Орієнтовний навчально-тематичний план позакласного педагогічного всеобучу батьків І клас



Сторінка14/16
Дата конвертації08.03.2016
Розмір3.27 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16

Пора до школи. Готові?
Ця стаття допоможе батькам психологічно підготувати дитину до школи. Що повинна знати та вміти дитина, щоб спокійно й упевнено почуватися в новому колективі?
Швидко ростуть діти. Ось нам уже скоро в школу. Як дізнатися, чи готова дитина? Це перша стаття з серії, присвяченої підготовки до школи та діагностики.
Відразу ж відзначимо, що діагностика украй необхідна. Вона потрібна для сім'ї: для того, щоб знати, у якому напрямі вносити (якщо це необхідно) корекцію, як індивідуально підійти до успіхів і недоліків дитини. На жаль, на сьогодні наявна система діагностики явно недосконала і вимагає досліджень в цьому плані.
Нижченаведені тести, питання, творчі завдання, цілком зрозуміло, не претендують на систему діагностики. Ми робимо ще одну спробу звернути увагу батьків на свою дитину. У пропонованому матеріалі використані результати вітчизняних і зарубіжних досліджень.
Що дитина знає про себе і свою сім'ю? Елементи самозахисту. Наступні запитання допоможуть виявити рівень даних уявлень.

1. Назви своє прізвище, ім'я, по батькові, вік.

2. Чи знаєш ти свою домашню адресу?

3. Назви прізвище, ім'я, по батькові батьків і близьких родичів.

4. Де вони працюють?

5. Пригадай домашній телефон, а також робочі телефони мами, тата.

6. Якщо батьків немає удома (увечері і у вихідні дні) − де вони можуть бути? Як їх знайти?

7. Ти заблукав:

а) у великому магазині;

б) на ринку;

в) у зоопарку;

г) на незнайомій вулиці;

д) у багатолюдному автобусі, метро і так далі.

Що ти робитимеш у цих обставинах?

8. Тобі на вулиці зустрілися хулігани і почали приставати − як ти поведешся?

9. Ти втратив ключі від квартири. Що робити?

10. Ти один удома. Тебе наполегливо просять відкрити двері (прийшли зі школи, міліції, домоуправління, пожежної охорони). Що ти зробиш?
Відповіді на нижченаведені питання виявлять ступінь знань і практичних навичок, які обов’язково повинна мати дитина, щоб бути самостійною (і добре почуватися в колективі):

1. Самостійно (без нагадувань) дитина виконує щоденні правила особистої гігієни (чистить зуби, умивається, виконує інтимні гігієнічні процедури, чистить взуття, одяг, користується серветкою і так далі)?

2. Знання про корисні продукти, вітаміни, культуру живлення.

3. Обізнаність про шкідливі, небажані продукти, особливо у великих кількостях (цукор, сіль, шкірка від курки, жири, здобні продукти і так далі). Які ознаки несвіжих, небезпечних для здоров'я продуктів? Декілька прикладів.

4. Уміння проводити елементарну гігієнічну обробку продуктів. Уміння самостійно помити яблуко, почистити апельсин чи картоплю.(Дитину можна легко навчити чистити картоплю, якщо купити спеціальний ніж із проріззю для чищення овочей − ним просто користуватися й неможливо порізатися).

5. Знання про користь свіжого повітря, шкідливості пилу, необхідність жити в чистому житлі. З цією метою брати посильну участь у прибиранні квартири.

6. Уявлення про надання першої медичної допомоги. Знання про те, як поводитися з йодом, зеленкою, бинтом і так далі.

7. Чи є отруйні рослини, гриби, кущі навколо нас? Які? Можна їсти незнайомі ягоди чи гриби?


Рівень етичних якостей. Працьовитість. Відношення до оточуючих.

1. Виховання добрих відчуттів, чуйності, уміння прийти на допомогу.

2. Рівень працьовитості:

- які постійні трудові обов'язки має дитина? Як вона до них відноситься?;

- чи охоче відгукується на доручення ? Чи часто проявляє ініціативу у виконанні трудових справ?;

- чи виконує справу до кінця або кидає його, зустрівшись з труднощами або перемикається на легші, цікавіші справи?;

- якість праці: ступінь акуратності, раціональності, відсутність метушливості і зайвих рухів;

- мотивація праці дитини: робить, щоб допомогти по будинку, або працює, щоб отримати похвалу.


Спеціальні практичні уміння, необхідні майбутньому школяру. Не надаючи першорядного значення нижченаведеному, все ж таки відзначимо, що навчання в 1 класі потребує від дитини певного об'єму учбово-направлених знань, умінь і навичок, мається на увазі загальна ерудиція, елементарні обчислювальні навики, читання, письмо. Точний перечень вимог ви можете дізнатися в школі, куди будете віддавати дитину.

1. Загальна ерудиція: знання навколишнього світу: пори року, рослинний і тваринний світ, побут людей (одяг, взуття, сон, посуд, техніка), правила дорожнього руху і так далі

2. Математичні знання: знати цифри до 10, читати і записувати числа 20, уміння вирішувати арифметичні завдання в одну дію на складання і віднімання. Знати суміжні числа («числа-сусіди») в межах 10 (у числа 8 суміжні 7 і 9), розуміти кількісний склад в межах 1-го десятка (5 − це 1, 1, 1, 1 і ще 1; і інші варіанти: 5 − це 4 і 1, 3 і 2, 2 і 3, 1 і 4). Розпізнавати прості геометричні фігури як площинні, так і об'ємні: круг, трикутник, квадрат, прямокутник, куля, куб, циліндр. Легко орієнтуватися на листі паперу, розуміти вираз «довжина в одну клітинку зошиту». Уміти користуватися годинником без секундної стрілки. Знати основні міри довжини (км., м., см.), ваги (кг., г.).

3. Рівень усного мовлення: проводити звуковий аналіз нескладних слів, послідовно виділяючи і називаючи всі звуки в слові. Розрізняти і називати голосні й приголосні звуки, тверді і м'які приголосні звуки, читати складами або злито (словами) із швидкістю 20 і більше слів на хвилину. Усно переказувати, про що тільки що прочитали (усвідомленість дитиною читаного тексту). Виділяти наголос у словах. Записувати окремі слова, написання яких не розходиться з вимовою.


Мова як показник готовності до шкільного навчання.

1. Ясна вимова всіх звуків рідної мови.

2. Уміння дитини говорити тихо - голосно - тихо, міняти темп мови: швидко - поволі - швидко.

3. Використання в мовленні всіх засобів інтонаційної виразності. Знання ряду віршів, загадок, лічилок, бажання їх виразно прочитати.

4. Рівень культури мовного спілкування (розмовляти, дивлячись співбесідникові в очі, не переривати без вибачень тих, що говорять і так далі)

5. Уміння вести діалог, логічно відповісти на поставлені питання, грамотно ставити запитання.

6. Володіння вмінням зв'язно, логічно, без зайвих повторів, перескоків, заминок і тривалих пауз обговорювати казки, розповіді. Уміння переказати своїми словами сенс прислів'я, вірша. Уміння дитини розповідати як детально, так і стисло.

Можливо, ваша дитина не знає і не вміє всього, що ми перерахували. Цей список − ідеальний варіант. А ідеали, як ви знаєте, недосяжні. Просто ви тепер знаєте, куди йти. Якщо ваша дитина буде мати 80-90% знань і навичок, наведених тут, ви − молодець. Це означатиме, що ви дійсно займаєтеся своєю дитиною. Це − рівень вашої відповідальності.



Форми проведення батьківських зборів
- Одна з чудових форм батьківських зборів - письмова форма, коли класний керівник відправляє батькам деякі документи, розробки, батьки оцінюють їх і вносять свої пропозиції.
- Батьківські збори разом з учнями.
- Батьківські збори у формі презентації сімей, їх традицій, умінь, стосунків, поглядів на виховання.
- Батьківські збори у формі кафе.
- Батьківські збори в поході біля багаття.
- Батьківські збори у формі гри.
- Батьківське збори у формі прес-конференції, коли, або запрошуються фахівці, що цікавлять батьків, або вони виявляються серед батьків.
- Батьківські збори у формі заздалегідь створюваних дослідницьких груп, які докладають на зборах результати своїх досліджень і опитів.
- Батьківські збори чоловіків.
- Батьківські збори у формі обговорення заздалегідь написаних пропозицій і ідей по поліпшенню організації життя класу.
- Батьківські збори у формі прес-конференції вчителів-предметників і подальшого проведення індивідуальних консультацій.
- Батьківські збори - вистава, в якій виступають їх діти.
- Батьківські збори паралелі для обговорення важливих проектів і програм, запропонованих адміністрацією школи.

Правила проведення батьківських зборів
1. Класний керівник, готуючись до батьківських зборів більш за все повинен піклуватися про емоційний рівень зборів.
2. Якщо батьки в більшості своїй на збори не ходять, значить, вони не люблять своїх дітей, або вони "голосують ногами" проти форми і змісту зборів, що проводяться.
3. Краще всього, коли в проведенні зборів активну роль грають самі батьки, якщо це необхідно, учні і класний керівник.
4. Класному керівникові потрібно перед дзеркалом своєї душі навчитися цікаво, винахідливо, чудово і оригінально розповідати про життя в класі і про дітей.
5. У батьків лише тоді з'являється любов до школи і до класу, коли вони беруть активну участь в житті класу.
6. Батьківські збори завжди закінчуються індивідуальним консультуванням батьків, яке проводять класний керівник, психолог, соціальний педагог, вчителі-предметники.
7. Батьківські збори - монолог класного керівника - найменш вдала форма його проведення.
8. Важливо завжди пам'ятати одну особливість всіх зборів: про що б на них не йшла мова, які б схвильовані та галасливі були дебати, проте після закінчення зборів все, про що так палко сперечалися, тут же забувається. Потрібно відразу ж по ходу зборів кожну ідею, кожну пропозицію, кожну пораду, якщо вони прийняті всіма або більшістю, в найкоротші терміни, по свіжих слідах, спільно з найбільш зацікавленими батьками, розробити до рівня планового завдання та приступити до реалізації.
9. Класний керівник просто зобов’язаний використовувати всі можливості, вміння та знання батьків на користь колективу.

Індивідуальна зустріч з батьками
Пам'ятка для педагогів
Як поводитися, якщо виникла проблемна ситуація, і ви зустрілися з батьками для неприємної бесіди?
• Старайтесь ніколи не вживати слова «визвати батьків в школу»! Ваша зустріч не має бути покаранням для дитини. Завжди запрошуйте їх поговорити. І обов'язково – заздалегідь.
• Запрошуючи батьків в школу, запитайте себе: що я хочу отримати в результаті? Якщо просто виговоритися, засудити дії дитини або методи виховання батьків, то цей шлях неефективний. Спробуйте знайти конструктивне вирішення, адже це полегшить, перш за все, вашу роботу.
• Під час обговорення у присутності учня пам'ятайте: як би він не був винен, батьки завжди (принаймні, на людях) мають бути адвокатами своїх дітей. Двоє на одного – це нечесно!
• Не покладайтеся на чутки. Говорите лише про достовірно відомі факти.
• Побільше конкретики! Намагайтесь не вживати невизначених виразів типу “погано поводиться”, “не хоче вчиться”.
Виражайтеся ясно: “Не зробив два домашні завдання з математики” “Відмовився відповідати на уроці української мови” і так далі. Тоді батькам буде легко проконтролювати подальшу учбову діяльність дитини.

• Разом з батьками визначте подальші покрокові цілеспрямовані дії. Якщо батьки зрозуміють, що ви здатні надати їм реальну допомогу, їх довіра до вас як до фахівця зросте. Вони частіше звертатимуться до вас за порадою, а ви, у свою чергу, дістанете прекрасну можливість простежити за розвитком дитини в сім'ї.


• Пропонуючи можливі способи вирішення проблеми, не провокуйте дорослих на насильство, коли закінчиться “розбір польотів”, - цим ви лише налаштуєте дітей проти себе. Як результат: діти докладуть всі зусилля, щоб ваші подальші зустрічі з їх батьками не відбулися.
• Обговорюючи неприємний вчинок дитини, запитайте себе: чи немає тут вашої провини як мудрішої і досвідченої людини? Діти багато що роблять за незнанням!
• Не ображайтеся, якщо батьки при зустрічі будуть надмірно емоційні. Врешті-решт, вони довіряють вам саме дороге, що в них є – своїх дітей.
• Закінчуючи зустріч, запитайте себе: чи виправдалися очікування учасників від цієї зустрічі? З яким відчуттям батьки йдуть додому? Як погляне на вас учень завтра?
• Пам'ятайте про перспективи. Врешті-решт, діти зростають, їх витівки забуваються, а зіпсувати стосунки можна назавжди.
• І остання, найголовніша рада: посміхайтеся частіше! Це завжди якось розташовує до Діалогу…

Протокол № __ батьківських зборів
«___»______________ _______р.
Присутні_______ос.
Питання для обговорення:

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Тези виступу класного керівника:

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________


Питання, зауваження, пропозиції батьків:

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Рішення:

_______________________________________________________________________________________________________


Результати голосування:

«за»________, «проти»________, «утримались»________.


Головуючий зборів________________________________

Секретар_________________________________________



Батьківські збори №1
1 клас
1. Знайомство ( П.І.Б вчителя, домашня адреса, телефон.)

2. Вітання.

3. Бесіда «Дитина йде до школи»

4. Анкетування

5.Вибір батьківського комітету.
Перш за все, я щиро вітаю вас з початком навчального року, важкого року у вашому житті, тому що 1 клас – це складна сходинка у житті дитини і у вас.
Тому я бажаю вам великого терпіння, великої уваги до дітей, до їх, можливо хибких проб у навчанні.
«Треба бачити себе в дітях, щоб допомогти їм стати дорослими, треба приймати їх як повторення свого дитинства, для того, щоб удосконалюватися самому, треба жити життям дітей».
4 роки ми будемо працювати з вами разом. Уявіть собі, що ваша дитинка – це маленький човник, який відправляється у велику подорож Країною Знань. І тільки тоді бурхлива течія не зіштовхне його зі шляху, коли ми з вами будемо вміло ним керувати.
Ваші діти йдуть до школи з великим бажанням вчитися, і головне, щоб це бажання не згасло, щоб воно підігрівалося жадобою до знань, бажанням пізнати щось нове, незнайоме.
Що для цього потрібно? Жити одним життям з дитиною, кожний день розпитувати, що нового і цікавого він дізнався у школі, допомагати йому розібратися в тому, чого він не може зрозуміти, контролювати виконання завдань. Все це робиться з терпінням і любов’ю.
Навчання – це складний процес. Його успіх залежить і від правильного режиму дня.
7.00 – 7.30 підйом, самі прибирають постіль, чистять зуби, ранкова гімнастика, одягаються, сніданок

7.30 – 8.00 – дорога до школи

8.00 – 12.00 – навчання у школі 12.00 – 12.30 – дорога до дому

12.30 – 12.40 – умивання, підготовка до обіду

12.40 – 13.00 – обід

13.00 – 13.10 – умивання, підготовка до сну

13.10 – 15.00 – відпочинок, сон

15.00 – 15.00 – підйом, ігри

15.50 – 16.00 – полуденок

16.00 – 18.00 – прогулянка та ігри на свіжому повітрі

18.00 – 19.00 – вільний час

19.00 – 19.30 – вечеря

19.30 – 20.00 – вільний час, читання книг

20.00 – 20.30 – підготовка до сну, водні процедури



21.00 – 07.00 – сон (10 годин сну!)
Слідкуйте за здоров’ям дитини. Може і голова боліти, тоді необхідно прослідкувати, щоб дитина спала вдень. Якщо дитина захворіла – негайно попереджайте мене. Привчайте дітей до праці. Це буде їх дисциплінувати, виховувати акуратність.
Виховувайте ввічливість: увійшов в клас – привітайся, поступайся дорогою старшим. В класі кожна дитина буде мати свої обов’язки, перший з яких – чергування. Будуть получати різні доручення. Ви їх повинні поважати та допомагати їм.
Зовнішній вигляд – чистий одяг. Привчайте до самостійності. Вчіть прати та прасувати свої речі, чистити одяг. Перший день – парадна форма. Натільна білизна має бути чистою, слідкуйте за чистотою голови та вух. Одягайте по погоді.
Тепер по предметах.
Ви знаєте, що в 1 класі домашні завдання не задаються, але я рекомендую ті завдання, які я буду пропонувати – виконувати. Спочатку це будуть вправи на розвиток м’язів руки, я гадаю, що вашій дитині буде не важко розфарбувати, заштрихувати малюнок. Ця робота повинна виконуватись під вашим контролем. Я не заставляю, а рекомендую виконувати д/з, щоб вашій дитині у навчанні надалі було легше.
Д/з ви будете записувати у щоденник самі, щоб вдома перевірити.
Читання. Каса букв не потрібна. Буквар обгорнути і підписати, покласти закладинку. Зробити касу «Звукові моделі» для аналізу слів ( по 5 шт.). Будемо працювати у зошиті з друкованою основою. Простий олівець. Будемо використовувати ТБ для читання. (на ксерокс).
Математика. 2 зошити в клітинку (Поля! Клітинка чітка!) Зошити обгорнути. Підручники обгорнути, підписати, не забудьте про закладинку. Потрібні палички для усного рахунку, зробити «віяло» з цифрами для показування відповідей скріпити шурупом і гайкою, чорновик для д/з. Купимо зошити з друкованою основою.
Письмо. 2 зошити в косу лінію (підписати олівцем прізвище дитини, обгорнути).Будемо працювати в прописах з друкованою основою. Їх є два: №1 і №2. Крім цього почнемо писати в звичайних зошитах. Не вимагайте від дитини списувати цілі сторінки вдома. Достатньо, якщо ви сядете поруч і проаналізуєте написану букву, вкажете на помилку і тоді дитині легше буде виправитися. На уроці мати 2 ручки (запасна у пеналі), чорновик для д/з.
Малювання. Уроки малювання буде проводити вчитель …. Знадобляться альбоми з друкованою основою і звичайний, скляночка для води, фарби та пензлики, кольорові олівці та простий, фломастери.
Праця. Ось перелік необхідного: кольоровий папір, картон, ножиці, клей ПВА, конструктор (який є), пластилін, природний матеріал (засушене листя різного кольору та форми, каштани, квіти, шкаралупи від горіхів, шишки, жолуді).
Музика. Уроки музики викладає ...
Фізкультура. Спортивний костюм та спортивне взуття.
Про батьківські збори я буду попереджати зарання, щоб ви мали змогу відпроситися на роботі, помінятися змінами. У разі неявки на збори ми з вами не знайдемо спільної мови. Хто ігнорує збори – той сам себе не поважає.
Навчання:

І семестр: 01.09 – … .12

ІІ семестр: … .01 – 31.05

Канікули:

Осінні … – …

Зимові … – …

Весняні … – …
Розклад дзвінків:
1 ур. 8.00 – 8.45

2 ур. 8.55 – 9.40

3 ур.10.00 – 10.45

4 ур. 11.05 – 11.55



Правила поведінки класного керівника
на батьківських зборах
1. Вчителю необхідно зняти власну напругу та тривогу перед зустріччю з батьками.
2. За допомогою мови, інтонації, жестів і інших засобів дайте батькам відчути вашу пошану та увагу до них.
3. Постарайтеся зрозуміти батьків; правильно визначити проблеми, що найбільш хвилюють їх. Переконайте їх в тому, що в школі і сім'ї одні проблеми, одні завдання, одні діти.
4. Розмовляти з батьками слід спокійно і доброзичливо. Важливо, щоб батьки всіх учнів - і благополучних, і дітей групи ризику - пішли із зборів з вірою в свою дитину.
5. Результатом вашої спільної роботи на батьківських зборах повинна стати упевненість батьків в тому, що у вихованні дітей вони завжди можуть розраховувати на Вашу підтримку і допомогу інших вчителів школи.


Десять секретів успішного проведення батьківських зборів
Батьківські збори є необхідним атрибутом шкільного життя. Як зробити їх інтересними і продуктивними?

1. Для проведення батьківських зборів виберіть найбільш сприятливий день і годину і постарайтеся, щоб на цей час ні у вас, ні у батьків ваших учнів не було заплановано жодних важливих справ, цікавих телепередач і тому подібне.

2. Визначите одну найбільш важливу проблему, що стосується учнів вашого класу і на її обговоренні побудуйте розмову з батьками.

3. Особливу увагу зверніть на розміщення батьків в класі. Наприклад, можна розставити столи і стільці по кругу, щоб всі учасники батьківських зборів добре бачили і чули один одного.

4. Підготуйте візитки з іменами батьків, особливо в тому випадку, якщо вони ще недостатньо добре знають один одного.

5. Разом з батьками придумайте правила для учасників зборів. Наприклад: знімати верхній одяг обов'язково; не допускається мовчання при обговоренні проблеми; відкидаючи пропозицію (думку), необхідно вносити зустрічне; називати один одного на ім'я та по батькові або лише по імені і так далі.

6. Бережіть час людей, запрошених на збори. З цією метою встановіть регламент і стежте за його дотриманням.

7. В ході зборів використовуйте ігри і групові форми організації взаємодії батьків.

8. Зробити спілкування на зборах невимушеним і відвертим може допомогти чашка чаю або кави.

9. При обговоренні проблемних питань спирайтеся на життєвий і педагогічний досвід найбільш авторитетних батьків, на думку членів батьківського комітету і ради школи.

10. Намагайтеся, щоб на зборах були прийняті конкретні рішення.

Анкета
для батьків першокласників
1. Прізвище, ім’я, по-батькові дитини.

2. Дата народження.

3. № дитячого закладу, куди ходила дитина до школи.

4. Прізвище, ім’я, по-батькові батьків.( Якщо розлучені або втрата годувальника – вказати; якщо є вітчим або мачуха – вказати прізвище, ім’я, по-батькові; якщо є опікуни – вказати прізвище, ім’я, по-батькові).

5. Місце роботи , робочий телефон.

6. Домашня адреса, телефон.

7. Скільки дітей в сім’ї, де навчаються? (Вказати школу і клас).

8. Що вам подобається в вашій дитині?

9. На що необхідно звернути увагу вчителю?

10. Фізичні вади здоров’я.

11. Чим можете допомогти школі, класу?

12. Як читає дитина: по буквах, по складах, словами.

13. Чи знає цифри? До скількох вміє рахувати? (До 10, 20, 100)

14. До якої категорії належить дитина: багатодітна, малозабезпечена, чорнобилець, сирота, напівсирота. (Довідка про склад сім’ї з ЖЕКу, з соцбезу довідка ст.. 52-53, ксерокопія чорнобильського посвідчення).

15. Чи бажаєте ви працювати в батьківському комітеті?


Другокласники
Звернемо спочатку увагу на особливості самооцінки другокласників. У другий клас діти приходять вже "бувалими" школярами. Період адаптації дитини до систематичного навчання, до нових обов'язків, нових стосунків з дорослими і однолітками закінчений. Тепер маленький школяр досить добре уявляє собі, що чекає його в школі.

Очікування другокласників багато в чому залежать від того, наскільки успішним був для них перший рік навчання: "Думаю, що вчитимуся так само добре, як в першому класі"; "Того року у мене не все добре виходило. Писав погано. Тепер ще не знаю, як зможу".


Схожі надії і побоювання є і у батьків другокласників.
Самооцінка відображає знання людини про себе і його відношення до себе. Вона складається з врахуванням результатів власної діяльності і оцінок з боку навколишніх людей. У основі позитивної самооцінки школяра лежать його власні успіхи в навчанні, а також позитивне відношення до нього з боку близьких дорослих.
Молодший шкільний вік є вузловим в становленні самооцінки. Вона стає розвиненішою, зрілішою, більш структурованою, ніж в першокласників, і в той же час більш цілісною.
Це пов'язано з включенням дитини в процес систематичного навчання. "У школі дитина виступає об'єктом перманентних соціально-нормованих оцінок, що спонукає її до активного пошуку шляхів відповідності цим оцінкам. Ця ситуація "повертає" дитину на себе, формує потребу в самооцінці, озброює способами оцінювання і критеріями оцінок, учить порівнювати з ними власні вчинки. Все це сприяє становленню у дитини внутрішньої оцінної позиції, розвитку відношення до власної особистості як особливому об'єкту пізнання".
Самооцінка другокласників в учбовій діяльності істотно відрізняється від такої у першокласників. Більшості першокласників властива висока самооцінка. Діти вважають себе "хорошим", "розумним" і позитивно оцінюють свої шкільні успіхи вже лише тому, що вони дуже старалися, хотіли зробити правильно.
У другому ж класі у багатьох дітей самооцінка в учбовій діяльності різко знижується. Пізніше, у третьокласників, рівень самооцінки знов підвищується. Це явище отримало назву "Феномен других класів".
Зниження самооцінки у другокласників пов'язане з підвищенням критичності школярів до себе, їх зростаючою здатністю орієнтуватися на якість результатів своєї учбової роботи. Проте можливості дітей в оцінюванні результатів своєї праці ще досить обмежені, вони ще лише вчаться цьому складному умінню. Звідси і виникають невпевненість в собі, зниження самооцінки.
Ускладнюючим чинником є і те, що критерії, за якими оцінюються результати навчання, для дітей недостатньо ясні і багато в чому невизначені.
В зв'язку з цим вимагає обговорення проблема шкільних оцінок і відміток і відношення до них дітей і батьків.
У другому класі, так як і в першому, існує вербальна форма оцінювання, тобто оцінка не ставиться, а тільки обговорюється якість виконання того чи іншого завдання. Вчитель за власним бажаннім оцінює учня словами: «Молодець», «Розумничок», «Розумашка», «Чудово!» і т.д.
Як правило, в шкільній практиці вчителі обмежуються лише "оголошенням", не даючи розгорнених коментарів до такого оцінювання. І тому змістовний зв'язок між результатом власної учбової роботи і отриманою за неї вербальною оцінкою залишається прихованим для маленького школяра. Він не завжди розуміє, чому вчора отримав "Молодець", а сьогодні – "Добре".
Батьки також рідко роз'яснюють школяру зв'язок між такою відміткою і якістю виконання учбового завдання. Самі вони в цілому розуміють, чому робота оцінена так, а не інакше, і в більшості випадків згодні з вчителем.
Виходить, що вчителі і батьки досить успішно взаємодіють один з одним за допомогою вербального оцінювання, використовуючи їх як зворотний зв'язок, проте потреби і інтереси школяра при цьому не враховуються.
Проте без допомоги дорослих дитина не в змозі вірно виділити критерії оцінювання своєї роботи. В результаті відмітка позбавляється свого вмісту, набуває для дітей особливого значення, перетворюється на шкільний ідол, про який писав В.О. Сухомлинський: "З перших днів шкільного життя на тернистому шляху навчання перед дитиною з'являється ідол – відмітка. Для одного маляти вона добра, поблажлива, для іншого – жорстка, безжалісна, невблаганна. Чому це так, чому вона одному протегує, а іншого тиранить – дітям незрозуміло. Адже не може семирічне дитя зрозуміти залежність оцінки від своєї праці, від особистих зусиль – для нього це доки недосяжно. Учень прагне задовольнити або – на худий кінець – обдурити ідол і поступово звикається вчитися не для особистої радості, а для відмітки".
На жаль, батьки вільно або мимоволі вибудовують своє відношення до дитини залежно від його успішності, від відміток. Діти частенько уловлюють цей зв'язок швидше, ніж дорослі: "Мама не дуже мене любить, бо я не завжди "десятки" отримую".
Психолог Ш.А. Амонашвілі склав дуже влучні соціальні портрети відміток. Їх назви говорять самі за себе: торжествуюча "п'ятірка", обнадійлива "четвірка", байдужа "трійка", пригноблююча "двійка", знищувальна "одиниця" (за п’ятибальною системою оцінювання).
Батьки, зв'язуючи своє відношення до дитини з його відмітками, особливо якщо ці відмітки не відповідають їх очікуванням, ускладнюють формування адекватної позитивної самооцінки школяра, сприяють появі у нього невпевненості в собі, заважають розвитку інтересу до навчання.
Батькам необхідно пам'ятати, що у навчанні важлива не стільки відмітка, скільки реальні знання і уміння учня, його працьовитість, відповідальність, потреба в здобутті нових знань. До того ж слід враховувати, що успішність дитини в навчанні визначається безліччю чинників. Не останню роль серед них грає віра батьків в можливості свого маляти, а також їх здатність надати йому реальну допомогу в навчанні.
Поговоримо тепер про допомогу батьків дитині в підготовці домашніх завдань. Розгледимо причини, чому така допомога нерідко є неефективною.
У початковій школі батьки надають своєму дитяті не лише моральну і емоційну підтримку, але і активно допомагають йому в домашній учбовій діяльності.
Однією з важливих умов успішності домашньої учбової роботи молодших школярів є співпраця дитини з батьками, найчастіше – з матір’ю. Проте нерідко подібна співпраця виявляється недостатньо продуктивною не лише в плані засвоєння дитиною учбового матеріалу, але і з точки зору розвитку особистості школяра.
Причини неефективності повчальних дій матері можуть бути різними. Одна з них, не найочевидніша для батьків, але така, що нерідко зустрічається – неспівпадання стилів (стратегій) пізнання дитини і матері.
За участю матері в підготовці домашніх завдань реалізується принцип індивідуальної роботи з дитиною. Це вимагає від матері не стільки володіння спеціальними методичними прийомами, скільки розуміння особливостей пізнавальної діяльності дитяти і уміння співвіднести з ними свій власний стиль пізнання. Зробити це буває непросто.
Багатьом батькам добре знайоме відчуття безпорадності, що охоплює їх після багатократного і, як з'ясовується, безрезультатного пояснення дитині нового або важкого матеріалу. Дорослим важко уявити собі, чому дитя щиро не може зрозуміти те, що їм самим видається таким простим і ясним.
Як дитині, так і дорослому буває нелегко уловити чужу логіку міркування, вбудувати нове знання в картину миру, що вже склалася, побачити обговорювану проблему з точки зору співбесідника. Таке неспівпадання стилів пізнавальної діяльності отримало назву "Когнітивний (пізнавальний) дисонанс".
Спеціальні психологічні дослідження показують, що неузгодження когнітивних стилів молодшого школяра і його матері впливає на успішність їх спільної учбової роботи.
За якими ж параметрами можуть збігатися (або не збігатися) когнітивні стилі матері і дитини? Найважливіші з них такі:
– спрямованість у вивченні матеріалу: від спільних закономірностей до конкретних прикладів або, навпаки, рух від фрагментів до цілого, від елементів до системи;
– уміння пов'язувати матеріал, що знов вивчається, з вже наявними знаннями;
– форма сприйняття матеріалу: абстрактна, така, що спирається на спільні схеми і формули, або конкретна, така, що супроводиться наочними ілюстраціями (або опорою на власний життєвий досвід дитини);
– уміння самостійно контролювати виконання домашніх завдань, давати оцінку якості своєї роботи;
– наявність (або відсутність) схильності до конкретних учбових предметів;
– емоційна насиченість спілкування матері і дитини в процесі виконання домашніх завдань.
Таким чином, конфлікт виникає в тому випадку, якщо когнітивні стилі матері і дитини за тими або іншими параметрами не збігаються. Наприклад, такий конфлікт може мати місце, якщо для дитини характерне узагальнене, глобальне сприйняття проблеми, а для матері – велика увага до деталей і частковостей.
До аналогічних результатів може привести прагнення школяра до сприйняття і переробки матеріалу в направленні від спільного до приватного, тоді як мати, через свої пізнавальні особливості, вважає за краще пояснювати дитині матеріал, спираючись на конкретні приклади.
До когнітивного конфлікту може привести переважання у дитини аналітичного, розсудливого складу розуму, а в матері – підвищеної емоційності, прагнення супроводжувати пояснення конкретними, неістотними відверненнями. Пізнавальний конфлікт такого роду нерідко переростає в між особистий.
Якщо дитя схильне оцінювати зроблену ним роботу в цілому, а мати має звичай звертати увагу на окремі, деколи незначні недоліки, то їх спільна учбова робота також буде малоефективною.
Наслідком виникаючого когнітивного конфлікту між пізнавальними стратегіями матері і дитини може стати формування негативного відношення останнього до виконуваної удома учбової роботи. Спільне з матір’ю виконання домашніх завдань починає ускладнюватися стійкими конфліктними стосунками між дитям і дорослим. Щоденна повторюваність таких стосунків може привести до виникнення у дитини так званого смислового бар'єру, внаслідок чого вона стає менш сприйнятливою до педагогічних і виховних впливів даного дорослого.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка