Орієнтовний навчально-тематичний план позакласного педагогічного всеобучу батьків І клас



Сторінка6/16
Дата конвертації08.03.2016
Розмір3.27 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

Про брудні слова і жаргонізми
Батьківські збори
ХІД ЗБОРІВ
Виступ учителя.
— Сьогодні мова піде про те, що засмічує і забруднює нашу мову. Ці слова згубно впливають і на тих, хто їх промовляє, і на оточуючих. Розмова намічається серйозна і відверта.
На превеликий жаль, грубість і нецензурна лексика стали у нашому житті майже звичним явищем. Чому так відбувається? Причиною такого стану речей на найнижчому «побутовому рівні» можна продемонструвати за допомогою вірша:

Як доісторичні люди,

Діти наші пишуть всюди

-На стіні і на паркані

Слова нікчемні і погані.

Бо чують ті слова

Горе-письменники щоденно,

Тому і закарбовуються вирази нікчемні

В свідомості у них — це достеменно.
— Лайка, матюки — антисуспільні явища, і сприймати їх необхідно як зло.

Та все ж, напевно, потрібно розібратися у тому, чому люди так брудно лаються?

Найчастіше, це своєрідне «бравирование» особистою свободою і роз­кутістю. Звідки все це потрапило до нашої мови і у чому причина його живучості?

Спеціалісти з історії мови стверджують, що вживання брудних вис­ловів може сприйматися як порушення певних табу (у даному випадку — морального). У стародавній літературі і в народних традиціях заборона на матерні слова була пов'язана з уявленням про те, що вони ображають Матір-землю, Богородицю (матір Ісуса Христа) і рідну матір людини.

За народними, моральними уявленнями слов'ян, той, хто лається, принижує не стільки матір співрозмовника, скільки свою власну матір.

Серед легенд про походження брудних слів є така: «Одного чоловіка попутав нечистий. Цей чоловік убив свого батька та одружився зі своєю матір'ю. Із тих пір і пішла матірщина».

Проте, у слов'ян вважалося гріхом так лаяти дітей, бо на тому світі вони відвернуться від своїх батьків. Дитину, яку облаяли брудним, чорним словом, пом'янувши чорта, диявола, відьму, демона, могли забрати, за повір'ям, злі сили. Не можна було лаятися у домі при іконах, при пічці (це не подобалося домовим). У домі, де лаються, вважалося, можуть оселитися біси, а янголи полишають так оселі.

Не можна стверджувати, що на Русі зовсім не лаялися. Що було, то було, але не так, як зараз. По-перше, лаялися на весіллях, щоб відлякати від молодят злі сили. По-друге, на полі бою, щоб розохотити себе і ворога.

У повісті М. В. Гоголя «Тарас Бульба» є сцена облоги фортеці Дубно запорізькими козаками, де кошовий отаман віддає розпорядження перед боєм вибиратися з ряду молодцям, що най зубастіші на слово,

щоб задирати супротивників-ляхів, які лайки не стерплять і, «може статися, вже сьогодні всі вийдуть із воріт». Все вийшло так, як і задумав кошовий отаман. Невдовзі після словесної баталії ворота відчинилися, виступило польське військо, і розпочалася жорстока битва.

У багатьох стародавніх лайливих словах немає повабності та непри­стойностей. Такі слова свідчать про те, що відповідно до природного почуття сорому є скритим від сторонніх очей: статеві органи, інтимне життя. Під час переходу від язичества до християнства лайка перейшла до розряду богохульства. Звідси й походить заборона на неї з боку церкви — носія християнської моралі. Однак, слов'яни вдома (на своїй території) взагалі ніколи не лаялися, а лише в походах: вдома боялися накликати лайкою біду на свою оселю.

Чому ж нині лаються навіть діти і підлітки? Психологи так пояснюють причину інтересу до брудних слів. У віці 11-12 років підліток хоче здава­тися таким собі досвідченим знавцем «усього такого».

Ми розуміємо, що матюки — це непристойно, та, крім того, це ще й соціальне зло. Мова покидьків вже загрожує стати нормою. Саме тому їй необхідно оголосити війну.

Дуже цікавий звичай щодо цього є в американських сім'ях.

Коли діти приносять із вулиці гидкі слова і запитують про їх значення, батьки, як правило, пояснюють все чесно, але потім обов'язково змушують дитину вимити рота з милом. І це аж ніяк не покарання, а проста гігієна, бо гидкі слова бруднять і рот, і душу, і свідомість, і слух.

Може, не погано було б і нам започаткувати подібний звичай!


Крім лайливої лексики і відвертої матірщини, є ще одна небезпечна хвороба — жаргонізація нашої мови.

Перш, ніж говорити про це, пригадаємо, що жаргонізми — це слова професійних груп або соціальних прошарків, що поставлені в особливі умови життя і спілкування.

Звичайно, це не якісь там особливі мови, а особлива лексика, слова, що їх використовують ті чи інші групи людей, що близькі за фахом та соціальним станом. Слова ці є зрозумілими вузькому колу людей. На­приклад, моряки називають своє судно коробкою, фізики-теоретики — круглий синхрофазотрон — каструлею тощо.

У молоді жаргон або, як говорять, сленг, — також дуже поширене явище. Дорослішаючи, діти, а згодом і підлітки позбавляються одних і обзаводяться іншими жаргонізмами. Наприклад, телик (телевізор), велик (велосипед) — дитячий сленг? У лексиці шкільного жаргону присутні найменування та пере найменування, що пов'язані з такими проявами життя, як навчання, спорт, розваги тощо.

(Учитель наводить приклади сучасних сленгових слів, що поширені серед молоді та підслуханих у даному класі, вислуховує думки батьків щодо цього.)

— Звичайно, нам не все подобається, та однією з головних психо­логічних причин прояву і життєдіяльності шкільного сленгу є бажання самоствердитися, виявити або підкреслити завдяки мові свою належність до певного товариства.

Кимось мимоволі вимовлене слово або вираз можуть стати крилатими. Молодіжний жаргон вважається віковою хворобою і, як будь-яка дитяча хвороба, може минути.

Значно гірше, якщо вона не минає, а переходить у доросле життя. Жаргон вбиває думку, відбиває здатність думати у його палких при­хильників, збіднює мову.


Адже одне таке слово може мати декілька зна­чень. Наприклад, дієслово сікти може означати — розуміти, збагнути, запам'ятати, взяти на замітку тощо.

Про жодні почуття при цьому не може бути й мови.

Жаргон — це певна манера розмовляти, і ця манера із роками може помститися за себе. Дорослішаючи, молода особа не зможе обходитися лише звичним жаргоном — він просто є недопустимим у нашому житті.

Якщо юнак або дівчина не опанують до часу, доки вони подорослішають, справжню літературну мову, то вони будуть дуже скупі у спіл-V ванні. Той, хто любить свою мову, хто пишається нею, має виступати роти жаргонізмів, виправляти власну мову.

Завершити збори доцільно анкетуванням батьків і обробкою за дорогою членів батьківського колективу та підсумовуванням результатів анкетування, оголошенням результатів анкетування дітей, прийняттям рішення батьківських зборів.




Педагогічна освіта батьків
Методичні матеріали для занять із батьками в школі
1. Педагогічна культура батьків
Виховання дітей - це й життєва мудрість, і майстерність, і мистецтво. Діти - щастя, створене батьківською працею.
2. Рід. Родовід
Поняття роду. Божа заповідь: «Шануй батька твого і матір твою, так благо тобі буде, і довголітній будеш на землі».
Народна мудрість: Яке деревце, таке і яблучко. Живі батьки - почитай, померли - поминай.
Поняття про родовід або про генеалогічне древо.
3. Традиції слов'янської родини
Родина - вищий сенс життя. Взаємини в родині. Повага до старшого. Турбота й любов до дітей. Старі і діти. Батьківське благословення. Майнові права. Роль батьківського дому.

4. Моральні цінності нашої родини
Честь і достоїнство. Репутація («Що люди скажуть»). Працьовитість. Православна віра. Взаємодопомога.
5. Роль казки та дитячого фольклору в розумовому, моральному й естетичному розвитку дітей
Казки. Пестушки й потішки, перевертні. Лічилки та скоромовки.
6. Роль народної іграшки та народної гри в розвитку особистості дитини
Доброта народної іграшки. Гра формує характер, загартовує волю, зміцнює фізично.
7. Приучення до праці дітей і підлітків
Праця - основа життя. Як привчали дітей до праці. Що вміли діти в різні вікові періоди.
8. Роль хрещених батька й матері у вихованні дітей
Обряд водохреща. Хрестини. Обов'язки хрещених. Дні, в які пригощають кума з кумою.
9. Роль свят у вихованні дітей
Дитячі свята. Заклики. Колядки та щедрівки. Престольне свято як засіб єднання роду.

10. Конференція «Традиції народної педагогіки».
Запитання

1. Народна педагогіка та сучасні теорії виховання.

2. Моральне виховання дітей.

3. Трудове й фізичне виховання.



4. Естетичне виховання засобами народної педагогіки.
МОЛОДШИЙ ШКІЛЬНИЙ ВІК
1. Молодший шкільний вік та його особливості (лекція).
Характеристика анатомо-фізіологічних та індивідуально-психологічних особливостей молодшого школяра, шляхи, засоби та задачі його фізичного виховання. Особливості нервової системи дітей молодшого шкільного віку.
Режим дня. Зміна працездатності школяра протягом тижня Значення правильної організації відпочинку дитини, сон і його значення. Гігієнічні вимоги до одягу, білизні, взуття дітей. Навички особистої гігієни школярів, шляхи та методи їх виховання в родині. Роль учителя в житті дитини.
Інтереси молодшого школяра, особливості розвитку його волі й характеру. Особливості пізнавальних процесів, сприйняття, уваги, пам'яті й уяви молодшого школяра.
.
2. Телебачення і діти
Телебачення як засіб виховання школярів. Особливості впливу телебачення на дітей молодшого шкільного віку. Необхідність виборчого та планомірного перегляду телепередач. Обговорення телепередач у родині. Роль батьків у вихованні культури сприйняття телепередач дітьми.
3. Матір і батько - перші вихователі
Значення впливу батьків на формування особистості дитини «Мати - усій справі кінець», «Який батько, такі й дітки». Матір у житті людини. Материнство як вища соціальна цінність. Шляхетність, безкорисливість, мужність і мудрість материнства.
Материнство як гідне життя в родині й суспільстві, безустанна праця душі із самовиховання, вимогливість до себе. Уміння матері розуміти дитину, бути її задушевним другом. Виховання матір'ю в дітей любові й поваги до батька, до дідуся та бабусі. Виховання родинних почуттів між своїми дітьми та близькими.
Батько й діти. Батьківство як шляхетна й відповідальна місія чоловіків, природно-соціальна потреба людини. Особливості батьківської любові до дітей. Співвідношення емоційного й раціонального в батьківській любові до дітей. Батько - носій вищих суспільних ідеалів, охоронець материнського авторитету, честі родини, зразок подружньої вірності. Суспільне визнання батька - складова частина його батьківського авторитету, предмет гордості дітей.


4. Бабуся й дідусь - охоронці сімейних традицій. Особливості любові до онуків. Бабусині пісні та казки. Роль бабусі у вихованні добрих почуттів, розвитку мислення дитини. Приучення дитини до посильної праці.
Дідусь та онуки. Іграшки, забави, зроблені дідусем. Спільна праця з онуками. Спогади бабусі й дідуся - кращий спосіб зміцнення внутрішньосімейних зв'язків. Сімейний альбом.
Виставка робіт бабусь і дідусів. Бюлетені, стенди, альбоми про бабусь і дідусів, оформлені онуками.
5. Турбота батьків про фізичне виховання та здоров'я молодших школярів. Вплив навчальної роботи у школі на організм дитини. Ознаки стомлення. Активний відпочинок. Правильна постава та її значення для здоров'я дітей. Попередження розвитку короткозорості у школярів. Чистота рук, тіла, одягу. Роль рухливих ігор на свіжому повітрі, лижних прогулянок, катання на лижах і т. п. у зміцненні здоров'я дітей молодшого шкільного віку. Природний ритм життя й основи правильного режиму. Значення гігієнічних умов сну дитини.

6. Моральне виховання молодших школярів
Суть процесу морального виховання: виховання стійких моральних переконань, моральних почуттів, навичок і звичок. Роль батьків у вихованні в дітей норм моральності: роз'яснення їх суті, виховання високих моральних потреб і мотивів поведінки.

Доброта, справедливість, чесність, правдивість, скромність - провідні моральні якості молодшого школяра. Їх виховання в родині. Причини дитячої неправдивості. Довіра до дітей, повага й вимогливість до них. Роль заохочення та покарання у вихованні чесності та правдивості в дітей.



7. Виховання в молодших школярів культури поведінки
Культура поведінки - складова частина морального виховання молодших школярів. Єдність зовнішньої та внутрішньої культури. Виховання поваги до людей, результатів їхньої праці, суспільних надбань. Правила поведінки та гарні манери. Вироблення навичок поведінки. Поведінка в гостях, удома та на вулиці, у громадських місцях. Приклад батьків - основна умова успішного виховання культури поведінки в дітей. Культура мови дитини. Неприпустимість у родині брутальних слів і виразів.
8. Естетичне виховання молодших школярів. Естетичне виховання - складова частина духовного розвитку школяра. Зв'язок естетичного виховання з розумовим, моральним, трудовим і фізичним. Формування у школярів у родині потреби жити за законами краси. Стимулювання художньої діяльності дітей, задоволення їхньої потреби у творчості. Роль батьків у розвитку в дітей розуміння краси рідних місць. Роль батьків у прилученні дітей до різних видів мистецтва. Організація дитячого дозвілля.


9. Родина й виховання в дітей працьовитості
Участь дітей молодшого шкільного віку в сімейній праці. Зв'язок фізичної праці з розумовим розвитком дитини. Праця - джерело виховання. Роль батька у трудовому вихованні.

10. Роль читання в розвитку молодших школярів. Педагогічне керівництво читанням молодших школярів у родині.
Розвиток інтересу до читання. Виховання читацького смаку в молодших школярів. Особливості сприйняття дітьми прочитаних книг. Бесіди батьків з дітьми про прочитані книги. Допомога в накопиченні словникового запасу молодшого школяра. Бібліотека школяра в родині.
11. Виховання в молодших школярів любові до природи, дбайливого ставлення до неї. Спілкування з природою як природна потреба людини. Характерні риси прояву цієї потреби в молодших школярів. Вплив природи на розумовий, моральний, естетичний і фізичний розвиток дітей. Виховання в дітей дбайливого ставлення до природи, любові до тварин, турботи про них.
12. Домашня робота молодших школярів
Навчальна діяльність, її місце, значення й роль у житті дитини, у розвитку її особистості, формуванні характеру. Ставлення дітей до навчання. Мотиви навчальної діяльності. Виховання інтересу до навчання. Розвиток пізнавальної активності та культури розумової праці.

Організація робочого місця й режиму. Розвиток мови у процесі готування завдань. Робота зі словниками. Єдність вимог родини та школи до навчальної праці молодшого школяра.


13. Сучасні електронні іграшки й іграшки наших бабусь-дідусів. Загальна характеристика електронних іграшок. У чому вони допомагають дітям, чим шкідливі. Як впливають електронні іграшки на дитячу психіку. Чи друг вашій дитині Інтернет? Народна іграшка. Простір для фантазії. Доброта народної іграшки.

14. Дружба в житті молодшого школяра
Дружба - неминуща моральна цінність. Особливості дружби в молодшому шкільному віці. Як допомогти дитині в її взаєминах з однолітками.
15. Як уберегти дітей від лиха?
Попередження нещасних випадків, як поводитись, щоб не сталось лиха. Як поводитися вдома, в автомобілі, на вулиці, у водойм. Правила поведінки з вогнем та електроприладами.

16. У що грають наші діти?
Характеристика народних ігор, їх роль у розвитку характеру, у розумовому й фізичному розвитку. Сучасні ігри, їх характеристика.


17. Розвивальні ігри (за матеріалами Б. Нікітіна).
18. Капризи й упертість дітей
Що таке капризи. Слабкість у характері дитини, невпевненість. Затасканість і зніженість. Шляхи подолання дитячих капризів. Упертість - прояв дитиною сили, корені впертості дітей у поведінці дорослих. Боротьба з упертістю - це боротьба за правильне виховання, за правильну обстановку життя дитини.
19. Зустріч із лікарем. Інфекційні захворювання, їх профілактика
20. Зустріч із психологом. Темперамент і характер
21. Що треба знати батькам про токсикоманію та наркоманію
22. Гігієна харчування молодших школярів. Значення їжі для росту, розвитку й життєдіяльності організму. Основи раціонального харчування. Режим харчування. Правила прийому їжі.
23. Труднощі адаптації першокласників до школи
Фізіологічні та психологічні труднощі адаптації першокласників до школи. Система взаємин з дитиною в родині в період адаптації до шкільного навчання. Батьківський практикум із проблеми.

24. Значення емоцій для формування позитивної взаємодії дитини з навколишнім світом
Значення емоцій і почуттів для формування повноцінної особистості. Роль сімейних відносин у розвитку емоційної сфери дитини.
25. Батькам про увагу й уважність
Значення уваги для результативності навчальної діяльності. Прийоми розвитку уваги дитини вдома.

26. Як перебороти сором'язливість і невпевненість дитини.
Вплив сором'язливості та невпевненості на навчальні успіхи школяра. Шляхи подолання сором'язливості та невпевненості дитини вдома й у школі.

27. Моя дитина стає важкою
Яку дитину можна віднести до важких дітей? Причини труднощів дитини - це результат сімейної атмосфери, ставлення педагога, дурна компанія чи...? Як поводитися з важкою дитиною - боротися з труднощами чи чекати, що дитина переросте?


28. Домашня школа інтелектуального розвитку. Значення уяви в інтелектуальному розвитку дитини
Значення уяви в інтелектуальній діяльності людини. Уява та творчі здібності.

29. Як навчити свою дитину жити у світі людей. Уроки етики поведінки для дітей і батьків
Що значить бути культурною людиною? Критерії культури особистості. Аналіз результативності роботи з дитячим колективом з виховання моральних цінностей.

30. Як уберегти дитину від насильства
Статистика обговорюваної проблеми. Аналіз думки батьків про проблему насильства. Можливі шляхи попередження насильства стосовно дітей.

Збори для батьків п’ятикласників
1. З гордістю і тривогою...
У цей час перехід з початкової школи в середню збігається з кінцем дитинства — досить стабільним періодом розвитку.
Як показує практика, більшість дітей переживають цю подію, як важливий крок у своєму житті. Вони пишаються тим, що «вже не маленькі». Поява декількох учителів з різними вимогами, різними характерами, різним стилем викладання є для них очевидним показником їхнього дорослі­шання. Вони із задоволенням і з певною гордістю розповідають батькам, молодшим братам, друзям про «добру математичку» або «вередливого історика». Крім того, певна частина дітей усвідомлює своє нове становище, як шанс заново почати шкільне життя, налагодити не сформовані стосунки з педагогами.
Перехід з початкової школи в середню пов'язаний із зростанням навантаження на психіку учня.
Психологічні й психофізіологічні дослідження свідчать, що на початку навчання^ п'ятому класі школярі переживають період адаптації до нових умов навчання, багато в чому подібний до того, що був характерний для початку навчання в першому класі.

Різка зміна умов навчання, розмаїтість й якісне ускладнення вимог, що пропонуються школяру різними вчителями, і навіть зміна позиції «старшого» у початковій школі на «наймолодшого» у середній — все це є досить серйозним випробуванням для психіки школяра.


2. Неузгодженість вимог
В адаптаційний період діти можуть стати більш тривожними, боязкими або, навпаки, «розв'язними», надмірно гучними, метушливими. У них може знизитися працездатність, вони можуть стати забудькуватими, неорганізованими. Іноді порушується сон, апетит... Подібні функціональні відхилення в тій або іншій формі характерні приблизно для 70-80 % шко­лярів.
У більшості дітей подібні відхилення мають одиничний характер і зникають, як правило, через 2—4 тижні після початку навчання. Однак є діти, в яких процес адаптації затягується на 2—3 місяці і навіть більше. З адаптаційним періодом часто пов'язані і захворювання дітей. Подібні захворювання мають психосоматичний характер. У період адаптації важливо забезпечити дитині спокійну, лагідну обстановку, чіткий режим, тобто зробити так, щоб п'ятикласник постійно відчував підтримку і допомогу з боку батьків. При занадто тривалому процесі адаптації, а також за наявності безлічі функціональних відхилень необхідно звернутися до шкільного психолога.
Шо ж може утруднити адаптацію дітей до середньої школи? Насамперед це неузгодженість, навіть суперечливість вимог різних педагогів:

у зошиті з математики поля повинні бути із двох сторін, у зошиті з мови — з однієї, а з іноземної мови потрібні три зошити, і кожен з них ведеться по-різному; учителька історії вимагає, щоб, відповідаючи урок, учень до­тримувався відомостей, викладених у підручнику, а вчителька літератури хвалить за власну думку і т. п.


Такі «дріб'язки» нерідко істотно утруднюють життя школяра.
Важливо звернути увагу батьків на позитивну сторону такої неузгодженості. Ш коляр уперше опиняється в ситуації множинності вимог і, якщо він навчиться враховувати ці вимоги, співвідносити їх, долати пов'язані із цим труднощі, то опанує вміння, необхідні для дорослого життя.
Тому треба, щоб батьки пояснили, із чим пов'язані ці розходження, допомогли підліткові впоратися з труднощами, що виникають (скласти розклад із вказівкою на вимоги, наприклад: «історія — скласти план відповіді за підручником», «іноземна мова — приносити із собою, крім основного зошита, словниковий зошит і зошит для запису усних тем» тощо).
Труднощі в п'ятикласників може викликати й необхідність на кожному уроці пристосовуватися до своєрідного темпу, особливостей мови, стилю викладання кожного вчителя.

3. Свобода чи самотність?
Необхідно, щоб школярі правильно розуміли вживані вчителем терміни, що зустрічаються в текстах підручників. Зараз багато спеціальних шкільних словників, і добре, якщо діти матимуть їх і навчаться ними користуватися. Важливо роз'яснити, що неповне, неточне розуміння слів нерідко лежить в основі нерозуміння шкільного матеріалу. Труднощі, що виникають у дітей при переході в середні класи, можуть бути пов'язані також з певною деіндивідуалізацією, знеособлюванням підходу педагога до школяра. У деяких п'ятикласників виникає відчуття самотності: нікому з дорослих у школі вони не потрібні. Інші, навпаки, ніби «чманіють» від раптової волі — вони бігають по школі, досліджуючи «таємні куточки», іноді навіть задираються до дітей зі старших класів. Звідси підвищена за­лежність певної частини дітей від дорослих, «прилипання» до класного керівника, плач, капризи, інтерес до книг та ігор для маленьких дітей.
Іноді за однією й тією ж формою поведінки (наприклад, відвідування першого класу, у якому працює колишня вчителька) ховаються зовсім різні потреби і мотиви. Це може бути бажання знов опинитися в знайомій, звичній ситуації опіки й залежності, коли тебе знають, про тебе думають. Але може бути й прагнення затвердити себе як «старшого», «дорослого», того, хто може опікувати малят. Причому в того самого підлітка це може об'єднуватися.
Необхідно показати батькам, що деяке «знеособлювання» підходу до школяра — дуже значущий момент для його розвитку, зміцнення в нього почуття дорослості.

Важливо тільки допомогти йому опанувати цю нову позицію. Допомога батьків спочатку нерідко потрібна школярам й у підготовці домашніх завдань (навіть якщо в початковій школі діти вже робили уроки самостійно), і в подоланні труднощів у навчанні, які нерідко виникають на перших етапах навчання в середній школі. Варто звернути увагу батьків на те, що погіршення успішності значною мірою пов'язане з особливостями адаптаційного періоду.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка