Орієнтовний навчально-тематичний план позакласного педагогічного всеобучу батьків І клас



Сторінка4/16
Дата конвертації08.03.2016
Розмір3.27 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

Батьківські збори №3. Трудове виховання дітей у сім’ї
Семінар по вивченню, узагальненню і розповсюдженню кращого досвіду виховання
1. Вступне слово вчителя.

2. Обговорення педагогічних ситуацiй.

3. Підсумкова бесiда.

4. Вручення батькам пам’яток.
Класна кiмната оформлена різноманiтними виставками дитячих та родинних робiт, що розкривають iнтереси i вподобання сiмей, котрi будуть дiлитися досвiдом трудового виховання дiтей.
На даних зборах виступають батьки-активiсти, якi шляхом рiзноманiтних методiв вивчали стан справ з трудового виховання дiтей в рядi сiмей, потiм окремi батьки дiляться досвiдом виховання любовi до працi. Вступ i висновки робить учитель.
Вiн акцентує увагу на тому, що сiм’я — це своєрiдне джерельце великої народної педагогiки з своїми традицiями, надбаннями i тiльки їй притаманними формами, методами і засобами виховання.
Потiм вчитель представляє тi сiм’ї, чий досвiд став предметом вивчення у пiдготовцi до семiнару, i надає слово комусь з їх членiв (татовi, мамi, дiдусевi, бабусi, брату, сетричцi).
Обговорення педагогiчних ситуацiй.
З роботи я повертаюсь по вулиці С.Бендери і нерідко бачу: біля одного будинку дід з внуком старанно прибирають. Хлопчику не більше восьми років. Він мете, згрібає сніг, вміло орудуючи невеличкою лопатою. Влітку вони теж дружно працюють. Інколи дідусь трохи допомагає внуку або показує, як треба робити.
Другокласниця Наталка залишилася сама з молодшою сестричкою. Вже підійшла обідня пора, а мати не повертається. Маля починає плакати. Наталка вирішила сама нагодувати її обідом, хоча раніше вона ніколи цього не робила. Пригадуючи, як робила це мама, вона підігріла обід, посадила сестричку на стілець, поставила на стіл тарілку з супом і нагодувала Галинку.
Наталка знала, що мама завжди після обіду миє посуд, і вирішила зробити так само. Нехай мама радіє, дивлячись на те, яка у неї хороша помічниця. Вона підігріла воду, налила її в миску, взяла мийку. Намагалася все зробити як мама. Рукави тільки не здогадалася закотити і, звичайно, намочила їх. Аж тут увійшла мама. Стомлена, роздратована, не розібравшись, у чому справа, вона сердито закричала: «Я так і знала! Треба було мені трохи затриматись, як усе пішло перевертом! Що ти зробила з платтям? Ти думаєш, що я тобі кожен день купуватиму нове? Ти помиляєшся. Не умієш – не берись не за свою справу!»
1. Чому Наталка не змогла успiшно справитись з миттям посуду?

2. Як слiд було повестись матерi в цiй ситуацiї?

3. Як розв’язуються такi проблеми у вашiй сім’ї?

4. Яке ставлення до працi по самообслуговуванню у вашiй сім’ї?


Пiдсумкова бесіда:
а) трудове виховання - основа всебiчного розвитку;

б) як виховати працелюбність;

в) праця молодших школярiв у сiм’ї;

г) недолiки i прорахунки батькiв у трудовому вихованнi дiтей i шляхи їх подолання;



д) значення особистого прикладу батькiв у трудовому вихованнi учнiв.
Вручення батькам пам’ятки з трудового виховання дiтей.
1. Кожного дня привчайте своїх дочок та синів до праці. Підберіть їм посильні трудові доручення і терпляче домагайтесь їх виконання.
2. Радійте успіхам дитини, заохочуйте її трудові починання. Нехай не дратують вас невдачі. Навчіть малюка, як треба робити правильно.
3. Ніколи не карайте дітей працею.
4. Виховуйте у них працелюбність і повагу до праці інших особистим прикладом, намагайтесь, щоб у вас не розходились слова і справи.
5. Обов’язково розповідайте дітям про свою виробничу і громадську діяльність, про працю ваших товаришів, яких вони знають.
6. Не залишайте поза увагою розповідь сина чи доньки про шкільні справи. Вислуховуйте їх до кінця.
7. Сприяйте участі дитини у трудових справах, які проводяться у класі, школі.
8. Намагайтесь самі надавати класу і школі посильну допомогу. Вона матиме позитивний вплив на дитину.
9. Пам’ятайте, учитель – ваш союзник у трудовому вихованні дитини. Радьтеся з ним, підтримуйте його авторитет.


Батьківські збори №2. Допомога може бути різною
Збори-лекцiя
1. Створення сприятливих умов для навчання

2. Черговiсть виконання домашнiх завдань.

3. Формування у молодших школярів навичок самоконтролю

4. Роль батькiв в організації навчальної діяльності дітей вдома
Важливою умовою успiшного виконання домашнiх завдань є визначений сталий час для цiєї роботи: дитина швидше входить в роботу, легше засвоює навчальний матерiал. Тому доцiльно починати виконувати їх в один i той самий час. Виникає питання: коли? Фiзiологи стверджують, що в другiй половинi дня, приблизно з 16.00, знову пiдвищується працездатність дитини. Тому учнi, котрi навчаються в першу змiну, можуть починати виконання домашніх завдань саме в цей час, але за умови, щоб мiж уроками в школi i навчальною роботою вдома була не менш як 2,5-3-годинна перерва, тобто дiти достатньо вiдпочили.
Вiдомий педагог В.О.Сухомлинський з цього приводу писав, що зовсiм недопустимо, щоб зразу пiсля шкiльних урокiв учні на кілька годин сiдав за книжки й зошити. Це непосильна праця, яка, зрештою, пiдриває фiзичнi й розумовi сили, породжує байдужiсть до знань.
Перед початком роботи важливо провiтрити примiщення, в якому працюватиме школяр. Ми вже говорили про те, що учень повинен мати постiйне, добре освiтлене робоче мiсце, найкраще окремий столик і поличку для книжок.
Обладнуючи куточок для занять, варто потурбуватися, щоб вiн був зручним. Для цього, насамперед, слід пiдiбрати меблi, якi відповiдали б росту дитини. Свiтло на стiл повинно падати злiва.
До початку роботи учень має вiдiбрати всi необхiдні навчальні прилади, книжки та зошити, правильно розташувати їх на столi: забрати іграшки, вироби з пластилiну тощо, вимкнути радiо i телевізор.
Привчiть дитину вчасно, без нагадувань сiдати до роботи, щоб зробити все правильно, швидко, не затягувати час, який вiдводиться на виконання домашнiх завдань. Навчіть її користуватися будильником. Покажiть, як за годинником робити перерви у пiдготовцi до занять i знову сiдати за роботу. Так поступово дитина звикне виконувати домашнi завдання за певний час.
Виникає питання: з якого предмету слiд починати пiдготовку? Вiдповісти на нього нелегко насамперед тому, що немає i не може бути єдиного порядку приготування урокiв, рацiонального для всіх учнiв. Однi педагоги рекомендують починати з важких предметiв, коли ще свiжi сили; iншi — з легких: коли починати з важких, на якi йде багато часу й енергiї, то на iншi не вистачить часу; ще інші рекомендують чергувати важкi предмети з легшими — це рiвномiрно розподілить сили учня протягом всього часу виконання завдання. Щоб рекомендувати певний спосіб чергування при вивченні предметів, важливо не тільки знати навчальний матеріал і роботу над ним учня, але й вивчити його індивідуальні особливості.
В початкових класах, як правило, рекомендуємо дітям починати підготовку до занять з письмових завдань, а потім переходити до усних. Справа в тому, що діти цього віку не звикли до значних навчальних навантажень і порівняно швидко втомлюються. Тому і починати треба з найважчих завдань, а для них, як правило, такими є письмові уроки.
В практиці зустрічаються випадки, коли учень, звикнувши до роботи спочатку виконує письмові вправи, а потім – усні завдання і вчить це правило, на яке виконував вправу. Цього робити не слід. Спочатку треба вивчити правило, а потім виконувати вправу.
При підготовці до уроку читання особливу увагу слід звернути на переказ вивченого, адже такий вид роботи сприяє збагаченню словникового запасу молодших школярів, розвиває зв’язне мовлення. Нерідко дітям здається, що вони добре розібралися в матеріалі на уроці, вдома після першого читання ніби все зрозуміло, все відомо, а розказати учень не може. Доцільно в такому випадку спрямувати його на виділення трьох головних думок: що було на початку оповідання, що потім, чим закінчується. Важливо привчати дитину давати відповіді на запитання, подані в кінці тексту. Поцікавтеся, як оцінює учень вчинки дійових осіб. У зв’язку з цим доречними будуть такі запитання: «Чому ти так думаєш?», «Як би ти вчинив у даному випадку?», «Що вразило тебе у поведінці хлопчика?» та ін..
Великі можливості засвоєння раціональних прийомів роботи відкриваються перед учнями під час розв’язування задач. Розв’язати задачу – означає відповісти на поставлене в ній запитання. Саме так розуміють цю вимогу діти. Тому, нерідко, як тільки вчитель прочитає задачу, вони відразу дають відповідь на її запитання. Учні часто не усвідомлюють, що розв’язати задачу – означає розповісти, які дії треба виконати над даними в ній числами, щоб у результаті одержати шукане число, а записати розв’язання задачі – показати за допомогою цифр і знаків, що треба зробити, щоб знайти це число і відповісти на запитання задачі. Щоб привчити дітей працювати в певній послідовності, радимо скористатися такою пам’яткою:
Як розв’язувати задачу
1. Уважно прочитай задачу.

2. Подумай, що означає кожне число, який зв'язок між ними.

3. Повтори запитання подумки. Чи можна задачу розв’язати однією дією?

4. Коли зв'язок між числами не вдалося встановити, запиши задачу коротко.

5. Склади план розв’язання.

6. Склади і розв’яжи рівняння або розв’яжи задачу окремими діями.

7. Дай повну відповідь на запитання.

8. Відповідь перевір найзручнішим способом.


Вiдомий педагог К.Д.Ушинський твердив, що в дитини, яка тривалий час зайнята приготуванням уроків, послабляється пам‘ять, увага. Знижується працездатність, що в кінцевому рахунку негативно впливає на якість виконання домашніх завдань і успішність в цілому. Щоб молодші школярі менше стомлювались, безперервна тривалість розумової праці має становити 30-35 хв., після чого обов’язкова 10-хвилинна перерва, а, за науково обґрунтованими нормами, максимально допустима тривалість виконання домашніх завдань становить для учнів 2 класу – 1-1,5 год., 3-4 класи – 1,5-2 год..
Якість самостійної роботи в значній мірі залежить від уміння перевірити виконане. Тому радимо батькам дотримуватися такого підходу: не перевіряти домашнє завдання до тих пір, поки учень сам не зробить цього. Крім того, пам’ятайте, що функція батьків у даному процесі – контролююча. Тому нічого не слід робити за дитину: розв’язувати приклади, писати твір, малювати. Основна мета допомоги полягає в тому, щоб, образно кажучи, навчити дитину ходити, тобто навчити вчитися. Слід організувати учня, допомогти спланувати роботу. Подбайте, щоб школяр вчасно сів за уроки, прийняв зручну позу. Важливо систематично стежити за записами домашніх завдань у щоденнику. Після цього можна перевірити сам факт виконання завдання і його правильність.
Більшість з вас не має можливості бути присутнім тоді, коли учень готує уроки. Тому перш ніж перевірити, чи правильно виконана робота, запитайте, з чого дитина розпочинала її, що було зроблено потім, як можна перевірити. Повторюючи ці прості запитання з дня в день, можна привчити школяра до організованості, виробити звичку планувати роботу і перевіряти зроблене.
Дорослим не слід поспішати показувати, в якому місці допущена помилка. Доречно запропонувати дитині самостійно знайти її: «Ти допустив п’ять помилок. Знайди їх і виправ», «Помилка у третьому рядку», «В роботі одна помилка. Знайшов? Молодець!»
Часто батьки змушують дитину переписувати завдання, зроблене з помилками: «По сто разів переписує, а все неграмотно». Такий підхід неправильний. Він не дасть бажаного результату. І це природно, адже нагромаджується втома і виконати завдання малюку стає все важче. Дбаючи про майбутнє, не потрібно перевантажувати дитину додатковою роботою. Краще задовольнитися виправленням помилок та висловити сподівання, що наступного разу вона буде уважнішою.
Ефективному виконанню домашніх завдань допомагає і емоційно сприятлива атмосфера спілкування в сім’ї. не слід створювати «хронічний дефіцит похвал» лише тому, що дитина одержує «9» замість очікуваної «10»; важливо помічати навіть найменший успіх: «Сьогодні ти допустив у диктанті чотири помилки, а минулого разу – шість. Молодець!», «Ти почав писати значно краще». Саме такий підхід породжує почуття впевненості у своїх силах, почуття власної гідності.
І ось домашні завдання виконано. Скажіть дитині, як оцінюєте її роботу сьогодні, похваліть за старання, підтримайте. Залишається лише правильно скласти все в портфель. Але це теж для дитини ціла наука, адже, по-перше, в ньому немає бути нічого зайвого, по-друге, жодна річ, необхідна для завтрашніх занять, не повинна залишитися вдома. А тому спочатку все, що потрібно взяти в школу, дитина складає на столі, перевіряє за розкладом, а потім вже складає у шкільний ранець. Така робота сприяє вихованню в учнів акуратності, зібраності.
І останнє. В сім’ях, де ставляться до дитячої праці з повагою, дорослі не дозволяють собі відволікати дитину якимись другорядними запитаннями, зауваженнями (навіть справедливими), терміновим проханням, тобто відірвати її від роботи хоч би на хвилину. Навпаки, в таких сім’ях підбадьорюють і підтримують дитину, привчають її працювати зосереджено. Допоможіть своєму школяреві вчитися успішно!
Батьківські збори №1. Зміст і організація навчально-виховного процесу у 2 класі
2 клас
1. Перелiк навчальних предметів, якi вивчаються у 2 класі та характеристика. 2. Основнi вимоги до знань, умінь та навичок учнiв.

3. Ознайомлення з планом виховної роботи

4. Організаційні питання
Основнi вимоги до знан, умінь та навичок учнів з конкретного навчального предмету розкривають згiдно з дiючою програмою. У 2 класi учнi мають навчитися свiдомо i виразно читати цiлими словами у темпi 40 - 60 слiв за хвилину (допускається поскладове читання важких слів); дiлити текст на логiчно закiнченi частини (абзаци); знаходити (з допомогою вчителя) вiдоме i невiдоме, головне i другорядне, основну думку; вiдповiдати на запитання. Темп читання мовчки - 45-70 слів за хвилину. Об'єм тексту для аудіювання 120-160 слів і звучатимемо він 1,5-2 хвилини. Діалог має складатися з 3-4 реплік без етикетної репліки, усний переказ - 50-55 слів, а усний твір - 45-50 слів. Об'єм тексту для списування - 30-40 слів, а диктанту - 30-40 слів. Твір - 2 речення, а письмовий переказ - 40-50 слів. Темп письма на кінець року - до 20 знаків за хвилину. Обсяг домашнього завдання - 45 хвилин.
Другокласники повиннi знати назви дитячих книжок, про кого (про що) в них йдеться; розрiзняти основнi елементи книжок; дотримуватися санiтарно-гiгiєнiчних вимог до читання.
Вони вчаться калiграфiчно правильно списувати текст з дошки та з пiдручника; вживати велику букву в іменах, прiзвищах людей та кличках тварин; визначати наголос у дво- трискладових словах; послiдовно називати у мовленому словi звуки, давати їм характеристику, позначати вiдповiдними буквами.
На кiнець навчального року учнi другого класу повиннi вмiти читати, записувати i порiвнювати числа вiд 0 до 100; виконувати дiї додавання i вiднiмання в межах 100 (усно i письмово); знати таблицю додавання i вiдповiднi випадки вiднiмання, таблицi множення чисел 2, 3; розв’язувати найпростiшi задачi на 1-2 дiiї першого ступеня (зокрема на збiльшення або зменшення числа на кiлька одиниць).
Виконуючи завдання, дитина повинна самостiйно дiбрати необхiдне навчальне приладдя, правильно розмiстити його на робочому мiсцi, пiдтримувати порядок пiд час заняття, найти потрiбний матерiал за змiстом пiдручника, дотримуватись (пiд керiвництвом вчителя) певної послiдовностi виконання завдання, перевiрити результати своєї працi, користуючись алгоритмом, словником, зiставляючи зi зразком.

Батьківські збори №9. Як організувати літній відпочинок дітей
Спільні збори батьків і учнів в кінці навчального року
1. Вручення батькам папок-подарунків.

2. Виступ класовода.

3. Звіт батьківського комітету про роботу за рік.
У зв’язку з тим, що знання шестирiчних першокласпикiв не оцінюються балами i вручити батькам традицiйнi табелi з оцiнками за рік учитель немає можливостi (а вони хочуть знати, якi успiхи дитини в школi), радимо, використовуючи рекомендацiї Ш.О.Амонашвiлi, пiдготувати для кожної сiм’ї папку-подарунок (портфоліо). Головна мета пiдготовки таких папок полягає в тому, щоб проiлюструвати батькам, чого навчились учнi, дати кориснi поради щодо органiзацiї навчання i виховання дiтей в умовах сім’ї.
Титульну сторiнку такої папки кожен першокласник барвисто оформляє i пiдписує: «Дорогим батькам від …»
У папку варто покласти: характеристику на учня, першi зошити з письма, математики, складенi дитиною казки або оповiдання, малюнки, аплікації, рiзноманiтнi коробки, записи на окремих листочках типу: "Чого я навчилась на уроках рiдної мови”. "Що я знаю з математики”. "Що я знаю про своє мiсто або село”. "Що я знаю про Украiну” тощо.
Характеристика на першокласника може бути такого змiсту:
«Іринка добра і трудолюбива дiвчинка. Товариші по класу люблять її. Вона санітарка в нашому класі. Коли з друзями щось трапляється і потрібна допомога, вона тут же любовно це робить. Іринка знає багато казок, легенд і вміє цікаво їх розповідати. Але їй необхідно позбутися звички говорити «ммм» в паузах між словами і фразами. Дівчинка читає цілими словами, розуміє прочитане. Нас тішить, що вона відвідує дитячу бібліотеку і прочитала вже п’ять книжок. Пише добре, але ми радимо їй стежити за нахилом букв. Вміє свої враження висловлювати письмово. Її казку «Про що думає квіточка, що розцвіла на підвіконнику» ми читали в класі. Іринка пам’ятає, які поради дали їй товариші. Дівчинка навчилась розв’язувати математичні приклади і задачі, гарно креслить геометричні фігури. Особливо любить вона уроки трудового навчання. Її коробки з паперу та вишивки демонструвались на шкільній виставці і дуже сподобались дітям. Іринка – учасниця шкільного фольклорного колективу «Незабутнє». Радимо їй за літо навчитися швидко читати, повправлятися у каліграфічному письмі, допомагати мамі доглядати маленьку сестричку.
Іринко, вітаємо тебе з переходом у 2-й клас. Там чекають на тебе цікаві і важливі справи.»
Кожна дитина кладе гарно оформлену папку на парту, а батькiв запрошує сiсти на своє мiсце, щоб вони побачили дарунок-сюрприз.
Учитель вітає батькiв дiтей iз закiнченням навчального року, коротко пiдводить пiдсумки роботи i, вказуючи на папки-подарунки говорить про те, що вони є своєрiдним звiтом дiтей про навчання. Ознайомившись з папками, батьки зможуть уявити, як жили дiти в школі, що робили, як розвивались, чого навчились, у чому просунулись вперед; прочитати поради класовода щодо подальшого виховання учнів.
Цей день у сiм’ї бажано зробити святковим. Всiм членам сiм”ї варто сiсти за стіл, уважно переглянути дитячі роботи, прочитати вголос характеристику: потім поговорити про те, чим потiшила їх дитина, як вона пише, читає, малює, рахує i, взагалi, якою стала вже дорослою.
Разом з тим бажано повести мову про те, чим i як допомогти дитині, щоб росла вона життєрадiсною, доброю i трудолюбивою. На цiй сiмейнiй радi нi в якому разi не можна сварити малюка за допущенi неохайності i помилки в роботах. Батьки повиннi пам’ятати, що все це дитина робила з великою любов’ю i вiдповiдальнiстю, а цими зразками вона продемонструвала тi можливості, яких досягла на даному етапi свого розвитку.
Звiт батьківського комітету про роботу за рік.
Проаналiзувати, як батьки допомагали класовi, школi, займались педагогiчною освiтою, викокували рекомендації щодо полiпшення виховання дiтей у сiм’ї. Окремим батькам можна винести подяку, вручити грамоти тощо.
Учитель дає поради, як органiзувати лiтнiй вiдпочинок дітей, i вручає дітям пам’ятки-накази «Пам’ятай, що і влітку ти учень» (в основу наказiв лягли заповiдi народно-християнської моралi).
Наказ перший. Люби свою мову, вій народ, свою Батьківщину. Де б не був ти, дізнавайся про її історичні місця, людей; навчись їхніх пісень, ігор, казок, легенд. Про що дізнаєшся, намалюй і напиши, а у вересні розкажеш друзям. Прочитай рекомендовані книги.

Наказ другий. Шануй батька свого і матір свою. Завжди пам’ятай, що вони дали тобі життя, годують і одягають тебе і дуже хочуть, щоб ти виріс доброю людиною. В усьому старайся допомогти їм, поводься так, щоб батьки тішилися і пишалися тобою.
Наказ третiй. Захищай слабших, турбуйся про молодших і старших. Сміливо заступайся за слабших. Допомагай молодшим. Будь ввічливим.
Наказ четвертий. Будь правдивим і справедливим, працьовитим і скромним. Дружи з дітьми, але не бійся сказати товаришеві про його негарний вчинок. Допомагай дорослим.
Наказ п’ятий. Стережися злого, роби добро. Старайся ні словом, на вчинком не чинити людям прикрості. Щодня роби зарядку, дотримуйся режиму дня. Дружи з сонцем, водою і повітрям.
Наказ шостий. Бережно стався до рідної природи, примножуй її багатства. Охороняй природу, бери участь у роботі зелених патрулів. Перебуваючи в селі, працюй на городі, доглядай за домашніми тваринами. Разом з дорослими збирай лікарські рослини, монтуй гербарії і колекції. Читай, малюй, грайся, співай, загартовуй своє тіло, а у вересні розкажи про це на дитячому ранкові «Як я провів літо».

Батьківські збори №8. Батько як вихователь
Педагогiчний практикум
1. Бесiда вчителя з батьками.

2. Обговорення педагогiчної ситуації

3. Слово вчителя до батькiв.
Обговорення з батьками таких питань:
1. Чим у своїй дитинi ви можете пишатись, що ви в нiй виховали самі?

2. Якi недолiки бачите у вихованнi сина чи доньки i як намагаєтесь їх виправити?

3. Як допомагаєте дитинi у навчальнiй дiяльностi?

4. Чим займаєтесь з дiтьми у вiльний час?

5. Якi позитивнi зрушення у вихованнi своєї дитини ви помiтили останнiм часом? Хто зiграв у цьому провiдну роль (батьки, вчитель, товаришi тощо)?
Обговорення педагогiчної ситуації:
Пере початком навчального року я вирiшив повторити з сином Сергiєм дещо з пройденого матерiалу. Диктую iз тогорiчного зошита текст: «Одного разу Ігор впiймав велику щуку. Хлопчик вiднiс щуку сусiдцi. Тiтка Поля старенька i живе одна».

Написав Сергiй i говорить, усмiхаючись: "Який дурний! Впiймав велику щуку i вiддав чужiй тiтцi”. - "А пам’ятаєш, весною ми з тобою наловили багато риби і теж вiднесли сусiдцi Марії Тимофіївнi?” — "Так там були однi йоржi і окунi. Мама всi пальці поколола і не захотіла бiльше чистити решту”… Треба признатись, я розгубився. Задав він менi задачку. Виходить, щось упущено, не помiчено... Ми з сином довго говорили. Здається, зрозумiли один одного.


1. Що, на вашу думку, батько пропустив у вихованнi сина?

2. Про що б ви поговорили з сином (донькою) в подiбнiй ситуації?

3. Чи задавали вам дiти подiбнi питання? Якi?
Слово вчителя до батькiв.
Роль батька у вихованнi дiтей особлива. Кожнiй дитинi хочеться, щоб її батько був людиною сильною, справедливою, яскраво виявленою, мав почуття вiдповiдальностi. Якби кожен батько знав i розумiв, яку величезну потребу в ньому вiдчуває дитина, як вона хоче, щоб поруч був мудрий, мужнiй мужчина!
З цього приводу В.О.Сухомлинський у своєму творi "Слово до батькiв” наводить ряд переконливих прикладiв. Ось один iз них:
«…училися в нашiй школi двi подружки-другокласницi. У однiєї з них - Наталi не було батька. Коли дiвчина була маленькою, вона часто питала в мами, де батько. Мати мовчла, а одного разу розплакалася... Ставши школяркою, Наталя бiльше нiколи не питала про батька.
У її подружки Настi були i мати, i батько. Якось прийшла в гостi Настя до Наталi й запитала: «Де твiй тато?» Дiвчинi соромно було сказати, що в неї немає батька, i вона вiдповiла: "Мiй тато — льотчик. Вiн лiтає ... i дома буває рiдко”. З грошей, якi мати давала на обiд, Наталя щодня вiдкладала по кiлька копiйок. Одного разу сiла в автобус, поїхала в мiсто й купила картуз льотчика ... Коли в щоденнику дiвчини з’являлися незадовiльнi оцiнки, вона говорила подружкам: "Ой, а що менi тато мiй скаже ..." У цих словах чувся не страх, а гордість…

Наталя виросла. У неї тепер своя сiм’я: чоловiк i двi дочки. Пам’ятаю, у день, коли молода мати вперше привела до школи свою старшу дочку, вона розповiла:

— Ви не уявляєте, як потрiбний був менi в дитинствi батько. Я створила його в своїй уявi. Так легше було жити. Батька я уявляла добрим, але суворим, вимогливим. Хотiлося, щоб вiн узяв коли-небудь мiй щоденник i сказав: "Ну, що там у тебе, дочко? ..." Особливо тяжко було, коли я хворiла. Як чекала я, що пiдiйде до лiжка великий, сильний мужчина, покладе руку на голову i порадує: «Нiчого, дочко, скоро видужаєш ...».
Наше завдання полягає в тому, щоб у виховнiй роботi з дiтьми спиратися на незаперечнiсть батькiвського авторитету; вчити бачити i вiдкривати у своєму батьковi тi риси, якi створюють неперехiднi людськi цiнностi — гордiсть i гiднiсть сім’ї. Василь Олександрович стверджує, що пiзнання моральних багатств у власному батьковi — незамiннi уроки громадянської честi. З цього приводу можна навести багато прикладiв.
Коли закiнчився навчальний рік, батько сказав Васильковi:

— Сьогоднi поїдемо на наше з дiдусем поле, синку.

— Хіба у вас є своє поле? — спитав син.

— Є.


Добиралися довго: поїздом, автобусом. Нарештi, досягли лісу. Вздовж узлісся побачили широке рівне поле, на ньому колосилася пшениця.

— Це наше поле, — сказав батько. — Тут твiй дiдусь бився з фашистами. Вибили вони звідси ворога. На цьому полi — його кров ... Он під тим горбком він лежав поранений … А пiсля вiйни я ще зовсім молодим працював тут з односельцями, щоб виростити пшеницю і дати виснаженим вiйною людям в досталь хлiба.

Замислено, суворо, зовсiм по-новому дивився син на поле, яке досі здавалося йому звичайнісіньким.

Можливо, саме в цю мить зрозумiв хлопець, що означає служити своєму народовi. І тут же побачив у дiдусевi i батьковi вiрних захисникiв Батькiвщини, чесних i працьовитих людей. Якщо кожний син стане, як Василько пiсля вiдвiдання такого поля, дивитися на батька закоханими очима, - не буде мiсця неслухняностi, неповазi.


А ось другий приклад:
«…Іде урок. Учителька по черзі запитує першокласникiв про їх батькiв. Дiти вiдвовiдають, учителька записує. Почувши запитання про батька, звернене до сусіда по партi, Петрик зблiд.

Виявилось, напередоднi, повертаючись зi школи, хлопець зустрiв свого батька біля чайної. Схилившись на паркан, той дивився на дорогу п‘яними очима…

У полi гув трактор, світило сонце. Світ здавався щасливим і спокiйним. Але хіба може бути щасливою хоч одна людина, поки маленький Петрик плаче над п‘яним батьком, а потім, чекаючи запитання вчительки, обливається холодним потом? Чи завжди ми замислюємося про те, що в такі хвилини ламається віра маленької людини в усе свiтле, радісне…?»
- Пам’ятайте, що дитина щаслива тiльки тодi, коли вона вiрить. Неслухнянiсть, зухвальство, грубiсть — усе це виникає в дитячiй поведiнцi саме в тi моменти, коли ламається вiра в найдорожчу людину - батька.
Якщо говорити про громадянське обличчя батька, про його здатнiсть стати зразком для дiтей, то вимiрюється це, насамперед, вiдповiдальнiстю за своїх дiтей. А мiра синiвської слухняностi, дисциплiни, в свою чергу, визначається мiрою батькiвської вiдповiдальностi.
Знайте, шановнi батьки, i пам’ятайте, що дiти переживають ваше падiння як своє особисте горе, сприймають вашу радiсть, як свою. Бережiть дитячу душу i всiляко змiцнюйте вiру в людину.

Батьківські збори №7. Здібності. Коли і як вони розвиваються
1. Обговорення педагогічної ситуації

2. Виступ класовода.
Обговорення педагогічної ситуації
— У мене, словом, зовсім незвичайна дитина. Повiрте, я не перебільшую. Йому зараз 6 рокiв, а він умiє швидко читати, швидко лiчити у межах тисячi, знає майже всi держави свiту, швидко, без запинки може назвати видатних державних дiячiв у країнi та за рубежем. Прочитає вiрша i зразу ж його запам’ятає. Мене це дуже турбує.

— Що ж саме? Великi здiбності?

— Нi, що ви! Я вважаю, що йому нiчого робити в першому класi. Чи не можна дитину відразу віддати до другого класу? Адже вiн буде нудьгувати в першому класi, обганяти ровесникiв. Для чого ж втрачати рік?...
1. Як ви вважаєте, чи буде перший рiк навчання в школi для такої дитини втраченим?

2. Що, крiм знань, набуває дитина в школi?

3. Чи можуть слова матерi бути свiдченням великих здiбностей дитини?

4. За якими ознаками можна судити про наявнiсть в учня здiбностей?

5. Як пов’язані мiж собою наполеглива праця i розвиток здiбностей? Наведiть приклади.

6. Проаналiзуйте поведiнку, звички, iнтереси вашої дитини. Якої ви думки про її здiбностi?




Виступ класовода
Пiд здiбностями психологи розумiють такі iндивiдуальнi особливостi людини, якi не зводяться до наявних знань, умiнь i навичок, але сприяють легкостi i швидкостi їх здобуття. В основi розвитку здiбностей лежать деякi вродженi особливості, якi називають задатками.
Вченi стверджують, що кожна людина має певнi здiбностi. Важливо вчасно помiтити їх прояви i створити належнi умови для розвитку.
Здiбностi розвиваються у процесi дiяльностi. Однак, якою б здiбною людина не була, вона навряд чи зможе досягти великих успiхiв у працi, якщо не привчена працювати наполегливо i добросовiсно.
Характерна риса молодших школярiв широта i несталiсть iнтересiв. Тому завдання дорослих полягає в тому, щоб не ставити перед собою мету виховати вундеркiнда, а дбати про загальний розвиток дитини, пробуджувати iнтерес до рiзних видiв дiяльностi та залучати малюка до участi в них.

Батьківські збори №6. Умови успішного виховання дітей у сім’ї
Збори-лекцiя
1. Сiм‘я — мiцний i дружний колектив.

2. Здоровий сiмейний мiкроклімат.

3. Довiр‘я у вихованні.

4. Ставлення до найстарших членiв родини.

5. Єдність вимог всiх дорослих у ставленнi до дiтей.
Виховання дiтей у сiм’ї має в бiльшостi випадкiв суб’єктивний характер i залежить вiд рiвня моральностi i культури батькiв, їх життєвих планiв, iдеалiв, вчинкiв, сiмейних традицiй тощо. Загальновiдомо, що сiм’я може сприяти всебiчному розвитку особистостi або гальмувати його.
Загальну для всiх формулу успiшного виховання дiтей у сiм’ї дати не можна. Сьогоднi ми поведемо розмову про основнi умови виховання учнів, якi можуть бути використанi в кожнiй конкретнiй сiм’ї з врахуванням їй особливостей.
У народi кажуть, що гарна та сім’я, де виростають гарні діти. Адже врештi-решт долю дiтей визначають не нашi прекраснi поривання, мрії, слова, а загальний мiкроклiмат сiмейного життя, його тональність, загальна спрямованiсть. Часто можна почути: «Дивiться, нiяких спецiальних цiлей сiм’я не ставила, а дiти виросли прекраснi». Гадаємо, що нiчого випадкового тут немає. Мабуть, батьки жили не заради дiтей або заради себе, а жили всі разом цілеспрямованим і радісним життям маленького колективу, де всі люблять один одного, нiкому нiхто не зобов’язаний, де панує атмосфера взаємодопомоги, тепла, справжньої турботи. Це i є по-справжньому добрий педагогiчний клiмат. Дiти, якi ростуть у таких сім’ях, не помiчають свого щастя, як повітря, яким дихають. Вони природно гарно розвиваються, живуть своїм багатобарвним життям, скороминучими бажаннями i мрiями. Їх розмови щирi, а смiх веселий i дзвiнкий. Як писав видатний педагог К.Д.Ушинський, до глибокої старостi залишаються у нас якiсь задушевнi зв’язки з тiєю сiм’єю, з якої ми вийшли. Нам якось навіть важко уявити собi, що цi зв’язки уже розiрванi назавжди.
Звичайно, добрi сiмейнi взаємини не виключають розбiжностей думок, суперечок. Але в дружнiй сiм’ї їх розв’язують без роздратувань, приниження людської гiдностi, за будь-яких обставин тут не буде крику, взаємних образ, люди поважатимуть думку одне одного, цiнуватимуть авторитет батька й матерi, дiдуся i бабусi.
У виступi на батькiвськiй конференцi директор СШ №17 м. Тернополя В.Д.Лазарчук говорив про дiтей, що виховуються у хороших сiм’ях: «Правду кажучи, менi б дуже хотiлося сказати, що такими їх виховала школа. Але будьмо справедливi, бо школа, враховуючи її специфiку, переважно переконує, спонукає, повчає, а сім’я — це невичерпне джерельце народної педагогiки, практична школа духовності дитини. І якщо в сiм’ї здоровий мiкроклiмат, дiти виховуються особистим прикладом батькiв в дусi патрiотизму i високої духовностi.
Однiєю з умов успiшного сiмейного виховання є довiр’я до дiтей, надання їм самостiйностi. Якщо малюк бачить, що дорослi вiрять в його сили, чеснiсть, доброту, поряднiсть, вiрять в те, що вiн зможе перебороти труднощi в навчаннi, виправити поведiнку, то це довiр’я окрилює його, вселяє впевненiсть у своїх силах, породжує бажання стати кращим.
Для прикладу хочу порiвняти такi двi ситуацiї. Однiй дитинi мама каже: "Ти уже навчився самостiйно контролювати час, тому можеш сам стежити за виконанням режиму дня. Я впевнена, що все буде добре: i уроки зробиш, i погуляти встигнеш. Нагодуй i пограйся з сестричкою. Я тобi повнiстю довiряю”. В iншiй сiм’ї мати сварить сина за те, що вiн довго гуляв на вулицi, в той час коли давно пора виконувати домашнi завдання: "Знову ти довго гуляв. Тобi говори-не говори — як в стiну горохом, нiчого не допомагає. Хiба таким можна довіряти?»
Звичайно, в першому випадку у дитини пiдвищується почуття вiдповiдальностi за свої справи. В другому — недовiр’я може озлобити дитину, викликати впертiсть, небажання стати чемною. Часто в таких випадках малюку хочеться зробити щось на зло дорослим. Та найстрашнiше, мабуть, те, що дитина сама опускає руки: «У мене i так нiчого не вийде».
Помиляються тi батьки, котрi постiйно в приклад своїм дiтям ставлять їх ровесникiв (добре вчиться, гарно поводиться). Це озлоблює малюка. Краще проявити впевненiсть: "Я вiрю, що завтра в тебе вийде краще. Подивись i порiвняй, як ти написав вчора і наскiльки акуратнiше сьогоднi”. Таке довiр’я, як правило, пiдтягує дитину, сприяє самовихованню, самовдосконаленню. Вiдвертi, довiрливi стосунки мiж батьками i дiтьми роблять мiкроклiмат сiм’ї найбiльш благополучним.
Характеризуючи умови успiшного виховання дiтей, не можна забувати про чуйне ставлення до найстарших членiв родини — бабусi й дiдуся.
Нерiдко в сім’ях з легкої руки деяких молодих батькiв вкорiнюється зневажливе ставлення до думок, порад дiдусiв i бабусь. А вони ж пройшли великий життєвий шлях, зробили багато для країни i для нас особисто. Важко уявити, як ранять їх такi грубi реплiки: "Що ви розумiєте?”, "Хто вас запитує? та iн.
Нерiдко чуєш вiд батькiв: «Ви не знаєте, який у нашої бабусi важкий характер. Вона нам тільки заважає виховувати дiтей”. У таких випадках, мабуть, треба і до себе бути критичним. Може й вам тепер не вистачає витримки. Адже був час, коли бабуся була конче потрiбна i тодi не заважала. Спробуйте пiдрахувати, скiльки щоденних турбот припадає на долю тих стареньких людей, якi «нiчого не роблять», а тiльки доглядають за домiвкою. Деякi батьки повнiстю перекладають на них виховання своїх дiтей. Бабусi (особливо в мiстах) супроводжують першокласникiв до школи, зустрiчають пiсля урокiв (та ще й несуть портфелi, бо дiти перевтомленi уроками), годують, стежать, як малюк виконує уроки, готують вечерю. Численним i складним справам немає кiнця. Ви ж на роботi спокiйно працюєте, бо впевненi, що вдома все гаразд. То, можливо, варто критичнiше поставитися до своїх висновкiв про бабусину працю. У молодi роки ми мало замислюємось над власною старiстю, та нам i важко це уявити. В одному можна бути впевненим: якщо змалку дитина вiдчуватиме, з якою повагою, чуйнiстю ви ставитесь до своїх батькiв, це обов’язково позначиться i на ставленнi до вас у зрiлi роки.
У дитячої письменницi В. Осєєвої є мудре оповiдання "Бабуся”. Послухайте уривок з нього:
"Прийшов до Бориса товариш. Товариш сказав:

—Здрастуйте,бабусю!


Борис весело пiдштовхнув його лiктем:

— Ходiм, ходiм! Можеш з нею не вiтатися. Вона вже стара старушенцiя.

Бабуся обсмикнула кофту, поправила хустку i тихо поворушила губами:

- Образити, що вдарити, приголубити — треба слова шукати.

А в сусiднiй кiмнатi товариш казав Борису:

- А з нашою бабусею завжди вiтаються. І свої i чужi. Вона у нас головна.

— Як це — головна? — зацiкавився Борис.

— Ну, старенька ... всiх зростила. Її не можна кривдити. А чого ж ти зi своєю так? Гляди, батько прочухана дасть за це.

— Не дасть, — насупився Борис. — Вiн сам з нею не вiтається.

Товариш похитав головою:

— Дивно! Тепер старих усi поважають ... От в одних у нашому дворi дiдусевi погано жилося, так йому тепер вони платять. Суд ухвалив. А соромно ж як перед усiма, жах!

- Та ми свою бабу не кривдимо, — зашарiвся Борис. — Вона у нас ... сита i здорова.

Прощаючись з товаришем, Борис затримав його бiля дверей.

— Бабо, — нетерпляче гукнув вiн, — iди-но сюди!

- Іду, йду! — зашкутильгала з кухнi бабуся.

- Ось, — сказав товаришевi Борис, — попрощайся з моєю бабусею.

Пiсля цiєї розмови Борис часто нi з того, нi з сього запитував у бабусi:

— Кривдимо ми тебе?

А батькам казав:

— Наша бабуся краща за всiх, а живе гiрше вiд усiх - нiхто про неї не пiклується!

— Хто це тебе навчив батькiв осуджувати? Гляди менi, малий ще!

І розхвилювавшись, накидалися на бабусю:

— Це, мабуть, ви, матусю дитину пiдбурюєте? Якщо невдоволенi нами, могли й самi сказати.

Бабуся, м’яко всмiхаючись, хитала головою. — Не я вчу, життя вчить. А вам би, дурненькi, радiти треба. Для вас син зростає! Я своє вiджила на свiтi, а ваша старiсть попереду. Що уб’єте, те не вернете».


Цi мудрi слова згадуйте частiше.
Цiнуючи думки старших у родинi, варто турбуватися про єднiсть вимог всiх дорослих у ставленнi до дiтей. Головним є таке правило: ні за яких обставин не допускати в сiм’ї рiзних дiй, неузгоджених впливiв. З нашої вини маленька людина часто вирiшує такi проблеми, якi їй не пiд силу, бiльше того, вони травмують i свiдомiсть. Це стосується як дрiбниць, так i вагомих справ. Скажімо, мати на прогулянцi дозволяє купити морозиво, а бабуся категорично проти. Справа доходить до такої суперечки, що, нарештi, куплене морозиво не приносить хлопчиковi нiякого задоволення. Або батько наполягає, щоб донька щоранку робила зарядку, а мама, коли батько у вiдрядженнi, шкодує дiвчинку («нехай поспить») i порушує заведений порядок. Якщо глянути критично, то в нашому життi таких, на перший погляд, дрiбниць є чимало. Кiнець кiнцем саме вони найсильнiше впливають на загальний тон буденного життя, визначають спокiй i душевний затишок рідної домiвки.
Єднiсть вимог, їх розумка послiдовнiсть, звичайно, вимагають вiд дорослих нервових зусиль, умiння поступитися власним бажанням. Чим ранiше дитина звикає до усталеного життя, тим легшим воно буде з часом i для вас, i для неї. Спiльнi турботи про долю дiтей, звичайно, головне, що об’єднує батькiвськi зусилля на довгiй i тернистiй нивi життя. Тут не може бути мiсця свавіллю, егоїзму, дрiбним розрахункам.
І, на кінець, памятайте, що виховання дiтей в сім’ї не особиста справа батька й матерi, а справа великої державної ваги, тому що нашi діти – це майбутнє України. Вони будуть творити iсторiю. Нашi дiти це майбутнi батьки i матерi, якi теж будуть виховувати своїх дiтей. Але й це ще не все: нашi дiти - це наша старiсть. Правильне виховання – це наша щаслива старiсть, погане виховання - це нашi сльози, це наша провина перед iншими людьми, перед державою.

Батьківські збори №5. Гра – не просто забава
1. Значення гри для загального розвитку дитини.

2. "Домашнi” iгри.

3. Загальнi правила iгор.
Шестирiчний малюк пiшов у школу. Вiн уважно слухає вчителя, виконує його вказiвки, оволодiває знаннями, але психологiчно ще залишається дитиною, яка любить гратися. Тобто, змiна провiдної у дошкільному вiцi iгрової дiяльностi на навчальну вiдбувається не зразу, а поступово. Гра допомагає школяревi включатися у навчання, оволодiвати складною "професiєю” учня. Вона впливає на розвиток пам’яті, мислення, уяви, сприяє процесу засвоєння знань, умiнь i навичок, збагачує соцiальний досвiд дитини. Крiм того, спiльна гра з малюком має ще один важливий аспект: лише через спiлкування з дитиною дорослий проникає в її душу, сприяє виникненню довiри i взаєморозумiння.
Вченi по-рiзному класифiкують iгри: творчi iз правилами і сюжетно-рольовi, дидактичні та iн. Ми поговоримо з вами про так звані «домашні» ігри. Ви можете гратися з дiтьми тодi, коли вiдпочиваєте чи готуєте вечерю, йдете по вулицi або їдете в тролейбусi.
Наведемо деякi з них:
«Яке слово довше?»
— Зараз ми з тобою будемо порівнювати слова. Я назву два слова, а ти визнач, яке з них довше. Запам‘ятай: порiвнювати треба самі слова, а не тi речi, які ними називаються.
Хвiст - хвостик, черв’ячок – змія, кiт - котеня, ніж - голка, рiчка - стрiчка.
«Знайди зайве слово»
Дуб, сосна, бузок, ялина.
Капуста, слива, картопля, морква.
«Що я задумала?»
Я задумала якийсь предмет. Відгадай, що я задумала. Але для цього постав менi кілька запитань, які допоможуть тобi дiзнатися про це.
«Хто бiльше скаже»
Позмагайтеся, хто з вас більше поставить запитань до одного і того ж об’єкта.
"Назви предмет”
Назви п‘ять предметiв жовтого (або iншого) кольору; п’ять предметiв з пластмаси; п’ять предметiв, однакових за формою.

Загальні правила iгор складенi на основi рекомендацiй Нiкiтіних.
1. Гра повинна приносити радість і дитині, і дорослому.
2. Зацікавте дитину, але не змушуйте її гратися, не викликайте перенасичення грою.
3. Всi завдання діти повинні виконувати самостійно.
4. Завдання мусять бути посильними для дiтей.
5. Бiльше хваліть за успіхи.
6. Не стримуйте рухову активність дитини, створюйте в грі невимушену обстановку.
7. Влаштовуйте змагання на швидкість вирiшення iгрових завдань.

Батьківські збори №4. Режим дня першокласника
Збори-лекція
1. Значення режиму дня в життi людини.

2. Характеристика основних режимних моментів та педагогічні вимоги до них.

3. Чи можливi відхилення від режиму?
Дитина пiшла у перший клас. Це радiсна i хвилююча подiя, але, разом з тим, і додатковi складностi. Вiдбувається зміна провiдних видiв дiяльностi: мiсце гри поступово займає навчання. Новi обов’язки вимагають вiд дитини зiбраностi, затрат духовних i фiзичних сил. Ось чому так важливо до найдрiбнiших деталей продумати розпорядок дня школяра, рацiонально органiзувати його побут.
На необхiднiсть дотримання режиму дня вказують психологи, лiкарi, пiдкреслюючи, що це важливий засiб збереження нормальної працездатностi учня. Вiдомий фiзiолог І.П.Павлов вважав, що, дотримуючись певного розпорядку дня, ми допомагаємо роботi нервових клiтин; запобiгаємо виснаженню нервової системи, перевтомi.
В режимi дня багато залежить вiд iндивiдуальних особливостей дитини, умов життя, але основнi рекомендацiї гігієнiстiв, психологiв i педагогiв повиннi бути виконанi. Розглянемо робочий день першокласника.
Пiдйом. Ранок у багатьох сiм’ях проходить напружено, особливо тоді, коли дорослi поспiшають на роботу. Батьки час вiд часу покрикують на дитину, пiдганяють її. Щоб цього уникнути, важливо пам’ятати одну очевидну iстину: вчасно встати - вчасно лягти. Якщо дитина привчена рано лягати спати, звечора готувати все необхiдне до занять, то особливих труднощiв у дотриманнi даного режимного моменту не вiдчуватиметься. Привчайте малюка вставати зразу (затяжний пiдйом породжує млявiсть), вiтатися з матір’ю, батьком та всiма рiдними.
Робочий день школяра, як правило, починається з ранкової гімнастики. Зарядка тонiзує нервову систему, полiпшує роботу серця, легень, сприяє гарнiй поставi. Перед її проведенням бажано добре провітрити примiщення, можна увiмкнути музику. Ранкова гiмнастика закiнчується водними процедурами: обтиранням, обливанням.
Пiсля гімнастики i ранкового туалету - снiданок. Дитинi потрібен повноцiнний снiданок, оскiльки попереду напружена розумова праця. Нехай вона з’їсть i гарячу страву, i чай, i фрукти. Як правило, щось дiти їдять з апетитом, чогось вони не люблять, а дещо взагалi не вживають. Прислухайтесь до цього. Такi переваги не завжди є виявом дитячих капризiв. Інодi це потреба органiзму, з якою не рахуватися не можна. Попросiть дитину допомогти прибрати зi столу, помити посуд.
Дорога до школи. З дому слiд виходити завчасно, iти енергiйно. Ви повиннi показати дитинi найбезпечнiший шлях до школи, час вiд часу нагадувати про дотримання правил вуличного руху.
Ранок закiнчився. Дiти пiшли у школу. Почався робочий день. Яким вiн буде, в значнiй мiрi залежить вiд того, як пройшов ранок. Пам’ятайте: все, що дитина може, вона повинна виконати сама: зробити зарядку, старанно застелити лiжко, помитися, одягнутися, вчасно вийти з дому. Це важлива умова виховання самостiйностi.
Враховуючи той факт, що на базi класу шестилiток функцiонує клас-група, тобто з учнями працюють два вчителi: один веде уроки, а другий групу продовженого дня, характеристика наступних режимних моментiв (обiд, пiсляобiднiй вiдпочинок, заняття за iнтересами) стосується лише батькiв, дiти яких не вiдвiдують групу продовженого дня.
Обiд. Бажано, щоб вiн складався з трьох страв. Вживання лише другої страви нерiдко призводить до захворювання органiв травлення. Порадьтеся, як краще накрити стiл, адже гарносервiрований стiл полiпшує апетит. Сiдаючи обiдати, дитина має переодягнутися, помити руки, а пiсля обiду помити посуд, навести порядок на кухнi.
Для вiдновлення зниженої на кiнець першої половини дня працездатностi доцiльний активний вiдпочинок (прогулянка, рухливi iгри та розваги). Молодшим школярам рекомендують перебувати на свiжому повітрi не менше трьох годин в день. Це необхiдно для того, щоб дитина росла здоровою. Але, як показує практика, так вiдпочиває лише третина учнiв. Причини рiзнi: не дозволяє мама, дитина не встигає виконувати домашнi завдання, займається в гуртку чи секцiї. Тому такi дiти швидше втомлюються, гiрше працюють, частiше хворiють.
Для шестирiчних першокласникiв важливий пасивний вiдпочинок - денний сон протягом години.
Пiдвечірок. Дитина може випити склянку молока чи соку з булочкою, з‘їсти сирi овочi, фрукти. Пiсля цього слiд приступати до виконання домашнiх завдань. Нагадаємо, що першокласникам не даються завдання додому, тому в цей час вони можуть малювати, лiпити, читати книжку, вирiзати, тобто займатися улюбленими справами.
Кожнiй дитинi необхiдно мати постiйне робоче мiсце. Рацiонально обладнаний куточок сприяє зосередженостi, а звичка пiдтримувати в ньому порядок виховує почуття вiдповiдальностi.
Для учня бажано видiлити окрему кiмнату. Якщо ж такої можливостi немає — затишне мiсце бiля вiкна. Стiл ставлять так, щоб свiтло падало злiва. Праворуч вiд стола розмiщують етажерку або прикрiплюють полицю для книжок. Основна вимога до обладнання робочого мiсця — меблi повиннi вiдповiдати зросту школяра. Висота стiльця має бути такою, щоб нога всiєю ступнею торкалася пiдлоги, висота стола— 55— 65 см (для дiтей зростом 120— 150 см).
Якщо в сiм’ї двоє школярiв, то робоче мiсце слiд обладнувати для кожного окремо. Безпосередня близькiсть робочих мiсць розпорошує увагу дiтей, тому доцiльно, щоб вони знаходилися поблизу i в той же час iзольовано. Тодi кожен зможе займатися своїми справами.
Важливо подбати i про колiрне оформлення кiмнати. Добре, коли переважають теплi i спокiйнi тони (коричневий, жовтий, зелений). Оранжевий i червоний кольори в цiлому мають збуджувальний ефект, але на невеличких дiлянках поверхнi стимулюють загальну активнiсть учня. В робочому куточку школяра мають знайти мiсце i квiтка, вирощена дитиною, i малюнок чи аплiкацiя, зробленi власноручно, i розклад урокiв. Радимо час вiд часу обновляти iнтер’єр куточка.
Одне з найважливiших питань в обладнаннi робочого мiсця школяра - забезпечення правильної пози при сидiннi. Учень має глибоко сидiти на стiльцi, спираючись попереково-кряжовою частиною хребта на спинку. Голова — у вертикальному положеннi або трохи нахилена вперед (пiд кутом не бiльше 15°). Тулуб теж трохи нахилений уперед, передплiччя вiльно лежать на столi. Плечовий пояс розмiщений горизонтально. Ноги повною ступнею спираються на пiдлогу чи пiднiжку.
Вiдстань вiд очей до предметiв, якi розглядаються, має становити 30 — 35 см. Верхню частину книги трохи пiдняти за допомогою пiдставки.
Забезпечити правильну позу при читаннi та письмi допомагають такi вправи: «Володю, нахились праворуч, тепер лiворуч. Сядь прямо. Ось при такому положеннi тулуба треба писати», «Нахились, Марiйко, вперед. Постав правий лiкоть на парту. Тильною стороною долонi визнач вiдстань вiд пiдборiддя до зошита».
Важливо виробити у першокласника звичку правильно тримати ручку. Ручку слiд тримати трьома пальцями: великим, вказiвним i середнiм, на вiдстанi 1 — 1,5 см вiд кульки. Вона має проходити бiля згину першого суглоба великого пальця та третього суглоба вказiвного, кiнець спрямований на праве плече. Якщо пiдняти вказiвний палець, то ручка тримається великим i середнiм.
Безпосередньо перед письмом варто, на перших порах, простежити, чи правильно лежить зошит. Нижнiй лiвий кут його повинен спiвпадатп з серединою грудної клiтки дитини. Права рука перпендикулярна до верхнього краю зошита, а вiдстань вiд стола до грудей дорiвнює ширинi затиснутого кулачка.
Вам, батькам, корисно перший мiсяць посидiти з дитиною — не поруч, а поблизу. Подбайте, щоб малюк не вiдволiкався пiд час роботи, правильно поклав книжку чи зошит, не сутулився, сидiв у зручнiй позi.
Важливо привчати дитину до порядку на робочому мiсцi. Кожна рiч повинна мати своє мiсце. Пенал з ручкою i олiвцяма посерединi, лiворуч усе, що потрiбно для роботи. Тут же пiдставка для читання.
Як домогтися виконання дiтьма вищезгаданих вимог? Умова одна: не шкодуючи часу, привчайте малюка виконувати те, що ви вимагаєте вiд нього. Син чи донька засвоять це досить швидко тодi, коли дорослi кожен раз і однозначно будуть реагувати на їхнi вчинки. З другого боку, важливо похвалити дитину за кожен , навіть і незначний успiх: «Ти сьогоднi значно краще тримаєш ручку i сутулишся менше. Молодець!».
Настає вечiр. Вдома збирається вся сiм’я. Поспiлкуйтеся з дитиною. Поцiкавтеся, як пройшли уроки в школi, що нового дізналася, розпитайте про життя класу. Все це зближує вас з дітьми, сприяє взаєморозумінню.
Телевiзор. У кожної сiм’ї ставлення до нього рiзне: вiд категоричної заборони дивитися телепередачi до довготривалого «сидіння» перед екраном. Зробiть так: перегляньте програму телепередач на наступний тиждень, вiдберiть найцiкавiші, якi будуть дивитися діти.
Зауважимо, що лiкарі та психологи радять дивитися передачі не частiше трьох разiв на тиждень, причому сумарна тривалiсть не повинна перевищувати шести-семи годин. Практикуйте колективний перегляд окремих телепередач з наступним їх обговоренням.
Вечеря має бути легкою i становити не бiльше 20% денного рацiону. Молоко, овочi, фрукти та iнша легкозасвоювана їжа повиннi складати основну частину вечiрнiх страв.
Вiльний пiсля вечерi час школяр може використати на свiй розсуд: допомагати батькам, гратася, слухати радiо тощо. Простежте, щоб дiти не гралися в рухлiвi iгри, не слухали розповідi про страшнi подiї.
Перед сном дитина має скласти в ранець все, що необхiдно до занять, провiтрити кiмнату, помитися, почистити зуби, якщо є можливість — прийняти душ (але обов’язково помити ноги), постелити постiль, побажати усім доброї ночi.
Сон. Першокласника рекомендують вкладати спати не пiзнiше 21.00. На жаль чимало дiтей порушує цей режим. Скорочення ж тривалостi сну, як відомо, сприяє васнаженню нервової системи, ослабленню здоров’я. Малюк стає збудженим, неуважним. Щоб забезпечити достатньо глибокий сон, необхiдно привчати дитину лягати спати i вставати завжди в один i той самий час; практикувати перед сном 20-30-хвилинні прогулянки на свiжому повiтрi; спати, в мiру можливості, при вiдчиненiй кватирцi i, звичайно, на окремому лiжку.
Таким чином, ми охарактеризували режим дня першокласника. Виникає питання: чи можливi вiдхилення вiд режиму? Звичайно, так. Адже ми пiдкреслили, що режим поняття умовне. Кожна дитина — це насамперед людина з притаманними їй iндивiдуальними особливостями, рисами характеру. Тому розумнi вiдхилення вiд режиму, звичайно, допустимi, але ви повиннi завжди дбати про те, щоб сприяти дотриманню учняма основних режимних моментiв: глибокий i мiцний сон, повноцiнне харчування, достатнє перебування на свiжому повiтрi, забезпечення загального розвитку дитини тощо.
Орієнтовний режим дня для учнів початкових класiв
7.00 - 7.30 – пробудження, підйом, ранкова гімнастика, водні процедури, ранковий туалет, прибирання ліжка
7. 30 – 7.50 - сніданок
7.50 – 8.15 – дорога до школи
8.15 – 12.30 – заняття в школі
12.30 – 13.00 – повернення зі школи
13.00 – 13.30 – обід
13.30 – 14.30 – післяобідній відпочинок
14.30 – 16.00 – перебування на повітрі
16.00 – 17.30 – виконання домашніх завдань (через кожні 30 – 35 хв – перерви на 5-10 хвилин). Під час першої перерви – підвечірок
17.30 – 19.00 – перебування на повітрі. Заняття у спортивних гуртках
19.00 – 20.30 – вечеря, заняття улюбленими справами
20.30 – 21.00 – підготовка до сну
21.00 – 7.00 – сон
Батьківські збори №3. Молодші школярі. Які вони?
1. Анатомо-фiзiологiчнi особливостi учнiв початкових класiв.

2. Розвиток пізнавальних процесiв.

3. Формування особистостi молодшого школяра.
Молодшой шкiльний вiк це період життя дитини з 6 до 10 рокiв. В цей час вiдбувається змiна провiдного виду дiяльностi: мiсце гри поступово займає навчання.
Кiстково-сполучний апарат дитини вiдзначається гнучкістю, в кiстках ще багато хрящової тканини. На це треба зважати, щоб запобiгти можливому викривленню хребта. У першокласникiв повiльно розвиваються дрiбнi м’язи кистi. Через це вони недосконало координують рухи, вiдчувають значнi труднощi в оволодiннi графiчними навичками.
Дiти в цьому вiцi дихають частiше, нiж дорослi. Для пiдтримання їхньої працездатностi важливо, щоб у примiщеннi було чисте повiтря.
Пiд впливом навчання у молодших школярiв поряд з мимовiльним запам’ятовуванням розвивається довiльна память, яка вiдiграє провiдну роль в оволодiннi знаннями. Дiти частiше вдаються до спецiальних прийомiв запам’ятовування: смислового групування матерiалу, подiлу тексту на частини, складання плану прочитаного тощо. Без спецiального керiвництва розвитком пам’яті молодшi школярi використовують найпростiший спосiб довiльного запам’ятовування — переказ.
Мислення першокласникiв конкретно-образне, однак пiд впливом навчання у його структурi зростає роль абстрактних компонентiв. Це виявляється в здатностi аналiзувати i узагальнювати, розв’язувати дедалi складнiшi пiзнавальнi й практичнi задачi, висловлювати власнi судження, мiркувати.
Інтенсивно збiльшується словниковий запас школяра, зростає кiлькiсть слiв у реченнях, кiлькiсть речень, удосконалюється їх синтаксична будова. Тому так важливо привчати дiтей висловлюватися чітко, зрозумiло, говорити у вiдповiдному темпi, контролювати своє мовлення.
Увагу першокласникiв психологи характеризують ак мимовiльну, нестiйку. Дiти активно реагують на нове, яскраве i незвичне, часто вiдволiкаються вiд роботи. Розвиток довiльної уваги здiйснюється успiшно шляхом включення учнiв у навчальну дiяльнiсть, створення належних умов для цiлеспрямованої роботи, за яких вони привчаються самостiйно формулювати мету дiяльностi i керуватися нею пiд час виконання.
Процеси гальмування починають переважати над процесами збудження, що створює важливi передумови для формування певних вольових якостей: здатностi проявити зусилля з метою подолання труднощів, утриматися вiд небажаних вчинкiв, контролювати i оцiнювати себе.
Учнi початкових класiв характеризуються пiдвищеною емоцiйною вразливiстю. Тому так важливо у процесi спiлкування враховувати внутрiшнiй стан дитини, розумно застосовувати заохочення i покарання, вмiти володiти словом.
Виступаючи з доповiддю в iнститутi спецiальної педагогiки, Януш Корчак продемонстрував у рентгенiвському кабiнетi серце хлопчика, який злякався нової обстановки. Поставивши його на мить перед рентгенiвським апаратом, вiдомий педагог звернувся до слухачiв: «Дивiться i запам’ятовуйте. Тодi, коли гнiваєтесь i коли ви втомилися, коли дiти стають нестерпнi i виводять вас iз себе, коли ви сердитесьi кричите, коли в нападi гнiву ви хочете покарати, згадайте, що так виглядає i так реагує серце дитини”.


Батьківські збори №2. Ваша дитина стала школярем
(Органiзацiйні збори, котрі проводяться в перший тиждень навчання)
1. Виступ класовода.

2. Анкетування батькiв.

3. Виступ вихователя групи продовженого дня.

4. Вибори батькiвського комiтету.

5. Вручення пам’яток.
Виступ класовода. Привiтання з початком навчання дiтей у школi. Знайомство з батьками. Ознайомлення з умовами школи, контингентом учителiв та учнiв. Режим життєдiяльностi першокласника в школi. Навчально-виховнi завдання на рiк.
У першому класi учнi повиннi навчитися читати словами (окремі слова — за складами) невеликi зв’язнi тексти зi швидкiстю 20-30 слiв за хвилину; розумiти прочитане; знати букви алфавiту та звуки, якi вони позначають на письмi; вмiти виконувати звуковий та звуко-буквений алiзи слiв; списувати слова i речення; записувати на слух склади, слова i речення, вимова яких збiгається з написанням; складати уснi розповiдi за малюнком, побаченим, за аналогiєю з прослуханим. Дiти знайомляться з основними елементами книги (обкладинка, корiнець, сторiнка), вчаться користуватися закладкою.
Першокласники мають вмiти додавати i вiднiмати в межах 10; читати i записувати числа до 20; розв’язувати простi задачi на одну дiю; розпiзнавати круг, трикутник, квадрат; вимiрювати довжину відрізка i будувати вiдрiзок заданої довжини.
Учнi першого класу вчаться добирати необхiдне обладнання до занять, правильно сидіти пiд час читання i письма, користуватися навчальним приладдям. Вони повиннi вмiти видiляти в предметах певні ознаки (розмiр, форму, колір, смак тощо), порiвнювати об’єкти за зовнішніми ознаками, перевiрити роботу шляхом зiставлення зi зразком, оцiнювати її за орiєнтирами, даними вчителем.
Для отримання iнформацiї про сім’ю першокласника та умови сiмейного виховання доцiльно запропонувати батькам анкету такого змiсту:
1. Запишіть дані про вашу дитину: прізвище, ім’я, по-батькові; рік, число і місяць народження; місце проживання.
2. Чи відвідувала дитина дитсадок? Чим любить займатися?
3. З ким у сім’ї більше дружить (з бабусею, дідусем, братом, сестрою)? З ким товаришує із ровесників?
4. Чи є в сім’ї бібліотека?
5. Чим можете допомогти класові?
6. Повідомте дані про себе: прізвище, ім’я та по-батькові, рік народження, освіта, де і ким працюєте.
Виступ вихователя групи продовженого дня. Розкриття завдань, змiсту, форм i методiв органiзацiї навчально-виховної роботи в групi продовженого дня. Характеристика режимних моментiв групи (прийом дiтей, спортивна година, обiд, сон, прогулянка на свiжому повiтрi, заняття за інтересами, клубна година). Матерiальне утримання дiтей у групi.
Вибори батьківського комітету. Батькiвський комiтет - колективний орган. Він виконує такi функцiї: сприяє школi у здiйсненнi мети i завдань нацiонального виховання; залучає батькiв до активної участi в життi класу, школи; змiцнює зв’язки з громадськими органiзацiями; попереджує дитячу бездогляднiсть i правопорушення; органiзовусє дозвiлля дiтей i батькiв, вiдвiдує сiм’ї учнiв i разом з класоводом надає їм допомогу у вихованнi дiтей.
Класний батькiвський комiтет обирають або переобирають на органiзаційних зборах. Вiн працює пiд керiвництвом класовода. При комiтетi можуть бути створенi рiзноманiтнi комiсiї (навчальна, культурно-масова, спортивная та ін.). Очолює його голова батькiвського комiтету.
Для того, щоб батькiвський комiтет був дiяльним, учителю варто з особливою увагою ставитись до пiдбору його складу. Бажано, щоб це були батьки з дiловими моральними якостями, якi бажають допомогти класовi і школi в органiзацiї навчально-виховного процесу.
Пам’ятка для батькiв першокласникiв
1. На прикладах, взятих з життя, демонструйте дітям зразки чесного виконання обов’язку перед суспільством і сім’єю.
2. Відвідуйте збори і заняття для батьків. Ми постараємось, щоб вони стали для вас доброю школою організації сімейного виховання.
3. Виділіть школяреві постійне робоче місце.
4. Привчайте учня до охайності, дбайливого ставлення до шкільного майна і навчальних посібників.
5. Щоденно цікавтесь успіхами дитини в школі (питайте: «Що цікавого було сьогодні в школі? Про що ти дізнався, чого навчився? Чи похвалила тебе вчителька? За що?» замість традиційного «Чи з’їв все те, що я дала тобі до школи? Не товаришуй з Миколою, бо він поганий хлопчик!»). Радійте успіхам малюка, допомагайте йому, але пам’ятайте, що допомога і контроль не повинні бути муштрою, моралізуванням. Головне – підтримуйте інтерес до навчання.
6. Сприяйте тому, щоб дитина брала участь у заходах, що проводяться в класі або школі.
7. Намагайтесь вислухати дитину до кінця. Поділитися своїми враженнями – природна потреба малюка.
8. Організовуйте дозвілля дитини, надавайте їй змогу ходити в кіно, театр, на виставки тощо; привчайте слухати музику, читати художню літературу; підтримуйте інтерес до техніки, образотворчого мистецтва і фізкультури.
9. Систематично привчайте малюка до праці.
10. Пам’ятайте, що тільки разом зів школою можна добитися бажаних результатів у вихованні і навчанні дітей. Учитель – ваш перший порадник і друг. Радьтеся з ним, підтримуйте його авторитет. Зауваження щодо роботи учителя висловлюйте в школі, на зборах. Не робіть цього в присутності дітей.
Батьківські збори №1. Як підготувати дитину до школи
(Перші батьківські збори уже укомплектованого 1-го класу слід провести у травнi на базi дитячого садка або школи).
1.Обговорення педагогічної ситуації.

2. Виступ учителя.

3. Демонстрування виставок.

4. Анкетування батьків.
Обговорення педагогiчної ситуації. Прийшов хлопчик у перший клас. Читає досить вiльно, рахує до ста, розв’язує арифметичнi задачi на додавання i вiднiмання, словниковий запас багатий — нiби все в порядку. Але проходить перших два мiсяцi навчання, i його мати починає скаржитись учителю: «Не знаю, що робити з сином. Ми його так готували до школи, стiльки з ним працювали, а похвалитись успiхами не можемо. Головне — зовсiм не хоче вчитися. Iграшки таємно носить у портфелi, не дивлячись на те, що я давно їх у нього вiдiбрала i заховала.»
1. Що можна сказати про готовнiсть хлопчика до школи?
2. Яку помилку допустили батьки, готуючи сина до школи?
Виступ учителя. В час вiдродження i розбудови нацiональної системи освiти початкова школа покликана забезпечити загальний розвиток дитини; формувати у молодших школярiв умiння впевнено читати, писати i лiчити, користуватися книжкою та iншими джерелами iнформацiї; формувати загальнi уявлення про навколишнiй свiт; сприяти засвоєнню норм загальнолюдської моралi та особистiсного спiлкування, основ гiгiєни, виробленню трудових навичок. Тому важливим завданням в перiод пiдготовки дитини до школи має стати виховання у майбутнiх школярiв почуття вiдповiдальностi, самостійності, організованості, готовності трудитися (звичайно, на рівні, доступному шести-семирічній дитині); формування правильних моральних уявлень, готовностi подiлитися, поступитися, прийти на допомогу. Обiзнанiсть з моральними нормами, якi визначають людськi взаємини, здатнiсть дотримуватись правил поведiнки в колективi — надiйний компас для новачка в новому середовищi.
Готовнiсть дитини до школи вченi умовно подiляють на загальну, інтелектуальну i психолого-педагогiчну.
Одне з першочергових завдань сiм’ї у забезпеченнi загальної готовностi дитини до школи полягає в тому, щоб сприяти її нормальному фiзичному розвитку, виробленню санiтарно-гiгiєнiчних навичок, умiнь самообслуговування i побутової праці. Сюди входить також і пiклування батькiв про нормальне харчування малюка, загартування органiзму, медичне обстеження.
Інтелектуальна готовність забезпечується оволодiнням найпростiшими формами мислення (поняттями, судженнями, умовиводами); мислительними операцiями (аналiзом, синтезом, порiвнянням, узагальненням); розвитком допитливостi, ініціативи, самостiйностi, умiння логiчно мислити; формуванням умiнь і навичок навчальної дiяльностi (планувати роботу, працювати в певному темпi та ін).
Розумова готовнiсть дитини до школи передбачає також певний рiвень сформованості вмiння слухати дорослого i сприймати його вказівки, керуватися ними під час виконання завдання, усвiдомлювати необхiднiсть запитати, якщо завдання незрозуміле, оцiнювати свою роботу, досягати бажаних результатiв.
Велике значення для успiшного навчання має правильнiсть мовлення. Дитина повинна говорити виразно, правильно будувати речення, послiдовно висловлювати свої думки.
До початку навчання у школi майбутнi першокласники мають оволодiти такими поняттями: «більше», «менше», «однаково», «стiльки ж», «короткий i довгий», «старший і молодший»; вміти порiвнювати найпростiшi множини предметiв (геометричнi фігури, фрукти тощо).
Значне мiсце в дошкiльному вихованнi повинен зайняти дiловий настрiй дитини на школу, на серйозну навчальну працю, тобто формування її психологічної готовностi до навчання. Батькам треба пам’ятати, що головними у цiй роботi мають стати найрiзноманiтнiшi засоби заохочення, а не примусу. Виховну роботу слiд будувати на перспективi радiсного очiкування дня, коли малюк стане школярем; постiйно переконувати, що навчання в школi — це серйозна праця, в результатi якої дитина дiзнаватиметься про щось нове. Ні в якому разi не варто залякувати труднощами, що можуть виникнути у процесі навчання.
Пам’ятаючи про те, що в школi часто буває робота нецiкава, але важлива, яку потрiбно виконувати, слiд привчати дитину пiдкорятися слову «треба», свiдомо розбиратися у своїй позицiї («хочу» i «треба»). Варто поступово формувати уміння доводити почату справу до кiнця, переборювати труднощi, переживати задоволення вiд зробленого, не засмучуватись невдачею.
Готуйте дитину жити і працювати в колективi ровесників. Пам’ятайте, що особливi труднощi вiдчувають учні, які ростуть в сім’ї одинаками.
Демонстрування виставок:
а) рекомендованої лiтератури для батьків;

б) пiдручникiв i навчальних приладь (олiвцi, трикутник, фарби, пензлик, альбом, рiзнокольоровий папiр, нотний зошит тощо);

в) шкiльного одягу i взуття;

г) господарського куточка (голка, нитки, ножицi, клей тощо).

(Для початкуючого вчителя радимо такi виставки пiдготувати на першi збори у першi днi навчання дiтей в школi).
Бажано вручити кожному батьковi, як радить Ш.О.Амонашвiлі, листа майбутньому першокласнику вiд першого учителя. Вiн може бути орiєнтовно такого змiсту:
Добрий день, дорогий ……..

Я твоя перша учителька. Звати мене Надiя Iванiвна. Поздоровляю тебе – ти iдеш у школу. Сподiваюсь, що ми з тобою станемо добрими друзями. Ти будеш товаришувати з усiма дiтьми в класi. Школа у нас велика. Ти уже дорослий, і тому сам повинен знайти свiй клас. Запам’ятай, як це зробити. Як тiльки піднімешся по сходинках головного входу, побачиш стрiлки. Стеж за ними, і вони приведуть тебе в твій клас. На дверях його намальована ластiвка. А якщо все-таки заблудишся - не бiйся, тобi допоможуть знайти дорогу старшi учнi, які чергуватимуть у коридорі.


Я чекатиму на тебе в класi, буду рада з тобою познайомитись!
Твоя перша учителька.
Анкета для батькiв майбутнiх першокласникiв
1. Ім’я і прізвище дитини.

2. Чи вмiє ваша дитина читати?

3. Чи вміє писати?

4. Чи вміє ваша дитина рахувати?

5. Якими ласкавими iменами називаєте малюка в сiм’ї?

6. Особливості характеру дитини (уважнiсть, спостережливiсть, цікавість, збудливiсть, дисциплінованість та іншi якості).

7. Який у неї слух, зір?

8. Якi захворювання перенесла дитина в дошкiльному вiцi?

9. Ім’я та по-батьковi батькiв, освiта. Де i ким працюєте?

10. Хто, крiм батькiв, бере участь у вихованнi дитини? Скiльки дiтей у сім‘ї?



Звернення до батьків першокласників

Шановнi батьки !
Ви вiддаєте в мої руки сердечка своїх дiтей. Разом з цим ви покладаєте на мене свої надiї, сподiвання. І всi неодмінно хочете, щоб дитина з перших днiв шкiльного життя стала розумною, вміючою писати, читати, рахувати. Але варто пам’ятати, що не кожна дитина може одразу успiшно навчатися, та й це не та основна цiкавiсть, заради якої живе людина.
Дитина — Божа iскорка, яка прийшовши в цей свiт, несе свою велику місiю, має свiй шлях, свої думки. Тому перед нами стоїть особливе завдання – розвиток і збагачення духовного світу кожної дитини. Це можливо через виховання серця дитини: любов до людей, повага, толерантнiстъ, прояв співчуття і вміння радіти за інших.
Вiрте в безмежнiсть вашої дитини i допоможiть їй повiрити в свої сили. Це допоможе дитині долати труднощi!
Шлях розвитку кожної дитини індивідуальний.
Хтось починає ранiше за інших ходити, але потiм довго не говорить; хтось, навпаки, не вмiє усміхатися, зате починає говорити цілими фразами і добре запам’ятовує букви. Тому до шкiльного вiку дiти мають різний багаж досвiду, знань, умiнь, навичок, звичок. Безсумнiвно, що згодом кожна з них навчиться читати й рахувати, стане грамотною, але до моменту вступу до школи важливо, щоб дитина мала здатність до навчання. Саме вiд готовностi залежить адаптацiя малюка до шкiльного життя, оволодiння ним навчальною дiяльнiстю, врештi-решт, формування особистості.
Часто ви вважаєте основними показниками готовностi до школи знайомство дитини з лiтерами, уміння читати, рахувати, знання вiршiв та пiсень. Однак не тiльки це впливає на успiшнiсть навчання.
Важливим етапом підготовки дитини до школи є розвиток дрiбної моторики кистi руки. Дiти, в яких рука не готова до письма, швидко втомлюються, втрачають бажання писати, вчитися.
Велике значення в пiдготовцi дитини до навчання вiдiграє її здоров’я. Робiть все вiд вас можливе, щоб дитина була здоровою, ситою, загартованою.
Школа i сiм’я. Це один довгий ланцюжок, який здатен побороти всi труднощi. Без вашої допомоги я не в силi буду донести до сердець і розуму все те, що ви хочете бачити у своїх дiтях. Давайте будемо толерантними, взаємоввiчливими, доброзичливими, терплячими, небайдужими до своїх дiтей.
Промине чотири роки, й тодi можна буде з гордістю сказати про результат нашої з вами спiвпрацi, про всi перемоги, здобутки, знання й уміння, яких набули нашi дiти.
Не забувайте:
Школа - Майстерня Людяностi;

Школа - Майстерня Гуманностi;

Школа — Спiвтовариство вчителя та учня

Школа - Храм!
З повагою ваш вчитель
Батьківські збори

(або «Кроки спілкування»)
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка