Орієнтовний навчально-тематичний план позакласного педагогічного всеобучу батьків І клас



Сторінка7/16
Дата конвертації08.03.2016
Розмір3.27 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   16

Четверті збори. Підсумки чотирьох років навчання
4-й клас
Підготовча робота до зборів:

За тиждень до зборів необхідно провести анкетування учнів і батьків.

Проаналізовані результати анкетування використовуються класним керівником при підготовці підсумкових зборів, що проводяться за участю учнів.

Збори повинні бути святом і запам'ятатись і дітям, і батькам.


Питання для обговорення:

Підбиття підсумків чотирирічного навчання.

Особливості (психологічні та фізіологічні) майбутньої адаптації випускників початкової школи до навчання в середній школі.
Анкета для учнів
1. Чи сподобалось тобі вчитись у твоєму класі?

2. Які предмети тобі подобались більше всього і чому?

3. Чи хочеться тобі вчитись далі?

4. Що запам'яталось більше всього?

5. Якими ти уявляєш учителів у 5-му класі?

6. Яким ти хочеш стати, навчаючись далі?

7. Яким ти уявляєш свого класного керівника?

8. Яким він повинен бути, щоб тобі хотілося з ним спілкуватись?

9. Що б ти хотів побажати майбутнім першокласникам?

10. Що б ти хотів побажати своїй першій учительці?



Анкета для батьків
1. Якими ви бачите майбутніх учителів свого сина чи дочки?

2. Якими професійними якостями вони повинні володіти?

3. Які якості ви хочете розвинути у своїй дитині за допомогою вчителів, які будуть працювати у 5-му класі?

4. Які якості ви хотіли б змінити у своїй дитині за допомогою вчителів, які будуть з нею працювати?

5. У чому могла би виявити себе ваша дитина крім навчальної роботи?

6. Чого ви очікуєте від класного керівника, який буде працювати з вашою дитиною?

7. Яку допомогу ви можете надати класу, щоб життя вашої дитини в цьому класі було цікавим?

Треті збори. Мовні навички та їх значення в навчанні школярів
4-й клас
Задачі зборів:

1. Оцінити мовні навички й уміння учнів.

2. Дати рекомендації батькам за результатами аналізу підсумків навчання за чотири роки.
Питання для обговорення:

Актуальність проблеми. Вплив мовних навичок на розумову працю школярів.

Роль батьків у розвитку мовних навичок. Особливості розмовної мови в домашній обстановці.
План проведення зборів

Вступне слово вчителя за результатами аналізу мовних умінь учнів (твору, буриме і т. д.).

Виступи вчителів-фахівців за результатами аналізу психолого-педагогічного консиліуму (за підсумками чотирьох років навчання) та формулювання рекомендацій з розвитку мовних умінь дітей у родині.

Знайомство з класним керівником і вчителями, які будуть навчати дітей у 5-му класі.



Другі збори. Навчальні здібності дитини
4-й клас
Збори проходять разом з учнями.
Форма проведення: пізнавальні «олімпійські» ігри для визначення кращого (у письмі, рахунку, читанні, декламації, співі тощо).
Задачі зборів: головна задача ігор - дати можливість кожній дитині виявити свої здібності, свою унікальність і неповторність.
Питання для обговорення:

Здібності, їх види та значення в житті людини.

Здібності учнів нашого класу та їх реалізація в навчальній діяльності.
План проведення зборів (ігор)
I. Вступне слово класного керівника.
II. «Олімпійські» змагання.
Зробивши невеликий вступ про здібності людини та їх розвиток, педагог організує «олімпійські» змагання з урахуванням конкретних здібностей дітей. До суддівської колегії входять члени адміністрації, учителі-предметники та батьки, вони нагороджують «олімпійців».

Перші збори. Фізіологічне дорослішання і його вплив
4-й клас
Задачі зборів:

1. Ознайомити батьків із проблемами фізіологічного дорослішання дітей.

2. Намітити шляхи впливу на особистісні якості роботи.
Питання для обговорення:

Фізіологічне дорослішання і його вплив на поведінкові реакції дитини.

Педагогічні ситуації за темою зборів.
План проведення зборів
I. Анкетування батьків.
II. Виступ класного керівника з проблеми.
Педагог знайомить батьків із загальними проблемами фізіологічного дорослішання.
III. Виступи шкільного лікаря та психолога.
IV. Повідомлення вчителя за результатами аналізу анкет, які батьки заповнили в ході зборів.

Анкета для батьків
1. Що змінилось у вашій дитині останнім часом?

2. Як вона стала поводитися вдома?

3. Чи виявляє вона свою самостійність? (Як і в чому?)

4. Чи боїтесь ви майбутньої розмови з дитиною з питань статі?



«Проблеми адаптації першокласників

до навчання в школі»
Виступ на батьківських зборах
Виховання дитини починається від її народження. Якою вона виросте значною мірою залежить від батьків. Батьки в родині мають виконувати функції педагога.
Вступ до школи – переломний момент у житті дитини. Він пов'язаний з новим типом стосунків з оточенням (ровесниками й дорослими), новим видом нової діяльності (навчальної а не ігрової). У житті дитини змінюються все: обов'язки, оточення, режим. Це „ кризовий період” у житті дитини, і ця її „ криза” виявляється у тому, що свої ігрові потреби дитина має задовольняти навчальними способами. Процес адаптації до шкільного життя у дітей триває по різному – від 2 тижнів до 2 – 3 місяців (залежно від рівня їх готовності до школи, психологічними особливостями та стану здоров'я). Вирішальну роль тут відіграє сформований у дошкільному рівень готовності до школи, або „шкільної зрілості”
Шкільна зрілість виявляється у:
1) морфогенетичній готовності, що передбачає фізіологічну зрілість (стан здоров'я) та рівень фізичного розвитку (розвитку дрібної моторики рук і зорово – рухової координації)
2) інтелектуальній готовності дитини до школи, що передбачає володіння дитиною певною кількістю знань про явища навколишнього середовища, уміння порівнювати, класифікувати, узагальнювати та інш.
3) Комунікативній готовності, що передбачає володіння навичками взаємодії з дорослими, однолітками ( вмінням слухати, не перебиваючи, вміння вибачати і вибачатися, співчувати…)
4) Емоційно – вольової готовності, що передбачає вміння робити не лише те, що подобається, а й те, що необхідно зробити..
5) Мотиваційна готовність, передбачає чітко оформлювати позицію школяра. Коли дитина:

- має належне уявлення про школу;

- позитивно ставиться до шкільних занять;

- відає перевагу урокам грамоти і лічби, а не заняттям дошкільного типу і малювання, фізкультура, трудове навчання;

- визнає авторитет вчителя;
Мною було проведено дослідження рівня шкільної зрілості та адаптації першокласників до нових умов навчання. З результатами яких, я вас познайомила ( загальні результати ). Хто схоче дізнатися індивідуальні показники, підійдіть особисто.
Психологічна готовність є необхідною умовою успішної адаптації до шкільного життя. Є чимало дітей, які все ж таки не можуть „вжитися в нову роль”.

Вони часто страждають на нездоров'я, перебувають у пригніченому настрої, не повністю засвоюють навчальний матеріал, не мають близьких друзів, знають на ім'я та прізвище не всіх однокласників тощо.


Причинами шкільної дезадаптації частіше є неправильні методи виховання у сім'ї або порушення системи стосунків у школі.
До виховних помилок батьків належать:
- надмірно завищені сподівання щодо навчальної успішності дитини, внаслідок чого будь – яка невдача сприймається нею неадекватно;

- розмови про вади вчительки або недоліки школи замість акцентування дитини на приємних моментах;

- часті конфлікти з приводу навчання дитини, після чого все, пов'язане зі школою, втрачає для неї щонайменшу привабливість.
Декілька порад щодо режиму дня:
- 12 годин сну з урахуванням обіду (1- 1,5 год.) для поновлення сил;

- після школи не спішіть садити дитину за уроки, необхідно 2 – 3 години відпочити. Найпродуктивніший час для приготування уроків з 15 до 16 годин. Зайняття ввечері безрезультатні.

- Не примушуйте дитину готувати уроки за один раз. Після 20 хв. Занять необхідно 10 – 15 хвилин перерви.

- Під час приготування уроків не сидіть над дитиною, давайте їй можливість працювати самостійно, але якщо буде потрібна ваша допомога, наберіться терпіння.

Спокійний тон та підтримка („не хвилюйся, все вийде”, „давай розбиратися разом”), похвала навіть якщо щось не виходить, необхідна. Не акцентуйте увагу на оцінках 1 „не дарма з письма в тебе одні „2” та „3”)
Якщо ви будете дотримуватись нижче вказаних побажань у вихованні, ваша дитина виросте врівноваженою та спокійною.
Правила батьківської поведінки в організації навчання. Ст.. 18 „Психолог” №20, 2007р.
Поради батькам щодо запобігання шкільної дезадаптації
- формуйте позитивне ставлення до школи;

- виявляйте інтерес до шкільних справ та успіхів дитини;

- формуйте адекватну самооцінку;

- не перевантажуйте дитину надмірними заняттями, чергуйте їх з грою;

- навчайте етичних норм спілкування з однокласниками та дорослими;

- привчайте самостійно долати труднощі, які під силу подолати 6-річні дитині;

- хваліть частіше, а не докоряйте;

- частіше згадуйте себе в дитячому віці;

любіть дитину безумовною любов’ю, приймайте її такою, як вона є.

Дитинство без насильства!
На жаль тисячі українських дітей страждають від жорстокого поводження.
Діти мають право на захист від приниження та насильства, яке карається законом.
Більшість батьків замислюються, чи правильно вони себе поводять з дитиною. Звичайно, немає ідеальних батьків. Усі вони мають труднощі і іноді не впевнені, чи добре виховують своїх дітей. Однією з проблем, що найбільше непокоїть батьків, є питання поведінки: що треба зробити аби діти поводилися добре? Скористайтесь нашими порадами.
Подавайте дітям приклад хорошої поведінки.
Діти вчаться, наслідуючи поведінку дорослих. Ваша поведінка - приклад для наслідування.
Змінюйте оточення, а не дитину.
Краще тримати цінні, крихкі та небезпечні предмети у недоступних для дітей місцях, аніж потім карати дітей за їхню природну цікавість.
Висловлюйте свої бажання позитивно.
Кажіть дітям, чого ви від них очікуєте, замість того, чого НЕ бажаєте.

Висувайте реальні вимоги.


Запитуйте себе, чи відповідають Ваші вимоги віку дитини, ситуації, в якій вона опинилася. Ви маєте бути більш терпимими до маленьких та хворих дітей.
Не надавайте надто великого значення заохоченням і покаранням.
В міру дорослішання дитини покарання і заохочення стають все менш результативними. Пояснюйте причину, яка впливає на Ваше рішення. Прагніть до компромісу у спілкуванні зі старшими дітьми, а з меншими - використовуйте тактику переключення уваги.
Обирайте виховання без побиття та крику.
На початку це може здаватися результативним, однак незабаром виявиться: щоразу Ви змушені бити все з більшою силою, щоб досягти бажаного результату. Крик або постійні докори є також шкідливими та можуть призвести до тривалих проблем емоційного характеру.
Покарання не допомагають дитині виробити навички самоконтролю і поваги до інших. Пам'ятайте, коли дитина дістала ляпас, вона стає надто сердитою, знервованою та збудженою, тому не може зрозуміти, за що і чому її покарано.
Допомагайте дітям вести себе краще, даючи їм вибір.

Не сперечайтеся з дітьми про справи, які не мають великого значення. Дозволяйте їм зробити вибір: нехай вони самі вирішують, у що одягатися чи що їсти. Це попередить прояви образи та непокори з боку дитини. Вона не дорікатиме, що Ви її постійно контролюєте.


Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитинаю
Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває.
І головне - пам'ятайте, що любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини.
Про факти жорстокого поводження з дітьми або реальну загрозу їх вчинення повідомте службу у справах неповнолітніх чи соціальну службу, або зателефонуйте на Всеукраїнську дитячу лінію.


Моя дитина погано вчиться - що робити?
Шкільна успішність - це тема, яка зазвичай тримає батьків у напрузі і змушує здригається підчас кожного невдалого повороту. Якщо дитина − не перший учень у класі, це ще можна пережити, але якщо вона навчається відверто слабко, на трійки, які в будь-який момент можуть обернутися двійками, то це вже трагедія. І тоді батьки впадають у відчай, не знаходячи собі місця і страждаючи питаннями: як так сталося? Чому? Де і коли не додивилися?
І часто зриваються на дитину: ставлять у приклад навчання успішних однокласників, примушують сидіти за підручниками до глибокої ночі, карають і вводять всілякі заборони. Так і хочеться крикнути - не панікуйте! Не перетворюйте своє життя і життя дитини в домашнє пекло! Тим більше, що ситуацію можна змінити без сварок, конфліктів і потрясінь. Головне - спробувати зрозуміти дитину та запастися терпінням.

Шукаємо причину невдач


Коли ви вже вирішили допомогти сину чи доньці «підтягти» навчання, перш за все, відмовтеся від якого б не було тиску. Дитині і без того непросто: адже вона чудово усвідомлює, що не виправдовує ваші очікування, і переживає з цього приводу, навіть якщо демонструє показну байдужість або навіть презирство до шкільних справ. Більш того, низька успішність у навчанні − це ще часто й удар по впевненості дитини в собі. Особливо в початковій школі, коли навчанню вона надає найбільше значення. І якщо щось не виходить, або виходить погано, вона починає злітися на себе.

А далі все наростає, як сніжний ком: самооцінка знижується, вона перестає вірити в себе і свої сили і не хоче докладати зусиль, вважаючи їх марними. А проблеми з навчанням все ростуть, і дитина розуміє, що впоратися з ними нереально. Легше сховатися, відмовитися від боротьби, зробити вигляд, що її це не цікавить.


Для того, щоб допомогти хлопчаку у відчаї або дівчинці, яка впала в депресію, вийти з такого оцепененіння, треба, перш за все, зрозуміти причину, з якої не виходить добре вчитися.
У початковій школі їх може бути п'ять:
1. У дитини недостатньо розвинене мислення, увага і пам'ять, і їй складно засвоювати матеріал в нормальному темпі і обсязі.

Що робити? - Знайти гарного вчителя, який зможе допомогти учневі «підтягтись», більше спілкуватися з дитиною, допомагати з домашніми завданнями (саме допомагати, а не робити їх за дитину), регулярно грати в цікаві ігри на розвиток логічного мислення та пам’яті.


2. Дитина була добре підготовлена до школи і на перших порах їй все давалося легко, вільно, граючи. Вона не обтяжувати себе, поки в якийсь момент не втратила контроль над ситуацією, опинившись непідготовленою до сприйняття нового, більш складного матеріалу.

Що робити? - Допоможіть дитині усвідомити, що не все в житті дається так легко, як вона звикла. Відрегулюйте її режим, а потім виділіть для уроків достатньо часу.

3. Школа, у якій навчається дитина, працює за занадто складним для нього програмами (це може стосуватися спеціалізованих ліцеїв, не звийчайних шкіл).

Що робити? – Шукайте іншу школу. Здоров `я, і психологічне та фізичне, дорожче за відмінне знання формул. А необхідні для майбутньої кар'єри знання дитина все одно отримає, можливо, з вашою допомогою.


4. Амбіції батьків занадто високі: дитина повинна бути відмінником - і крапка, у крайньому випадку хорошістом.

Що робити? - Попрацювати над собою. Спробувати зрозуміти, чому вам так важлива успішність? Як це пов'язано з вашими особистими життєвими успіхами і поразками?


5. Дитина довгий час хворіла, багато пропустила, відстала від програми і ніяк не може надолужити згаяне.

Що робити? - Взяти додаткові уроки та розслабитися щодо успішності. Одужає, добере згаяне - і наздожене.

«Ти обов'язково впораєшся!»
Батькам важливо розуміти, що дитина не повинна відповідати їх амбіціям і вважати себе невдахою, якщо вона погано вчиться. Важливо дати дитині зрозуміти, що любов до неї безумовна і аж ніяк не залежить від шкільних оцінок. Приймайте дитину як самостійну особистість, поки ще тендітну. Вона потребує підтримки, розуміння, заохочення та довірчих відносин. І обов'язково вселяйте в неї впевненість у власних силах. Як саме це можна робити?

«Якомога частіше повторюйте своєму школяру або школярці, що він неодмінно впорається, що у нього все вийде, - радить батькам Тетяна Беднік, психолог лінгвістичної гімназії № 1513. - І оріентіруйтеся не на результат, а на ті зусилля, які прикладає дитина. Не дається нова тема, наприклад, чи не виходить якесь завдання, але ви бачите, що вона намагається? Підтримайте її. Покажіть, що ви довіряєте їй, вірите в неї. І тоді поступово вона почне долати ті труднощі, які раніше здавалися не по плечу. А якщо дитина буде чути лише догани, не відчуваючи ніякої підтримки, то, швидше за все, інтерес до навчання буде втрачатися, а успішність − падати».


Це стосується не тільки молодших школярів, але й підлітків. У середній школі багато хто запускає навчання ще й тому, що перемикаються цілком і повністю на спілкування з однолітками. Спроба зрозуміти себе і своє місце в житті, прагнення навчитися будувати стосунки з оточуючими стають головним завданням для підлітка, все інше часто ігнорується. Про це писала ще Марія Монтессорі. І якщо у нього склалися довірчі відносини з батьками, то вони зможуть зрозуміти один одного і знайти компроміси. А батькам не буде складно переконати своє чадо в тому, що вчитися все-таки треба.

Гра фантазії - на користь справі


А ще батьки можуть зробити те, на що багато хто школи сьогодні просто не звертають уваги, - по-справжньому зацікавити дитину предметом. Усім відомо, що будь-яка шкільна наука частіше за все відірвана від життя. Вивчив тему, відповів, якщо запитають, написав контрольну - і через деякий час забув.

Добре ще, якщо тема більш або менш цікава, а якщо нудна яка-небудь або занадто складна, то ще стільки неприємностей доставить!


А будь-яка тема може бути цікавою і корисною, якщо вона пов'язана з життям і дитині зрозуміло, як вона може використати отримані знання на практиці. Є школи, у яких це давно зрозуміли і викладають всі предмети саме так, а не інакше. Але тим, кому не пощастило навчатися в таких школах, можуть допомогти батьки. Куди більш захоплюючою і цікавою стане математика, якщо дитина буде залучено, наприклад, до складання і розподілу сімейного бюджету.
Вирушаючи у відпустку за кордон, домовтеся, що дитина буде головним експертом по тій країні, куди ви збираєтеся поїхати. А значить, їй необхідно заздалегідь з'ясувати, який там клімат і ландшафт, що являють собою флора і фауна, до складу якої держави входила ця країна в стародавні часи і що відбувається там зараз, яка її культура і традиції і так далі. Це вже історія з географією. Ну, а вже скільки корисних і важливих знань і навичок з біології може з вашою допомогою отримати дитина, відпочиваючи влітку на дачі! Покладіться на свою фантазію і намагайтеся використовувати будь-яку можливість, щоб показати дитині, що знання можуть і повинні бути корисними.

Батьківські права та обов’язки
Відповідальність батьків за розвиток дитини у сім’ї (стаття 59 Закону України «Про освіту»), яка передбачає:

Рівну відповідальність кожного з батьків за виховання, навчання і розвиток дитини; - Постійну турботу батьків та осіб, що їх замінюють, про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створення належних умов для розвитку їх природних здібностей;

Повагу до гідності дитини, виховання працелюбності, почуття доброти, милосердя, шанобливому до держави до рідної мови, сім’ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;

Сприяння здобуттю дітьми освіти у закладах освіти або забезпечення повноцінної домашньої освіти відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;

Виховання поваги до законів, прав, основних свобод людини.

ЯК ПІДГОТУВАТИ ДИТИНУ ДО ШКОЛИ

Батьківські збори

1. Обговорення педагогічної ситуації.

2. Виступ учителя.

Обговорення педагогічної ситуації. Прийшов хлопчик у перший клас. Читає досить вільно, рахує до ста, розв'язує арифметичні задачі на додавання і віднімання, словниковий запас багатий — ніби все в порядку. Але проходить перших два місяці навчання, і його мати починає скаржитись учителю: "Не знаю, що робити з сином. Ми його так готували до школи, стільки з ним працювали, а похвалитись успіхами не можемо. Головне — зовсім не хоче вчитися. Іграшки таємно носить у портфелі, не дивлячись на те, що я давно їх у нього відібрала і заховала".

Що можна сказати про готовність хлопчика до школи?

Яку помилку допустили батьки, готуючи сина до школи?


Виступ учителя. У час відродження і розбудови національної системи освіти початкова школа покликана забезпечити загальний розвиток дитини; формувати у молодших школярів уміння впевнено читати, писати і лічити, користуватися книжкою та іншими джерелами інформації; формувати загальні уявлення про навколишній світ; сприяти засвоєнню норм загальнолюдської моралі та особистісного спілкування, основ гігієни, виробленню трудових навичок. Тому важливим завданням у період підготовки дитини до школи має стати виховання у майбутніх школярів почуття відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися (звичайно, на рівні, доступному шести-семирічній дитині);

формування правильних моральних уявлень, готовності поділитися, поступитися, прийти на допомогу. Обізнаність з моральними нормами, які визначають людські взаємини, здатність дотримуватись правил поведінки в колективі — надійний компас для новачка в новому середовищі.

Готовність дитини до школи вчені умовно поділяють на загальну, інтелектуальну і психолого-педагогічну .

Одне з першочергових завдань сім'ї у забезпеченні загальної готовності дитини до школи полягає в тому, щоб сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці. Сюди входить також і піклування батьків про нормальне харчування малюка, загартування організму, медичне обстеження.

Інтелектуальна готовність забезпечується оволодінням найпростішими формами мислення (поняттями, судженнями, умовиводами); мислительними операціями (аналізом, синтезом, порівнянням, узагальненням); розвитком допитливості, ініціативи, самостійності, уміння логічно мислити; формуванням умінь і навичок навчальної діяльності (планувати роботу, працювати в певному темпі та ін.).

Розумова готовність дитини до школи передбачає також певний рівень сформованості вміння слухати дорослого і сприймати його вказівки, керуватися ними під час виконання завдання, усвідомлювати необхідність запитати, якщо завдання незрозуміле, оцінювати свою роботу, досягати бажаних результатів.

Велике значення для успішного навчання має правильність мовлення. Дитина повинна говорити виразно, правильно будувати речення, послідовно висловлювати свої думки.

До початку навчання у школі майбутні першокласники мають оволодіти такими поняттями: «більше», «менше», «однаково», «стільки ж», «короткий і довгий», «старший і молодший»; вміти порівнювати найпростіші множини предметів (геометричні фігури, фрукти тощо).


Значне місце в дошкільному вихованні повинен зайняти діловий настрій дитини на школу, на серйозну навчальну працю, тобто формування її психологічної готовності до навчання. Батькам треба пам'ятати, що головними у цій роботі мають стати найрізноманітніші засоби заохочення, а не примусу. Виховну роботу слід будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем; постійно переконувати, що навчання в школі — це серйозна праця, у результаті якої дитина дізнаватиметься про щось нове. Ні в якому разі не варто залякувати труднощами, що можуть виникнути у процесі навчання.

Пам'ятаючи про те, що в школі часто буває робота нецікава, але важлива, яку потрібно виконувати, слід привчати дитину підкорятися слову «треба», свідомо розбиратися у своїй позиції («хочу» і «треба»). Варто поступово формувати уміння доводити почату справу до кінця, переборювати труднощі, переживати задоволення від зробленого, не засмучуватись невдачею.

Готуйте дитину жити і працювати в колективі ровесників. Пам'ятайте, що особливі труднощі відчувають учні, які ростуть у сім’ї одинаками.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   16


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка