Особливості організації І методики проведення уроків фізичної культури у V – VII класах загальноосвітньої школи



Сторінка4/5
Дата конвертації19.02.2016
Розмір0.69 Mb.
1   2   3   4   5

З-за великого навантаження на організм біг субмаксимальної інтенсивності у школі з дітьми 10—13 років проводиться тільки на окремих відрізках вказаних дистанцій.

Навантаження великої інтенсивності. Їх тривалість до 6—8 хв. Дистанції: для 10-річних школярів до 800 м, для 11—13-річних до 1200 м. Швидкості, наприклад, при бігові на 800 м у хлопчиків 3,8—4,0 м/с, у дівчаток 3,3—3,5 м/с, що складає 52—55% від максимуму. Частота серцевих скорочень у добре фізично підготовлених дітей в середньому близько 180 уд/хв., в менш підготовлених - до 200 уд/хв.

Такі швидкості і частота сердечних скорочень називаються критичними. При подібних навантаженнях кисневий запит (кількість його, необхідна для повного забезпечення роботи, що виконується) дорівнює аеробним можливостям організму, тобто величині максимального вжитку кисню.

Великі фізичні навантаження (у зоні критичних швидкостей) при заняттях з дітьми 10—13 років слід застосовувати вкрай обмежено: у окремих випадках і лише для добре фізично підготовлених дітей, після завершення основної роботи, яка проводиться при навантаженнях помірної інтенсивності.

Навантаження середньої, або помірної, інтенсивності. Це такі навантаження, при яких легені і серце у процесі самої роботи здатні повністю забезпечити потребу організму у кисні і залишається деякий резерв, тобто кисневий запит менший, ніж дихальні (аеробні) можливості організму. Кисневий запит приблизно пропорційний швидкості руху, а швидкість визначає тривалість роботи. При швидкості у хлопчиків V—VIІ класів 3,0—3,5 м/с, у дівчаток 2,6—3,1 м/с можлива тривалість бігу до 15 хв. Ця швидкість у хлопчиків складає 48—50% максимальної, у дівчаток 42—44%. При меншій швидкості діти здатні бігати довше. Частота серцевих скорочень при роботі помірної інтенсивності складає 160—180 уд/хв.

На початку навчального року для розвитку витривалості застосовується головним чином тривалий рівномірний біг. На перших уроках об'єм навантаження збільшується за рахунок збільшення бігової відстані, а отже, і часу бігу. Потім дистанції поступово скорочуються, але швидкості відповідно збільшуються.

Можливий і інший варіант: з самого початку занять паралельно, але дуже поступово, збільшувати дистанцію і швидкість бігу при збереженні частоти сердечних скорочень до 170—180 уд/хв. Підтримка частоти сердечних скорочень на відносно постійному рівні забезпечується зростанням тренованості організму дітей.

Не менший ефект для вироблення витривалості дає і повторний метод, який може застосовуватися поперемінно з рівномірним. При повторному методі навантаження декілька інтенсивніше, та зате періоди навантажень короткі і розділяються інтервалами відпочинку. Після 10—30с такого навантаження вжиток кисню і діяльність кардиореспираторної системи значно активізуються. Від повторення до повторення вжиток кисню все збільшується і при режимі —30—60с бігу — 2хв відпочинку — досягає певного максимуму вже до третього повторення. Час відпочинку заповнюється мало інтенсивною роботою. Число повторень встановлюється з урахуванням підготовленості учнів. Після паузи відпочинку пульс повинен знижуватися до 120—140 уд/хв.

Повторний біг для дітей 10—13 років легкіший, ніж рівномірний, і сприймається емоційніше.

В деяких випадках можна застосовувати і змінний біг. Це біг з прискоренням на тлі помірної інтенсивності. Він важчий, оскільки на відміну від повторного складається з безперервного руху, і навантаження на організм збільшується.

Окрім розвитку загальної витривалості і швидкісної витривалості (характерної для бігу на відносно коротких шкільних бігових дистанціях), слід на уроках приділити певну увагу вправам для підвищення так названої спринтерської витривалості. Це повторний біг на відрізках 30—40 м. Кількість повторень встановлюється з урахуванням фізичної підготовленості дітей, але завжди більша, ніж при вихованні прудкості [2], [3].

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ УРОКІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ У V-VII КЛАСАХ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ


2.1 ФОРМИ І МЕТОДИ РОБОТИ НА УРОКАХ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ.

У навчальному процесі існують три основні групи методів фізичного виховання: словесні, наочні і практичні .



Дві перші групи методів створюють передумови, а реалізація здійснюється при безпосередньому використанні практичної дії – вправи. Всі методи взаємообумовлені і застосовуються у комплексі.

Словесні методи: розповідь, пояснення, бесіда, розбір, вказівка, розпорядження.

Розповідь застосовується для поповнення знань учнів про техніко-тактичні прийоми, про методику виконання вправи, при організації ігрової діяльності.

Пояснення допомагає не лише розкрити форму і характер рухової дії, але й виявити чинники, що впливають на її правильне виконання. Пояснення - це виклад суті конкретного руху, дії, яка створює передумови для виконання вправи. При поясненні основна увага приділяється головній дії, не зупиняючись на деталях.

Бесіда проводиться у вигляді питань і відповідей, обміну думками, обговорення допущених помилок і доріг їх усунення.

Розбір у спортивній практиці використовується після виконання якого-небудь завдання (відпрацювання технічної або тактичної дії), при аналізі, наприклад, гри, що закінчилася. Розбір може бути однобічним, коли його робить сам вчитель, або обопільним, коли в ньому беруть участь і учні.

Вказівка – це коротка форма завдання на виконання вправи. Вказівки можуть даватися без зупинка виконання вправи.

Розпорядження – форма усної дії на тих, що займаються. Відрізняється стислістю, лаконічністю. Вона не має певної форми, дається для виконання вправи, для підготовки до її виконання і т.д.

Наочні методи(методи демонстрації): показ вправи, демонстрація наочних посібників (схем, таблиць, кинокільцівок і т.д.).

Показ завжди поєднується з використанням слова і повинен давати цілісне уявлення про вправу, що вивчається. Здійснюється вчителем або одним з учнів. Показ повинен носити зразковий і чіткий характер виконання – це дозволить створити зоровий образ розучуваної вправи.

Демонстрація наочних посібників є допоміжним засобом і може бути ефективною лише у поєднанні з іншими методами.

Практичні методи ґрунтуються на активній руховій діяльності тих, що займаються.

Метод вправ передбачає багатократне повторення рухової дії. Повторення може здійснюватися в цілому або по частинах. Розучування по частинах передбачає засвоєння частин рухової дії з подальшим їх поєднанням в одне ціле. Це розчленовування необхідне лише там, де воно дає найбільший ефект при розучуванні.

Ігровий метод, через всі властиві йому особливості, викликає глибокий емоційний відгук і дозволяє задовольнити повною мірою рухову потребу учнів. Тим самим, сприяє створенню позитивного емоційного фону на заняттях і виникненню відчуття задоволеності, що у свою чергу створює позитивне відношення дітей до занять фізичними вправами.

Змагальний метод володіє такою ж здатністю створювати позитивний емоційний фон і позитивне відношення до занять фізичними вправами так само, як ігровий метод.

Змагальний метод у процесі фізичного виховання використовується як у відносно елементарних формах, так і в розгорнутій формі. У першому випадку йдеться про нього, як про підлеглий елемент загальної організації заняття, у другому - про самостійну відносну форму організації занять.

Гра і змагання, через властиві їм психологічні особливості, викликають сильний емоційний відгук у учнів. Ще Р.Ф. Лесгафт, кажучи про методику фізичних вправ, підкреслював, що одноманітна діяльність стомлює, пригноблює молоду людину і вбиває в ній всяке бажання займатися.

Для ефективної роботи учнів на уроці необхідно забезпечити максимальну зайнятість кожного, диференційоване навантаження, можливо кращий контроль за виконанням вправ, допомогу і страховку, порядок і дисципліну. Дуже важливо давати чіткі завдання і уважно стежити, чи засвоєні вони всіма учнями [1], [11], [13].

Вправи можуть виконуватись :

1) за командою вчителя (з попереднім поясненням або, якщо вони відомі, без пояснень; з показом або без показу);

2) за усним або письмовим (на картках) розширенням завдань на групу або (в окремих випадках) на кожного учня.

Контроль за виконанням завдань в основному візуальний, проте в деяких випадках (наприклад, при круговому методі проведення вправ або при опитуванні з теоретичного розділу програми) може здійснюватися по записах учнів на картках або в зошитах.

Діяльність учнів при проведенні занять організовується різними методами. Фронтальний метод полягає у тому, що усім учням класу дається загальне завдання і вони виконують його одночасно під безпосереднім наглядом вчителя. При позмінному методі завдання також загальне, але виконується не відразу всім класом, а послідовно двома-трьома групами. Поточний метод — коли завдання виконуються послідовно кожним учнем. При груповому методі групам даються різні завдання, вони займаються самостійно, потім завданнями міняються. Круговий метод полягає у тому, що кількість місць занять (станцій) збільшується до чотирьох — восьми; всі групи послідовно (по колу) виконують на кожній «станції» певні вправи. Індивідуальний метод передбачає виконання на уроці кожним учнем (або лише деякими) самостійного завдання.

Програма фізичного виховання орієнтує вчителів і на облік індивідуальних особливостей дітей:



  1. Переважний розвиток «відстаючих» рухових якостей.

  2. Розвиток «провідних» фізичних якостей.

  3. Рівномірно-пропорційний розвиток рухових якостей.

Успішне вирішення поставлених завдань залежить від організації самого навчально-виховного процесу у V-VII класах, у якому визначальне місце буде відведено активним формам і методам навчання. Активність необхідно розглядати як психічну якість, рису характеру людини, що виражається в його посиленій діяльності. Активні форми і методи навчання стимулюють діяльність учнів при виконанні всіх етапів засвоєння навчального матеріалу. Активні методи навчання виступають у тому випадку, коли максимально підвищується рівень пізнавальної активності, розвивається стійкий пізнавальний інтерес [14].

Серед активних форм виділяються:

1. Проблемні диспути і бесіди. Скільки дітей, стільки і запитань виникає на уроці. На все «Навіщо?» і «Чому?» відразу не відповіси, тому я пропоную всім обдумати це питання, а на наступному уроці ми його обов'язково обговорюємо, де кожен із учнів може висловити свою думку. Звільнені від фізичного навантаження учні є головними доповідачами по цих питаннях. Повідомлення по теорії фізичної культури також готують учні, тимчасово звільнені від уроку, це частково вирішує проблему тих, що сидять на лаві.

2. Урок-співбесіда. Це також теоретичний урок, на якому відбувається захист повідомлень або індивідуальних домашніх завдань з певних питань.

3. Урок-консультація. Це в основному урок, на якому вчитель відповідає на запитання учнів по самопідготовці, по виконанню яких-небудь вправ або комплексів, разом з учнем підбираються підвідні вправи і вправи загальної і спеціальної фізичної спрямованості.

4. Урок-зустріч. На такий урок, як правило, запрошуються учасники міжнародних змагань і олімпійських ігор, колишні учні школи - переможці і призери різних змагань і т.д.

5. Урок-екскурсія. Цей урок можна провести відвідавши, наприклад, легкоатлетичний манеж. Після екскурсії можна провести невеликий екскурс в історію розвитку легкої атлетики в місті. Досвід показує, що такі екскурсії дозволяють зацікавити учнів, особливо середнього шкільного віку, активною руховою діяльністю.

6. Урок-змагання. Змагання необхідно включати у всі етапи уроку і на різних стадіях навчання. Змагальні моменти на уроці сприяють розвитку фізичних якостей, розвитку пізнавального інтересу, підвищують міру емоційної дії, стимулюють активність на уроці.

Усі ці уроки об'єднують загальні ознаки:


  • Тісна взаємодія вчителя і учня.

  • Висока міра організації розумової діяльності.

  • Поєднання колективних форм роботи з індивідуальними.

  • Підвищення ступеня емоційної дії на учнів.

  • Максимальна пізнавальна самостійність.

  • Стимулювання індивідуального навчання, що сприяє реалізації диференційованого підходу.

  • Підвищення ефективності процесу навчання.

Все це зрештою підвищує якість знань учнів. Знання набувають якості міцних і довготривалих, встановлюється психолого-педагогічний контакт між вчителем і учнем(коли вчителеві цікаво навчати, а учневі цікаво вчитися), підвищує свідомий інтерес до занять фізичною культурою, учень виконує самостійну пошукову діяльність на уроці.

Великого успіху у навчанні можна досягнути лише поєднуючи різні методи і форми роботи залежно від віку учнів, їх підготовки і складності рухових дій.



2.2 ПОЗАКЛАСНА РОБОТА З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ – ГОЛОВНИЙ ЧИННИК ШКІЛЬНОГО СПОРТИВНОГО ЖИТТЯ

        У позакласній роботі по фізичному вихованню у V-VII класах ставляться в основному ті ж завдання, що і на уроці: сприяння зміцненню здоров'я, загартуванню організму, різносторонньому фізичному розвитку учнів, успішному виконанню навчальної програми з фізичної культури, а також виховання певних організаційних навичок у дітей і звички до систематичних занять фізичною культурою і спортом. Головна мета позакласної роботи – організація дозвілля школярів, що несе оздоровчий ефект [11].

Позакласна робота з фізичному виховання повинна знаходитися у тісному зв'язку з тією роботою, яка проводиться в процесі навчальних занять. У загально педагогічному плані в позакласній роботі з фізичного виховання можна виділити ряд напрямків. Один з цих напрямків включає розширення і поглиблення санітарно-гігієнічної освіти учнів та формування відповідних навичок. Необхідно, аби в плановому порядку проводилися бесіди про гігієну тіла, про способи загартування і зміцнення фізичних сил і здоров'я людини. Потрібно організовувати зустрічі із спортсменами, проведення лекцій про розвиток масового фізкультурного руху, найважливіших подіях спортивного життя.

Використання природних сил природи(сонце, повітря і вода) для зміцнення здоров'я учнів. З цією метою проводяться прогулянки і екскурсії на природу, організовуються походи, змагання з пішохідного туризму і спортивного орієнтування. Ці заходи зазвичай поєднуються з вирішенням навчально-виховних завдань [8].

Прогулянки і туристські походи зазвичай супроводжуються повідомленням дітям певних знань і правил поведінки в поході. У поході діти набувають первинних навичок з туризму (орієнтування на місцевості, організація місця відпочинку, приготування їжі і так далі). Прогулянки і походи краще намічати у такі місця, де діти можуть поповнити свої знання про природу, почути розповіді цікавих людей.

У системі позакласної роботи у середній ланці велике значення має і спортивне вдосконалення учнів, розвиток їх здібностей в різних видах фізкультури і спорту. Це завдання вирішується за допомогою організації роботи спортивних секцій з гімнастики, спортивних ігор, легкої атлетики і та ін. Заняття спортивних секцій проводяться викладачами фізкультури за планом спортивно-масової роботи школи [9].

Секції організуються на добровільних засадах і є перехідною ланкою від уроку до спортивної секції. Заняття в секції загальної фізичної підготовки можуть відповідати різним цілям:



  1. допомагати невстигаючим у засвоєнні навчальної програми і підвищувати рівень їх фізичної підготовки;

  2. залучити учнів до систематичних занять фізичною культурою і сприяти подальшому вибору спортивної спеціалізації;

  3. готувати учнів до майбутніх внутрішкільних змагань за навчальною програмою або здачі нормативів.

Основою змісту занять служить матеріал навчальної програми, який може варіюватися і ускладнюватися залежно від поставленої мети [14].

Сучасна практика і досвід роботи з фізичного виховання школярів свідчить про можливість створення школах спортивних секцій з волейболу, бадмінтону, баскетболу, настільного тенісу, ритмічної гімнастики, атлетичної гімнастики, важкої атлетики і інших видів спорту. Організація таких секцій залежить від матеріальної бази школи, наявності педагогів і інтересу дітей до цих видів спорту. Запис в ці секції здійснюється щорічно на початку вересня. У секції приймаються школярі, що пройшли медичний огляд і допущені за станом здоров'я до занять у них.

Істотним напрямком позакласної роботи є організація і проведення спортивно-масових заходів у школі. До них відносяться спортивні свята, організація шкільних спартакіад, змагань, вечорів, днів Здоров'я і таке ін. Часто на практиці фізкультурні свята присвячуються якимось знаменним датам. У програму таких свят, як правило, включають парад учасників і урочисте відкриття свята з підйомом прапора, масові гімнастичні виступи, прості спортивні змагання, ігри, атракціони, танці, хороводи, пісні. На урочистому закритті свята вручаються призи і грамоти переможцям.

Спортивні змагання завершують певні етапи навчально-виховної роботи. В умовах змагань, ускладнених спортивною боротьбою і підвищеною відповідальністю за свої результати перед колективом, учень демонструє досягнуті успіхи в освоєнні рухів, максимально проявляючи при цьому морально-вольові і фізичні якості. Все це сприяє об'єднанню колективу і дозволяє педагогові глибше вивчити особливості своїх вихованців і відповідно до цього вносити корективи до навчально-педагогічного процесу.

Масові змагання, спортивні свята, які зазвичай барвисто оформлюються, чітко організуються, забезпечують вирішення виховних завдань у школі. Змагання і свята, у яких бере участь увесь колектив школи, традиційно додержують урочисті ритуали, подібні до ритуалів Олімпійських ігор і Спартакіади. До проведення масових змагань притягуються як учні, так і весь педагогічний колектив.

Нарешті, велике значення у фізичному розвитку учнів має організація їх систематичної трудової діяльності, яка пов'язана з витратою мускульної енергії, фізичним тренуванням і перебуванням на свіжому повітрі [5].

  Позакласну роботу в V-VII класах можна організувати декількома шляхами: у вигляді спортивних секцій, спортивних гуртків, груп ЗФП, спортивних  клубів, команд, індивідуальних і репетиторських занять. Для досягнення певного ефекту від процесу роботи потрібно, як відомо, 4-5 занять в тиждень плюс можливість перевіряти досягнутий результат у товариських матчах і змаганнях.

У загальноосвітній школі №20 м. Луганська, де я працюю, приділяється багато уваги позакласній роботі з фізичного виховання. Проводиться щорічна загальношкільна спартакіада, спортивні вікторини, Дні Здоров'я, декада фізичної культури, які включають шкільні спортивні змагання. Це "Веселі старти", першості школи з футболу, волейболу, баскетболу, настільного тенісу, спортивні змагання до Дня захисника Вітчизни «Нумо, козачата!» і «Козацькі розваги» та ін. Зупинюся коротко на заходах у яких беруть участь учні V-VII класів.

"Веселі старти"

    У цьому спортивному святі беруть участь учні V-VI класів школи. Склад команди – 14 учнів(8хл.+6дів.). Діти готують назви своїх команд, на святі присутні запрошені гості, працює суддівська колегія з вчителів школи, після змагань нагородження переможців.

    Школярі беруть участь в наступних змаганнях:

1. «Гонка м'ячів».

2. «Слалом».

3. «Переправа у обручах».

4. «М'яч у тунелі».

5. «Пірнаючий м'яч».

6. «Саджання картоплі»

7. «Тенісна естафета»

8. «Комбінована естафета».
«Нумо, козачата!»

  Спортивний захід для учнів 5-7 класів. Склад команди 12 учнів(8хл.+4дів.).

    Програма змагань включає наступні естафети:


  1. Викладання буквами «Нумо, козачата!»

  2. «Гонка м'ячів» (два м'ячі над головою).

  3. «Кенгуру».

  4. Тенісна естафета.

  5. Переправа по дощечках.

  6. Лижні перегони.

  7. «Вершники» (стрибки з гімнастичною палицею).

  8. Естафета «вперед-назад» (з м'ячем).

  9. Перетягання линви.

Першості школи з футболу, волейболу, баскетболу і настільного тенісу проводяться протягом року згідно Положення про внутрішкільну спартакіаду і є свого роду відбірковими змаганнями для підготовки збірних команд школи до районних і міських виступів.

На базі школи працюють секції з волейболу, художньої гімнастики, айкідо і ЗФП. Первинним завданням будь-якої секції має бути збереження здоров'я учнів. Заняття в спортивних секціях проводяться, в основному, по урочному типу, тобто вони мають освітньо-виховну спрямованість, зміст, час і місце; провідною фігурою виступає педагог-фахівець, який доцільно, виходячи з педагогічних принципів, організовує заняття, навчає, виховує тих, що займаються, направляє їхню діяльність відповідно логіці вирішення намічених завдань.

У цілому, слід зазначити, що вплив навчальних занять на фізичний розвиток і виховання учнів залежить від ефективного використання всього різноманіття засобів і методів, що сприяють вирішенню цього завдання. Правильне здійснення позакласних заходів поєднує як масове залучення учнів до всіляких форм занять фізкультурою і спортом, так і індивідуальну роботу з ними.

2.3 ПРОБЛЕМА ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УРОКІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ


Організація роботи в області фізичного виховання учнів базується в даний час, в основному, на використанні спортивно-діагностичних нормативів і майже не враховує мотиви і потреби молоді у регулярних заняттях тим або іншим видом рухової активності. Перетворення у фізичному вихованні підростаючого покоління мають бути направлені на посилення його культуростворюючих і гуманістичних функцій [5].

Необхідно з раннього віку добиватися органічної єдності фізичного, соціально-психологічного і інтелектуального виховання людини, а також обов'язково впливати на його мотиваційно-потребну сферу з метою виховання стійкої потреби до ведення здорового способу життя.

У соціологічних дослідженнях, проведених за участю дошкільників і учнівської молоді, у якості основних детермінант відношення до занять фізкультурою і спортом виділяються такі, як: вік, стать, індивідуально-психологічні якості особи, умови мешкання, найближче оточення, знання про фізкультурно-спортивну діяльність і її дія на людину [8]. При організації процесу виховання у школі необхідно звертати увагу на наявні вікові особливості відношення учнів до фізичної активності.

У молодших школярів мотиви занять фізкультурою характеризуються нестійкістю, залежать від зовнішніх обставин, від вживаних форм і методів виховання. Мотиви молодших школярів носять тимчасовий характер, тому для розвитку їм необхідна певна програма педагогічної дії з акцентом на соціальну значущість занять фізкультурою і спортом.

Мотиви школярів середніх і старших класів відрізняються врівноваженістю, стабільністю і більшою соціальною значущістю, але і вони також потребують підкріплення.

У соціологічних дослідженнях, що проводяться в нашій країні і за кордоном наголошується, що широкий спектр фізкультурних і спортивних інтересів школярів з віком спадає.

Роботи американських учених, проведені на початку 90-х років, свідчать про те, що лише 80,3% учнів відвідують уроки фізичної культури. Причому цей показник має тенденцію до зниження по мірі переходу школярів до старших класів. Якщо серед учнів п'ятих класів він складає 98% у хлопчиків і 97,4% у дівчаток, то у випускних класах він знижується до 55,7% у хлопчиків і 48,5% — у дівчаток [5].

Різка відмінність відношення хлопчиків і дівчаток до фізкультурної активності констатується починаючи з 12-13-річного віку. В цей час вона набуває стійкого характеру і не залежить від регіональних і клімато-географічних умов місцевості. У хлопчиків максимум фізкультурної активності спостерігається у VII-XI класах, у дівчаток — в V-VIII класах.

1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка