Особливості виховної роботи з важковиховуваними дітьми план Поняття важковиховуваності у сучасній психолого-педагогічній літературі



Сторінка4/5
Дата конвертації08.03.2016
Розмір0.77 Mb.
1   2   3   4   5

Ознаки, за якими можна визначити, чи вживає підліток наркотики:

  • пропуск занять у школі;

  • поява агресивності, сміху без причини;

  • погана пам'ять і низький рівень уваги;

  • втрата інтересу до того, що раніше було

  • головним захопленням;

  • поява нових друзів і розрив дружби зі

  • старими;

  • зневага до власного зовнішньоговигляду;

  • небажання спілкуватися із членамиродини;

  • постійно червоні очі;

  • різка втрата ваги;

  • розлади сну.




Прийоми роботиз девіантними дітьми

У роботі з девіантними дітьми можна використати нижченаведені прийоми виховання.



Перша група прийомів — індивідуального педагогічного впливу.

  1. Прохання про допомогу. Педагог, для того щоб прихилити до себе учня й установити довірчий контакт, звертається до нього за порадою, розповідаючи про свої проблеми.

  2. Оціни вчинок. Для з'ясування моральних позицій підлітка й коригування цих позицій учитель розповідає історію і просить оцінити різні вчинки учасників цієї історії.

3. Обговорення статті. Добирається низка статей,у яких описуються різні злочини та інші асоціальнівчинки людей. Педагог просить підлітка дати оцінкуцим учинкам. У дискусії вчитель намагається черезпоставлені запитання дійти разом зі школярем правильних висновків.

4. Добрий учинок. У процесі роботи з підлітком йомупропонується надати допомогу тим, хто її потребує.При цьому важливо оцінити цей учинок позитивно, незводячи його в ранг «героїчного поводження».

5. Оголення протиріч. Передбачає розмежуванняпозицій вихователя і вихованця щодо того чи іншого питання в процесі виконання творчого завданняз наступним зіткненням суперечливих суджень, різнихточок зору.

6. Стратегія життя. Під час бесіди педагог з'ясовує життєві плани учня. Після цього він намагається з'ясуватиразом з ним, що допоможе реалізувати ці плани, а що може перешкодити їх реалізації.

7. Розповідь про себе та інших. Учитель пропонує кожному написати розповідь про минулий день (тиждень,місяць) і після цього відповісти™ на запитання: чи можна цей час прожити інакше?

8. Мій ідеал. У процесі бесіди з'ясовуються ідеалишколяра і робиться спроба оцінити ідеал, виявившипозитивні моральні якості дитини.



9. Казка для підлітка. Цей прийом певною мірою використовує ідею казкотерапії. Вихователь складає казку,
в якій герої дуже схожі на дитину й осіб з її оточення.Закінчення казки складають педагог і учень разом.

10. Рольова маска. Учням пропонується звикнути допевної ролі й виступити вже не від свого імені, а відімені відповідного персонажа.

Друга група прийомів пов'язана з організацією групової діяльності.

  1. Безперервна естафета думок. Учні «по ланцюжку» висловлюються на задану тему: одні починають, інші продовжують, доповнюють, уточнюють. Від простих суджень (коли головним є власне участь кожного учня в запропонованому обговоренні) за введення відповідних обмежень (вимог) слід перейти до аналітичних, а потім проблемних висловлювань учнів.

  2. Самостимулювання. Учні, об'єднані в групи, готують один одному певну кількість зустрічних запитань. Поставлені запитання й відповіді на них колективно обговорюються.

  3. Імпровізація на вільну тему. Учні вибирають ту тему, на якій найбільше розуміються та яка викликає в них певний інтерес; творчо розвивають основні сюжетні лінії, переносять події в нові умови, по-своєму інтерпретують зміст подій, що відбуваються, тощо.

  4. Інструктування. На період виконання того чи іншого творчого завдання встановлюються правила, що регламентують спілкування і поводження учнів: у якому порядку, з урахуванням яких вимог можна вносити свої пропозиції, доповнювати, критикувати, спростовувати думку своїх товаришів.

  1. Розподіл ролей. Чіткий розподіл функцій і ролей учнів відповідно до рівня володіння тими знаннями, уміннями й навичками, які потрібні для виконання завдання.

  2. Коригування позицій. Тактовна зміна думок учнів, прийнятих ролей, образів, що знижують продуктивність спілкування й перешкоджають виконанню творчих завдань.

  3. Самоусунення вчителя. Після того як визначено мету і зміст завдання, установлено правила і форми спілкування під час його виконання, учитель ніби самоусувається від прямого керівництва або ж бере на себе обов'язки рядового учасника.

8. Розподіл ініціативи. Передбачає створення однакових умов для прояву ініціативи всіма учнями. Його
можна застосовувати в ситуації «придушеної ініціативи», коли позиційні виступи й атаки одних гасять
ініціативу й бажання спілкуватися в інших.

9. Обмін ролями. Учні обмінюються ролями (або функціями), які отримали під час виконання завдань. Інший
варіант цього прийому передбачає повну або часткову передачу вчителем своїх функцій групі учнів або окремому учневі.

10. Мізансцена. Суть прийому полягає в активізаціїспілкування і зміні його характеру за допомогою розташування учнів у класі в певному об'єднанні одинз одним у ті чи інші моменти виконання творчої роботи.

Рекомендовані психологічні вправи

Вправа «Тахістоскоп». Група сідає колом. Один або двоє учасників стають у центрі кола. Вимикається світло, і учасники, які знаходяться в центрі кола, прибирають будь-яких поз, нерухомо застигаючи в них. За сигналом готовності на короткий час вмикається світло й відразу ж вимикається. У момент спалаху світла ті, хто сидить у колі, намагаються якомога точніше запам'ятати положення тих, хто позує. Після спалаху в темряві учасники, які позували в центрі, вертаються на свої місця. Потім світло вмикається і члени групи, за винятком тих, хто позував, спільними зусиллями намагаються відновити те, що вони бачили. Натурщиків повертають у коло й «ліплять» з них ті самі пози, у яких, на думку групи, вони перебували під час спалаху світла. Після того як суперечки вщухнуть і група дійде загального або кількох альтернативних рішень, учасники в центрі кола демонструють свої справжні пози.

Вправа «Вибір». Учасники сідають колом. За командою вчителя кожен з них повинен показати пальцем на одного зі своїх товаришів по групі, припустімо, на того, з ким він хотів би скласти пару в якій-небудь іншій грі. Мета гравців — досягти в кожній зі спроб такого вибору, за якого група розпалася б на пари учасників, які взаємно вибрали один одного.

Ця рефлексивна гра незважаючи на свою простоту вимагає від учасників урахування дуже багатьох

моментів і зазвичай завершується лише після тривалих і безуспішних спроб. У кожному такті постійно виникають «фатальні» багатокутники, і лише деякі гравці поступово «намацують» один одного й виокремлюються в пари. Члени таких пар, як правило, усуваються з подальшого загального пошуку рішення тим, що в кожній наступній спробі продовжують вибирати одне одного. Це значно полегшує роботу іншим учасникам.

Педагогові слід звернути особливу увагу на ситуації, коли одна зі сформованих пар «розвалюється» на черговому такті гри.

Вправа «Я — хороший, я — поганий». Педагог радить школяру скласти перелік рис свого характеру. Взявши аркуш паперу, потрібно розділити його вздовж і навпіл: у лівій частині перелічити свої хороші якості, а в правій — погані.

У ході бесіди вчитель прагне, щоб якості, виділені школярем в обох стовпцях, були або однаковими за кількістю, або щоб хороші переважали над поганими.

Не рекомендується зупиняти вправу в той момент, коли школяр виділив у собі велику кількість негативних якостей і не зміг визначитися, що ж у ньому є позитивного.

Вправа «Лист самому собі». Педагог радить учневі щодня писати листа самому собі. Писати довгі листи рекомендується, коли з'являється необхідність вилити сильні почуття й переживання на папері.

У цих листах необхідно описувати свої стани, важливі події, враження від прожитого й відчутого.

Крім психотерапевтичного ефекту ця вправа може дати й інший ефект. Порівнюючи свої записи, зроблені в різні дні, учень зможе побачити, наскільки по-різному він ставився до тих самих людей, подій, фактів.

Корисно обговорити, від яких причин залежать суперечливі оцінки того, що відбувається.

Прийоми виховання девіантних підлітків — це педагогічно оформлені дії, за допомогою яких на поводження і позиції учня здійснюються зовнішні впливи, що змінюють його погляди, мотиви й поводження, у результаті чого включаються механізми самовиховання й коригування взаємин і вчинків.



Робота з підлітками девіантної поведінки

Тренінг психологічної компетентності вчителів


Мета: підвищення компетентності в спілкуванні, розвиток невербальних способів спілкування, осмислення взаємодії з позиції партнера, розвиток здатності до ігрової поведінки, актуалізація конструктивних способів взаємодії, розвиток рис, які сприяють моделюванню ситуацій спілкування з дітьми девіантної поведінки.

Матеріали: 4-5 м’ячів, свисток, дзвіночок, прапорець, серветки, папір, ножиці, клей, ватмани.


Правила групи

  1. Всі учасники групи називають один одного тільки на ім’я і на «ти».

  2. Доброзичливе ставлення одне до одного.

  3. Відкритість. Кожен говорить про свої справжні почуття, думки, враження.

  4. Активність і мобільність. Всі учасники групи легко і швидко міняються ролями.

  5. Правило руки. Працюємо й відповідаємо тільки з піднятою рукою.

  6. Працюємо, дотримуючись відведених тренером часових рамок.


Хід заняття

« Знайомство-візитівка» (10хв)

Всім учасникам тренінгу роздаються чисті аркуші паперу, кольорові олівці або фломастери.

Психолог. Наша робота сьогодні відбуватиметься в тісній взаємодії один з одним. Для того, щоб почати роботу, давайте познайомимося. Для цього всім пропонується виготовити за 3-4 хвилини візитну картку, яка коротко відповість всім присутнім, хто ви такий. Виготовляти візитівки пропонується за такою схемою:


  1. Ім’я.

  2. Місце роботи.

  3. Напрямок у роботі, що особливо мене цікавить.

  4. Улюблене заняття.

  5. Моя заповітна мрія.


Вправа « Галявина очікувань» ( 7 хв)

На окремих аркушах –квіточках учасникам тренінгу пропонується написати відповіді на запитання: « Що я очікую, хочу отримати на цьому занятті?»

Відповіді пропонують оголосити й оформити у вигляді лісової галявини.
Вправа « Створення образу сучасного підлітка»

Об’єднати учасників у три групи . Учасникам тренінгу пропонується, використовуючи інформаційні матеріали з папки і спираючись на власні спостереження, скласти або намалювати на ватмані образ сучасного підлітка, відображаючи основні новоутворення цього віку. Можна скласти колаж із журнальних вирізок й представити іншим свій проект.

1гр. – вік 10-12 років

2гр. – вік 12-15 років

3 гр. – вік 16-18 років.
Вправа « Перевтілення» ( 7хв)

Мета: наблизити дорослих до позиції дитини, показати, що з віком погляди й світовідчуття людей змінюються.

Всім учасникам тренінгу пропонується згадати ті моменти життя, коли вони були учнями, й закінчити речення з позиції свого особистого учнівського досвіду минулих років.

«Коли я вчилася в школі, то…»

« Коли вчитель був невдоволений моїми діями, то…»

« Коли я не була готова до уроку, то…»

« Коли мені було нудно на уроках, то…»

« Найцікавішим у шкільні роки було…»

Після того, як речення дописане, учасникам групи пропонується озвучити свої відповіді й обговорити запитання:


  • Чи завжди збігалися ваші бажання з нормами і вимогами, які вам пред’являли?

  • Чи завжди ми самі все охоче виконували?

Висновок: з віком ми забуваємо, які ми були самі, що відчували і якими очима дивилися на навколишній світ. Бажання й вимоги дорослих не завжди збігаються з можливостями дітей, й іноді потрібно стати на позицію дитини, щоб краще її зрозуміти.
Вправа « Як заспокоїти клас за 5 хвилин»

Засідання шкільного

методичного об`єднання класних керівників

Аджамська ЗШ І – ІІІ ступенів



ІІІ засідання

від 08. 01. 2014 року

Порядок денний

  1. Організація виховного процесу на основі вивчення й розвитку індивідуальних особливостей учнів. ( практичний психолог Яценко В.І., соціальний педагог Гудима А.В.).

  2. Підготовка до теоретичного семінару «Робота класного керівника з активом класу » ( класний керівник 6 – Б класу Киянченко Г.Г.).

  3. Система роботи классного керівника по формуванню в учнів культури поведінки та спілкування.(класний керівник 7 – А класу Морозова В.А.).

  4. Ознайомлення із загальношкільним планом виховної роботи на ІІ семестр 2013 – 2014 навчального року, його затвердження (Чорна Г.П.).

  5. Різне.

Робота між засіданнями

  1. Особливості складання психолого – педагогічної характеристики класного колективу

  2. Відвідування виховних годин у 5 – х класах.

Формування в учнів культури поведінки та спілкування

Сучасна цивілізація переживає світоглядну кризу, яка є причиною, з одного боку глобальних проблем: неконтрольоване використання зброї (тероризм), екологічні катастрофи, які швидко руйнують біосферу Землі, зростаюче відставання держав, які розвиваються, від держав з високим розвитком економіки тощо; з другого боку соціальних та індивідуальних проблем: зростання алкоголізму, наркоманії, злочинності, соціального сирітства та безбатьківщини, вільний ранній секс, грабунки, матеріальний і духовний занепад суспільства, руйнування старих цінностей без формування нових тощо.

Суть у тому, що світ миттєво змінюється і більшість людей не встигає усвідомити причину і суть тих змін, які відбуваються в світі протягом життя одного покоління. Це визиває почуття психологічного дискомфорту, невпевненості, остраху перед майбуттям, особливо, в силу вікових особливостей у молоді та дітей, і суттєво впливає на їх поведінку. Тому суспільству вкрай необхідна нова система ціннісно-світоглядних орієнтирів, нове світорозуміння, яке прийде в свідомість дитини через систему освіти і виховання.

Дитинство, підлітковий вік і юнацтво - важливіші періоди людського життя. Від того, як пройшло дитинство, отроцтво, юність, хто вів дитину за руку в ці періоди життя, що увійшло в її розум і серце з оточуючого світу залежить, якою людиною вона стане.

Сучасне суспільство потребує високоосвічених, ініціативних, завзятих особистостей, спроможних творчо реформувати наше суспільство, збільшити інтелектуальний потенціал держави, відновити українську духовну культуру.

Це неможливо без ретельної загальноосвітньої підготовки підростаючого покоління. В сучасних умовах наша школа, піклуючись про дітей, зберігає здатність щодо об'єднання всіх моральних, здорових сил суспільства, сім'ї, держави для спрямування виховних зусиль в єдине русло, сприяє збереженню стабільності і зняттю соціальної напруги.

Одним з тих, на кого в школі покладено таку велику педагогічну місію є класний керівник. Тому він має бути високоосвіченою, ерудованою, високоморальною і висококультурною людиною; вміти визначати форми і методи формування наукового світогляду учнів, враховуючи їх вікові особливості, життєвий досвід, інтереси і захоплення, середовище проживання тощо; не допускати виникнення конфліктів, образ чи приниження гідності і почуттів учнів; мати педагогічний такт, творчий підхід до виховання; забезпечувати контроль щодо додержання учнями моральних та етичних норм, внутрішнього розпорядку навчального закладу; постійно підвищувати педагогічну майстерність і кваліфікацію; шляхом самоосвіти, самовдосконалення засвоювати нові науково – методичні знання; оволодівати методами, засобами, підходами щодо вивчення виховних проблем і їх вирішення, зокрема у вихованні культури поведінки учнів; прищеплювати учням стійкі знання про розуміння змісту виховання культури поведінки, які розглядаються в контексті понять про культуру, субкультуру, етикет тощо.

Крім того, класному керівнику необхідно організувати методичне супроводження процесу виховання культури поведінки на основі власних доробок і передового досвіду інших виховних інститутів соціуму, а саме: розробляти заходи з виховання культури поведінки учнів в різних сферах – навчальній, педагогічній, сімейній, дозвільній; розвивати соціальне партнерство, об'єднувати творчі й організаційні можливості різних державних і громадських організацій, діячів освіти, культури, керівників творчих колективів, професіоналів справи, оптимізувати використання ресурсів всіх соціальних інститутів, в тому числі ЗМІ, центрів допомоги сім'ї і дітям, органів правопорядку і охорони здоров'я тощо; створювати єдиний інформаційний методичний простір; надавати адресну методичну допомогу зацікавленим педагогічним кадрам з питань виховання культури поведінки дітей; транслювати власні творчі досягнення та інших педагогічних працівників, обмінюватись досвідом на методичних заходах різних рівнів, отримувати консультації від спеціалістів; постійно здійснювати огляд новинок методичної літератури та періодики за темою; створити банк методичних розробок, відеоматеріалів для підготовки заходів; забезпечувати наявність наочного матеріалу – стендів, вітрин, виставок тощо; розробляти моделі просвітницької та профілактичної роботи, виявляти її пріоритетні напрями, проводити заходи первинної профілактики з урахуванням специфіки освітнього й виховного процесу окремого закладу, втілювати інтерактивні форми роботи; здійснювати, за можливістю, моніторинги щодо виявлення ефективності роботи з виховання культури поведінки учнів; створювати портфоліо «Формування культури поведінки учнів». Комплекс таких дій забезпечить класному керівнику ефективність в роботі по вихованню культури поведінки учнів, допоможе зрозуміти і засвоїти важливі знання про сутність і зміст виховання, оволодіти відповідною термінологією і тлумаченнями понять про культуру, субкультуру, етикет, культуру поведінки учнів.

Культура поведінки - це сукупність сформованих соціально-значущих якостей особистості, повсякденних вчинків людини в суспільстві, заснованих на нормах моральності, етики, естетичної культури.

«Культура поведінки:знання правил поведінки в школі, вдома, в загальних місцях і уміння їх свідомо дотримуватись, висока культура мови і зовнішнього вигляду.» (Шамардин В.Н. и др. Школа: от конечного результата – к творческому поиску:Кн. Для учителя. – М.: Просвещение, 1991. – ст. 47).

В культурі поведінки органічно злиті культура спілкування, культура зовнішності, побутова культура, велике місце посідає культура мови, уміння брати участь в полеміці, дискусії. Учні потребують розкриття глибокого внутрішнього змісту культури поведінки, розуміння того, що слідування звичаям свідчить про увагу до людей, традицій, інакше вони будуть бачити в них пусті умовності. Стиль поведінки учня складається в значній мірі під впливом суспільної думки.

Класний керівник повинен розуміти, що необхідно створювати умови, які забезпечують ефективність організаційної роботи по вихованню культури поведінки:забезпечення безперервності, цілісності, спадковості в роботі по формуванню культури поведінки, цілеспрямованості розвитку готовності учня до сприйняття дій щодо виховання в ньому культури поведінки, відповідного психолого-педагогічного супроводження процесу виховання культури поведінки, урахування сутності характеристик виховання культури поведінки, визначених в схемі.

Напрями виховання культурної поведінки учнів

Загальні

правила

Культура


зовнішнього вигляду

Культура поведінки

і спілкування в побуті


  • ввічливість

  • пунктуальність і

обов’язковість

  • культура спілкування

хлопчиків і дівчаток

  • культура мовлення

  • поведінка на

вулиці, у громадських

місцях і транспорті



  • правила гостинності

  • правила поведінки в

незнайомій обстановці

Як правило, культура поведінки формується в сім'ї, а школа лише допомагає виховною функцією закріпити культуру спілкування, уважного ставлення до людей, правила поведінки в загальних місцях, в колі друзів, сім'ї.

Класному керівникові при здійсненні діяльності з виховання культури поведінки учнів необхідно спиратись на знання особливостей віку, а саме знати, що:

«У молодшому шкільному віці дитина оволодіває елементарним умінням та навичками підтримки та збереження міжособистісної злагоди, запобігання та мирного розв'язування конфліктів; здатністю брати до уваги думку товаришів та опонентів; орієнтацію на дорослого як носія суспільних еталонів та морального авторитета. У підлітковому віці зростає цінність дружби з однолітками, відбувається емансипація від безпосереднього впливу дорослих, розширюється сфера соціального спілкування, засвоюються суспільні цінності, формуються соціальні мотиви поведінки, виникає критичне ставлення до людей як регулятор поведінки. У юнацькому віці збільшується кількість виконуваних старшокласником соціальних ролей, зростають вимоги до відповідальності за дії та вчинки, формуються мотиви самовизначення, вдосконалюється вміння керуватися свідомо поставленою метою, зростає роль самостійних форм діяльності: формується суспільна активність.» (Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України. Програма. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан,2008.- с.8,9.)

В останні часи поведінка учнів у школі, в громадських місцях поза школоювикликає занепокоєння. Правила поведінки у школі встановлюють норми поведінки в приміщенні і на території школи. Мета правил – створення у школі відповідної робочої обстановки, яка сприяє успішному навчанню кожного учня, вихованню поваги до особистості та її правам, розвитку культури поведінки і навичок спілкування.

Низький рівень комунікативної толерантності батьків, і відповідно їх дітей, спостерігається у висловлюванні прямих негативних оцінок на адресу вчителя.

Крім того, учню не байдуже, яке місце він займає в класі, як до нього ставляться товариші, тому саме в класі у нього з'являється потреба у самовираженні, спілкуванні, наслідуванні.

В ст. 28, п. 2. Конвенції ООН про права дитини зазначено, що держави учасниці вживають всіх необхідних заходів, щоб шкільна дисципліна була забезпечена методами, що ґрунтуються на повазі до людської гідності дитини та відповідно до самої Конвенції.

В деякій мірі класний керівник повинен поважати право учня бути таким. Але його завдання не відповідати на такі дії і висловлювання образою, запереченням, захистом, а виявити терпимість, опираючись на етичні норми, відстоювати свою правоту, держати контроль за емоціональною тональністю ситуації; в таких випадках володіти прийомами професійної поведінки і спілкування. У класного керівника достатньо повноважень для вибору кроків для розв'язання складних ситуацій і конфліктів, і саме професійна відповідальність за педагогічно правильне рішення лягає на нього. Класний керівник повинен призвести учня до свідомого самостримування від негативних дій, вчинків, поведінки.

Особливу роботу класному керівнику необхідно проводити для дітей, які потрапили в складні життєві ситуації.

1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка