О. В. Гнидіна (координатор Л. Л. Халецька), Полтавська обл



Сторінка3/37
Дата конвертації19.02.2016
Розмір5.74 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   37
Художній образ у мистецтві — дух поза плоттю, створений творчою фанта­зією автора і має сугестивний (гіпнотичний) вплив на людину.

об'єктивного й суб'єктивного

раціонально­го й емоцій­ного

конкретного й абстракт­ного

загального й індивіду­ального

частини й ці­лого

форми й змісту

Тримає він у руці різець, перо або. пензель, митець дійсно заслуговує цьо­го імені лише тоді, коли вселяє душу в матеріальні предмети або надає форми дешевим поривам, коли він ідеалізує реальне, яке бачить, і реалізує ідеальне, яке відчуває.

Художній образ єдність:

Олександр Дюма-син

Люди з найдавніших часів прагнули передати і зберегти свої думки, почут­тя і враження. Оскільки тисячоліття тому не у кожного народу був великий


запас слів у мові й не кожен народ мав свою писемність, найпоширенішим видом мистецтва стали музика і танець. А трохи пізніше до них додалися архітектура, живопис, скульптура, театр та декоративно-прикладні види мистецтва.

Розглянемо деякі види мистецтва.

Музика і танець є найдавнішими видами мистецтва. Багато хто порівнює музику з мовою настільки точно правильно підібрані ритм і тональність мо­жуть передавати внутрішній стан людини та її емоції. Вже у країнах Стародав­нього Світу Єгипті, Вавилоні, Греції, Римі, Китаї тощо музиці та співам приділялося багато уваги, тому композитори, музиканти і співаки були досить шанованими людьми не тільки в народі, але й при дворах правителів. Один із найпростіших і розповсюджених інструментів у світі кастаньєти, які виго­товлялися з каміння або твердого дерева. Цим інструментом дуже зручно під­тримувати ритм танцю.

Танцем називається вид мистецтва, що складається з різноманітних рухів, жестів і положень тіла людини, які часто супроводжуються музикою.

У світі нараховується кілька сотень різноманітних танців: від традиційних народних до суперсучасних.

Від грецького танцю сиртакі, індійських катхак, маніпурі й танаша, українських веснянок і російської кадрилі до бугі-вугі, рок-н-ролу, брейк-дансу, року та репу.

По всій Європі танцювали й місцями продовжують танцювати мазурки, польки, вальси і полонези. "

Французькі: котильйон, міньйон, буре, ригодон, гавот.

Російські: тихоня, кадриль, перепляс, гусачок.

Українські:, гуцулка, коломийка.

Білоруські: лявониха (лавониха), янка, крижачок.

Польські: краков'як, мазурка, куяв'як.

Іспанські: фанданго, болеро, качуча, фламенко, пасадобль.

Італійські: тарантела.

Молдавські: жок, хору.

Грузинські: давлурі та лезгинка.

Угорські: чардаш, вербункош.

Живопис

Живопис зображення на плоскості за допомогою фарб пов'язаний виключно із зоровим сприйняттям.

Живописець може зобразити абсолютно усе: тіла живі й неживі, явища при­роди, події справжні та уявні. Мова живопису умовна. Площина полотна не від­повідає простору, фарби палітри не передають точного забарвлення реальних предметів, враження освітленості, що створюється засобами живопису, не спів­падає із сонячним світлом, найчорніша фарба, що є у розпорядженні живописця, тільки у 60 разів темніша від найбілішої, адже колір має десятки тисяч відтінків, які можна вловити. Нарешті все в природі перебуває в русі, а на картині зоб­ражена лише одна мить. Тому призначення митця переказати мовою мисте­цтва, пропустивши через свої почуття і світорозуміння те, про що розповіла йо­му видима натура.

Живопис вид образотворчого мистецтва, у якому художні твори створю­ються за допомогою фарб, що наносяться на яку-небудь тверду поверхню. Ху­дожники використовують олійні фарби, акварель, гуаш, пастель, туш, вугілля, крейду тощо.

Крім того, існують ще фрески (спеціальні водяні фарби, котрі наносяться на сиру штукатурку), вітражі та мозаїки.

Малюють також силікатними фарбами, які закріплюються на предметі за допомогою випалювання (високої температури).

Жанри живопиа/

Залежно від того що зображено на полотні, живопис поділяється на такі жанри:

  • історичний (історичні персони та події);

  • побутовий (сцени із життя людей різних класів і способу життя);

  • батальний (сцени бою);

  • анімалістичний (зображення тварин);

  • пейзажі (зображення природи) та інші.

У живописі існує розподіл залежно від його призначення:

  • монументально-декоративний (стінні розписи, панно);

  • станковий (картини);

  • декораційний (ескізи театральних і кінодекорацій та костюмів);

  • іконопис;

  • мініатюра (ілюстрації рукописів, портрети тощо), а також діорама і панора­ма.

Архітектура

Архітектура це не просто зведення споруд, що відповідають своєму при­значенню. Архітектор прагне створити довершений художній образ. І неважливо, йдеться про палац чи про склад. Давні римляни, наприклад, зуміли перетвори­ти на справжній шедевр архітектури навіть водопровід. Через абстраговані уяв­лення незграбність і легкість, громіздкість і стрункість, щільність і свободу, суворість і декоративність архітектура передає образи людини і світу, який її оточує. Міцність, користь, краса складові частини справжнього витвору архі­тектури. Навіть найрозкішніший палац створюється для того, щоб у ньому жити.

Пам'ятник архітектури не може існувати у штучному музейному про­сторі як картина або скульптура. І справа не в тому, що розміри і маса споруди не дозволяють вивезти її будь-якому колекціонеру. Наприклад, брами фортеці міста Вавилона буЛо переправлено до Берліна і вміщено під музейні склепін­ня. Складність полягає в іншому: архітектурний пам'ятник тісно пов'язаний із навколишнім світом. І неможливо розірвати цю єдність, не зруйнувавши цілісного художнього образу.

Кожен вид мистецтва має особливі, властиві лише йому засоби і прийоми створення художнього образу, свою неповторну художню мову.

В архітектурі використовують такі засоби і прийоми створення художньо­го образу:

  • архітектурна конструкція (враховує фізичні властивості матеріалів — опір, міцність, вагу);

  • принцип тектоніки — гармонійного поєднання різних частин споруди, що створює враження її стійкості, закінченості, природності споруди (атек-тонічний ефект — порушення принципу тектоніки);

  • декор (лат. «належний») — використовується для створення особливого ху­дожнього ефекту; декоративні деталі повинні саме відповідати конструкції, підкреслювати її будову;

  • масштаб — враження від величини будівлі — виразний засіб архітектури;

  • форма — зовнішній контур споруди — буває простою і тяжіє до правильної геометричної фігури (симетрична або асиметрична);



Симетрична Асиметрична










легко сприймається

дисгармонія, збуджує уяву

  • пропорції — відповідність архітектурних форм одна одній і будівлі (найваж­ливіший елемент художньої мови архітектури);

  • ритм — викликає певні відчуття: спокою, стійкості, вільного природного руху, ніби долає сили земного тяжіння (готика — вікна, колони, елементи скульптурної декорації);

  • внутрішній простір — мета архітектурних конструкцій (світло, колір). Кон­струкції, форма і простір, пропорції і ритм, світло і колір утворюють єд­ність характерних ознак розвитку архітектури — стиль. Стиль архітектури, як і інших видів мистецтва,— це, з одного боку, зовнішня форма художньо­го образу, а з іншого — відбиття уявлень певної епохи.

Саме в архітектурі найповніше і найточніше відбиваються художні ідеали певного історичного періоду. Стиль епохи — це передусім стиль архітектури.
Найбільші архітектурні споруди світу

Найбільшу єгипетську піраміду — піраміду Хеоцса — будували близько 20 років. Над її спорудженням працювали чотири тисячі мулярів-професіоналів і ще кілька тисяч простих людей були зайняті на підсобних роботах. Висота піраміди — 147 метрів, ширина одного боку — 230 метрів. На її будівництво пішло 2300 тисяч блоків вагою близько 2,5 тонни кожний.

Знамениті вежі світу: Падаюча вежа в Пізі (Італія) висотою 56 метрів, побу­дована у 1174—1372 роках; Ейфелева вежа в Парижі (висота близько 300 м), по­будована для Всесвітньої виставки у 1889 році інженером А. Г. Ейфелем; Остан-кінська телевізійна вежа в Москві висотою 533 метри, побудована у 1960—1967 роках.

У Тайвані наприкінці 2004 року було введено в експлуатацію 101-повер-ховий хмарочос висотою 508 метрів. Будинок прославився не тільки своєю ви­сотою, але й інженерними досягненнями — найшвидшими ліфтами у світі, що піднімаються зі швидкістю близько 63 км/год. Для того щоб потрапити з пер­шого поверху на 89-й, де знаходиться головний оглядовий майданчик будинку, знадобиться всього 39 секунд.

Найвищий готель у світі — Бурж Аль Араб, що знаходиться у 15 кілометрах від міста Дубай (Пакистан). У будинку 56 поверхів, а висота його — 321 метр.

V. ПЕРЕВІРКА ЗАСВОЄНИХ ЗНАНЬ

  1. Презентація результатів роботи кожної групи.

  2. Тестування за вивченим матеріалом. Запитання для тестів

1. Найдавніший вид мистецтва:

  • живопис;

  • архітектура;

  • музика і танець.

2. До якого виду мистецтва відноситься архітектура:

  • часові;

  • просторові;

  • просторово-часові?

3. «Cultura literarum> у перекладі звучить як:

  • «оброблення грунту»; —«оброблення духу»;

  • «оброблення розуму».

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Підготувати інформацію з різноманітних джерел (літературних, преси, Ін-тернету тощо):

перша група: найвідоміші архітектурні пам'ятки Давньої Греції та Давньо­го Риму;

друга група: найвідоміші пам'ятки епохи середніх віків.

СЛОВНИК ДО ТЕМИ

Культура — це сукупність досягнень людського суспільства у виробничому, суспільному та духовному житті.

Культура художня (мистецтво) — це вид духовного освоєння дійсності лю­диною, що має на меті формування й розвиток її здатності творчо перетворю­вати довкілля і саму себе за законами краси.

Художній образ у мистецтві результат відображення типового (загально­го, що найчастіше повторюється, характерного) в дійсності у вигляді естетичної реальності, що передана специфічними засобами мистецтва: словом, звуками, фарбами, пластикою, в мармурі, в глині тощо.

ТЕМА 2. ВІЗУАЛЬНІ МИСТЕЦТВА
/. О. Цунікова, О. М. Ферапонтова, Ю. Б. Саприкіна (координатор С. М. Лобинцева), Донецька обл.

АРХІТЕКТУРА. ВИДИ, ХУДОЖНІ ЗАСОБИ. СКУЛЬПТУРА

Мета: визначити роль архітеюури та скульптури в житті людини, опанувати їх художньо-образну мову; вчитися характеризу­вати художньо-образний зміст скульптурних та архітектурних творів, формулювати власні враження, отримані під час спіл­кування із мистецтвом, використовуючи спеціальну мисте­цьку термінологію; розвивати естетичний смак, здатність да­вати естетичну оцінку художнім творам; виховувати інтерес та необхідність спілкування з мистецтвом.

Обладнання: відеофрагменти відеофільму № 2, № 3 із електронного посіб­ника, ілюстративний матеріал, лекції з електронного посібни­ка, фрагменти.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань, узагальнення та закріплення вивченого.

Ключові слова: архітектура, скульптура, кругла та рельєфна скульптура, ба­рельєф, горельєф, контррельєф, монументальна, станкова, декоративна скульптура, паперопластика.

Хід уроку

Прекрасне пробуджує добре.

Д. Кабалевський

і. ОРГАНІЗАЦІЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Оголошення теми та завдань уроку. II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ У ФОРМІ БЕСІДИ ЗА ЗАПИТАННЯМИ

  • Чи є різниця між поняттями «мистецтво» і «культура»?

  • Чому людина прагне оточити себе мистецькими творами?

  • Чи можна визначити смак людини за улюбленим видом мистецтва?

  • Що таке художній образ?

  • Чи однакові художньо-виразні засоби мають жанри мистецтва?

? III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

? Учитель. Протягом багатьох століть архітектурні об'єкти служили лю-\ дині не тільки для праці, навчання, відпочинку, але й несли у собі інші важ-. ливі якості: формували уявлення про красу, викликали певні почуття та настрій. Краса архітектурних споруд оспівувалася в художніх творах, але мало хто при Г
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   37


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка