кожного стилю лежить спільна ідея, характерна для домінуючої соціальної групи у пев­них історичних умовах.

У мистецтві (художній стиль) — єдність морфологічних особливостей, що відрізняє творчу манеру окремого майстра, національну або етнічну художню традицію, мистецтво епохи, цивілізації.

У мистецтвознавстві виділяються історичні стилі — етапи розвитку мисте­цтва, що відрізняються формальною та змістовною єдністю, єдиним образно-пласткчним ладом у добутках архітектури, скульптури, живопису, декоративно­го мистецтва (готика, Відродження, бароко, класицизм та ін.)

Колір емблеми в учнів групи

Завдання

Стоунгендж Піраміда майя, Мексика

Живопис вперше з'явився близько 15 тис. років тому на стінах печер — печерний живопис. Первісні худож­ники, використовуючи природні пігменти, створюва­ли кольорові розписи, героєм яких був звір — джерело життя (їжа) і водночас смертельна загроза для лю­дини.

Перші скульптурні твори також належать до первісно­го мистецтва. Це були жіночі фігурки — символи ро­дючості, скульптурні або рельєфні зображення звірів. Ще у первісних людей з'явилася потреба прикрашува­ти свій одяг, речі, якими вони користувалися. Заро­джується декоративно-прикладне мистецтво — мабуть, найбільш популярний і розповсюджений вид мистец­тва.

Одне із найдавніших мистецтв — архітектура. Вже в первісні часи вона задовольняла не тільки практич­ні потреби людини в житлі, але й більш складні: пер­вісні люди створювали дивні споруди з велетенсько­го каміння — мегалітичне мистецтво, що відповідало релігійним, культовим потребам, а також використову­валось для перших астрономічних спостережень. Про­тягом 100 тисяч років у первісному суспільстві йшло формування основних видів образотворчого мистецтва

Культура прадавніх

цивілізацій.

Єгипет. Месопотамія

Великий сфшкс (початок III тис. до н. е.)

Одна із найдавніших в світі — культура Стародавньо­го Єгипту. На межі IV—III тисячоліть до н. е., коли формувалася єдина держава під міцною владою фара­она, склався єгипетський канон зображення людини на площині. Це незручний поворот фігури, з'єднання фасу і профілю. Шедевром світової скульптури є пре­красний, вражаючий внутрішньою свободою, образ цариці Нефертітті. Але найбільш знамениті творіння єгипетської культури — це піраміди, що ведуть свою історію від невеликих мастаб («мастаба» — лава) — надгробних плит, потім — східчастих пірамід до най-величезніших у світі пірамід в Гізі. Безліч легенд і таємниць окутують камені цих пам'ятників фарао­нам, пам'ятників великій людській праці й таланту. Величезний єгипетський храм являв собою витягну­тий прямокутник, поділений усередині на три части­ни, розташовані одна за одною: перистильний двір, об­рамлений з усіх боків одним або двома рядами колон, гіпостильна зала, святилище. Будівельна конструкція єгипетських споруд — це стійково-балочна конструк­ція. Незмінюваність цієї конструкції пояснюється її простотою, чіткістю, логічністю.


Колір емблеми в учнів групи

Завдання

Кьольнський собор св. Петра і Марії XIII ст.

Готичне мистецтво, що змінило романський стиль, залишалося переважно культовим за призначенням і релігійним у своїх основах, воно відрізнялося висо­кою художньо стильовою єдністю: домінування лінії, вертикалізм композицій, віртуозна деталювання, що підкорена логіці цілого, неподільний зв'язок скуль­птури та архітектури. Моделлю світобудови стає го­тичний собор, смілива і складна каркасна конструкція якого, безліч пластичних мотивів зі строгою системою їхньої супідрядності, виражали як ідеї небесної та зем­ної ієрархії, так і велич творчих сил людства. Собор був і головним осередком готичного образо­творчого мистецтва — скульптури і живопису (пере­важно у вигляді вітражів). У готичній скульптурі за­стиглість і замкнутість романських статуй змінилися рухливістю фігур, свого роду динамічною відкритістю пластики

Ренесанс (Відродження)

Рафаель. Мадонна Конестабіле

Мікеланджело Буонарроті, Фрагмент фрески Сікстин-ської капели

Відродження, Ренесанс (франц.— renaissance, італ.— rinascimento, епоха в культурному розвитку ряду країн Європи (в Італії XIV—XVI ст., в інших регіонах — XV—XVI ст.), перехідна від Середньовіччя до Ново­го часу й відзначена зростанням світських тенденцій, гуманістичним у своїй основі світоглядом, звертан­ням до античної культурної спадщини, свого роду її відродженням.

Художня культура Відродження була для людства не­минущою неповторною цінністю. На її тлі розвива­лась передова художня культура нового часу. Величез­ний розквіт відбувся у цей час в мистецтві живопису, а також архітектурі та скульптурі. Ця культура була великою мірою світською, значно менш регламентова­ною і догматичною, ніж середньовічна. Вона звернула­ся до давньої античної культури, слідів якої особливо багато було в Італії.

В архітектурі та образотворчому мистецтві епохи Відродження, пронизаних пафосом ствердження краси й гармонії світу, вірою у творчі можливості людини, відкриття почуттєвого багатства і різноманіття навко­лишньої дійсності сполучалося з її аналітичним ви­вченням, розробкою законів лінійної та повітряної перспективи, теорії пропорцій, проблем анатомії тощо.



Культура Ренесансу — антифеодальна* гуманістична, стверджувала уявлення про свободу та гідність осо­бистості. Образ людини в творах Відродження — кон­кретний і психологічний на відміну від ідеального образу античного героя. Великі досягнення були в об­ласті кольору, портретного жанру, в архітектурі. В історії цей час — період великих соціальних конф­ліктів і воєн, час встановлення абсолютистських мо­нархій. Це період великих відкриттів у науці. Це -вік Просвіщення

Леонардо да Вінчі. Схема про­порцій людського тіла


Стиль бароко виник в Італії ще в XVI ст. Пов'язаний з ім'ям великого архітектора та скульптора Лорен-цо Берніні. Термін «бароко» означає «незвичний», «вигадливий». Для бароко характерні вигнуті фор­ми, поривчастість, драматизм, напруженість, вели­ка кількість різноманітного декору, що підкреслював велич і розкішність. Цей стиль став придворним, він уславлював міць влади і церкви. Собори та палаци багато прикрашені скульптурою та живописом, різ­номанітним декором. В образотворчому мистецтві бароко ідеалізація образів сполучається з несподіва­ними композиційними та оптичними ефектами, реаль­ність з фантазією, релігійна афектація з підкрес­леною чуттєвістю.

Класицизм — друге в історії мистецтва після Відро­дження звернення до ідеалів античності. Класи­цизм був дуже регламентований та канонізований (обов'язкова золотисто-коричнева гама, античні або біблійні сюжети, класична центральна симетрична композиція та ін.). У живописі Класицизму основни­ми елементами моделювання форми стали лінія і світ­лотінь, локальні кольори чітко виявляють пла­стику фігур і предметів, розділяють просторові плани картини. Класицизм XVIII—XIX ст. (у закордонному мистецтвознавстві він часто називається неокласициз­мом) формувався переважно в лоні французької куль­тури, під впливом ідей Освіти.

«Зимовий палац» — найбільш яскравий приклад петербурзь­кого бароко ,



Ж. Суфло. Пантеон (колишня церква Сент-Женевьєв у Парижі). (1755-1789 рр.)

Е. Делакруа. «Свобода на барикадах». Лузр. Париж (1830 р.)




Колір емблеми в учнів групи

Завдання

І. Айвазовський. Дев'ятий вал (1850 р.)

Романтизм (франц.— romantisme) — ідейний і ху­дожній рух у європейській та американській культурі XVIII—XIX ст. Зароджений як реакція на раціоналізм і механіцизм естетики класицизму і філософії Освіти, що затвердився в епоху революційного зламу старо­го світоустрою, романтизм протиставив утилітаризму й нівелюванню особистості спрямованість до безмеж­ної волі та нескінченного бажання досконалості і від­новлення, пафос особистої незалежності

Новітній час. Модернізм. Постмодернізм

Ф. Ходлер. Волнування (1900 р.)

Наприкінці XIX ст, у Європі склався стиль модерн («сучасний»), що виник із потреби звільнитися від змішання стилів еклектики, із необхідності створи­ти новий стиль, що відповідав би сучасним потре­бам. Найбільш цікаві досягнення цього стилю були в архітектурі, інтер'єрі, декоративно-прикладному мистецтві, у книжковій графіці та плакаті. Для модер­ну характерна зовнішня декоративність. Головна роль відводилась красивим плавним текучим лініям. Як оз­доблення використовувались рослинні мотиви: ви­гнуті стебла казкових квітів, похилені пелюстки, зви­висті водорості. Часто серед рослин — жіночі фігури, крилаті феї. У живописі модерну зовнішнє, форма було головним, глибина змісту відходила на другий план. В архітектурі були використані нові технічно-конструктивні засоби. Будувалися споруди із підкрес­лено індивідуальним виглядом та асиметричною ком­позицією.




Е. Мунк. Крик (1893) Національна галерея. Осло Експресіонізм

Основні з течій модернізму:

Фовізм (франц.— «хижак», «дикий») — головним за­собом виразності обрано колір; експресіонізм («вираз­ність») — зображення, форма, колір — все підкорене прагненню до підвищеної виразності. Кубізм — деформація світу геометричними формами. Футуризм («майбутнє») — спроба створити мистецтво майбутнього, відкинувши досягнення минулого. Сюрреалізм («надреальне») — реальні предмети та іс­тоти з'являються у неймовірних сполученнях, що дає дивні або жахливі враження від картин. Дадаїзм («нісенітниця») — абсурд, безглузді колажі, своєрідний анархічний бунт, породження потрясінь років війни.

Абстракціонізм — найбільш складна течія. Це безп­редметне мистецтво, відмова від зображення видимої реальності.

Оп-арт («оптичне мистецтво») — передача оптичних ефектів, освітлення картин, конструкцій.



З'явлення обличчя Афродіти Клидської в ландшафті

Поп-арт («популярне мистецтво») витончена розва­га вищого класу


Алгоритм роботи учнів у групах за інтерактивним методом «Ажурна пилка»

Метод дозволяє учням працювати разом, щоб вивчити значну кількість ін-Іформації за короткий проміжок часу, а також заохочує учнів допомагати одне |одному «вчитися навчаючи».

Під час роботи за допомогою методу «Ажурна пилка» учні працюють у різ-|них групах (спочатку в «експертній групі», а потім об'єднуються у домашні [«різнокольорові» групи).

Колективна робота виконується у групах, які мають завдання різної тема-і'тики. Учні об'єднуються у сім груп «однокольорових» (за кількістю періодів \ у культурно-історичному процесі розвитку художньої культури). Кожна група отримує від учителя свою картку-завдання.

Після цього учні об'єднуються у нові «різнокольорові» групи, де вони ста-> ють експертами з тієї теми, яку вивчили. У новій групі учні працюють за схе-' мою.

«Різнокольорова» група






















Експерт

Експерт

Експерт

Експерт

Експерт

Експерт

Експерт

з питання

з питання

з питання

з питання

з питання

з питання

з питання

Первісна

Культура

Антична

Серед-

Ренесанс

Новий

Новітній

культура

прадавніх

культу-

ньовічна

Відро-

час. Баро-

час. Мо-




цивіліза-

ра. Дав-

культура.

дження

ко. Кла-

дернізм.




цій. Єги-

ня Греція.

Візантія.




сицизм.

Постмо-




пет. Месо-

Давній

Роман-




Роман-

дернізм




потамія

Рим

ський. Го-




тизм. Імп-













тичний




ресіонізм





Алгоритм написання синквейну

П'ятихвилинний твір з метою підбиття підсумків уроку та фіксування ду­мок і висновків, що сформулювалися на уроці з теми.

  1. Одне слово. Іменник. Тема.

  2. Два слова. Прикметники. Опис теми.

  3. Три слова. Дієслова. Опис дій за темою.

  4. Фраза з чотирьох слів. Відношення автора до теми.

  5. Одне слово. Синонім до першого.

А. В. Шендрик (координатор С. К. Щербенко), Черкаська обл.

ВЕЛИКІ ЄВРОПЕЙСЬКІ СТИЛІ: АНТИЧНІСТЬ, ГОТИКА, РЕНЕСАНС, БАРОКО, КЛАСИЦИЗМ, РОМАНТИЗМ, РЕАЛІЗМ, ІМПРЕСІОНІЗМ

Мета: дати поняття «стиль»; ознайомити із найбільшими європей­ськими стилями, із творами мистецтва різних європейських стилів; розвивати естетичні смаки, потяг до вивчення мистец­тва, почуття прекрасного через споглядання творів; вихову­вати інтерес до культурно? спадщини різних народів.

Обладнання: підбірка ілюстрацій за стилями (античність, готика, ренесанс, бароко, класицизм), відеоряд, записи музичних творів.

1   ...   25   26   27   28   29   30   31   32   ...   37


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка