Особливості організації І методики проведення уроків фізичної культури у V – VII класах загальноосвітньої школи



Сторінка1/5
Дата конвертації19.02.2016
Розмір0.69 Mb.
  1   2   3   4   5
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КЗ «ЛСЗОШ І-ІІІ ступенів №20»

Методичне об’єднання вчителів фізичної культури
Особливості організації і методики проведення уроків фізичної культури у V – VII класах загальноосвітньої школи

(узагальнення власного досвіду)


Робота вчителя фізичної

культури І категорії

Костенка Сергія Васильовича

Луганськ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….4



РОЗДІЛ 1. НАУКОВЕ І МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЦЕСУ

ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ У V- VII КЛАСАХ



    1. Зміст програм з фізичного виховання у загальноосвітніх школах…...7

    2. Структура уроку фізичної культури у V-VII класах………………...13

    3. Завдання та особливості організації і методики фізичної підготовки

школярів 10-13 років…………………………………………………..23

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ УРОКІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

У V-VII КЛАСАХ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ

2.1 Форми і методи роботи на уроках фізичної культури……………….45

2.2 Позакласна робота з фізичної культури – головний чинник шкільного

спортивного життя……………………………………………………...50

2.3. Проблема підвищення ефективності уроків фізичної культури в

середній школі………………………………………………………….55

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...61ЛІТЕРАТУРА …………………………………………………………………. . 62

ВСТУП

Педагогічна майстерність вчителя фізкультури – це комплекс умінь, необхідних, для продуктивного вирішення педагогічних завдань. Педагогічне уміння – це спосіб дії, який спирається на сукупність знань, навичок, задатків і здібностей, і свідомо реалізується вчителем в педагогічній ситуації. Уміння є також критеріями розвитку педагогічних здібностей.



Майстерність вчителя має складний характер, зумовлений, необхідністю вирішення незліченного ряду логічно взаємопов'язаних педагогічних завдань. Педагогічне завдання передбачає усвідомлення вчителем кінцевої мети своєї діяльності і способів вирішення в процесі навчальної і позаурочної діяльності співвіднесених між собою стратегічних, тактичних і спортивних завдань.

Актуальність запропонованої до розгляду тематики спирається на ряд чинників.

По-перше, тим, що майстерність у вихованні і навчанні учнів передбачає високу міру розвитку педагогічних знань, умінь і навичок. Якщо який-небудь компонент у структурі педагогічної діяльності вчителя розвинуто недостатньо, педагогічні дії виявляються малоефективними.

По-друге, тим, що рівень майстерності вчителя фізичної культури орієнтує його на поступове розширення і поглиблення діапазону спортивних і педагогічних умінь. Тому вчителеві необхідно добиватися детального відпрацювання кожного уміння на всіх ланках навчання і виховання учнів, закріплення знань і вироблення умінь, оперувати ними в практичній діяльності.

По-третє, на різних рівнях майстерності вчителя ведучими стають різні компоненти структури його діяльності.

Метою даної роботи є спроба узагальнення методики проведення уроків фізичної культури у V-VII класах загальноосвітньої школи з урахуванням власного досвіду.

При висвітленні цієї багатопланової проблеми передбачається вирішити наступні завдання:


  • розглянути наукове і методичне забезпечення процесу фізичного виховання школярів 10-13 років;

  • охарактеризувати методику проведення уроків фізичної культури у V-VII класах;

  • дослідити і викласти проблеми підвищення ефективності уроків фізичної культури у середній школі.

Тематика визначення оптимальної системи навчання руховим діям, розгляд спортивно-педагогічних закономірностей, виклад правил і умов, що ґрунтуються на них, для озброєння вчителя знаннями, які необхідні для вирішення педагогічних завдань, що виникають в ході навчального процесу, складають основний зміст багатьох робіт – посібників і навчальної літератури з методики фізичного виховання.

При висвітленні наукового і методичного забезпечення процесу фізичного виховання школярів використовувався підручник для студентів «Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина 2», за редакцією Шияна Б.М. - Тернопіль:Навчальна Книга-Богдан, 2002.-248с

Матеріал щодо роботи педагога на уроці, особливостей методик фізичного виховання і спортивної підготовки всіх вікових категорій розглядається у підручнику для студентів факультетів фізичної культури педінститутів «Теорія і методика фізичного виховання», під редакцією Б.А.Ашмаріна. – М.: Освіта, 1990. - 287 с.

Завдання і методи фізичного виховання, його роль у всебічному розвитку дітей 10-13 років викладаються у посібнику для вчителів «Уроки фізичної культури в IV-VI класах» під редакцією Г.П. Богданова. – М.: Освіта, 1979.-192с

Зміст і методика проведення уроків фізичної культури розглядаються у роботі Шлеміна А.М. «Один з ефективних методів». Фізична культура в школі. — 1981.— № 11.— С. 27-29.

Методика уроків фізичної культури неповної школи викладена у посібнику для вчителя «Фізична культура в школі. Методика уроків в IV-VIII класах». Під редакцією Кузнецової З.І. – М.,»Просвещение», 1972. - 350 с.

Методичні аспекти фізичного виховання відображені у роботі Матвєєва Л.П. Теорія і методика фізичної культури: Підручник для інститутів фізичної культури — М.: ФІС, 1991.— 543 с.

За своєю структурою запропонована робота, окрім вступу, містить два розділи, висновки та перелік літературних джерел.

У першому розділі розкриваються зміст програм з фізичного виховання у загальноосвітніх школах, структура уроку фізичної культури та

особливості організації і методики фізичної підготовки школярів V-VII класів.

У другому розділі розглянуто форми і методи, що використовуються у навчальному процесі та у позакласній роботі з школярами 10-13 років, а також проблеми підвищення ефективності уроків фізичної культури у середній школі.

У роботі більш повно розкриті, перш за все, структура і зміст уроків фізичної культури, а також особливості методики фізичної підготовки учнів V - VII класів. Ряд, відносно часткових і технічних питань, відображено попутно, у ході розгляду вихідних теоретико-методичних проблем, а також за допомогою посилань на літературні джерела.

РОЗДІЛ 1. НАУКОВЕ І МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЦЕСУ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ В V-VII КЛАСАХ

1.1 ЗМІСТ ПРОГРАМ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАНЯ У ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКОЛАХ


Згідно зі статтею 1 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» – «Фізична культура – складова частина загальної культури суспільства, що спрямована на зміцнення здоров’я, розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей людини з метою гармонійного формування її особистості.

Фізична культура є важливим засобом підвищення соціальної і трудової активності людей, задоволення їх моральних, естетичних та творчих запитів, життєво важливої потреби взаємного спілкування між народами і зміцнення миру.

В особистому аспекті фізична культура є тією частиною загальної культури людини, яка виражається ступенем розвитку фізичних сил і рухових навичок, а також рівнем життєдіяльності людини та стану її здоров’я. Вона дозволяє за допомогою своїх специфічних засобів і методів розкрити потенційні фізичні можливості людини.

Основними завданнями фізичної культури і спорту є постійне підвищення рівня здоров’я, фізичного та духовного розвитку населення, сприяння економічному і соціальному прогресу суспільства, а також утвердження міжнародного авторитету України у світовому співтоваристві.

У навчально-виховній сфері (дошкільних виховних закладах, середніх загальноосвітніх) фізкультурно-оздоровча робота здійснюється в поєднанні з фізичним вихованням дітей і молоді, з урахуванням стану здоров’я, рівня фізичного та психічного розвитку [9].

Фізичне виховання є головним напрямом впровадження фізичної культури і становить органічну частину загального виховання, покликану забезпечувати розвиток фізичних морально-вольових, розумових здібностей та професійно-прикладних навичок людини.

Фізичне виховання шляхом проведення обов’язкових занять здійснюється в дошкільних виховних, середніх загальноосвітніх відповідно до навчальних програм, затверджуваних у встановленому порядку.

В середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладах уроки з фізичної культури обов’язкові і проводяться не менше двох разів на тиждень.

Середні загальноосвітні та професійні навчально-виховні заклади з урахуванням місцевих умов, інтересів і запитів учнів самостійно визначають зміст, форми і засоби їх рухової активності, методи проведення занять з фізичної культури, також організовують поза навчальну фізкультурно-спортивну роботу за участю позашкільних навчально-виховних закладів.

Місцеві органи державної виконавчої влади можуть вводити додаткові уроки фізичної культури за умови виділення коштів відповідних бюджетів.

Державна програма розвитку фізичної культури і спорту розроблена відповідно до Закону України “Про фізичну культуру і спорт” і спрямована на його практичну реалізацію. Державна програма передбачає вимоги щодо організації підтримки та зміцнення здоров’я різних категорій громадян, вимоги до навчальних програм щодо фізичного виховання, систему програмно-оціночних нормативів і вимог щодо розвитку і підготовленості різних вікових груп населення. Основні напрями розвитку масового самодіяльного спорту та спорту вищих досягнень.

Основними завданнями Програми є:



  • удосконалення системи підготовки національних збірних команд спортивних резервів, забезпечення пріоритетного розвитку тих видів спорту, в яких спортсмени України спроможні досягти високих результатів на чемпіонатах Європи, світу та Олімпійських іграх;

  • збереження і моральне удосконалення матеріально-спортивної бази, підготовка фахівців фізичного виховання, науково-методичного та інформаційного забезпечення фізкультурно-спортивної діяльності;

  • сприяння економічного і соціального прогресу, утвердження міжнародного авторитету України.

Виконання цієї програми створить умови для поліпшення фізичного потенціалу і здоров’я нації, оптимізує фізкультурно-спортивний рух в країні, прискорить процес адаптації його ринкових відносин, дасть змогу Україні вийти на рівень світових показників фізичного розвитку людей та спортивних досягнень.

Одна єдина державно навчальна програма з фізичної культури не може врахувати різнобічні інтереси і запити дошкільників і школярів, місцеві умови, національні та регіональні традиції. Тому для забезпечення інтересів держави і суспільства у фізичному вихованні дошкільників та учнівської молоді, з одного боку, і захисту прав закладів щодо визначення змісту фізичного виховання підростаючого покоління, передбачених статтею 12 Закону України “Про фізичну культуру і спорт ” – з іншого розробляються програми трьох рівнів: базові (для всієї республіки), регіональні (для конкретного регіону) та авторські (для дошкільного або навчального закладу).

Базова програма складається з пояснювальної записки і навчального матеріалу. Додатками до неї можуть бути і орієнтовний перелік фізкультурного інвентарю та обладнання для дитячого садка і школи, необхідного для повноцінного проведення занять і уроків з фізичної культури, список рекомендованої літератури.

У пояснювальній записці визначається мета і завдання фізичного виховання, характеризується структура навчального процесу з фізичної культури та основні організаційно-методичні особливості проведення занять з дітьми різних вікових груп, особливості використання засобів, форм та методів навчання фізичних вправ, наводяться орієнтовний розподіл годин на вивчення певного навчального матеріалу(варіативного модуля), вимоги щодо оцінювання знань, умінь і навичок школярів.

Програма характеризується спрямованістю на реалізацію принципу варіативності, який передбачає планування навчального матеріалу відповідно до віково-статевих особливостей учнів, їхніх інтересів, матеріально-технічного забезпечення навчального процесу (спортивний зал, спортивні пришкільні майданчики, стадіон, басейн тощо), кадрового забезпечення.

Базові програми фізичної культури для дошкільних і навчальних закладів складаються на 8-10 років, затверджуються Міністерством освіти України і поновлюються відповідно до змін Державного стандарту середньої освіти.

На основі базових розробляються регіональні програми з фізичної культури, що враховують регіональні й національні особливості, традиції, кліматичні умови. Регіоном можна вважати не лише область, а й групу областей або районів однієї чи різних областей.

Регіональні програми з фізичної культури можуть складатися за такою самою структурою, що й базові. Їх зміст може розширювати матеріал базових програм у межах регіонального ліміту навчального навантаження, відведеного на обов’язкові заняття з фізичної культури для дошкільників та школярів, і містити матеріал з поглибленого вивчення одного або кількох видів фізичних вправ; збільшувати обсяг знань, умінь і навичок, пов’язаних з розв’язанням певного завдання, реалізація якого обумовлена особливостями окремого регіону (наприклад, програма для областей, що знаходяться в зоні радіаційного забруднення).

Навчальний матеріал регіональних програм і вимоги щодо рівня підготовленості дошкільників і школярів, пов’язані з регіональними, національними і кліматичними особливостями, визначають обласні органи управління освітою. Регіональні програми розробляються на 4-5 років.

Зміст авторських програм з фізичної культури (для конкретного дошкільного або навчального закладу) обумовлюється необхідністю врахування наявних запитів та інтересів учнів, природних умов їхнього проживання, стану здоров’я, фізичного розвитку, рухової підготовленості, матеріальної бази дитячого садка та школи, регіональних особливостей.

До навчального матеріалу цих програм обов’язково входить базовий компонент, а варіативна частина визначається після погодження з керівництвом навчального закладу. Перевага при цьому віддається національним іграм, вправам прикладного спрямовування, що виконується на свіжому повітрі. Значну частину змісту цих програм можуть складати фізичні вправи, що традиційно виконуються або поглиблено вивчаються в певному навчально-виховному закладі.

Раціональне поєднання базової, регіональної та авторської програм дасть змогу значно підвищити ефективність фізичного виховання школярів, повніше задовольнити їхню потребу в самопізнанні. Сформувати звичку щодо здорового способу життя. використовувати набуті знання, вміння і навички в подальшому фізичному самовдосконаленні.

Сучасні програми з фізичної культури для дітей дошкільного віку і школярів мають визначати обсяг різнобічних знань, пов’язаних з ритмом життя і діяльності, валеологією, всебічним фізичним розвитком, раціональними харчуванням, самостійними заняттями фізичними вправами, правилами їх виконання; умінь і навичок щодо виконання рухових дій, які треба опанувати за роки навчання відповідно до державних вимог у цій галузі, текстів і нормативі фізичної підготовленості населення України.

Дослідження вчених свідчать, що стан здоров’я та фізичного розвитку дошкільників і школярів значною мірою залежить від їхнього способу життя, до основних компонентів якого належать: раціональне харчування, навчально-виховна діяльність, заняття фізичними вправами. Повноцінний активно-пасивний відпочинок, загартування організму тощо. Серед значних чинників надзвичайно важливу роль відіграє фізичне виховання в дошкільному закладі і школі [8]. Систему його організації, зміст, форми і методи регламентує програма з фізичної культури.

Актуальність невідкладного вдосконалення змісту системи фізичного виховання дошкільників і школярів обумовлює стан їхнього здоров’я й рухової підготовленості. За даними Міністерства охорони здоров’я України близько 27% дошкільників належать до тих, що часто хворіють, а в початковій школі рухова активність дітей у порівнянні з дошкільниками скорочується на 50%; 60-65% учнів страждає респіраторними захворюваннями. У 45 % випускників шкіл погіршується зір [14].

Розбудова національної системи фізичного виховання має стати однією з ланок у ланцюгу соціально-економічних реформ в Україні. Потреба суспільства в психічно і фізично здорових громадян зростатиме залежно від ефективності перебудовчих процесів у промисловому та сільськогосподарському виробництві. Звичайно, перші кроки в зміцненні здоров’я і фізичному розвиткові діти роблять у дошкільному віці і в школі. Аналіз існуючих державних і регіональних програм фізичного виховання свідчить про їх недосконалість. Отож, виникає потреба в створенні нових програм, що відповідали б сучасним вимогам фізичного виховання дошкільників і школярів, були б спрямовані на виховання свідомої особистості, для якої міцне здоров’я стало б у майбутньому умовою досягнення морального і матеріального благополуччя.

1.2 СТРУКТУРА І ЗМІСТ УРОКІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ У V - VII КЛАСАХ
Головним напрямком впровадження фізичної культури є фізичне виховання.

Однією із сторін фізичного виховання є навчання. У фізичному вихованні навчання характеризується як організований процес передачі і засвоєння систем спеціальних знань і рухових дій, спрямованих на фізичне і психічне вдосконалення людини [12].

Результатом навчання у фізичному вихованні є фізична освіта. Вона полягає в придбанні спеціальних систематизованих знань, рухових умінь і навичок, а також способів самостійного пізнання закономірностей рухової діяльності та вмінь використовувати їх у повсякденному житті.

Обсяг і зміст теоретичних знань, умінь і навичок у загальноосвітній школі визначається програмою з фізичного виховання, згідно з якою учні V-VII класів повинні знати:



  • історичні аспекти українського спорту;

  • поняття про фізичний розвиток і фізичну підготовку;

  • поняття про здоровий спосіб життя;

  • роль спорту в формуванні особистості;

  • оздоровче значення занять спортом;

  • руховий режим учня і його значення;

  • значення фізичної культури для здоров’я школярів;

  • значення активного відпочинку в позаурочний час для здоров’я і працездатності;

  • правила поведінки на заняттях фізичною культурою з метою запобігання травматизму;

  • правила безпеки на уроках;

  • надання першої допомоги у разі травмування, обмороження та перегрівання;

  • самострахування під час виконання фізичних вправ;

  • правильне дихання під час виконання фізичних вправ;

  • одяг і взуття для занять фізичною культурою;

  • правила загальної гігієни і санітарії;

  • засоби попередження інфекційних захворювань;

  • правила і методика загартовування;

  • загартовування водою; правила купання у відкритих водоймах;

  • харчування та руховий режим школярів;

  • дозування фізичних навантажень;

  • вплив занять фізичними вправами на основні системи і функції організму;

  • згубний вплив шкідливих звичок (куріння, алкоголь, наркотики);

  • вплив фізичних вправ на розвиток основних фізичних якостей;

  • правила розвитку сили, гнучкості, швидкості, спритності, витривалості;

  • зовнішні ознаки, стадії і біологічне значення втоми; ознаки перевтоми;

  • правила самоконтролю та безпеки під час виконання фізичних вправ;

  • методика самостійних занять фізичними вправами;

  • основні правила змагань із вивчених видів спорту;

  • види туризму; організація і підготовка походу чи подорожі;

Уміти:

  • складати і виконувати комплекси вправ фізкультпаузи, ранкової гімнастики, для формування правильної постави і профілактики плоскостопості;

  • виконувати комплекси вправ для розвитку сили, гнучкості, швидкості, спритності і витривалості;

  • виконувати бігові, стрибкові і метальні вправи;

  • виконувати акробатичні вправи, вправи на приладах, опорні стрибки, лазіння по канату в 2 чи 3 прийоми;

  • визначати пульс до і після навантаження;

  • вести щоденник самоконтролю;

  • страхувати, оцінювати техніку виконання вправ з різних розділів програми;

  • встановлювати намет, вкладати рюкзак;

  • орієнтуватися на місцевості різними способами;

  • грати у волейбол, баскетбол, , футбол гандбол, рухливі чи народні ігри.

Урок фізичної культури у V-VII класах, як і будь-яка інша форма занять фізичними вправами, складається з трьох частин: ввідної, основної і заключної. Неодмінність такої схеми диктується психофізичними закономірностями функціонування організму при виконанні м’язових навантажень і змін його працездатності: зона передстартового стану, зона впрацьовування, зона відносної стабілізації і тимчасової втрати працездатності [1], [6].

Функціональні зрушення в першій зоні можуть бути значними. ЧСС, наприклад, збільшується більш як на 10 уд./хв., легенева вентиляція — на літр і більше. Загальна мобілізація сил до роботи (з усвідомленим намаганням виконати її) має умовно-рефлекторну природу і характеризується дією установки з предметною орієнтацією на наступну діяльність. Тип емоційного стану при цьому може бути різним — від стану «бойової готовності» до «передстартової лихоманки» або, навпаки, до апатії. У другій зоні безпосередньо з початком роботи тривають подальші перебудови фізіологічних функцій — організм впрацьовується, оскільки найвищий рівень працездатності відразу не досягається. На відміну від передстартового стану функціональні зрушення при впрацьовуванні мають більш специфічний характер — мобілізація функцій здійснюється в прямій залежності від особливостей роботи, що виконується. В цілому рівень функціональної активності організму зростає. Налагоджується взаємодія у діяльності всіх органів і систем, які забезпечують роботу при ведучій ролі ЦНС. Потім досягнутий рівень певний час зберігається з незначними відхиленнями в сторону підвищення або зниження (зона відносної стабілізації).

З витратою функціональних резервів робочих органів і систем організму (м’язової, серцево-судинної, дихальної та ін.) працездатність поступово знижується (фаза тимчасової втрати працездатності). Ступінь загальної втоми в кінці уроку залежить від конкретної спрямованості завдань, особливостей змісту, об’єму та інтенсивності навантаження.

Такий механізм включення організму у м’язову роботу є універсальним і неминуче проявляється у будь-якій руховій діяльності за умови дотримання правильної послідовності — підготовка до роботи, робота, відпочинок. Оскільки основним змістом уроку фізичної культури є рухова діяльність, у його структурній побудові мають бути враховані усі зони реагування організму на м’язові навантаження. Так, зонам передстартового стану і впрацьовування відповідає ввідна частина уроку. Вона використовується головним чином для того, щоб організувати учнів і психологічно спрямувати їх на свідоме, активне оволодіння навчальним матеріалом і виконання інших завдань в даному уроці. На початку уроку клас вишиковується під керівництвом чергового (або фізорга), який потім рапортує учителю за встановленою формою про готовність класу до проведення уроку. Після привітання черговий стає на правий фланг. Почергово практикуючись в діях чергового, учні набувають організаторських здібностей, які потім активізують їх при виконанні різних шикувань і перешикувань, розрахунків тощо.

На перших уроках після привітання класу, роблять перекличку з метою вивчення його складу. Надалі вони не є обов’язковою, оскільки в процесі проведення уроку учитель буде оцінювати різноманітну діяльність учнів, давати індивідуальні і групові домашні завдання, підводити підсумки уроку і виставляти оцінки. Таким чином кожен учень буде у тій чи іншій формі відзначений учителем.

Наступним важливим елементом дій учителя у ввідній частині уроку є повідомлення завдань уроку. Спочатку необхідно підкреслити їх загальну спрямованість, показати зв’язок з попереднім уроком і значення тих завдань, що висуваються на даний урок, збудити в учнів намагання до активної діяльності. Разом з тим, не слід занадто деталізувати завдання, оскільки вони ще будуть конкретизуватися по ходу уроку перед кожним окремим видом завдань. Повідомляти завдання слід не лише у доступній, але і в цікавій формі, враховуючи вік учнів.

Для початкової організації класу потрібно декілька хвилин(3-5), далі здійснюється перехід до основної частини уроку

  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка