Орієнтовний навчально-тематичний план позакласного педагогічного всеобучу батьків І клас



Сторінка3/16
Дата конвертації08.03.2016
Розмір3.27 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

Батьківські збори № 2. Щаслива сім’я. Яка вона?
Збори — диспут
1. Обговорення дискусійних питань.

2. Обговорення педагогiчних ситуацій.
Питання для обговорення
1. Чи був правий Л.М.Толстой, коли стверджував, що всi щасливi сiм’ї схожi, а нещасливi — нещаснi по-своєму? За якими ознаками визначаєте, щаслива це сiм’я чи нi?
2. Який стиль сiмейних вiдносин вважаєте iдеальним?
3. Що, на ваш погляд, найголовнiше у сiмейному життi?
4. Яке мiсце у щастi займають дiти?
5. Чи можна по зовнiшньому вигляду дитини встановити, з якої вона сiм’ї?
6. Труднощi, якi переборює сiм’я протягом свого iснування, згуртовують чи роз’єднують сiм’ю? Свою точку зору аргументуйте прикладами з власного життя.
Обговорення педагогiчних сатуацій
Ось двi розповiдi жiнок про своїх чоловiкiв:
«Зовні наша сім’я благополучна. Чоловік не п‘є, не курить, зарплату всю - додому. Діти вчаться добре. Але немає в сім’ї духовного ладу, спільних iнтересів, немає нічого, що об‘єднувало б нас.
Чоловiк нічого не любишь, нiчого не хоче, крім телевiзора. З дiтьми розмовляти ее вміє, та й не бажає, читання лiтератури на теми виховання вважає марним гаянням часу, каже: "Я все знаю”.

Тодi як він у напівдрiмотi проводить вечiр біля телевiзора, я перевіряю, чи вивчив англiйськi слова син-шестикласник, стежу за тим, як дочка-першокласниця виводить кривi лiтери, а сама думаю, що приготувати на завтра на обід, де у кого вiдiрвався гудзик, що треба випрати. І так майже щодня. Кажу "майже ", тому що бувасє: чоловік і на кухню до мене зайде, і до щоденника загляне, але це дуже рiдко. Частіше вiн замикається в собi, щоб його ніхто ні про що не спитав...

Мабуть, я не вiдправила б вам листа, коли б не діти. Син у нас росте неорганізований, також нiчого не любить i не вміє. Йому скоро тринадцять. Раніше любив читати, тепер i книжки закинув. Як і батько, надає перевагу телевізорові.

Та якщо не під силу більше переносити висиджування біля комп’ютера або валежування перед телевізором, вибухаю і — черговий скандал. Лаюсь, правда, я, а чоловік скаже кілька слів, сповнених презирства, і відвернеться до стіни.

Усі роки я билася над проблемами виховання дітей сама. З недосвідченості робила багато помилок. А чоловік і пальцем не покивав, щоб допомогти, підтримати, разом щось обміркувати. Він вважає, що всі риси характеру закладені в генах і нічого не виправиш. Ось такий теоретик, що влаштувався перед телевізором.

Не знаю коли, але син одного разу відчув цю відчуженість батька, а мою немічність, наш розлад. Син постійно грубий з сестричкою, вона ж у відповідь не мовчить, огризається. Наодинці намагаюсь присоромити Вітю, весь час стараюся помирити дітей. Але син мене не слухає, починає не слухати і дочка. Мені дуже важко. Інколи починаю умовляти себе: змирися, скільки жінок самі везуть сімейний віз при чоловікові. А як можна змиритися з байдужістю?»


1. Чи можна вважати благополучною сiм’ю, в якiй вихованням дiтей займається лише один з батькiв?

2. Як позначається на формуваннi особистостi дитини участь у вихованнi тiльки одного з батькiв?

3. Подiлiться досвiдом вашого спiлкування з дiтьми у сім’ї.
"Перші роки нашого життя були нелегкими: двоє малих дітей – Світлана і Олексій, а допомогти нікому. Мати Віктора, яка жила з нами, сама потребувала догляду. Я тоді не працювала. "Витягував” сім‘ю Віктор. Приходив з роботи втомлений, але‚ ніколи не бачили ми його сердитим або незадоволеним. І звiдки бралася в нього сила займатися дiтьми? Вони навперебiй розповідали йому про свої справи, про все радилися з ним.
Свiтлана і Олексій не тільки знали, що тато хороший виробничник, йому шана, вони власними очима бачили його працелюбність: чоловік завжди допомагав мені по дому. Усе робили ми разом. Усе було йому по плечу. Ніби він ніколи не втомлювався. І все добре, що в нього є, вiн передавав своїм дітям. Вони бачили, який він справедливий, турботливий. Його мати прожила з нами двадцять вісім рокiв. Недавно її не стало. І ось за всi цi роки ні я, ні діти не чули, щоб батько заговорив зі своєю матір‘ю роздратовано. І не дивно, що діти також не грубили бабуні.

Дочка Свiтлана працює старшим iнженером, громадський дiяч, добра господиня. Її чоловiк — Сергiй - славний хлопець, допомагає їй в усьому. Любить свою сiм‘ю, у них двоє дiтей. Ми жили всі разом, i зять, мабуть, брав приклад з чоловiка мого. Сергiй завжди говорить: «У нас батько – ідеал».


У синовi Олексiєвi я також бачу якостi, якi передав йому батько. Любить будь-яку працю з самого дитинства. Спокiйний, витриманий, робити вмiє по дому все, як тато. Непогано грає в шахи — батько навчив, коли йому було ще вiсiм рокiв. Захоплюється Олексiй i музикою, добре грає на баяні. Ще він фотоаматор. Це все вiд батька. Дружина Олексiя, Лариса, також інженер. Живуть вони добре, виховують маленького сина. Поїхали недавно в Калiнінську область, вирiшили в колгоспi випробувати себе, перевiрити, на що здатнi. Дуже задоволені.

Мої діти гордяться своїм батьком, як і ранiше батька люблять i вважають першим порадником з будь-якого питання. Побiлыше б таких батьків, з яких діти брали б приклад, особливо сини».


1. Проаналiзуйте описанi в цьому листi факти. У чому секрет поваги дружини i дiтей до батька?

2. Що таке батькiвський авторитет? Якi шляхi його утвердження?

3. Критично оцiнiть, чи користуєтеся ви у дiтей авторитетом? Як ви утверджуєте свiй авторитет?

Батьківські збори №1. Зміст і організація навчально-виховного процесу у 3 класі
1. Перелiк навчальних предметiв, якi вивчаються

у 3 класі та їх характеристика.

2. Основнi вимоги до знань, умінь та навичок учнiв.

3. Ознайомлення з планом виховної роботи

4. Організаційні питання
Основнi вимоги до знань, умінь та навичок учнів.
Читання. Закiнчуючи 3 клас, учнi повиннi вмiти правильно, свiдомо i виразно читати вголос цiлими словами в темпi 65-75 слiв за хвилину, мовчки 90-110 слiв; визначати (за допомогою вчителя) основну думку твору; групувати подiї на головнi i другоряднi; складати план до прочитаного; формулювати запитання i завдання до тексту, пояснення вчителя, однокласникам пiд час опитування; складати розповiдi за опорними словами; практично розрiзняти жанри творiв, тобто знати, що є казкою, оповiданням, вiршем, байкою, переказувати (повно, вибірково, стисло, "своїми словами”) змiст прочитаного. Третьокласники повиннi вмiти розрiзняти такi елементи книжки: титульний лист, змiст, передмова (вступ), прикнижкова анотацiя, пiслямова. Важливо вчити дітей говорити в помiрному темпi, чiтко, вiльно; уважно слухати спiврозмовника.
Українська мова. Учнi вчаться писати пiд диктовку текст iз 55—65 слiв, розбирати простi слова за будовою та за частинами мови, називати звуки у мовленому словi (голоснi та приголоснi, а серед приголосних твердi i мякi, дзвiнкi й глухi) та букви, якими вони позначаються; визначати головнi i другоряднi члени речення.
Текст для аудіювання має бути об’ємом 180-240 слів і звучати для сприймання учнем 2-2,5 хвилини. Діалог має складатися з 4-5 реплік без етикетної лексики., а усний твір повинен мати об’єм 50-55 слів.
Об’єм письмових робіт:
- списування тексту – 40-60 слів;

- диктант – І семестр – 45-50 слів; ІІ семестр – 55 – 60 слів;

- твір – 8-10 речень;

- письмовий переказ – до 70 слів.


Протягом року третьокласники мають засвоїти чимало знань з математики. Вони вчаться читати, записувати i порiвнювати числа до 1000, виконувати усно позатабличне множення i дiлення в межах 100, письмово — додавання i вiднiмання чисел у межах 1000 та письмово — множення i дiлення на одноцифрове число. Учнi розв’язують текстовi арифметичнi задачi на збiльшення (зменшення) числа в кiлька разiв i складенi задачi; вчаться обчислювати площу i периметр прямокутника.
Третьокласники вчаться планувати майбутню дiяльнiсть, дотримуватись встановленого порядку виконання, доводити правоту своїх думок, порiвнювати предмети за рiзними ознаками, перевiряти результати дiяльностi, контролювати послiдовнiсть виконання роботи та її промiжнi результати.
Об’єм письмової роботи на уроці:
Самостійна робота триває 10-13 хв, за урок написано у зошиті з української мови – 45-60 слів, а з математики 2-3 задачі, 16-18 прикладів.

Темп письма – 20-25 знаків за хвилину. Обсяг домашнього завдання – 70 хвилин.



Батьківські збори №8. Проблеми вільного часу і організація літнього відпочинку дітей
1. Вiдпочинок — необхiдна умова боротьби з втомою. Його види.

2. Органiзацiя лiтнього вiдпочинку.
Будь-яка одноманiтна дiяльнiсть дитини викликає втому i це закономірний стан. Ефективним є активний вiдпочинок (зміна видiв дiяльностi): пiсля навчання — фiзична праця, пiсля напруженої фiзичної працi — праця iнтелектуальна.
Особливо цiнним є спiльний вiдпочинок дiтей з батьками: в селі, на морi, походи по рідному краю, до лiсу, лижнi прогулянки тощо, адже це — не просто спільне перебування з батьками, чого так не вистачає нинiшнiм дiтям, але й добра школа взаємодопомоги, пiдтримки, чуйностi.
Яким повинен бути літній відпочинок?
Лiтнiй вiдпочинок дiтей пiсля напруженої розумової працi не можна уявити без активної щоденної фiзичної працi.
В лiтньому таборi відпочинку — це чергування по табору, в їдальнi, прибирання постелi або палати, участь у сільськогосподарських роботах тощо; у селi в бабусi — робота на городi, в саду, посильна участь у збираннi врожаю, допомога на фермi. У шкiльному таборi вiдпочинку дiти можуть доглядати за деревами, квiтами, шкiльною територiєю. В походi з батьками учнi повиннi нести посильний рюкзак, збирати хмиз для вогнища, варити, мити посуд…
Пiд час лiтнього вiдпочинку можна читати книги, малювати, робити аплікацiї, складати казки i твори, збирати фольклорний матерiал (народні легенди, пiснi, iгри, приказки i прислiв’я).
Якщо немає можливості органiзувати спiльний вiдпочинок, і дiти вiдпочивають самi, то необхiдно, вiдвiдуючи їх у таборi вiдпочинку,
Цікавитися, чого вони навчились, що вмiють робити, чи є у них друзi (якщо є, то познайомитись з ними), чи вмiють чергувати, як допомагають сільськогосподарським трудiвникам i т.п.

Батьківські збори №7. Виховання чуйності і доброти
Збори-лекцiя
1. Дитинство — природна школа доброти.

2. Роль сiм’ї у вихованнi в дiтей почуття чуйності і доброти.

3. Типові помилки батькiв.

4. Джерела доброти.
Є, шановнi батьки, давня українська легенда.
Був у матерi єдиний син. Одружився вiн з дiвчиною небаченої краси, привiв її у рiдний дiм. Незлюбила невiстка свекрухи, сказала чоловiковi: "Нехай не заходить мати в кiмнати, посели її в сiнях”. Поселив син матiр у сiнях. Боялася мати показатися злiй невiстцi на очi. Як тiльки йшла невiстка через сіни, мати ховалася пiд лiжко.

Та й цього невiстцi було мало. Каже вона чоловiковi: "Щоб i духом матерi не пахло в домi! Пересели її в сарай”. Переселив син матiр у сарай. Тiльки вночi виходила вона iз свого притулку.

Вiдпочивала одного разу молода красуня пiд яблунею й побачила, як мати вийшла з сараю. Розлютилася дружина, прибiгла до чоловiка: "Якщо хочеш, щоб я жила з тобою, убий матiр, вийми з її грудей серце i принеси менi”.

Не здригнувся син, заворожила його небачена краса дружини. Каже вiн матерi: "Ходiмо, мамо, покупаємося в рiчцi. Йдуть до рiчки берегом. Спiткнулася мати об камiнь. Розсердився син: "Що ти, мамо, спотикаєшся? Чому пiд ноги не дивишся? Так ми до вечора ітимемо”.


Прийшли, роздяглися, покупалися. Син убив матiр, вийняв з грудей серце, поклав на листок, несе. Трiпоче маленьке материнське серце. Спiткнувся син об камiнь, упав, ударився колiном. Упало гаряче серце на гостру скелю, закривавилось, стрепенулося i прошепотiло: "Мiй рiдний, чи не боляче ти вдарився?”

Заридав син, схопив материнське серце, вернувся до рiчки‚ уклав серце в розтерзанi груди, облив гарячими слiзьми. Зрозумiв вiн, що нiхто i нiколи не любив його так палко, вiддано i безкорисливо, як рiдна мати.

І такою величезною i невичерпною була любов материнська, таким глибоким i всесильним було бажання материнського серця бачити сина радiсним i безтурботним, що ожило серце, закрилися розтерзанi груди, встала мати й пригорнула кучеряву голову сина до грудей. Не мiг пiсля цього син повернутися до дружини-красунi, осоружною стала вона йому. Не повернулася додому i мати. Пiшли вони вдвох степами i долинами, вийшли на широкий простiр i стали двома високими могилами.
Таку легенду, шановнi батьки, створила народна мудрiсть. І не даремно.
Синiвська вдячнiсть... Скiльки гiрких дум i скорботних хвилин переживають материнське i батькiвське серця, почуваючи, що син або дочка байдужi, безсердечнi, що вони забули про все добре, зроблене для них матір’ю i батьком. I немає бiльшої радостi для людини, яка почуває наближення присмерку свого життя, нiж радiсть, джерело якої - любов i вдячнiсть дiтей…
Про необхiднiсть виховання в дiтей з малих рокiв почуття доброти переконливо писав у своїх творах В.О.Сухомлинський. У статтi "Народження добра” він пiдкреслював, що дитинство для дитини є природною школою сердечностi. Це одне з найскладнiших i найтонших виховних завдань сiм’ї і школи. Ми покликанi облагородити серце маленького громадянина, одухотворити його поривання i бажання вищою людською красою - чуйнiстю, спiвчутливiстю. З перших днiв свiдомого життя людини треба пам’ятати, що вона стане не тiлькi творцем матерiальних і духовних цiнностей, а й сином старих батькiв, чоловiком, батьком.
Помиляються тi батьки, які думають, що доброта i чуйнiсть - природженi почуття. Нi, це не так. Дитину потрiбно вчити робити добро.

Часто ми буваємо свiдками незрозумiлого факту: в хорошiй працьовитiй сiм’ї, де батьки душi не чують у дiтях, годують, одягають, пестять, дiти iнодi виростають байдужими, безсердечними. На перший погляд це здається парадоксальним. Але ніякого парадоксу тут немає: так буває тому, що дитина знає лише радощi споживання, які не можуть самi собою розвинути почуття доброти і чуйностi. Вони виникають тiльки тодi, коли ми формуємо моральний досвiд. Тобто вправляємо дiтей у добрих вчинках, прилучаємо їх до вищої людської радостi — радостi творення добра для iнших людей. Тiльки це, воiстину безкорисливе i тому справдi людське переживання, є силою, що облагороджує юне серце.


Для нас, педагогiв, велика радiсть бачити, як у дiтей розвивається усвiдомлення того, що втомленi мати i батько потребують вiдпочинку. А тиша, спокiй, чистота i краса в хатi — це те, що дає потрiбний вiдпочинок i радiсть. Дiти не тiльки розумом, а й серцем вiдчувають, що їх погана поведiнка, немiцнi знання завдають болю матерi i батьковi. «Менi треба вчитися добре, — каже Галинка, — бо у матерi хворе серце». Дитинi хочеться, щоб мати була спокiйна. Вона знає, що своєю працею допоможе зберегти серце матерi. Прагнення маленьких дiтей добре вчитися нерiдко виходить з бажання принести матерi i батьковi радiсть. А воно пробуджується лише тодi, коли дитина уже ранiше на чомусь iншому зазнала радощiв творення добра для батькiв.
«На жаль, часто дорослi дуже довго вважають своїх дiтей беззахисними крихiтками, не здатними про когось потурбуватись» — пише
О.Я.Савченко i наводить такий приклад:
«Ідуть вулицею бабуся з внучкою. Раптом дощ. Бабуся знiмає з себе кофту, хустину, вкриваючи Оленку-другокласницю. А вона все це сприймає як належне. Забiгли у під’їзд. Онука сухенька, а в бабусi поприлипало до ніг мокрее плаття.

- Ой, бабусю, яка ти смішна! — вигукує дiвчинка.


От i вся реакцiя на бабусину турботу».
У В.Осєєвої є на цю тему оповiдання «Три сини».
Двi жiнки брали воду з колодязя. Пiдiйшла до них третя. А дiдусь на камiнь вiдпочити сiв. Ось i каже одна жiнка другiй:

— Мiй син спритний та сильний, нiхто його не переборе.

— А мiй спiває, як соловейко. Нi в кого такого голосу нема, каже друга.

А третя мовчить.

— Що ж ти про свого сина не кажеш? - питають її сусiдки.

— Що ж сказати? — каже жiнка. Нiчого в ньому особливого немає.


Ось набрали жiнки повнi вiдра води i пiшли. А дiдусь за ними. Йдуть жiнки, зупиняються. Болять руки, виплiскується вода, ломить спину.

Раптом назустрiч три хлопчики вибiгають. Один через голову перекидається, колесом ходить. Милуються ним жiнки.

Другий пiсню спiває, соловейком заливається — заслухались ним жiнки.

А третiй пiдбiг до матерi, взяв у неї вiдра важкi i потяг їх. Запитують жiнки в дідуся:

- Ну що, якi в нас сини?

- А де вони? — вiдповiдає дiд. — Я тiльки одного сина бачу!».


Хочеться зауважити, що коли ми оцiнюємо вчинки дорослих, то обов’язково хочемо зрозумiти: навiщо, чому, чим керувалася людина?
Так само, сприймаючи навiть i добрi вчинки своїх дітей, варто час вiд часу спробувати проаналізувати їх мотиви, тому що iнодi можна помилитись, оцiнюючи їх вчинок тiльки за зовнiшнiми проявами.
Дочка моєї знайомої щоденно купувала молоко і хлiб старенькій бабусі, що жила поруч. Батьки тішилися і хвалили дитину, а дівчинка із задоволенням усе смприймала. А через деякий час Іринка купила собі нову іграшку.

- Звідки вона в тебе? – запитали батьки.

- А мені бабуся щодня платила за те, що я їй купляла продукти, - спокійно і задоволено відповіла дочка.

- І тобі не соромно? – розгублено запитала мати.

- А чому мені має бути соромно, хіба я даремно трудилась?
Яка ж цiна такої доброти?
Особливу увагу радимо звертати на розвиток у дiтей любовi до природи. Робота на присадибнiй ділянці, у саду, вирощування кiмнатних рослин, догляд за тваринами стимулюють становлення почуття любовi до всього, що потребує людської допомоги i захисту. Людина, у якої не сформованi добрi почуття до природи, не буває, як правило, доброю до людей.
Пам’ятайте, шановнi батьки, що виховання чуйностi i доброти здiйснюється перш за все в батькiвському домi. Тепла, дружня атмосфера в сiм’ї, уважне й турботливе ставлення її членiв один до одного i до людей взагалi, цiлеспрямованiсть впливу батькiв сприяють формуванню людини, яка готова робити добрi справи i цiнувати добро, зроблене для неї.
І ще. Якi б моральнi якостi ви не хотiли виховати у дiтей, всi вони мають у своїй основi прекрасну людську властивiсть - вiдчуття того, переживає iнший не тільки в хвилини радостi, а й у хвилини смутку, болю, самотності… Саме в цьому джерела доброти.

Батьківські збори №6. Взаємовідносини між батьками в сім’ї і їх вплив на формування особистості дітей молодшого шкільного віку
Збори-рольова гра
1.Підготовка рольової гри.

2. Проведення гри.

3. Пiдсумкова бесiда.
Основнi етапи пiдготовки і проведення рольової гри:
1. Оголошення теми та мети заняття. Ознайомлення з сюжетом гри, настанова вчителя, актуалiзацiя знань батькiв.
2. Розподiл ролей (на кожен сюжет необхiдно визначити одну групу батькiв).
3. Власне гра (розiгрування сюжету, спостереження за мiмiкою та реакцiєю учасникiв).
4. Колективний аналiз гри (проаналiзувати обранi варiанти дiй, визначити їх доцiльнiсть: зробити висновки про можливi впливи кожного варiанту дiй на подальшi вчинки).
5. Пiдведення пiдсумкiв (визначити позитивнi та негативнi моменти гри).
Можливi сюжети рольових iгор:
— Батьки та двоє дiтей планують, як провести разом вихiдний день. Батько пропонує подивитися футбол, мати — пiти в театр, а дiти мрiють про зоопарк. Крiм того, після обiду до них у гостi приїжджає бабуся.
— Батько прийшов додому п‘яний. На зауваження матерi вилаявся у присутностi дiтей і сказав, що в день заробiтної плати має на це право.

— Подружжя йде до свого будинку, перед яким діти грають у м ‘яча. Раптом м ‘яч влучає в жiнку.

— Мати доручила дочцi помити посуд і прибрати на кухнi. Ввечерi, прийшовши додому, побачила, що цю роботу виконує батько. На запитання, чому не зробила цього дочка, батько вiдповiв, що дозволив їй піти з подругою в кіно.
Пiдсумкова бесiда:
а) стосунки мiж батьками — основа сiмейних взаємовiдносин i їх роль у формуваннi особистості;

б) виховний потенцiал стилiв стосункiв мiж батьками (авторитарний, демократичний, конфлiктний);

в) основнi напрямки удосконалення родинних стосункiв.

Проаналiзуйте, який стиль взаємовiдносин склався мiж вами i чоловiком (дружиною) у вашiй сiм’ї, його вплив на виховання дитини.



Батьківські збори №5. Людську гідність формуйте з дитинства
1. Що таке гідність?

2. Засоби формування гідності дитини в умовах сім’ї.

3. Позиція дорослих у формуванні людської гідності дитини.
Кожна людина часто попадає в ситуацію, коли необхiдно зробити моральний вибiр: піти на компромiс чи проявити принциповiсть, мовчки стерпiти образу або рiшуче встати на захист своєї честi, взяти важку ношу на себе чи перекласти її на плечi товариша. Про людину, яка в даній ситуації прийме правильне рiшення з точки зору громадянської моралi, кажуть, що це людина з високим почуттям людської гідності.
Що таке людська гiднiсть? Це нiжне, легкораниме почуття, яке надiлене величезною животворною силою i, будучи важливим внутрiшнiм стимулом духовного i морального розвитку особистостi, спрямовує i регулює поведінку.
З гiднiстю людина не народжується. Її потрiбно розвивати з дитинства, стверджувати i захищати. Формування почуття власної гiдностi вiдбувається у процесi самопiзнання i оцiнної дiяльностi дитини, в її спiлкуваннi з iншими людьми, а також у результатi виховання i самовиховання. Поступово пiзнаючи себе, школяр виявляє сильнi i слабкi сторони своєї особистостi, порiвнює власнi уявлення про себе з оцiнними судженнями оточуючих. На цiй основi складається його самооцiнка, яка визначає характер прояву почуття гiдностi.
Якщо самооцiнка адекватна, тобто спiвпадає з тим, якою дитина є насправдi. почуття власної гiдностi виражається в таких якостях особистостi як самокритичнiсть i чесність, поряднiсть i справедливiсть.
Якщо самооцiнка малюка завищена, то почуття власної гiдностi часто переростає в пихатiсть, зарозумiлiсть. Занижена самооцiнка породжує зневiру у свої сили i можливостi, схильнiсть до пристосування i в кiнцевому рахунку може призвести до втрати людської гiдностi.
Деформацiя ставлення до себе, до своєї гiдностi в багатьох випадках зумовлюється помилками сiмейного виховання. Це трапляється тодi, коли дитину надмiрно захвалюють, створюють iлюзiю неперевершеностi, або, навпаки, постiйно докоряють, сварять, пiдкреслюючи її недолiки.
Щоб виховати у малюка адекватне усвiдомлення власної гідності, батькам потрiбно послiдовно i тактовно сприяти формуванню обєктивної самооцiнки, розвивати з молодшого шкiльного вiку потребу в самовихованнi. Учень пiд керiвництвом батькiв повинен твердо засвоїти незаперечну iстину: людина, яка цiнує власну гiднiсть, не дозволить собi принизити гiднiсть iншого i незмiнно керуватиметься нею у взаємовiдносинах з людьми.

Нерiдко трапляються сiм’ї, де принижують дитину, нехтують її iнтересами i переживаннями, вживають у спiлкуваннi образливi слова. Батькам необхiдно пам’ятати, що вони мають справу з безмежно довiрливим i вразливим дитячим серцем, яке дуже боляче реагує на всi несправедливостi дорослих, i тiльки надзвичайна обережнiсть та обдуманiсть виховних дiй сприятиме усвiдомленню дiтьми цiнностi своєї особистостi.



Батьківські збори №4. Статеве виховання молодших школярів
Збори-лекція
Ще до недавнього часу питання статевого виховання не стояло так гостро, як тепер. На це є свої причини: по-перше, акселерацiя, що прискорила статеве дозрiвання; по-друге, великий потiк рiзноманiтної позитивної i негативної, інформації; по-третє, природна дитяча допитливiсть. Уже у 3-4-рiчному вiцi дитина ставить перед батьками питання, пов’язані зi статевою проблемою, наприклад: "Де беруться дiти?”, "Чому дiти не народжуються до одруження?’’, "Для чого потрiбний тато?” тощо. Отже, хочете ви цього чи нi, а статеве виховання починається рано. І першими вихователями є батьки. Саме до вас звертається дитина з першими питаннями про чоловiчу i жiночу стать, i ви повинні дати правдиву, i тiльки правдиву, вiдповідь на доступному її розумінню рiвні. Квалiфiкованим порадником у цьому стане стаття Бенджамiна Спока "Правда про життя”.
Авторитетнi сексологiчнi дослiдження переконують, що тi, хто в ранньому дитинствi засвоїв ставлення до статi як до чогось соромітницького i не мав можливостi ознайомитись з будовою людського тiла, мають бiльше труднощiв у дорослому сексуальному життi. А це говорить про необхiднiсть продуманого i делікатного ставлення дорослих до всiх появiв, що пов’язанi зi статевою цiкавiстю.
Часто батьки допускають помилку, думаючи, що статеве виховання це вiдповiдь дитинi на запитання "Де беруться дiти?” або якась одноразова лекцiя в школi. Поняття статевого виховання значно ширше. Воно включає в себе питання формування у дiтей з раннього віку iдеалу хлопчика i дiвчинки, чоловiка i жiнки, уявлення про норми i правила їх поведiнки, вміння будувати взаємини з представниками iншої статi на основi почуттiв iнших людей, поваги до них.
Статеве виховання дитини в сiм’ї починається iз спостережень за ставленням батькiв одне до одного, до дiтей. І якщо батько хлопчика грубо поводиться з матiр’ю, то нiякi лекцiї не доведуть дитинi, що шлюб — це союз взаємної любовi i поваги. Досвiд говорить йому про iнше. Коли дитина дiзнається про фiзiологiчну сторону шлюбу, вона зв’яже це з картиною грубих стосункiв, добре їй знайомою. Або уявiть собi дiвчинку, яка росте з почуттям своєї непотрiбностi, тому що батьки віддають перевагу її братовi. Вона завжди недолюблюватиме чоловiкiв, бо вважатиме, що вони одержують у життi все краще, а жiнки завжди є жертвами. Тiльки взаємини мiж батьками, побудованi на коханнi та повазi, пiклуваннi та увазi, є прикладом для наслiдування, в результатi чого в сина чи доньки розвиваються кращi риси.
Молодшi школярi — це дiти 6—10 рокiв. Саме в цьому вiцi, у зв’язку з появою нових обов’язкiв перед колективом, суспiльством вiдбувається перебудова системи мiжособистiсних стосункiв. Їх змiст та форма значною мiрою залежать вiд ранiше сформованої готовності до спiвробiтництва хлопчикiв i дiвчаток, власного досвiду спiлкування з ровесниками i дорослими своєї та протилежної статi.
Уже в цьому вiці з’являються сексуальнi інтереси, якi учнi старанно приховують, переживаючи сором, страх. Негативне, хворобливе переживання проявiв статевого дозрiвання є наслiдком неправильного статевого виховання. Коли дiти не задовольняють своїх iнтересiв щодо статевих проблем, стосункiв мiж дiвчатами i хлопцями, жiнками i чоловiками, вiдчувають труднощi у спiлкуваннi з особами своєї i протилежної статі, вони вдаються до мастурбацiї, сексуальних iгор. Частіше це буває серед хлопчикiв, бо їх сексуальна активнiсть вища ніж у дівчаток. У них спостерiгаються умовно сексуальнi прояви: смоктання пальців, кусання губ i нігтів, ковиряння в носi, виривання волосся, постiйне тримання рук у кишенях, що сигналiзують про необхідність втручання в процес статевого виховання.
У зв’язку з неправильним статевим вихованням дiвчатка початкових класiв нерідко бувають настороженi у ставленні до хлопчикiв, уникають стосункiв з ними; хлопчикам же характерна переоцiнка себе і почуття власної переваги над дівчатками. Суттєвим недоліком у вихованнi школярiв обох статей є невмiння органiзувати спiльну діяльність, знайти правильнi шляхи побудови взаємин, що може ускладнити їх стосунки.
Запобiгання конфліктам мiж учнями і ученицями - це не тільки питання дисципліни, а й статевого виховання. Адже якщо дiвчатка б’ються з хлопчиками, то останнім важко по-лицарськи ставитись до представниць "слабкої статi”. Як же тодi виховувати "лицаря”, коли немає "принцеси” - нiжної i слабкої, i, навпаки, як виховувати у дiвчаток риси жiночостi, якщо поряд немає благородного лицаря?
Пам’ятайте, що статеве виховання i статева освiта, виховання мужностi i жiночостi, культури взаємин хлопчикiв i дiвчаток — це перш за все, пiдготовка до щасливого сiмейного життя. Тому весь устрiй сiмейного i шкiльного життя має передбачати особливi вiдмiнностi мiж хлопчиками i дівчатами.
Статева освiта не повинна обмежуватись пiдготовкою дiвчаток i хлопчиків лише до фiзiологiчних проявiв статевого розвитку. Вченi Німеччини вважають, що дiти молодшого шкiльного вiку мають знати про чоловічi сiм’янi клiтини, жiночу яйцеклітину, заплiднення, вагiтнiсть, живлення плода, пологи та iн. Енциклопедiя сексуального життя для дiтей 7—9 рокiв, написана французькими медиками, допоможе вам делiкатно i вмiло дати вiдповiдь на «важкі» дитячi питання.
Серед питань, якi складають змiст статевого виховання молодших школярiв, важливе мiсце займає питання розподiлу обов’язкiв у сім’ї, їх взаємодоповнення з урахуванням iндивiдуальних, вiкових i статевих особливостей, бажань i нахилiв членiв сiм’ї, тому що саме це так чи iнакше впливає на формування рис, притаманних жiнкам чи чоловiкам. Тому радимо виховувати у своїй сiм’ї хлопчикiв як помiчникiв: доручати їм мити пiдлогу, чистити картоплю, прибирати в квартирi, поливати квiти тощо. Особливе значення має закупiвля продуктiв. Хибною є точка зору тих батькiв, котрi вважають, що в магазин мають ходити тiльки жiнки. Виховуючи хлопчикiв, прищеплюйте їм не лише суто чоловiчi умiння та навички, а й переконуйте, що допомога жiнцi в домашнiй повсякденнiй роботi аж нiяк не принижує їх чоловiчу гiднiсть. Привчайте поступитися мiсцем дiвчинцi, пропустити вперед у дверях, допомогти пiднести важку сумку. Переконуйте хлопчикiв, що дiвчинка фiзично слабша, морально чутливiша, вона майбутня мати i тому потребує бережливого, чуйного ставлення. Хлопчик повинен засвоїти, що справжнiй мужчина той, у кого є почуття вiдповiдальностi. Вiн нiколи не зловживає перевагою в силi.
Дiвчатка також мають мити посуд, чистити килими, прибирати в кiмнатах, ходити в магазин. Якщо дiвчинка з власного бажання бере в руки молоток, а не тiльки займається "жiночими” справами, то заважати цьому також не варто. І все ж таки передусiм варто привчати дiвчинку доглядати за старенькою бабусею,молодшим братиком чи домашнiми тваринами. Почуття гордостi, гідностi, жiночостi може бути виховане тiльки шляхом залучення до дiяльностi, спрямованої на пiклування про iнших, в тому числi i про представникiв чоловiчої статi, умiння спiвчувати, допомагати i словом, i дiлом. На випадок, коли вiдсутня чи хворiє мати, донька повинна знати, що саме необхiдно придбати з харчових продуктiв, i доручити це зробити комусь iз членiв сім’ї— мужчинi.
Ефективнiсть статевого виховання в умовах сім’ї значною мiрою залежить вiд правильного вибору i використання методiв виховання, зокрема таких як бесiда, розповiдь на етичну тему, пояснення, створення педагогiчних ситуацiй, сюжетно-рольова гра, перегляд i обговорення кiнофiльму, читання художньої лiтератури тощо.
На закiнчення розмови, шановнi батьки, просимо запам’ятати деякi педагогiчнi поради.
1. Допомагайте дитині виражати свої, пов’язані зі статтю, інтереси та емоції. «Дитяча» мова смішна і неточна, «вулична» - точна, але непристойна. Медична термінологія емоційно нейтральна. Вона допомагає обговорювати і поліпшувати свої відносини з близькою людиною, а при необхідності – з психологом або лікарем.
2. Суб’єктивні труднощі дорослих часто такі великі, що батьки готові перекласти статеве виховання на учителів, учителі – на батьків, а ті та інші разом – на засоби масової інформації і лікарів. Краще, якщо всі узгоджено будуть виконувати свої завдання. Часто можна почути застереження, що статеве виховання, і особливо освіта, сприяють розпусті. Але всім відомо, що розпусті сприяють незнання.
3. Статеве виховання – це короткочасна кампанія, не педагогічна атака, а планомірна і систематична робота. В ній не доводиться розраховувати на раптовий або швидкий ефект, на стандартні методи – вона спрямована у майбутнє і вимагає від дорослих терпіння, ініціативи і творчості, що збагачує не тільки розвиток дитини, а й особистість вихователя.
І, нарештi, статеве виховання має не тiльки моральне i медичне, але й величезне соцiальне i демографiчне, а, вiдповiдно, i державне значення. Посильна, грамотна i зацiкавлена участь в ньому справа всіх, хто готує пiдростаюче поколiння до життя.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка