О. В. Гнидіна (координатор Л. Л. Халецька), Полтавська обл



Сторінка37/37
Дата конвертації19.02.2016
Розмір5.74 Mb.
1   ...   29   30   31   32   33   34   35   36   37
світлова реклама (лайтбокси, дороговкази, електронні табло, світлові виві­ски підприємств, газосвітлові оголошення, «бігаючі рядки»);

  • реклама на транспорті (зовнішнє оформлення автомобілів, реклама в са­лоні);

  • ярмарки, професійні зустрічі, спеціалізовані постійно діючі і пересувні виставки (презентації, прес-конференції, «круглі столи», зустрічі з фахів­цями, демонстрація товарів, дегустація продуктів та виробів, усна рекла­ма);

  • Інтернет (слай-фільми, рекламна відеоекспрес-інформація, відео каталоги, оголошення).

    Засоби масової інформації дозволяють:

    • оптимально вирішувати завдання рекламування;

    • впливати на певні групи людей в залежності від їх інтересів і купівельної спроможності, від географії проживання потенційного споживача;

    • відповідати запитам споживачів і формувати попит.

    VI. ПОВІДОМЛЕННЯ УЧНІВ Засоби реклами

    Щоб захопити увагу читача, рекламісти застосовують сучасні види друку, фотоілюстрації та репродукції, виконані в різноманітних кольорових рішеннях. Реклама сьогодні більш ніж будь-коли залежить від зримих образів, і комуніка­тивний процес створюється за такою формулою: 10 % письмового тексту, 20 % усного тексту, 70 % зображення.

    Беручи свій початок із народної творчості, реклама і нині використовує її традиційні виразні засоби. Такі форми усної народної творчості, як прислів'я, приказки, частівки, казки знаходять своє сучасне вираження у рекламних сло-ганах (девізах), закликах, текстових коментарях до відеоряду, пісенному супро­воді. Близькими до народної є й інші риси рекламної творчості: створення іде­альної реальності та певних стереотипів, особлива форма побудови сюжету та його повторюваність, казкове перевтілення та антропоморфізм (надання речам людських рис). Проте на відміну від народної творчості, рекламні сюжети завж­ди оптимістичні, акцентують увагу на позитивних аспектах життя.

    Сучасна реклама, створена професіоналами, також стає джерелом народної творчості: частівок, анекдотів, приказок і сприймається своєрідним кодом у спіл­куванні. Рекламне світобачення демонструє нам казковий довершений і устале­ний світ реалізації можливостей та задоволення потреб. Таким чином, реклама, збагатившись засобами та методами народної творчості, рухається далі.

    На ранньому етапі свого розвитку реклама збагатилася новими художніми засобами, запозиченими з модернізму. У рекламі стали використовувати майже всі засоби та методи цього напряму мистецтва — подання утилітарних речей як предметів мистецтва, надання їм ознак нової технократичної краси та трансля­ція в уявленні споживача.

    І нині у рекламній творчості знайшли своє відображення краса урбанізова-ного світу, відкрита футуристами; захоплене ставлення до кольору та лінії як у абстракціоністів; порівняння виробів масової продукції з творами мистецтва як у дадаїстів. Кубізм запропонував по-новому побачити й оцінити красу пред­метного світу, проникати у мистецтво, сюрреалізм збудив фантазію рекламістів своєю абсурдністю. Нове ставлення до речі призвело до вивільнення кольору, який і тепер є основним виражальним засобом реклами. Важливу роль у цьому відіграло удосконалення процесів репродуціювання та тиражування, шо вико­ристовують у своїй рекламній творчості представники мистецтва постмодерніз­му, зокрема поп-арту.

    Прогрес фотографії, поліграфії, телебачення, комп'ютерної техніки, зокрема комп'ютерної графіки, розвиток масової культури відбились на рекламній твор­чості, яка ввібрала в себе художній потенціал модернізму, використовуючи різні прийоми: асоціативні композиції та геометричну абстракцію, колаж, натуральні предмети в живопису, оригінальне сполучення лінії та кольору тощо. Новатор­ство модернізму було втілене у рекламному дизайні, виявилося у виникненні нових друкарських стандартів тощо.

    З часом реклама, що досягла певного художнього рівня, виробила свої влас­ні засоби виразності й почала безпосередньо впливати практично на всі види сучасної художньої творчості. Вона захопила в орбіту свого впливу живопис, театр, кіно, телебачення, літературу, наклала специфічний відбиток на повсяк­денний побут, навіть на прояви суспільної поведінки.

    Учитель. Реклама як особливий вид художньої творчості починає впли­вати у зворотному порядку не тільки на суспільне життя, а й на мистецтво та художню культуру, які в свою чергу вбирають у себе засоби та методи реклам­ної творчості. У сучасному мистецтві відображаються специфічні ознаки рекла­ми: емоційно-ігрові засади, гранично природна простота, загальнодоступність, наочна плакатність, часом цілеспрямований наївний примітив. Характерна для реклами і естетизація утилітарних, звичайних речей, що знайшло відобра­ження у сучасній художній культурі.

    Сучасній рекламі притаманні яскраво виражений утилітарний характер, на­явність художньої виразності. Для дієвого впливу на споживача вона звертаєть­ся до засобів і методів мистецтва. Це дає можливість дивитись на рекламу як на особливий нетрадиційний вид сучасного мистецтва.

    Оскільки рекламу націлено на реальне задоволення потреб та масове сприйняття, у ній поруч із естетичним присутнє утилітарне начало, тому рекламне мистецтво не може бути елітарним. Розглядаючи механізм ко­ристування речами, реклама сприяє поширенню правил етикету, інформує про них через образну систему знаків, звертає увагу на манери та пристой­ність. Вона дає зразки культури спілкування, непрямо викладає елементар­ні правила ввічливості. Через створену модель втілюються зразки поведінки та статусні ролі. Реклама пропонує споживачеві вже естетизовану схему по­ведінки та зовнішнього вигляду, показуючи за допомогою художніх засобів, якими мають бути мова, одяг, міміка, жести і т. ін. Товар у рекламі набуває візуального вираження і естетичного «оформлення», а, ставши модним, фор­мує певний стиль життя.

    Як вид соціальної взаємодії реклама апелює до загальнолюдських цінно­стей, використовуючи механізми художнього сприйняття, несе в собі велику образність, яскравість і видовищність, ще дає їй можливість естетизувати по­ведінку людини. Через наслідування, переконання, стандартизацію та схема­тизацію реклама деякою мірою закріплює у свідомості споживача реклами як такої естетичні цінності, норми його поведінки на рівні повсякденного буття. Будучи оригінальною формою відображення дійсності, особливим нетрадицій­ним тривіально-синтетичним видом сучасного мистецтва, реклама використо­вує весь арсенал художньо-виразних засобів для впливу на свідомість спожи­вача і його поведінку.

    Рекламу зазвичай спрямовано не на високі духовні переживання людини, а на повсякденні потреби та інтереси. Вона має бути простою і зрозумілою, адже розрахована на середньостатистичного споживача та стандартизовану колектив­ну поведінку, тому її виразність є спрощеною, доступною для всіх. У той же час не можна не відзначити позитивної ролі для громадськості соціальної реклами та значення політичної реклами у житті держави.

    Специфічність реклами як специфічного виду мистецької діяльності зумов­лена її спрямованістю на побут і повсякденність, проте вона буденне підносить до рівня прекрасного, спонукаючи споживача відчути естетичну насолоду від контакту з речами тривіальними і повсякденними.

    Реклама вбирає у себе всі складові культури від науки до мистецтва, син­тезує їх та адаптує до повсякденної свідомості, стає своєрідною культурною уні-версалією. У створенні реклами органічно поєднуються художні засоби різних видів мистецтва: архітектури, скульптури, декоративно-прикладного мистецтва, графіки, живопису, літератури, театру, кінематографії. Художня образність ре­клами створюється за допомогою синтезу засобів виразності різних видів мистецтва: колажу, комбінаторики, еклектики, поєднання несумісного.

    Можливості реклами у нашій країні реалізовані недостатньо. Хоча реклама насамперед націлена на товари першої необхідності, вона не є тільки споживаць­ким феноменом, вона також є частиною художньої культури. Використовуючи нові засоби виразності, реклама впливає на естетичну свідомість людей, сприяє формуванню принципу єдності краси та користі у повсякденності.

    Проте для формування естетичного смаку та художньої культури людей сьогодення потрібно спрямувати рекламу на твори мистецтва. У розповсюджен­ні інформації про розвиток і становище мистецтва реклама може краще виявити себе як явище художньої культури. На нинішньому етапі реклама всебічно про­никає у загальні культурні процеси, зрощується з ними і стає своєрідним відоб­раженням тривіальної культури.

    VII. ПІДСУМОК УРОКУ

    Експрес-опитування

    • Чому XX століття називають століттям дизайну та реклами?

    • Поясніть значення термінів «дизайн», «реклама».

    • Який вплив має реклама на суспільство?

    • Назвіть основні види дизайнерської діяльності.

    • Як здійснюється розповсюдження рекламної інформації через засоби масо­вої інформації?

    • Які напрями мистецтва здійснили вплив на формування дизайну, рекла­ми?

    • Які художні зображальні засоби використовує реклама?

    • Наведіть приклади високохудожньої реклами.

    • Як сучасні науково-технічні досягнення та технологічні умови впливають на розвиток дизайну?

    • Назвіть засоби розповсюдження рекламної продукції.

    • Що дає підстави вважати дизайн феноменом художньої культури XX сто­ліття?

    • Висловіть власні судження про роль реклами у розвитку художньої культу­ри.

    VIII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
    На вибір:

    • створити ескіз дизайну побутового виробу у руслі «культурологічного під­ходу»;

    • запропонувати власний сценарій рекламного відеоролика про охорону дов­кілля або шкідливість тютюнопаління;

    • виконати рекламний плакат про роботу шкільного самоврядування, спор­тивної секції, танцювального гуртка тощо.

    ТЕМА 5. ХУДОЖНЯ КУЛЬТУРА РІДНОГО КРАЮ

    К. М. Полєтаєва (координатор А. І. Велікандо), м. Луганськ

    ХУДОЖНІ НАПРЯМИ ТА СТИЛІ В ПАМ'ЯТКАХ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВА РІДНОГО КРАЮ

    Мета: охарактеризувати особливості архітектури II половини XVIII ст., познайомити дітей з пам'ятками архітектури рід­ного краю, розглянути вплив бароко і класицизму на архі­тектурні пам'ятки рідного краю, формувати систему цінніс­них орієнтацій, виховувати у дітей витонченість сприйняття творів мистецтва. Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

    Хід уроку

    1. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА Оголошення тами та завдань уроку.

    2. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

    Вступне слово вчителя

    XVIII століття — доба розквіту та піднесення української національної куль­тури. Саме на цьому етапі Україна здійснила якісний прорив у всіх напрямках художньої творчості. Наприкінці XVIII ст. в українському мистецтві з'явилися ознаки нового європейського стилю — класицизму, але повноцінного виявлення він набув уже у наступному столітті.

    Руїна кінця XVIII століття накладала відповідний карб на всі напрями ду­ховного життя, спричинила занепад професійної художньої творчості. Під ти­ском украй несприятливих історичних реалій висхідний розвиток художньої культури було загальмовано. В українській архітектурі II половини XVIII ст. співіснували різні стилі. Вашій увазі пропоную розглянути стилі бароко, роко­ко і класицизму в Україні та країнах Європи.

    III. ПОВІДОМЛЕННЯ УЧНІВ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ
    Учитель. Заслухаємо доповіді учнів.

    (Розповіді супроводжуються переглядом архітектурних споруд.)

    Бароко

    Для українського бароко характерні зовнішні ознаки: динамічність форм, нерівність та розірваність ліній, тяжіння до драматизму, широке застосування декоративних оздоблень, символічних та алегоричних образів. Проте водночас воно має власні духовні витоки. В оригінальних формах нього стилю зводив будівлі Степан Ковнір. За його участю споруджено ковнірський корпус, дзві­ниці на Дальній і Ближній печерах Києво-Печерської лаври, Кловський палац у Києві, церкву Антонів і Феодосія у Василькові. Кращі риси українського ба­роко розвинув Іван Григорович-Барський. Першою роботою будівничого ста­ло спорудження міського водогону в Києві. Центральною спорудою в його ро­боті був павільйон-фонтан «Феліціан». За його проектами у Києві споруджено Надбрамну церкву з дзвіницею у Кирилівському монастирі, Покровську церкву, церкву Миколи Набережного на Подолі, бурсу Києво-Могилянської академії, дзвіницю Успенського собору.

    У творчості простежуються перші паростки класицизму.

    Першим зразком стилю бароко можна вважати церкву Іль-Джезу в Італії, архітекторами якої є Дж. Б. де Віньоло та Дж. дела Порте. Великий вклад у ство­рення церковної архітектури бароко внесли майстри: Карло Мадерна, Франче-ско Барроміні, Лоренцо Берніні.

    За часів Єлизавети Петрівни розцвітає бароко в Росії. Представником цьо­го стилю був італієць Франческо Бартоломео Растреллі (Зимовий палац, Вели­кий палац у Петергофі, палац Катерини у Царському Селі, собор Воскресіння у Смольному монастирі).

    Записи

    Риси бароко: динамічність форм, нерівність та розірваність ліній, тяжіння до драматизму, широке застосування декоративних оздоблень, символічних та алегоричних образів. Великий вклад у створення церковної архітектури бароко внесли майстри: Карло Мадерна, Франческо Барроміні, Лоренцо Берніні.
    Рококо

    Рококо у Франції виникло в останні роки правління короля Людовіка XIV. Більшість будівель рококо власні будинки французької аристократії. В епоху рококо побудований готель Субіз у Парижі, ансамбль трьох майданів у Лота­рингії, цей ансамбль завершив епоху рококо.

    Всередині XVIII століття в українську архітектуру прийшов новий захід­ноєвропейський стиль рококо. Він є подальшим розвитком бароко і відрізняєть­ся від нього деталями декоративного оздоблення. На зміну досить важким і гро­міздким барочним формам приходять делікатні ажурні прикраси рококо. Будівлі в цьому стилі на українських землях споруджувалися переважно за проектами іноземних будівничих. У стилі рококо збудовані Андріївська церква у Києві за проектом В. Растреллі, Собор Святого Юра у Львові архітектором М. Ур-банік та Я. де Вітт, міська ратуша в Бучачі архітектор Б. Меретіні.

    Записи

    Риси рококо: витонченість, грайливість, легка розважність. Виявився стиль у декоративних мотивах. Прийшов стиль із Франції.

    Класицизм

    В архітектурі утвердився новий художній напрямок класицизм, що грун­тувався на античних традиціях мистецтва Давньої Греції та Давнього Риму. Осно­вним принципом архітектури стало застосування античної ордерної системи на тлі простих і чітких геометричних форм. Як і в усій Європі, в Україні з кін­ця XVIII століття будуються поміщицькі маєтки з великими парками, пишними палацами й численними службовими приміщеннями. Класицизм був своєрід­ною реакцією на бурхливий і напружений стиль бароко. У спокійних і суворих класичних формах зведено палаци гетьмана К. Розумовського в Почепі, Яготині, Глухові, Батурині (архітектор Ч. Камерон), палац П. Заводського в Ляличах (ар­хітектор Д. Каваренгі).

    В архітектурі Франції перехід від замку до палацу можна простежити, порівнявши дві будівлі: Люксембурзький палац у Парижі та палац Мезон-Лаф-фід під Парижем. Саме у Франції сформувався новий стиль у мистецтві кла­сицизм. Вершиною розвитку нового напрямку в архітектурі став Версаль — ре­зиденція французьких королів.

    Жоден із європейських стилів не існував у мистецтві Англії у XVII—XVIII ст. тому що вони прийшли до Англії пізніше. Риси бароко і класицизму могли пе­реплітатися у творчості одного зодчого або навіть в одній будівлі. Зміни в анг­лійській архітектурі прийшли з ім'ям Ініго Джонса («Куниз-Хаус», «Банкетінг-Хаус») та Крістофера Рена («Собор Св. Павла»).
    Записи

    Класицизм сформувався у Франції. Вершина розвитку цього напряму — Версаль.
    IV. РОЗГЛЯД ПАМ'ЯТНИКА АРХІТЕКТУРИ МИХАЙЛО-АРХАНГЕЛЬСЬКОІ ЦЕРКВИ

    Учитель. Михайлівська церква була побудована в 1787 році, тобто в той час, коли класицизм ще тільки входив у моду. Невідомі будівники з простих російських та українських селян побудували цей монументальний пам'ятник архітектури. Він не відрізняється особливою пишністю форм, хоча саме вони притаманні українському зодчому. Тут інша школа. Більшість будинків, палаців і культових споруджень ще будувалися за старими зразками. Тут перед глядачем постала чітка архітектурна гармонія із найпростіших просторових гам. Будинок різко відрізнявся від сучасних. Інші ритми, композиція, деталі. Пам'ятники, які збереглися, підтверджують це.

    Споруда одна з перших на Південній Україні витвір суворої класики, без завитків і різьблення, які відрізняли українське бароко.

    У наш час частину будови приписують поміщикам Міоковичам. Це тому, що на стіні південного переділу за колонами портика зберігся меморіальний надпис: «Состроена Авраамом и Исааком Миоковичами, 1787 г.».

    Зовнішньому вигляду церкви цілком відповідає його інтер'єр, являючи со­бою високий, світлий зал без хор, який переходить у високий простір. Тут роз­міщений невеликий круглий зал, він представляє собою ротонду, вписану у куб зовнішнього об'єму, увінчану сферичним куполом. Стовпів і колон приміщення не має. Підробних коштовностей немає.

    Живопис під куполом і на лопатках люнет масляний. Картини являють собою біблійні мотиви. Ці малюнки мають художню та історичну цінність. Знач­ну художню цінність мав дерев'яний іконостас, але він- не зберігся.

    У центральному барабані купольне сферичне покриття. Дах залізний, на­гадує дзвони. По колу барабана розташовані напівкруглі вікна. Вежа побудована в стилі строгого класицизму, однак, не дивлячись на це має свій неповторний ві­зерунок. Будова має ще два входи, але на даний час їх не використовують. Вхід до дзвіниці (головний вхід) побудований у вигляді арки. Над ними розташовані ікони, присвячені життю і проголошенню дива Архангелом Михайлом.

    Західна башта була збудована пізніше основної будівлі, але з того ж матеріа­лу. Будівля збудована практично і міцно. Товщина стін дорівнює 1,3 м. Панів­ний фасад будівлі охоплює два поверхи. Верхній і нижній шар вікон повторю­ються в розмірах по усій будівлі. Фундамент міцно тримає стіни будівлі. При основі блоки більші, ніж при карнизі. Узорів на стінах немає, крім природного візерунка каміння.
    Записи

    Михайлівська церква була побудована у 1787 році. Споруда одна із пер­ших на Південній Україні витвір суворої класики, без завитків і різьби, які відрізняли українське бароко. Архітекторами церкви вважають братів Міокови-чів — Авраама та Ісаака.

    V. ВИСНОВОК

    Учитель. Сьогодні ми познайомилися з видами архітектури бароко, рококо, класицизм. Побачили, у чому їхня різниця. Познайомилися з найвидат-нішими архітекторами та їх роботами, а також дізналися про витвір мистецтва, яке знаходиться в нашому селі. Михайло-Архангельська церква для нас це частина нашої історії, це гордість нашого села. Адже тільки відчуваючи гордість за досягнення того, що маємо, що ми збережемо для майбутнього ми можемо сподіватись,, що молоді українці виростуть справжніми патріотами.
    VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

    Написати відгук на тему «Пам'ятки нашого селища».

    В. В. Кондратова, Кіровоградська обл.

    ВІЗУАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО КІРОВОГРАДЩИНИ

    Мета: ознайомити учнів з творчістю видатних митців Кіровоградщи-ни, розвивати вміння аналізу-інтерпретаціТ творів мистецтва, виховувати повагу до художньої спадщини рідного краю.

    Тип уроку: комбінований.

    Дидактичний комп'ютерні презентації «Архітектура Кіровоградщини», «Ві-матеріал: зуальне мистецтво Кіровоградщини».

    Хід уроку:

    1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ Оголошення теми та завдань уроку.

    2. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

    Запитання до учнів:

    • Із чого почалася історія нашого міста?

    • Яка особливість географічного розташування Кіровоградщини?

    • Яких видатних композиторів Кіровоградщини ви знаєте?

    • Хто з митців театрального мистецтва приніс славу нашому місту?

    • Які хореографічні ансамблі нашого міста ви знаєте?

    III. ПОЯСНЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ Слово вчителя

    Ми вже з вами говорили, що любов рідної країни починається з любові до рідного міста, села. Ця любов неможлива без знання історії рідного краю, істо­рії рідного міста. Людина, яка не знає своєї історії,— не має майбутнього.

    Історичні знання тісно пов'язані і з вивченням архітектурних пам'ятників давнини, творів мистецтва.

    Отже, сьогодні ми з вами поговоримо про візуальне мистецтво нашого краю.

    • Давайте пригадаємо, що таке архітектура? (Архітектура — мистецтво про­ектування і будівництва будинків, споруд та їх комплексів, які формують просторове середовище для життя і діяльності людини. Архітектура вод­ночас є частиною матеріальної культури і мистецтва.)

    • Які архітектурні стилі ви знаєте? (Класицизм, еклектика, бароко, ампір, мо­дерн, рококо та ін.)

    • 3 якими архітектурними стилями ми зустрічаємося в місті Кіровограді? Коли ми з вами починали працювати над проектом «Художня культура

    Кіровоградщини», то кожен з вас обрав групу, в якій би хотів працювати. Сьо­годні висвітлить поставлене мною запитання група «Архітектори».

    (Діти, що входять до групи «Архітектори*, розповідають про стилі архітек­тури міста Кіровограда та видатних архітекторів за допомогою комп'ютерної презентації «Архітектура Кіровоградщини*.)

    Архітектори. В Кіровограді при вивченні архітектурних пам'ятників зустрічаємося найбільше зі стилем модерн (мотузкоподібні будівлі грати, бал­кони, ворота). Всіх, хто приїжджає до нашого міста, вражає велика кількість ко­ваного металу, тому наше місто ще називають «маленький Париж».

    Заснування нашого міста належить до середини XVIII ст. і тісно пов'язане зі створенням за розпорядженням Російського уряду на півдні країни для оборо­ни від турків і татар лінії військових поселень, відомих під назвою Нова Сербія. Доручивши сербові Івану Хорвату переселити на ці землі сербів, чорногорців, болгар і волохів, уряд цариці Єлисавети водночас почав будувати тут укріплен­ня. Наприклад, у 1752 році за царським указом у цих місцях зведено земляну фортецю Святої Єлисавети, над самою річкою Інгулом між двома її притока­ми Сугоклеєю і Грузькою. Засновуючи тут фортецю, царський уряд мав намір використати її й для боротьби проти народних повстань. Земляне укріплення мало форму шестикутника, оточеного волами і глибоким ровом із водою. Вони завершувались дерев'яною стійкою з трьома баштами, на яких знаходились гар­мати, завезені сюди з ліквідованих фортець.

    У1757 році у слободі налічувалося всього 128 дворів. Через ЗО років —1052 бу­динки. З 1764 року слобода біля фортеці стала центром Єлисаветградської про­вінції, а з 1775 року отримала назву м. Єлисаветграда. У 40-х роках XIX ст бу­ли сплановані квартали. У 1845 році через Інгул, що перетинав місто, зведено міст.

    Культова архітектура в ЗО—40-х роках XIX ст. характеризувалась спору­дженням у місті храмів Ковалівська церква (1849 р.), збудована за проектом В. Стасова — мотив псевдоросійського стилю, що був ілюстрацією візантійських і поверхово інтерпретованих древньоруських архітектурних форм.

    У II половині XIX ст.— на початку XX ст. в Єлисаветіраді мистецтво мі­стобудування досягло високого рівня. Архітектори міста Москаленко, Пау-ченко, Лішневський вдало використовували такий поширений вид прикладно­го мистецтва, як художнє кування та художнє литво (Кавалерійське училище, завод сільськогосподарських машин братів Ельворті). Проводилося лиття архі­тектурних деталей кронштейнів під балкони, огорожі балконів та внутріш­ніх переходів, колон та стовпів. В цілому ряді робіт трапляються фрагменти художнього металу Москви, Праги, Парижа, повторені місцевими майстрами в менших масштабах або у спрощеному вигляді. Наприклад, «Золоті ворота», що з Франції XVI ст. прийшли в Москву XVII—XVIII ст., а у нашому місті повторені наприкінці XIX ст., грати над дверима по вулиці Декабристів, 8, ви­конані за мотивами французького майстра Шарля Пої особистого коваля Лю­до віка ХНІ.

    У II половині XIX ст. романтичний напрямок у містобудуванні, для якого характерне «цитування» архітектурних пам'яток минулих епох, об'єднав стилі з префіксом «нео» — неоготика, необароко, неоруський стиль. На вулицях Єли-саветграда з'являються справжні невеличкі палаци — мавританські, барокові. Набули популярності будинки, на фасадах яких поєднались готичні та класи­цистичні, барокові та ренесансні мотиви.

    У м. Кіровограді залишилося близько 40 старовинних будинків, більшість яких розташовані на центральних вулицях міста.

    Найвидатніший архітектор міста — Яків Васильович Паученко. За його проектами було побудовано будинок жіночої гімназії, театр -«Ілюзіон», будинок Вайсенберга (нині — облздороввідділ) у ренесансно-барокових формах; готич­ний двір (нині — приміщення СБУ), готель «Версаль» (нині — мистецький фа­культет педуніверситету), лікарня Гольденберга (нині — лікарня № 3) у «маври­танському» стилі; лікарня Св. Анни (нині — лікарня № 2), приватний будинок (нині — музей О. Осмьоркіна) у формах неоруського стилю.

    Всі будівлі майстра вражають своєю віртуозністю цегляної кладки, чудовим малюнком металевих прикрас, гармонією архітектурних форм.

    Місто Кіровоград називається містом Я. Паученка.

    Олександр Лішневський обіймав посаду міського архітектора у 90-ті рр. XIX ст. Він віддавав перевагу великим імпозантним будівлям. За його проекта­ми збудовано жіночу гімназію та Пушкінське училище у неоруському стилі.

    Найгарніша вулиця нашого міста — Двірцева (нині — вулиця Леніна). На її початку знаходиться церква Покрова Богородиці (Ковалівська церква), яка була збудована за проектом архітектора Андрєєва у 1840—1852 рр.

    Церква збудована у неоруському стилі, який був своєрідною згадкою про ар­хітектуру храмів часів середньовічної Русі та Московське бароко XVII — почат­ку XVIII ст. Для цієї церкви характерне тяжіння до чепурних, білих деталей. Основні принципи, за якими сформовано план церкви (христово-купольна схе­ма), народилися у творчій архітектурі давньої Візантії та були розвинуті україн­ськими архітекторами.

    Далі — імператорський класичний будинок, у якому знаходиться райвідділ міліції. Але раніше це був офіцерський клуб. Тут влаштовувались танцювальні вечори і бали, проходили театральні вистави. Цей будинок споруджено в стилі пізнього ампіру, за проектом архітектора Вільгельма Верлона, всередині XIX сто­ліття. Південний фасад привертає увагу головним входом у вигляді вбудованої галереї з аркою, простінки якої скріплені балюстрадою із балясинами. Підви­щене північне крило фасаду приваблює вдалим ритмічним членуванням спаре­них пілястр стилізованого тосканського ордеру. На жаль, зараз інтер'єр будівлі втрачено, збереглась лише кована металева огорожа сходів.

    Одним із найулюбленіших місць юнацтва є бібліотека імені Бойченка, збу­дована наприкінці XIX століття. Раніше це був ресторан, на першому поверсі — магазин, а на другому — житлові апартаменти. Цей будинок споруджено у стилі еклектики із впливом барочних форм. Об'ємно-просторова композиція створена за допомогою двох рівнозначних за стильовим рішенням фасадів, розміщених перпендикулярно один до одного і поєднаних еркером із купальним завершен­яям. Вікна другого ярусу багато декоровані лиштвою у вигляді пілястр зі стилі­зованими корінфськими капітелями та трикутними фронтончиками: Інтер'єри будинку декоровані ліпниною у вигляді орнаментальних плафонів з розетками і настінними барельєфами. Дверні отвори прикрашено ліпними фронтами з кар­тушами та головками янголів. Велику естетичну цінність мають кахляні груби, а також кована металева огорожа сходів.

    На Двірцевій вулиці, за парком, знаходиться реальне училище. Земство вба­чало у реальному училищі не тільки технічну гімназію, а й мало стати освітньо-виховним та науковим центром міста. Найвидатніші випускники — Є. Мала-нюк, Ю. Яновський (письменники); О. Осмьоркін (художник), М. Садовський, П. Саксаганський (театральні діячі) та ін. Будинок реального училища спору­джено у стилі класицизму. Архітектура цього будинку відзначається чіткістю, ■логічністю планування, строгістю симетричних композицій. Земське реальне училище проіснувало до 192 І року.

    На вулиці Верхньо-Донській знаходиться один із кращих будинків міста — Будинок Барського, який збудований у стилі раннього модерну. Цей будинок будували з 1980 по 1910 роки. Він має чудовий фасад, прикрашений рослинним орнаментом, складної форми дахом, надзвичайної форми ковані гребні, круглі вікна — все це було новим словом у архітектурі Єлисаветграда. Інтер'єри бу­динку збудовані у формах неорокко і у мавританському стилі. Автор проекту будинку — О. Л. Лішневський. Зараз у будинку купця Барського розташований Кіровоградський краєзнавчий музей.

    На вулиці Двірцевій є художньо-меморіальний музей імені О. Осмьоркіна. Дитячі та юнацькі роки майстра пройшли у цьому будинку. Здібності до малю­вання Осмьоркін успадкував від родичів по материнській лінії. Його дід Василь Паученко, був іконописцем, а дядько Яків Паученко був відомим архітектором Єлисаветграда. Він і був архітектором будинку Осмьоркіна. У той час казали, що будинок О. Осмьоркіна — це «особняк Паученка». Цей будинок являє собою зразок еклектики, так званого цегляного варіанта неросійського стилю кінця XIX — початку XX століття. Вражають своїм художнім оздобленням інтер'єри усіх п'яти кімнат, кожна з яких була чітко витримана в одному із стилів: рене­санс, ампір, готика, модерн, мавританський стиль.

    Будинок у центрі міста — Кіровоградське казначейство. • Єлисаветтрад-ське повітове казначейство заснували у 1785 році, і підпорядковувалося воно губернській казенній палаті.

    «Будинок Барського» належить до кращих зразків еклектики кінця XIX сто­ліття, де помітно позначалися синтезовані мистецькі впливи історичних стилів. Цікава загальна дзеркально-симетрична композиція головного фасаду, живопис­на пластика архітектурно-скульптурного декору. Цей будинок пишно оздобле­ний каріотидами (карійські діви) — статуями, які підтримували балкові пере­криття.

    Біля спортивної школи в центрі міста є будинок, який у минулому був постоялим двором. Заїжджі двори були розраховані на сільського жителя, який приїздив до Єлисавтеграда на базар. Архітектура вуличного фасаду відрізняєть­ся урочистістю, ретельністю художнього оформлення. Композиція неоренесанс-них форм поєднується з віртуозним декоруванням так званого цегляного стилю. Збудована будівля із темно-червоної цегли.

    Єдиний у місті зразок культової споруди у мавританському стилі це Го­ловна синагога, збудована за проектом О. Лішневського у 1897 році. Будівля на­лежить до кращих надбань архітектурної школи еклектики в Україні.

    Будинок Мейтуса характеризується витонченою архітектурною компози­цією фасаду, вишуканими пропорціями та формами, красивою кладкою з фігур­ної та лекальної цегли, ритмічними переливами співучих ліній, що створюють симфонію незвичайної краси. Споруджено його на початку XX ст. за проек­том архітектора Я. Паученка для дитячого лікаря Сергія Мейтуса. Стиль будів­лі еклектика з переважаючими елементами англійської неоготики. Бокові та центральна частини фасаду завершуються зубчастими вежами на зразок серед­ньовічних із круглими віконцями у ренесансному стилі. На першому поверсі Мейтус зробив лікарню, на другому мешкав сам із родиною.

    Одна з небагатьох Єлисаветградських будівель, яка потрапила на сторінки книги про історію української архітектури,— це пасаж, який знаходився в само­му центрі Кіровограда. Замовник будинку купець І. Шполянський. Пасажем в архітектурі називали будівлю, в якій робочі приміщення влаштовані ярусами з боків просторого проходу із заскленим покриттям. До цього проходу приєд­нуються ярусні галереї. Пасаж побудований в стилі еклектики з впливом харак­терних рис модерну.

    Кіровоград щороку прикрашається новобудовами. Центр міста має пере­важно старовинні будинки, але околиці міста всі мають сучасний вид.

    Учитель. Кіровоградщина дала світові не тільки видатних композиторів, архітекторів, митців театру, але й видатних художників.

    (Група «Мистецтвознавці* розповідають про художників Кіровоградщини за допомогою презентації «Візуальне мистецтво Кіровоградщини*.)

    Мистецтвознавці. В Кіровоградському обласному художньому му­зеї ми можемо познайомитися з творами Феодосія Козачинського (1864— 1922 рр.) неперевершеного майстра реалістичного живопису.

    (Перегляд його робіт.)

    Одним із учнів Козачинського був Олександр Осмьоркін (1892—1953 рр.), член мистецької групи «Бубновий валет», до якої також входили такі відомі в по­дальшому майстри живопису, як П. Кончаловський, І. Купрін та ін. Для Осмьор-кіна в живописі головним був колір. У жанровій картині Осмьоркіна не вдалося досягти великого успіху, як у портреті чи натюрморті, де він виявився майстром з великої літери. У художньо-меморіальному музеї Осмьоркіна та обласному ху­дожньому зберігалися ряд його творів.

    (Дається апаліз-інтерпретація творів «Ботанічний сад*, «Натюрморт біля ялинки*, «Україна*.)

    Іншим учнем Казачинського був Петро Покаржевський, ряд творів якого присвячено Червоній армії: «Дозор», «Тривога», «Переправа». (Перегляд цих творів.)

    І. Осмьоркін і Покаржевський увійшли в історію мистецтва як представни­ки так званої «московської живописної школи».

    З тих митців, які починали в нашому місті, а закінчили далеко поза його ме­жами і які представлені в Кіровоградському обласному художньому музеї, слід згадати також Амшея Нюренберга (1887—1978 pp.) і Олександра Фойницького (1886—1973 pp.). Нюренберг став одним із законодавців плакату в радянському мистецтві, працював разом із Володимиром Маяковським у «Вікнах РОСТА». Фойницького ж доля закинула у Молдавію, в Тирасполь, де він організував ху­дожню школу, виховав плеяду художників, одержав звання заслуженого діяча мистецтва Молдавської PCP.

    (Аналіз-інтерпретація творів: О. Фойницького «Грудень», «Портрет старо­го»; А. Нюрнберга «У квітучому саду», «Одеський порт».)

    Слід сказати і про нашого земляка, який народився в селі Мотронівка на Кіровоградщині, майстра пейзажної мініатюри Івана Похітонова. Художник помер і похований у Бельгії, там знаходиться й переважна більшість його робіт. Але на повернення його творів на батьківщину немає ніякої надії.

    Борис Вінтенко (1927—2003 pp.) — художник, що постійно знаходився в по­шуку власної манери письма і образної мови, став членом Спілки художників України, й під кінець свого життя — заслуженим художником України.

    (Аналіз-інтерпретація творів «На Вкраїні милій», «Над Інгулом», «Флора і атрибути мистецтва».)

    Наприкінці 60-х — початку 70-х років, мистецьке життя в Кіровограді, котре до того дрімало в своїй провінціальній колисці, головним чином обслу­говуючи своїх замовників, стрімко оживає. Постійно організовуються художні виставки, де експонують свої твори Микола Бондаренко (1914—2000 pp.), Во­лодимир Федоров та ін.

    У роботах двох перших помітне місце посідає історична тема.

    (Аналіз-інтерпретація творів «Перехід через Хінган», «Битва за Кіровоград» М. Бондаренка; «Російські посли у Богдана Хмельницького», «Лев Толстой у го­стях Марії Заньковецької» В. Федорова.)

    У 1967 році в стінах галереї сталася подія, що розбурхала місто: вернісаж молодих художників під назвою «Виставка чотирьох» за участю Юрія Іванен-ка, Михайла Надєждіна, Леоніда Бондаря та Людмили Ходак, які подали на суд глядачів твори живопису і графіки. Твори молодих «бунтівників» відзначалися незвичністю художньої мови.

    Леонід Бондар згодом був прийнятим у члени Спілки художників, очолив місцеву дитячу художню школу. Леонід Іванович — аквареліст, майстер ліно­гравюри, живописець, творчість якого великою мірою зосереджена на міському пейзажі. Він часто звертається до теми рідного міста.

    (Аналіз-інтерпретація творів «Покровська церква*-, «Ковалівка*, «Перша зелень*.)

    Михайло Надєждін уже в часи незалежності став народним художником України. Він — родоначальник художницької сім'ї, батько митців Андрія і Окса­ни Надєждіних, зробив помітний внесок у розвиток сучасного образотворчого мистецтва і продовжує сьогодні творчі пошуки. Він активно експериментує з ко­льором, пластикою, матеріалами.

    (Аналіз-інтерпретація творів «В майстерні художника*, «Осінній натюр­морт*, «Сон*.)

    Обидва художники багато працюють і зараз, часто виставляються як у Кіро­вограді, так і за його межами.

    У 80-х роках яскраво заявляють про себе Сергій Шаповалов, Анатолій Янєв, Віктор Перепічай — представники школи живопису, однією з характер­них рис якої є провідна роль кольору.

    С. Шаповалов віддає перевагу натюрморту, міському пейзажу.

    (Перегляд творів «Рубікінії*, «Весняний день*.)

    A. Янєва більш цікавлять теми побуту сучасного села та мотиви природи
    рідного краю.


    (Перегляд творів «Жінка з кішкою, «Відлига*.)

    B. Перепічай переймається пейзажними мотивами та романтичними сюже-
    тами.


    (Перегляд творів «Березень*, «Троянди*.)

    У цей період у Кіровограді сформувався потужний осередок монументаль­ного та декоративно-ужиткового мистецтва. З'являються мозаїка на фасаді та розписи у фойє Інституту сільськогосподарського машинобудування (Ана­толій Данилов), вітражні композиції у бібліотеці ім. Д. Чижевського (Анатолій Пунгін), декоративне панно в готелі «Київ» (Володимир Волохов), мозаїка на фронтоні кінотеатру «Ятрань» (Анатолій Двірський), керамічні панно Нелі та Миколи Фірсових, гобелени в обласному музично-драматичному театрі ім. М. Кропивницького (Емілія Руденко), пам'ятники і скульптурні композиції Ар-кадія Мацієвського, Віктора Френчка, Віктора Самійленка, Григорія Савченка. А Наталія Федоренко (згодом — заслужений художник України) та Марія Цер-на працюють над батиками, яким притаманні романтизм, декоративність.

    (Вернісаж творів.)

    У 80-ті розширюється тематична палітра кіровоградських художників. На виставках з'являються епатажні, сповнені глибокого аналізу, гротескні гра­фічні композиції Володимира Кир'янова.

    (Аналіз-інтерпретація творів «Коловорот*, «Вигнання бісів*!)

    Та найбільш насиченим художнє життя в Кіровограді стало після здобуття Україною незалежності. В умовах незалежності до творчого арсеналу поверта­ються набутки світового мистецтва минулого — імпресіонізм, фонізм, абстрак­ціонізм тощо, стають доступними сучасні художні течії. В обласному художньо­му музеї і художньо-меморіальному музеї О. Осмьоркіна експонуються виставки робіт як художників старшого покоління, так і молодшого. Федір Латно, Воло-Ідимир Кир'янов, Юрій Гончаренко, Андрій Надєждін, Володимир Товкайло, Анатолій Дворський, Ігор СмичОк — художники оригінальної образної мови, які тягнуться до глибин національних традицій, історії, філософії, постійно шу-кають «нового, ще не сказаного власного слова». (Вернісаж творів художників.)

    Визначним майстром портрету стала Любов Кир'янова. (Аналіз-інтерпретація творів «Портрет Ю. В. Любовича», «Листопад»!)

    В останнє десятиліття яскраво заявив про себе художник Андрій Ліпатов. Він, орієнтуючись на лубок, написав яскраву, добру легенду про Єлисавепрад. (Аналіз-інтерпретація творів «Ангел над містом», «Пасха».)

    Переглянемо роботи й інших художників Кіровоградщини.

    (Вернісаж творів П. Оссовського, Л. Ходак, Ю. Іваненко, М. Церни, Л. Яковле-воі, Н. Фірсової, А. Пунгіна, Н. Федоренко, В. Давидова, В. Товкайло, О. Журавель та ін.)

    Мистецтвознавець Броніслав Куманський сказав: «Немає сумніву, що в Кіровограді складається своя власна школа, яка спирається на кращі місцеві традиції, вітчизняні та світові здобутки. Головними її рисами є поетика степо­вого краю, оптимізм, філософічність, національна забарвленість».

    iv. підсумок уроку

    Запитання до учнів:

    • Про що дізналися на уроці?

    • Хто був архітектором міста Єлисаветграда кінця XIX — початку XX сто­літь?

    • За проектами яких ще архітекторів були побудовані споруди нашого мі­ста?

    • Твори яких художників Кіровоградщини вам найбільш запам'яталися? Чому?

    v. 'оцінювання

    vi. домашнє завдання

    Самостійно ознайомитися з архітектурними пам'ятками інших міст та районів Кіровоградської області, творами сучасних художників Кіровоград­щини за допомогою презентацій «Архітектура Кіровоградщини» та «Візуальне мистецтво Кіровоградщини».

    ТЕМА 6. ПОЛІКУЛЬТУРНИЙ ОБРАЗ СВІТУ

    Ю. С. Лисицина (координатор О. В. Проста), Луганська обл.

    ПОЛІКУЛЬТУРНИЙ ОБРАЗ СВІТУ

    Тип уроку: урок-рольова гра із використанням структурованоТ дискуем. Мета уроку: у ході дискусії репрезентувати найбільш яскраві риси культур­ної спадщини кожного з континентів (від Європи до Антарк­тиди); створити єдиний образ планети Земля, підкресливши у культурах різних народів загальні риси; у ході рольової гри сформувати особистісно значиме поняття «я громадянин Світу»; формувати в учнів культуру полеміки, вміння слухати опонента, терпимість до іншої точки зору.
    Підготовка до уроку:

    1. Випереджуюче завдання: підготуватися до Першої міжпланетної конферен­ції «Знайомтеся, це наша планета», де необхідно буде презентувати Землю (особливості, історію виникнення, населення та культуру), бути готовими до різних питань з боку представників інших планет.

    2. Розбивка класу на групи журналістів, які готують інформаційні блоки. Ви­значити склад кожної групи.

    3. Постановка та роз'яснення завдання кожної груп.

    4. Підготовка групи інопланетян (краще учнів старших класів або вчителів для того, щоб дискусія була на високому інтелектуальному рівні). Підго­товка запитань.

    5. Список необхідної літератури.

    Хід уроку

    Коли вивчалась спадкова інформація людей, що живуть у різних кінцях Землі, вчені-генети-ки у 2002 році дійшли висновків, що усі вони американці, азіати, європейці та австралійці є віддаленими нащадками однієї пари людських істот, які мешкали майже дві тисячі віків тому в глибинних районах Ефіопії. Таким чином, ми усі одна велика родина, кровні родичі, брати та сестри.

    (А. А. Климов. «Я пізнаю світ*)

    І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

    Перед початком уроку клас перетворюється на конференц-зал, де для пред­ставників планети Земля заготовлені вісім місць. Ці місця займають керівники журналістських груп. Вони готували інформацію про Землю за темами: 1) За­гальні відомості (версії виникнення, місцезнаходження у Всесвіті, мовлення, світові релігії, найдавніші культури); 2) Європа; 3) Азія; 4) Африка; 5) Північна Америка; 6) Південна Америка; 7) Австралія та Океанія; 8) Антарктида.

    Місця навпроти займають представники інших планет.

    Також необхідно призначити оператора, щоб зробити відеозапис цієї зустрі­чі, фотографа та протоколістів (за бажанням вчителя), що зафіксують усі питан­ня та відповіді, які прозвучать у ході конференції. Вони ж можуть упорядкува­ти увесь матеріал, що зібрали учні до уроку. Значно посилюють ефект справж­ності костюми або хоча б деталі таких (наприклад, бейджики із назвами різних планет).

    Слово вчителя

    Вчитель оголошує про початок конференції, представляє учасників один одному, пропонує інопланетянам ставити питання до представників Землі, від­криває дискусію.

    Хід дискусії

    1. Виступають представники планети Земля із докладами (регламент 2—3 хви­лини) за підготовленими темами.

    2. Інопланетяни висувають першу гіпотезу про те, що при такій кількості ціл­ковито різних культур на планеті Земля ніколи не буде злагоди, таким чи­ном вона приречена на вічні суперечки, розлад, війни та загибель.

    3. Завдання землян: спростувати гіпотезу, зазначити ті напрямки, у яких куль­тури усього Світу перетинаються, мають загальні риси, схожості, як резуль­тат розуміння та прийняття одне одного. Доречним будуть приклади взаємопроникнення та вплив одне на одного культур різних народів.

    4. Інопланетяни висувають другу гіпотезу, за якою кожен народ на Землі ви­рішує тільки свої проблеми. У жителів планети не має інтересу та почуттів до самої планети, яка перебуває у плачевному стані (природа, екологія то­що).

    5. Завдання землян: спростувати гіпотезу, зазначивши глобальні проблеми, над вирішенням яких працюють усі земляни: це проблеми оточуючого се­редовища, зміни клімату, перенаселення, життя у відсталих країнах, пробле­ма продовольчих та енергетичних запасів тощо. Кожен учасник групи може додати інформацію зі свого континенту додатково.

    6. Питання інопланетян можуть мати провокаційний характер, наприклад, яка раса на Землі найрозумніша (найгарніша, найсильніша) або якщо на Землі такі різні релігії, чи не приведуть вони до нескінченних війн.

    7. Завдання землян: довести, що безглузді видумки расистів щодо переваги одних рас над іншими у наш час просто смішні, а щодо релігій жодна з них не вчить ненависті та ворожнечі.

    8. Цікавим для дискусії буде таке питання. Останнім часом культура людс­тва стає все більш одноманітною: у різних країнах людині пропонують одні


  • й ті ж книги, фільми, музику, їжу, одяг. Як ви вважаєте, чи не опиниться люд­ство у глухому куті, якщо різниця між культурами повністю зітреться, чи необхідно цьому протистояти? Якщо так, то як?

    Підведення підсумків дискусії

    1. Найголовнішим завданням дискусії є створення в учнів бажання говорити від імен громадян Світу, особливо коли вони захищають та відстоюють по­зитивні позиції свого громадянства, та коли вони наводять приклади та усі відомі факти про життя і культурний розвиток різних народів нашої пла­нети.

    2. Можливо, підсумкові висновки про єдність і різноманітність культур на Землі пролунають із уст інопланетян, та матимуть характер захоплюю­чого відгуку чи дивовижного відкриття.

    3. Обговорювання результатів роботи груп (співвідношення результатів гру­пової роботи із загальними проблемами та окремими виступами).

    4. Оцінка усіх учасників.

    ЗМІСТ
    Л. М. Масол Інтегрований курс «Художня культура»:

    єдність навчання і виховання учнів З

    Передмова З

    Загальні підходи до викладання художньої культури З

    Естетико-виховна функція курсу художньої культури 5

    Мета і завдання курсу 6

    Принципи загальної мистецької освіти

    й викладання художньої культури 8

    Логіка побудови й варіативність змісту курсу 12

    Структура курсу для 9 класу 15

    Система запитань і завдань для учнів 17

    Єдність навчання і самонавчання, виховання

    і самовиховання 22

    Організація проектної діяльності учнів

    у процесі вивчення художньої культури 25

    Оцінювання досягнень учнів з художньої культури 28

    Урок художньої культури й позакласна виховна робота 31

    Поліхудожнє виховання учнів 37

    \ Полікультурне виховання учнів 43
    і; Розділ І. Мистецтво у просторі культури 53

    і Тема 1. Види і мова мистецтва 53

    О.В.Гнидіна

    У Мистецтво, його види і мова 53

    /. О. Цунікова, О. М. Феропонтова, Ю. Б. Саприкіна
    ' Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови 55

    Т. М. Кравець

    Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови.

    Поняття «образ» у мистецтві. Світ людини й образ світу

    в мистецьких шедеврах 61

    Тема 2. Візуальні мистецтва 70

    /. О. Цунікова, О. М. Феропонтова, Ю. Б. Саприкіна
    і Архітектура. Види, художні засоби. Скульптура 70

    1   ...   29   30   31   32   33   34   35   36   37


    База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
    звернутися до адміністрації

        Головна сторінка