Охорона природи. Червона книга



Скачати 225.59 Kb.
Дата конвертації19.02.2016
Розмір225.59 Kb.
Дата: 19.04.2013 року

Клас: 6

Предмет: природознавство

Урок № 31


Тема: Охорона природи. Червона книга.

Мета: актуалізувати та поглибити знання про природні заходи, ознайомити з окремими видами рослин і тварин, занесеними в Червону книгу України; розвивати уміння пояснювати необхідність охорони біосфери, дотримуватися правил поведінки в природі; виховувати екологічну свідомість, відповідальність.

Обладнання: карта «Природоохоронні території України», зображення тварин і рослин, підручники, зошити.

Основні поняття: заповідники, заказники, національні парки, Червона книга.

Тип уроку: урок систематизації та узагальнення знань.

Форма проведення: урок-подорож.
ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент.

- Добрий день! Привітайтесь з гостями.

Пролунав дзвінок, починається урок.

Працюватимемо старанно,

Щоб почути у кінці, що в 6 класі нашім

Діти – просто молодці!


ІІ. Актуалізація опорних знань і умінь.

1.Перевірка домашнього завдання «Правила поведінки в природі»

Випереджальне завдання. Учні вдома повинні були скласти правила поведінки у природі і записати їх на вирізані листочки. Учні почерзі зачитують правила і прикріплюють на дерево знань.



2. Вправа «Продовж речення»

  • Живі організми істотно впливають на хімічний склад атмосфери, …. (вод Світового океану, ґрунту).

  • Людству загрожує екологічна криза – такий стан природи, за якого вона ….. (стане непридатною для життя людини).

  • Смерчі, урагани, зсуви, землетруси в наш час можуть бути спровоковані …. (діями людини).

  • Озон – це газ, молекули якого складаються …. (з трьох атомів оксигену).

  • Для охорони природи створюють охоронні території, захищені законодавством ….. (заповідники, заказники, національні парки та ін.).

3. Гра «Світлофор»

Учні піднімають зелену картку якщо відповідь «Так» і червону картку якщо відповідь «Ні».



  • Біосфера складається із живої речовини та неживих компонентів. Так

  • У природних заповідниках охороняються лише окремі види рослин і тварин. Ні

  • Верхня межа біосфери сягає 50 км. Ні

  • Фундатором вчення про біосферу є Чарльз Дарвін. Ні.

ІІІ Повідомлення теми, мети та завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності

Сьогодні урок ми проведемо в незвичайній для вас формі. Уявімо собі, що ми подорожуємо на поїзді країною, назва якої захована у ребусі.

“‘ ро о и “‘ ““



(Червона книга)

Отже ця країна – «Червона книга». Поїзд робитиме зупинки, на кожній з яких ви будете дізнаватися про різні факти, пов’язані з Червоною книгою та охороною природи.



Девіз сьогоднішнього уроку:

Природа нам – як рідний дім,

Вона усім як мати.

Щоб лад завжди був в домі тім,

Про це нам треба дбати.
Наша подорож складатиметься із 5 зупинок.

План


  1. Зупинка «Історична»

  2. Зупинка «Зоологічна»

  3. Зупинка «Фізкультхвилинка»

  4. Зупинка «Ботанічна»

  5. Зупинка «Зооботанічна»

Тож рушаймо!

IV. Вивчення нового матеріалу.

Зупинка 1 «Історична».

Історія


«Книгою тривоги і надії» називають Червону книгу. Червона книга України містить відомості про рідкісні та зникаючі види тварин, рослин і грибів, поради щодо їхнього примноження.

Перша Червона книга, присвячена українській флорі та фауні, була видана у 1980 році під назвою «Червона Книга Української РСР». Перше видання Червоної книги України (1980 р.) містило опис 85 видів (підвидів) тварин і 151 видів (підвидів) рослин.

Після набуття Україною незалежності у видавництві «Українська енциклопедія» було випущене друге видання Червоної книги України: в 1994 році — том «Тваринний світ» (наклад — 2400 примірників), в 1996 році — том «Рослинний світ» (наклад — 5000 примірників). З огляду на малий наклад ці два видання відразу стали раритетами. Друге видання нараховувало 382 види тваринного та 541 вид рослинного світу.

У 2009 р. вийшло третє видання Червоної книги України. До нього занесено 542 види тварин. Кількість видів тварин у третьому порівняно з другим виданням збільшилась на 160 видів, а у другому порівняно з першим — на 297 видів. Таким чином, з урахуванням приблизно однакових проміжків часу між виданнями Червоної книги України, спостерігається певне уповільнення темпів зменшення втрати різноманіття окремих таксономічних груп фауни України. Разом з тим, викликає занепокоєння суттєве збільшення у Червоній книзі України кількості видів риб та ссавців.

До третього видання «Червона книга України» (рослинний світ) занесено 826 видів рослин і грибів. Кількість видів рослин у третьому порівняно з другим виданням збільшилась на 285 видів, а у другому порівняно з першим — на 390 видів. Таким чином, з урахуванням приблизно однакових проміжків часу між виданнями Червоної книги України, спостерігається певне уповільнення темпів зменшення втрати різноманіття видів рослин і грибів України.

http://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/6/65/redbook-animals.gif/86px-redbook-animals.gif Червона книга України, том «Тваринний світ», 1994 рік

http://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/4/46/redbook-plants.gif/85px-redbook-plants.gif Червона книга України, том «Рослинний світ», 1996 рік

http://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/e/e2/red_book_anim_ukr.jpg/200px-red_book_anim_ukr.jpg Червона книга України (2009)

У виданні 1994 року залежно від стану і ступеня загрози для популяцій видів, занесених до Червоної книги України, було застосовано наступні категорії:



  • Зниклі: види, про які після неодноразових пошуків, проведених у типових місцевостях або в інших відомих та можливих місцях поширення, відсутня будь-яка інформація про їх існування у дикій природі;

  • Зникаючі: види, що знаходяться під загрозою зникнення, збереження яких є малоймовірним, якщо продовжиться згубна дія факторів, що впливають на їх стан;

  • Вразливі: види, які у найближчому майбутньому можуть бути віднесені до категорії «зникаючих», якщо продовжиться дія факторів, що впливають на їх стан;

  • Рідкісні: види, популяції яких невеликі, які у наш час[Коли?] не відносяться до категорії «зникаючих» чи «вразливих», хоча їм і загрожує небезпека;

  • Невизначені: види, про які відомо, що вони відносяться до категорії «зникаючих», «вразливих» чи «рідкісних», однак достовірна інформація, яка б дозволяла визначити, до якої із зазначених категорій вони відносяться — відсутня;

  • Недостатньо відомі: види, які можна було б віднести до однієї з вище перерахованих категорій, однак у зв'язку з відсутністю повної достовірної інформації питання залишається невизначеним;

  • Відновлені: види, популяції яких завдяки вжитим заходам щодо їх охорони не викликають стурбованості, однак не підлягають використанню і вимагають постійного контролю.

У виданні Червоної книги 2009 року для видів застосовано наступні критерії:

  • Вразливий;

  • Зникаючий;

  • Недостатньо відомий;

  • Неоцінений;

  • Рідкісний.


Зупинка 2 «Зоологічна»

Випереджальне завдання. Учні розповідають підготовлені доповіді.

  1. БРАЖНИК МЕРТВА ГОЛОВА



  1. ВЕЧІРНИЦЯ МАЛА





  1. ЖУРАВЕЛЬ СІРИЙ




  1. ПУГАЧ





  1. РИСЬ ЗВИЧАЙНА




Зупинка 3 «Фізкультхвилинка»

На цій зупинці я пропоную вам перепочити.

  • Якщо ви вважаєте що потрібно відновлювати популяції зникаючих видів живих організмів встаньте з-за парти.

  • Якщо ви не викидаєте сміття топніть лівою ногою.

  • Якщо ви незриваєте першоцвітів топніть правою ногою.

  • Якщо ви вважаєте що неможна вбивати тварин поморгайте очима.

  • Якщо ви вважаєте що необхідно оберігати птахів підніміть праву руку догори.

  • Якщо ви вважаєте що Червона книга необхідна підніміть ліву руку.

  • Якщо ви вважаєте що потрібно підгодовувати зимуючих птахів опустіть руки.

  • Якщо ви будете охороняти природу сядьте за парти.

Зупинка 4 «Ботанічна»

Випереджальне завдання. Учні розповідають підготовлені доповіді.

  1. ЛІЛІЯ ЛІСОВА




  1. ЛЮБКА ДВОЛИСТА




  1. НАРЦИС ВУЗЬКОЛИСТИЙ




  1. ПІДСНІЖНИК ЗВИЧАЙНИЙ



Загадка

Я найперша зацвітаю

Білим цвітом серед гаю.

Відгадайте, що за квітка,

Бо мене не стане влітку.

  1. СОН ВЕЛИКИЙ




V. Закріплення вивченого матеріалу.
Зупинка 5 «Зооботанічна»

Клас ділиться на дві команди, кожна з яких отримує рівноцінну кількість малюнків. Виграє та команда, яка швидко і правильно виконає завдання конкурсу.


Конкурс «Вгадай істоту»

Подаються малюнки рослин і тварин. Потрібно відгадати (впізнати) тварину, рослину та підписати її назву.


Конкурс «Що я запам’ятав про цю істоту»

Перемішуються малюнки тварин і рослин, один з членів команди витягує аркуш, на якому зображено тварину чи рослину, потім решта учнів почерзі по реченню розповідають те, що вони запам’ятали на уроці.


VІ. Домашнє завдання.

  1. Опрацювати & 26

  2. Повторити матеріал & 23-26, підготуватися до узагальнюючого уроку з теми.

  3. Творче завдання. Намалювати плакат «Бережіть природу!»


VІІ. Підбиття підсумків, оцінювання результатів роботи на уроці.
На уроці Я :

Дізнався …

Навчився …

Зрозумів …

Я змінив своє ставлення до …

Виставляння оцінок.



Додатковий матеріал до уроку

БРАЖНИК МЕРТВА ГОЛОВА



Бра́жник ме́ртва голова́

(Acherontia atropos) — комаха

родини бражників. Один з 3 видів

тропічного роду; єдиний вид роду у

фауні України.

Поширення

Вся територія України.



Місця перебування

На полях і городах, у лісосмугах, на

схилах ярів, що поросли повієм звичайним.

Чисельність та причини її зміни

До 40-х рр. 20 століття майже на всій території України був досить звичайним видом . На сьогоднішній день є рідкісним.

Причини зміни чисельності. Хімічна обробка пасльонових культур (особливо картоплі), викорчовування чагарників і розорювання місць перебування. Зміни чисельності виду значною мірою пов'язані також з погодними умовами.

Особливості біології

Протягом року розвиваються 2 генерації. Літ імаго у травні — липні й вересні — жовтні. Метелики живляться соком дерев, іноді бджолиним медом. Активний у сутінках і вночі; може мігрувати, долаючи значні відстані. Самка відкладає по одному від 30 до 200 яєць на пасльонові (картопля, дурман, беладона тощо). Гусениці іноді живляться на інших рослинах (жасмин, бруслина, малина, бузок, повій). Лялечки зимують у ґрунті на глибині 15 — 20 см; чутливі до холоду, взимку часто гинуть.



Охорона

Занесено до Червоної книги України (2006), статус — рідкісний. Охороняється у заповідниках України як компонент біоценозу. Розмноження у неволі не проводилось.


ВЕЧІРНИЦЯ МАЛА

Вечірниця мала (Nyctalus

leisleri) — вид рукокрилих родини

Лиликові (Vespertilionidae).



Поширення

Поширена по всій території Євразії.

Висотний діапазон поширення: від

рівня моря до 2400 м.



Стиль життя

Харчується над рідколіссям,

пасовищами і в долинах річок мухами (у тому числі комарами), метеликами і жуками. Літні дитсадкові сідала розташовані в дуплах дерев, а також будівлях; у них зазвичай знаходиться 20-50 самиць, іноді до 1000. Зимує в основному в дуплах дерев, а іноді і в підземних порожнинах або будівлях, часто великими групами.

Морфологія

Він має довжину від 48 до 68 мм (голова і тіло) і розмах крил від 260 до 330 мм, вага від 11 до 20 грамів. Лице, вуха і крила темні. Хутро коричневе, темніше біля основи, ніж верхівка. Нижні сторони рук волохаті. Вуха короткі, округлі, крила довгі і вузькі.


ЖУРАВЕЛЬ СІРИЙ

Журавель сірий (Grus grus) — великий птах,

що мешкає в Європі і Азії.



Поширення

На території України гніздиться на Поліссі,

іноді в заболочених долинах річок

Лівобережного Лісостепу. Під час сезонних

міграцій зустрічається по всій території. Зимує

у Північній Африці, Західній та Південній Азії.



Чисельність та причини її зміни

В Україні гніздиться імовірно, від 500—600 до 700—850 пар На початку 60-х рр. 20 ст. 400-450 пар гніздилося на Поліссі та 50-60 пар - на Лівобережжі. Причинами зміни чисельності є скорочення площі боліт внаслідок осушування. Посилення фактора непокоєння та винищування птахів людиною. Використання пестицидів.



Особливості біології

Місця перебування: Важкоприступні, частіше лісові, болота в долинах річок та навколо великих озер. Перелітний птах. Весняний проліт відбувається у березні - на початку травня. В місцях гніздування з'являється наприкінці березня - в 1-й половині квітня. Моногамні, пари постійні. Гнізда (із стебел, листя, шматочків торфу, моху) влаштовує на сухому місці серед болота (на купині або дернині), частіше на межі лісу і болота. У кладці 1-З яйця (квітень). Насиджують (після відкладання першого яйця) самка і самець (28-31 день). Пташенята піднімаються на крило у 65-70-денному віці (остання декада липня - 1-а пол серпня) Статевозрілим стає на 4-6-му році життя Відліт і осінній проліт триває з 2-ї декади вересня до середини жовтня. Живиться переважно рослинною їжею (зелені частини рослин, насіння злаків, ягоди брусниці, журавлини); поїдає також комах, молюсків, червів, дрібних хребетних, яйця птахів тощо.



Охорона

Включено до Червоної книги України (1994, 2009). В Україні охороняється в Поліському природному заповіднику, де гніздиться близько 20 пар.

ПУГАЧ

Пугач (Bubo bubo), птах з родини Совові (Strigidae). Один з 13-ти видів роду, єдиний вид роду у фауні України. В Україні осілий птах

Опис

Одна з найбільших сов, яка поступається у

розмірах лише рибному пугачу. Легко

розпізнається за своїми розмірами, темному

дзьобу, опереним до кігтів лапами та

пір'євими «вушками», які нахилені назовні. У

дорослого птаха верх темно-бурий з

жовтуватими і білуватими плямами, низ

вохристий з темно-бурими широкими

поздовжніми рисками. Молодий птах має подібне забарвлення. Має загальну довжину 62—72 см, з размахом крил 150—180 см, при довжині крил 41—52 см, важить 2,1—3,2 кг. Очі великі круглої форми з чорними зіницями.



Ареал виду та його поширення в Україні

Поширення пугача у Європі і Азії

На території України заселяє північні і західні райони.

Чисельність і причини її зміни

В Україні налічують близько 200 пар, з них не менше 110 пар на сході країни. Приблизно на половині постійних гніздових ділянок розмноження не спостерігається, можливо, через те, що один з птахів пари гине. На чисельність негативно впливають переслідування людиною, розлякування самок на ранніх стадіях насиджування (кидають кладку), загибель на ЛЕП.



Особливості біології

Осілий птах. Активний у сутінках і вночі. Токування відбувається наприкінці зими. Гніздиться по глухих ярах, берегових урвищах, скельних виходах, рідше в лісах і на болотах. Яйця відкладає в кінці лютого — на початку березня. Гнізда влаштовує на глухих ділянках лісів, байраків чи скельних виходів на землі в нішах, на виступах або під коріннями дерев і чагарників. У кладці 2—5 (частіше 3) яйця. Насиджує самка 33—35 діб. Пташенята у першому пуховому вбранні мають біле забарвлення. Пташенята виходять з гнізд вже у травні, літати починають лише у другій половині червня. Спектр живлення пугача дуже різноманітний, переважають птахи, дрібні гризуни та їжаки.



Охорона

Включено до Червоної книги України (1994, 2009) (статус — рідкісний).


РИСЬ ЗВИЧАЙНА

Рись звича́йна, або євразі́йська

(Lynx lynx L.) — ссавець з роду рись

(Lynx), що відноситься до ряду хижих (

Carnivora) родини котових (лат.

Felidae).

Опис

Довжина тіла самців у дорослому

стані сягає від 76 до 110 см, а самок на

декілька (3-6) см коротша. Хвіст – 10-31 см, висота у плечах 60-65 см. Вага дорослих звірів найчастіше дорівнює 16-20 кілограмам, інколи до 32 кг. Рись має карі очі, китиці на вухах, короткій хвіст, жахливі пазурі, та сильні задні лапи. Всі лапи зимою вкриті великим хутром. Жодний інший представник родини котячих не пристосований до снігу так добре, як рись. Рись в Україні зустрічається досить рідко: в Карпатах та на Поліссі. За підтвердженими даними зустрічається на півночі Чернігівської області.



Спосіб життя

Рись віддає перевагу глухим темнохвойним лісам, тайзі, хоча зустрічається в різноманітних насадженнях, включаючи гірські ліси; іноді заходить в лісостеп і лісотундру. Вона відмінно лазить по деревах і скелях, добре плаває.

При великій кількості їжі рись живе осіло, при недоліку — кочує. У добу вона здатна проходити до 30 кілометрів. При всій обережності рись не дуже боїться людей. Вона живе в створених ними вторинних лісах, в молодняках, на старих лісосіках і гарі, а у важкі роки заходить в села і навіть у великі міста.

Стан популяції і охорона

В Україні чисельність оцінюється в 350–400 ос. в Карпатах та до 80—90 ос. на території Полісся[1]. Рись включена до Червоної книги України.

Промислове значення рисі невелике (використовується хутро). Як і багато хижаків, вона грає важливу селекційну роль в лісових біоценозах. Лише у мисливських господарствах, де розводять косуль, плямистих оленів, фазанів, її присутність небажана.

Цікаві факти

Рись широко використовується в геральдиці, символізуючи повноту і гостроту зору. Її зображення можна побачити на гербах або прапорах таких міст, як Реж, Псков або Гомель. За деякими версіями саме рись, а не лев зображена на гербі Фінляндії. Рись на гербі має і Усть-Кубинский район Вологодської області.

Через гостроти зору на честь рисі було названо сузір'я Яном Гевелієм в 1690 році. Гевелій так коментував вибір назви: «У цій частині неба зустрічаються тільки дрібні зірки і потрібно мати рисячі очі, щоб їх розрізнити і розпізнати».

У скандинавської традиції рись була священою твариною богині Фреї. Вважалося, що рисі упряжені в її колісницю. Давні греки вірили, що гострий погляд рисі здатний простромлювати наскрізь непрозорі предмети. Свою наукову назву ця тварина отримало від грецького «lynx» — «сіяти».


Зупинка 3 «Ботанічна»

ЛІЛІЯ ЛІСОВА



Лі́лія лісова́ (Lilium martagon) — багаторічна цибулинна

рослина, один з видів роду Лілія (Lilium) родини лілійних.

Лілія лісова — єдиний вид лілій, який росте в Україні в

дикорослому стані.


Українська народна назва — сара́нка.

Опис

Квітки лілії лісової

Лілія біла — багаторічна трав'яниста рослина заввишки 80-100 см.

Має декоративну білоквіткову форму альбум (f. album).

Стебло — зелене, знизу і під суцвіттям безлисте.

Листки — еліптично-ланцетні, гострі, з короткошорстким краєм, у кільцях і чергові.

Квітки повислі, на довгих квітконіжках, від світло-рожевих до бузкових, часто з фіолетовими плямами, діаметром 3-4 см. Суцвіття китицеподібне із 9-15 квіток, пухке.

Цвітіння раннє (кінець травня - початок червня).

Цибулина яскраво-жовта, пухка.

Надає перевагу півтіні, особливо жарким літом.



Поширення
Лілія лісова — рідкісна рослина, поширена у помірній зоні майже по всій Європі, Сибіру, Центральній Азії.

Зростає і в лісах України — на Закарпатті, Буковині, Прикарпатті (зокрема, у Прут-Дністровського межиріччі та на Опіллі), на Поліссі і в Лісостепу.

Місцями зростання лілій лісових є дубові, черешнево-дубові, грабові, букові, дубово-букові, буково-яліцеві, ялинові ліси, поруби, узлісся, луки.

Основними причинами зменшення популяцій лісової лілії є інтенсивне збирання рослин на букети, викопування цибулин тощо.



Цікаві факти

Лілія лісова зображена на емблемі ботанічного саду ім. Фоміна, вона послужила об'єктом для світового відкриття С.Г. Навашиним у 1898 р. явища подвійного запліднення у покритонасінних рослин, що принесло світову славу Ботанічному саду та Київському університету.


ЛЮБКА ДВОЛИСТА

Лю́бка дволи́ста (лат. Platanthera bifolia)

Походження назви

Назва роду походить від грецьких слів, що в

перекладі означають "широкий пиляк". Видова

назва означає "дволиста". Існує версія, що

українська назва дана за гіпотетичну властивість

викликати у чоловіків сексуальне збудження.



Наукове значення

Палеарктичний лісовий вид.



Статус

ІІІ категорія (рідкісні).



Поширення

Українські Карпати, Передкарпаття, Розточчя, Опілля, Полісся, Лісостеп (переважно північна частина), Степ.



Місця зростання

Світлі ліси, переважно діброви, рідше субори, галявини, узлісся, серед чагарників, заболочені луки



Чисельність

Незначна, скорочується



Причини зміни чисельності
Зривання квітів і заготівля бульб як лікарської сировини (салепу), руйнування місць зростання наслідок господарської діяльності, зокрема вирубування лісів

Біологічні характеристики

Багаторічна трав'яниста рослина висотою 25—60 см, з цілісними овальними бульбами. Стебло біля основи з двома великими майже супротивними еліптичними прикореневими листками на крилатих черешках і довгою рідкою китицею білих запашних квіток на довгому квітконосі. Росте в заростях чагарників, у тінистих листяних і мішаних лісах, на лісових галявинах, узліссях.

Білий колір квіток і сильний запах приваблюють нічних метеликів, які запилюють рослину. Декоративна рослина. Як і всі орхідні, підлягає охороні, занесена до Червоної книги. В Україні росте 2 види любки. У бульбах любки, порівняно невеликих за розміром, нагромаджуються слиз (до 50%), крохмаль (до 30%), декстрин (до 10%), деякі тонізуючі речовини.

Застосування

Народна медицина рекомендує бульби любки виснаженим хворим при шлунково-кишкових захворюваннях, кашлі, хворобах зубів, а листя як зовнішнє при наривах. Бульби доцільно використовувати як обволікаючий засіб при отруєні (при цьому уповільнюється всмоктування токсичних сполук).



Заходи охорони
Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Охороняється в природних заповідниках, Карпатському біосферномуу заповіднику. Потрібно здійснювати контроль за станом популяцій.
НАРЦИС ВУЗЬКОЛИСТИЙ

Нарцис вузьколистий (Narcissus angustifolius

subsp. radiiflorus) — багаторічна трав'яниста

рослина, підвид поетичного нарциса (Narcissus

poeticus).



Опис рослини

Рослина заввишки 20-40 сантиметрів. Пелюстки

жовтувато-білі, гофрований привіночок з

червоним краєм. Розмножується насінням і цибулинами. Цвіте у травні-червні, плодоносить у червні.



Походження назви.

Походження наукової назви роду сягає давньогрецької міфології. Один з міфів про прекрасного юнака Нарциса, якого покохала юна німфа Ехо. Проте Нарцис невідповів на її кохання взаємністю. Від мук нерозділеного кохання Ехо так висохла, що від неї залишився тихий голос. Нарциса ж за його жорстокість покарали боги Олімпу: він перетворився на квітку.



Розповсюдження

Південноєвропейський високогірний вид. Поширений на висотах 1000–2000 метрів над рівнем моря в Альпах, на Балканах, у Південних Карпатах, Середземномор'ї. В Українських Карпатах — на Свидовецькому та



Мармароському масивах.

Нарцис вузьколистий — рідкісний вид, охороняється, його занесено до Червоної книги України у 1980 році. Найвідомішим місцем в Україні, де він трапляється, є Долина нарцисів на Хустщині. Також є менша долина в смт Бурштині на Тячівщині

Долина нарцисів — єдине місце у світі, де нарциси ростуть у природних умовах на висоті усього 180 метрів над рівнем моря.

Застосування в медицині

У давній медицині алкалоїди цибулин нарцисів використовували як наркотичний, запаморочливий засіб. Звідси, ймовірно, й назва (від грецького «нарко» — затьмарювати, дурманити).



Цікаві факти

Нарцисів існує приблизно 60 видів, 12 тисяч декоративних сортів. Всі види отруйні.

Нарцис — жонкіль полюбляли садівники Франції. Його залюбки розводили в парку Версаль
ПІДСНІЖНИК ЗВИЧАЙНИЙ



Загадка

Я найперша зацвітаю

Білим цвітом серед гаю.

Відгадайте, що за квітка,

Бо мене не стане влітку.


Підсні́жник білосні́жний, підсні́жник звича́йний, про́лісок білосні́жний (лат. Galanthus nivalis L.), місцева назва козульки — багаторічна цибулинна рослина. Назва роду походить від грецьких слів, які в перекладі означають «молочно-квітковий» (колір квітів цієї рослини нагадує молоко). Підсніжник звичайний зростає у листяних лісах і чагарниках в Карпатах та західних лісостепових районах.

Вегетативні особливості

Ранньою весною місцями в лісах утворює на ґрунті чудовий білий мереживний килим. Цвіте у березні — квітні(навіть у лютому якщо тепла зима). Дуже цінна декоративна рослина. Цибулини отруйні.



Опис рослин

В Україні підсніжники з'являються напрікінці зими, ранньою весною. Підсніжник звичайний — це рослина з білосніжними квітами що родом із півдня Європи, де він росте в гірських лісах на вологому грунті. Коли бутон підсніжника розкривається, спочатку розходяться три зовнішні, довгі чисто-білі листочки, потім відкриваються три внутрішні, коротші. Усередині заховано шість тичинок і маточка.



Охорона

Ця рослина навесні користується величезним попитом, часто її масово збирають для продажу або пересадки. У зв'язку з цим вже в багатьох місцевостях, де колись підсніжників було багато, вони зникають або зникли. Підсніжник потребує охорони, він занесений до Червоної книги України (2009).



Підсніжник у легендах

Підсніжник — символ надії. Згідно з однією старовинною легендою, коли перші люди були вигнані з раю, на землі йшов сніг і було холодно. Єва дуже змерзла. Щоб її утішити, надати надії на кращі часи, декілька сніжинок перетворилися у ніжні квіти підсніжника — провісника весни.


СОН ВЕЛИКИЙ




Сон великий — багаторічна трав'яниста рослина

заввишки 10-40 см, з густим жовтуватим опушенням, з

коротким кореневищем. Листки тричіпери-сторозсічені.

Квітки (діаметр 3,5-6 см) одиничні, келиховидні, світло-

фіолетові. Цвіте у квітні — травні. Плодоносить у червні

— липні. Розмножується насінням.



Поширення.

Подільська височина (Гологори, Вороняки, Опілля, Придністровська височина з Товтрами), рідко-Зх. i Правобережний Лісостеп. Вид поширений також у Центр. Європі.



Місця зростання.

Галявини дубових лісів, трав'янисті та вкриті розрідженими чагарниками схили, сонячні узлісся.



Чисельність.

Локальні популяції нечисленні. Трапляється поодинці або невеликими групами. Частина місцезростань зникла (зокрема, поблизу Києва).



Причини зміни чисельності.

Зривання на букети, випасання худоби.


Заходи охорони.

Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Охороняється у заказниках загальнодержавного значення (зокрема, Жижавський й Обіжівський у Залішицькому р-ні Тернопільської обл.; Циківський, Чапля та Панівецька Дача у Кам'янець-Подільському р-ні Хмельницької обл.). Вирощують у ботанічних садах: Центральному НАН України (Київ), імені академіка О. В. Фоміна Київського університету, Кам'янець-Подільському.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка