Орієнтовний навчально-тематичний план позакласного педагогічного всеобучу батьків І клас



Сторінка10/16
Дата конвертації08.03.2016
Розмір3.27 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   16

Основні правила виховання
Батьківські збори
Мета. Ознайомити батьків із правилами виховання дітей;
Обговорити праці педагогів про виховання і вирішити ряд педагогічних задач, що стосуються даної теми.
Хід зборів
І. Висвітлення теми і питань, які винесені для обговорення з батьками.
У всі часи (і в наш також) вихователів можна було умовно поділити на дві великі групи. Одні вважають, що успіх у вихованні залежить від керівництва дитиною, її підкорення волі дорослого. Інші вбачають основу виховання у доброму ставленні до дітей. І першим, і другим вдалося успішно впоратися із деякими труднощами виховання, але тільки жорстокість або тільки доброта не змогли допомогти в усіх випадках.
І це відбувається тому, що батьки не враховують основних правил виховання. Які ж вони, ці правила?
Правило перше. Ніколи не беріться за виховання у поганому настрої.
Виховання дітей — це одне з найпрекрасніших занять людини і його, безперечно, повинні супроводжувати хороший настрій, спокій, схильність до спілкування.

Щоб переконатися у цьому, ви самі повинні дати відповідь на ряд запитань: де вам краще — в компанії друзів, прихильних до вас, чи в компанії певних суб'єктів, де кожен займається своєю справою? Чи подобається вам, коли на вас кричать, чи ви надаєте перевагу нормальному тону розмови? Звичайно, будь-яка людина на ці питання дасть однозначну відповідь. Але, на жаль, чомусь не всі батьки пам'ятають ці прості істини в щоденному спілкуванні з дітьми.


Правило друге. Ясно визначте, чого ви хочете від дитини (і поясніть їй це), а також дізнайтеся, що вона сама думає з цього приводу.
Діти не народжуються «готовими людьми». І якщо ви хочете, щоб ваші діти були розумними, сміливими, веселими, сильними, мужніми і т.д. — виховайте їх такими. При цьому деякі батьки чітко не уявляють собі, чого вони хочуть від дітей; вони лише знають, що в дітях їх дещо «не влаштовує». Головне — переконати дитину в то­му, що ваша виховна мета — це її мета. Але мета може бути досягнута й іншим шляхом, не так, як ви пропонуєте. Діти живуть своїм життям, а не просто життям батьків.
Правило третє. Надавайте дитині самостійність. Виховуйте, але не контро­люйте кожен крок. Люди не люблять, коли хтось нав'язує готові рішення, контролює вчинки. Діти — це ті ж люди, і ніщо людське їм не чуже. Але діти — люди недосвідчені. І хоча вони хочуть, як правило, до всього дійти самі, зробити це вони зможуть лише з до­помогою дорослого, але з допомогою тактовною. І це повинна бути лише допомога, а не підміна дій дитини діями дорослого.

Правило четверте. Не підказуйте готового рішення, а показуйте можливі шляхи до нього і час від часу розбирайте з дитиною його правильні й хибні кроки на шляху до мети.
При цьому важливе емоційне стимулювання: не тільки позитивний фон, але і негайне реагування на кожне досягнення дитини. Правило п'яте. Не пропустіть того часу, коли досягнуто першого успіху. Ніколи не чекайте особливого випадку хвалити дитину за кожен вдалий крок. Дуже важливо хвалити не взагалі, а конкретно. Не «ти у мене молодець», а обов'язково «ти вчинив добре, тому що...», і ще дайте відчуги свій настрій — у даному випадку це радість успіху дитини.
Якщо ж дитина робить певний неправильний крок, здійснює помилку, то необхідно...
Правило шосте. Зробити своєчасно їй зауваження. Відразу дати оцінку вчинку і зробити паузу — дати усвідомити почуте. Будь-яке зауваження потрібно робити відразу після помилки.
Правило сьоме. Оцінювати вчинок, а не особистість! На жаль, якраз в цьому пункті закладена найпоширеніша і груба батьківська помилка. «Ти — поганий» (оцінка особистості) звучить замість більш вдалого у цій ситуації «ти вчинив погано» (оцінка вчинку). І необхідно конкретно пояснити, в чому, власне, помилка, чому в даному випадку дитина вчинила неправильно. Оскільки критикується конкретна помилка, а не особистість, то у дитини нема потреби захищатися, не виникає страху, побоювання бути покараним.

З того суворого, навіть жорстокого, але спокійного аналізу вчинку випливає віра в справедливість вихователя, в його послідовність і не зникає віра у свої сили.


Правило восьме. Після зауваження обов'язково доторкніться до дитини і тим самим дайте відчути, що співчуваєте її помилці, вірите в неї, що ви хорошої думки про неї, не дивлячись на помилки.
Сутність людини і її вчинки — не одне і те ж. І потрібно вести себе відповідно: нема нічого гіршого, коли батько або мати ображаються на своїх дітей.
Не піддавайтеся хибній думці, згідно з якою діти поділяються на талановитих і не талановитих, хороших і поганих. Кожна дитина може досягнути достатньо багато. Але для цього вона повинна бачити кінцеву мету.
Правило дев'яте. Виховання повинно бути поетапним.
Якщо ви приведете високу, молоду людину в сектор для стрибків у висоту, вкажете їй на планку з відміткою світового рекорду і скажете — стрибай! — то нічого з цього не вийде. Планку потрібно піднімати поступово. Так само поступово, рухаючись від першої висоти -до наступної, штурмує свої планки людського росту дитина. Завдання вихователя — своєчасно і точно піднімати планку, керуючись системою перспективної мети дитини.
Правило десяте. Виховання повинно бути жорстким, але добрим.

У цьому і полягає суть своєчасності вихователя. Не потрібно мучитися хибним вибором — який спосіб виховання кращий: жорстокість або доброта, авторитарність або лібералізм — і те, й інше рівно віддалене від суті ефективного сучасного виховання дітей у сім'ї. Все добре у свій час, і потрібно вміти застосувати різні методи у відповідності з конкретною ситуацією. Тоді й виховання буде своєчасним.


Звичайно, можна ще багато називати правил виховання. Але найголовніше — щоб і батько, і мати у вихованні дітей, виступали в єдності.
В. О Сухомлинський у книзі «Сто порад учителеві» писав: «Ми повинні турбуватися, щоб у матері й батька було єдине уявлення про те, кого вони разом зі школою виховують, а звідси і про єдність їхніх вимог, передусім — до самих себе. Прийти до того, щоб батько і мати, як вихователі, виступали в єдності — це означає навчити мудрості материнської і батьківської любові, гармонії доброти і суворості, ласки і вимогливості. З великим тактом, не доторкаючись до особистого, часто болісного, ми прагнемо запобігти поминкам батьків у цій найтоншій сфері духовного життя. Там, де немає мудрості батьківської педагогіки, любов матері й батька калічить дітей».
Питання для обговорення.
1. Чи погоджуєтеся, ви з даною точкою зору?

2. Як ви думаєте, що таке батьківський обов'язок?

3. Оцініть традиційні взаємини у вашій сім'ї, стосунки між дорослими і дітьми.

(Виступи батьків).

Для прикладу розглянемо таку педагогічну задачу.
«Теоретично і чоловік, і я розуміємо, що дії батьків мають бути єдині в питаннях виховання, а на практиці часто буває навпаки! Чи можу я зробити зауваження чоловікові в присутності сина, якщо вимоги чоловіка в даний момент неправильні?».
Питання для обговорення
Дайте відповідь авторові листа, враховуючи власний досвід сімейного виховання.
(Виступ батьків).
На жаль, у багатьох сім'ях, причому неповних, бувають випадки, коли дуже сильно позначається на вихованні дитини те, що батьки не живуть разом, якщо вони розлучилися. Часто діти стають предметом розбрату між батьками, які відверто ненавидять один одного і не ховають цього від дітей.
«...Було мені тоді, мабуть, років дев'ять, учився я в третьому класі. Одного разу прокидаюсь вночі — чую, батько й мати про щось сперечаються... Те, що я почув тоді, приголомшило мене: мати й батько вирішили розлучитися. «Що значить розлучитися?» — спалахнула в моїй свідомості думка. Я зрозумів, що батько й мати житимуть у різних місцях. А далі почув, що ні батько, ні мати не хочуть взяти мене до себе. Батько наполягає на тому, щоб я залишився матері, а мати каже: «Хай він іде з тобою нічого я з ним не вдію, він уже не слухається...».

Питання для обговорення
1 Як ви думаєте, що відчув хлопчик, почувши не тільки про розлучення батьків, але й про те, що ніхто з них не хоче взяти його до себе?
2. Як позначається на дітях дефіцит батьківської любові? До яких наслідків призводять конфлікти між батьками? Поділіться власними спостереженнями.
(Виступи батьків).
Видатний педагог А.С. Макаренко у книзі «Книга для батьків» писав: «Тільки в сім'ї, де є кілька дітей, батьківське піклування може мати нормальний характер. Воно рівномірно розподіляється між усіма. У великій сім'ї дитина звикає з наймолодшого віку до колективу, набуває досвіду взаємного зв'язку. Якщо в сім'ї є старші й молодші діти, між ними встановлюється досвід любові й дружби в найрізноманітніших формах. І дуже часто єдина дитина звикає до свого виняткового становища і стає справжнім деспотом у сім'ї. Для батьків дуже важко буває загальмувати свою любов та свої турботи до неї, і мимоволі вони виховують егоїста».
Для прикладу розглянемо педагогічну задачу і спробуємо її обговорити.
«Ми виявилися сусідами. У Валі — син Сашко, у мене також діти. Відома справа, вели розмови про дітей: як навчаються, як поводяться, до чого прагнуть.

Нам, сусідам, Сашко завдав багато клопоту: подряпини і вибоїни, які він залишав зі своїми дружками в під'їзді, ми шпаклювали і білили, спалені поштові скриньки замінювали новими. А Валя повторювала тільки одне: «Гарний у мене син росте, гарний! А що пустує, так усі хлопці такі».


Бувало, скажеш Валі: «Навіщо дозволяєш Сашкові курити?». Вона у відповідь: «Адже хлопець він, а не дівчина...».
І ми пробачали Сашкові пустощі, жаліли його, адже хлопець без батька росте. Усі раділи, коли Сашко закінчив восьмирічку, думали, вступить до училища, здобуде професію, буде працювати, візьметься за розум. Даремно сподівалися. В училищі, як і в школі, Сашко пропускав за­няття, розважався з дружками. А мати тільки дружків лає, а Сашка, як і раніше, захищає: «Гарний у мене син!».
Мати завжди любить дитину. Але не повинна бути такою сліпою материнська любов! Не допоможе така любов вирости Сашкові гарною людиною!».
Питання для обговорення
1. Чи згодні ви з автором листа?

2. Чи підтверджують висловлену точку зору ваші власні спостереження? Які саме?

3. Як ви думаєте, у чому полягає мудрість батьківської любові?
(Виступи батьків).
Наші збори мені хотілося б закінчити словами В.О. Сухомлинського. Він говорив: «Поважайте дитяче бажання бути хоробрим, бережіть його як найтонший рух людської душі, не зловживайте своєю владою, не перетворюйте мудрість батьківської влади на деспотичну самодурість. Пам'ятайте, що ваш син, ваша донька — такі ж люди, як і ви, їхня душа явно протестує, коли хтось прагне зробити її іграшкою своєї фантазії».
II. Огляд преси або журналів. Обговорення певної статті.
III. Перегляд виставки учнівських робіт, учнівських творів.
IV. Індивідуальна бесіда з батьками деяких учнів.
V. Підсумок зборів.


Виховання без покарання
Покарання породжує страх. Ви можете так налякати малюка, що в результаті він відразу ж перестане поводитися погано. Але це лише видимість того, що покарання принесло бажаний ефект.
Уважно спостерігаючи за поведінкою дитини після покарання, ви помітете, що вона намагатиметься знайти способи, щоб звести рахунки зі своїми кривдниками. Дитя може дражнити молодших братів, сестер або домашніх тварин, отримувати погані оцінки в школі, псувати свої або ваші речі, тікати з дому й забувати про свої домашні обов'язки. Цей перелік негативних реакцій на покарання можна продовжувати ще довго.
Караючи, ви підмінюєте внутрішній контроль дитини за своєю поведінкою необхідністю контролю з боку інших людей. Дитя стає залежним від дорослого, одна присутність якого може викликати в ньому страх.
Покарання не робить ніякого впливу на розвиток навички відповідати за свої вчинки. Навпроти, караючи, ви встановлюєте такі норми поведінки, при яких винні діти намагаються вийти сухими з води. А це в жодному разі не сприяє вдосконалюванню їх власних моральних принципів.
Коли ви караєте, дитя стає або надто поступливим, або занадто впертим, а найчастіше й мстивим. Він зосереджується на тім, щоб звести рахунки з тим, хто його покарав, і не думає про наслідки своєї поганої поведінки, про те, який урок необхідно винести для себе.

Прямою протилежністю поведінки, контрольованої впливовою особою, є самоконтроль, заснований на ціннісних орієнтаціях самого малюка. Дитина учиться відповідати за свої вчинки сама і поводиться так, як вважає за необхідне.


Покарання також несе в собі й інші побічні ефекти. Це заниження почуття власного достоїнства, або поводження, продиктоване почуттям страху; це змішане почуття образи, нанесеної вам людиною, на любов якого ви розраховували; це зміцнення віри в те, що діяти з позиції сили - єдиний спосіб домогтися того, чого хочеш. Крім того, покарання робить дитино недовірливою і спонукує приховувати свої помилки.
Чому ви вирішили покарати свого малюка? Задумайтеся, чи робите ви це зі зла, від образи, бажаючи помститися або почуваючи свою безпорадність? Потім зупиніться, заспокойтеся й спробуйте переосмислити вашу реакцію. Запитаєте себе: "Так чому ж насправді я хочу навчити свою дитину просто зараз?"

"Життя дитини і її успіхи в школі"
Тест для батьків
Інструкція: на кожне твердження слід дати відповідь "так" чи "ні"
1. Я розвиваю в дитині позитивне сприйняття його можливостей, здібностей.
2. Я надав кімнату або частину кімнати виключно для занять дитини.
3. Я привчаю дитину (з мінімальною допомогою і, як правило, самостійно) вирішувати свої проблеми, приймати рішення, піклуватися про свої обов'язки.
4. Я показую дитині можливості знайти книги і потрібні для її занять матеріали (використовуючи особисті, суспільні, шкільні бібліотеки).
5. Я ніколи не відмовляю дитині в проханні почитати їй.
6. Я постійно беру дитину в поїздки, подорожі, на екскурсії по цікавих місцях (відвідини музеїв, театрів та інше).
7. Я вітаю ігри і спілкування моєї дитини з друзями.
8. Я часто виконую разом з дитям одну і ту ж справу.
9. Я піклуюся про фізичне здоров'я дитини ( харчування, гартування зарядка, заняття спортом).

10. Я стежу, щоб малюк дотримувався режиму дня: вставав і лягав в один і той же час, мав годинник для занять, прогулянок, ігор і так далі


Оцінка тесту
Порахувати кількість плюсів (відповідь "так"). Кожна позитивна відповідь оцінюється в один бал. Розділивши отриману суму на 10 (кількість тверджень) отримуємо середньоарифметичне число.
1-й рівень (1- 0,7 балу)

Ви правильно організовуєте шкільне життя дитини. Малюк має всесторонні інтереси, підготовлений до спілкування з дорослими і товаришами. При такому вихованні ви можете розраховувати на хороші успіхи в навчанні.


2-й рівень (0,6-0,4 балу)

У вас можуть виникнути деякі проблеми в навчанні дитини. Задумайтеся, чи є ви надзвичайно активними, чи не блокуєте ви "поле свободи" дитини, чи досить часу дитя спілкується з однолітками? Ваші роздуми дозволять вам визначити оптимальну стратегію виховання.


3-й рівень (0,3-0 балів)

У вашому досвіді просліджується головна помилка - надмірна опіка дитини, підміна зусиль дитяти власною активністю. Ви недостатньо даєте йому спілкуватися з однолітками, заважаєте йому набувати соціального досвіду.




Сподіваємося, що ваша самокритичність принесе успіх у виховній стратегії.

Тест для батьків «Міра турботи»
1. Для того, щоб бути хорошою матір’ю, досить спілкування лише з власною сім'єю.
2. Маленького дитяти слід тримати завжди при собі, щоб попередити його падіння і удари.
3. Дитя не повинне займатися тими видами спорту, які можуть привести до фізичних каліцтв.
4. Виховання дитини - праця важка і часто невдячна.
5.У дитини не повинно бути таємниць від батьків.
6. Любов'ю батьків дитину не зіпсувати.
7. Головне, чим повинне займатися дитя – це навчання. Все останнє вдома в змозі зробити батьки.
8. Захистити дитину від будь-якої інфекції можна шляхом обмеження його контактів з тими людьми, що її оточують.
9. Батьки повинні допомогти дитині у визначенні кола її друзів і приятелів.
Підсумки:
23 бали і вище - ваші зусилля направлені на те, щоб інтереси дитини були надійно захищені. Проте це незабаром може викликати його протест. Ваш малюк особливо залежить від Вас. У нього не розвивається уміння самостійно приймати рішення і нести свій вантаж відповідальності за них.

16 – 22 бали – Ви зайняли вірну позицію у вихованні свого малюка. Він отримує достатню кількість уваги і турботи дорослих, але при цьому дістає можливість проявляти свою незалежність і дорослість.


Менше 16 балів – Ви мало приділяєте уваги питанням виховання свого дитяти. Перегляньте свою позицію.

Телевізор в житті молодшого школяра
Класні батьківські збори
Цілі:

1.Звернути увагу батьків на достоїнства і недоліки спілкування з телевізором.

2.Визначити найменування і кількість передач для перегляду дітьми.
Питання для обговорення:
1.Статистика про роль телебачення в житті дитини.

2. Вплив телепередач на формування характеру і пізнавальної сфери дитини.


Питання для дискусії.
1.Чи вважаєте ви, що телевізор має бути в числі головних предметів ужитку?

2. Які телепередачі, на ваш погляд, формують особу дитини?

3. Як на ваш погляд необхідно організувати спілкування дитини з телевізором. Назвіть можливі варіанти.
План організації зборів.
1. Вступне слово вчителя
Телевізор в житті дитини – це добре чи погано? Скільки і що повинні дивитися діти? Чи потрібно вимикати телевізор, якщо ми вважаємо, що передача дитині не цікава. Ці та інші питання сьогодні вимагають відповіді, а тепер небагато про статистику:
• дві третини наших дітей у віці від шести до 12 років дивляться телевізор щодня;
• час щоденного перегляду телепередач дитиною складає в середньому більше 2 годин;
• 50% дітей дивляться телепередачі підряд без жодного вибору і виключення;
• 25% дітей у віці від 6 до 10 років дивляться одні і ті ж телепередачі від 5 до 40 разів підряд;
• 38% дітей у віці від 6 до 12 років при визначенні рейтингу використання вільного часу на перше місце поставили телевізор, виключивши при цьому заняття спортом, прогулянки на повітрі і спілкування з сім'єю.
2. Результати опиту.
Але, можливо, ви подумаєте, що це статистика не відноситься до наших дітей? Марно. Я хочу показати вам результати опиту в класі, проведеного подальшим питанням:
• Скільки раз на тиждень ти дивишся телевізор?

• Ти дивишся телевізор один або зі своєю сім'єю?

• Ти любиш дивитися все підряд або віддаєш перевагу якимсь окремим передачам?

• Які передачі тобі більш за все подобаються?

• Телевізор для мене – це ….
2. Проводиться обговорення проблеми і обмін думками.
Думки дітей про перегляд телепередач.
Перегляд телевізора дає можливість:
• розслабитися, забути щоденні проблеми, піти від страхів і переживань;

• знаходити відповіді на питання, на які не відповідають дорослі через зайнятість;

• зрозуміти за допомогою телевізора що таке «добре» і що таке «погано»;

• дізнаватися про різні явища в різних галузях знань;



• розвивати уяви, фантазію, емоційну сферу.
Думки батьків про відповіді дітей.
3. Екскурсія по виставці малюнків учнів «Я дивлюся телевізор», які відображають їх переваги.
Правила боротьби з телеманією
1) Спільне визначення і обговорення телепередач для перегляду дорослими і дітьми на подальший тиждень.
2) Обговорення улюблених телепередач дорослих і дітей після перегляду.
3) Вислухування «за» і «проти» дітей з приводу дорослих передач і думки дорослих з приводу дитячих.
4) Телевізор не має бути значимою частиною в житті батьків, тоді це стане позитивним прикладом для дитини.
5) Необхідно пам'ятати про те, що дитина, яка щодня дивиться сцени насильства, вбивства, звикне до них і навіть випробовує від таких задоволення. Необхідно виключити їх з перегляду малятами.

Домашнє завдання батькам
1. Зверніть увагу, скільки часу проводить ваше дитя біля телевізора?
2. Чи задає дитина питання після перегляду передач, чи хоче обговорити з вами передачу?
3. Яким передачам віддає перевагу?
4. У якій передачі хотів би сам взяти участь?
5. Як зробити, щоб діти не чули від батьків: «знов уроки ввечері робиш?!», «Чим ти займався, знову біля телевізора сидів?!» і так далі.
В батьківський щоденник
Необхідно пам'ятати про те, що вплив телебачення на дітей різко відрізняється від впливу на психіку дорослих. Наприклад першокласники, за результатами досліджень, не можуть чітко визначити де правда, а де брехня. Вони сліпо довіряють всьому тому, що представлене на екрані. Ними легко управляти, маніпулюючи їх емоціями і відчуттями. Лише з 11 років діти починають не настільки довірливо відноситися до того, що бачать на екрані.

Принцип виховання дітей
Анкета для батьків
За результатами відповідей на цю анкету можна визначити, чи вірно вибраний принцип виховання дітей.
Чи можете ви:
1. У будь-який момент залишити всі свої справи і зайнятися дитиною?
2. Порадитися з дитиною, не дивлячись на її вік?
3. Признатися дитині в помилці, здійсненій по відношенню до нього?
4. Вибачитися перед дитиною у випадку, якщо ви не мали рації?
5. Опанувати себе і зберегти самовладання, навіть якщо вчинок дитини вивів вас з себе?
6. Поставити себе на місце дитини?
7. Повірити хоч би на хвилинку, що ви добра фея або прекрасний принц?
8. Розповісти дитині повчальний випадок з дитинства, що представляє вас в невигідному світлі?
9. Завжди утриматися від слів і виразів, які можуть ранити дитину?
10. Пообіцяти дитині виконати її бажання за хорошу поведінку?
11. Виділити дитині один день, коли вона може робити, що хоче, а ви при цьому ні в що не втручаєтеся?
12. Не прореагувати, якщо ваше дитя ударило, штовхнуло або незаслужено образило вашу дитину?
13. Встояти проти сліз, капризів, прохань, якщо відомо, що це примха?
Варіанти відповідей:
а) можу і завжди так поступаю - 3 бали;
б) можу, але не завжди так поступаю - 2 бали;
у) не можу - 1 бал.
Від 30 балів до 39 балів - ви дотримуєтеся правильних принципів виховання.
Від 16 до 30 балів - ваш метод виховання - батіг і пряник.
менше 16 балів - у вас немає педагогічних навиків і бажання виховувати дитину.


«Сходинки розуміння, або як краще любити свою дитину»
Міні-лекція для батьків
1. Значення батьків у розвитку особистості дитини переоцінити неможливо. Батьки складають перше оточення дитини, в якому вона здобуває важливий життєвий досвід, знання про себе і про світ. З батьківської подачі діти засвоюють поняття про Добро і Зло. Під впливом батьків формується основна структура особистості — система уявлень і ставлень до «Я» (себе), до людей, до світу, яка багато в чому визначає характер і поведінку людини.
Ставлення матері до своєї дитини, ще до її появи на світ, може вплинути на майбутній розвиток особистості. Коли дитина перебуває в утробі матері, між нею і мамою існує не тільки фізіологічний, а й психологічний зв'язок. Вона відчуває стани та ставлення матері, особливо ті, що пов'язані з нею: хоче вона її чи ні, любить чи ні. Вона відчуває також настрій мами: радість, страх, тривогу тощо. Багато з того, що дитина відчуває у внутрішньоутробному стані, відображається на її розвитку. Зрозуміло, що дитина, яку хотіли і любили ще до появи на світ, поводитиметься інакше, ніж та, на яку не звертали уваги і якій уже тоді доводилося захищатися від негативного впливу батьків і оточення.
Дитина народжується беззахисною, безпорадною і залежною. У неї немає ні здатності керувати собою, ні стійкості і сили зустріти життя. Єдиним орієнтиром, необхідним для формування образу самої себе і навколишнього світу, є ставлення до неї близьких, їхні реакції на неї. Вона приймає все, що адресує їй світ — чи то усмішка, ласкаве слово, чи незадоволений погляд, докір. Оскільки маленька людина не має слів для того, щоб оформити свої переживання. Її реакції на ставлення близьких виливаються в почуттях. Ці почуття «записуються» в її внутрішньому світі, поповнюють сховище даних про себе і про світ. Переживання перших років життя накладають відбиток на все подальше життя людини.
2. Якщо спілкування з батьками має позитивний емоційний фон, дитину люблять безумовно, приймають з усіма її «плюсами» і «мінусами», вона знає і відчуває це навіть тоді, коли батьки виказують невдо волення її поведінкою чи карають. У неї закладаєтьсі почуття цінності свого «Я», упевненості в собі. Доброзичливий до неї світ вона сприймає як безпечне і стабільне місце, а людей як надійних і дбайливих, з'являється почуття довіри до оточення. Упевненість і довіра допомагають малюкові виявляти себе, .ставати самим собою. Ставши дорослою, така дитина любитиме себе та інших, житиме в злагоді з собою і світом.
Однак батьки можуть бути емоційно холодними, відчуженими, незрілими, ве здатними на любов або такими, що не надають їй значення. Відчуження й байдужість батьків породжують у дитини відчуття нікчем­ності, непотрібності, меншовартості. На основі цих переживань розвивається банальна тривога — почуття безпорадності й самотності в світі, який уявляється ворожим. Це почуття порушує правильне уявлення дитини про себе, закладає основу комплексу неповноцінності. У майбутньому вона, найімовірніше, виявлятиме або агресію, ворожість, авторитарність у ставленні до оточення, або плаксивість, залежність, нерішучість, відчуженість, закритість від людей.
Є сім'ї, в яких батьки буквально «загодовують» дитину любов'ю, оточують надмірною опікою, шануванням, захопленням, виконують найменші примхи. Приймаючи безмежну любов і відчуваючи свою надцінність незалежно від своїх реальних: якостей, дитина стає себелюбною, егоїстичною, вимогливою до інших, але не до себе. Виростаючи, вона виявляє «власницький» характер: інші повинні належати тільки ЇЙ, задовольняти тільки ЇЇ потреби, так само, як раніше це робили батьки.
3. У психології існує таке поняття як умовна любов, за якої дитина отримує ніжність і ласку як нагороду тоді, коли батьки нею задоволені. Дитину люблять «за щось», приймають тільки тоді, коли вона поводиться відповідно до вимог і очікувань батьків, коли слухняна і подає надії на успішне майбутнє. За таких умов дитина стикається з тим, що батьки ці­нують одні й відкидають інші прояви її особистості. Одним з несприятливих наслідків такого ставлення є установка: «Любов потрібно заслужити покірною поведінкою», яка в дорослої людини виявиться рисами конформності, залежності від інших, надмірною поступливістю. Така дитина пригнічує свою індивідуальність заради отримання визнання й любові інших людей, боїться сказати «ні», дозволяє іншим «експлу­атувати» себе, оскільки вважає, що любити її можна лише за щось. Наприклад, за чуйність, за гарні оцінки чи за перемогу на спортивних змаганнях. Згодом у неї розвивається високий рівень тривожності через постійне прагнення догодити дорослим і «заслужити» їхню любов. Це разом із неможливістю відповідати часто завищеним вимогам дорослих формує комплекс неповноцінності, вразливість до зовнішніх впливів і, врешті-решт, життєву неуспішність. Отже, для досягнення позитивних результатів у вихованні батьки мають прагнути:
• пізнати свою дитину через увагу до неї, через зацікавлене емоційне спілкування з нею;
• полюбити її безумовною любов'ю, просто за те, що вона є, й не боятися виказувати свою любов;
• прагнути зрозуміти свою дитину, її потреби і проблеми, частіше розпитуючи про справи і сподівання;
• підтримувати ініціативи, допомагати дитині долати перешкоди на шляху її життєвої самореалізащї й розвитку.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   16


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка