Основи майстерності володіння увагою слухачів



Дата конвертації05.03.2016
Розмір63.6 Kb.
Основи майстерності володіння увагою слухачів

Для кожного педагога важливим є вміння володіти увагою аудиторії в цілому і кожного слухача зокрема. Для філолога це має особливе значення, адже саме емоційний контакт з учнями дає змогу зацікавити їх вивченням мови, літературних творів. Така майстерність необхідна також для членів шкільного драматичного чи літературного гуртка.

Тож розглянемо, від чого залежить успіх спілкування. Насамперед від кількох чинників:

-майстерності володіння мімікою,жестами, позою;

-уміння готуватися до спілкування;

-уміння швидко встановлювати контакт з людьми;

-знання оптимальних варіантів завершення виступу (розмови);

-здатності мовця швидко реагувати на екстремальну ситуацію, використовуючи різні способи врятувати виступ (розмову) від «провалу».

Майстерність міміки, жестів, пози

Виступ, ділова розмова, проведення уроку – це, по суті, «театр одного актора». А акторові потрібно приховувати свої почуття чи стан (втому, незадовільний стан здоров’я, настрій, гнів тощо) і виявляти неіснуючі (напр., захоплення цікавою темою, яку вже 50-й раз пояснюєш). Міміка, жести, поза мають бути красивими, інтелігентними, природними. К. Станіславський довів, що виробити їх можна тренуваннями. Наведемо одну з рекомендованих ним вправ, яка проводиться в формі ділової гри. Учасники діляться на дві команди. Одна – щось демонструє виразом обличчя, жестами, позою, інша – відгадує. Потім команди міняються ролями. Наприклад, учасники мають виразити таке:

«А зараз я повідомлю щось надзвичайно цікаве»;

«Припиніть розмови»;

подив;

підтримку співрозмовника;



захоплення;

смуток;


нейтральний вираз, коли можна зрозуміти ваші думки й почуття.

«Мова» жестів. Жестикуляція має бути природна, естетична, така, що не відволікає уваги слухачів. Посилено жестикулювати нині не прийнято. Але повна відсутність жестів сприймається як скутість мовця. Якщо ж ви не знаєте, куди подіти руки, - доцільно тримати якийсь предмет (наприклад, ручку чи указку). Слід стежити за тим, щоб не було зайвої жестикуляції (розмахування руками, відкручування ґудзика, постукування пальцями по столу чи кафедрі), пам’ятаючи при цьому, що руки звертають на себе увагу слухачів.

«Мова» пози. Що краще: стояти, сидіти чи ходити під час виступу (розмови,уроку)? Під час індивідуального спілкування ознакою вихованості є позиція, аналогічна позиції співрозмовника. Якщо ж ви сидите, запропонуйте сісти й іншому. Якщо ж співрозмовникові зручніше стояти – доцільно вести розмову стоячи.

Педагогові розпочинати заняття варто стоячи. Цим він привертає до себе увагу, та й краще видно аудиторію. Щойно контакт зі слухачами встановлено, можна сісти. Це сприятиме створенню атмосфери затишку і взаємної довіри. Та якщо у класі кафедри немає, збільшується навантаження під час сидіння на голосові зв’язки педагога.

Коли слухачі стомилися, вчителеві доцільно підвестися – зміна пози привертає увагу. Можна один-два рази пройтися по аудиторії чи перейти з місця на місце. Рухомий об’єкт серед нерухомих також активізуватиме увагу. Ходити по кімнаті протягом усього заняття не рекомендується. Слухачі орієнтуються не тільки на голос, а й на те, з якого кінця аудиторії він звучить. Зміна місця звучання голосу змушує слухачів підсвідомо витратити певний час (від кількох секунд до кількох хвилин – залежно від їхнього віку і підготовленості) на адаптацію. А при цьому інформація сприйматиметься гірше. Тому, коли голос педагога звучить увесь час з різних напрямків, рівень засвоєння матеріалу буде невисоким.

Уміння розшифровувати позу, міміку, жести важливе також для одержання інформації про присутніх. Наведемо значення деяких поз.

Пози відкритості:

руки повернуті долонями вгору;

людина дивиться прямо в очі;

ґудзики на піджаку розстебнуті.

Прагнення захиститися:

руки і ноги схрещені;

пальці переплетені.

Оцінювання ситуації чи співрозмовника:

рука підпирає щоку чи підборіддя;

голова нахилена трохи вбік;

протирання без потреби окулярів чи покусування їх дужки;

людина ходить по кімнаті колами чи по одній лінії;

пощипування перенісся.

Підозріливість, потаємність, сумнів:

ноги співрозмовника повернуті до виходу;

людина уникає погляду;

безперервне торкання чи потирання вуха, носа, ока.

Уміння готуватися до спілкування

Підготовку до виступу чи проведення заняття доцільно розпочати з вивчення аудиторії: її вікового, інтелектуального, морального рівня, уподобань, запитів, життєвих орієнтирів. Майже все, що стосується підготовки до спілкування з багатьма слухачами, прийнятне і під час підготовки до конструктивної бесіди з одним співрозмовником. Інформація про тих, з ким відбудеться зустріч, дасть можливість побудувати майбутню розмову за схемою, рекомендованою Д. Карнегі : «Ви б’єтеся над проблемою? Я допоможу вам її вирішити!» На його думку, таке структурування розмови – «гачок, на який потрапляє найкраща рибка»: ви говорите не те, що цікавить вас, а те, що цікавить слухача.

Для вдалого спілкування з аудиторією чи окремою людиною, важливо вільно володіти матеріалом. Тому готуватися потрібно заздалегідь, щоб устигнути обміркувати інформацію, виробити власне ставлення до неї, адаптуватися до рівня і потреб слухачів.

Важливо скласти план майбутнього виступу. Краще не читати промову, а вести «живе» спілкування з присутніми. Таке слово краще сприймається, відразу видно реакцію слухачів. Чи писати виступ докладно - залежить від особистості промовця. Одним сам процес писання допомагає краще вникнути в суть проблеми. Інші, спілкуючись потім з людьми, пригадують написані заздалегідь фрази, і це заважає. Виступаючи чи проводячи заняття, не варто підглядати у план чи конспект, але в екстремальній ситуації краще підглянути, аніж забути щось важливе.

Недосвідченому промовцеві рекомендується заздалегідь «проговорити» свою промову комусь із близьких або друзів і вислухати від них зауваження. Доцільно також зафіксувати тривалість виступу. З досвідом така потреба зникає.

Під час виступу необхідно добирати влучні слова й вирази для передачі думки, мова повинна бути чіткою, образною, а інформація конкретною. Абстрактні фрази стомлюють присутніх. Стають причиною неуважності там невдоволення.

Вдалий виступ або заняття відзначається бездоганною логікою побудови.

Подаємо такі поради молодим педагогам.

Заняття, виступ, ділова розмова можуть мати таку структуру:



  • подається факт, після чого аналізуються його причини і наслідки;

  • дедуктивний метод викладу матеріалу : від загального до часткового;

  • індуктивний метод: від окремих фактів до загального;

  • проблемний виклад: постановка проблеми і її вирішення;

  • метод протиставлення

  • метод аналогії

  • концентричний метод: побудова виступу навколо єдиного центру

  • ступінчатий : послідовне розкриття проблеми у процесі переходу від одного питання до іншого

  • інтегрована структура

Педагогові слід навчитися обирати оптимальний тон і темп мовлення, стежити за реакцією аудиторії, у разі потреби зупинятися і повторювати окремі поняття.

Важливо завжди мати резервний цікавий для слухачів матеріал. Запитання продумуються заздалегідь. Зі слухачами і співрозмовниками недоцільно сперечатися чи критикувати їх. Бажано використовувати наочність.

Зовнішній вигляд педагога чи промовця також відіграє істотну роль: охайність, відповідність одягу ситуації, помірна кількість аксесуарів.

Уміння швидко встановлювати контакт зі слухачами чи співрозмовником

Враховуючи специфіку аудиторії , розпочати спілкування з нею можна по-різному: поставити складне актуальне запитання; шокувати; представити цікаву наочність; прочитати вірш; розповісти цікаву історію. Вступ повинен відзначатися стислістю, а можна обійтися й без нього. Головне – відразу завоювати прихильність аудиторії, а для цього потрібно зрозуміти її запити і стан. Складений під час підготовки план промови не є догмою. Майстерність володіння увагою слухачів полягає також в умінні у раз потреби відступати від плану , переорієнтовуватися і перебудовувати свій виступ.

Особливості завершення спілкування з аудиторією

Д. Карнегі рекомендує так завершувати спілкування з аудиторією:

- показати, що на важливе для слухачів питання вдалося відповісти;


- прочитати поетичні рядки;

- навести доцільну за змістом цитату;

- рекомендувати допоміжну літературу з висвітленого питання;

- відповісти на запитання слухачів.

Наприкінці обов’язково слід подякувати за увагу.

Способи швидкого реагування на екстремальну ситуацію



Щоб «виграти» час і вирішити, як бути в тому чи тому випадку, потрібно:

  • запитати, чи добре чути в протилежному кінці аудиторії;

  • попросити присутніх навести приклади з їхнього досвіду;

  • поцікавитися, що було незрозуміло;

  • запитати, чи є в кого заперечення;

  • відчинити вікно;

  • проінформувати, що ті, кого зацікавлять додаткові факти, після лекції (уроку) зможуть взяти у вас перелік літератури, у якій розглянуті питання глибоко висвітлені;

  • поділитися спогадом, як інша аудиторія реагувала на цю саму інформацію.

Володіння увагою слухачів – важливий складник педагогічної майстерності, основа педагогічного успіху, що залежить від серйозності підготовки до спілкування і від уміння працювати над собою.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка