Одним із найважливіших соціальних завдань сучасної школи є розвиток самостійності та творчої активності школярів



Скачати 197.4 Kb.
Дата конвертації21.03.2016
Розмір197.4 Kb.


Одним із найважливіших соціальних завдань сучасної школи є розвиток самостійності та творчої активності школярів. Аналіз робіт, присвячених цій проблемі, показує, що до розв’язання питання самостійної діяльності учнів у навчальному процесі педагоги, психологи й методисти підходять з різних сторін. Спільним у їх поглядах є те, що успішне розв’язання проблеми вбачається у відшуканні ефективних шляхів організації самостійної навчально-пізнавальної діяльності учнів.

У зв’язку з швидкими темпами накопичення нової інформації, особливо в природничо-математичних науках, уже в школі необхідно готувати школярів до неперервної освіти після її закінчення, що потребує формування в них пізнавального інтересу й самостійності відшукання шляхів його задоволення. Треба закласти в учнів механізми самоосвіти, самовиховання, самореалізації, саморозвитку, саморегуляції, взаєморозуміння, спілкування, співпраці, необхідні для становлення особистості, здатної без сторонньої допомоги оволодівати знаннями і способами діяльності, розв’язувати пізнавальні задачі з метою подальшого перетворення й вдосконалення навколишньої дійсності. Ця властивість особистості формується головним чином у ході самостійної навчальної діяльності учнів.

Проблема набуває нового аспекту в зв’язку з необхідністю диференціації навчання математики в умовах урахування проекту освітнього стандарту з математики.

Дослідження останніх років показали, що зниження інтересу до навчання, формування негативного відношення до самостійної роботи й незадоволеність нею, переживання негативних психічних станів у процесі навчання безпосередньо пов’язані з тим, що вчитель не враховує в достатній мірі різний рівень навчально-пізнавальних можливостей школярів. Учителю необхідно знати інтереси учнів, рівень їх навченості, научуваності, математичного розвитку, враховувати індивідуальні навчальні можливості своїх вихованців та диференційовано підходити до організації їх самостійної роботи.

Відшукання ефективних шляхів організації самостійної навчально-пізнавальної діяльності учнів при вивченні математики в умовах диференціації навчання дозволить удосконалити навчально-пізнавальний процес, підвищити його результативність, сприятиме інтелектуальному розвитку, самостійності та творчій активності школярів.

Актуальність даної проблеми на сучасному етапі розвитку школи, недостатня розробленість її методичного забезпечення, вимоги суспільства щодо підвищення ефективності навчально-пізнавального процесу й обумовило вибір теми “Організація самостійної навчально-пізнавальної діяльності учнів при вивченні математики”.

Від вирішення цієї проблеми багато у чому залежить удосконалення шкільної математичної освіти, результативність процесу навчання, виховання і розвитку учнів, а, отже, й створення передумов для формування творчої особистості.

Самостійна робота у кожній конкретній ситуації засвоєння знань повинна відповідати конкретній дидактичній меті та завданням. Вона психологічно має налаштовувати учня на самостійне систематичне поповнення своїх знань і вироблення вміння орієнтуватися у потоці наукової інформації під час розв’язання нових пізнавальних завдань. Самостійна навчально-пізнавальна діяльність передбачає саморозвиток, саморух учня від незнання до знання, реалізується у вигляді системи самостійних пізнавальних дій школяра та зумовлена рівнем розвитку його особистих пізнавальних процесів і емоційно-вольової сфери.

Великий внесок у розробку нових шляхів активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів і можливостей управління нею зробили вчені України (З.І.Слєпкань, О.С.Дубінчук, В.М.Осинська, В.М.Таточенко, Т.В.Гришина, М.І.Бурда, Н.А.Тарасенкова та ін.). Проблеми використання сучасних інформаційних технологій у навчальному процесі успішно розробляються М.І.Жалдаком та його учнями.

За останнє десятиріччя розглянуто широке коло питань, пов’язаних з покращенням математичної підготовки учнів, активізацією їх навчально-пізнавальної діяльності, формування творчої особистості: розробка концепції шкільної математичної освіти, державних стандартів змісту й обсягу математичної підготовки на різних ступенях навчання, різнорівневих навчальних програм, підготовка навчальних і методичних посібників.

Головну роль у організації самостійної роботи учнів відіграє учитель. Тому його завдання організувати процес навчання так, щоб в учнів підвищувався інтерес до знань, зростала потреба у більш повному і глибокому їх засвоєнні, розвивалася самостійність у роботі, щоб кожен учень брав активну участь, працював з повним напруженням своїх сил, щоб самостійна робота сприяла більш глибокому засвоєнню програмного матеріалу, виробленню міцних навичок й умінь, розвитку різноманітних здібностей учнів, їх особистісних функцій.

Організація самостійної навчально-пізнавальної діяльності школярів повинна включати такі етапи: 1) стимулюючо-мотиваційний; 2) навчаючий; 3) діагностико-коректуючий та 4) контролююче-оцінний.


Схема 1


Мета і завдання організації самостійної навчально-пізнавальної діяльності учнів при вивченні математики

Планування організації самостійної навчально-пізнавальної діяльності школярів

Управління організацією самостійної навчально-пізнавальної діяльності учнів

Контроль за організацією самостійної навчально-пізнавальної діяльності школярів та її корекція

Кінцевий результат самостійної навчально-пізнавальної діяльності учнів

При вивченні теоретичного матеріалу

Під час розв’язування вправ

У процесі підготовки до виконання домашнього завдання

На факультативних заняттях та в позаурочний час
На стимулюючо-мотиваційному етапі вчитель формує у школярів мотиви навчання, стійкий пізнавальний інтерес до предмету, розвиває відповідальність та сприяє змагальності учнів, стимулює їх бажання поліпшити свої результати. З цією метою бажано подати завдання до самостійної роботи учнів у дещо незвичній оригінальній формі.

Навчаючий етап передбачає використання ефективних методів, організаційних форм, засобів навчання, які сприяють формуванню самостійності та пізнавальної активності школярів. Навчаючи, вчитель повинен враховувати вікові та індивідуальні особливості учнів, формувати в них позитивну мотивацію навчання, стійкий пізнавальний інтерес до математики, попереджати виникнення негативних психічних станів та сприяти їх усуненню, надавати своєчасну допомогу тим, хто відстає у навчанні.

Діагностико-коректуючий етап допомагає з’ясувати причини труднощів, які виникають в учня під час навчання, виявити прогалини у знаннях і вміннях та скоректувати його діяльність, спрямовану на усунення недоліків.

Контролююче-оцінний етап дає можливість учневі з’ясувати рівень знань, навичок та умінь з даної теми, а вчителеві також і оцінити їх. На цьому етапі значну увагу слід приділити виробленню в учнів навичок самоконтролю. За допомогою кодоскопу треба вчити учнів знаходити й виправляти свої помилки, інколи можна пропонувати завдання типу “Оціни себе сам”, “Оціни свого товариша” (робота в парах), але, безперечно, основна функція контролю належить вчителеві.

На основі виділених етапів організації самостійної навчально-пізнавальної діяльності розроблено відповідні види самостійних робіт та відповідні їм домашні завдання.

Зазначено такі вимоги до відбору теоретичного матеріалу для самостійного опрацювання:


  • матеріал не повинен містити складних понять, тверджень, доведень, формул тощо;

  • до вивчення матеріалу вчитель повинен дати поради, інструкції, вказівки;

  • необхідно рекомендувати не тільки діючий підручник, а й додаткову, науково-популярну літературу;

  • повинні бути визначені форми й терміни контролю знань і умінь учнів з окремих видів самостійних робіт та з обраної теми вцілому.

Досліджено вплив асоціативних зв’язків у процесі складання й використання опорних конспектів учнями на перехід навчальної інформації з короткочасної й оперативної пам’яті в довготривалу, активізацію розумової діяльності школярів і розвиток їх творчих здібностей.

З’ясовано, що система завдань для самостійної роботи учнів повинна відповідати таким вимогам:



  • зміст завдань повинен відповідати конкретним розвиваючим, навчальним та виховним цілям уроку та програмному матеріалу;

  • варіативність завдань має задовольняти диференційованим програмовим вимогам на рівні державного стандарту шкільної математичної освіти та підвищеному й поглибленому рівнях;

  • враховувати вікові та індивідуальні можливості учнів;

  • передбачати своєчасну допомогу тим учням, які її потребують (інструкції, вказівки, готові малюнки тощо), враховуючи поетапне просування від незнання до знання;

  • не порушувати наступність та перспективність навчання;

  • реалізовувати прикладну спрямованість навчання: серед вправ мають бути задачі прикладного змісту, які не включають термінів, незрозумілих учням або таких, що вимагають громіздких пояснень вчителя під час пред’явлення завдань.

Успіх самостійної роботи школярів при її різних організаційних формах сприяє реалізації індивідуалізації та диференціації навчання, що є актуальним у сучасних умовах особистісно-орієнтованої математичної освіти.

Учитель планує і організовує діяльність учнів у процесі виконання ними індивідуальної самостійної роботи, інструктує окремих учнів, організовує обговорення результатів роботи. Прийоми, організаційні форми й засоби, які він використовує, мають відповідати різним рівням самостійної діяльності учнів і забезпечувати різну міру допомоги у навчанні. При цьому дуже важливо учителю уміти слідкувати за тим, як відбувається діяльність окремих учнів при виконанні самостійної роботи, вміти бачити весь клас в цілому.

Зростання ролі диференційованого управління самостійною навчально-пізнавальною діяльністю учнів можливе і при вивченні факультативних курсів та проведенні математичних гуртків, роль і значення яких зростає, оскільки саме вони забезпечують формування стійких пізнавальних інтересів і поглиблене вивчення предмета в загальноосвітній школі, стимулюють самоосвіту. Зокрема, в дисертації наведено приклад заняття математичного гуртка, на якому пропонувалися учням для розв’язування цікаві нестандартні задачі, що вимагають кмітливості й винахідливості, задачі парадоксального характеру, які потребують прояву інтуїції, домислу тощо. Цілеспрямована система таких вправ сприяє виробленню в учнів логічних умінь, розвитку їх математичних здібностей та активізації навчально-пізнавальної діяльності школярів, яка набуває дослідницького характеру під час самостійного розв’язування задач.

Використання різноманітних сучасних засобів навчання дозволяє вчителеві цілеспрямовано й ефективно керувати процесом самостійної діяльності учнів, сприяє підвищенню рівня самостійності в опануванні нових знань, формує елементи інформаційної культури учнів і разом з тим стимулює інтерес учнів до вивчення математики.

Працюючи самостійно, учні, як правило, глибше вдумувалися в зміст опрацьованого матеріалу, краще зосереджували свою увагу, ніж це звичайно буває при поясненнях учителя або розповідях учнів. Тому знання, навички і уміння, набуті школярами під час добре організованої самостійної роботи, виявилися міцнішими і ґрунтовнішими. Крім того, у процесі самостійної діяльності в учнів розвинулася наполегливість, увага, витримка та інші позитивні якості особистості.

Суттєві передумови, які сприяють ефективності організації самостійної навчально-пізнавальної діяльності, складають такі фактори:



  • формування й розвиток позитивної мотивації учіння, що включає формування пізнавальних потреб і виховання стійких пізнавальних інтересів, передбачає використання різних прийомів у системі розвиваючого навчання і правильного стиля відносин між учителем й учнями;

  • гармонійне поєднання алгоритмічного й евристичного у навчанні сприяє раціональній організації самостійної діяльності школярів у процесі навчання математики;

  • урахування навчально-пізнавальних можливостей, індивідуальних здібностей та вікових особливостей школярів у процесі організації їх самостійної навчально-пізнавальної діяльності.

До організації самостійної роботи учнів висунуто такі методичні вимоги:

  • Кожна самостійна робота повинна відповідати меті та завданням вивчення матеріалу, передбачати поетапне просування від незнання до знання.

  • Типи та види самостійних робіт повинні відповідати реальним навчальним можливостям учнів, рівням їх самостійності та специфіці навчального матеріалу, що вивчається.

  • Методична система організації самостійної діяльності школярів повинна відповідати психологічним та дидактичним принципам розвиваючого навчання.

  • Вибір організаційних форм (фронтальна, групова, індивідуальна) та їх гармонійне поєднання повинні здійснюватися з урахуванням цілей і завдань навчання, специфіки матеріалу, що вивчається, особливостей класу вцілому та окремих його учнів.

  • Організація самостійної роботи на уроці повинна органічно поєднуватися з виконанням домашніх завдань, які повинні пропонуватися учням диференційовано, та проведенням позакласної роботи з математики.

  • Найбільш дієвим фактором у формуванні й розвитку самостійності та пізнавальної активності школярів є позакласна робота з математики, яка повинна стати логічним продовженням навчальної роботи на уроці й плануватися як важливий елемент цілісної системи організації самостійної навчально-пізнавальної діяльності учнів.

  • Методична система організації самостійної навчально-пізнавальної діяльності учнів повинна відповідати вимогам диференціації та індивідуалізації навчання; ураховувати використання сучасних педагогічних та інформаційних технологій навчання.

Організація самостійної навчально-пізнавальної діяльності повинна включати такі етапи: стимулююче мотиваційний; навчаючий; діагностико-корегуючий та контролююче-оцінний. У зв’язку з цим вибираю різні види самостійних робіт та розробляю перспективне планування відповідних домашніх завдань.

Підбір засобів навчання для організації самостійної навчально-пізнавальної діяльності школярів при вивченні математики передбачає комплексне поєднання традиційних засобів (таблиці, дидактичні матеріали, індивідуальні картки, графопроектор з плівками, моделі геометричних фігур тощо) з комп’ютерною підтримкою навчального процесу. Використання різноманітних засобів навчання дозволяє вчителеві цілеспрямовано й ефективно керувати процесом самостійної діяльності учнів, сприяє підвищенню рівня самостійності в опануванні нових знань, формує елементи інформаційної культури учнів і, разом з тим, стимулює інтерес учнів до вивчення математики, готує їх до неперервної освіти в майбутньому. Вибір засобів навчання слід здійснювати, враховуючи зміст матеріалу, який вивчається, вікові особливості учнів, завдання уроку та мету даної самостійної роботи вцілому.

Особливу роль у організації самостійної навчально-пізнавальної діяльності учнів відіграють факультативні заняття та позакласна робота (гуртки, підготовка та проведення тематичних вечорів, тижнів математики, олімпіад тощо). Їх організація й проведення повинні бути тісно пов’язані з навчальною роботою на уроках і вдома. Позакласна робота не повинна бути епізодичною, вона має передбачатися в системі занять та ретельно плануватися. Значну увагу під час факультативних та позакласних занять слід приділити роботі учнів з науково-популярною літературою, довідниками, з навчаючими й контролюючими програмами комп’ютерної підтримки процесу навчання.

Життя - це постійна напружена діяльність, а в сучасному суспільстві це ще й постійне учіння, немае учіння - немае життя.

Життя вимагае від особистості самостійного й відповідального пошуку його сенсу через індивідуальні способи існування, і освіта в цьому плані відіграе досить важливу роль.

Традиційно навчальний процес зоріентований на здобуття, в кращому випадку, творче засвоення суми знань тими, хто навчаеться, - ці вимоги задовольняли суспільство минулого.

Динамічне нарощення, швидка зміна знань, технологій, інформації зумовлюе таке: разом із засвоенням базових знань перед сучасною освітою дедалі більше постае завдання навчити вчитися, виробити потребу в навчанні упродовж усього життя. Освітні процеси, що відбуваються зараз в Україні потребують нового педагогічного мислення. Це глобальна проблема, бо від того, які освітні системи будуть запроваджуватись у навчально-виховний процес, які оріентири у становленні особистості будуть прийняті, залежатиме майбутне держави, нації, кожної людини зокрема. Гуманізм освіти передбачае перегляд, переоцінку всіх компонентів методичної системи навчання, створення максимально сприятливих умов для розкриття і розвитку здібностей та обдарувань дитини. Один із провідних напрямків гуманізації - впровадження особистісно зоріентованого навчання, мета якого не тільки навчати й виховувати учня, а й формувати в ньому особистість. Такий підхід до навчального процесу передбачае індивідуалізацію, а отже, й диференціацію навчання, ефективним засобом якої за певної умови організації е самостійна робота.

У своїй роботі я користуюсь основними принципами гуманістичної педагогіки, зокрема:

а) людина - найвища цінність в існуючому світі;

б) кожна людина - унікальна, неповторна, своерідна, тому необхідно визнати її «автономію»;

в) найціннішою властивістю психологічної організації людини е їі намагання розвивати свої потенційні можливості, управляти власним розвитком;

г) вільний вибір - основа розвитку особистості, тобто позитивних змін;

д) зовні людину не можна гуманізувати, будь-яка гуманізація - це перш за все, гуманізація (і гармонізація) стосунків особистості зі своїм внутрішнім «Я».

За словами В.Сухомлинського, дитина весь час знаходиться в стані самопізнання, самоутвердження, самовдосконалення. Їй хочеться показати себе, утвердити свою волю, кмітливість. ц математиці таки моментом можуть бути власні результати навчально-пізнавальної діяльності, розвиток розумової культури, інтелекту, особистісних якостей. Тому учителеві слід добирати до кожного уроку потрібні задачі, щоб спонукати дітей до творчого мислення.

У своїй роботі я намагаюсь не пропускати жодної можливості розв'язати одну і ту ж задачу різними способами. Це цікава і захоплююча робота, яка вимагає знань багатьох розділів шкільної програми з математики та самостійності.

Протягом всієї педагогічної діяльності мене постійно хвилювали питання забезпечення розвитку, навчання і виховання особистості. Як перетворити навчання в учіння, як реалізувати творчі можливості дитини, індивідуалізувати роботу на уроці? На ці та багато інших запитань я знайшла відповідь в організації самостійної та індивідуальної роботи учнів на уроках математики; формування досвіду самостійної навчально-пізнавальної діяльності учнів в процесі вивчення математики. Ця робота відкриває великі можливості творчого вирішення питань раціональної організації навчально-виховного процесу з погляду його індивідуалізації і значного підвищення ефективності уроку та забезпечення умов для самонавчання учнів на уроці.

Одне з головних завдань сучасної математики - навчити учнів самостійно працювати, оскільки темпи надходження наукової інформації надзвичайно зросли і практично кожній людині, яка хоче мати роботу та продуктивно працювати, необхідно увесь час поновлювати свої знання, а то й переучуватись, а це можливо лише за наявності сформований умінь і навичок самостійної роботи. Під самостійною навчальною роботою ми розуміємо таку діяльність учнів, яка спрямована на досягнення поставлений дидактичних цілей, проводиться без прямої участі вчителя, але за його завданням і під його контролем.

Під час організації самостійної роботи основною метою е самостійне вивчення матеріалу. Найвпливовішим критерієм для вибору методів навчання е показники підготовленості учнів до такої діяльності; рівень сформованості пізнавальної самостійності, предметних та загально-навчальних знань, навичок і вмінь. Організовуючи самостійну роботу, стежу за тим, щоб учень був внутрішньо переконаний у необхідності її виконання. Це викликано його особистими потребами: пізнати нове, перевірити свої знання, виявити самостійність, навчитися працювати самостійно. Досить важливо стимулювати і вмотивувати позитивне ставлення школярів до виконання самостійної роботи.

Говорити про самостійну роботу як про діяльність учня можна лише тоді, коли в нього е відповідна система мотивів. Учень повинен чітко усвідомлювати, чому він виконує ту чи іншу самостійну роботу.

Можливі такі мотиви:

а) оволодіти знаннями;

б) перевірити свої вміння та навички у розв'язуванні задач;

в) оцінити рівень знань із певної теми.

Перед виконанням самостійної роботи слід завжди повідомляти її мету, звертати увагу учня на їі користь особисто для нього.

Самостійну роботу проводжу в таких формах: диференційовано-груповій, індивідуальній і фронтальній. Реалізація індивідуального підходу до учнів у навчальному процесі вимагає від учителя знати вікові та індивідуальні особливості школярів, розвивати ті особливості, які сприяють підвищенню ефективності навчання. За ознакою дидактичної цілі розрізняються декілька видів самостійних робіт, а саме:

• підготовчі;

• навчальні;

• тренувальні;

• на закріплення;

• розвивальні;

• творчі;

• контролюючі (перевіряючі, контрольні, ознайомлюючі, підсумкові).

Підготовчі самостійні роботи спрямовують учнів на відтворення раніше вивченого матеріалу, засвоєних практичних навичок і вмінь, чуттєвих уявлень, понять, їх актуалізацію в п'яті і корекцію з метою створення у свідомості міцного фундаменту для засвоєння нового матеріалу.

Завдання вчителя - викликати в учнів потребу в актуалізації певних завдань, навичок і вмінь і створити для цього умови - мотиви навчання. Засобом мотивації можуть бути пізнавальні завдання, які створюють проблемні ситуації, вихід з яких можна знайти, проводячи актуалізацію необхідних знань.

Навчальні самостійні роботи поділяються на такі, що формують знання, вміння та навички. З особливостей первинного закріплення знань випливають деякі особливості навчальних самостійних робіт. Знання учнів ще не тверді, непевні, існує деяка нечіткість і неточність у відтворенні думки. Тому завдання повинні бути репродуктивного характеру, перевіряти їх треба терміново й не виставляти за них низьких оцінок.

При цьому можна користуватися підручником, зошитом, схемами, таблицями, довідниками. Дуже суттєво, щоб завдання вимагали не просто запам'ятовування, а свідомого засвоєння понять.

Приклади.

1. Вставити пропущені слова так, щоб здобути істинний вираз.

а) Число 5 є арифметичним квадратним коренем числа 25, бо число 5... і квадрат ... = ... .

б) Число 12 є арифметичним квадратним коренем числа 144, бо число 12 і квадрат його ... .

в) Число (-3) ... арифметичним квадратним коренем числа 9, бо число (-3)… .

г) Число 0,3 ... арифметичним квадратним коренем числа 0,9; бо квадрат 0,3 ... 0,9.

2. Які з рівностей є правильними:

а) ; г);

б) ; д) ;

в) ; е) ?



Такого типу завдання дають можливість учителю перевірити якість засвоєння учнями матеріалу, розвивати їхні творчі здібності, навички, аналізувати та узагальнювати. Мета навчальних самостійних робіт - навчання, а не контроль, тому на уроці необхідно відводити на них мінімум часу. Серед завдань навчальних самостійних робіт можна виділити складання алгоритмів, розв'язування задач за алгоритмом. До тренувальних належить завдання на розпізнавання різних об'єктів та їх властивостей. До виконання тренувальних завдань необхідно застосовувати теореми, означення, властивості. Тренувальні самостійні роботи складаються з однотипних завдань, що містять ознаки та властивості вивченого правила, під час виконання учні ще потребують допомоги вчителя. Такі роботи дають можливість відпрацьовувати основні вміння та навички учнів і тим самим закладають базу для подальшого вивчення матеріалу. Завдання тренувальних самостійних робіт можна підготувати за допомогою тренувальних вправ всіх рівнів. Виконуючи завдання такого виду, учнів звикають працювати самостійно.

До самостійних робіт на закріплення можна віднести такі, що розвивають логічне мислення та потребують комбінованого застосування різних правил та теорем. Вони показують, наскільки якісно засвоєний навчальний матеріал, а за результатами перевірки завдань цього типу вчитель виявляє необхідність займатися темою.

До самостійних робіт розвивального характеру можна віднести домашні завдання, що передбачають складання доповідей за будь-якою темою, підготовка до олімпіади, науково-творчих конференцій, проведення в школі «Тижня математики» , складання математичної гри, казок спектаклів. На уроках - це самостійні роботи, які потребують розв'язання дослідницьких задач.

Велику зацікавленість викликають в учнів творчі роботи, які потребують високого рівня самостійності. Виконуючи завдання, учні відкривають нове в темі, яку вивчали на попередніх уроках. Наприклад, це завдання, які спрямовані на пошук інших способів розв'язування задач.

Перевірочні самостійні роботи покликані перевірити засвоєння окремого фрагмента курсу під час вивчення теми. Вони розраховані на 10-15 хв. Ці роботи проводяться, щоб одержати інформацію про рівень засвоєння теми, що дає змогу вчасно виявити помилки та недостатнє засвоєння понять і залежно від цього будувати подальшу роботу з вивчення теми. А для учнів - це додаткова практика в самостійному розв'язанні.

Вправи репродуктивного характеру корисні, якщо вони за складністю не перевищують ті вправи, які вже розв'язувались. Мета перевірочних самостійних робіт - перевірити засвоєння теми після ії вивчення. Вони, як правило, тривають 45 хвилин. Вчитель навчає дітей систематизувати матеріал, встановлювати зв'язки між питаннями, що вивчалися, висвітлювати раніше вивчений матеріал з нової точки зору, або на новому, більш високому науковому рівні.

І завершальним акордом у системі письмових робіт є підсумкова робота. що проводиться в кінці року. Але до підсумкової самостійної роботи належить і доведення теорем, і самостійне розв'язування задач. Тому самостійну роботу можна розглядати як метод навчання. Працюючи самостійно, учні, як правило, глибше вдумуються у зміст матеріалу, що опрацьовується, краще зосереджують свою увагу.

Тому знання, вміння і навички, набуті в результаті самостійної роботи, виховують в учнів наполегливість, увагу, витримку.

Виходячи з мети роботи по даному проблемному питанню особливу увагу звертаю на самостійне вивчення теорії за підручником. Самостійно опрацьовувати за підручником теоретичний матеріал учням пропоную 2-3 рази в семестр.

Основна мета таких завдань - навчити учнів читати математичний текст.

Особливості математичного тексту, по-перше, в тому, що він містить багато математичних термінів, формул, символів. Коли учень не знає якийсь із термінів чи символів, то він не зможе повністю зрозуміти текст. По-друге, у тексті є різні схеми та рисунки, що тісно з ним пов'язані. На них треба дивитися паралельно з читанням тексту, читати доводиться не абзацами, а реченнями. По-третє, наявність різних шрифтів, якими виділяються означення, теореми, примітки. По-четверте, стиль викладу матеріалу - чіткість, строгість, лаконічність.

Самостійна робота з текстом проводиться тільки після ознайомлення учнів з пам'яткою роботи з математичною книгою .

Необхідно обов'язково перевіряти самостійну роботу з підручником. Це дає можливість ще раз переосмислити та проаналізувати прочитане.

Самостійна навчально-пізнавальна діяльність учнів ефективна, якщо вона: а) допомагає учням засвоювати математику глибоко і міцно;

б) розвиває їхні пізнавальні здібності;

в) формує вміння самостійно розширювати й поглиблювати знання та застосувати їх на практиці;

г) відповідає основним принципам дидактики, доступності, систематичності, зв'язку теорії з практикою, свідомості, творчої активності, навчанню на високому рівні.

Завдання, що входять до системи самостійної діяльності, підбираю різними за дидактичною метою та змістом. Намагаюся встановити послідовність виконання домашніх та класних самостійних робіт таким чином, щоб виконання одних робіт логічно випливало з попередніх і підготовлювало учнів до виконання наступних. Самостійна робота повинна носити цілеспрямований характер, що досягається чітким визначенням її мети: недооцінення цієї вимоги призводить до того, що учні або неправильно виконують завдання, або вимагають від учителя додаткових пояснень, через що відбувається нераціональне використання часу. Самостійна робота має бути дійсно самостійною, а її зміст та обсяг - посильними для учнів на цьому етапі. Спочатку в учнів необхідно сформувати елементарні навички самостійної діяльності як під час роботи з підручником, так і під час виконання практичних завдань, рисунків, простих вимірів, розв'язування задач. Цьому передує наочна демонстрація вчителем цих видів роботи, яка супроводжується чіткими поясненнями і записати на дошці.

Для самостійної роботи учням пропонується завдання, що розв'язуються за готовими алгоритмами, а також такі, які вимагають їх створення.

Обов'язково враховую те, що різним учням потрібна різна кількість часу для засвоєння одних і тих самих знань, умінь та навичок. Завдання мають бути цікавими для учнів. Надмірне захоплення самостійною роботою учнів може сповільнити темп навчання. Обов'язково визначаю мету і методи самостійної роботи.



Ефективність самостійної роботи збільшується, якщо вона е однією зі складових навчального процесу і проводиться планомірно та систематично, якщо на кожному уроці для неї відводиться певний час. Тільки за таких умов формуються стійкі вміння та навички учнів щодо виконання різних видів самостійної роботи.

І хочеться закінчити словами Л.М.Толстого «Знання лише тоді знання, коли воно отримане зусиллями розуму, а не пам'яті».


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка