Оцінка це найгостріший інструмент, використання якого потребує величезного вміння і культури



Скачати 131.73 Kb.
Дата конвертації21.03.2016
Розмір131.73 Kb.
Оцінка – це найгостріший інструмент,

використання якого потребує величезного вміння і культури”
В.Сухомлинський

Головна мета контролю як дидактичного засобу управління навчанням — забезпечення його ефективності приведенням до системи знань, умінь, навичок учнів, самостійного застосування здобутих знань на практиці, стимулювання навчальної діяльності учнів, формування у них прагнення до самоосвіти.

Контроль знань учнів складається з:

перевірки — виявлення рівня знань, умінь та навичок;

оцінки — вимірювання рівня знань, умінь і навичок;

обліку — фіксування результатів у вигляді оцінок у класному журналі,



Перевірка знань учнів покликана встановити рівень засвоєння знань учнями, міцність і дієвість умінь і навичок.

Дидактична роль перевірки дуже складна і має цілу низку специфічних функцій:

контролююча (вчитель реєструє рівень засвоєння знань чи рівень сформованості умінь і навичок);

корегуюча (в процесі перевірки включаються нові зв'язки, за якими проводиться виправлення і впорядкування знань);

розвиваюча (оперування наявними знаннями сприяє вдосконаленню процесів мислення, розвитку здібностей учнів;

систематизуюча (у процесі повторення знання впорядковуються);

орієнтуюча (сприяє самооцінці знань учнем і показує недоліки);

виховуюча (розвиває почуття відповідальності і дисциплінованості).

За допомогою контролю в процесі навчання розв'язують низку завдань:

виявлення готовності учнів до сприйняття, усвідомлення і засвоєння нових знань;

отримання інформації про характер самостійної роботи у процесі навчання;

визначення ефективності організаційних форм, методів і засобів навчання;

виявлення ступеня правильності, обсягу і глибини засвоєних учнями знань, умінь та навичок. Ці та інші завдання визначають зміст контролю, який змінюється із зміною дидактичних завдань.

 

http://fizmet.org/i/nano/f/l12_.gif

Контроль виконує такі функції:

освітню (навчальну), суть якої в тому, що вона є корисною для всього класу. Слухаючи змістовну відповідь товариша, учні звіряють з нею свої знання, ставлять запитання, доповнюють її, що сприяє повторенню та систематизації знань усіх учнів. Освітнє значення для учнів має й те, що вони слухають доповнення вчителем неповних відповідей учнів. Освітня функція чітко виявляється також у тому, що учень, який відповідає перед класом, повторює вивчений матеріал, виконує практичні завдання, закріплюючи знання, вміння і навички, краще усвідомлює навчальний матеріал;

виховну, яка виходить з того, що очікування перевірки спонукає учня регулярно готувати уроки. Крім того, перевірка і оцінювання знань допомагають учневі самому оцінити свої знання і здібності: одні позбуваються зайвої самовпевненості та самозаспокоєння, другі починають усвідомлювати свої труднощі, треті починають відчувати впевненість у власних силах. Все це сприяє формуванню позитивного ставлення учнів до навчання;

розвиваючу — в процесі навчання в учнів розвивається логічне мислення, зокрема вміння аналізу і синтезу, порівняння і узагальнення, абстрагування і конкретизації, класифікації та систематизації, мислительна діяльність, мовлення, пам'ять, уява, увага;

діагностичну — у процесі контролю виявляють успіхи та недоліки в знаннях, уміннях і навичках учнів, встановлюють причини і шляхи їх усунення, визначають заходи, спрямовані на поліпшення успішності;

стимулюючу — схвалення успіхів учня сприяє розвитку в нього спонукальних мотивів до навчання;

оцінювальну — об'єктивна оцінка знань, умінь і навичок учнів сприяє кращому навчанню;

управлінську — на основі контролю визначається стан успішності учнів, що дає змогу запобігти неуспішності або подолати її. В цьому разі вчитель коригує і свою власну діяльність — змінює методику викладання, вдосконалює навчальну діяльність учнів.

За місцем у навчальному процесі розрізняють види контролю: попередній,

поточний,

періодичний,

підсумковий.

Попередній контроль здійснюють переважно з діагностичною метою перед вивченням нової теми або на початку уроку, семестру для з'ясування загального рівня підготовки учнів з предмета, щоб намітити організацію їх навчально-пізнавальної діяльності.

 

Поточний контроль використовують у повсякденній навчальній роботі. Він полягає в систематичному спостереженні вчителя за навчальною діяльністю учнів на уроці.



 

Мета такого контролю — отримання оперативних даних про рівень знань учнів і якість навчальної роботи на уроці та вирішення завдань управління навчальним процесом.

 

Періодичний (тематичний) контроль передбачає виявлення й оцінку знань та умінь учнів, засвоєних на кількох попередніх уроках, з метою визначення, наскільки успішно вони володіють системою знань, чи відповідають ці знання програмі. Різновидом періодичного є тематичний контроль, що полягає у перевірці та оцінюванні знань учнів з кожної теми і спрямований на те, щоб кожен учень належно засвоїв кожну тему. Така система дає змогу усунути елементи випадковості при виведенні підсумкових оцінок, що трапляється, коли вчитель орієнтується лише на поточний контроль.



Підсумкове оцінювання здійснюється наприкінці семестру або навчального року. Підсумкова оцінка за семестр виставляється за результатами тематичного оцінювання, а за рік — на основі семестрових оцінок.

Ефективність контролю залежить від його організації:

часу проведення контрольних занять, їх частоти й послідовності;

характеру й форм самостійної роботи учнів (індивідуальна, групова, фронтальна);

використання дидактичних і технічних засобів навчання;

поєднання методів контролю і самоконтролю (усна, письмова, графічна, практична, тестова, програмована перевірка);

фіксування й оформлення даних контролю процесу навчання.



Ефективність контролю забезпечується дотриманням певних вимог, серед яких:

 Індивідуальний характер контролю успішності:

виявлення знань кожного учня, його успіхів чи невдач;

знання рівня самостійності учня в пізнавальному процесі,

характеру труднощів, як він їх долає і якої допомоги потребує;

особлива увага до учнів з фізичними вадами;

вміле формулювання запитань, використання додаткових запитань під час опитування слабших учнів

Ефективність контролю залежить від його організації:

часу проведення контрольних занять, їх частоти й послідовності;

характеру й форм самостійної роботи учнів (індивідуальна, групова, фронтальна);

використання дидактичних і технічних засобів навчання;

поєднання методів контролю і самоконтролю (усна, письмова, графічна, практична, тестова, програмована перевірка);

фіксування й оформлення даних контролю процесу навчання.



Систематичність контролю:

привчання учнів систематично виконувати уроки, створення в класі відповідного морально-психологічного клімату, коли «не знати — соромно»;

систематичне опитування за допомогою самостійних міні-завдань;

розробка системи опитування, за якої оцінки виставляють і учням, які доповнювали відповіді інших, були активними на уроці;

приділення особливої уваги слабшим учням, спонукання їх до пізнавальної діяльності на всіх етапах уроку.

 

Відсутність системи в опитуванні учнів призводить до того, що вони вчать матеріал тільки тоді, коли відчувають, що їх можуть викликати, і намагаються визначити наперед, коли і з якого предмета будуть опитувати. Щоб запобігти цьому, учитель повинен добре продумати систему опитування.



Достатня кількість даних для оцінки: при виставленні оцінки враховуються насамперед відповіді учня на поставлені запитання, а також його доповнення відповідей інших учнів на цьому й попередніх уроках.

Дидактична роль перевірки дуже складна і має цілу низку специфічних функцій:

контролююча (вчитель реєструє рівень засвоєння знань чи рівень сформованості умінь і навичок);

корегуюча (в процесі перевірки включаються нові зв'язки, за якими проводиться виправлення і впорядкування знань);

розвиваюча (оперування наявними знаннями сприяє вдосконаленню процесів мислення, розвитку здібностей учнів;

систематизуюча (у процесі повторення знання впорядковуються);

орієнтуюча (сприяє самооцінці знань учнем і показує недоліки);

виховуюча (розвиває почуття відповідальності і дисциплінованості

В процесі перевірки знань учитель повинен враховувати динамічний характер процесу засвоєння знань, формування умінь і навичок учнів, що відображається в шкалі рівнів знань учнів, яка вживається останнім часом в методиці фізики.

I рівень - репродуктивний:

запам'ятовування окремих знань і вмінь, які вимагаються програмою; вміння описати фізичне явище без аналізу;

знання окремих фактів з історії фізики;

знання назв приладів;

знання буквенних позначень фізичних величин;

знання умовних позначень, вміння їх позначати на схемах та кресленнях.

У процесі перевірки виявляється вміння простого відтворення одержаних знань.

II рівень - теоретичний:

знання теорії, яка лежить в основі вивченого явища;

знання і розуміння формулювання фізичних законів;

знання і розуміння означень фізичних величин;

знання одиниць вимірювання фізичних величин;

розуміння принципу дії окремих фізичних приладів, вміння визначити ціну поділки, границі вимірювання, знімати покази. В процесі перевірки виявляється рефлективно-репродуктивне відтворення, переказ і мислення.



III рівень - практичний:

уміння застосовувати теорію для пояснення окремих явищ;

розуміння взаємозв'язку між різними ознаками, що характеризують групу однорідних явищ;

уміння підтверджувати розповідь експериментом, підібрати прилади;

уміння проводити розрахунок, користуючись відомими формулами;

сформованість технічних прийомів розумової діяльності: вміння читати книгу, знаходити потрібні відомості, складати план відповіді і т.п.

В процесі перевірки розв'язуються рефлективні завдання на основі репродуктивних знань.

IV рівень - творчий:

використання знань в нестандартних умовах;

застосування знань для розв'язання нестандартних задач.

Відразу після вивчення матеріалу всі учні знаходяться на І рівні, частково - на II і III. Завдання вчителя - в процесі повторення і перевірки знань перевести всіх учнів на II і III рівні (в окремих випадках - на IV).



Методи контролю і самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності

 

Методи контролю забезпечують одержання зворотної інформації про зміст, характер і досягнення у навчально-пізнавальній діяльності учнів та про ефективність праці вчителя.



 

Залежно від форми контрольних завдань (проходження інформації між викладачем і учнями) перевірка може бути усною, письмовою, графічною і практичною.

 

Методи контролю і самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності

 

Методи контролю забезпечують одержання зворотної інформації про зміст, характер і досягнення у навчально-пізнавальній діяльності учнів та про ефективність праці вчителя.



 

Залежно від форми контрольних завдань (проходження інформації між викладачем і учнями) перевірка може бути усною, письмовою, графічною і практичною.

 Усне опитування передбачає

постановку вчителем питань (завдань), підготовку учнів до відповіді та демонстрування своїх знань,

корекцію і самоконтроль викладених знань у процесі відповіді, аналіз та оцінювання її



Метод усного опитування. Є найпоширенішим і найбільш ефективним. Його використовують при вивченні майже всіх предметів. Полягає у з´ясуванні рівня знань учня завдяки прямому контакту з ним під час перевірочної бесіди. Усне опитування передбачає постановку вчителем питань (завдань), підготовку учнів до відповіді та демонстрування своїх знань, корекцію і самоконтроль викладених знань у процесі відповіді, аналіз та оцінювання її.

Перевірочні питання і завдання вчителя бувають репродуктивними (відтворення вивченого), реконструктивними (застосування знань і вмінь у змінених ситуаціях), творчими (застосування знань і вмінь у нестандартних умовах, перенесення засвоєних принципів доведення на вирішення складніших мислительних завдань). Такі питання бувають основними (передбачають самостійну розгорнуту відповідь), додатковими (уточнення по ходу відповіді), допоміжними (навідними, допомагають виправити неточності у відповіді). За формулюванням — звичайними («Які умови є важливими для життя рослин?»), проблемними («Чи можливо, щоб функція була одночасно прямою і непрямою?»); за формою висловлення — логічними, цілеспрямованими, чіткими, зрозумілими і посильними; за місцем організації і проведення — класними і домашніми; за методом перевірки результатів — традиційними, тестовими, програмованими (машинними або безмашинними); за охопленням учнів перевіркою — індивідуальними, фронтальними, ущільненими (груповими).

 

http://fizmet.org/i/nano/f/l(12).gif

 Усна перевірка знань учнів використовується найчастіше. Вона дозволяє встановити безпосередній вербальний зв'язок між вчителем і учнем. В процесі усної перевірки вчитель має можливість слідкувати за ходом мислення учнів, вчасно вносити свої корективи. Учень набуває навиків усної наукової мови.

Найчастіше застосовується індивідуальна форма усної перевірки знань учнів, під час якої перевіряються знання окремих учнів. Вона дозволяє виявити:

рівень знань змісту і послідовності програмового матеріалу;

глибину засвоєння матеріалу;

рівень самостійності суджень і висновків;

ступінь розвитку логічного мислення;

культуру мови.

Для активізації процесу опитування вчителі застосовують прийоми:

взаємне опитування,

взаємоперевірку,

самоперевірку,

елементи змаганн

Деякі риси знань, які одержують учні в школі, потребують для їх виявлення проводити опитування у письмовій формі, з фіксацією відповіді чи матеріалів на папері. Відповідь учня на питання в письмовій формі зобов'язує його чітко зосередитися, максимально активізувати мислення. З'являється можливість перевірити всіх учнів одночасно.



Виступи вчителів з досвіду здійснення усного контролю знань учнів

Існують різні форми письмової перевірки знань учнів.

Важливо, щоб письмові роботи мали рівневий характер. Як правило, учням пропонують таке виконання письмового рівневого завдання, яке дає змогу учителеві визначити, на якому рівні засвоєння зупинився учень



Виступи вчителів з досвіду здійснення письмового контролю знань учнів

 Останнім часом набувають ваги нетрадиційні способи контролю:

тести - підбірка питань і коротких задач, об'єднаних спільною темою або метою;

програмований контроль - машинний і безмашинний.

При програмованому контролі питання ставляться в певному порядку. Учень повинен вибрати відповідь, яку він вважає правильною, і ввести код питання і відповіді в контролюючий пристрій: машину або перфокарту.

Великі можливості в справі програмованого контролю відкриваються при застосуванні комп'ютерної техніки.

Тестовий контроль знань може бути використаний під час поточного, тематичного або підсумкового контролю. Крім того, використання тестового вхідного контролю важливо для виявлення рівня підготовки учнів. Вхідний тестовий контроль до кожної теми дає змогу викладачеві побудувати вивчення навчального матеріалу таким чином, щоб зосередити увагу на тих питаннях, в яких учні мають прогалини або вони викликають певні труднощі в учнів. Крім того, викладач має змогу більше уваги приділити спілкуванню з учнями, більш глибокому вивченню ключових питань теми, використовуючи при цьому традиційні форми та методи контролю знань.

Тестовий контроль має цілу низку переваг:

 · ефективність як у процесі навчання під час самостійної роботі, так і в процесі контролю знань;

 · економія часу викладача;

 · високий ступінь диференціації учнів за рівнем знань;

 · можливість індивідуалізації навчання;

 · прогнозування темпу та результатів навчання;

 · можливість виявлення структури знань кожного слухача для подальшої зміни методики навчання.

 Крім цього, тестовий контроль знань дозволяє за незначний проміжок часу опитати значну кількість учнів з будь-якого обсягу навчального матеріалу.

Вхідне тестування проводиться перед початком роботи з метою формування індивідуальної навчальної програми слухача на основі виявлення наявних умінь та навичок відповідного спрямування.

 Для здійснення вхідного тестування вчитель повинен розробити перелік тестових завдань, що дали б змогу виявити рівень знань, умінь та навичок, якими володіє учень з даного предмету.

 Контроль досягнень учнів у процесі навчання, метою якого є виявлення повноти оволодіння учнем навичками, що передбачені кожним навчальним елементом, здійснюється шляхом поточного тестування.

 Формою проміжного контролю є тестування, що проводиться по закінченні учнем певного етапу навчання, метою якого є виявлення достатніх умінь та навичок у вивченні окремої теми чи розділу.



Що дає такий підхід до тестування знань учнів?

 

1. Підвищується зацікавленість учнів у навчанні, зростає рівень знань.



 

2. Збільшується обсяг самостійної роботи учнів у навчанні.

 

3. Зменшується навантаження на викладача в підготовці та здійсненні контролю за рівнем знань, умінь та навичок учнів.



 

4. Викладач одержує можливість аналізувати структуру знань кожного учня і відповідно до цього створювати та впроваджувати гнучку технологію навчання в залежності від контингенту учнів.

 

5. Можливість здійснення індивідуального підходу до кожного учня в залежності від структури його знань з відповідним вибором методики навчання.



 

6. Здійснюється диференціація учнів за рівнем знань.

 

7. Підвищується зацікавленість учнів протягом семестру, можливість додаткового відпрацювання навчального матеріалу.



 

8 Виступи вчителів з досвіду здійснення тестового контролю знань учнів

. Процес оцінювання навчальних досягнень учнів є більш об’єктивним.

Вчителі розділяються на дві групи:

І група – Форми усного контролю знань учнів;

ІІ група – форми письмової перевірки знань учнів

Завдання групам: скласти проекти : переваги і недоліки усної (І група), письмової (ІІ група) знань учнів

Групи протягом 10 хвилин створюють проекти , а потім їх презентують

Виступи вчителів з презентаціями своїх досвідів робіт зі здійснення усної і письмової перевірки знань учнів

Список літератури:



  1. Активизация познавательной деятельности учащихся при изучении физики. Пособие для учителей. - М.: Просвещение, 1983. -160с.

  2. Альбін К.В. та ін. Методика викладання фізики. - К.: Вища школа, 1970.-300 с.

  3. Анциферов Л.И. Пищиков И.М. Практикум по методике и технике школьного физического эксперимента. - М: Просвещение, 1984. -255 с.

  4. Бугаев А.И. Методика преподавания физики. Теоретические основы. - М.: Просвещение, 1981.- 288с.

  5. Вечера по физике в средней школе. Пособие для учителей. / Составитель Э.М.Браверман. - М.: Просвещение, 1969. - 267 с

  6. Внеурочная работа по физике. / Под ред. О.Ф.Кабардина. - М.: Просвещение, 1983. - 223 с.

  7. Зверева Н.М. Активизация мышления учащихся на уроках физики. - М: Просвещение, 1980. - 112 с.

  8. Ілляшенко Г.Ю. Навчальні екскурсії з фізики. - К.: Рад. школа, 1968. - 154 с.

  9. Коршак Є.В. Миргородський Б.Ю. Методика і техніка шкільного фізичного експерименту. - К.: Рад. школа, 1981. - 280 с

  10. Малафеев В.И. Проблемное обучение физике в средней школе. - М.: Просвещение 1980. - 127 с.

  11. Марголис А.А. и др. Практикум по школьному физическому эксперименту. - М.: Просвещение. 1977. - 304 с.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка