Орієнтовний навчально-тематичний план позакласного педагогічного всеобучу батьків І клас



Сторінка5/16
Дата конвертації08.03.2016
Розмір3.27 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16
Тема: Технології вдосконалення техніки читання. Швидке читання – запорука успішного навчання.

Мета: Ознайомити батьків з нормами читання у початковій школі згідно програми. Надати рекомендації щодо використання ефективних резервів навчання читанню. Викликати інтерес у батьків з питань виховання любові до читання художньої літератури дітьми та сімейного читання.

Обладнання: Виставка дитячих малюнків «Моя улюблена казка». Результати перевірки навички читання (таблиця). Пам’ятки батькам про спілкування з дітьми та про виховання любові до книги.
Мультімедійний супровід (презентація)
Хід проведення:
І. Зустріч батьків. Вітання з батьками.
Доброго дня! До початку спілкування пропоную Вам ознайомитись з виставкою малюнків та результатами перевірки навички читання Ваших дітей.
ІІ. Вступне слово вчителя. Повідомлення теми.
Любили і поважали книгу наші предки. Можливо тому спілкування сьогодні присвячуємо темі …
Ще в давні часи люди розуміли, що книга є джерелом мудрості. Про це свідчать вислови відомих людей …
Значення книги в житті людства величезне. Навіть у час високих технологій ми не можемо обійтись без читання. (Слайд 1)
Проблема!
Навчити дітей добре читати – одне з найважливіших завдань школи. А кожен батько хоче, щоб його дитина успішно вчилася.
Ви запитаєте, як лише читання може вплинути на успішність дитини?
Гадаю, що Ви допоможете дати мені відповідь на поставлене питання. (Слайд 2)
ІІІ. Інформаційна хвилина.
Цікаво знати, що М. Горький читав приблизно 600 слів за хвилину. З такою швидкістю читають люди, що закінчили спеціальні курси швидкого читання. (Слайд 3)
Найшвидше читав американський президент Дж.Кеннеді - близько 2000 слів за хвилину. Можливо це легенда. Але у розвинутих країнах керівництво приймає на роботу людей, які читають не менше 400 слів за хвилину.
ІV. Бесіда – лекція.
Програмою початкових класів передбачено такі норми читання…
Чому саме така норма?
Припустимо, що учень 4 класу отримав завдання з читання – прочитати текст розміщений на 6 сторінках, скласти план цього тексту …
Відомо, щоб скласти план, відповісти на запитання, підготувати переказ потрібно прочитати текст іще раз . Це займе вже годину робочого часу…
Додайте ще підготовку письмових завдань …
Чи можливо кожній дитині досягти таких результатів. Адже кожен учень має різний темперамент. Холерики говорять швидко і читають швидко. Сангвініки говорять трохи повільніше, відповідно і читають теж. Для флегматиків та меланхоліків швидке читання може стати недосяжним. Але хочу Вас заспокоїти, 90% учнів – холерики і сангвініки, а це означає, що переважній більшості дітей доступне читання у межах, які пропонує програма. (Слайди 4,5,6)
Пошук відповіді на проблемне питання сумісно з батьками
Чи готові ми з Вами пояснити значення швидкого читання для успішного навчання наших дітей?
Педагоги прийшли до висновку: якщо дитина на першому році навчання не навчилася нормально читати, то його інтерес до учення значно падає. Сповільненість процесу читання, відсутність інтересу до читання приводить до того, що процеси інтелектуальної діяльності теж сповільнюються. Дитина, що погано читає, матиме великі перешкоди при виконанні домашніх завдань. Діти повільніше прочитують умову завдання, вправи, забувають його суть перш, ніж почнуть виконувати. Богато термінів і понять, про які вони повинні мати уявлення в цьому віці, їм просто невідомі і нецікаві. Дитина, що погано читає, непосидюча, йому нецікаво на уроках, він не відвідуватиме бібліотеку, тому що читати книги при низькій техніці читання – це не стільки задоволення, скільки мука. (Думки батьків)
V. Поради батькам.
1. Що думають спеціалісти?
Відомий викладач В. Зайцев пропонує ефективні резерви навчання читанню…
Читання перед сном є ефективним, оскільки останні події дня фіксуються емоційною пам’яттю людини, і людина перебуває уві сні під їх впливом.
Режиму «читання + короткий відпочинок»
Дотримуються у ході перегляду діафільмів, караоке, коли дитина читає кілька рядків, а потім має можливість перепочити.
Перехід на незнайому частину передбачає читання одного уривка декілька разів, а при переході на нову частину темп зберігається. (Слайди 7,8)
2. Що реально зробити вдома?
Як же зробити так, щоб процес читання став для дітей життєвою необхідністю?
Щоб дитина полюбила читання, дуже важливо створити його власну домашню бібліотеку. Тут можуть бути два підходи. Перший підхід – це «робоча» бібліотека, що допомагає в повсякденній учбовій і позаучбовій праці: словники, довідники, енциклопедії, науково-популярна література, періодичні видання і ін. Другий підхід – придбання улюблених книг, що прочитаних і стали коханими. Слід записати дитину в міську бібліотеку, де з достатку книг можна вибрати те, що потрібне саме йому.
Батьків і дітей зближують сумісна покупка книг і, звичайно, сумісне читання і обговорення прочитаного. (Слайди 9,10)
VІ. Практичні завдання. Ситуації для обговорення.
1. Я не люблю читати вдома. Мама змушує читати багато разів поспіль, кричить, якщо я читаю повільно з помилками.
2. Я стараюся читати швидко і правильно, але під час читання в класі від хвилювання я починаю заїкатися, помиляюся… Дуже соромно, коли діти сміються. (Думки батьків)
VІІ. Підведення підсумків спілкування.
Отже, бажання читати, стійкий інтерес до читання формується в сім’ї, а основа його – звичка дитини читати. Потреба в читанні не виникає сама по собі і не складається з примусового читання з книгою. Насильство тут неприпустимо. Первинне значення при цьому має відношення до читання самих батьків. Чи люблять читати в сім’ї? Чи є в будинку своя бібліотека? Чи часто діти бачать батьків з книгою? Чи стежать батьки за новинками літератури, у тому числі і в області дитячої? Чи діляться вони своїми враженнями про прочитане? (Слайди 11, 12)
Пам’ятайте, як правило, читати люблять діти батьків, які багато читають!
VІІІ. Домашнє завдання.
1.Спробуйте відповісти на питання.

2.Прочитайте, обміркуйте, скористайтеся


Порадами американського психолога В. Уїльямса, що приготував для Вас вчитель.


Орієнтовний навчально-тематичний план роботи з батьками
1 КЛАС
Тема 1. Вікові та індивідуальні особливості 6-літніх дітей.
План

1. Рушійні сили розвитку особистості.

2. Характер пізнавальних процесів дітей шестилітнього віку.

3. Формування особистості.




Тема 2. Як допомогти дитині адаптуватися до школи.
План

1. Ваша дитина стала учнем.

2. Психологічна готовність до школи – найважливіша передумова успіху першокласників у навчальній діяльності.

3. Організація правильного режиму життєдіяльності першокласників.

4.Вручення пам’яток батькам.
Тема 3. Особливості ігрової та навчальної діяльності першокласників у школі і вдома.
План

1. Гра – основний шлях пізнання світу.

2. Зміна виду діяльності з приходом дитини до школи.

3. Використання дидактичних ігор у школі і вдома.



Тема 4. Проблеми виховання в сім’ї.
План

1. Сім’я, її соціально-психологічні функції у вихованні дітей.

2. Специфіка сімейного виховання.

3. Основні шляхи та умови успішного виховання в сім’ї.

4. Анкета для батьків. Виявлення виховних можливостей батьків.


Тема 5. Батьки – головні вихователі.
1. Стосунки між батьками – основа сімейних взаємин. Їх роль у формуванні особистості.

2. Виховний потенціал стосунків між батьками (авторитарного, демократичного, конфліктного).

3. Основні напрями вдосконалення родинних стосунків.

4. Вручення батькам пам’яток „Робити чи не робити”.



2 КЛАС


Тема 1. Громадянин починається в сім’ї.
План

1. Сім’я – важливий фактор мікросередовища в індивідуалізації процесу формування суспільної активності у дитини.

2. Характеристика найважливіших складників виховного потенціалу сімї:

а) стиль взаємин між батьками;

б) ставлення батьків до дітей;

в) культурний рівень батьків;

г) змістовність спілкування батьків і дітей.

3. Обмін досвідом виховання. Анкетування для батьків.




Тема 2. Як навчити дитину навчатися.
План

1. Що означає вміти вчитися.

2. Характеристика найважливіших умінь, які входять у це поняття.

3. Опосередкований шлях формування вміння вчитися.




Тема 3. Роль сімейних традицій у сімейному вихованні дітей.
План

1. Сім’я як гарант безпеки дитини.

2. Особливості моралі української родини. Сімейні традиції.

3. Вплив культурних цінностей сім’ї на пізнавальний розвиток дитини.

4. Родинне свято „Щедрий вечір, добрий вечір”.


Тема 4. Культура поведінки учня. Як її виховувати?
План

1. Культура поведінки як риса особистості.

2. Методи виховання моральних основ культури поведінки.

3. Культурні традиції сім’ї та пізнавальна активність дитини.




Тема 5. Роль сім’ї у фізичному розвитку учня.
План

1. Особливості фізичного і психічного розвитку молодшого школяра.

2. Фізичне виховання і морально-духовне становлення особистості дитини.

3. Організація активного відпочинку в сім’ї.

4. Родинне спортивне свято „Тато, мама, я – спортивна сімя”.

3 КЛАС
Тема 1. Соціальний захист прав дитини.
План

1. Декларація прав дитини (1948р.) як міжнародний стандарт прав.

2. Фундаментальні права, що закріплені в основному Законі України – Конституції.

3. Запобігання насильству в сім’ї.




Тема 2. Шкідливі звички в молодшому шкільному віці. Як їм запобігати?
План

1. Шкідливі звички – загроза здоров’ю людини.

2. Динаміка розповсюдження тютюнокуріння, вживання алкоголю та інших наркотичних речовин серед учнів молодшої школи.

3. Як діяти в ситуаціях ризику.


Тема 3. Можливості сім’ї в естетичному вихованні молодшого школяра.


План

1. Естетико-виховні ідеї сучасної педагогіки.

2. Виховні можливості видів мистецтва.

3. Школа і сім’я – основні чинники естетичного виховання дітей.



Тема 4. Моральна свідомість як показник вихованості молодшого учня.
План

1. Моральне виховання в контексті духовного відродження України.

2. Дисциплінованість – важлива риса моральної поведінки.

3. Позиція дорослих у формуванні моральної свідомості молодших учнів.




Тема 5. Як правильно організувати працю і відпочинок у сім’ї.
План

1. Особливості трудової активності учнів.

2. Значення мотивації у розвитку працездатності учнів.

3. Правильний відпочинок – необхідна умова ефективної організації трудової діяльності молодших учнів.

4. Організація фотовиставки „Праця і відпочинок у нашій сім’ї”.

4 КЛАС


Тема 1. Усі діти здібні.
План

1. Суть понять „талановита дитина”, „здібна дитина”, „обдарована дитина”.

2. Прихована обдарованість.

3. Роль сім’ї у розвитку здібностей дитини.




Тема 2. Доброта і милосердя народжується в сім’ї.
План

1. Дитинство – природна школа доброти.

2. Сім’я як фактор формування морально-естетичних поглядів в українській родині.

3. Типові помилки батьків (ситуативні вправи).




Тема 3. „Важка” дитина. Як вона?
План

1. Проблема „важкої” дитини в сучасній педагогіці.

2. Причини та наслідки бичачої агресії.

3. Сім’я як фактор запобігання негативним явищам серед дітей.




Тема 4. Книга і читання у вашому домі.
План

1. Книга та її значення в розвитку моральних і пізнавальних якостей особистості.

2. Виступ бібліотекаря з аналізом запитів учнів, рекомендаціями щодо добору книг для читання.

3. Роль батьків про традиції сім’ї з формування культурних цінностей: читання книг, газет і журналів.




Тема 5. Підсумки навчання і виховання учнів у школі І ступеня.
План

1. Психолого-педагогічний аналіз результатів 4-х років навчання. Загальні рекомендації батькам.

2. Нагородження батьків за активну співпрацю зі школою.

3. Знайомство з майбутнім класним керівником та вчителями-предметниками школи ІІ ступеня.

4. Анкетування батьків.

"Формуємо самооцінку дитини”
Лекція
Батьки — це вчителі у найважливішій школі на світі — школі становлення особистості.
Тут немає вихідних і канікул, їм доводиться виконувати свої обов'язки 24 години на добу, 365 днів на рік.
"Моя мама поставила б мене на найвищу сходинку. Вона мене найбільше любить. Я буваю неслухняна, я трішки хитренька. Я не завжди гарно пишу... Але мама мене все одно любить, бо я — її дитина. Я знаю це... своїм серцем. І тато мене любить. Він грається зі мною, навіть коли дуже втомлений, і не кричить, коли я роблю щось не так...”.
Це виписка з протоколу дослідження самооцінки за методикою "Сходинки”, де дитині пропонується оцінити себе, розмістивши картонну фігурку на одній із 7-ми сходинок.
Самооцінка - це та значущість, якою дитина наділяє себе загалом, а також окремі свої якості — особливості діяльності, поведінки, особистісних проявів.
Тому розвиток адекватної самооцінки залежить від об'єктивності зовнішніх оцінок.

Найавторитетнішими для 6—7-річного малюка є рідні люди. У родині, по-перше, об'єднані люди різного віку, статі, роду занять; по-друге, дорослі члени родини можуть впливати на малюка в різних життєвих ситуаціях; по-третє, однією дитиною опікується кілька дорослих.


Найважливіше для дитини — гармонійність взаємин між членами родини, позитивний психологічний клімат, пріоритет духовних цінностей, високий рівень культури.
Неправильне виховання
1. Тип неприйняття (відсутність любові до батьків).
Характерні ознаки: надмірний, суворий контроль за дитиною; застосування жорстоких методів покарання; претензійне, протестне ставлення до дитини; мінімум уваги з боку батьків.
Це зумовлено тим, що дитина була небажаною, не схожа на батьків, народилася з фізичною вадою тощо.
Наслідки: неприйняття батьками дитини призводить до неприйняття нею батьків, тобто виникає взаємне відчуження.
2. Гіперсоціальний тип (я люблю тебе лише тоді, коли ти виправдовуєш мої очікування і виконуєш мої вимоги).
За такого типу виховання базується на чітких інструкціях. Дитина ніби запрограмована, надміру дисциплінована, суха та педантична. Вона — як робот, автоматичний виконавець.

Наслідки: намагання догодити іншим, страх перед труднощами та невдачами. Розвивається невпевненість, негативне ставлення до себе. Як наслідок — соціальна ізоляція, дитина лишається наодинці зі своїми проблемами та переживаннями.


3. Тривожно-упевнений тип (любов до дитини трансформується у страх втратити її).
Дитині навіюють думку про те, що на неї всюди чатує небезпека.
Наслідки: страх батьків за дитину призводить до того, що вона стає заляканою, тривожною, несамо стійною, нерішучою, боязкою. Формується низька самооцінка.
4. Егоцентричний тип (нав'язування дитині думки, що вона надзвичайна, виняткова).
Обов'язки дитини зведеш до мінімуму, права — необмежені. Її найменші бахання миттєво задовольняються. Дитина прагне завжди бути поміченою, викликати загальне схвалення, а коли цього немає, виникають істеричні реакції.
Наслідки: в характері дитини розвиваються і закріплюються егоїстичні тенденції. У колективі однолітків міф, що вона найкраща, руйнується, оскільки її прагнення бути лідером нічим не підкріплене. Дитина стає самотньою або закріплює агресивність як рису характеру.
Людина із заниженою самооцінкою через свою невпевненість постійно очікує приниження, обману, насмішки, образи.

Низька самооцінка спричиняє постійний страх.

Цей страх спонукає до вживання алкоголю, наркотиків, до правопорушень та злочинів. Не варто сподіватися отримати готові рецепти чи поради, які гарантували б цілковитий успіх у справі сімейного виховання. Адже кожна сім'я — це окрема держава, яка живе за своїми правилами і законами.
Фахівцями виявлені універсальні механізми, на яких має засновуватися розумне виховання:

— прийняття дитини такою, яка вона є;

— удосконалення системи схвалень і покарань;

— налагодження суб'єктних взаємин між батьками та дітьми.


Прийняття (позитивне ставлення до дитини, незалежно від того, чи радує вона дорослих у даний момент):
— дозвіл дитині бути такою, якою вона є;

— увага до її почуттів і думок, уміння почути та зрозуміти їх;

— здатність підтримати дитину;

— повага до позиції дитини, віра в її сили та можливості;

—готовність ділитися власними поглядами і цінностями;

— поблажливе і терпляче ставлення.


Система схвалень і покарань.
Батьки мають пам'ятати, що схвалення належної поведінки дитини важливіше для її розвитку, ніж осуд.
Оцінювати треба тільки вчинки і справи дитини, а не її саму. Будь-яке схвалення складається з двох компонентів — висловлювань дорослих і висловлювань дитини.

Сказане батьками має виявляти чітку позитивну оцінку дитячих вчинків або намірів: "Дякую за те, що помив машину. Тепер вона виглядає, як новенька”.


Покарання має бути продуктивним, а не руйнівним.
• Покарання не повинно шкодити здоров'ю — ні фізичному, ні психічному.
• Якщо є сумніви, карати чи не карати — не карайте.
• За один раз — тільки одне покарання.
• Краще не карти .взагалі, ніж карати із запізненням.
• Покараний — вибачений (про старі гріхи — жодного слова).
• Покарання — без приниження (це не торжество вашої сили над слабкістю дитини).
• Дитина має боятися не батьківського покарання, а того, що вона завдає комусь болю своїми словами, діями, вчинками, намірами. , ,
Взаємини між батьками та дітьми залежать не від того, скільки разів на день дорослі хвалять чи карають дитину, а від того, як вони це роблять. Занадто захоплюючись різними методами та засобами виховання, батьки сприймають свою дитину як власність, як матеріал, з якого вони можуть "виліпити” ідеал сина чи доньки. Вони автоматично позбавляють дитину права голосу і права вибору.

Щоб запобігти небажаним тенденціям, психологи радять розглядати виховання не як однобічну спрямованість впливів, а як двосторонній процес, де дитина — активний учасник, суб'єкт виховання. Стосунки між батьками і дітьми в родині будуються на засадах довіри, особистої рівності, взаєморозуміння, визначення права кожного на власну точку зору в різних життєвих ситуаціях.


Батьки мають бути пильними й дуже чутливими до реакцій, слів, вчинків своїх дітей. Здатність почути, зрозуміти дитину — своєрідний місток між вихователем і вихованцями.
Слід пам'ятати: перед вами не просто маленька дитина, а особистість зі своїм внутрішнім світом, з тільки їй притаманними індивідуальними відмінностями.

"У сім’ї — молодший школяр”

Лекція
Відомо, що сім'я — той основний осередок, де відбувається формування особистості дитини. Вплив родини на дитину домінуючий, унікальний, а багато в чому й незамінний. У сім'ї особистість формується в природних умовах. Вихователями і вчителями тут є найближчі і найдорожчі для дитини люди, з якими вона постійно спілкується і яким довіряє. Відомий педагог В.О.Сухомлинський стверджував: "У сім'ї шлі­фуються найтонші грані людини-громадянина, людини-трудівника, людини — культурної особистості. Сім'я — це джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави” (В.О.Сухомлинський, "Батьківська педагогіка”).
Помиляються ті батьки, хто вважає, що, віддавши дитину до школи в 6—7 років, до кінця навчання одержить навчену і виховану молоду людину, не приклавши до цього жодних зусиль.
Дуже добре, коли вимоги вчителя щодо навчання і виховання дитини збігаються з тим, що вимагають батьки удома: тоді легко і добре всім. Але такого ідеального становища майже не буває. Часто вчителеві доводиться вчити і виховувати не тільки дитину, а й дорослих — матір чи батька.

Батьки впливають на дітей передусім своєю особистістю. Недаремно народна мудрість стверджує:

"Який батько, такий син”. Особисті якості батьків впливають на дітей не механічно, а через безпосереднє спілкування та спільну діяльність. Однак, як свідчать дослідження, у спілкуванні батьків і дітей є серйозні недоліки.
Наприклад, на запитання "На які теми ви найчастіше розмовляєте зі своєю дитиною?” 50 % батьків не відповіли зовсім, 40 % відповіли нечітко: "про все”, "на різні теми”. Ці результати свідчать про над­звичайну бідність тем для спілкування. Щодо спільної діяльності батьків і дітей, то найчастіше вона не виходить за межі домашньої праці (побутових справ). Так, упродовж 11 місяців батьки займалися зі шко­лярами 18—20 хв на день, або 9 год на місяць. Але ж вони можуть допомогти дітям дібрати прислів'я з даної теми, підготувати дитяче свято тощо.
Турбує й те, що не в кожній сім'ї панує відвертість і взаєморозуміння. Але ж у родині, де всі кроки звіряються із батьківськими, де діти несуть у серці материнське слово, вони ростуть щирими, відвертими. Байдужість, егоїзм окремих батьків робить дітей жорстокими, калічить дитячі душі.
Щодо домашніх завдань, то їх виконання, безперечно, слід контролювати. Братися за виконання домашнього завдання не варто одразу після закінчення уроків, коли працездатність школяра значно знижується. Після повернення зі школи учневі насамперед слід пообідати. Найкращий час для цього — біля 13 години. Бажано, щоб обід складався з першої справи (рідкої), другої (рибної чи м'ясної) і третьої (компот чи фрукти).

Щоб відновити сили, працездатність, слід відпочити на свіжому повітрі: допомогти по господарству, пограти в рухливі ігри. Однак відпочинок не має перевищувати 1,5 год, інакше дитина стомлюється від надмірного фізичного навантаження. Корисний молодшим школярам і пасивний відпочинок — денний сон до 1 год.


Важливо також, щоб дитина виконувала домашнє завдання в один і той самий час. Найкраще — біля 16 год. У цей час центральна нервова система вдруге за добу активно включається в роботу, відновлюється працездатність дитини.
Варто звернути увагу й на те, чи правильно сидить дитина за робочим столом, як освітлене робоче місце, а також на те, скільки часу вона прово­дить за уроками. Першокласник має витрачати на виконання домашнього завдання до 1 год; другокласник — 1,5 год; третьокласник — 1,5 год; учень четвертого класу — 2 год з обов'язковою перервою через 30хв.
Дуже важливо привчити дітей і вдома працювати зібрано і в хорошому темпі. Щоб увага дітей не розпорошувалася, слід взяти за правило: до початку роботи прибрати зі столу все, що не стосується домашнього завдання.
Варто звернути особливу увагу на гігієну сну. Для учнів початкових класів тривалість сну має становити 11—12 год: 10 год вночі — з 21 год до 7 год ранку і 1—2 год вдень. Батькам слід пам'ятати, що постійне недосипання може викликати перевтому. Пізнє виконання домашніх завдань, надмірний перегляд телепрограм теж спричинюють перевтому.

Спадковість?
Знаменитий філософ Е. Кант сказав: «Діти повинні виховуватися не для сьогодення, а для майбутнього, можливо кращого стану роду людського».

Кожен з батьків бажає виростити свою дитину щасливою, здоровою, успішною, розумною. Щоб вона вибрала правильну дорогу, мала змогу самореалізуватися, створила потім щасливу сім'ю і гідно виховувала своїх дітей. Про це думають всі батьки, незалежно від того в якій країні вони живуть, на якій мові говорять, якій існує економічний і політичний лад. Кожен з батьків для своєї дитини бажає кращої долі. І хочеться вірити, що діти завжди йдуть далі за своїх батьків. Хоча є і якості, які простежуються з покоління в покоління.

А чи є якості, які ніде не простежуються? Як могло з'явитися воно — це якість, звідки воно? У всіх нас є прекрасна можливість проаналізувати власне найближче оточення, а також задуматися над власними якостями і якостями наших батьків. Адже не дарма говорять, що «від осики не народяться апельсинки», а «яблучко від яблуньки далеко не падає».

Але найважливіший механізм виникнення незрозумілих якостей характеру або дивної поведінки простий — діти беруть приклад з батьків. Не дарма ж говорять вчителі так часто : «Так... Дитина-особа сім'ї!»


Ми сподіваємося, що ви гордитеся цією особою!
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка