Орієнтовний навчально-тематичний план позакласного педагогічного всеобучу батьків І клас



Сторінка11/16
Дата конвертації08.03.2016
Розмір3.27 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16

Анкета – самоаналіз для батьків
Шановні батьки! Спробуйте подивитися на себе очима Вашої дитини і дайте відповідь на наступні питання:
1. Яким (якою) мене бачить мій син чи донька?

2. Чи відчуває моя дитина, що я її люблю?

3. Чи вважає вона, що я її розумію?

4. Чи є в неї підстави думати про мене, як про справедливу, добру, чуйну людину?

5. Чи подобається їй, як я з нею розмовляю?

6. Чи хотів (хотіла) би я, щоб вона так розмовляла зі мною, як я з нею?

7. Якщо я, коли ми сваримося чи сперечаємося, відчуваю образу, злість, то що вона відчуває до мене?

8. Чи хотів би я, щоб мене зараз виховували так, як я виховую свою дитину?

9. Чи відчуває вона себе одинокою, чи має відчуття, що її не розуміють?

10. Від чого вона страждає і чи знаю я про ці страждання або навіть не здогадуюсь?

11. Чи є у нас з нею хоча б одне заняття, яким ми обоє займаємося із задоволенням?

12. Чи часто ми разом проводимо своє дозвілля?



Примірна тематика батьківських зборів
1 клас

1. Вікові особливості шестиліток, створення санітарно-гігієнічних умов в сім’ї для школяра.

2. Виховання навичок навчальної праці.

3. Формування трудових навичок у першокласників.

4. Нові навчальні програми.

5. Організація ігрової діяльності шестирічних дітей на основі гри-подорожі в країну Барвінкову.


2 - 3 клас

1. Вікові особливості семирічних дітей; створення санітарно-гігієнічних умов в сім'ї школяра.

2. Організація ігрової діяльності за програмою гри – подорожі "Подоляночка". Посвята дітей в «подолянчики».

3. Домашня праця молодшого школяра.

4. Книга і читання у вашій сім'ї.

5. Організація дозвілля молодшого школяра.

6. Формування елементів екологічної культури дитини.

7. Співпраця класовода і батьків по морально-етичному вихованню дітей (за програмою "Андрійкової книжечки").


4 клас

1. Психологічна характеристика середнього шкільного віку.

2. Підготовка школярів до вступу в самодіяльні громадські організації.

3. Розвиток інтересів, нахилів, обдарувань дітей в різновіковому дитячо-юнацькому об'єднанні за інтересами.

4. Програми лекторів, шкіл системи педагогічного всеобучу батьків.

5. Пам'ятки та поради батькам лікаря, педагога, юриста, психолога з окремих питань сімейного виховання.

Стилі батьківського виховання

Стиль батьківського виховання
Ознаки стилю

Наслідки впливу на формування особистості дитини


Авторитетний

Високий рівень контролю, теплі стосунки

Визнають та заохочують ріст автономії власних дітей.

Відкриті до спілкування та обговорення з дітьми встановлених правил поведінки. Допускають зміну своїх вимог в розумних межах.

Діти дуже добре адаптовані: впевнені в собі, у них розвинений самоконтроль і соціальні навички.

Вони добре вчаться в школі та мають високу самооцінку.


Авторитарний

Високий рівень контролю,холодні стосунки

Віддають накази та чекають їх точного виконання.

Закриті для постійного спілкування здітьми.

Встановлюють жорсткі вимоги та правила, не допускають їх обговорення.

Дозволяють дітям лише незначною мірою бути незалежними від них.

Діти, як правило, відлюдні, боязкі та похмурі, невибагливі, дратівливі.

Дівчатка найчастіше залишаються пасивними і залежними.

Хлопці можуть стати некерованими й агресивними.
Ліберальний

Низький рівень контролю, теплі стосунки

Слабко або зовсім не регламентують поведінку дитини ( безумовна батьківська любов).

Відкриті для спілкування з дітьми, але домінуюча спрямованість комунікації – від дитини до батьків.

Дітям надана необмежена свобода за умови незначного керування з боку батьків.

Батьки не встановлюють будь-яких обмежень.

Діти схильні до неслухняності та агресивності.

В присутності людей поводять себе неадекватно та імпульсивно, невибагливі до себе.

В деяких випадках діти стають активними,рішучими та творчими людьми.
Індиферентний

Низький рівень контролю, холодні стосунки

Не встановлюють для дітей ніяких обмежень. Байдужі до власних дітей.Закриті до спілкування через те, що обтяжені власними проблема-

ми. Інколи байдужість поєднується з ворожістю.

Діти часто проявляють свої руйнівні імпульси.

Схильні до асоціальної поведінки.

В спілкувані часто виявляють агресивність.


Покарання: "за" і "проти"

Консультація для батьків

Готових рецептів та моделей виховання не існує. Але прислухатися час від часу до порад фахівців варто. Адже у вихованні дітей батьки нерідко припускаються грубих помилок, яких могло б і не бути, якби дорослі мали за звичку переглядати спеціальну науково-методичну літературу, відвідувати консультації в педагогів та психологів.

Насамперед, повірте в унікальність та неповторність своєї дитини. Вона не є точною копією вас самих. Тож не варто вимагати від сина чи доньки реалізації вашої життєвої програми та осягнення ваших цілей. Надайте дитині право прожити своє життя так, як прагне саме вона.

Приймайте дитину такою, якою вона є: З усіма недоліками, слабостями й достоїнствами. Спирайтеся на сильні сторони її особистості.

Не соромтеся демонструвати дитині свою любов. Нехай вона зрозуміє, що ви любитимете її за будь-яких обставин.

Не бійтеся "залюбити" малюка: беріть його на коліна, дивіться в очі, обнімайте і цілуйте дитину (звичайно, якщо вона сама того бажає). Проте пильнуйте, щоб ваша любов не перетворилася на вседозволеність та бездоглядність. Установіть чіткі межі й заборони (бажано, щоб їх було небагато) і суворо дотримуйтеся їх. Але в цих межах дайте дитині можливість діяти вільно.


Покарання: "за" і "проти"

Не поспішайте покарати. Намагайтеся впливати на дитину проханнями (які, звичайно, відповідають її вікові та можливостям). Це найефективніший спосіб щось пояснити.

Вдаватися до покарань варто лише в крайньому разі. Покарання має відповідати вчинку, і дитина повинна розуміти, за що її карають. Надмірне покарання може негативно позначитися на психічному та фізичному здоров'ї дитини. Тож перш ніж вдатися до такої виховної міри впливу, зважте сто разів усі за та проти. Частіше використовуйте ласку як засіб виховного впливу та заохочення, ніж покарання та осуд.
Зробити правильний вибір вам допоможе ця пам'ятка.

Покарання — серйозний замах на фізичне та психічне здоров'я дитини.

Навіть якщо дитина завинила, не забирайте в неї подарунків, які вона перед тим отримала. Не залишайте її без похвали чи винагороди, що вона їх заслужила вже після того, як завинила.

Не карайте дитину із запізненням. Краще вже не карати зовсім, адже запізніле покарання не дає малюкові змоги виправитися.

Не нагадуйте дитині про її "старі гріхи". Не заважайте їй "починати життя спочатку". Покараний — вибачений. Інцидент вичерпано!

Незалежно від ступеня провини та повноти усвідомлення дитиною своєї помилки, вона не повинна сприймати покарання як свідчення переваги вашої сили над її слабкістю, як приниження її гідності.

Дитина має боятися не покарання, а того, що вас засмутить її вчинок, вашого розпачу через необхідність вдаватися до такого виховного заходу.

Шведську дитячу письменницю Астрід Ліндгрен завжди непокоїло жорстоке ставлення батьків до своїх дітей. "Скільки дітей отримали свої перші уроки насильства від тих, кого любили, — від власних батьків — і потім понесли цю "мудрість" далі, передаючи її з покоління в покоління!" — писала письменниця. На підтвердження того, що покарання — надзвичайно важкий іспит для дитини, Астрід Ліндгрен розповіла досить повчальну історію, почуту від однієї жінки.

"Колись люди вважали, що виховання без різки неможливе. Сама жінка в це не дуже й вірила. Проте одного разу її маленький син добряче завинив. І їй тоді здалося, що він заслуговує на покарання. Жінка наказала хлоп'яті піти й самому зірвати різку. Той пішов і його довго не було. Нарешті він повернувся весь у сльозах і сказав: "Різки я не знайшов, але ось тобі камінь, який ти можеш у мене кинути". Мати розплакалася, бо раптом побачила всю ситуацію очима дитини. Хлопчик, мабуть, розмірковував: "Якщо мати хоче зробити мені боляче, для цього підійде й звичайний камінь". Жінка поклала той камінець на кухонну поличку, де він і лишався багато років по тому як вічне нагадування про обіцянку, яку дала тоді жінка сама собі: "Жодного насильства!"

Так, дорослі мають забути про насильство щодо дітей. Жорстокі методи виховання принижують особисту гідність малих, призводять до серйозних психологічних стресів. А сучасному малюкові і так доводиться жити в умовах підвищеного стресу. Батьки зазвичай не зважають на відмінність між тим, як вони сприймають світ, та як його сприймає дитина. Вони практично пригнічують її зайвою інформацією та непосильними для неї емоційними і фізичними навантаженнями. Усе це не минає для дитини безслідно: в сучасних малят з'являються такі "дорослі" захворювання, як безсоння, виразка, коліт, мігрень. Є над чим замислитися, чи не так?

Причиною неадекватної поведінки дитини, психічних розладів можуть стати навіть щоденні побутові розмови батьків з малюком. Адже більшість дорослих часто зовсім не зважає на дрібні зауваження та вирази, які зазвичай використовують у своєму мовленні, спілкуючись з дитиною. А саме ці "дрібниці" інколи дуже сильно впливають на дитину і здатні сформувати в неї стійкий негативізм щодо батьків.
Протокол батьківських зборів № ___

Дата: «___» ______________ 20__ р.

Тема: ____________________________________________________

____________________________________________________

____________________________________________________

Присутні: _____ осіб.

Відсутні: _____ осіб.
Порядок денний:
1.__________________________________________________

2.__________________________________________________

3.__________________________________________________
Хід зборів:

1.__________________________________________________

2.__________________________________________________

3.__________________________________________________


Ухвалили:

1.__________________________________________________

2.__________________________________________________

3.__________________________________________________


Результати голосування:
«за»________, «проти»________, «утримались»________.
Головуючий зборів________________ /__________________/
Секретар: _______________ /____________________/

Берегти зір школяра
В шкільному віці дитині доводиться багато читати (окрім того, що великий об'єм матеріалу за шкільною програмою, є ще багато рекомендованого до ознайомлення матеріалу поза програмою) і тому навантаження на зір у нього велике, і якщо не проявляти належної турботи про орган зору то цей орган можна досить швидко «посадити».

Щоб зберегти орган зору в хорошому функціональному стані на можливо триваліший термін - на все життя, - необхідно постійно пам'ятати про наступні прості правила і виконувати їх:

• не читати дуже довго - по декілька годин підряд; а якщо доводиться читати багато - давати очам регулярний відпочинок (можна закрити їх на декілька хвилин і легкими рухами пальців промасажувати шкіру довкола очей; інший ефективний спосіб зняти напругу з очей - це деякий час дивитися удалину, бажано на що-небудь зелене);

• уміти забезпечити оптимальне освітлення робочої поверхні, - щоб світло не було ні мізерним, ні сліпучим; освітлення повинно бути також рівномірним;

• між органом зору і сторінкою повинно витримуватися відстань близько 30см; книга по відношенню до читача має бути розташована таким чином, щоб відстань від першої строчки сторінки до очей і відстань від останньої строчки сторінки до очей були однакові;

• не читати в транспорті, що рухається;

• не читати лежачи;

• бажано, щоб папір, на якому віддрукований текст, не був дуже глянцевим, щоб він не давав сліпучих відблисків;

• малюнок шрифту має бути максимально простий; не повинно бути так званих серифів (горизонтальних рисок, якими завершуються вертикальні лінії літер); висота букв має бути не менше 1,5 мм.
Cімейне виховання
«Діти – живі квіти землі» – так поетично виразив глибоку думку А. М. Горький. А вирощують ці квіти насамперед у родині: батьки самою природою призначені і суспільством уповноважені бути першими вихователями своїх дітей. Саме вони разом зі школою допомагають дітям набратися сил і розуму, освоїти основи людської культури, підготуватися до самостійного життя і праці. У родині закладається фундамент особистості зростаючої людини, і в ній же відбувається його розвиток і становлення як громадянина.

Виховання дітей – найважливіша область нашого життя. Наші діти – це майбутні громадяни нашої країни і громадяни світу. Вони будуть діяти історію. Наші діти – це майбутні батьки і матері, вони теж будуть вихователями своїх дітей. Наші діти повинні вирости прекрасними громадянами, гарними батьками і матерями. Але і це – не усі: наші діти – це наша старість. Правильне виховання – це наша щаслива старість, погане виховання – це наше майбутнє горе, це – наші сльози, це – наша провина перед іншими людьми, перед суспільством.


Загальні умови сімейного виховання
Звичайно всі несприятливі явища, що зауважуються в дитини, приписують самій дитині, говорять навіть іноді про уродженій його злостивості, не думаючи і не підозрюючи, що якості дитини є відображенням якостей навколишніх його осіб. Уродженими в дитини можна вважати тільки явища, зв'язані з його темпераментом, тобто тільки ступінь сили і швидкості його міркувань і дій. Потім він переживає імітаційний період, під час якого в нього складаються його мова, усі головні його звички і звичаї, узагалі всі типові його явища. Насправді дитина повинна бути серйозною причиною удосконалювання представників родини, особливо щодо їхньої правдивості, щирості і прямоти: якщо любляча мати стурбована розвитком своєї дитини і зі спостереження знає, як якості останнього складаються з дій і міркувань навколишніх його осіб, то вона безсумнівно стане зірко стежити за усякою своєю дією і словом, уникати усякої сваволі і завжди щадити особистість своєї дитини; цим вона безсумнівно буде сприяти власному своєму удосконалюванню, а повною відповідністю між своїм словом і справою неодмінно привчить і дитини до правдивості, безпосередності і щирості і цим покладе вірна підстава для розвитку морального характеру людини. При вивченні людини й умов його утворення усього глибше складається переконання, наскільки сильне впливають не слова, а дії близьких осіб на дитину, що розвивається, і наскільки любов до праці, робота і правдивість вихователя сприяють моральному розвиткові дитини.

Кому не відомо, що вся справа виховання (і в родині, і в школі) найчастіше зводиться до того, що дитини потрібно «учити», причому під словом «учити» нерідко мають на увазі: «стягнути», «покарати», «пригрозити» і т.д. Так інакше і бути не може, поки будуть надходити зовсім сліпо, по рутині, не віддаючи собі звіту в кожнім кроці; якщо не «пізнати себе», не привчитися зв'язувати причину з наслідком, те рутинні педагогічні прийоми примусового характеру як і раніше будуть панувати в стінах школи, як і в сімейному побуті.

Звичайно припускають, що дитини можна й обдурити: адже він дурний, не розбере; а тим часом розходження правди і неправди в нього складається саме таким чином, що він привчається перевіряти чуте їм видимим і відчутним. Якщо йому говорять, що «мами немає будинку», а він випадково побачить неї, то він при першому зручному випадку, якщо йому що не сподобається, заявить, що його самого немає будинку. Чим частіше його обманюють і чим більш він зустрічає в родині невідповідність слова зі справою, тим менш з'ясовуються для нього ознаки правди і тем легше він починає говорити тільки те, що йому вигідніше. Необхідно твердо пам'ятати, що дитина спочатку тільки і знає враження, одержувані органами його почуттів, він тільки їм і кориться і діє винятково на підставі цих чисто реальних вражень; він неодмінно робить тільки те, що йому приємно, і уникає усього, що йому в якому-небудь відношенні неприємно. Від дитини мають звичай усі ховати, але, якщо він бачить, що навколишні користуються чим-небудь, а йому не дають, те і він при першому, же зручному випадку неодмінно привласнить цікаву для нього річ, раз вона погано лежить, і потім у всякому подібному випадку повторити те ж саме. Будучи пійманий у своїх провинах і за це покарано, він, знову ж на досвіді, бачить, що необхідно бути обережніше і що вигідніше користуватися усяким випадком так, щоб цього не бачили і не знали; він намагається бути розумником і користується зручними випадками вже обережніше, більш потай. Покарання не може з'ясувати йому об'єктивних ознак правди, воно тільки покаже йому, що не потраплятися – добро, а потраплятися – зло і, маючи можливість зробити кому-небудь зло, він саме так і надійде, як з ним надходили при покаранні.

Крім простого, завжди щирого і правдивого слова, не можуть бути допущені ні в родині, ні в школі ніякі заохочення, ніякі покарання. Звичайно привчають дитини до штучного прибавочного роздратування із самої появи його на світло і цим сприяють зниженню його вразливості і перешкоджають нормальному ходові його розвитку. Дитини носять на руках, його качають, присипляють різними одноманітними наспівами, його цілують, підробляються під вимовні їм звуки, – усе це виявляється штучними подразниками. Коли після всього цього починається навчання, дитина виявляється млявим, апатичним, ледачим; на нього скаржаться за байдужість його до занять, тим часом як усе зроблено, щоб саме понизити його життєдіяльність, щоб зробити його апатичним і млявим. Щоб збудити його до навчання, знову прибігають до штучних збудників у виді похвали, оцінок, подарунків і нагород. Людину заїдає нестерпна нудьга, вона готова насолодитися всяким цькуванням і грубою почуттєвою розвагою, щоб тільки заглушити гнітюче його відчування. У нього немає внутрішнього життя, воно не збуджується думкою і не зайнятий розумовим своїм удосконалюванням. Молодої людини докоряють за його грубу і розбещену вдачу, зовсім упускаючи з виду причини, що сприяли його розвиткові, забувають, що тільки умови його сімейного і шкільного життя могли сприяти розвиткові тих типових явищ, що у нього спостерігаються, що ними убита ідейне життя і розвиті одні тварини прояву.

Людина, якій постійно усі готують і попереджають усі його вимоги і бажання, помалу до такого ступеня відвикає стежити за собою і за своїми потребами, що не помітить, що частини його туалету в неможливому безладді, волосся не чухані, над міру їм з'їдене і т.д. Пильність навколишніх трохи ослабнула, і він робиться разючим нечупарою. Різниця тільки в тім, що в дорослого все це може обмежуватися тільки зовнішніми проявами, а в дитини неохайність і безтурботність виразяться у всіх його діях і проявах.

Зовнішні ласки і ніжності приводять до помилкових і лицемірних відносин до матері і взагалі до людей, тим часом як відсутність їх і правдиве, уважне і тепле відношення, а головне, перевага, що дається на ділі інтересам улюбленої особи перед своїми, завжди сильніше всього зближають і зв'язують людей між собою.




Анкета для батьків першокласників
ШАНОВНІ БАТЬКИ!
Просимо Вас заповнити анкету‚ що дозволить нам більше дізнатися про вашу дитину і знайти до неї індивідуальний підхід.
1. П.І.Б. дитини ____________________________________________________

2. Дата народження ____________________________________________________

3.Домашняадреса‚телефон ____________________________________________________

4. Дані про батьків (П.І.П., вік‚ освіта‚ ким працює):

• Мати _____________________________________________

• Батько ____________________________________________


5. Чи є брати‚ сестри‚ їхній вік‚ які взаємини з ними? _______________________________

6. До кого з членів родини дитина більше прив’язана? _______________________________

7. Чи були труднощі в дошкільному періоді розвитку дитини (важкі пологи‚ травми‚ часті захворювання)? ____________________________________________________

8. Хронічні захворювання, відхилення в органах зору‚ слуху‚ дефекти мовлення, інші особливості ____________________________________________________

9. Чи відвідує дитина дитячий садок? Як ставиться до його відвідування? ______________

10. Які в малюка стосунки з дітьми? Чи є труднощі, які? _____________________________

11 .Основні види ігор‚ занять удома ______________________________________________
12. Чи ведуться розвивальні заняття удома‚ які‚ як часто? ____________________________

13. Чи вміє дитина бути уважною упродовж тривалого часу (понад З0 хвилин)?


14. Як швидко стомлюється дитина в процесі роботи‚ чи посидюча вона? Підкресліть потрібне:

• може працювати довго (понад 30 хвилин), навіть якщо робота не дуже подобається;

• може довго займатися тільки тим‚ що подобається;

• ні‚ навіть якщо справа і подобається.


15. Які гуртки‚ секції додатково дитина відвідує? ___________________________________

16. Чи часто до вашої дитини приходять гості? _____________________________________

17. Як часто ви з дитиною ходите куди-небудь? _____________________________________

18. Які іграшки любить‚ хто їх прибирає? __________________________________________

19. Як ви караєте дитину? Яка міра покарання найдієвіша?
20. Чи з задоволенням йде до школи? Що її найбільше вабить: шкільна атрибутика, звання «школяр», можливість навчитися писати‚ рахувати, читати? _______________________

21. Чи вважаєте ви‚ що ваша дитина добре підготовлена до школи?

• Так.

• Ні.


• Скоріше «так», ніж «ні».

• Скоріше «ні», ніж «так».


22. Чи є у вас якісь питання чи побажання до нас?
АНКЕТА
в кінці навчального року
ШАНОВНІ БАТЬКИ!
Ваша дитина закінчує навчальний рік. Сподіваюся на співробітництво з Вами і прошу дати «батьківську» інформацію про Вашу дитину:

Ваші П.І.Б.


1. Які‚ на Ваш погляд‚ здібності відкрилися у Вашої дитини в процесі навчання? У чому вони виявляються?
2. Чим цікавиться Ваша дитина?
3. Чому Ваша дитина віддає перевагу, займаючись вдома ? ____________________________________
4. Чи звертається Ваша дитина за допомогою, виконуючи домашні завдання? Якщо так‚ то до кого частіше?
5. На Вашу думку‚ обсяг домашніх завдань (потрібне підкресліть)
— великий, і дитина з ним не справляється;

— посильний для виконання;

— невеликий і може бути збільшений.
6. До якого класу‚ на Вашу думку‚ батьки повинні (можуть) контролювати виконання дитиною домашніх завдань: до 3 класу? до 5? до 7?
Ваша особиста думка __________________________________________________________________
7. За роки навчання у початковій школі у Вас уже склалася думка‚ наскільки Ваша дитина адаптувалася до навчальної діяльності, тому Ви можете сказати:
а) чи любить вона читати?

б) чи встигає вона виконувати домашні завдання?

в) чи справляється Ваша дитина з класною роботою? г) чи уважна Ваша дитина під час занять?

ґ) наскільки активна Ваша дитина в обговореннях, що проходять під час занять? Вона просить слова сама чи відповідає тільки тоді‚ коли її викликають?

д) чи уміє Ваша дитина слухати інших?
8. Які стосунки у Вашої дитини з однолітками? (Потрібне підкресліть.)
— має друзів;

— є труднощі у стосунках із товаришами;

— переважно завжди одна.
9. Чи є у вас потреба в співробітництві з учителями, психологом? Чого конкретно Ви потребуєте?
10. Чи складаються у Вас стосунки співробітництва з учителями?
11. Який рівень власної організованості Вашої дитини? (Потрібне підкресліть.)

— вона усе робить без нагадувань і вчасно;

— іноді мені потрібно нагадувати і контролювати;

— без нагадувань вона нічого сама не робить.

12. Наскільки, на Вашу думку‚ шкільні оцінки відповідають здібностям дитини

____________________________________________________

13. Чи є у Вашої дитини проблеми зі здоров’ям, через які вона може відчувати об’єктивні труднощі в навчанні? (Так , Ні) ____________________________________________________

14. Що ви робите вдома‚ щоб сприяти успішному навчанню Вашої дитини?


13.Чи є у Вашої дитини постійні обов’язки по господарству? (Якщо так -- назвіть) ____________________________________________________

16. Що ви чекаєте від співробітництва з учителями, психологом? _______________________________


17. Що ви робите вдома‚ щоб інтерес до навчання Вашої дитини не пропав?


Схема психолого-педагогічної характеристики родини

Для більш ретельного вивчення родини пропонується схема психолого-педагогічної характеристики родини


Така схема включає: загальні відомості про родину, коротку характеристику виховних можливостей кожного члена родини та педагогічну культуру батьків, трудове виховання та профорієнтаційну роботу в умовах родини, соціальну цінність родини, її спрямованість, організаційну сутність, її підготовленість до спільної діяльності, емоційну й вольову характеристику родини.
Для більш ретельного вивчення родини пропонується схема психолого-педагогічної характеристики родини, що включає: загальні відомості про родину, коротку характеристику виховних можливостей кожного члена родини та педагогічну культуру батьків, трудове виховання та профорієнтаційну роботу в умовах родини, соціальну цінність родини, її спрямованість, організаційну сутність, її підготовленість до спільної діяльності, емоційну й вольову характеристику родини.
І. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО РОДИНУ
1. Прізвище, ім'я, по батькові батьків учня:
батька

матері
2. Адреса родини:


3. Склад родини (потрібне підкреслити): повна родина (батьки, діти), повна складна (батьки, діти, батьки батьків), неповна (один із батьків офіційно не живе в родині).
4. Кількісний склад родини: .........., у тому числі дітей .........., із них хлопчиків .........., дівчинок ..............;
учень довіреного вам класу старшій чи молодший у родині:
5. Віковий склад родини:
батьків

дітей
6. Ким і де працюють дорослі члени родини:


7. Освіта членів родини:
батька

матері
8. Чи має хтось із дорослих членів родини педагогічну освіту, указати, що закінчили (педагогічне училище, педагогічний інститут, курси тощо).


9. Середня сума доходу на кожного члена родини:
10. Житлові умови:
Чи має учень постійне місце для занять, ігор:
11. Наявність у родині домашньої бібліотеки та педагогічної літератури:
Які педагогічні журнали в родині виписують регулярно:
II. КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ЧЛЕНІВ РОДИНИ
1. Інтереси та схильності членів родини:
2. Улюблені заняття:
батька

матері
3. Ставлення до роботи:


батька

матері
4. Як у родині відпочивають:


5. Сімейні свята та традиції:
6. Чи допомагають старші брати та сестри у вихованні малят:
7. Ставлення в родині до дідусів і бабусь:
III. ПЕДАГОГІЧНА КУЛЬТУРА БАТЬКІВ
1. Батьки вміють ураховувати вікові особливості дітей (знаходять вірний тон у відносинах із дітьми в залежності від віку, їхніх індивідуальних розходжень)
2. Батьки вміють виявляти й оцінювати позитивні риси характеру своїх дітей
3. Знають недоліки в характері та звичках своїх дітей, уміло організують перевиховання
4. Батьки займаються педагогічною освітою, постійно займаються самоосвітою й самовихованням
5. Батьки цікавляться позитивним досвідом виховання в інших родинах, намагаються застосовувати його у своїй родині
6. Батьки висувають єдині вимоги до дітей
7. У родині є традиції, спільно проводяться свята, відпочинок
8. Батьки заохочують дітей у родині (за що та як заохочують)
9. Батьки карають дітей у родині (за що і як карають)
IV. ТРУДОВЕ ВИХОВАННЯ ТА ПРОФОРІЄНТАЦІЯ ДІТЕЙ У РОДИНІ
1. Чи мають діти трудові обов'язки в родині:
постійні (перелічити, які); тимчасові або разові (перелічити, які)
2. Чи люблять діти трудитися
3. Якими мотивами керуються діти при виконанні доручень (змушують дорослі, обіцяють подарунки, хочеться допомогти мамі, бабуся старенька, їй треба допомогти, тощо)
4. Мотиви навчання дітей у школі (учитись цікаво, хочеться багато довідатися, сам книжки хочу читати і дізнаватись про цікаве, у школі цікаво, примушують дорослі вчитись, хочу поступити в інститут, коли школу закінчу, й ін.):
5. Колективні справи в родині
6. Чи любить дитина допомагати дорослим у роботі
7. Як удалось родині привчити дітей до праці
8. Чи поважають діти працю дорослих, як це виявляється
9. Чи знають діти про роботу батьків, як ставляться до професії:
батька
матері
10. Чи бачать батьки інтереси та схильності дітей до певних видів праці, до певної професії
11. Ким би хотіли бачити батьки своїх дітей, яку професію хотіли б рекомендувати для своїх дітей
V. СОЦІАЛЬНІ ЦІННОСТІ РОДИНИ
1. В якій сфері виробництва працюють батьки
2. Чи задоволені своєю роботою
3. Чи діляться батьки успіхами у своїй роботі в родині, за яких обставин
4. Яку суспільну роботу виконують батьки на роботі, чи люблять її, як про неї відкликаються в родині
5. Чи знають про громадську роботу батьків їхні діти
6. Чи цікавляться батьки громадською роботою своїх дітей, чи допомагають їм у їхніх суспільних справах
7. Яку допомогу батьки можуть зробити школі
8. Які урядові нагороди батьки мають за свою працю, чи знають про це діти, як реагують
VI. ОРГАНІЗОВАНІСТЬ РОДИНИ
1. Родина активно впливає на своїх членів, у тому числі й на дітей
2. Батько й мати в родині є авторитетними організаторами всіх сімейних справ.
3. У родині легко вирішуються питання взаємодопомоги, підтримки один одного
4. Невдачі та труднощі ще більше згуртовують родину, роблять її стійкою
5. Батьки позитивно ставляться до допомоги школі, іншим організаціям у роботі
6. Члени родини відчувають задоволення від ділової атмосфери в родині, готові впливати на всіх її членів
VII. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ ЗВ'ЯЗКИ ЧЛЕНІВ РОДИНИ
1. Батьки швидко та легко знаходять загальну мову в родині, приходять до єдиної думки, не допускають суперечок у принципових питаннях
2. Взаєморозуміння всіх членів родини доставляє радість спілкування та ділового настрою
3. У родині колективно обговорюються справи родини та досягається взаємне розуміння
4. У родині є свої авторитети, свої більш активні члени, які впливають, хто це: батько, мати, старші брати чи сестри
5. Родина легко вступає в контакти з іншими родинами, проводить разом свята, відпочиває разом
6. Родина дозволяє дітям дружити з іншими дітьми, бувати в них удома, грати разом, проводити дитячі свята
7. У родині легко йдуть на заклик школи допомогти у вихованні дітей, у керівництві гуртками, у проведенні екскурсій
VIII. ЕМОЦІЙНІ ЗВ'ЯЗКИ ЧЛЕНІВ РОДИНИ
1. Родину відрізняє єдність емоційних переживань, єдність почуттів, доброзичливість стосунку один до одного
2. Членам родини добре, приємно вдома
3. Взаємне розуміння й любов характеризують атмосферу родини
4. Успіхи чи невдачі в родині дружно переживаються, намічаються конкретні заходи боротьби з недоліками та невдачами
5. Тимчасові невдачі дітей мобілізують батьків на конкретну допомогу
6. Родина відчуває радість від спільно проведених свят, вихідних днів, відвідування театрів, кіно й ін.
7. Родина любить разом відпочивати, чим при цьому захоплюються її члени
8. Спільні колективні справи в родині, у саду доставляють радість і дорослим і дітям
IX. ВОЛЬОВА ХАРАКТЕРИСТИКА РОДИНИ
1. У батьків вистачає терпіння та наполегливості в досягненні поставлених перед родиною задач
2. Чи розуміють батьки необхідність домагатись виконання прийнятих зобов'язань на роботі й у родині
3. Чи завжди батьки виявляють приклад наполегливості та старанність у досягненні мети
4. Як батьки учать дітей переборювати труднощі, що зустрічаються, у навчанні, суспільній роботі
5. Батьки самі вміють і вчать дітей доводити почату справу до кінця
6. Усі члени родини мають чіткий режим дня й вимагають виконання режиму від дітей
7. Батьки не допускають розбіжності слова та справи і цього вимагають від своїх дітей
8. Родина здатна надихнути інші родини на подолання труднощів, що зустрічаються в них
Вам багато доведеться допомагати своїй дитині при організації виконання домашнього завдання, у розвитку пізнавальних здібностей, читання, письма.
Вам треба співробітничати із класним керівником, іншими вчителями, які працюють з дітьми, психологами.
Будьте готові до цього!
Віримо в успіх!


АНКЕТА ДЛЯ БАТЬКІВ „ВЗАЄМОДІЯ ШКОЛИ ТА РОДИНИ"
1. Де ви зустрічаєтеся з учителями-предметниками та класним керівником?
а) на батьківських зборах;

б) при відвідуванні вдома;

в) при індивідуальному відвідуванні школи;

г) не зустрічались;

д) щось інше.
2. Як часто ви приходите у школу?

а) тільки на батьківські збори (укажіть, скільки разів ____);

б) у міру необхідності;

в) уважаю відвідування школи недоцільним;

г) за викликом класного керівника чи адміністрації школи;

д) щось інше.


3. Які проблеми обговорювались на батьківських зборах протягом року?

а) проблеми успішності;

б) проблеми відвідуваності;

в) проблеми внутрішньокласної діяльності;

г) проблеми виховання, фізіології й інші вікові особливості дітей, профорієнтаційні проблеми;

д) щось інше.


4. Яку допомогу ви бажали б одержати? Чи звертались ви по неї (якщо ні, то чому)?

а) зустріч із фахівцями;

б) консультування;

в) психологічна допомога;

г) щось інше.
5. Які проблеми виникали при взаємодії з учителямипредметниками, класним керівником, адміністрацією школи?

а) проблеми зустрічі;

б) ускладнення у спілкуванні з учителями;

в) щось інше.


6. Чи ознайомлені ви з нормативними документами:
а) статутом школи;

б) законом «Про освіту»;

в) Сімейним кодексом;

г) Декларацією прав дитини?


7. Які форми взаємодії школи з батьками вас улаштовують?
а) батьківський день;

б) батьківське навчання - педвсеобуч;

в) батьківські збори;

г) індивідуальні консультації;

д) активні форми роботи (свята, змагання, ділові ігри тощо);

е) щось інше.



АНКЕТА ДЛЯ БАТЬКІВ МАЙБУТНІХ ПЕРШОКЛАСНИКІВ
Шановні батьки!
Ми пропонуємо вам відповісти на запитання анкети, мета якої - виявити проблеми дітей, що впливають на успішну адаптацію дітей до школи, навчальної діяльності, зняти емоційну напругу дитини. Разом ми завжди зможемо вирішити труднощі, які у вас виникають.
Дякуємо за відповіді!
1. Прізвище, ім'я дитини
2. Ваші очікування від навчання сина (дочки), перелічите, будь ласка
3. Що вплинуло на вибір нашої школи (позначте знаком +)

близьке місце розташування

авторитет школи в окрузі

профіль школи

зовнішні фактори

викладацький склад

система викладання

інше (указати, що).


4. Що ви думаєте про здібності своєї дитини? У чому бачите її ускладнення? (сформулюйте, будь ласка)
5. Хто із членів родини приділяє дитині більше часу (у підготовці до школи):

мати


дідусь

батько


бабуся

інші члени родини (указати, хто)


6. Які сімейні проблеми ви обговорюєте разом з дитиною? (Сформулюйте, будь ласка)
7. З якою періодичністю ваша дитина відвідує музеї, театри, виставки разом із членами родини (позначте знаком +):

1-2 рази на тиждень

раз на місяць

1-2 рази у квартал

рідко

іноді (немає умов)


Перелічітеь, будь ласка, які виставки, музеї, концерти, спектаклі театру ви відвідали з дитиною останнім часом

Форми і методи роботи з батьками”



Ділова гра з елементами тренінгу

І. Організаційний момент.

Учасники гри сідають у замктуте коло.
IІ. Оголошення теми та мети засідання.
ІІІ. Вітання.

Учасники по колу називають своє ім’я та коротко кажуть про свої очікування.


ІV. Прийняття правил.
V. “Мозковий штурм”

І у батьків і у школі в центрі уваги дитина. Яку ж виховну мету ставлять перед собою вчителі, яку - батьки?


/на дошці ЗВР (заступник директора з виховної роботи) записує все, що говорять групи “батьків” та “вчителів”/

Мета Вчителі Батьки

... ... ...
... ... ...

ЗВР: Отже, мета щодо виховання дітей і у батьків, і у дітей однакова.Чи можна вирішити всі завдання окремо? Щоб виховати дитину такою, як ми хочемо, потрібно організувати творчу співпрацю вчителів, учнів, батьків у навчальено-виховному процесі.

Співпрацю школи і батьків може організувати вчитель. Це наш прямий обов’язок в роботі з батьками. У батьків здебільшого немає педагогічної освіти. Наше завдання надати їм необхідні знання, поради в плані виховання дітей.
/представлення тематики батьківського всеобучу згідно вікових особливостей дітей/
VІ. Робота в групах.

1) об’єднання в групи; розподіл обов’язків.

2) виконання завдань групами /10 хв./

- Основні етапи/напрямки роботи/ з батьками

+демонстрація таблиці

- Методи вивчення сім’ї

+демонстрація таблиці

+демонстрація додатків – анкети, тести… по вивченню сім’ї

- Форми роботи з батьками

+демонстрація таблиці

- Тематика батьківських зборів згідно вікових особливостей дітей ( 1-4, 5-8, 9-11 кл.)

+демонстрація таблиць

3) Пропозиція придумати анти-правила щодо роботи з батьками

+демонстрація таблиці “Якщо ти хочеш, щоб батьки НЕ прийшли на батьківські збори, то…”


VІІ. Рухалка “Пересадки”

ЗВР: Ви всі – батьки. Якщо вас стосуються мої слова – робіть те, що я вам скажу.

Встаньте і сядьте на вільні стільці ті,

- у кого є діти;

- у кого погана дитина;

- кому дитина хоч раз завдавала прикрощів;

- хто любить свою дитину більше, ніж кого-небудь і що-небудь у світі.

+демонстрація плакату “Моя дитина – найкраща” (мати, батько).


ЗВР: Чи згодні ви з таким твердженням?

Виходячи із цього і потрібно будувати свою роботу з батьками, пам’ятаючи, що б дитина не зробила, якою вона б не була, для батьків вона – найкраща.


VІІІ. Робота в групах /20 хв./

Вибрати тематику батьківських зборів, розробити їх проведення, представити за планом:

- форма проведення;

- тема;


- мета;

- вікові групи;

- обладнання;

- запрошені;

- план проведення
ІХ. Огляд методичної літератури по роботі з батьками.
Х. Заключний етап.

Враження від засідання. Результати очікувань.



Тест: “Які ви батьки?”
Необхідно вибрати одну з трьох відповідей:

а)можу і завжди так роблю;

б)можу, але не завжди так роблю;

в)не можу.


Чи можете ви:

1.У будь-який момент залишити свої справи і зайнятися дитиною?

2.Порадитися з дитиною, незважаючи на її вік?

3.Зізнатися дитині у помилці, яку ви допустили по відношенню до неї?

4.Вибачитись перед дитиною в разі своєї неправоти?

5.Стримати себе , якщо вчинок дитини роздратував вас?

6.Поставити себе на місце дитини?

7.Повірити хоча б на хвилинку, що ви добра фея?

8.Розповісти дитині про навчальний випадок зі свого дитинства, який показує вас в негативному світлі?

9.Завжди утримуватись від слів, здатних боляче вразити дитину?

10.Пообіцяти дитині, що виконаєте її бажання за хорошу поведінку?

11.Надати один день, коли вона робила б усе, що їй заманеться і поводила б себе так, як хоче, а ви ні в що не втручатиметесь?

12.Не відреагувати, коли дитина вдарила, грубо штовхнула або просто незаслужено образила іншу дитину?

13.Встояти проти дитячих прохань і сліз, якщо впевнені, що це – примха, скороминуча забаганка?


Підрахуйте бали.
а) 3 бали, б) 2 бали, в) 1 бал.

30-39 балів.
Дитина – найбільша цінність у вашому житті. Ви прагнете не лише зрозуміти, а й пізнати її, поважаєте її, дотримуєтесь найпрогресивніших принципів виховання і постійної лінії поведінки. Інакше кажучи, ви дієте правильно і можете сподіватись на добрі результати.
16-29 балів.
Піклування про дитину для вас питання першорядне, ви маєте здібності вихователя, але не завжди застосовуєте їх послідовно і цілеспрямовано. Часом ви занадто суворі, в інших випадках – надміру м’які, крім того, ви схильні до компромісів, котрі послаблюють виховний ефект. Вам слід серйозно замислитись над своїм підходом до виховання дитини.
Менше 16 балів.
Перед вами постали серйозні проблеми стосовно виховання дитини. Вам бракує або знань, або бажання і прагнення виховати дитину як особистість, а можливо, і того, і другого. Бажано порадитись із спеціалістами - педагогами та психологами, ознайомитися з літературою з питань сімейного виховання. Не забувайте, що формування особистості дитини – дуже складний і відповідальний процес. Ось чому успішне виконання батьківських обов’язків приносить людині найвище моральне задоволення.
Міні-лекція «П'ять шляхів до серця дитини»
Кожна дитина потребує батьківської любові. І батьки повинні навчитися виявляти свою любов до неї. Спілкуючись із дітьми, батьки насамперед мають частіше нагадувати собі таке:
1. Перед вами — діти.

2. Вони поводяться як діти.

3. Буває, що їхня поведінка нервує батьків.

4. Якщо я виконаю свої батьківські обов'язки і любитиму дітей, незважаючи на їхні провини, вони виправляться, коли подорослішають.

5. Якщо я люблю їх незважаючи ні на що, вони відчуватимуть упевненість у собі і мою підтримку.
Дітям необхідна любов батьків — це одна з найголовніших потреб дитини. Висловлювати свою любов дитині батьки можуть через:
• дотик;

• слова заохочення;



• час;

• подарунки;



• допомогу.
Дотик — один із найважливіших проявів любові людини. У перші роки життя дитини необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обнімали, гладили по голівці, цілували, садовили її на коліна тощо. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так і для дівчаток. Тому, коли ви виявляєте свою любов за допомогою ніжних дотяків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами «Я тебе люблю».
Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто, тому що слова втратять усю силу і сенс. Пам'ятайте, шо кожна похвала має бути обгрунтованою та щирою. У спілкуванні з дитиною намагайтеся говорити спокійно і м'яко, навіть тоді, коли ви незадоволені. Слід менше вимагати від дитини і частіше просити її: «Ти не міг би...», «Може зробиш...», «Мені буде приємно, коли ти...»
Якшо у вас вирвалося грубе зауваження, слід вибачитися перед дитиною. Пам'ятайте, що постійна критика шкодить їй, бо вона аж ніяк не є доказом батьківської любові. Щодня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки, які свідчитимуть про любов до неї.
Час — це ваш подарунок дитині. Ви нібито кажете їй: «Ти потрібна мені, мені подобається бути з тобою». Іноді діти роблять погані вчинки саме з метою, щоб батьки звернули на них увагу: бути покараним все ж краще, ніж бути забутим. Проводити час разом — значить віддати дитині свою увагу сповна. Форми спільного дозвілля в кожній сім'ї різноманітні: читання казок, бесіда за сімейною вечерею, гра у футбол, ремонт машини, допомога на дачі тощо. І як би ви не були зайняті, хоча б кілька годин на тиждень подаруйте не лише хатнім справам, телевізору, іншим своїм уподобанням, а передусім — своїй дитині.
Подарунок є символом любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки дійсно турбуються про неї. Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які отримують такі подарунки, починають думати, що любов можна замінити різними речами. Тому пам'ятайте, що річ не в кількості. Не намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами і кількістю подарунків. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу — це плата, якщо намагаєтесь підкупити її — це хабар. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Сюрпризами можуть бути тільки різдвяні подарунки та подарунки до дня народження. Інші подарунки краще вибирати з дітьми, особливо якщо то одяг. Подарунки не обов'язково купувати, їх можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати все, що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочки тощо. Головне — придумати, як його подарувати.
Допомога. Материнство та батьківство — це професії, й дуже нелегкі. З вами укладено контракт принаймні на 18 років; і робочий день у вас ненормований. Щодня діти звертаються до вас із різноманітними проханнями. Завдання батьків — почути ці прохання й відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов'ю. Якшо батьки бурчать і сварять дитину, така допомога її не радує. Допомагати дітям — не означає повністю обслуговувати їх. Спочатку ми дійсно багато робимо за них. Проте потім, коли вони підростуть, ми мусимо навчити їх усього, щоб і вони допомагали нам.
На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різні «мови» нашої любові. Тому для батьків важливо обрати саме ту «мову» (дотик, слова заохочення, час, подарунки, д

опомогу), яка веде до серця дитини.



Мистецтво жити з дітьми
Батьки і діти! Діти і батьки!

Нерозділиме і довічне коло.

(Народна мудрість)
Сім`я – найбільша людська цінність. В сім`ї під керівництвом та з допомогою батьків дитина пізнає навколишній світ у всіх його складностях і багатогранних виявленнях, тут проходить їх громадянське становлення, формується світогляд та естетичні смаки.

З дійснюючи раннє виховання в сім`ї, батьки створюють умови для повноцінного фізичного та психологічного становлення особистості, забезпечення дитині почуття захищеності, рівноваги, довіри, формують активне, зацікавлене ставлення до оточуючого середовища.

З сім`ї протоптується стежка до школи. І вже тоді – в життєву дорогу ведуть два розуми, два досвіди: сім`я і школа.

У шкільному віці основу виховання в сім`ї складає формування:


- духовно здорової людини;

- гуманістичної моралі;

- готовності до праці;

- патріотичних почуттів;

- естетичної культури;

- високоінтелектуальної особистості.


У сім`ї проходить засвоєння морально-естетичних норм через основні народно-педагогічні традиції сімейного виховання:


- вшанування новонародженої дитини і її батьків, бабусь і дідусів;

- вивчення з дітьми колискових пісень, читання казок;

- відзначення сімейних свят;

- відзначення календарних, обрядових свят;

- знайомство з Біблією та 10 моральними заповідями;

- екскурсії в природу;



- виховання господаря дому, землі, на якій живе дитина.

Виховання ненасильством в сім'ї
Батьківські збори
Мета:
1. Отримати відомості про стосунки між дітьми і батьками в сім'ї учнів класу;
2. з'ясувати, які заходи заохочення і покарання вважають за краще приймати батьки учнів;
3. сприяти формуванню у батьків уявлень про дійсний батьківський авторитет і актуалізацію потреби його прояву в стосунках з дітьми.
Доповідь на батьківських зборах
Сім'я – колиска духовного народження людини. Різноманіття стосунків між її членами, гола і безпосередність відчуттів, які вони відчувають один до одного, велика кількість різних форм прояву цих відчуттів, жива реакція на щонайменші деталі поведінки дитини – все це створює сприятливу середу для емоційного і етичного формування особистості. Мізерність, одноманітність, монотонність емоційного досвіду в ранньому дитинстві можуть визначити характер людини на все його життя.
Як багато сердечного тепла було занапащено через нездатність зрозуміти іншого і самого себе! Скільки великих і малих драм не відбувалося б, володій їх учасники і ті люди, що оточують умінням співчувати, прощати, любити. Любити теж треба уміти і це уміння не дається матінкою-природою.
Найбільший дефіцит, який випробовують наші діти, - це дефіцит ласки. Батьки не знаходять часу, забувають, а може бути, навіть соромляться приголубити свого дитяти просто так, покоряючись якомусь внутрішньому пориву. Боязнь розпестити дітей, особливо хлопчиків, заставляють батька або матір бути надмірно суворими з дітьми.
Виправдовуючи свої дії, батьки посилаються на різні приклади з історії людства. Так, ми знаємо, яку жорстку школу проходили хлопчики на чоловічій половині будинку в Древній Спарті. Але ж з них готували сильних, мужніх, нещадних воїнів. Або індійські племена, де 4-літніх хлопчиків відправляли в інший табір, де вихователь вчив їх всім премудрощам життя, виховував відважних воїнів, слідопитів. Індійці вважали, що хлопчики повинні зростати далеко від матері, не знаючи її ніжності та ласки. Таке виховання обумовлювалося особливістю життя індійських племен.
Останнім часом набуло поширення таке поняття, як синдром небезпечного поводження з дітьми (СНПЗД). Це поведінка батьків по відношенню до дитини, що супроводиться нанесенням фізичної, психологічної і моральної травми. Поняття СНПЗД включає різні варіанти: від фізичного насильства, загрозливого життю дитини, до неправильного виховання.
Сім'ї, де реєструється СНПЗД, зазвичай відносять до категорії неблагополучних. Люди, Які вживають алкоголь, матері-одиночки, особи з низькою освітою і виховним цензом. До категорії неблагополучних відносяться і сім'ї цілком матеріально забезпечені, якщо батьки не приділяють дитині уваги, вважаючи за краще відкуповуватися від малюка подарунками, великою кількістю іграшок, всілякою їжею, одягом. Їм ніколи. Не будучи підготовленими в області виховання, татусі й мами використовують простий і ефективний шлях: фізичне насильство. Останнє частіше всього застосовується матерями ніж татами. Мати зазвичай зганяє на дітях стомлення, що накопичилося, і роздратування. СНПЗД спостерігається в 3 рази рідше до дівчаток, ніж до хлопчиків. Останні рухливіші, своїм бігом і криками дратують батьків.
Діти – перші, хто страждає глибоко і трагічно від дефіциту часу у дорослих. Виникла проблема дітей, як тягар, ширше стали застосовуватися фізичні дії.
Атмосфера сім'ї визначається її міцністю, її етичними ідеалами, далекими і близькими цілями, емоційним складом. І, чим більше позитивних емоцій отримує в сім'ї дитя, тим краще. Сім'я при всіх властивих їй турботах, клопотах, засмученнях і навіть нещастях повинна приносити людині радість.
Діти за своєю природою надзвичайно жадібні до вражень. Удома повинно бути цікаво, сім'я повинна давати добру стимул уяві і відчуттям. Діти як губка, вбирають все, що відбувається довкола них. Вони не уміють хитрувати і пристосовуватися.
За допомогою батьків у дітей повинно закладатися уявлення про те, якою має бути сім'я, її побут, взаємовідношення між членами сім'ї. Частенько сім'я, в якій людина виросла, стає моделлю її майбутньої сім'ї. Про взаємини в сім'ї, про заохочення і покарання, про доброту і ніжність, про родинні свята і традиції поведемо ми розмова на наших зборах

Текст для колективного обговорення.Л.Рибіна


Обійняти, прижати, потормошити…
Розговорилася одного дня з одним немолодим чоловіком. Він згадував своє дитинство. Звідти, з дитинства, в якому було немало позбавлень, йшло проте ясне, зігріваюче світло. Воно осяяло обличчя мого співбесідника, що розповідає начебто про речі, далеко не радісні.

- Довоєнні роки були важкими для сім'ї. Батько був в ув'язненні, працював десь недоступно далеко на будівництві Беломор-каналу. П'ятеро синів залишилися на руках однієї матері, та й її цілими днями не було: пішла працювати продавцем.

Молодшому в сім'ї, моєму розповідачеві було 3 роки. Босоногі голодні хлопчиська були надані самі собі.

Багато дорослих згадують дитинство в романтичному світлі, з солодкою щемлячою тугою. У словах цього чоловіка був не лише смуток по тому, що пішло і вже ніколи не повернеться, але ясно позначилося те джерело, з якого йшло світло.

Приходила мама втомлена, але така ніжна, м'яка, цілувала в голови своїх брудних синів і з неминучою постійністю, зариваючись в нашу чуприну, щасливо задихнувшись, повторювала: «Голівки в діточок пахнуть сонечком».

Напевно, в цієї матері, яку через десятиліття пам'ятають і віддано люблять, глибоко поважають ті сини, що вже постаріли, були й інші секрети виховання. Але і це одне вже не дрібниці.


У психологів є поняття тактильного голоду. Буває він у дітей, яких цілком достатньо годують, але мало пестять. Це одна з основних бід дітей, що виховуються в дитячих будинках. Нікому їх обійняти, поцілувати, прижати, поторсати, підкинути (поки це можливо), або потрясти тяжкою батьківською рукою за загривок. Це не запишеш ні в які посадові інструкції. На це здатні лише батьки в хвилини, коли їх переповнює любов і вони не в силах стримати свій порив. Але в наше стрімке століття ми стаємо все загартованішими і стриманішими. Багато батьків переносять і в будинок звичку бути підкреслено стриманими, навчилися пригнічувати бажання притиснутися до рідної голівки. Говорю це не голослівно. Знаю дуже багато сімей, де боязнь розпестити дітей витісняє батьківську ласку, а заклики відноситися до дітей, як до рівних, сприймаються дуже буквально.
Одного дня я випадково почула, як одна старенька розповідала інший: «По телевізору говорили, що якщо не гладити ніколи дитяти по голівці, то сухотка спинного мозку настане». Не знаю, що таке «сухотка спинного мозку», але думаю, що нічого страшного із спинним мозком все ж таки не станеться. І нехай смішна подібна народно-науковообразна інтерпретація, але в ній для всіх нас, батьків, запобігання: не позбавляти наших дітей, зростаючих в сім'ї, головної переваги сім'ї. У нашому прагненні виховувати правильно, не прагнути уподібнювати наше спілкування з дитям спілкуванню вчителя і учня. Вчитель, насамперед, звертається до думки дитяти, а ми, батьки, до душі. Вчитель запитає в учня: «Що ти зрозумів з прочитаного?». А мама з сином заплачуть на останніх сторінках «Білого пуделя», притиснуться один до одного і нічого не треба буде говорити. І, можливо, спогади цієї гірко-солодкій миті залишаться з сином надовго, підуть з ним в доросле життя і хвилюватимуть серце раптовою теплою хвилею до сивини. А пам'ять, яка, на жаль, не утримає багато чого з часу дитинства, цю мить збереже, і через десятиріччя відтворить в точності відчуття м'яких, але надійних маминих рук, що притискують і пестять.
Так давайте подаруємо дітям такі відчуття, щоб залишитися з ними на все життя.
(Вчительська газета. 2003г.19 січня.)
Питання до тексту:
1. Чи потрібно дитину пестити?

2. Чи не буде це балувати?


Е.Агашкова «Ремінь у спадок»
Ця історія трьох поколінь. Мати жорстоко била свою дочку. Дочка, коли виросла, пальцем не чіпала свого дитяти. Здавалося б, все добре, але. . .
Дуже багато листів про жорстокість батьків, про те, що жорстокість породжує жорстокість, я з цим згодна, і вважаю, що треба дістатися до першопричин.
Хочу поділитися випадком зі свого дитинства. Коли почалася війна, я вже була без батька, розійшлися батько з матір’ю, коли мені було три роки… Невдачі в особистому житті, війна, позбавлення – все це позначилося на стані моєї матері, викликало в неї роздратування навіть проти єдиної маленької доньки…
Перший випадок побоїв я пам'ятаю, коли мені виповнилося 4 роки. Недодивилася вихователька дитячого саду, заговорилася з подружкою, а з мене зняли красиве плюшеве пальто в той момент, коли ми гуляли в садку. Велике було горе матері, коли в суботу вона прийшла брати мене додому, а я без пальта взимку, у військові роки коли нічого не можна було купити, дістати, коли дитячі пальта коштували дуже дорого. Всю дорогу додому вона йшла, і била мене, рази два її зупиняли працівники міліції, погрожували відняти дитину. Прийшли додому, вона мене не пустила, так я і заснула біля порогу будинку, як цуценя.
Пам'ятаю далі, била мене вже в шкільні роки за все: за те, що не вимила посуд до її приходу додому, за те, що не підмела підлогу. Била особливо жорстоко, кожного разу вигадуючи прийоми: то мокрим рушником, то дротом, то ставила колінами на горох… Пам'ятаю, в 4 класі розсміялася на уроці, хтось мене розсмішив, а я не могла зупинитися. Так вчителька викликала матір, яка тут же, при всіх в школі почала бити мене, абияк, з такою злістю, що вчителі стали віднімати мене в неї. Після цього вона жодного разу в школу не приходила, вчителя її викликати боялися, та і не було за що, вчилася я добре.
Била вона мене одного дня за розбиту карафу вже в 5 класі, а мені образливо було не за те, що б’є, я вважала, що заслужила, а за те, що я цілий день до її приходу стояла навколішки перед іконою і молилася, щоб не била (хтось з подруг порадив), потім із злості на бога я заховала ікону так, що її мати не могла знайти.
Одного дня, начитавшись про героїзм, про тортури, страти, про партизан, я вирішила не плакати, якщо битиме, а уявити себе партизанкою на тортурах і терпіти. Б’є вона мене черговий раз, сильно б’є, затиснувши між колін, а я мовчу, вона б’є, а я мовчу, страшно їй стало, що вона з дитям зробила, чому мовчить, чому не кричить? Поглянула вона мені в очі, погладила і гірко заплакала, дала мені грошей на кіно і попросила, що якщо вона коли-небудь ще почне бити, щоб я бігла.
Прийшов такий випадок, я і побігла, а вона наздогнала мене на вулиці, додала ще і за те, що ганьбилася, бігла по вулиці.
Кінець всім цим биттям все ж прийшов, коли мені виповнилося 16 років, я не витерпіла, рахувала себе вже не дівчинкою, а самостійною дівчиною, скрутила їй руки і повалила на ліжко. Це був вибух, вона остовпіла, нічого не розуміючи, що трапилося. Її слухняна, забита, худенька, маленька дочка підняла на неї руки, як же так?
Після цього вона мене не чіпала жодного разу, ми з нею стали як подруги, дружили все життя до останнього її дня. Я свою дочку виростила, жодного разу не чіпаючи, лише інколи говорила їй: «І тобі, Танюшка не соромно?». Цього вистачало, щоб Танюшка розревівшись, сама себе ставила в темний кут, сама себе карала на невизначений термін, сама себе визволяла з кута.
Зараз Таня сама вже мама, виховує дочку і сина, і я приголомшуюся, коли вона їх б’є за витівки, звідки ця озлобленість? Адже я жодного разу її не била. Невже від бабусі? Можливо, від всяких неприємностей на роботі, вдома?
Зараз я працюю викладачем в СПТУ, працюю з важкими дітьми, є класним керівником групи, забороняю майстрові виробничого навчання бити учнів, переконую батьків, що бити дітей – це не педагогічний прийом, це не принесе позитивних результатів у вихованні.
Але все ж таки ніяк не зрозумію, чому у мене дочка така зла з дітьми?
Питання для колективного обговорення:

1. Чи потрібно карати дитину? Як?

2. Чи виправдовують себе фізичні заходи покарання?
І. Ніконов. «З біографії Саньки»
Одного дня, тата, маму і Саньку запросили в гості в пристойний як мовиться, будинок. Тато наставляв Саньку: «Поводься так, ніби тебе зовсім немає. І, будь ласка, рота не розкривай. Запитають – відповідай, але в міркування не пускайся. Ясно?» І треба сказати, трималася вона по-молодецьки, говорила крізь зуби «так» і «ні». Поки не сіли за стіл.

Саньку приголомшило велика кількість серветок, ножів, вилок, тарілок. Але в неї вистачило міркування не квапитися, а наслідувати у всьому дорослих. Проте напруга була велика. І тут хазяйка звернулася до Саньки з дріб'язковим питанням.

Санька почала відповідати і трохи розслабилася. І ось, виголошуючи монолог, вона недбало узяла лівою рукою шматок м'яса з тарілки і ґрунтовно насадила його на вилку, яку тримала в правій руці, як прапор.

Мама з малиновим дзвоном впустила свою вилку на тарілку, а потім закашлялася. Виховані господарі зробили вигляд, що нічого такого не відмітили.

А де, власно кажучи, Санька могла вчитися хорошим манерам? У цілодобовому садку? На продльонці?

І мама запізніло, звичайно, вирішила налагоджувати світське виховання Саньки по суботах та неділях.

До сніданку на стіл кладуться серветки, ножі і вилки (ніж - справа, вилка – зліва). Витягуються красиві тарілки з весільного сервізу. В плетеній корзиночці - хліб, у вазочці - ікебана (мама любить ускладнювати життя!).

І починається сніданок:

Спинку тримай прямо! Не бери вилку в кулак. Не квапся. Не сопи ( це тато ). Не забивати рот. Не чавкай. Прожуй – потім говори…

І вечорами, коли все сімейство в зборі, вечеря – з ножами і вилками.


І ось тато прилітає з роботи, мами ще немає. Споруджується на швидку руку яка-небудь вечеря, і Санька не квапиться діставати ножі.

- Тато, давай сьогодні без церемоній, а?

- Гаразд махає рукою тато. - Лише постарайся не чавкати

- А якщо дуже смачно?

- Все рівно постарайся…
Що робити, якщо…
Дитина погано поводиться на вулиці або в гостях? Коротше, в той момент, коли на вас спрямовані погляди інших людей? Що робити у такому разі?
Що робити, якщо
Що робити, якщо до вас прийшли гості? Відправити дитину погуляти? Укласти її спати раніше? Або, слідуючи правилу XIX століття, постаратися, щоб діти були видні, але не чутні?
Що робити, якщо…
У дитяти немає бажання ділитися з вами своїми думками і бідами, і слухати те, що ви говорите?
Коли малюк вам щось розповідає, прагніть дати йому зрозуміти, що ви його уважно слухаєте. Не треба в цей час витирати пил, переглядати газети або фарбувати нігті. Малюк відразу відчуває, що він не в центрі вашої уваги і у нього відразу пропадає охота говорити.
Дивіться в очі дитині щоб вона знала, що ви зосереджені на тому, що вона говорить вам. Заохочуйте її продовжити розповідь, запитуйте: «А що було далі?», «Він дійсно так робив, так?»
Коли ви відповідаєте на питання дитини, постарайтеся не бути багатослівним. Нехай мова дитини переважає у вашій розмові з нею.
Майте мужність з'явитися перед своїм дитям зі всіма своїми людськими відчуттями і слабкостями. Якщо у вас вистачить мужності розкрити їх перед дитям, це піде на користь вам обом. Дослідження показують, що коли одна людина в чомусь признається іншій, вона як правило отримує у відповідь аналогічне визнання. Напевно те ж вийде з вами і вашим дитям.

Розкажіть дитині про свої «пригоди», починаючи з того часу, коли ви були маленькими. Спробуйте розповісти їй про такі речі, які батьки, як правило, не розповідають, вважаючи, що дітям це нецікаво. Про хороших і поганих вчителів в школі, де ви вчилися, про ваші бійки з хлопчиськами, про життя в піонерському таборі, про перше побачення і так далі. Ви побачите, все це буде цікаво вашому дитяті, ви з'явитеся перед ним живою людиною. Не треба з кожної історії виводити мораль. Просто розкажіть.




Сценарій батьківських зборів, що завершують навчальний рік
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка