Осіннє дерево



Сторінка2/3
Дата конвертації20.02.2016
Розмір0.55 Mb.
1   2   3
Тема уроку: «Люблю я осінні квіти»

Мета уроку: дати уявлення про колір його відтінки та основні властивості; вчити створювати різні відтінки кольору та правильно змішувати фарби; розвивати здатність бачити кольорове розмаїття оточуючого світу та вміння відображувати його за допомогою фарб, виховувати любов до природи, бережливе ставлення до неї.

Техніка виконання: гуаш,акварель

Обладнання: малюнки; альбом, пензлі, набір гуашевих(акварельних) фарб, простий олівець, гумка, склянка з водою.






ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Повідомлення теми уроку

III. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя.

Куди б ми не дивилися, скрізь бачимо розмаїття кольорів, найтонші переливи відтінків. Глибоке блакитне небо, вкрите хмаринками, в золотистих променях сонця; соковита зелень трави; мерехтіння зелених, синіх та коричневих відтінків листя, що коливається під легким вітерцем; блиск води у річках.

Колір є невід'ємною частиною оточуючого нас світу. Уся краса світу блідне, якщо вилучити з нього колір. Одні кольори дуже яскраві та чисті, інші — бліді та настільки невиразні, що їм важко підібрати назву.

Сьогодні на уроці ми будемо вчитися відображувати кольорове багатство оточуючого світу за допомогою фарб.



VІ. Вивчення нового матеріалу

Розповідь учителя.

Кожний хроматичний колір має три основні властивості: певний кольоровий тон, більшу або меншу світлоту та насиченість.

Кольоровий тон — це основна відмітна властивість хроматичного кольору, завдяки якій одні кольори називають червоними, інші — жовтими і т. д.

Основний природний ряд тонів являє собою спектр. Червоні, оранжеві, жовті кольори звичайно називають теплими, а блакитні сині — холодними. Зелені й фіолетові кольори займають проміжне положення між теплими та холодними.

Світлотою хроматичних кольорів називають наявність у спектральному кольорі тієї чи іншої кількості білого чи чорного пігменту. Якщо переважає білий пігмент, колір втрачає насиченість « набуває світлоти; якщо чорний — колір втрачає й насиченість, світлоту.

Насиченість, або яскравість, кольору — це ступінь відмінності матичного кольору від рівного йому за світлотою ахроматичного, насиченість (чистота кольору) визначається ступенем наближеності спектрального (самого насиченого) кольору.

Отже, відтінок — це невелика різниця у кольорі або світ лоті між ома спорідненими тонами.

Процес змішування фарб та створення відтінків є досить неважким легко засвоюється на практиці. Слід тільки дотримуватися правил роботи з вибраним видом фарб. Щоб створити відтінок кольору, основний (вибраний) колір додається трохи іншого, відтінок якого має отримати основний колір. Чим більшою є домішка іншого (другорядного) кольору, тим більшої насиченості набуває відтінок основного кольору. Однак слід пам'ятати, що у випадку, коли домішка другорядного кольору буде більшою, ніж кількість основного, то в результаті ми отримаємо другорядний колір з відтінком основного.

(Учитель показує на папері, як правильно створюються відтінки кольору.)
V. Практична діяльність учнів

1.Виконання вправ.

Розтяжка між двома кольорами.

Учні виконують поступову розтяжку у смужці між двома різними кольорами, намагаючись отримати плавний та рівномірний перехід одного кольору в інший.

Ця вправа дозволить оволодіти процесом виконання поступового переходу одного кольору в інший.

Створення відтінків одного кольору.

Цю вправу учні виконують у колі або квадраті. Центр кола або квадрата покривають чистим основним кольором. При русі до краю фігури додають в основний колір різні (довільні) кольори, прагнучи отримати поступовий перехід тонів у всіх напрямках та не втратити домінуючого впливу основного кольору. Ця вправа дозволить оволодіти технікою створення відтінків заданого кольору.



2. Практична робота.

Учні мають виконати невеличку роботу на створення будь-якої природної форми (наприклад, квітки з листям), використовуючи отримані на уроці знання та вміння. У цій роботі перевіряється, як вони оволоділи навичками створення відтінків, процесом перетікання кольору в колір та технікою роботи з фарбою.

Виконання усіх цих завдань допоможе в подальшому створювати багатоколірні роботи зі складною кольоровою гамою, удосконалити навички користування фарбами, розвине почуття кольору, навчить аналізувати кольорові особливості предметів.

VI. Підсумок уроку

Учитель перевіряє виконані роботи та разом з учнями аналізує їх здатність бачити кольорове розмаїття оточуючого світу та вміння відображувати його у своїх роботах. Після завершення аналізу виконаних робіт учитель проводить виставку кращих учнівських робіт, оцінює діяльність учнів на уроці.



VIІ. Прибирання робочих місць

Скалівський НВК «загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – ДНЗ»




УРОК ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА НА ТЕМУ:

«СВЯТО ВРОЖАЮ»

(6 КЛАС)

Підготувала

вчитель образотворчого мистецтва

Юзвенко З.О.

2014-2015 н. р.
Урок 6 Дата 01.10.2014

Тема: Рельєфна композиція «Свято врожаю»

Мета: формувати знання про скульптуру як один із видів образотворчог мистецтва; вчити виконувати замальовки , начерки, фіксувати основні задуми художнього твору в ескізній формі, виявляти форму пластичними засобами рельєфу; розвивати логічне та просторове мислення, уміння узагальнювати, спрощувати; виховувати естетичне ставлення до творів мистецтва, шанобливе ставлення до своєї праці.

Обладнання: зразки рельєфів, відеоряд рельєфів майстрів різних епох, дощечка для ліплення,глина, стеки, папір, олівець, гумка.

Хід уроку
І. Організація уваги учнів, повідомлення теми уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань

Які види образотворчого мистецтва ви знаєте?

Які є види скульптури?

Які знаєте жанри образотворчого мистецтва?

Дайте визначення рельєфу.

Що називається натюрмортом?



ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Жанри народилися в живопису, а не в скульптурі та графіці. І саме тому, що живопис може зображувати майже все. А скульптура – ні! Хоча і скульптура зображує багато. У скульптурі є ті ж самі жанри,що у живопису й графіці: портрет, анімалістичний, побутовий,пейзаж, натюрморт.

Малювати натюрморт цікаво, але не менш цікаво його ліпити. Роботу на уроці ми будемо створювати в глині. Характер у цього матеріалу м’який, поступливий.

IV. Вивчення нового матеріалу

Розповідь

Скульптура вимірюється не тільки у висоту і ширину, а й у товщину, тобто її об’єм має три виміри.

Ми з вами знаємо, що один із основних видів скульптури – рельєф може наближатися до живопису та графіки. Тільки на відміну від живописців та графіків скульптор зображення на площину наліплює .

Рельєф – це випукле скульптурне зображення на площині, що частково виступає над нею. І залежно від того, як сильно випуклі зображення, їх називають по-різному. Горельєф – високий рельєф,скульптурний твір, у якому зображення виступає над площиною фону більш як на половину свого об’єму. Барельєф – низький рельєф, скульптурний твір чи орнамент, у якому зображення виступає над плоскою поверхнею менш як на половину свого об’єму. Існує також заглиблений у площину рельєф – контррельєф. Демонстрування наочності

Робота над формуванням навичок і вмінь

Алгоритм роботи над рельєфом натюрморту:

1. Продумати тематику натюрморту

2. Виконати ескіз

3. Сформувати пласт із глини потрібної форми

4. Відповідно до ескізу нанести обриси елементів рельєфу

5. Створити зображення предметів на площині, використовуючи різні техніки (барельєф – «нарощування» шарів, контр рельєф – висікання, тобто прибирання «зайвого»)

6. Передати плановість у рельєфі

7. Передати фактуру предметів

8. Зробити самоаналіз виконаної роботи з виявленням недоліків та доопрацюванням



V. Практична діяльність учнів

VІ. Завершення уроку.

Учні демонструють свої роботи, учитель підводить підсумки – оцінює діяльність учнів на уроці.



VІІ. Прибирання робочих місць

Скалівський НВК «загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – ДНЗ»




УРОК ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА НА ТЕМУ:

«ПРО ЩО МОЖЕ РОЗПОВІСТИ ІНТЕРЄР »

(7 КЛАС)

Підготувала

вчитель образотворчого мистецтва

Юзвенко З.О.

2014-2015 н. р.

Урок 11 Дата 28.11.2014

Тема: Про що може розповісти інтер’єр

Мета: Актуалізувати знання учнів з теми художні способи зображення простору, формувати навички використання кольору в зображенні інтер’єру, зв’язку з навколишнім світом. Розвивати навички моделювання простору, вміння дотримувати колірні пропорції, творчу уяву, абстрактне мислення. Виховувати естетичне сприйняття навколишнього світу через світ предметів.

Обладнання: фарби, пензлі, альбом, репродукції картин

Хід уроку

І.Організація класу. Перевірка готовності учнів до уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь

Гра «Ланцюжок»

Учня по черзі називають поняття, з якими вони ознайомилися під час вивчення теми «Художні способи зображення простору», і дають визначення цього поняття.

Бесіда


  1. Назвіть синоніми до слова простір.

  2. Що таке інтер’єр?

  3. Як називається перспектива з однією точкою сходження?

  4. Як називається перспектива з двома точками сходження?

  5. Яку роль відіграє інтер’єр у житті людини?

ІІІ. Оголошення теми та мети уроку

Сьогодні ми продовжимо виконувати малюнок в жанрі інтер’єр, але тепер у зображення інтер’єру ми додамо колір.



IV . Вивчення нового матеріалу

На попередніх уроках ми говорили, що в інтер’єрі можуть бути виражені найрізноманітніші відтінки почуттів і настрою людини (радість, смуток, роздум). Інтер’єр може бути урочистим або скромним, затишним або холодно – парадним, у ньому можна показати зміни, які вносить у наше життя дійсність. Художники стверджують, що інтер’єр служить перехідним етапом до пленеру, вулиці, повітря. Відкрите вікно, двері на балкон пов’язують інтер’єр із зовнішнім світом.

Інтер’єр як самостійна тема має різні сюжети й живописні завдання. Так, одна і та сама кімната залежно від освітлення, частини доби та пори року справляє різне враження, що надає чудову можливість для вправ у живописі. Художники, зображуючи інтер’єр, завжди довіряють власному відчуттю й оку. Тому вони лише перевіряють свій ескіз у перспективі, оскільки вважають, що їхня робота може втратити найголовніше – безпосередність, щирість, унаслідок чого перетвориться на архітектурне креслення.

Для зображення інтер’єру у кольорі необхідно врахувати особливості освітлення. Прийоми живописного зображення інтер’єру при природному освітленні будуються на принципі передачі освітлення, що потрапляє через віконні отвори. Вікно, що є джерелом освітлення всієї кімнати, буде найсвітлішим місцем в малюнку. Наступними за силою світла будуть найближчі до нього предмети. Тому живописне зображення інтер’єру будується за принципом від світлого до темного, від сильного джерела світла до слабкого.

Подивіться на репродукції картин художників та зверніть увагу, як майстри передають інтер’єр відповідно до пори року, враховуючи вікно як джерело світла. Напевно, ви легко можете визначити, яка пора року зображена на картині.



Також художники . передаючи інтер’єр у яку – небудь пору року, зображують обстановку, характерну для цього періоду. А також використовують певний формат. Для зображення зими та літа – вертикальний, осені й весни – горизонтальний, хоча не завжди художники дотримуються цього правила . вдаючись до інтуїції. яка підказує, як знайти найвиразніше поєднання компонентів, що беруть участь у композиції – об’єму, плям, світла, тіні.



V . Практична робота

Отже, кожен інтер’єр має власне «обличчя», і притаманний йому естетичний, емоційний настрій. І в цьому вони відрізняються один від одного: так інтер’єри житлових будинків (де мешкають люди) зовсім не схожі на приміщення цивільних споруд (громадські заклади). Інтер’єр може розповісти про смаки хазяїна кімнати, підкреслити особливості розміщення і оздоблення меблів, акцентувати увагу на формі вікон та дверей, рисунку підлоги тощо, такі деталі являють виключний інтерес для відображення епохи і тих подій, які зображено на тлі даного інтер’єру.



Робота за варіантами.

1 варіант. Будова інтер’єру кімнати у фронтальній перспективі у кольорі

2 варіант. Будова інтер’єру кімнати у кутовій перспективі у кольорі.

Порядок побудови зображення інтер’єру однаковий для фронтального і кутового положення. Роботу виконуйте у такій послідовності:

1. Проведіть лінію горизонту відповідно до натури і визначіть точку сходження горизонтальних ліній інтер’єра, яка залежить від точки зору. Проведіть основні лінії стін, підлоги і стелі.

2.Побудуйте предмети першого, другого і дальнього планів з визначенням місця, яке вони займають на горизонтальній площині підлоги, розміри загальної їх форми, щодо основних розмірів інтер’єра.

3.Перевір правильність побудови всіх предметів та елементів інтер’єра з урахуванням перспективних змін в їхні розмірах та розташування їх у просторі (чи далі предмет, тим менший його розмір для зору).

4. Завершіть малюнок олівцем, детально промалюйте перший план.

5. Закінченим ваш інтер’єр буде вважатись, якщо ви передасте його в кольорі. Почніть роботу в техніці «по-вологому» із розроблення детальних планів. Закінчуйте в техніці «по-сухому» детально проробляйте предмети першого плану.

Зверніть увагу на пору року за вікном.



VIІ. Завершення уроку

Учитель підводить підсумки: аналізує характерні помилки в роботах учнів; дає загальну оцінку виконаним роботам; оцінює діяльність учнів на уроці.



VIІІ. Прибирання робочих місць

Скалівський НВК «загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – ДНЗ»




УРОК ХУДОЖНЬОЇ КУЛЬТУРИ НА ТЕМУ:

«ЖАНРОВА ПАЛІТРА МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА »

(9 КЛАС)

Підготувала

вчитель образотворчого мистецтва

Юзвенко З.О.

2014-2015 н. р

Урок 6 Дата 04.10.2014

Тема. Жанрова палітра музичного мистецтва.

Мета: Поглибити знання учнів про музичне мистецтво. Розвивати вміння розрізняти види та стилі музики, аналізуючи й розміряючи конкретні форми. Виховувати естетичне сприйняття навколишнього світу, вміння слухати прекрасне.

Обладнання: запис музики для прослуховування.

Тип уроку: Урок засвоєння нових знань вмінь та навичок.

Хід уроку

І. Організація класу

II. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів.


  • Які ви знаєте музичні жанри?

  • Наведіть приклади музичних творів різних жанрів, прослуханих вами?

  • Пригадайте й назвіть основні жанри вокальної музики.

  • Які ви знаєте тембри співочого голосу?

III. Мотивація навчальної діяльності

Репродуктивна бесіда.

Пригадайте вокально-хорові жанри. Які композитори писали хорові твори?

IV. Вивчення нового матеріалу

Прослуховування уривків музичних творів «хор»

Розповідь вчителя.

Первісне значення слова хор — хороводний танок зі співом. Сучасне хорове мистецтво передбачає організоване колективне виконання музичних творів, призначених для співу. Хорами називають і музичні твори для таких співочих

колективів. Хоровий спів, де наймасовіший вид музичного мистецтва. Він здавна був невід'ємною частиною культових релігійних відправ. Професійне хорове мистецтво відоме з античних часі». Пишка хорони культура притаманна багатьом європейським народам. Церковна й світська хорова музика набула значного розвитку в Україні.

Хорове виконання без музичного супроводу дістало назву акапелла. Хоровий спів буває одноголосий і багатоголосий.

Величезний внесок у національну хорову культуру зробив видатний український композитор Микола Лисенко, автор численних хорових обробок народних пісень. Значними є хорові досягнення йоги послідовників М. Леонтовича, К. Стеценка, О. Кошиця та ін.

Згодом хорова музика втратила домінуюче значення для розвитку національної художньої культури, проте в деяких сучасних композиторів вона залишилася пріоритетною (Л. Дичко, І. Карабиць, Ф. Степурко).

Хорові концерти М. Березовського, Д. Бортнянського, А. Веделя, хорові твори М. Леонтовича, О. Кошиця, К. Стеценка, Л. Дичко (фрагменти за вибором).

Серед хорових жанрів основними вважають кантату (від італ. «співати») й ораторію (від лат. «красномовний») — музичні твори концертного типу.



Кантата є вокально-інструментальним твором для солістів, хору й оркестру. Найчастіше вона розпочинається оркестровим вступом; складається з окремих арій (подібних до монологу в драматичному творі), речитативів (мелодійної декламації, заснованої на мовних інтонаціях, акцентах, паузах), ансамблів — тематично об'єднаних музичних номерів у виконанні невеликої групи співаків та хору.

Ораторія як великий музичний твір для хору, співаків-солістів і симфонічного оркестру відрізняється від кантати більшою масштабністю та наявністю розгорнутого драматичного сюжету, що притаманно опері. Та, на відміну від опери, ораторія призначена для концертного виконання (без декорацій, сценічної гри, костюмів).

Реквієм (від лат. «спокій») є вокальним або вокально-інструментальним твором скорботно-патетичного звучання. Коріння жанру сягає традицій поминальних народних пісень-голосінь.

Прослуховування уривків музичних творів «вокальна музика»



Евристична бесіда.

Порівняйте музичні особливості жанру та манери співу в прослуханих творах вокальної музики.

Розповідь вчителя.

Народний хор — особливий тип хору, що відрізняється як від академічних, так і від церковних хорів манерою співу. Особливістю цієї манери відкритий спів, завдяки якому досягається особливо яскравий тембр звучання. В Україні перший професійний народний хор був створений Григорієм Верьовкою в 1943 р. (нині — Національний заслужений академічний народний хор України імені Г. Верьовки). Репертуар хору складається з обробок народних пісень (автором багатьох із них був сам Г. Верьовка), творів сучасних українських композиторів (фольк-опера «Цвіт папороті» Є. Станковича).

Прослуховування уривків музичних творів «інструментальна»

Розповідь вчителя.



Інструментальна музика призначена для виконання на музичних інструментах. Як ви знаєте, музичні інструменти поділяють на духові (мідні й дерев'яні), струнні (струнно-смичкові й струнно-щипкові) та ударні. Клавішні інструменти залежно від принципу видобування звука належать до різних груп або виокремлюються за принципом наявності клавіатури. Окрему групу становлять сучасні музичні електроінструменти.

Прослуховування уривків музичних творів «симфонічної»

Розповідь вчителя.

Класична інструментальна музика поділяється на симфонічну і камерну.



Симфонічна музика призначена для виконання симфонічним оркестром. Основні її жанри: симфонія, увертюра, концерт, сюїта, а також симфонічна поема, симфонічна фантазія, дивертисмент тощо.

До основного складу симфонічного оркестру входять: дерев'яні духові інструменти (флейти, гобої, кларнети, фаготи), мідні духові (валторни, труби, туби, тромбони), струнно-смичкові (скрипки, альти, віолончелі, контрабаси), ударні інструменти (литаври, барабани, тарілки, тамтами, трикутник).



Концерт (від лат. «змагання») — термін, відомий у значенні публічного виконання музики певним виконавцем чи групою виконавців за заздалегідь оголошеною програмою і в спеціально обладнаному приміщенні (у класичній традиції — в концертному залі). Водночас так називають і жанр інструментальної музики, в основі якого лежить контрастне протиставлення музичних партій соліста (або кількох солістів) усьому колективу виконавців. Найпоширенішими є концерти для одного музичного інструмента з оркестром (наприклад, концерт для скрипки або для сурми чи флейти). «Подвійні» й «потрійні» концерти передбачають два або три інструменти-солісти (наприклад, концерт для трьох скрипок з оркестром чи для флейти й фортепіано з оркестром). Концерт — досить значний за обсягом твір, який найчастіше складається з трьох різних за характером частин.

Серед популярних інструментальних жанрів згадаємо сюїту. Класичною є старовинна танцювальна сюїта (основні танці — алеманда, куранта, сарабанда, жига і додаткові — менует, пасакалья, полонез та ін.). Популярні сюїти з музики до балетів, опер, кінофільмів. Репродуктивна бесіда.



  • Пригадайте, з якими сюїтами й симфоніями ви ознайомилися на уроках музичного мистецтва в попередніх класах.

  • Які спільні жанрові ознаки музики різних композиторів-симфоністів?

  • Назвіть твори, які належать до жанрів камерно-інструментальної музики.

Прослуховування уривків музичних творів «Камерно-інструментальна музика»

Розповідь вчителя.



Камерно-інструментальна музика створюється для невеликого складу виконавців. Колись так називали музику, яку виконували вдома. До цієї групи жанрів належать соната, тріо, квартет, а також «малі камерні жанри» — невеликі інструментальні п'єси, серед яких ноктюрн, прелюдія, пісня без слів, баркарола, балада, етюд, токата, скерцо, каприс тощо. Таку музику виконує спеціальний «камерний» оркестр, в основі якого інструменти струнно-смичкової групи, у разі потреби до них додаються деякі дерев'яні духові інструменти. Камерний оркестр може виконувати й концерти, наприклад надзвичайно популярний цикл «Пори року» А. Вівальді.

Термін «соната» відомий з XVI ст. Спочатку цим словом називали будь-який інструментальний твір на противагу вокальним кантатам. Жанр остаточно сформувався в період віденського класицизму у творчості Й. Гайдна і В. А. Моцарта.

Сцена з оперети І. Кальмана «Летюча миша»

Нові образи й засоби виразності характерні для сонат XX ст., новаторських за духом і формою. Першими сонатами українських композиторів стали скрипкова соната М. Березовського та фортепіанні — Д. Бортнянського. Соната й дотепер залишається одним із провідних музичних жанрів.

М. Березовський. Соната для скрипки і чембало Ф. Ліст. Друга соната для фортепіано

Прослуховування та порівняння уривків музичних творів «класичної і романтичної сонат»

Розповідь вчителя

Велику групу жанрів складає музика для театру: опера, балет, оперета, мюзикл.



Опера — музично-драматичний твір, призначений для співу в театрі. У цьому творі провідною є музика, а всі інші елементи (жести, міміка, декорації, освітлення) мають другорядний характер. Здебільшого оперу пишуть за літературним сюжетом; основою вокальних номерів є текст, який називається лібрето. Лібрето бувають віршовані або прозові.

Інколи лібрето — самостійна праця лібретиста чи автора опери.



Оперетою називають один з видів музичного дійства, в якому поєднуються вокальна та інструментальна музика, танець, балет і елементи естрадного мистецтва. Завдяки такому яскравому поєднанню цим надзвичайно демократичним і «легким» для сприймання музично-театральним жанром захоплюються мільйони людей різного віку.

Основоположниками оперети вважають французьких композиторів Ф. Ерве та Ж. Оффенбаха. Найбільшої популярності набула австрійська оперета, яка вплинула на подальший розвиток цього жанру в усьому світі.

В Україні жанр оперети виростає на поєднанні досягнень класики та давніх традицій вертепу, шкільної драми й «театру корифеїв».

Балет— музично-сценічний жанр, танцювальна театральна вистава, у якій музика й танець є основними засобами розвитку сюжету і створення певних образів та настроїв. Джерелом виникнення цього синтетичного виду сценічного мистецтва є народні ігри, хороводи, сюжетні танці.

Репродуктивна бесіда.



  • Які мюзикли ви можете назвати?

  • У чому полягає особливість цього жанру? Розповідь вчителя.

Мюзикл— музично-сценічна вистава, переважно комедійного характеру, в якій поєднуються різноманітні жанри й виражальні засоби естрадної та побутової музики, хореографічного, драматичного, оперного мистецтв. Сюжет мюзиклу втілюється в діалогах, музиці, співі, танці. Значний вплив на становлення мюзиклу справили оперета, комічна опера, водевіль, бурлеск.

Жанр мюзиклу виник у США в 20-х pp. XX ст. До його найкращих зразків належать «Оклахома» і «Звуки музики» Р. Роджерса, «Вестсайдська історія» Л. Бернстайна, «Моя чарівна леді» Ф. Лоу, «Людина з Ла-манчі» М. Лі, «Кішки», «Привид опери» Е. Ллойда Веббера.

Завдяки видовищності, розмаїттю тем, вільності в доборі засобів акторської виразності мюзикл став найкомерційнішим жанром театру. Під час постановки мюзиклу використовують масові сцени зі співом і танцями, часто вдаються до різноманітних спецефектів.

До музично-драматичного жанру, закоріненого в традиціях мюзиклу, належить рок - опера, що виникла у 60-х pp. минулого століття у США і Великій Британії. Високий художній рівень притаманний рок-операм таких музикантів, як Е. Ллойд Веббер, О. Рибніков та ін.

Із розвитком музичної культури жанрова система зазнає постійних змін: деякі жанри застарівають і виходять з ужитку, натомість з'являються нові.

Самовизначення музики, її розвиток як самостійного мистецтва відбувалися поступово: від синкретизму народної творчості й церковної (прикладної) музики Середньовіччя, через бурхливий розвиток світської музики доби Відродження і Просвітництва — до революційних змін і утвердження сучасного музичного мислення, на яке, зокрема, вплинули джаз і рок. Винайдення магнітофонів, а тепер і сучасних електронних носіїв сприяло проникненню нових музичних жанрів у масове побутування. Нині народна музична творчість і професійна (академічна) музика співіснують у культурі з естрадою, джазом і різновидами рок-музики, взаємно збагачуючи одне одного.


1   2   3


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка