Орієнтовні напрямки розвитку шкільних бібліотек



Скачати 253.62 Kb.
Дата конвертації05.03.2016
Розмір253.62 Kb.

Оксана Євгенівна Матвійчук,

доцент кафедри методики

суспільно-гуманітарної освіти та виховання

ІППО КУ імені Бориса Грінченка,

кандидат педагогічних наук


Орієнтовні напрямки розвитку шкільних бібліотек

Сьогодні шкільна бібліотека, як і інші типи бібліотек, перебуває у стані трансформації, модернізації та відповідної реорганізації. За останні півстоліття змінилось змістове наповнення діяльності шкільних бібліотек, про що свідчать визначення в довідкових та енциклопедичних виданнях з бібліотечної справи та освіти. Так, у словнику книгознавчих термінів (1958 р.) шкільна бібліотека – це бібліотека початкової чи середньої школи, призначена для учнів. За словником бібліотечних термінів, виданим у 1976 році, – це бібліотека початкової чи середньої школи, призначена для учнів і вчителів, яка бере участь у єдиній для школи державній програмі освіти і виховання дітей шляхом пропаганди літератури і керівництва читанням у загальному плані навчально-виховної роботи школи. Термінологічний словник «Бібліотечна справа» (1986 р.) та словник з бібліотечної справи і суміжних галузей знань (1995 року) подають визначення шкільної бібліотеки як структурного підрозділу загальноосвітньої школи, що організовує бібліотечне обслуговування учнів і вчителів. За термінологічним словником з бібліотечної справи (1997 р.) шкільна бібліотека – це бібліотека, що діє в структурі загальноосвітньої школи, забезпечує бібліотечне обслуговування учнів у відповідності з навчальними програмами, а також учителів з методики викладання навчальних дисциплін і виховної роботи з учнями. У «Положенні про бібліотеку загальноосвітнього навчального закладу» (1999 р.) сказано, що бібліотека є обов’язковим структурним підрозділом школи, здійснює бібліотечно-інформаційне, культурно-просвітницьке забезпечення навчально-виховного процесу в урочний і позаурочний час. Довідник шкільного бібліотекаря, виданий у 2001 році, уміщує таке визначення: культурно-просвітницький, науково-допоміжний соціальний інститут, що забезпечує акумуляцію і загальнодоступність документально-інформаційних ресурсів (книг, періодичних видань та інших носіїв інформації), які містять і зберігають знання, накопичені в процесі розвитку людства і сприяють розвитку інтелектуального і культурного потенціалу.

Бібліотека навчального закладу – це структурний підрозділ усіх типів навчальних закладів України, що мають упорядковані фонди документів і надають їх у тимчасове користування учням, учителям, - так трактується досліджуваний нами термін у енциклопедії освіти (2008 р).

Розкриваючи дефініцію терміна «шкільна бібліотека», слід зазначити, що «шкільна» - означає місце розташування, тоді як «дитяча» – читацьку групу.

В останні десятиліття на сторінках періодичних видань та наукових збірників з’являються публікації про доцільність чи недоцільність введення в професійне середовище термінів, які впливають на діяльність самих бібліотек: «шкільний бібліотечно-інформаційний центр», «медіатека», «віртуальна бібліотека», «гібридна бібліотека», «електронна бібліотека» та інші.

Електронна бібліотека – це бібліотека, оснащена комп’ютерною технікою і засобами передачі даних, підключена до мережі Інтернет, яка максимально повно використовує нові інформаційні технології для пошуку, збирання, обробки, збереження, розповсюдження інформації і управління основними бібліотечними процесами, проводить збір оцифрованих повних текстів книг. Напрями роботи електронної бібліотеки складаються з основних технологічних процесів: автоматизації робочих місць бібліотекаря, читачів, ведення електронного каталогу, створення баз даних, що дозволяє формувати і контролювати виконання замовлень, проводити статистичний аналіз роботи, створення веб-сайта бібліотеки, рекламних та інформаційних бюлетенів, буклетів тощо.

Шкільний бібліотечно-інформаційний центр – це структурний підрозділ навчального закладу, що включає фонд книг, періодичних видань, різноманітні інформаційні і технічні засоби, має в наявності педагогічно зумовлений комплекс обладнання і меблів, читальний зал із робочими зонами, у яких створені умови для індивідуальної роботи та повноцінної навчально-пізнавальної діяльності учнів, підвищення професійного рівня вчителів.

Медіатека – це спеціалізований підрозділ у межах традиційної шкільної бібліотеки, де формуються та зберігаються фонди на нетрадиційних носіях інформації: відео-, аудіокасети, компакт-диски, електронні книги та зйомні накопичувачі інформації (вінчестери).

Зазначені визначення пов’язані із технічним забезпеченням діяльності бібліотеки, інформатизацією її структурних підрозділів, упровадженням інноваційних технологій обслуговування користувачів. Визначаючи орієнтири розвитку шкільних бібліотек на найближчі роки, варто враховувати сучасні підходи до змістового наповнення функціонування бібліотек новими формами та методами роботи з учнями та вчителями. Одним з основних завдань шкільної бібліотеки залишається виховання інформаційної культури – сталого прагнення до пошуку інформації, формування навичок її систематизації та оцінки, вміння користуватись бібліотекою.

Серед актуальних форм роботи шкільних бібліотекарів з учнями залишається проведення бесід, бібліотечних уроків, презентацій книг, літературних аукціонів, вікторин, диспутів, читацьких конференцій, усних журналів (з урахуванням подій календаря, знаменних і пам’ятних дат).

Значну увагу варто приділити інформаційному супроводу виховної роботи у школі, зокрема підготовці книжкових виставок, бібліографічних оглядів, інформаційних бюлетенів, листків експрес-інформації, буклетів, закладок, рекомендаційних списків літератури з різних напрямів виховання: громадянського, превентивного, екологічного тощо. Доцільно звернути увагу і на оформлення «куточка читача», зокрема на його естетичний вигляд та змістове наповнення. У таких куточках варто розміщувати правила користування бібліотекою, перелік обов’язків читачів, пам’ятки та поради щодо збереження підручників та книг: «Як читати книгу», «Як працювати з періодикою», «Як скласти план читання», «Як швидко вивчити вірш», «Як писати реферат», «Як читати енциклопедію», «Як скласти анотацію». Матеріали, розміщені на стенді, можна доповнити рубриками: «Інформаційний коктейль», «Бібліокур’єр», «Прес-інформ-афіша», розмістивши у них актуальні статті з періодики, цікаві повідомлення про відомих людей, матеріали до ювілейних дат, знаменних подій.

Одним із напрямків діяльності бібліотеки є вивчення думки користувачів про форми та методи роботи, якість забезпечення їхніх інформаційних потреб. Потрібно розробити анкети, запитання для інтерв’ю. Збирання пропозицій читачів щодо покращення діяльності бібліотеки можна організувати, розмістивши на стенді оголошення: «До уваги відвідувачів бібліотеки! Залиште у спеціальній кишеньці «Банк ідей» свої пропозиції щодо поліпшення роботи шкільної бібліотеки! Ми їх врахуємо, і тоді наші зустрічі стануть ще приємнішими».

Пріоритетним напрямком роботи шкільної бібліотеки є співпраця з учителями-предметниками, класними керівниками, батьками учнів. Форми такої співпраці такі:



  • моніторинг читацьких інтересів учнів;

  • спільно підготовлені та проведені бібліотечні уроки;

  • виступи працівників бібліотеки на педагогічних радах, батьківських зборах (див. Додаток 1);

  • інформування про корисні ресурси Інтернету з окремих предметів;

  • систематизація інформаційних матеріалів, які вчитель може використати на уроці;

  • інформування про стан збереження підручників (за класами).

Цікаві ідеї для оформлення бібліотеки може запропонувати бібліотечний актив. Ураховуючи пропозиції учнів, їхні творчі напрацювання (твори, есе, матеріали різних конкурсів, які проводяться у бібліотеці) легко створити оригінальні, неочікувані форми наочної презентації діяльності бібліотеки (буклети, плакати, газети, портфоліо бібліотекаря).

Трансформація шкільних бібліотек, яка відбувається в останні роки дає можливість спрогнозувати основні напрямки їх розвитку. Насамперед це:



  • створення інформаційно-освітнього середовища навчального закладу;

  • організація індивідуальної, групової, навчально-пізнавальної діяльності, забезпечення вільного доступу користувачам до різних інформаційних джерел;

  • розвиток шкільних бібліотек як інформаційних і соціокультурних центрів;

  • оснащення бібліотек необхідною комп’ютерною технікою та відповідними програмним забезпеченням, із підключенням до мережі Інтернет, поповнення бібліотечних фондів літературою навчального, науково-методичного та професійного спрямування та періодичними виданнями;

  • покращення інформаційно-бібліотечного забезпечення учнів, педагогічних працівників із використанням нових форм роботи: електронних виставок, презентацій, виставок реферативних журналів, видачі користувачам компакт-дисків, відео-, аудіо- та інших матеріалів електронно-інформаційного змісту;

  • підвищення професійної компетенції бібліотечних фахівців, передовсім у сфері інформаційно-комунікаційних технологій;

  • налагодження співпраці та обміну інформацією з бібліотеками інших систем і відомств, інформаційними центрами.

Додаток 1



Словничок мудрих думок від В.О.Сухомлинського

А

Азбука виховання людяності полягає в тому, щоб дитина, віддаючи тепло своєї душі іншим людям, знаходила в цьому особисту радість.

Азбука моральної культури входить у свідомість і душу лише тоді, коли в шкільному колективі є елементарна моральна культура людських взаємин.

Б

Бажання вчитися – як ніжна квітка, котра живиться тисячами корінців, що невтомно працюють у вологому ґрунті. Ми їх не бачимо, але дбайливо оберігаємо, знаючи, що без них життя і краса загинуть.

Байдужість – вода, яка прищеплює ганебну і згубну думку про те, що світ існує сам по собі, а я – сам по собі, у світі можна прожити тихо й непомітно, заплющивши очі на те, що мерзота може пожирати і знищувати добро, а добро бути слабким і беззахисним.

Батько – найрідніший, найдорожчий для дитини мужчина, в образі якого виявляється людська відповідальність за її прихід у світ, за кожний її крок і вчинок у житті.

Без заглибленості в справу - немає людини.

Безсоромність – небезпечна вода душі; безсоромній людині спочатку байдуже, що про неї думають люди, а потім – їй байдужою стає і власна доля. Вона породжується обіцянками, які не виконуються.

Бережливість і доброзичливість повинні поєднуватися в людині з душевною щедрістю і безкорисливістю.

Бійся байдужості – однієї найнебезпечніших вад. Бути байдужим – значить, по суті, втратити здатність відчувати поруч себе людину.

Благородство у взаємовідносинах між хлопцем і дівчиною, чоловіком і жінкою – це дерево, яке зеленіє тільки тоді, коли його краса живиться глибоким корінням людської гідності, честі, поваги до людей і до самого себе, непримиренності до зла, бруду, приниження людської гідності.

Боротьба за долю людини – це передусім боротьба за її особисте щастя, за те, щоб вона відчувала, переживала повноту і радість життя.

В

Вдячність – це корінь почуття обов’язку; людина почуває себе зобов’язаною перед іншою людиною, взаємовідносини побудовані на душевно тонкому прагненні дати людині більше, ніж вона, здавалось би на перший погляд, дає вам.

Вдячність людям – це рідна сестра почуттів відповідальності, обов’язку, громадянської гідності.

Вдячність і обов’язок – ознаки високої етичної культури і разом з тим те елементарне людське, без чого нам загрожує невігластво.

Виховувати – це насамперед знати дитину, а щоб знати, треба постійно бачити, вивчати. Без знання дитини, без глибокого розуміння всієї складності явищ, які відбуваються в її душі, виховання стає сліпим і тому беззмістовним.

Виховання людської особистості – це насамперед виховання почуття власної гідності.

Виховання – найтонше душевне доторкання людини до людини, і якщо ми хочемо, щоб наш вихованець виріс справжнім громадянином, який розуміє обов’язок і відповідальність, уміє бути добрим і непомітним, ласкавим і суворим, люблячим і непримиренним до зла, ми повинні доторкатися до нього сердечно. Виховання – це насамперед слово, книжка і живі людські відносини.

Виховна робота має на меті забезпечити єдність процесу навчання і розумового розвитку, починається з вивчення розвитку дитини.

Відданість – не безмовна покора, а облагороджування взаємовідносин у сім’ї, створення радощів для матері і батька.

Відповідальність – означає відповідальність перед кимсь і за когось.

Віра і вірність – близькі поняття, у них один моральний корінь. Як важливо роздмухувати, підтримувати маленький вогник вірності принципам, перетворюючи його в безпечний факел ідейного благородства, мужності.

Віра в людину – величезна моральна сила, що втілює в собі саму суть відносин у повному суспільстві.

Вчити жити – це значить передавати з серця в серце моральні багатства, здобуті, нагромадженні людством.

Г

Гідність мужчини – не бути дармоїдом.

Гра – широке й багатогранне поняття. Діти граються не тільки тоді, коли бігають, змагаються в швидкості й спритності. Гра полягає й у великому напружені творчих здібностей, уяви.

Громадянське бачення світу – це жива плоть і кров моральності.

Громадянські думки, громадянські переконання, праця – це є та сфера духовного життя отроцтва, яка стає основою благородної, чутливої, вимогливої до себе совісті – голосу людського сумління.

Громадянська освіченість немислима без прагнення творити, працювати в ім’я того, щоб Вітчизна була ще могутнішою й щасливішою.

Громадянськість складається з почуття господаря, спадкоємця якого створили старші покоління, а також з почуття відповідальності за те, що є, але чого не повинно бути в нашому житті.

Години відпочинку – найскладніший період духовного життя, коли людина користується цінностями культури, що їх створили інші люди.

Гуманність неможлива без чуйності до людини.

Д

Дати людині щастя улюбленої праці – це означає допомогти їй знайти серед безлічі життєвих шляхів той, на якому найяскравіше розкриються індивідуальні творчі сили і здібності її особистості.

Дитина – дзеркало морального життя батьків.

Дитинство – щоденне відкриття світу.

Діти - не тільки наша любов і надія. Діти – безсмертя народу.

Добрі почуття, емоційна культура – це серцевина людяності. Якщо добрі почуття не виховані в дитинстві, їх ніколи не виховаєш, тому що суто людське утверджується в душі одночасно з пізнанням перших і найважливіших істин, одночасно з переживаннями і відчуваннями найтонших відтінків різного слова, це перший сторож совісті.

Доброта має стати таким самим звичайним станом людини, як і мислення. Вона повинна стати звичкою. Доброта твориться людиною в людині, і людиною в самій собі.

Добре здоров’я - відчуття повноти, невичерпності фізичних сил - найважливіше джерело життєрадісного світосприймання, оптимізму, готовності подолати будь-які труднощі.

Доторкніться до серця, до душі вихованця дбайливою, люблячою рукою, відкрийте в ньому майстра –творця, і людина заграє своїм неповторним світлом, як починає сяяти коштовний камінь у руках у ювеліра, що зумів розкрити за сірою, непривабливою зовнішністю чарівне сяйво.

Дружба – це насамперед віра в людину, вимогливість до неї і невинність. Це вершина, з якої перед людиною відкриваються найдрібніші деталі доблесті і краси, вульгарності і потворності. Дружба дає людині зіркість на добро і зло.

Думки, мов іскри, від однієї засвічується інша. Думки, пробуджені над книжкою, є мовби добре насіння знань, що проростає, дає врожай.

Духовна діяльність – активні зусилля особистості, які докладаються, щоб наші політичні, моральні, естетичні ідеї, погляди, переконання, ідеали стали багатством особистості, внутрішніми цінностями людини. Це творча праця, кипуча суспільна діяльність, одухотворені благородною метою.

Душевний стан – це глибоко особиста, емоційна оцінка вчинків, що тією чи іншою мірою зачіпають особистість дитини.

Е

Експеримент – незамінний засіб інтелектуального збагачення праці, поєднання праці з мисленням, аналізом.

Емоційна культура – це, образно кажучи, правильно налаштовані струни скрипки.

Емоційна самооцінка – це грунт, на якому проростають зерна моральних повчань.

Естетичність обстановки досягається гармонією нерукотворного і створеного людиною, яка збуджує почуття радості.

Естетична оцінка праці – це джерело моральної гідності трудівника.

Ж

Життя – найкращий критерій не тільки істинності знань, а й стійкості переконань, єдності думки й почуття.

Жити серцем, пізнавати серцем – у цьому найтонша, наймудріша сфера виховання.

Жорстокість не тільки обрублює юну душу, а й негативно позначається на нервовій системі, порушує гармонію між фізичним і духовним - пригнічує тіло й дух.

З

Здоров’я великою мірою залежить від духовного життя, зокрема від культури розумової праці.

Знання, здобуті самоосвітою, дуже міцно зберігаються в пам’яті. Неоціненне багатство, якого ти повинен набути в роки дитинства, отроцтва, ранньої юності. Те, чого ти не здобув у юні роки, ніколи не здобудеш такою самою мірою потім.

Знати – це означає насамперед уміти користуватися знаннями, причому під час вивчення різних предметів це вміння виявляється по-різному.

Зрозуміти – це ще не означає знати, розуміння – ще не знання. Щоб були тверді знання, необхідне осмислювання.

І

Ідея опановує юну свідомість найглибше тоді, коли образи правди, добра, істини виражаються в праці. Ідея стає переконанням тоді, коли вона добута з лавини фактів і речей діалектичним мисленням. Це біль серця за правду, істину, красу.

Інтелектуальне багатство шкільного життя великою мірою виражається тим, наскільки тісно пов’язані розумове життя й фізична праця.

Інтелектуальне життя школи немислиме без тих тонких взаємин, у яких людина відкривається перед людиною як велике духовне багатство.

Інтелектуальний розвиток людини в наші дні дедалі більше виражається тим, як вона вміє орієнтуватися у сховищах знань – книжках.

Інтелектуальне спілкування з дитячим колективом і особливо з окремими вихованцями – це таке ж багате джерело радості, як і одухотворена праця.

Інтелігентність являє собою єдність культури праці і загальної культури. В інтелігентності праці, в культурі улюбленої справи – корінь багатства культурних запитів людини, корінь її загальної інтелігентності.

К

Казка – свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки й мови. Це ключик, за допомогою якого можна відкрити джерела думки й слова, і вони заб’ють життєдайними струменями.

Казка, гра, фантазія – життєтворче джерело дитячого мислення, благородних почуттів і прагнень.

Казка – це духовні багатства народної культури, пізнаючи які, дитина пізнає серцем життя народу.

Книги – це джерела. Нехай не бідніють джерела, які живлять струмок наших знань.

Колектив – це не якась безміна маса. Він існує як багатство індивідуальностей. Колектив стає виховною силою при наявності такої спільної діяльності, у якій розкривається висока ідейна одухотвореність праці благородними моральними цілями.

Кохання починається із закріплення в душі дитини добрих почуттів – сердечності, чуйності, чутливості до іншої, дорогої для неї людини.

Краса – це дзеркало, в якому ти бачиш сам себе і завдяки йому так чи інакше ставишся до себе, джерело морального багатства людини, що відточує людяність, облагороджує людину лише тоді, коли вона працює, створюючи красу, найяскравіше розкривається в праці. Краса, насамперед художні цінності, виховує витонченість натури, а чим тонша натура, тим гостріше людина сприймає світ і тим більше вона може дати світу. Це один із струмочків, що живлять доброту, сердечність, і любов, могутнє джерело моральної чистоти, духовного багатства, фізичної досконалості, могутній засіб виховання чутливості душі. Це вершина, з якої ти можеш побачити те, чого без розуміння й відчуття прекрасного, без захоплення і натхнення ніколи не побачиш.

Краса природи – це могутнє джерело енергії думки, це поштовх, що пробуджує і ліниву, і сонну, і інертну думку.

Л

Лінощі душі – це байдужість до людини. Якщо ти не помічаєш чужого горя, значить у тебе небезпечна хвороба – лінощі душі.

Любити дітей – значить любити дитинство, а для дитинства оптимізм – те саме, що гра барв для веселки, немає оптимізму – немає й дитинства.

Любити – це віддавати, творити, вкладати духовні сили, бачити часточку вкладеного тобою добра в іншій людині.

Любов – величезна праця, що потребує величезного напруження сил... любити – значить, віддавати сили своєї душі, вкладати їх у любиму людину, це ніжне, тендітне, вередливе дитя мужності. Продовжувати себе в своїх дітях – це означає бути мужнім у любові. Любов повинна навчити створювати те, що підносить весь рід людський, - мудрість, красу, творчість, майстерність. Це величезна затрата духовних сил, творчість, яка будує щастя.

Любов – це не тільки захоплене милування, втіха красою, створеною для тебе, але й нескінченне творення краси в любимій людині. Це, образно кажучи, квітка, яка увічнює благородство всього людського, і про красу цієї квітки треба думати задовго до того, як до людини сам собою прийде статевий потяг, треба облагороджувати її почуття



Любов до людей – це твоя моральна серцевина. Живи так, щоб твоя серцевина була здоровою, чистою і сильною...

Любов дітей до батьків – величезна сила духу, яку вкладає в дитячу душу материнська і батьківська мудрість, це радість затрати духовних сил в ім’я того, щоб принести щастя улюбленій людині

Любов учителя до дітей народжується в горінні, в боротьбі за людину, нерідко – в муках

Людина - найвища цінність, людський дух безсмертний, у величі, повноті, моральному багатстві життя полягає та мета, до якої справжня людина прагне все життя. Людина дорожить лише тим, у що вона вклала частину своєї душі, свого серця. Вона народжується не для того, щоб безслідно зникнути нікому не відомою порошинкою, а щоб залишити після себе слід вічний. Людина – це цілий комплекс якостей. Вона не може бути всебічно розвиненою, якщо вона не художник, не поет у своїй справі, якщо в неї немає улюбленої справи, а улюблена справа відкривається знов – таки у тій сфері діяльності, де людина може стати творцем, поетом, художником.

Людська культура – найтонше виявляється в культурі почуттів.

М

Математика вчить мислити й разом з тим вселяє віру в безмежні сили людського розуму; світоглядний предмет, що проникає в науки, які вивчають і природу, і суспільне життя, це не колючі терни, а такі самі запашні троянди, як і література, математика - це насамперед думка, допитлива, що бажає все знати, про все мати уявлення.

Математичне мислення потрібне для успішного вивчення всіх предметів, математичні здібності – це яскравий вияв якостей розуму, що відіграють велику роль у пізнавальній і творчій трудовій діяльності.

Мелодія – це мова людських почуттів – доносить до дитячої душі не тільки красу світу. Вона відкриває людську велич і гідність...

Мета навчання полягає в тому, щоб процес опанування знань забезпечував оптимальний рівень загального розвитку, а загальний розвиток, якого досягають у процесі навчання, сприяв успішному оволодінню знаннями.

Мимовільне запам’ятовування – найважливіша умова розумового розвитку, воно вивільнює сили розуму для думки, для глибокого запам’ятовування, для глибокого мисленого проникнення в суть фактів і явищ, запобігає одному з найстрашніших лих – зубрінню.

Мистецтво – це час і простір, у якому живе краса людського духу.

Мистецтво виховання включає насамперед мистецтво говорити, звертатися до людського серця.

Мовна культура людини – це дзеркало її духовної культури. Найважливішим засобом впливу на дитину, облагороджування її почуттів, душі, думок, переживань є краса і велич, сила і виразність рідного слова.

Моральна краса, яка щодалі глибше полонить душу підлітка, стає для нього тими святими, непорушними принципами, якими він дорожить, як своєю власною честю, як часточкою свого єства.

Моральна чистота, моральна цілісність вихователя – це найголовніше і, по суті, єдина передумова успіху в тій найтоншій сфері людської творчості, яка зветься вихованням, це передусім його любов до людей, органічна непримиренність до зла.

Моральні почуття – це світло, що осяює шлях людських вчинків.

Моральні цінності – це не абстрактні істини і мертві принципи. Моральні цінності – це плоть і кров живих людей, це трепетне биття гарячого серця, це щастя життя людини в ім’я щастя людства, це радощі і страждання.

Мудра людська любов до дитини і дитинства – це почуття, одухотворене глибокою думкою, багатством мислі.

Мудрість любові батька й матері до дітей, уміння любити так, щоб діти були вам безмежно віддані, – навряд чи є щось складніше, мудріше і більш хвилююче в світі людського.

Музика й співи в школі – не тільки навчальний предмет, а й могутній засіб виховання, який має надати емоційного й естетичного забарвлення всьому духовному життю людини.

Музика, мелодія – важливий засіб морального і розумового виховання людини, джерело благородства серця й чистоти душі. Музика – могутній засіб самовиховання. Це мова почуттів, переживань, найтонших відтінків настрою.

Музичне виховання – це не виховання музиканта, а передусім виховання людини.

Н

Навчання може стати для дітей цікавою, захоплюючою справою, якщо воно осягається яскравим світлом думки, почуття, творчості, краси.

Навчання – найважливіший засіб розумового виховання, це не механічна передача знань від учителя до дитини, а насамперед людські взаємини. Ставлення учня до знань, до навчання значною мірою залежить від того як він ставиться до вчителя. Навчання стає часткою духовного життя дітей, коли знання невіддільні від активної діяльності. Це. Насамперед, людські відношення. воно стає вихованням там, де є турбота наставника про людську гідність школяра.

Народ – живе, вічне джерело педагогічної мудрості.

Народність виховання має в наші дні глибокий зміст у тому, щоб людина у відносинах з іншими людьми черпала вищу радість свого життя, щоб взаємне спілкування і духовне збагачення були невичерпним джерелом повноти і багатогранності життя.

Наполегливість і сила волі в праці – плоди, що виростають з квіток мужніх вчинків дитинства.

Не бережливе ставлення до матеріальних благ – найстрашніший моральний порок, від якого беруть початок інші пороки.

О

Обдаровані, талановиті всі без винятку діти. Розпізнати, виявити, розкрити, виростити, виплекати в кожного учня його неповторно індивідуальний талант – це означає піднести особистість на високий рівень розвитку людської гідності.

Обов’язок це внутрішній суддя людини, найважливіший стимул сумління.

Він народжується в людських взаємовідносинах, але виражати себе в обов’язку людина починає з найтонших проявів особистого життя.



Образотворче мистецтво – могутній засіб проникнення в духовне життя народу.

Оволодіння рідною мовою визначає багатство, широту інтелектуальних та естетичних інтересів особистості.

Отроцтво – вік гарячих і безкомпромісних почуттів.

П

Педагогічна ідея – це крила, на яких злітає колективна творчість.

Педагогічна мудрість полягає в тому, щоб бачити свого вихованця очима творця.

Переконання – це своє, глибоке особисте сприйняття, осмислювання, переживання ідей.

Перше віконце в навколишній світ, яке відкривається перед дитиною, - це особистий приклад батька, матері і вчителя.

Підліток – уже не дитина, він мандрівник, що сходить на вершину високої гори. Вершина – то зрілість.

Пісня утверджує поетичне бачення світу, розкриває перед дітьми слово рідної мови як безцінне духовне багатство народу. Завдяки пісні діти сприймали тонкість звучання слова.

Подвиг духу – перетворення неможливого в можливе – це сама суть у владарюванні духу над тілом.

Подружня любов – це ті найтонші корінці, що живлять дерево материнської й батьківської мудрості. Там, де ці корінці відмирають, зникає і справжня батьківська і материнська любов.

Покликання – найголовніша підвалина особистого щастя, основа гармонійного поєднання особистої радості і громадянської гідності людини.

Поетична творчість – найвищий ступінь мовної культури, а мовна культура виражає саму сутність культури людської.

Праця в ім’я творення краси облагороджує юне серце, запобігає байдужості створюючи красу землі, діти стають кращими, чистішими, красивішими. Вона є найважливішим джерелом щастя людини, джерелом радощів творення, сферою найповнішого виявлення індивідуальних задатків, здібностей, нахилів. Праця, в основі якої лежить дослідна мета, не тільки поглиблює знання, а й формує діяльність. Завдяки їй людина досягає досконалості, утверджується особистість, вона є могутнім джерелом виховання, основою всебічного розвитку особистості, коренем моральності.

Праця лише тоді стає виховуючою силою, коли вона збагачує інтелектуальне життя, наповнює багатогранним змістом розумові, творчі інтереси, одухотворяє моральну цілісність і звеличує естетичну красу особистості і колективу. Праця – могутній засіб формування ідейних переконань, але тільки за тієї умови, коли своєю працею людина щось доводить, утверджує ідею, що стала невіддільною часткою її душі. Праця може стати джерелом радості лише тоді, коли людина бачить у ній щось значніше, ніж добування коштів для матеріальних потреб, - духовну творчість, розкриття своїх здібностей, таланту. Отже, праця – основа всього мудрого і прекрасного на землі. Хто не знає джерела своїх духовних благ, той живе порожнім, беззмістовним життям.



Природа – благодатне джерело виховання людини і водночас світ „дитинства думки».

Р

Радість буття – це не тільки найяскравіше виявлення самосвідомості особистості, й оцінка навколишнього світу, активне ставлення дитини до того, що вона бачить навколо себе.

Режим праці – це педагогічно доцільна послідовність різних видів трудової діяльності, яка забезпечує умови для всебічного розвитку учнів.

Робота над творами – це не тільки розвиток мовлення, а й самовиховання почуттів.

Розумове виховання – відбувається в процесі набування наукових знань, але не зводиться до нагромадження повноти обсягу, це далеко не те саме, що набування знань. Хоча воно неможливе без освіти, як зелений листок неможливий без сонячного променя, однак виховання розуму не можна ототожнювати з освітою, як зелений листок – із сонцем.

Розумова діяльність – праця, яка потребує великих зусиль, вольової зосередженості, вміння примусити себе відмовитися від багатьох задоволень.

Розпізнати, виявити, розкрити, виростити, виплекати в кожного учня його неповторно індивідуальний талант – це означає піднести особистість на високий рівень розвитку людської гідності. Вірте в талант і творчі сили кожного вихованця.

С

Самовиховання – це людська гідність у дії, це могутній потік, що рухає колесо людської гідності.

Самоосвіта – це не механічне поповнення знань, не замкнутість і відірваність від людей, а живі людські взаємовідносини.

Самоповага – це мати самовиховання.

Світ природи – багатюще джерело емоцій, і саме завдяки безпосередньому впливу на почуття, природа впливає й на розум, вона робить широким, ясним, світлим те віконце, крізь яке дитина дивиться на світ.

Світогляд – не тільки система поглядів на світ, що панує в даному суспільстві, не ідеологія даного класу, а й суб’єктивний стан особистості, який виявляється в її думках, почуттях, волі, діяльності. Це особисте ставлення людини до істин, закономірностей, фактів, явищ, правил, узагальнень, ідей.

Сім’я – перше джерело, з якого починається велика річка патріотичних почуттів і переконань.

Скромність називають вінцем усіх доброчесностей, у ній гармонійно зливаються свідома дисципліна, воля і обов’язок. Вона рідна сестра працьовитості, старанності, наполегливості. Бути скромним – значить бути терпимим до дрібних вад людей, якщо ці вади не становлять суспільної небезпеки. Це дисципліна людських відносин, вчинків, бажань, думок і почуттів, волі й характеру.

Слабість перемагається діяльністю.

Слово – найважливіший педагогічний інструмент, його нічим не заміниш, воно - найтонше доторкання до серця, яке може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розжареним залізом, і брудом. Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне – приносить біду. Це найтонший різець, здатний доторкнутися до найніжнішої рисочки людського характеру. Вміти користуватися ним – велике мистецтво. Словом можна створити красу в душі, а можна спотворити її. Тож оволодіймо цим різцем так, щоб з-під наших рук виходила тільки краса! Слово... Як воно потрібне дитині кожної хвилини – і тоді, коли вона втішається радощами життя, і тоді, коли її серце стискає сум.

Совість немислима без постійного нагромадження в підсвідомості інформації про благородну людську поведінку. Любов до людини, прагнення до взаємодопомоги, відрада і непримиренність до насильства над людиною, обов’язок перед колективом і суспільством, нетерпимість до неробства, лінощів, дармоїдства, глибока повага до старих, співчуття до кволих.

Совість у дії полягає в тому, що людина судить свої вчинки і якості ніби від власного імені.

Сором – могутня протиотрута від огидного і мерзотного, сором – це, образно кажучи, та глибока вода, на якій держиться човен честі, совісті, гідності.

Співпереживання – це перший крок до пізнання людини серцем.

Споглядання і слухання, переживання побаченого почутого – це ніби перше віконце у світ краси.

Спорт стає засобом виховання тоді, коли він – улюблене заняття кожного.

Справедливість – основа довіри дитини до вихователя.

Справжнім педагогом може вважати себе тільки той, хто в кожному своєму вихованцеві бачить людину в майбутньому.

Справжня мудрість вихователя – батька, матері, педагога – в умінні дати дитині щастя.

Справжня педагогічна етика полягає в тому, щоб дитина сприймала насамперед добро й виховувалася добром.

Т

Талант, майстерність – це насамперед наполегливість у досягненні мети, подоланні труднощів.

Творча діяльність стає для людини потребою, задоволення якої приносить найвищу насолоду.

Творча праця звеличує дитину в її власних очах, облагороджує її моральне обличчя.

Творче натхнення – людська потреба, в якій особистість знаходить щастя.

Творчість дітей – глибоко своєрідна сфера їхнього духовного життя, самовираження і самоутвердження, у якому яскраво виражається індивідуальна самобутність кожної дитини.

Творчість є щаблинкою самостійного мислення, на якій дитина пізнає радість власної думки, переживає моральну гідність творця. Творчість починається там, де інтелектуальні й естетичні багатства, засвоєнні, здобуті раніше, стають засобом пізнання, освоєння, перетворення світу, при цьому людська особистість немовби зливається із своїм духовним надбанням.

Труд – це не тільки лопата і молоток, а й думка.

У

Урок – перше вогнище, зігрівшись біля якого, людина прагне стати мислителем, перша іскра, що запалює смолоскип допитливості і моральних переконань.

Учень, одухотворений працею, захоплений творчим задумом, - це животворне джерело самовиховання в учнівському колективі.

Учитель – не тільки світоч знань для дитини, а й наставник, учитель життя в справжньому розумінні цього поняття. Він не тільки той, хто передає учням знання та вміння. Це передусім той, у кого дитина, як у батька і матері, вчиться жити. Улюбленим і авторитетним учитель стає не тому, що досконало знає свій предмет, а й тому, що, глибоко люблячи його, поєднує в своєму серці цю любов з любов’ю до людини –дитини.

Ф

Фізична культура – важливий елемент всебічного, гармонійного розвитку людини, виховання фізичної культури – це, по – перше, турбота про здоров’я і збереження життя як найвищої цінності, по – друге, система роботи, що забезпечує гармонію фізичного розвитку і духовного життя, багатогранної діяльності людини. Фізкультура і спорт відіграють певну роль у всебічному розвитку учнів лише тоді, коли вся навчально-виховна робота пройнята турботою про здоров’я.

Фізична праця відіграє таку саму важливу роль у формуванні фізичної досконалості, як і спорт. Без здорової втоми, людині не може бути повною мірою доступна насолода відпочинком.

Х

Хвалити треба тоді, коли учень піднявся над вимогами азбуки моральної культури.

Ц

Цнотливість – моральна передумова чистої, благородної любові.

Ч

Читати – означає бути чутливим до змісту й краси слова, до його найтонших відтінків. Тільки той учень „читає”, в свідомості якого слово виграє, тріпоче, переливається барвами і мелодіями навколишнього світу.

Читання виховує чутливість до емоційного забарвлення слова, допомагає слову глибше проникнути в духовний світ дитини, зробитися знаряддям її мислення. самостійне плавання в морі знань, і наше завдання полягає в тому, щоб кожен вихованець зазнав щастя цього плавання, відчув себе сміливцем, який став віч-на-віч із безмежним морем людської мудрості. Читання – то корабель образно кажучи, і вітрила, завдяки яким корабель думки, пливе вперед, і вітер, що надихає вітрила. Це віконце в світ, найважливіший інструмент навчання, воно має бути вільним, швидким – лише тоді цей інструмент буде готовий до дії. Читання – це одне з джерел мислення й розумового розвитку, віконце, через яке діти бачать і пізнають світ і самих себе.

Читання в роки дитинства – це передусім виховання серця, доторкання людського благородства до потаємних куточків дитячої душі. Слово, що розкриває благородні ідеї, назавжди відкладає в дитячому серці зернятка людяності, з яких складається совість.

Читання з потреби думати – головна умова розвитку розумових здібностей.

Чуття краси природи – це той струмочок, який несе в дитячу душу красу слова.

Ш

Шкільне навчання – повинно бути активним, ідейним, громадянським життям молодої людини сьогодні, повинно стати виявом, вираженням творчих сил особистості саме в той період її розумового, морального, естетичного розвитку, коли вона не тільки пізнає, набуває знання про світ, про людину, про соціальну боротьбу, а й виробляє своє ставлення до світу і до людини, до самої себе.

Школа – вічне вогнище краси. Це зосередження добрих почуттів, тонких переживань, райдужних спогадів про золоте дитинство. Школа – не комора знань, а світоч розуму, світ душевних людських доторкань. Школа стає справжнім осередком культури лише тоді, коли в ній панують 4 культи: культ Батьківщини, культ людини, культ книжки і культ рідного слова.

Школа – це також місце, де розвиваються найскладніші, які можуть тільки бути в світі, людські відносини, насамперед це вогнище духовного життя.

Вона як колиска народу, колиска духу і культури народної живе насамперед у книзі. Школа – громадська, виховна установа, покликана активно впливати на середовище, створювати сприятливу для виховання атмосферу.

Щ

Щастя – не бездумне споживання ласки, доброти, сердечності. Щастя лише тоді моральне, коли людина, образно кажучи, гріючись біля вогнища і підкладаючи дрова, сушить паливо для того, щоб розвити вогнище завтра, це передусім оптимізм, віра в світле й радісне майбутнє. Щастя – це не чудесна жар-птиця, яку можна спіймати. Це – реальна будова, яку треба спорудити.

Щастя – це передусім оптимізм, віра в світле й радісне майбутнє.



Щастя життя – в насолоді улюбленою творчістю, в праці та в інших проявах людської життєдіяльності.

Щастя людини неможливо передати в спадок і неможливо дістати як спадщину.

Підготувала:



Полтавець Світлана Владиславівна,

бібліотекар Компаніївської ЗОШ Кіровоградської області






База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка