«одеська юридична академія»



Сторінка1/5
Дата конвертації21.03.2016
Розмір0.54 Mb.
  1   2   3   4   5
Для заказа доставки диссертации введите ее название в форму поиска на сайте
http://mydisser.com/ru/search.html?srchwhat=.
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»


УДК 340.115:124.5



ФАЛЬКОВСЬКИЙ АНДРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ


АКСІОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД В МЕТОДОЛОГІЇ СУЧАСНОЇ ЮРИСПРУДЕНЦІЇ

Спеціальність 12.00.12 – філософія права


Дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук
Науковий керівник:

Розова Тамара Вікторівна,

доктор філософських наук, професор

Одеса – 2011


ЗМІСТ


«ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ» 1

ЗМІСТ 3

ВСТУП 4

ВИСНОВКИ 11

CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 15


ВСТУП



Актуальність теми дослідження. Методологія юриспруденції є складним соціокультурним феноменом, у якому яскраво відображається специфіка пізнавального дискурсу сучасності. На шляху утвердження методологічного плюралізму в сучасній українській юриспруденції актуалізуються пошуки нових засобів осягнення права, а також проходить процес докорінного переосмислення традиційних. Ця проблема ще більш актуалізувалася на тлі нового образу гуманітарного знання, що постає у світоглядній реальності нашого часу, та тенденцій розвитку юриспруденції, яка в пошуці засобів подолання методологічної кризи змушена постійно звертатися до здобутків філософської думки минулого та сучасності.

У цих умовах набуває все більшої значущості розгляд підходів як складової сучасної методології юриспруденції та зростає потреба в визначенні їх сутності, що є можливим шляхом філософсько-правового осмислення. Осягнення сутності підходів як складової методології юриспруденції і визначення ролі аксіологічного підходу в цій системі дозволить не тільки з’ясувати тенденції у світоглядній реальності нашого часу, розкрити нові грані правового пізнання, але й вирішити низку актуальних для сучасної юриспруденції теоретичних і практичних завдань.

Філософія права відіграє провідну роль у визначенні особливостей методологічного дискурсу нашого часу, у якому застосовується широкий спектр підходів, серед яких потужний евристичний потенціал має аксіологічний підхід. Отже, осмислення підходів взагалі та аксіологічного підходу зокрема надає можливість визначити роль ціннісного компоненту в методології юриспруденції.

У сучасному філософсько-правовому дискурсі не знайшло всебічного висвітлення змістовне наповнення поняття ціннісного (аксіологічного) підходу, його світоглядно-філософські засади та пізнавальний потенціал у розкритті особливостей правової реальності нашого часу. Тому дослідження аксіологічного підходу є актуальним з точки зору визначення специфіки сучасного стану методології юриспруденції та тенденцій у її подальшому розвитку.

Окрім того, у наш час на тлі процесів глобалізації інтенсифікується процес діалогу правових культур, що актуалізує необхідність дослідження різноманіття традицій права та вимагає знаходження відповідних методологічних підходів. Все це потенціює дослідження у сфері удосконалення методології юриспруденції, активізує пошуки в напрямку більш широкого використання аксіологічного підходу, зокрема в порівняльно-правових дослідженнях (у тому числі порівняльних історично-правових), а також виході на нові грані філософсько-правового пізнання.

Розуміння аксіологічного (ціннісного) підходу також є актуальним і з точки зору можливості його застосування в сфері правотворчості, удосконалення існуючої системи українського законодавства шляхом закріплення в ній найбільш значущих для нашого суспільства цінностей, що є необхідною умовою для успішного розвитку України як незалежної правової соціальної держави.

З огляду на вищеозначене, можна констатувати, що на цей час існує нагальна потреба філософсько-правового дослідження аксіологічного підходу в методології юриспруденції, його світоглядно-філософських засад і евристичних можливостей у різноманітних видах правового пізнання.

Філософсько-методологічні засади роботи ґрунтуються на працях і висновках науковців у галузі філософії права, філософії науки, філософської антропології, історії філософії, теорії держави і права, порівняльного правознавства та ін.

Філософською основою розуміння специфіки сучасної методології є ідеї видатних мислителів минулого та сучасності, зокрема праці таких авторів як М. Бубер, М. Вебер, Ю. Габермас, Г.-Г. Гадамер, Г. В. Ф. Гегель, О. Гьофе, В. Гьосле, В. Дільтей, І. Кант, Т. Кун, І. Лакатос, К. Поппер, Г. Радбрух, П. Рікьор, Г. Рікерт, М. Фуко та інших. В працях цих видатних філософів висвітлювались різноманітні ракурси розвитку методології. Окрім того, праці наведених авторів є основою для розуміння багатьох понять і категорій, що мають фундаментальне значення для цього дослідження.

Для більш змістовного осягнення світоглядно-філософських витоків аксіологічних підходів, що використовуються в методології юриспруденції, велике значення мають праці з філософії права, філософської антропології, аксіології, історії філософії авторів М. М. Алексеєва, Є. І. Андроса, Л. В. Баєвої, В. А. Бачиніна, А. К. Бичко, І. В. Бичка, М. О. Булатова, О. Г. Данільяна, А. М. Дондюка, А. М. Єрмоленка, К. К. Жоля, Г. А. Заїченка, В. П. Загороднюка, Г. П. Ковадло, В. І. Кузнєцова, С. В. Куцепал, Т. В. Розової, О. М. Соболь, Л. А. Солонько, М. М. Підлісного, В.Г. Табачковського, Н. В. Хамітова, В. А. Чефранова, Г. І. Шалашенка, В. І. Шинкарука, В. І. Шубіна та ін. На основі праць вищезгаданих авторів змістовно досліджувалися різновиди аксіологічного підходу, а також тенденції у світоглядній реальності, що призвели до широкого використання аксіологічного підходу у методології юриспруденції.

Фундаментальне значення для розуміння процесів трансформації методології юриспруденції та місця і функцій підходів в цій системі мають праці С. С. Алексеєва, В. М. Баранова, М. В. Баранової, О. О. Бандури, Х. Бехруза, А. І. Бризгалова, Ю. Ю. Ветютнєва, О. О. Гайдуліна, В. Г. Графського, Д. А. Гудими, С. Д. Гусарєва, М. А. Дамірлі, З. Д. Денікіна, В. В. Дудченко, О. В. Кресіна, А. А. Козловського, А. Ф. Крижанівського, В. В. Лапаєвої, Ю. М. Оборотова, В. Б. Першина, А. В. Полякова, П. М. Рабіновича, В. М. Селіванова, О. В. Сердюка, О. Ф. Скакун, М. М. Тарасова, О. Д. Тихомирова та інших авторів.

Для з’ясування тенденцій в розвитку методології науки вельми важливе значення мають праці П. П. Гайденко, А. Г. Дугіна, О. А. Івакіна, В.П. Кохановського, О. М. Кравченка, М. В. Купарашвілі, В. С. Лук’янця, М. К. Мамардашвілі, А. П. Огурцова, Л. В. Озадовської, В. С. Швирьова, В. В. Шкоди та інших. В них змістовно висвітлюються різноманітні аспекти трансформації методології науки, виникнення нових парадигм, підходів і методів.

Водночас, у працях всіх наведених авторів роль аксіологічного
підходу в методології юриспруденції не стала предметом окремого дослідження, не було розкрито низку філософських засад, функцій та різновидів, розуміння яких мають фундаментальне значення для пізнання його сутності. Також до нашого часу залишається відкритим питання про евристичні можливості аксіологічного підходу в різноманітних видах правового пізнання, зокрема у філософсько-правовому та порівняльно-правовому пізнанні.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною комплексних науково-дослідницьких програм Національного університету «Одеська юридична академія» «Традиції і новації в сучасній державності і правовому житті» (державний реєстраційний номер 0106U04970) на 2006–2010 рр. Також тема дисертації є частиною наукових досліджень кафедри філософії Національного університету «Одеська юридична академія» «Філософські і логічні підвалини правової теорії і практики» та кафедри теорії держави і права «Традиції і новації у правовому житті України (теоретичний аспект)» на 2006–2010 рр.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є визначення сутності аксіологічного підходу в методології сучасної юриспруденції.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення конкретних завдань дослідження:

розкрити структуру методології сучасної юриспруденції;

осягнути досвід розуміння підходу як складової системи методології юриспруденції;

визначити співвідношення підходу з такими компонентами методології юриспруденції як парадигма та метод;

виявити функції підходів у методології юриспруденції;

розкрити світоглядно-філософські витоки аксіологічного підходу та визначити його різновиди;

сформулювати поняття аксіологічного підходу;

визначити змістовне наповнення категоріального апарату аксіологічного підходу в методології юриспруденції;

розкрити специфіку застосування аксіологічного підходу в філософсько-правовому та порівняльно-правовому пізнанні.



Об’єкт дослідження – підходи як складова методології сучасної юриспруденції.

Предмет дослідження становить роль і місце аксіологічного підходу в системі методології сучасної юриспруденції.

Методологія дослідження. Методологію цього дисертаційного дослідження становить багаторівнева система, до якої входять принципи, підходи та методи, що поєднують інструментарій як класичної (принципи розвитку, взаємозв’язку явищ, системності, детермінізму), так і некласичної (принципи плюралізму, толерантності, дискурсивності, додатковості) методології. Згідно принципу додатковості використані аксіологічний, антропологічний, компаративний, системний і функціональний підходи, котрі визначають загальну стратегію дослідження.

Базовим є діалектичний метод, який використовувався в усіх складових дослідження, зокрема при визначенні генезису методології юриспруденції та розвитку її категоріального апарату, виявленні особливостей розвитку аксіологічної проблематики в історії філософської думки. У дослідженні використані: метод сходження від абстрактного до конкретного – для встановлення різновидів аксіологічного підходу в методології юриспруденції, теоретичний аналіз (при дослідженні досвіду розуміння підходів, визначенні структури методології юриспруденції та ін.) і теоретичний синтез (при розумінні методології юриспруденції як цілісного явища та ін.), а також блок логічних методів: класифікація (при складанні цілісної класифікації аксіологічних підходів у сучасній юриспруденції), екстраполяція, індукція та дедукція, аналогія, абстрагування, порівняння. При дослідженні специфіки закріплення цінностей в законодавстві України, законодавстві Європейського Союзу та визначенні цінності прав людини в різних правових культурах був використаний порівняльно-правовий метод.



Наукова новизна одержаних результатів зумовлена тим, що дослідження є першою в Україні працею, яка присвячена аксіологічному підходу як самостійному компоненту системи методології юриспруденції.

Наукова новизна полягає в низці положень, висновках і рекомендаціях, зокрема



уперше:

обґрунтовано єдність доктринально-ідеологічної, стратегічної та інструментальної складової системи методології сучасної юриспруденції;

визначено функції підходів у системі методології юриспруденції;

створено комплексну дефініцію аксіологічного підходу в методології юриспруденції;

розкрито ціннісну наповненість різноманітних етапів розвитку методології юриспруденції;

створено класифікацію аксіологічних підходів, що використовуються в методології юриспруденції;



удосконалено:

розуміння філософсько-правових засад різновидів аксіологічного підходу, що застосовуються в методології юриспруденції;



одержало подальший розвиток:

визначення місця та ролі підходу як складової системи методології юриспруденції;

розуміння евристичних можливостей аксіологічного підходу в порівняльно-правових і філософсько-правових дослідженнях.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки дослідження можуть бути використані в науково-дослідній діяльності для подальшої розробки та удосконалення методології сучасної юриспруденції, зокрема філософії права, теорії держави і права, порівняльного правознавства, юридичної деонтології та галузевих юридичних дисциплін.

Також результати дисертаційного дослідження можуть бути застосовані в освітянській діяльності при підготовці підручників, навчально-методичних посібників і викладанні дисциплін «Методологія юридичної науки», «Філософія права», «Теорія держави і права», «Проблеми теорії держави і права», «Порівняльне правознавство», «Історія вчень про державу та право», «Юридична деонтологія» та галузевих юридичних дисциплін.



Крім того, результати дослідження можуть бути використані при вдосконаленні законодавства України, що передбачає більшу орієнтованість на цінності, закріплення їхньої ролі в житті держави та суспільства.

Апробація результатів дослідження. Дисертаційне дослідження було обговорено на спільному засіданні кафедр філософії та теорії держави і
права Національного університету «Одеська юридична академія».
Основні її положення та висновки були оприлюднені у доповідях на:
ІІ Всеукраїнському «круглому столі» «Актуальні проблеми філософії права (аксіологічний аспект)» (Одеса, 12–13 жовтня 2007 р.); V Всеукраїнській науковій конференції молодих науковців, аспірантів і студентів «Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави» (Львів,
9–10 листопада 2007 р.); III Всеукраїнському «круглому столі» «Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи)» (Львів, 23–24 листопада 2007 р.); Всеукраїнській науковій конференції «Правове життя сучасної України» (Одеса, 18–19 квітня 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасний правопорядок: національний, інтегративний та міжнародний виміри» (Одеса, 13–14 червня 2008 р.), Міжнародній науковій конференції молодих науковців, аспірантів і студентів «Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави» (Одеса, 21–22 листопада 2008 р.), IV Всеукраїнському
«круглому столі» «Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи)» (Львів, 28–29 листопада 2008 р.),
ІІІ Всеукраїнському «круглому столі» «Актуальні проблеми філософії права (юридична герменевтика)» (Одеса, 12–13 грудня 2008 р.); IV звітній науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу Міжнародного гуманітарного університету (Одеса, 9 квітня 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «V Прибузькі юридичні читання» (Миколаїв,
27–28 листопада 2009 р.), Міжнародному «круглому столі» «Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи)» (Львів, 4–5 грудня 2009 р.), Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (Одеса, 21-22 травня 2010 р.) та ін.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковані у 16 публікаціях, серед яких 6 опубліковано у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України. Також окремі положення дисертаційного дослідження знайшли відображення у публікаціях за матеріалами наукових конференцій та «круглих столів».

Структура і обсяг дослідження. Структура дисертації зумовлена проблематикою дослідження, її метою, головними завданнями, а також теоретико-методологічними засадами. Структура дослідження складається зі вступу, трьох розділів, поділених на дев’ять підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 216 сторінок,
з них 34 сторінки – список використаних джерел, який складається з
333 найменувань.

  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка