О. В. Гнидіна (координатор Л. Л. Халецька), Полтавська обл



Сторінка6/37
Дата конвертації19.02.2016
Розмір5.74 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   37
б) глибока гравюра офорт, різцева гравюра на металі, другий за віком вид
естампу, вона заявилася всередині
XV століття. За легендою, яку розповів
Д. Вазарі, честь її винаходу належить флорентійцю Мазо Фінігуерре
ювеліру, майстру техніки ніело (чорніння по сріблу). Рельєфність друко-
ваної форми є необхідною умовою для глибокого друку. Але цього разу
друкуються заглиблені штрихи та крапки, в які забивається фарба, а чиста
поверхня стає фоном. Під сильним тиском фарба переходить на спеціаль-
ний крихкий зволожений папір, а краї металевої друкованої форми, що
вдавлюються у такий папір, створюють характерні рельєфні краї компози-
ції
фасети. У 1507 році Д. Хопфер винайшов хімічний спосіб створення
заглибленої друкованої форми
«офорт», що в перекладі означає «азот-
на кислота». Таким чином, глибоку гравюру можна поділити на два види:
хімічного способу виготовлення (офорт) та механічного. Серед глибоких
гравюр хімічного способу виготовлення виділяють травлений штрих
(Ремб-
рандт),
акватинту (Ф. Гойя), лавіс, ресерваж, м'який лак. Основні механічні
способи: різцева гравюра на металі, суха голка, мецо-тинто;


в) плаский друк літографія, альграфія, офсет. Родоначальниця цього виду
естампу
літографія. Художник, малюючи на камені вапняку - спе-
ціальними олівцями та тушшю, створює водовідштовхуюче середовище. Під
час друку перед кожним нанесенням фарби на камінь він змочується водою,
яка не лягає на малюнок, а товста друкарська фарба в свою чергу не лягає
на воду. Винайдена літографія в
1799 році Алоїзом Зенефельдером. який
першим здогадався, що можна друкувати з пласкої форми за рахунок різ-
них фізико-хімічних властивостей. Відомі майстри літографії
Т. Жеріко,
О. Домьє,
П. Гаварні, Д. Уістлер, Ф. Фантен-Латур, К. Кольвіц, російські --
М. О. Тирса, М. Ф. Лапшин, В. В. Лебедев', О. Л. Каплан, Ю. О. Васнецов,
К.
І. Рудаков, О. С. Ведерников, В. М. Конашевич);

г) трафаретний друк шовкографія. У шовкографії друкованою формою
служить тонка, але міцна тканина, натягнута на раму. Деякі частини цієї
тканини, що залишаються незафарбованими елементами композиції, роб-
ляться непроникаючими для фарби. Такою перепоною служить або паперо-
вий трафарет, що знаходиться між ситом та майбутнім відтиском, або при-
готована безпосередньо на ситі особлива полімерна плівка. Відомі майстри
шовкографії
Є. І. Чарушин, Ю. О. Васнецов, О. С. Ведерников.

Промислова графіка

Із мистецтвом книги пов'язаний особливий жанр екслібрис (від латин­ського «з книг») книжковий знак, який вказує на володаря книги. Екслібрис наклеювався на внутрішній бік книжкової палітурки або обкладинки. Книжкові знаки гравірувались на дереві, міді, лінолеумі, виготовлялися цинкографським або літографським способами.

Види:

  • гербовий (XVI-XVII ст.);

  • вензелевий (до орнаменту входять ініціали володаря книги);

сюжетний (складається з архітектурних мотивів, атрибутів, емблем, які свідчать про смаки володаря книги).

До мистецтва книги входить:

  • виготовлення макету;

  • оформлення;

  • ілюстрації.

Відомий український ілюстратор — В. Базилевич, майстри екслібрису — А. Дюрер, Лукас Кранах, Франсуа Буше, Анрі Матісс, А.. М. Бенуа, В. О. Фа-ворський.

Мистецтво плакату

Виділяють:

  • політичний плакат;

  • видовищний (театральний, кіноплакат тощо);

  • рекламний плакат, або «постер».

Для мистецтва графіки характерний високий ступінь соціального відгуку. Протягом усієї історії вона жваво реагувала на всі докорінні зміни в житті сус­пільства, відповідала і сама стимулювала естетичні потреби людини. Всі най-значніші винаходи у її технологіях, розвиток художньої виразності мови при­падають на особливо гострі, переламні моменти історії культури. Тому для неї характерною є і морфологічна пластичність, змінність того, що входить до ве­ликої та досить різнорідної системи мистецтва графіки.

VII. УЗАГАЛЬНЕННЯ ТЕМИ УРОКУ У ФОРМІ ІНДУКЦІЙНИХ ЗАВДАНЬ

  1. Проаналізувати таблицю, яку учні заповнювали в інформаційному блоку. Обгрунтувати запитання: чи залежить художній образ від матеріалу, техні­ки виконання від жанрових особливостей візуального мистецтва?

  2. Учитель демонструє різні види мистецтва з різною технікою виконання. Учні мають назвати вид мистецтва, жанр, техніку виконання. Бажано ви­користовувати мистецький словничок.

VIII. РЕФЛЕКСІЯ

Кожен жанр мистецтва відображає реальний світ своїми художньо-творчи­ми засобами. Кожен твір мистецтва — це погляд або представлення, своєрід­не бачення художника особливостей навколишнього світу. Велике значення має синтез та взаємозбагачення різних видів мистецтва.

IX. ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ

Намалювати профіль у техніці силуету.

Силует

В останній третині XVIII на початку XIX століття, до винайдення фо­тографії, була широко поширена техніка силуету. У кожному домі можна було побачити однотонні зображення, що прикрашали стіни кімнат та альбоми дам. Найчастіше це були портрети або побутові сцени. Техніка силуетів була різно­манітною: їх малювали тушшю на папері чи склі або вирізали із паперу.

Мода на силуети була такою великою, що їх виконували не тільки про­фесіонали, але й дилетанти. Багато портретів видатних людей того часу дійшли до нас тільки у силуетах.

Силует як вид образотворчого мистецтва виник у далекій давнині: чорні пласкі профільні фігури прикрашають грецькі вази VI ст. до н. е. У Греції на­родилася легенда виникнення силуету, коли дочка Дибутада (грецького бога), окреслила тінь свого коханого на стіні дома. У глибину століть йде історія роз­витку славнозвісних китайських силуетів.

Але у тому вигляді, що процвітав у нас, силует народився у Франції у І по­ловині XVIII ст. А назва з'явилась пізніше. Походить ця назва від прізвища генерального контролера фінансів Е. де Силуета (1709—1767 рр.). Коли його звільнили з посади за непопулярні реформи, він тішив себе вирізанням силуетів. Тоді вони здавались надто бідними, простими порівняно з яскравими полотна­ми художників. Над ним стали потішатися і називати його витвори силуетами. Згодом такі контурні зображення стали з'являтися все частіше і називали їх си­луетами. Потім так назвали вид графіки.

Але до початку XX сторіччя він був майже забутий. Силует пласка форма предмета або спорудження, що упізнається за контуром. Перше, що ми сприй­маємо, навіть мигцем глянувши на предмет,— його силует.

Алгоритм виконання силуету:

  1. сфотографувати себе чи близьку людину у профіль та зробити фотогра­фію;

  2. зробити ксерокопію з фотографії;

  3. скріпити ксерокопію та чорний папір степлером, щоб вони не рухались;

  4. вирізати за контуром профіль;

  5. наклеїти на білий папір. Зробити рамку у формі овалу з вензелями.

Копія за клітинками:

  1. накреслити на фотографії чи малюнку клітинки;

  2. накреслити на папері клітинки більші за розміром, ніж на фотографії;

  3. перенести малюнок у кожну клітинку.


X. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1) Принести на наступний урок солоне тісто (2 частини муки, 1 частина солі), кольоровий папір, клей, ножиці.

В. О. Гаращенко (координатор С. К. Щербенко), Черкаська обл. ХУДОЖНІ ЗАСОБИ ЖИВОПИСУ. ВИДИ ТА ЖАНРИ ЖИВОПИСУ

Слайд № 1

Мета: сформувати уявлення про походження живопису, його види та жанри; розвивати відчуття прекрасного та гармонії у тво­рах мистецтва; виховувати в учнів прекрасні почуття, навіяні спогляданням творів живопису та порівнювати їх з почуттями та думками, що виникли від сприйняття інших видів мисте­цтва.

Обладнання: ілюстрації картин, використання слайдів.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА

Оголошення теми і завдань уроку. 1!. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНО! ДІЯЛЬНОСТІ

Слово вчителя

Що таке мистецтво? Питання складне й водночас просте. Словники, енцик­лопедії пропонують багатослівні визначення. Давайте уважно подивимось, що нас оточує. Книжкова ілюстрація, вишитий рушник, стінопис у соборі, ювелірна прикраса — все це твори мистецтва. Тобто мистецтво — це один із видів люд­ської діяльності, в якому художньо відображається її внутрішній і навколиш­ній світ.

Мистецтво поєднує в собі багато видів творчої діяльності людини. Це — лі­тература, музика, театр, кіно тощо. Такі різноманітні види людської творчості мають назву видів мистецтва. Серед них виділяють живопис, графіку, скульпту­ру, що разом із художньою фотографією становлять образотворче мистецтво. Сама назва його пояснює: це мистецтво, що творить образи, які ми можемо ба­чити очима. Тісно з ним пов'язані архітектура та декоративно-ужиткове мистец­тво, дизайн, садово-паркове мистецтво, комп'ютерна графіка. Уся ця сукупність мистецтв має ще й назву візуального мистецтва. Кожен вид мистецтва має свій спосіб відображення навколишнього світу, в ньому використовуються характер­ні саме для нього матеріали, він по-різному задовольняє людські вимоги.

Отже, сьогодні на уроці ми з вами дізнаємося більше про живопис, засоби живопису, його види' та жанри, познайомимося ближче із зразками живопису, поринемо у світ мистецтва.
Слайд № 2

Живопис — найпопулярніший вид образотворчого мистецтва, це зображен­ня фарбами на папері, полотні, стіні або іншій поверхні предметів, явищ, лю­дей тощо.
III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Кожен вид мистецтва говорить з нами своєю мовою: графіка — мовою ліній,

штрихів, темних і світлих плям; живопис — мовою кольорів та їх відтінків; де­коративно-ужиткове мистецтво — мовою орнаменту, візерунків, символів, ство-

. рює речі корисні й гарні.

Завдяки кольору та майстерності художника живопис може відобразити світ людських почуттів, характерів, стосунків. Живопис має великі можливості ,для передання реального навколишнього життя і внутрішнього світу людини. .Відповідно до призначення живопис поділяється на види: монументальний, s станковий, театрально-декоративний, мініатюра.

г; Зараз ми дізнаємося, що ж нового нам повідомлять учасники творчих груп.

Перша творча група повідомить нам про монументальний вид живопису. " За призначенням та особливостями художнього виконання живопис поділяєть­ся на монументальний, декоративний та станковий.
Слайд № З

Першим з'явився монументальний живопис. Це були розписи на стінах стелях печер, які робили первісні художники. У Стародавньому Єгипті, Рим-«ській імперії монументальні розписи прикрашали храми, палаци царів, вельмож. ■В епоху Середньовіччя у Візантії, країнах Західної Європи храми прикрашали мозаїками (зображення складалося із закріплених на поверхні різнокольорових шматочків скла, мармуру, камінців) та фресками (живопис фарбами по вогкій , вапняній поверхні). Ці традиції продовжили і майстри Київської Русі. Мозаїки і фрески того часу ми можемо побачити в Софії Київській. Вони були і в Ми­хайлівському Золотоверхому соборі.

У готичних соборах Західної Європи з'являється ще один різновид мону­ментального живопису вітраж. Це зображення із кольорового скла або його частинок, скріплених між собою. З часом у монументальному живописі почали використовувати й олійні фарби. Для монументального живопису властиве фі-лософсько-епічне розуміння дійсності, суспільно значимий зміст, масштабність задуму, громадянський пафос, високий лад образів, звернення до великої колек­тивної аудиторії тощо.

Монументальний живопис тісно пов'язаний з архітектурою, він підпорядко­вується архітектурній споруді, створюючи синтез-органічну єдність різних видів мистецтв в межах єдиного художнього твору. Синтез тоді досягає повноти,' ко­ли різні види мистецтв узгоджуються спільністю ідейного задуму та стилістич­ною єдністю. В ансамблі монументальний живопис виконує також і декоратив­ну роль.

Друга творча група повідомить нам про декоративний вид живопису.
Слайд № 4

Декоративний (декор система, сукупність декораційних елементів (при­крас) в архітектурі та прикладному мистецтві) живопис є складовою архітектур­ного ансамблю або творів декоративно-прикладного мистецтва і призначений (на відміну від монументального живопису) для оздоблення або підкреслення конструкції та функції предмета. Термін відноситься також до орнаментально­го розпису. В сучасному розумінні декоративний живопис як манера може бути застосований у станковому та монументальному живописі.
Слайд № 5

Отже, термін відноситься до орнаментальних розмалювань та композицій, що не мають самостійного значення: панно, орнаментальне підкреслення функ­цій предмета або оточення великих настінних сцен.

Різновидом декоративного живопису є театрально-декораційний це ху­дожнє оформлення вистав. У добу Відродження у театр прийшло образотворче мистецтво для зображення місця дії засобами живопису, і виникла нова про­фесія — художник-декоратор. Художники у сучасному театрі не лише малюють величезні картини, але й створюють ескізи костюмів, макети декорацій, проду­мують освітлення сцени протягом усієї вистави.

Третя творча група повідомить нам про станковий вид живопису.
Слайд № 6

Станковий живопис (від слова «станок», «мольберт», на який ставиться приготовлена основа картон, дошка, полотно для малювання картин, за яким працював художник) об'єднує твори самостійного значення, не пов'язані з архі­тектурним ансамблем. На відміну від монументальних творів, які є невід'ємними від стіни і частини будівлі, станкові живописні картини можуть змінювати своє місцезнаходження, їх можна переносити з місця на місце, зберігати в житлових приміщеннях, установах, музеях. Станковий живопис виник у добу Відроджен­ня. Але справжнього розквіту цей вид мистецтва набув коли виникла техніка роботи з олійними фарбами на полотні. Вони давали можливість працювати над картиною тривалий час.

Саме в цій техніці виконано переважну більшість шедеврів світового зна­чення.

Мініатюра як вид живопису виникла в часи, коли старовинні книги прикра­шали невеличкими барвистими сюжетними зображеннями. Саме слово «мініа­тюра» походить від «мініум» (так називали червону фарбу, яку дуже цінували в давні часи).

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   37


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка