Оптимізація антитерористичної системи держави в умовах міжнародної і регіональної інтеграції



Сторінка1/17
Дата конвертації12.03.2016
Розмір5.47 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

Міністерство освіти і науки України

Національний авіаційний університет

Інститут міжнародних відносин

Володимир Антипенко

Оптимізація антитерористичної

системи держави в умовах міжнародної

і регіональної інтеграції

Київ


2008

УДК___________

ББК____________

Затверджено до друку Вченою радою Інституту міжнародних відносин Національного авіаційного університету

Рецензенти: Зелінська Н.А., доктор юридичних наук

Кіссе А.І., доктор політичних наук

Вєдєнєєв Д.В., доктор історичних наук

Державний експерт: генерал-майор Волков В.А.

Антипенко В.Ф. Оптимізація антитерористичної системи держави в умовах міжнародної і регіональної інтеграції. К., 2007. – ____ с.

ISBN ________________________

Монографія є унікальним сполученням науково-теоретичного дослідження тероризму і практичного посібника у сфері організації державної антитерористичної системи та її інтеграції до міжнародних безпекових процесів.

Науковий здобуток автора, що пов'язаний з першою складовою, полягає у розробці теорії терористичної асиметрії, яка відкриває для розуміння практично безмежні можливості іррегулярної дії терористичного акту як засобу боротьби, а, отже – адекватного протиборства з будь-якою потужною воєнно-економічною системою в рамках терористичного конфлікту (тероризму).

Теорія збагачує і додатково обґрунтовує авторську концепцію тероризму як соціального продукту суспільства у цілому і відповідного міжнародно-правового антитерористичного механізму, що охоплює регулятивною дією корінні причини тероризму, кваліфіковані у якості елементів складу цього міжнародного злочину.

Водночас у роботі визначається важлива стримуюча роль силової протидії терористичним актам як злочинному за міжнародним правом засобу збройної боротьби.

Пропонується кваліфікована система її організації і правового врегулювання на державному і міжнародному рівнях.

Книга може бути корисною для юристів, студентів, аспірантів, а також для держслужбовців, що опікуються безпековими питаннями.


ISBN ____________________  Антипенко В.Ф., 2008.

ЗМІСТ

Введення................................................................................................................................13

Розділ І. СИЛИ СПЕЦІАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ І БОРОТЬБА З ТЕРОРИЗМОМ.........21

1.1 Теорія терористичної асиметрії...............................................................................21

1.2. Взаємна асиміляція терористичних і військових методів боротьби.................54

1.3. Умови й можливості використання сил спеціальних

операцій у боротьбі з тероризмом..........................................................................79

1.3.1 Методи і тактика дій незаконних збройних формувань

терористично-диверсійної спрямованості.......................................................80

1.3.2. Специфіка організації протидії терористично-диверсійним

формуванням.....................................................................................................105

1.3.3. Організація управління і координації сил спеціальних операцій................121

Розділ ІІ. ІНСТИТУЦІОНАЛЬНИЙ МЕХАНІЗМ БОРОТЬБИ З ТЕРОРИЗМОМ І



СИЛИ СПЕЦІАЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ..................................................................130

2.1.Характеристика сучасних інституціональних антитерористичних систем......130

2.1.1 Національні (внутрішньодержавні) антитерористичні системи...............133

2.1.2 Регіональні (у рамках об’єднань і груп держав)

антитерористичні інституціональні системи...............................................168

2.1.3. Міжнародні інституціональні антитерористичні системи........................196

Розділ ІІІ. Удосконалення діяльності антитерористичних

систем і органів...........................................................................................214

3.1.Організація і управління антитерористичними операціями...............................215

3.1.1 Спеціальна операція з припинення терористичного акту..........................215

3.1.2. Оперативно-пошукова основа сучасної тактики бойових дій

проти терористично-диверсійних формувань............................................227

3.1.3. Основи антитерористичної операції оперативно-військового

характеру.........................................................................................................235

3.2. Зміст спільної підготовки спецпідрозділів...........................................................247

3.3. Оптимізація побудови і управління силами спеціальних операцій

антитерористичного призначення........................................................................254

3.3.1. Диференційований підхід до формування структури сил

спеціальних операцій....................................................................................255

3.3.2. Управління силами спеціальних операцій в ході

антитерористичних оперативно-військових операцій..............................270

3.4.Оптимізація функціональності Штабу Антитерористичного

центру при СБ України...........................................................................................275

Розділ ІV Правове забезпечення використання сил спеціальних

операцій антитерористичного призначення.........................298

4.1. Антитерористичний потенціал права збройних конфліктів...............................299

4.2.Правове забезпечення антитерористичних заходів..............................................333

Заключення.......................................................................................................................356

Министерство образования и науки Украины

Национальный авиационный университет

Институт международных отношений

Владимир Антипенко

Оптимизация антитеррористической системы

государства в условиях

международной и региональной интеграции

Киев


2008

УДК___________

ББК____________

Утверждено к печати Ученым советом Института Международных отношений Национального авиационного университета

Рецензенты: Зелинская Н.А., доктор юридических наук

Киссе А.И., доктор политических наук

Веденеев Д.В., доктор исторических наук

Государственный эксперт: генерал-майор Волков Г.А.

Антипенко В.Ф. Оптимизация антитеррористической системы государства в условиях международной и региональной интеграции. К., 2008. –___с.

ISBN ___________

Монография представляет собой уникальный симбиоз научно-террористического исследования терроризма и практического пособия в сфере организации государственной антитеррористической системы и ее интеграции в международные процессы обеспечения безопасности.

Научный результат, связанный с первой составляющей, состоит в разработке теории террористической ассиметрии, которая открывает для понимания практически неограниченные возможности иррегулярного воздействия террористического акта как средства борьбы, а, следовательно, адекватного противоборства с любой мощной военно-економической системой в рамках террористического конфликта (терроризма).

Теория обогащает и дополнительно аргументирует авторскую концепцию терроризма как социального продукта общества в целом и соответствующего этому международно-правового антитеррористического механизма, охватывающего регулятивным воздействием коренные причины терроризма, квалифицированные в качестве элементов состава этого международного преступления.

В тоже время, в работе определена важная сдерживающая роль силового противодействия террористическим актам как преступному по международному праву средству вооруженной борьбы. Предложена квалифицированная система его организации и правового регулирования.

Книга может представлять интерес для юристов, студентов, аспирантов, а также для госслужащих, имеющих отношения к обеспечению безопасности страны.

ISBN ___________  Антипенко В.Ф., 2008



СОДЕРЖАНИЕ

ВВЕДЕНИЕ……………………………………………………………………………………..13

Раздел І. СИЛЫ СПЕЦИАЛЬНЫХ ОПЕРАЦИЙ И БОРЬБА



С ТЕРРОРИЗМОМ …………………………………………………………………21

1.1. Теория террористической ассиметрии…………………………………………….21

1.2. Взаимная ассимиляция террористических и военных

методов борьбы…………………………………………………………….………..54

1.3. Условия и возможности сил специальных операций

в борьбе с терроризмом …………………………………………………………….79

1.3.1. Методы и тактика действий незаконных вооруженных

формирований террористически-диверсионной направленности……...80

1.3.2. Специфика организации противодействия

террористически-диверсионным формированиям…………………….105

1.3.3. Организация управления и координации сил

специальных операций…………………………………………………...121

Раздел ІІ. ИНСТИТУЦИОНАЛЬНЫЙ МЕХАНИЗМ БОРЬБЫ С ТЕРРОРИЗМОМ

И СИЛЫ СПЕЦИАЛЬНЫХ ОПЕРАЦИЙ ……………………………………..130

2.1. Характеристика современных институциональных

антитеррористических систем………………………………………………………130

2.1.1. Национальные (внутригосударственные)

антитеррористические системы…………………………………………..133

2.1.2. Региональные (в рамках объединений и групп государств)

антитеррористические институциональные системы…………………...168

2.1.3. Международные институциональные

антитеррористические системы………………………………………......196

Раздел ІІІ. СОВЕРШЕНСТВОВАНИЕ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ



АНТИТЕРРОРИСТИЧЕСКИХ СИСТЕМ И ОРГАНОВ…………….…………214

3.1. Организация и управление антитеррористическими операциями………………...215

3.1.1. Специальная операция по пресечению террористического акта ………..215

3.1.2. Оперативно-поисковая основа современной тактики боевых действий

против террористически-диверсионных формирований…………………227

3.1.3. Основы антитеррористической операции

оперативно-войскового характера………………………………………….235

3.2. Содержание совместной подготовки

спецподразделений…………………………………………………………………….247

3.3. Оптимизация структуры и управления силами специальных операций

антитеррористического назначения………………………………………………….254

3.3.1. Дифференцированный подход к формированию

структуры сил специальных операций……………………………………255

3.3.2. Управление силами специальных операций в ходе

антитеррористических оперативно-войсковых операций……………......270

3.4. Оптимизация функциональности Штаба Антитеррористического центра

при СБ Украины…………………………………………………………………...275

Раздел ІV. ПРАВОВОЕ ОБЕСПЕЧЕНИЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ СИЛ



СПЕЦИАЛЬНЫХ ОПЕРАЦИЙ

АНТИТЕРРОРИСТИЧЕСКОГО НАЗНАЧЕНЯ……………………………..….298

4.1. Антитеррористический потенциал права вооруженных конфликтов…………….299

4.2. Правовое обеспечение антитеррористических мероприятий……………………...333

ЗАКЛЮЧЕНИЕ…………………………………………………………………………………..356

Ministry of Education and Science of Ukraine

National Aviation University

Institute of International Relations

Vladimir Antipenko

Optimization of Antiterroristic System of the State in Conditions of International and Regional Integration

Kiev

2008


Approved for print by scientific council of International Relations Institute of National Aviation University

Reviewers: Zelinskaya N.A., Doctor of Laws

Kisse A.I., Doctor of political sciences

Vedeneev D.V., Doctor of historical sciences

Antipenko V.F. Optimization of antiterroristic system of states in conditions of international regional integration

The monograph presents in itself a unique symbiosis of scientific-terroristic investigation of terrorism and practical aid in the sphere of organizing state antiterroristic system and its integration into international processes of ensuring security.

The scientific result, related to the first component, consists in developing the theory of terroristic asymmetry, which reveals for understanding practically unlimited opportunities of irregular effect produced by a terroristic act as means of struggle, and hence, of adequate confrontation with any powerful military-economic system in the framework of terroristic conflict (terrorism).

The theory enriches and additionally proves the authorial conception of terrorism as social product of the society as a whole and of the corresponding international-legal antiterroristic mechanism embracing with regulative effect fundamental reasons of terrorism, qualified as this international crime corpus elements.

At the same time, the work distinguishes an important restraining role of force counteraction against terroristic acts as felonious means of armed struggle, according to international law. A qualified system of its organization and legal regulation has been suggested here.

The book would be of interest for lawyers, students, post-graduate students and also for civil servants, who are related to country security.



CONTENT

INTRODUCTION…………………………………………………………………………..………13

Part I. FORCES OF SPECIAL OPERATIONS AND STRUGGLE



WITH TERRORISM……………………………………………………………………….21

    1. The theory of terroristic asymmetry……………………………………………….....21

    2. Mutual assimilation of terroristic and military methods of struggle…………………54

    3. Conditions and potentiality of special operations forces while

struggling with terrorism………………….………………………………………….79

      1. Methods and action tactics of illegal armed formations with

terroristic-sabotage directivity………………………………………….........80

      1. Peculiarities of organizing counteractions against

terroristic-sabotage formations……..………………………………………105

      1. Organizing control and force coordination

of special operations………………………………………………………..121

Part II. Institutional mechanism of struggle with terrorism



and forces of special operations……………………………………...…..130

2.1. Characteristics of modern institutional antiterroristic systems………………..……130

2.1.1. National (interstate) antiterroristic systems………………………...………..133

2.1.2. Regional (within associations and groups of states) antiterroristic

institutional systems………………………………………………..…………168

2.1.3. International institutional antiterroristic systems……………………………..196

Part III. IMPROVING THE ACTIVITY OF ANTITERRORISTIC



SYSTEMS AND AUTHORITIES………………………………………...……………..214

3.1. Organization and control of antiterroristic operations……………………….…………215

3.1.1. Special operation on suppression of terroristic acts…………………………..215

3.1.2. Operational-searching basis of modern tactics of fighting acts

against terroristic-sabotage formations…………………………………..…..227

3.1.3. Basis of antiterroristic operation with

operational-military character…………………………………………………235

3.2. Content of joint preparation of special subunits………………………………..………247

3.3. Structure and control optimization of the forces of special operations with

antiterroristic function…………………………………………………………….……254

3.3.1. Differentiating approach to forming structures of forces

of special operations……………………….…………………………………255

3.3.2. Controlling forces of special operations during antiterroristic

operational-military operations……………………………….…………….270

3.4. Functional optimization of Headquarters of Antiterroristic centre by

Security Service of Ukraine……………………………………………………………275

Part IY. Legal support of using forces of special operations

with antiterrorisric function…………………………….………………298

4.1. Antiterroristic potential of the law of armed conflicts…………………………...……..299

4.2. Legal support of antiterroristic measures……………………………..………………..333



CONCLUSION……………………………………..…………………………………….………..356

10-річчю Антитерористичного центру

при Службі безпеки України, його

творцям і розбудовникам

Введення

В наш час ситуація у світі все більшою мірою набуває рис глобального терористичного конфлікту, який має свій характерний об’єкт, предмет, а також протиборчі сторони з притаманними їм специфічними методами протиборства.

У глобальному терористичному конфлікті протидіючі суб’єкти представлені світовими соціальними мегагрупами. З деякою мірою умовності один із суб’єктів можна визначити як соціальна мегагрупа, що виражає інтереси "третього світу", який внаслідок деструктивного розвитку глобальної економіки підійшов до межі виживання. Радикальні формування, що представляють (або намагаються представляти) цю мегагрупу вдаються до терористичних актів як засобу впливу на противника.

Інший суб’єкт глобального терористичного конфлікту визначається у параметрах соціальної мегагрупи, що прив'язується (також з певною мірою умовності) до економічно розвинутих країн. Цей суб’єкт, не будучи в змозі в умовах кризи світосистеми усунути предмет конфлікту у політичний та економічний спосіб, також прибігає до силового впливу на противника, використовуючи можливості держави і міжнародних організацій.

Об’єкти і предмети глобального терористичного конфлікту, як і будь-якого іншого соціального конфлікту, обумовлені політичною сферою суспільства тобто владою і владними відносинами. Звідси, предметом глобального терористичного конфлікту, тобто тим, з приводу чого відбувається протиборство, є ресурси та контроль над ними, території, доступ до технологій, благ цивілізації.

Відповідно, об’єкт глобального терористичного конфлікту, представляє більш загальна категорія – світопорядок, система світоустрою.

Відмінність терористичного конфлікту від інших різновидів збройного протиборства, його специфіка полягає в тому, що ступінь його небезпечності, який не виключає катастрофічного розвитку подій, визначається способом боротьби, до якого прибігає одна із сторін конфлікту – терористичними актами.

Революційний характер цього способу (або засобу) боротьби полягає в тому, що його масоване застосування вносить основоположні зміни до системи пріоритетів і цінностей у взаємовідносинах між державами, соціальними групами і цивілізаціями. Передусім певною мірою нівелюється значимість критерію воєнно-економічного потенціалу.

Звідси, непримиренності (абсолютної ворожнечі) конфлікту надає неоднакове бачення предмету конфлікту. Адже суб’єкт, що представляє економічно розвинуту сторону конфлікту, прагне звести цей предмет до злочинного способу боротьби і показати таким терористичні акти. Ця обставина, коли терористичні акти, будучи засобом боротьби, одночасно трактуються як предмет конфлікту, вказує на тупиковість ситуації і неможливість її розв’язання в умовах існуючих міжнародних відносин (світоустрою). Адже умовою розв’язання конфлікту одна зі сторін бачить відмову іншої від використання терористичних актів. В той же час, терористичні акти складають сутнісну характеристику конфлікту, оскільки ще робить можливим взагалі протиборство сторін у такому неспівставному (за об’єктивними силовими можливостями) форматі.

Феноменальна асиметричність терористичних актів як засобу боротьби, власне, й надає абсолютного характеру ворожості сторін у глобальному терористичному конфлікті, яка у цілому має соціально-економічне походження.

Глибинність протиріч, що виявляються у кризі існуючої світосистеми, визначила глобальний масштаб терористичного конфлікту, а його абсолютно ворожий характер обумовлений застосуванням одним із суб’єктів терористичних методів боротьби, а з боку іншого – непримиренністю до претензії опонента на доступ до ресурсів і благ, яка визначається передусім в непримиренності до терористичних методів дій.

Сама ситуація у світі розвивається за сценарієм типового терористичного акту: бідна більшість, яка опинилася за межами сучасного технологічного розвитку, за допомогою вкрай небезпечного асиметричного засобу боротьби, терористичного акту, намагається усунути глобальну асиметрію у соціально-економічній сфері. Вона, образно кажучи, бере в заручники заможну меншість, висовуючи міжнародному співтовариству ультиматум, гіршою альтернативою якого вбачається можливість катастрофічного варіанту.

Реальність цього сценарію зумовлюється обраним унікальним засобом боротьби, яким є терористичний акт. Він характеризується крайньою (абсолютною) іррегулярністю, яка нівелює будь-яку матеріально-технічну і воєнно-економічну перевагу противної сторони. Абсолютизації цієї іррегулярності (тобто радикалізації конфлікту) практично не існує меж, оскільки арсенал терористичних актів – незахищені мирні люди, які до того ж представляють власну цивілізаційну страту, - невичерпний, як невичерпний і арсенал потенційних виконавців терористичних актів, насамперед "терористів-камікадзе". До цього треба додати, що внаслідок міграційних процесів, етнічно-расової асиміляції у світі уразливість суспільства від терористичних актів перейшла критичну межу і стала незворотною.

За цих умов абсолютизація злочинності терористичних актів, яка спостерігається у міжнародному праві, залишаючи без уваги (поза правовим полем) мотивацію злочинної поведінки "терористичної" сторони, є контрпродуктивною і підвищує рівень конфліктності. Так само як контрпродуктивною є зневага до соціальних детермінантів тероризму у цілому.

Складові системної кризи, які викликали до життя терористичні акти, як вкрай асиметричний спосіб протесту, представляють сутність сучасного світоустрою, в основі якого лежать цінності ліберального капіталізму, і полягає у полярності результатів глобалізованої економіки для соціальних мегагруп, які визначені як сторони конфлікту.

Звідси, вирішення проблеми тероризму слід пов'язувати з новими способами організації світового господарства і відповідними міжнародними відносинами. Соціальне походження тероризму вказує на те, що ефективними для здолання цього злочинного явища можуть бути комплексні заходи, в основі яких лежали б політичні рішення і суттєві соціально-економічні переміни, забезпечені відповідним міжнародно-правовим регулюванням.

Чи потрібне за таких умов вжиття заходів силової протидії терористичним актам? Безперечно потрібне.

Насамперед це слід робити у порядку стримуючого впливу, що має на меті знизити рівень терористичного насильства і екстремізму у цілому. У міжнародному праві такий підхід досить поширений і знаходить застосування в рамках інституту невідкладних заходів, що забезпечують юрисдикцію у міжнародному судочинстві. Це по-перше. По-друге, поширення терористичної практики небезпечне перспективою створення прецеденту асиметричних умов соціального облаштування і можуть складати засади власної регулятивності, які ставитимуть під сумнів цінності цивілізаційного розвитку.

І нарешті головне. Цінність людського життя – це вища цінність і будь-які зусилля, спрямовані на збереження людських життів, заслуговують поваги і всілякої підтримки.

Робота, що пропонується, має на меті показати катастрофічність терористичної асиметрії, небезпечний характер і парадоксальність якої пов’язані з тим, що терористичні акти беруться на озброєння народами, соціальними групами для досягнення, здебільшого, легітимних політичних цілей.

Система силової протидії терористичним актам, яка опрацьована у дослідженні, розглядається як складова багатоаспектного терористичного комплексу, що обґрунтовується різнобічними аналізами воєнного, конфліктологічного, соціального і інших аспектів проблеми.

Структура роботи облаштована таким чином, що вичерпна характеристика державної антитерористичної системи, акцентуація важливості в ній (забезпечувальної) ролі силового блоку аж ніяк не суперечить основоположній позиції автора. Вона полягає у тому, що тероризм як соціальне за походженням і злочинне за міжнародним правом явище є спільним продуктом діяльності соціуму, і здолати його можна, застосувавши комплекс заходів за пріоритетом вирішення фундаментальних соціально-економічних і політичних проблем при регулятивному забезпеченні відповідними міжнародно-правовими механізмами.

Перший розділ монографії присвячений можливості і ефективності силового впливу на тероризм з використанням спеціально призначених для цього сил і засобів військового типу. Це не таке просте питання як здається на перший погляд, оскільки в основі загрози, яка виходить від протидіючої сторони, лежить використання терористичних методів дій.

Отже з самого початку предметом основної уваги дослідження стало ключове поняття – терористичний акт. Феномен цього асиметричного засобу боротьби, який зробив співставними абсолютно різні можливості протиборчих сторін, вивчався передусім з позицій визначення ступеня і критеріїв його іррегулярності.

Аналіз здійснено на фоні ґрунтовної у цій сфері праці відомого німецького соціолога Карла Шмітта "Теорія партизана" та інших робіт. Із застосуванням філософсько-порівняльного методу цю теорію було розвинуто у "теорію терориста". Оскільки основна межа, що відрізняє партизана від терориста, лежить у площині критеріїв абсолютної асиметричності терористичних актів, дослідження за його результатом отримало назву: "Теорія терористичної асиметрії". І це вже не просто гра слів: доводяться наявні ознаки окремої теорії, суть якої полягає у тому, що іррегулярні методи боротьби, переходячи від партизанства до тероризму, набувають якісно нових характеристик. Це пов'язується із революційністю впливу терористичних актів, які руйнуючи усталені і контрольовані військовими засобами (при їх певній специфікації) відносини партизанської іррегулярності, надають боротьбі абсолютної ворожості. Створюються умови для безмежної неконтрольованої асиметрії соціального конфлікту, який навряд чи може бути вирішено в межах існуючого світоустрою.

Особливо небезпечним є те, що трансформувавшись із партизанської тактики і набувши нових принципово відмінних якостей, терористичні методи дій значною мірою застосовуються на ґрунті повстансько-партизанських структур і притаманної їм тактики. Таке поєднання терористичних актів і повстансько-партизанської тактики, основи якої виражаються у формі диверсійних дій, утворює терористично-диверсійний характер діяльності певних незаконних збройних формувань і визначає їх назву – "терористично-диверсійні". В свою чергу, це мусить визначати зміст тактики у відповідь антитерористичних сил спеціальних операцій, які покликані протидіяти терористично-диверсійним формуванням.

Таким чином з’ясовано, що сучасні форми, методи і тактика дій терористично-диверсійних угруповань вимагають застосування у відповідь спеціальної військової сили, якою за призначенням і термінологією є сили спеціальних операцій. Такі сили на відміну від звичайних військових сил спеціального призначення потребують додаткової професіоналізації і особливої підготовки в інтересах їхнього використання в антитерористичних цілях.

Зважаючи на те, що боротьба з тероризмом з кінця 60-х років минулого століття склалася у систему і набрала рис інституціональності на національному, а також регіональному і міжнародному рівнях, постає нагальна потреба в адаптації антитерористичних сил спеціальних операцій до зазначених інституціональних систем і органів. Отже, другий розділ присвячено вивченню таких інституціональних систем і органів антитерористичного призначення. Тим більше, що розробка даної проблеми утворює підґрунтя для формування особливої міжсистемної (національної та міжнародної) галузі міжнародного права – антитерористичного права, оскільки діяльність таких систем і органів також потребує відповідного правового регулювання.

В інтересах дослідження із усього розмаїття інституціональних антитерористичних систем та органів у якості основних об’єктів вивчення виділені такі, що на кожному рівні найбільш характерно віддзеркалюють тенденцію до універсалізації сил і засобів боротьби з тероризмом.

Такими до розгляду взяті на національному рівні – Антитерористичний центр при службі безпеки України; на регіональному – Антитерористичний центр держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав; на міжнародному рівні – Контртерористичний комітет ООН.

З огляду на наявність ознаки формування цілісної міжнародної антитерористичної системи з її державними, регіональними і міжнародними (універсальними) ланками і формами звертається увага на формування суттєвого елементу системи – її силової складової.

Оскільки йдеться про дуже специфічні сили й засоби з високими вирішувальними можливостями, у міжнародному співтоваристві переважає державницький підхід до створення і застосування антитерористичних сил. І це цілком закономірно тому, що такі сили формуються під "специфіку" власної держави.

Втім, не зважаючи на міжнародний характер діяльності терористичних угруповань, можливості держав із створення й утримання спеціальних сил антитерористичного призначення не однакові. До того ж загальновідомо, що усталені вогнища тероризму, особливо з наявністю військового елементу дій, утворюються, здебільшого, у малорозвинутих регіонах світу. Тому визначається перспектива формування регіональних, а в подальшому, міжнародних сил спеціальних операцій антитерористичного призначення. Це доцільно здійснювати не у штатному форматі, а на засадах постійної бойової готовності визначених у державах контингентів, специфікації і, у той же час, універсалізації їх підготовки. Алгоритм організації управління антитерористичної операції міжнародного характеру (у рамках АТЦ СНД) пропонується розглядати як започаткування оптимізації використання спеціальних сил і засобів антитерористичного призначення, в тому числі і у національному форматі.

На основі дослідження двох сутнісних складових, які створюють умови для протидії терористично-диверсійним формуванням – оптимальної контрпартизанської тактики і інституціональних органів, які мусять її продукувати й реалізовувати, відпрацьовано зміст діяльності антитерористичних систем і органів, шляхи і заходи з її удосконалення. В результаті через деталізацію контртерористичних схем сформовано гнучкі алгоритми реагування на терористичні акти і терористично-диверсійні прояви різного рівня, масштабів і змісту, що супроводжується оцінкою придатності інституціональних органів і систем до реалізації контиртерористичних дій у розмаїтті їх комбінацій і масштабів.

Особливу увагу приділено питанням оптимальної побудови сил спеціальних операцій антитерористичного призначення і ефективних організаційно-управлінських механізмів і ланок.

Звідси провідний блок третього розділу, у якому запропоновано механізми проведення спеціальної операції з припинення "точкового" терористичного акту, оперативно-пошукову основу тактики бойових дій терористично-диверсійних формувань, основи антитерористичної операції оперативно-військового характеру, розглянуто під кутом зору організації і управління цими заходами.

До того ж окремо вивчались питання оптимізації побудови і управління силами спеціальних операцій антитерористичного призначення, а також удосконалення функціональності Штабу АТЦ при СБ України, як ключової організаційно-управлінської ланки антитерористичної системи держави.

Зважаючи на високу динаміку повстансько-партизанської тактики, що ї використовують терористично-диверсійні формування, її насиченість нестандартними, раптовими діями, потужне застосування нетрадиційних нових технічних засобів і технологій боротьби важливе місце відведено проблемі спільної підготовки спецпідрозділів антитерористичної системи. Зміст цієї підготовки визначається метою універсалізації сил спеціальних операцій антитерористичного призначення з опорою на високу індивідуальну та групову підготовку, творче використання озброєнь, новітніх видів зброї, екіпірування і інших засобів в боротьбі з тероризмом.

У цілому за результатами аналізу цієї проблеми сформульовано зміст діяльності з вдосконалення державної антитерористичної системи. Він полягає, насамперед, у створенні силової складової системи у вигляді універсального воєнізованого міжвідомчого об’єднання з можливістю його використання у гнучкому форматі відповідно до трьох ступенів терористичних загроз.

Дієвість системи її універсальність також пов’язується з нарощуванням питомої ваги організаційно-управлінської складової замість пріоритету координаційно-узгоджувальних заходів, посилення функцій воєнно-адміністративного характеру. Це передбачає нагальну потребу в організаційно-штатній оптимізації Антитерористичного центру і його Штабу як ключової ланки загальнодержавної антитерористичної системи.

Процес взаємної асиміляції терористичних і воєнних методів боротьби, очевидна воєнізація антитерористичної системи потребує відповідного реагування з боку права, щонайменше, за двома аспектами. По-перше, є очевидною відносність норм міжнародного права, об’єктом реагування яких постають відносини сторін у ході збройних конфліктів, до конфліктів, що мають терористичний характер.

По-друге, активізація боротьби з тероризмом, виникнення нових напрямів інституціональних систем і органів утворює нові форми відносин об’єктів і суб’єктів цієї боротьби, що потребують реагування з боку міжнародного і внутрішнього права.

Дослідження цих проблем у двох відповідних підрозділах четвертого розділу роботи здійснювалося у руслі обґрунтування основоположної ідеї автора про доцільність створення міжсистемної галузі міжнародного права – антитерористичне право. Базисною передумовою для її втілення є те, що тероризм як і будь-які насильницькі конфлікти (війни) – це досить усталене соціальне явище, складова міжнародного життя, яка активізувалася як асиметричний засіб боротьби в сучасних умовах соціально-економічної асиметрії і поляризації щодо доступу до ресурсів і цивілізаційних благ. Відповідно, і підхід до створення антитерористичної галузі міжнародного права мусить формуватися, виходячи з оцінки тероризму як, щонайменше, нетимчасового фактору.

Дослідженням розкрито той значний потенціал впливу на тероризм у цілому, який містить міжнародне право збройних конфліктів і міжнародне гуманітарне право. Реалізація такого потенціалу, зокрема, передбачається, виходячи із оцінки нових терористично-диверсійних методів дій.

Справа в тому, що сучасні терористичні формування, здебільшого, діють за мережевим принципом. Центри керування можуть знаходитися поза межами країни, на території якої відбуваються терористичні бойові дії. Керівні ланки, інфраструктура та матеріальне забезпечення терористичних формувань віртуалізовані і закриті завісою таємності. За таких умов виникають певні ускладнення для об’єктивації діяльності терористичних мереж і груп, наділення її певними кваліфікаційно-правовими ознаками. Тому залишати правотворцям поза увагою терористично-диверсійні угруповання, які пов’язані з терористичними мережами, є їхнім виявленням і при цьому цілком "матеріалізовані" у своїх діях, було б не розумним. Зрозуміло, що в рамках міжнародно-правової кваліфікації дій терористично-диверсійних формувань згідно підходів і вимог збройних конфліктів виникає потреба у формуванні нових критеріїв правосуб’єктності, уточненні існуючих. Але це не може бути перешкодою на шляху до удосконалення права, яке покликане протистояти тероризмові. Виходячи з цього, цілком доречною вважаться постановка хоча б у теоретичному аспекті питання про прийняття Додаткового протоколу до Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року (Протоколу ІІІ) про регулювання збройних конфліктів терористичного характеру. Основною кваліфікаційною ознакою таких конфліктів пропонується визнавати використання незаконними збройними формуваннями терористичних актів (як злочинного засобу ведення бойових дій) у межах повстансько-партизанської тактики.

У цілому ж, право, що покликане регулювати розв’язання терористичних збройних конфліктів, мусить містити три компоненти у відповідності до сфери застосування:



  1. Право, що забезпечує захист людини, її прав і свобод, незалежно від якості і ролі, у якій вона визначається у конфлікті (гуманітарна сфера).

  2. Право, що регулює відповідальність за терористичні злочини та інші правопорушення і забезпечує її реалізацію (сфера міжнародної кримінальної юстиції).

  3. Право, що регламентує організацію боротьби з тероризмом, здійснюваним у формі збройних конфліктів, проведення спеціальних антитерористичних операцій (сфера юрисдикції щодо силової протидії тероризмові).

Розгляд питань правового забезпечення протидії сучасному тероризмові логічним чином завершує дослідження цієї проблеми у комплексі її політичних, соціальних, конфліктологічних, воєнних і правових складових.

Розділ. І

Сили спеціальних операцій і боротьба з тероризмом

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка