Основні методи і форми впливу на творчий розвиток особистості на уроках образотворчого мистецтва



Скачати 448.03 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації05.03.2016
Розмір448.03 Kb.
  1   2
Основні методи і форми впливу на творчий розвиток особистості

на уроках образотворчого мистецтва

Підготува ла:

учитель образотворчого

мистецтва, керівник гуртка

з предмета, викладач курсу

«Художня культура»

Мирон Наталія Володимирівна

Студінської школи І-ІІ ст..

Калуського району

м. Івано-Франківськ

2012


План

Вступ

1. Головні завдання викладання образотворчого мистецтва.

2. Навчально-виховна робота в різних видах мистецької діяльності.

3. Інтерактивні методи на уроках образотворчого мистецтва.

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Сьогодні не можна залишити поза увагою те, що у світі зростає роль особистості.



ХХІ століття в усіх сферах життєдіяльності людини і суспільства в цілому висуває нові, раніше невідомі завдання. Це ставить перед людиною, а отже, і перед освітою – сферою, що готує молоде покоління до життя, – небачені раніше невідомі завдання. Зумовлено це переходом людства на перетині століть до нового типу цивілізації.

ХХІ століття ставить нові вимоги перед усім суспільством, перед освітою, перед учителем. Як іти в ногу з часом, як у погоні за новим не розгубити вже накопичений позитивний досвід, як забезпечити рівний доступ до якісної освіти в усіх навчальних закладах, як результативно надати освітні послуги кожному учаснику навчально-виховного процесу – усі ці питання хвилюють учительство України.

Відповідно Закону України «Про освіту» метою освітянської галузі проголошується «всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу.

У Концепції розвитку загальної середньої освіти зазначається, що «основними завданнями загальноосвітньої школи є: всебічний розвиток індивідуальності дитини на основі виявлення її задатків і здібностей, формування інтересів і потреб...»

Послідоним кроком у цьому напрямі стала розробка “Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті”, в якій наголошується на необхідності у обов'язковому переході від інформаційно-репродуктивного навчання до особистісно-орієнтованого .

Незважаючи на непрості соціально-економічні умови, необхідно все робити для того, щоб мистецька освіта й надалі залишалася духовною потребою людей, відігравала помітну роль у формуванні громадянина України, творчої особистості, здатної жити й творити в умовах глобалізаційних процесів, інтеграції держави у світове співтовариство .

Новій суверенній Україні потрібні нові люди, тобто такі її громадяни, які мають глибоко осмислену життєву позицію. Виховати таку особистість можна тільки за умови розвитку національної освіти, у якій система виховання і навчання грунтується на ідеях національного світогляду, народної філософії, на засадах родинного виховання, української етнопедагогіки, наукової педагогічної думки.

Проблема формування творчої особистості набуває особливої актуальності на сучасному етапі розбудови Української держави і виступає домінантою сучасного освітнього процесу в Україні.Основою для розвитку творчого потенціалу є художньо-творчий процес , де визначальним чинником постають особистісні якості людини , її самобутність.Оскільки мистецтво безмежне , то творчий потенціал є процесом постійного пошуку з безмежною кількістю рішень , що вимагають глибокого самостійного переосмислення як учителем , викладачем , так і учнем , студентом .

Проблемі творчості першочергову увагу приділяв один із найвидатніших педагогів ХХ століття В.О.Сухомлинський: "Творчість є діяльністю, у яку людина вкладає немовби частинку своєї душі, і чим більше вона вкладає, тим багатшою стає її душа.

Хтось із українських класиків сказав: неталановитих дітей немає. Лише треба вчасно цей Божий дар побачити і розвинути.

Орієнтація на розвиток творчих здібностей, наукового мислення учнів є одним із напрямів оновлення змісту шкільної освіти. Спрямованість на особистісно зорієнтований підхід до освіти зумовлює потребу у використанні універсальних можливостей мистецтва в процесах формування творчої особистості з глибоким духовно цілісним світом та високими моральними якостями людини зі сфери культури, здатної до співчуття, співпереживання. Тому є гостра потреба у високопрофесійній підготовці та діяльності вчителів, готових до самостійного творчого пошуку, організації художньо-естетичного процесу в загальноосвітніх та педагогічних навчальних закладах на принципово нових засадах. Адже, як сказав Уільям Артур Уорд: “Посередній учитель викладає, добрий учитель пояснює, видатний учитель показує, великий учитель надихає. ”У педагогічній науці творча активність учителя трактується як складова педагогічної творчості, педагогічної майстерності, умова особистісного та професійного самозростання вчителя, рушійна сила впровадження нових педагогічних технологій, поширення творчого досвіду, важлива професійна риса та якість творчої особистості фахівця. У понятті “творча активність ” виявляється також учительське ставлення до навчально-пізнавальної діяльності, яка характеризується прагненням досягти поставленої мети в межах заданого часу

Головні завдання викладання образотворчого мистецтва.

Сучасна школа сьогодення повинна забезпечити освітні потреби кожного учня відповідно до його нахилів, інтересів, можливостей, щоб сприяти насамперед вихованню загальнолюдських цінностей особистості (доброти, милосердя, толерантності тощо), стимулювання її внутрішніх сил та саморозвитку і самовиховання, формування яскравої, самобутньої індивідуальності. Однією з педагогічних умов розвитку інтересу до праці є впровадження у навчально-виховний процес принципу гуманізації освіти, коли в центрі уваги педагогів знаходиться особистість учня з його потребами, особистими інтересами і можливостями, а вчитель не допускає згубної дії зовнішніх чинників на розвиток творчих здібностей школярів.

Важливою умовою розвитку інтересу учнів до праці виступає особистість вчителя, який організовує пізнавальну діяльність школярів, рівень його педагогічної майстерності. Зацікавленість учителя, емоційність викладання, ораторська обдарованість педагога, вміння організовувати диференційоване навчання є важливими умовами розвитку учня .

Саме педагог має організувати і спрямовувати діяльність учнів, активізувати і заохочувати їх, створювати нові та цікаві ситуації, що забезпечують сприятливі умови розвитку творчих здібностей .

Не менш важливим для досягнення високої результативності у творчій роботі учнів є створення таких умов:

-       високий рівень науково-методичного забезпечення навчального процесу;

-       якісне матеріально-технічне оснащення занять у навчальних майстернях;

-       правильний і творчий підбір методів навчання;

-       активізація міжпредметних зв’язків;

-       організація групових та колективних творчих справ;

-       включення школярів у рольові та ділові ігри;

-       використання особистісно-орієнтованого підходу до учнів на уроках;

-       використання нетрадиційних форм і методів проведення занять.

Школа повинна задовольняти прагнення дітей, їхню допитливість, щоб дитина прагнула здобувати знання, розвивати здібності, свої духовні сили на основі власного погляду на життя.

Щодо змісту навчання, то зміст предмета пізнання повинен бути зрозумілим, доступним і цікавим, яскраво та логічно викладеним, актуальним та практично орієнтованим.

На уроках образотворчого навчання потрібно не тільки вчити, але й розвивати пізнавальні інтереси дітей, враховувати їх здібності. Дуже важливо пробудити у дітей бажання «хочу взнати». Але цього мало, необхідно підвести їх до наступного етапу «хочу зробити», вселити впевненість «можу зробити» і допомогти довести роботу до кінця «я зробила». В цьому міститься основна мета педагогічної роботи. Успіх окрилює дитину, пробуджує бажання пізнавати нове, виконувати більш складні завдання.

Творчі здібності учнів з одного боку залежать від знань, умінь, навичок, з другого боку - знання, уміння, навички залежать від здібностей - здібності дозволяють легше, міцніше та глибше оволодіти відповідними знаннями, уміннями та навичками. Безумовно, рівень розвитку творчих здібностей особистості обмежується наявними у неї інтелектуальними здібностями. Але за сприятливих умов в учнів можна максимально розвинути творчі здібності, тобто досягти того рівня творчості, якого дозволяють учню його задатки. Ці задатки є у кожної дитини, а вчителю необхідно не тільки помітити ці задатки, але й прикласти певних зусиль для їх розвитку.

Художні здібності дитини виявляються, якщо вона:
   - не знаходячи слів, звертається до малюнка або ліплення, щоб висловити свої почуття або настрій;
   - у своїх малюнках і композиціях відтворює розмаїття предметів, людей, тварин, не замикається на відображенні чогось досить вдалого;
   - серйозно ставиться до творів мистецтва, стає вдумливою і надто серйозною, коли її увагу привертає мистецький твір або краєвид;
   - коли має вільний час, охоче ліпить, малює, креслить, комбінує матеріали і фарби;
   - прагне створити твір ужиткового призначення – прикрасу для дому, одягу тощо;
   - не боїться висловити особисту думку щодо класичних творів, причому вдається до спроби критикувати їх, наводячи досить дотепні аргументи.

Кожне заняття повинно проходити у формі невимушеної бесіди, захопленої розповіді, гри, змагання-це значною мірою підвищує інтерес до уроку.

Ще К.Д.Ушинський писав: «...навчання без всякого інтересу і взяте тільки силою примушення... вбиває в учневі тягу до навчання, без якого він далеко не піде.»

Старайтесь, щоб на кожному уроці панувала атмосфера творчості, атмосфера співробітництва вчителя та учнів. При викладенні нового матеріалу задавайте дітям питання, які активізують мислення: «Де можна застосувати той чи інший виріб?», «Як ви собі уявляєте той чи інший процес?», «Що отримаємо, якщо зробимо навпаки?» Без цілеспрямованої підтримки вчителя діти втрачають природну допитливість, діяльність. Мислення учнів відточується в процесі постійного тренування.

Під час мотивації навчальної діяльності перед виконанням практичного завдання підкреслюйте дітям, що в даному випадку вони творці. Розвиток інтересу та творчих здібностей-процес тонкий, індивідуальний, тому важливо підтримувати в дітях навіть найменший прояв зацікавленості, найменші спроби творчого підходу до праці.

Мета будь-якого уроку не може бути досягнута без умілого урізноманітнення способів і методів навчання з урахуванням вікових особливостей учнів, змісту творчих робіт, можливостей отримання самостійно додаткових відомостей, побажань учнів, особливостей виконання творчої роботи. Поєднання різних форм і методів навчання дає змогу ефективніше спрямувати творчу діяльність учнів у процесі навчання, використовувати їхні потенційні творчі здібності.

На уроках використовуйте різні ігрових моментів, мозаїку, незакінчені речення, кросворди, проблемні ситуації, диктанти .Використання таких завдань дає можливість:

- за короткий проміжок часу виявити рівень знань та вмінь учнів;

-  формувати навички самоаналізу та самоконтролю;

-  забезпечити як індивідуальну, так і фронтальну роботу на уроці;

- здійснювати диференційований підхід до кожного учня.

Щоб навчання в максимальній мірі сприяло розвитку учнів, пропонуйте дітям випереджаючі завдання, які учні можуть виконати застосовуючи інформаційні технології - це можуть бути мультимедійні презентації, web-сайти, публікації, буклети та інше .

При поясненні нового матеріалу потрібно памятати , що викладення повинне бути достовірним, науково обґрунтованим, логічно послідовним.

Перевірка, оцінка знань, умінь і навичок - суттєвий компонент навчальної діяльності. У структурі сучасного уроку перевірку потрібно розглядати не тільки як контролюючий етап, а як продовження всього навчально-виховного процесу. На цьому етапі відбувається остаточне осмислення, систематизація і узагальнення знань. Для перевірки знань можна застосовувати задачі, програмовані завдання, кросворди, шаблон-тести. Урок узагальнення та систематизації знань варто проводити у формі гри, яка складається з декількох турів.












Участь дітей в районних олімпіадах, написання рефератів, науково-дослідницьких робіт також сприяє зацікавленості предметом і, як наслідок, розвиткові творчих здібностей. Діти, які, можливо, мають досить низький рівень знань з інших предметів на уроках художньо-естетичного циклу мають змогу само реалізуватися і досягти достатнього та високого рівня знань.

На уроці повинна панувати атмосферу взаєморозуміння та доброзичливості, адже кожна дитина - унікальна особистість зі своїми перевагами та недоліками.

Для зацікавленості до предмету, розвитку творчих здібностей практикуйте проведення нетрадиційних уроків.В умовах особистісно-зорієнтованого підходу до навчання не учень повинен пристосовуватися до стилю роботи вчителя, а вчитель зі своїм «арсеналом» форм, методів і засобів повинен знайти особистий підхід до учня.

Декілька порад учителям :

-Поважайте працю учня ; якою б вона не була , ніколи не нехтуйте доробком дитини. У кожній роботі є раціональне зерно .

-Дайте можливість учневі відстояти свою роботу , вислухайте його аргументи .

-Допомагаючи учневі у виконанні навчального завдання , конкретно спрямовуйте його на правильний шлях.

-Частіше проявляйте зацікавленість результатами роботи учня , це стимулює його творче зростання.

-Допоможіть учневі вчасно зупинитися , щоб не зіпсувати роботу .

-Ніколи не підганяйте учня ; можливо він не може швидко виконувати завдання через особливості фізіологічного розвитку.

-Використовуйте різноманітні техніки , матеріали мистецтва, щоб дитина мала можливість обрати те , що знадобиться їй у майбутньому , незалежно від її подальших занять.

-Постійно працюйте над розвитком індивідуальних здібностей своїх вихованців.

-Враховуйте, Що від рівня подачі нового матеріалу вчителем залежить і результативність роботи учнів.

-Уникайте одноманітності , сухості під час подання нового матеріалу , спробуйте запалити в дитячих серцях творчу іскорку.

ВИХОВУЙТЕ , ТВОРІТЬ , ДОПОМАГАЙТЕ УЧНЕВІ ТІЛЬКИ ДЛЯ ЙОГО КОРИСТІ , А НЕ ЗАРАДИ СЕБЕ – у цьому покликання педагога



Навчально-виховна робота в різних видах мистецької діяльності

Творчий розвиток особистості на уроках образотворчого мистецтва — це засвоєння нею необхідних художніх навичок і прийомів, розвиток фантазії та уяви, тобто усвідомлення сутності явищ і предметів реальної дійсності з точки зору їх відповідності або невідповідності особистості моральним та естетичним вимогам, що вироблені людською культурою. Інтерактивні форми сприяють такому розвитку школярів і тим самим забезпечують самостійний пошук різноманітних зв’язків, художніх співставлень, аналогій, паралелей між видами мистецтв і дійсністю, наслідком яких має стати формування в особистості здатності цілісно бачити та сприймати світ, що зумовлює високий потенціал творчості, виховуватиме потребу в художньо-творчій самореалізації, сприятиме духовному самовдосконаленню.



Тематичне малювання

Урок малювання на теми вимагає від учителя високої підготовки. Але в той час для дітей це найцікавіший урок по зображувальному мистецтву. Цей розділ передбачає малювання по пам’яті (наприклад, “Як я провів літо”), по спостереженню («Осінь в саду»), за уявою («На невідомій планеті»). Але всі ці види діяльності можуть бути з’єднані в одній роботі. Малюючи на тему “Зимові ігри”, учень може використовувати спогади проте, як він катався взимку на ковзанах, спостереження за дитячими іграми і зобразити, яким вони уявляють майбутній льодовий стадіон.

Урок малювання на тему складається з таких елементів :

а) ознайомлення з темою або літературним твором, вибір сюжету, характеристика персонажів.

б) складання ескізу композиції.

в) необхідні для роботи спостереження та замальовки;

г) виконання роботи

д) аналіз та оцінювання виконаних робіт.



Малювання по пам’яті або спостереженню

Цей вид малювання відноситься до тематичного. Головне на уроці тематичного малювання - передача у малюнку сюжетного зв’язку, змісту та розкриття теми в малюнку. Помічені дитиною особливості предметів притягують його увагу. Пояснення вчителя розширюють його знання, розвивають інтерес до подальших спостережень.Розглядаючи дерева, діти намагаються зрозуміти, чому дерева однієї породи всі різні. Їх цікавить і архітектура. „У всіх будинків є дах, стіни вікна, - підкреслюють діти. - І всі ж будинки різні".

Нові враження і знання відображаються в дитячих малюнках. Це, у свою чергу, веде до необхідності розширити технічні можливості відображення з допомогою нових прийомів і матеріалів. Індивідуальні образотворчі характеристики предметів приводять до більш частого спостереження реальних предметів, а не тільки їх зображеннях в малюнках.

Великого значення набуває індивідуальна робота з дітьми під час уроку малювання. Деякі діти зазнають труднощів у зображенні якого-небудь предмета, потрібного в їх сюжетному малюнку. У цьому випадку вчитель може показати, як малювати весь предмет або якусь його частину. Іноді варто запропонувати дитині зробити зображення нарядним, вводячи в малюнок якийсь орнамент, прикрасити можна не тільки зображення, але й фон, що зробить малюнок більш завершеним.

Важливою опорою на уроках малювання є спостереження реальних предметів і явищ. Пропонуючи дітям зобразити місцевий пейзаж, необхідно під час прогулянок, екскурсій по місту роздивитись з ними оточуючі будинки, допомогти кожному вибрати будинок, який він буде малювати, добре роздивитися його і запам'ятати, чим він відрізняється від інших: якщо є архітектурні прикраси, вітрини магазинів, арки і т.д.

Роздивляючись будинки, діти одразу ж спостерігають і за рухом транспорту, людьми. Кожна дитина бачить і запам'ятовує те, що найбільш приваблює її увагу.

Потрібно показати прийоми зображення машин, будівель, дерев, використовуючи фарби та папір.

Як же діти малюють людину, птахів, тварин? Складність полягає у тому, що потрібно не тільки передати індивідуальні особливості предмета, але й зобразити його у русі. До цього діти підготовлені попередньою роботою у 1-3 класах, де вони малювали спочатку окремих представників тваринного світу, а потім вже тварин, які йдуть чи біжать. У малюнках дітей третього класу ще більше місця займає передача руху. Але ці рухи одноманітні.

Для того, щоб діти мали змогу передати різноманітні рухи людини, потрібно звертати їхню увагу на положення рук, ніг, тулуба при ходьбі, бігу.

Спостереження рослинного світу також знаходять велике місце у малюнках дітей. Вони малюють дерева, особливо квітучі, кімнатні рослини, садові і польові квіти.

Дотримуючись мети розвитку творчої самостійності на уроках образотворчого мистецтва, треба намагатися давати дітям такі теми в малюванні, щоб вони, у першу чергу, були пов'язані безпосередньо з життям дітей, з тими виховально-освітніми задачами, над виконанням яких зараз працює вчитель.

В оцінюванні робіт по темі, у першу чергу, звертається увага на видумку дітей, на прояв самостійності у вирішенні теми, на виразність у передачі окремих предметів, добір кольорів, а також на моральну основу сюжету натури. Мало уявити тільки зовнішність предмета, необхідно щоб була можливість уявити цей предмет так, як він сприймається тим хто малює в процесі його детального аналізу при малюванні з натури, з точки зору різних задач, які виникають в цьому процесі. При малюванні по пам'яті і за уявою важливим моментом є ясне уявлення не тільки предмету, але й самого процесу зображення.

Зоровий образ, який формується в процесі зображення, має тенденцію до зміни, доти, поки він не буде максимально повно відображати реальну дійсність, тобто доти, поки малюнок не стане найкраще відображати зображувальний предмет.

Кінцевою метою в процесі зображувальної діяльності є такий розвиток пам'яті, при якому один раз поспостерігавши, дитина змогла б міцно закріпити об’єкт у пам'яті і за потреби відобразити з абсолютною точністю.

Велику користь приносить малювання по пам'яті чи за уявою, коли заздалегідь проводяться спеціальні спостереження предмета, що зображується протягом якогось часу (1-5 хвилин).

Малювання по пам'яті та за спостереженням - дуже важливі види тематичного малювання для школярів. Під час їх застосування розвиваються такі психологічні механізми дитини як пам'ять, спостереження. Діти також вчаться не тільки спостерігати та запам'ятовувати певний об'єкт, а й аналізувати його, порівнювати його характерні властивості.

Дітей треба не тільки вчити створювати нові зображення, але й озброювати досвідом творчої діяльності. Для цього потрібні спеціальні методи. Розглянемо декілька з них - евристичний та дослідницький методи. Ці методи спрямовані на навчання пошукам самостійного рішення зображувальної задачі, можливих варіантів, розвиток творчого мислення, уяви. Ці методи можна використати, коли вчитель пропонує дітям виконати якесь творче завдання, створити щось по своєму замислу.

Тематичне малювання на теми пейзажної лірики

Робота по розвитку образотворчої діяльності в малюванні природи повинна будуватися у відповідності з вимогами програми виховання і навчання в школі, які націлюють на формування в кожної дитини морально-естетичні почуття при зустрічі з прекрасним у природі та мистецтві, при знайомстві з подією та пейзажами.

Програма ставить задачу розвитку поетичного слуху і естетичного сприйняття школярів, вміння розрізняти та розуміти своєрідне використання тих чи інших художніх засобів у витворах мистецтва.

Однією з форм систематичної роботи по естетичному вихованню є заняття сюжетно-тематичним малюванням. Основною метою яких є - розвиток розумової активності і творчої уяви дітей.

Педагог вчить дітей відображати на папері побачене, почуте, тобто відомий зміст у новій трактовці. Без допомоги дорослого у дітей часто виникають труднощі у визначенні художнього засобу, який поет використовує при описі природи, або не приділяє їм належної уваги, що у свою чергу призводить до невиразності образів. Іноді діти навпаки, відчувають і розуміють, що і як хотів показати поет, але у них немає достатнього досвіду в передачі вражень у своєму малюнку, часто вони просто погано володіють засобами зображення описаних в стилі картин природи.

Існують основні методи, якими педагог користується для розвитку естетичного сприймання і дитячої творчості. До них належать: спостереження явищ та об'єктів природи, які описані в поетичному витворі; бесіда о поетичних образах; розглядання відповідних ілюстрацій та картин о природі; показ декількох прийомів зображення; аналіз малюнків які виявляють степінь творчості дитини при передачі поетичного образу.

Розглянемо специфіку кожного методу.

Спостереження природи здійснюються не тільки для отримання дітьми знань про неї, для розвитку естетичного сприйняття, але й з метою порівняння пейзажів, які описані в поетичному творів, з існуючими у природі. Методика проведення спостережень ускладнюється в залежності від досвіду дітей та завдань кожного заняття. Починати треба з розглядання окремих образів природи, які описані в творі: ялинка, кульбабка і т.д. при цьому треба максимально активізувати мову дитини питаннями, які допомагають розкриттю образу, збагачувати її поетичними виразами, порівняннями. Наприклад, кульбабку можна порівняти з сонечком, кулькою, сніжинкою, лист кульбабки - з ялинкою.

Потім учитель намагається забезпечити рухову і словесну діяльність дітей: на основі розуміння твору діти повинні знайти об'єкти, які описані у ньому, доторкнутися, роздивитися їх, прочитати рядки вірша, які відображають відповідну картину природи, спостереження сприяють розвитку чуттєвості, сприйманості до поетичного опису пейзажів.

По мірі того як розвивається у дітей сприймання, їм пропонують поспостерігати за картиною природи, не співпадаючу повністю з її поетичними описами. Це розвиває загальні уявлення дітей, на основі яких вони потім малюють певні пейзажі.

Для більш цілеспрямованого знайомства дітей з творами про природу проводяться бесіди про їх зміст та різні засоби виразності.

Якщо художній твір невеликий по об'єму, містить опис одного конкретного образу або нескладної картини природи, то бесіда про нього займає небагато часу, вона може проводитись безпосередньо на уроці малювання.

Але іноді малювання проводиться на основі віршів, які складаються з кількох частин, відображаючи різні картини природи, як, наприклад, у „Пісні про весну" Я.Колеса. У даній ситуації познайомити дітей з твором краще у вільний час або на уроці читання, а на уроці малювання його вже не аналізувати, оскільки сприйняття поетичного твору є достатньо сильним подразником. Перебудова уваги відразу ж на іншу діяльність (малювання) викликає гальмування, яке робить цю діяльність недостатньо продуктивною.

Прочитавши твір виразно, учитель задає дітям питання, які допомагають уявити зміст малюнка. Щоб не порушити безпосередність, емоціональність сприйняття поетичного твору, питання слід задавати лише після повторного виразного його читання. Вони повинні стимулювати живий обмін уявленнями, сприяти розумінню виразних рис образів природи, які можна зобразити, опираючись на сюжет вірша.

З дітьми також рекомендується проводити заняття по малюванню на теми двох творів, в яких описана природа в ту саму пору року. На початку уроку треба провести бесіду про їх зміст і засоби виразності.

Щоб засоби виразності стали для дітей зрозумілими, треба розглянути картини або ілюстрації, які виділяють основні моменти тексту, тобто забезпечують взаємодію зорового та слухового сприйняття.

Художні ілюстрації знайомлять дітей з різними засобами зображення природи. Також корисно знайомити дітей з двома ілюстраціями до одного вірша. Дуже своєрідно та характерно передані зимові пейзажі в ілюстраціях художників Г.Нікольського, А.Парамонова до віршів С.Єсеніна „Поет зима аукает", „Черемуха". Діти сприймають їх дуже емоційно і потім використовують подібні зображувальні засоби у своїй творчості.

У вільний час можна організувати роботу по поглибленому знайомству дітей з засобами виразності, якими художники створюють образи і картини природи: ліс, дерева різних порід, стан погоди.

Діти повинні навчитись зображувати окремі об'єкти природи. Це доречно здійснювати на уроках предметного малювання яке передує сюжетно-тематичному.

Для зображення пейзажу діти можуть використовувати гуаш, акварель також можливе використання таких зображувальних матеріалів як вугляний олівець, сангіна, воскові крейди, пастель. Вони вже знають, що на темному фоні світлі кольори здаються світлішими, і навпаки.

Колористичному вирішенню пейзажу допомагають цільові спостереження природи, розглядання репродукцій з картин художників - пейзажистів. Живописний малюнок, виконаний вчителем по мотивам якого-небудь твору про природу, також допоможе дітям зрозуміти красу та доступність того чи іншого засобу передачі певної кольорової гами.

Для розвитку гостроти сприйняття насиченості кольору можна використовувати ігрові завдання типу: „Знайди відтінки кольору на картинці", „Склади смужки синього кольору так, щоб зліва була сама темна, а праворуч - найсвітліша" і т.д.

Приклади подібних ігор, вправ, а також поради вчителям про засоби роботи з різними зображальними матеріалами можна знайти в спеціальній методичній літературі.

Вчитель перш ніж навчати дітей, повинен сам оволодіти засобами роботи з різними фарбами - гуашшю, аквареллю...

Школярі вже вчаться порівнювати відтінки кольорів з фоном малюнка: жовто-зелені листя гарно співпадають з блакитним фоном, на сірому фоні, світло-зелений окрас стебелинки.

Можна навчити дітей використання різних засобів замальовування фону і за допомогою ватного тампону розбризкування фарби, розливу і т.д.

Для цього вчитель підбирає різні за розміром пензлики, організовує роботу дітей в класі так, щоб діти самі обрали потрібні кольори фарб, пензлики, підготували їх до використання і т.д.

Якщо гуашеві фарби краще давати дітям для зображення таких пір року як зима, осінь, то для літніх та весняних пейзажів можна використовувати акварель. Вчитель навчає дітей розводити фарби водою, отримуючи потрібні відтінки для малювання ніжної весняної зелені, легких пелюстків і т.д.

Дуже важливо при зображенні пейзажу уникати штампів в зображенні неба та землі. У цьому допоможе накладання фарби на кольоровий фон, на іншій колір та засіб промальовки кольорових плям, отриманих шляхом розмивки, мазків. Іноді вчитель дає для малювання готовий фон, використовуючи кольоровий папір. Але більшої виразності набувають малюнки, на яких фон зображений самими дітьми у відповідності з темою та змістом роботи.

Колір фона різної насиченості створює настрій у дітей. До такого заняття не потрібно спеціально розташовувати баночки з певними кольорами фарб, діти обирають їх самі перед заняттям.

Малювання по мокрому фону аквареллю можна проводити при зображенні осіннього або весняного пейзажу.

Перехід одного кольору в інший у вологому мазку рекомендується використовувати для малювання кольорів, листя, а контрастні кольори використовуються для вираження розрізненості предметів у малюнку (осінні листя на фоні блакитного неба).

Важливим прийомом навчання є також аналіз дитячих малюнків. Він може проходити по-різному.

Діти читають один чи декілька рядків з твору та відмічають, як цей епізод відображено у малюнку. Або в результаті аналізу малюнків діти створюють книгу-ширму, яка розкриває послідовно поетичні строки. Можна проводити спеціальні заняття по розгляданню дитячих малюнків на теми віршів про природу, де діти згадують, якому твору вони відповідають, читають цей вірш або згадують уривки. В подальшому з дитячих малюнків можна створити тематичні альбоми: „Зима (весна, літо, осінь) в малюнках дітей", періодично їх розглядати, розміщувати в кутки для батьків, дарувати дітям.

При оцінці дитячих малюнків вчитель додержується певних критеріїв:

передача кольором відтінків окраски образів природи, загального колориту, настрій маленького малювальника;


  • різноманітність композиції (зв'язок між предметами, їх об'єднання, виокремлення головного образу);

  • зображення форми, її характерних ознак, деталей;

  • передача пропорцій предмета, його розмірів;

  • наявність виражальних образів вірша, відповідність зображення в малюнку поетичному опису.

Завдяки аналізу робіт дітям стає більш зрозуміти поетичний образ, розвивається аналітико-синтетичне мислення, яке забезпечує більш глибше сприйняття поетичного тексту.

Використання цих методів з метою розвитку дитячої творчості на основі пейзажної лірики в різних класах має свою специфіку.

Наприклад, діти 6-7 років вже мають певний досвід сприйняття природи та художнього її опису у віршах. Вони вже можуть уявити зміст твору, підкреслити спільність та різницю в описи явищ або образів природи, давати їм точну характеристику.

Знайомлячи дітей з пейзажними творами, вчитель націлює їх на сприйняття та зображення цілісної картини природи, в якій органічно пов'язано уявлення про декілька її образів. Цьому сприяє і використання не тільки ілюстрацій до певного вірша, але й репродукцій з картин видатних художників, які посилюють уявлення.

Бесіди о поетичних творах проводяться до занять з малювання, оскільки діти малюють на теми складних віршів.

Кожна дитина під впливом спеціального навчання починає проявляти чуйність до поетичного слова, розуміти зображувальний зміст засобів художньої виразності вірша. Вона вже самостійно відображає в малюнку ті картини природи, які чує у вірші, тобто посилюється вплив поетичного образу на творчість дитини.

Також для розвитку творчості важливо проводити бесіди по задуму малюнка, про головний образ, про засоби найбільшої виразності малюнків. Діти вже можуть уявити картину природи без попереднього спостереження, лише на основі художнього опису: поетичне слово підказує необхідні образи пейзажу. У цьому виді достатньо розвинуті чуйність до поетичного слова, вміння співвідносити картини природи з її описом, переносити свої уявлення в малюнок.

У результаті таких занять діти частіше починають розмовляти один з одним про те, як гарно навколо, їх словник збагачується точним поетичним вираженням. Вірші за їхньою думкою, допомагають їм створювати „кольорові малюнки". Діти вже не утруднюються у пошуку сюжету для зображення, їм „зрозуміло, про що малювати".

Бажано використовувати в педагогічній роботі сукупність методів і прийомів роботи, які спрямовані на поглиблення сприйняття дітьми пейзажної поезії в наступній послідовності:

• спостереження з читанням твору, розглядання ілюстрацій, малювання;

• читання твору, розглядання 1 -2 картин, бесіда, малювання;

• читання твору, бесіда, малювання.

Систематичність і послідовність педагогічної роботи, пов'язаної з розвитком естетичного сприйняття і творчості дітей, сприяє тому, що діти успішно справляються з поставленими перед ними програмними задачами.

У цій віковій групі дітей є певний запас естетичних знань. Вони проявляють самостійність у виборі теми, образів. В їх малюнках проявляються узагальнені образи, картини природи. Поруч з цим вони намагаються зобразити індивідуальні якості предмета, тієї чи іншої пори року, які описані в поетичних строках.

Постановка теми в цьому віці повинна спонукати дитину до прояву фантазії. Творча уява, яка розвивається у дітей в цьому віці, допомагає уявити надзвичайні образи, обрати оригінальні способи їх зображення.

Яке підсумок попередньої роботи можна провести з дітьми колективне заняття на тему „Зимова казка" або „Золота осінь". Це допомагає повніше дітям виявити свої емоції, почуття. Таку велику роботу слід ретельно підготувати. Бажано спочатку зробити нариси простим олівцем, а вже потім виконувати малюнок у кольорі. Під час творчої колективної роботи діти проявляють активність, взаємодопомогу, зацікавленість в успіху кожного, що сприяє не тільки естетичному та розумовому, але й моральному вихованню дітей.

Отже, відображення поетичних образів у малюнках доступно дітям шкільного віку, воно має велике значення для їх морально - естетичного виховання, для розвитку творчих здібностей.

  1   2


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка