Особливості змісту нових навчальних програм українська мова 1-4-й класи



Сторінка1/4
Дата конвертації05.03.2016
Розмір0.83 Mb.
  1   2   3   4
ОСОБЛИВОСТІ ЗМІСТУ НОВИХ НАВЧАЛЬНИХ ПРОГРАМ
УКРАЇНСЬКА МОВА 1—4-й класи
Катерина ПОНОМАРЬОВА, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник лабораторії початкової освіти Інституту педагогіки НАПН України
Нова редакція Державного стандарту початкової загальної освіти і нові навчальні програми для 1—4-х класів націлюють навчальний процес на запроваджен­ня компетентнісного підходу в навчанні молодших школярів.

Теоретичними засадами для розроблення цих нормативних документів стали наукові дослідження співробітників лабораторії початкової освіти Ін­ституту педагогіки НАПН України О.Савченко, Н.Бібік, Т.Байбари, М.Вашуленка, К.Пономарьової, О.Прищепи, В.Мартиненко, О.Вашуленко, О.Оноп-рієнко, НЛистопад, Н.Коваль, І.Андрусенко.

Сутність компетентнісного підходу полягає у спрямуванні навчального процесу на формування в учнів ключових і предметних компетенцій. Резуль­татом компетентнісно орієнтованого навчання має бути сформованість у молодших школярів ключових і предметних компетентностей, які виявляються у здатності застосовувати набуті знання, вміння, спосо­би діяльності, певний досвід у навчальних і життєвих ситуаціях з метою розв'язання конкретних завдань чи проблем.

Формування ключових компетенцій реалізується в освітніх галузях і навчальних предметах. При цьому кожний предмет забезпечує реалізацію тих складових змісту ключових компетенцій, для формування яких має необхідні умови.

Зважаючи на специфіку предмета «Українська мова», він здатний забезпечити формування і розви­ток таких ключових компетенцій, як комунікативна, соціальна, загальнокультурна, вміння вчитися.

Для забезпечення набуття учнями комунікативної компетенції необхідно сформувати в них готовність до спілкування з іншими людьми. З огляду на це в процесі навчання української мови школярі повинні оволодіти різними видами мовленнєвої діяльності (аудіюванням, говорінням, читанням, письмом) і мовою як засобом спілкування. Реалізація комунікативної компетенції здійснюється через дві змістові лінії — мовленнєву й мовну.

Ключова соціальна компетенція передбачає здатність діяти в життєвих ситуаціях відповідно до соціальних норм і правил. Загальнокультурна компетенція стосується сфери розвитку культури особистості й охоплює культуру поведінки, моральні якості, а також обізнаність із культурною спадщиною українського народу, найважливішими досягнен­нями національної науки та культури, визначними подіями й постатями в історії України. Реалізацію цих компетенцій покликана забезпечити соціокультурна змістова лінія.

Ключова компетенція вміння вчитися проявля­ється у здатності учня організовувати й контролювати свою навчальну діяльність. Вона реалізується через діяльнісну змістову лінію.

У новій редакції Державного стандарту початкової загальної освіти і новій базовій навчальній програмі з української мови для 1—4-х класів визначено зміст кожної із зазначених ліній і державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів.

Зміст мовленнєвої лінії охоплює чотири види мов­леннєвої діяльності: аудіювання (слухання і розуміння тексту), говоріння (діалогічне і монологічне), читання і розуміння прочитаного, письмо (побудова письмових зв'язних текстів різних типів).

До змісту мовної лінії належать одиниці різних мов­них рівнів: текстологічного (будова тексту, типи і стилі текстів); синтаксичного (словосполучення, речення, види речень за метою висловлювання й інтонацією, звертання, головні й другорядні члени речення, однорідні члени речення); морфологічного (частини мови, їх граматичні форми); лексичного (значення сло­ва, лексичні групи слів (багатозначні слова, пряме і пе­реносне значення слів, синоніми, антоніми, омоніми), лексична сполучуваність слів); фонологічного (звуки мовлення, склад, наголос, інтонація), а також правопис і графічні навички письма.

Соціокультурна лінія наповнена таким змістом: державна символіка України, особливості україн­ської національної культури, малі фольклорні форми, соціальні ролі, формули національного мовленнєвого етикету, етикетні правила спілкування.

До змісту діяльнішої лінії належать загальнонавчальні вміння і навички:



  1. навчально-організаційні — здатність розуміти визначену вчителем мету навчальної діяльності, організовувати робоче місце, раціонально розподіляти час, планувати послідовність виконання завдань, організовувати навчальну діяльність у взаємодії з іншими її учасниками (у парі, малій групі);

  2. навчально-інформаційні — здатність самостійно працювати з підручником, шукати нову інформацію в різних джерелах, користуватися довідниковою літературою (словниками), зосереджено слухати ма­теріал, зв'язно, послідовно, доказово відповідати, вести діалог;

  1. навчально-інтелектуальні й творчі — здатність аналізувати мовні явища, порівнювати, виділяти головне, узагальнювати, встановлювати та поясню­вати причинно-наслідкові зв'язки, вилучати зайве, групувати й класифікувати за певними ознаками, висловлювати аргументовані критичні судження, до­водити власну думку, переносити знання й способи діяльності в нову ситуацію, застосовувати аналогію;

  2. контрольно-оцінні — вміння використовувати різні способи перевірки та контролю своєї діяльності, знаходити і виправляти помилки, оцінювати власні навчальні досягнення.

На основі зазначеного можна зробити висновок, що основні структурні компоненти нової редакції Дер­жавного стандарту початкової загальної освіти і базової навчальної програми з української мови залишилися такими ж, як і в попередніх відповідних нормативних документах. Однак є певні зміни, доповнення й уточ­нення. Саме на них варто зупинитися.

Насамперед звертаємо увагу на те, що кількість годин, відведених на навчання грамоти в 1-му класі, зменшилася до 7 годин на тиждень (було 8). Тому для забезпечення синхронності у навчанні читання й письма доцільно здійснити розподіл годин про­тягом навчального року по тижнях: на одному тижні планувати 4 години на читання і 3 на письмо, на наступному — 3 години на читання і 4 на письмо. В результаті час, відведений на читання і письмо, буде розподілено порівну.

До змісту мовленнєвої лінії нової базової навчальної програми внесено такі зміни й доповнення:

• Посилено увагу до уроків розвитку зв'язного мовлення, які рекомендується проводити один раз на два тижні: у 2—4-му класах це окремий урок (17 годин на рік), а в 1-му класі — фрагмент уроку тривалістю 15—20 хвилин. У пояснювальній записці визначено мету й основні завдання цих уроків у 1-му, 2-му, 3-му і 4-му класах.

• Подано обсяг текстів для аудіювання:

1-й кл. — до 1 хв — 80—100 слів;

2-й кл. — 1—2 хв — 120—200 слів;

3-й кл. — 2—3 хв — 220—300 слів;

4-й кл. — 3—4 хв — 320—400 слів.

• Узгоджено з програмою з літературного читання кількість слів для читання вголос:

1-й кл. — 20—30 слів/хв;

2-й кл. — І сем. — 35—45 слів/хв, II сем. — 50— 60 слів/хв;

3-й кл. — І сем. — 65—70 слів/хв, II сем. — 75— 80 слів/хв;

4-й кл. — І сем. — 80—85 слів/хв, II сем. — 90— 95 слів/хв.

• Зменшено кількість реплік для діалогів:

2-й кл. — 3—4 репліки на двох учасників діалогу без урахування формул етикету;

3-й кл. — 4—5 реплік на двох учасників діалогу без урахування формул етикету;

4-й кл. — 5—6 реплік на двох учасників діалогу без урахування формул етикету.

• Узгоджено з програмою основної школи обсяги текстів для письмових переказів:

3-й кл. — текст обсягом 50—70 слів; 4-й кл. — текст обсягом 70—100 слів.

• Визначено обсяг зв'язних письмових висловлю­вань (учнівських творів):

2-й кл. — близько 40 слів; 3-й кл. — близько 60 слів; 4-й кл. — 60—80 слів.

До змісту мовної змістової лінії внесено такі зміни:


  • Зменшено кількість годин на вивчення мови в 2-му класі (119 год/рік).

  • Змінено порядок вивчення мовних розділів у 2-му класі (від часткового («Звуки і букви») до загального («Текст», «Мова і мовлення»)).

  • Правопис слів з ненаголошеними голосними [е], [и] перенесено з розділу «Звуки і букви» до розділу «Корінь слова. Спільнокореневі слова».

  • У 3-му класі введено поняття словосполучення (розділ «Речення») та ознайомлення з терміном «орфо­грама» (розділ «Будова слова»).

  • Узгоджено з програмою основної школи обсяги текстів для списування і диктантів:

1-й кл. — 20—30 слів; 2-й кл. — 30—50 слів; 3-й кл. — 50—70 слів; 4-й кл. — 70—90 слів.

У новій навчальній програмі з української мови розроблено зміст соціокультурної лінії, яка передбачає:



  • формування в учнів уявлення про мову як форму прояву культури українського народу, як засіб створен­ня творів мистецтва (художньої літератури);

  • розширення уявлень молодших школярів про свою державу — Україну, культуру українського на­роду, про її особливості в різних регіонах;

  • засвоєння малих українських фольклорних форм, національних формул мовленнєвого етикету, етикетних правил спілкування;

  • використання набутих знань і умінь під час ви­конання соціальних ролей, спілкування з представ­никами різних вікових груп і статусів, розв'язування навчальних і життєвих проблем.

Структуровано соціокультурну лінію за такими підрозділами:

1) тематичні групи слів, що називають державу, столицю, державні символи, реалії життя народу;

2) фольклорні твори великої й малої форм;

3) особливості національного мовленнєвого етикету;

4) соціальні ролі.

Представлено в новій програмі зміст діяльнісної лінії, у якому передбачено формування в молод­ших школярів загальнонавчальних умінь і навичок: навчально-організаційних, навчально-інформаційних, навчально-інтелектуальних і творчих, контрольно-оцінних.

Результати навчання, визначені в державних ви­могах до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, націлюють процес навчання української мови на формування комунікативної (мовленнєвої й мовної), соціокультурної та діяльнісної компетентностей, які проявляються в здатності молодших школярів засто­совувати набуті знання з мови, мовленнєві уміння, способи діяльності, певний соціальний досвід у різних життєвих ситуаціях з метою розв'язання життєво важ­ливих завдань і проблем.
УКРАЇНСЬКА МОВА ЯК ДЕРЖАВНА (ДЛЯ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ЗНЗ ІЗ НАЦІОНАЛЬНИМИ МОВАМИ НАВЧАННЯ). 1—4-й класи
Оксана ПЕТРУК, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник лабораторії навчання української словесності у школах національних меншин України та діаспори
Затвердження нової редакції Державного стандарту початкової загальної освіти (освітня галузь «Мови й літератури. Українська мова, мови національних мен­шин як предмети навчання») обумовило необхідність перегляду і розроблення оновленого змісту навчання української мови у 1—4-х класах ЗНЗ з викладанням мовами національних меншин України.

Державний стандарт націлює не на засвоєння певної суми знань, умінь і навичок, а на формування вмінь використовувати їх у різних життєвих ситуаціях, тобто ключових і предметних компетентностей. У ньо­му зазначено, що основна мета початкового навчання української мови — формування комунікативної компетентності, яка є водночас ключовою і предмет­ною, враховуючи можливості й інтереси учнів, а також набуття певного кола знань про реалії матеріальної та духовної культури українського народу.

Відповідно визначено й головні завдання навчан­ня української мови як державної. Це насамперед створення позитивної мотивації до її опанування; формування вмінь і навичок з усіх видів мовленнєвої діяльності — аудіювання, говоріння, читання й письма; пропедевтика знань про найважливіші мовні одиниці, необхідні та достатні для формування комунікативного мовлення; долучення учнів до культури українського народу; інтелектуальний, моральний, соціокультурний, естетичний розвиток школярів.

Під керівництвом і за участю доктора педагогічних наук, завідуючої лабораторією навчання української словесності у школах національних меншин Украї­ни та діаспори Інституту педагогіки НАПН України О.Хорошковської співробітниками лабораторії було створено нове покоління навчальних програм з україн­ської мови для шкіл І ступеня з російською, угорською, румунською/молдовською, польською мовами навчання. Ці програми затверджені МОНмолодьспорту як базові.

Зазначені програми побудовані відповідно до змістових ліній, що окреслені у Державному стан­дарті: мовленнєвої, мовної й соціокультурної, які є взаємозалежними, взаємопов'язаними і спрямовані на формування ключових та предметних компетентнос­тей. Діяльнісна змістова лінія збігається з відповідною лінією у програмі з рідної мови, тому, забезпечуючи міжпредметні зв'язки, учитель і на уроках української мови має орієнтуватися на зміст цієї лінії.

Базові програми з української мови для шкіл з навчанням мовами національних меншин склада­ються з пояснювальної записки і власне програми. У пояснювальній записці визначено мету і завдання кожного етапу, розкрито підходи і принципи навчання української мови.

Програми мають двовимірну структуру і склада­ються зі змісту навчального матеріалу, визначеного за змістовими лініями (ліва частина таблиці), та держав­них вимог до загальноосвітньої підготовки учнів (права частина). У цій частині програми чітко окреслена результативна складова, яка є орієнтиром для кожного вчителя: плануючи роботу на уроці, він орієнтується на те, які знання й уміння мають бути сформовані в учнів. Саме тому важливо, щоб у кожного вчителя був власний примірник програми.

Мовленнєва лінія програм є домінуючою і націлює на формування вмінь з усіх видів мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання, письма) та розвиток уміння користуватися мовою як засобом спілкування і пізнання. Враховуючи те, що до початку навчання у школі діти майже або зовсім не володіють україн­ською мовою, основною метою навчання у 1-му класі є формування і розвиток умінь усного мовлення — аудіювання і говоріння (діалогічне та монологічне мовлення). У 2-му класі ці вміння вдосконалюються й мають отримати подальший розвиток. Крім того, учні оволодівають уміннями читати і писати українською мовою. У 3—4-х класах розвиваються і вдосконалю­ються вміння з усіх видів мовленнєвої діяльності на основі визначених у програмі вимог до знань з мови, правопису й пунктуації.

Розвиток мовленнєвих умінь здійснюється відпо­відно до визначених у програмі сфер мовлен­ня — особистісної, соціально-побутової, освітньої, суспільної, професійної та сфери «Природа». Окреслені сфери та їх тематика охоплюють весь простір, що ото­чує дитину молодшого шкільного віку.



Мовна змістова лінія базових програм спрямована на засвоєння учнями мовних одиниць української мови, необхідних і достатніх для формування мовних умінь і навичок, які є основою для розвитку мовленнєвих. Роз­роблення змісту навчання української мови у початкових класах шкіл зазначеного типу здійснювалося на основі врахування результатів порівняльного аналізу рідної й української мов. Водночас бралися до уваги особливості рідної мови, наприклад, відсутність роду, граматичних форм в угорській мові, особливості відмінювання в румунській, а також відмінності у графічних системах рідної й української мов, що так чи інакше впливають на процес оволодіння усною і письмовою формами україн­ського мовлення. Урахування результатів порівняльного аналізу графічних систем рідної й української мов дало можливість у 2-му класі по-новому підійти до визначення порядку вивчення букв українського алфавіту, зважаючи на можливі транспозицію та інтерференцію, що, як по­казало попереднє дослідження, підвищує ефективність навчання грамоти. Врахування відмінностей у фонетич­них системах сприяло уточненню змісту відповідного розділу в 1—4-х класах.

У 3—4-х класах визначено мовний матеріал з лек­сики, будови слова, синтаксису та морфології. Знову-таки, було враховано спільні риси та відмінності у мов­ному матеріалі з кожного розділу рідної й української мов. Відбиралися мовні одиниці, необхідні та достатні для формування комунікативного мовлення. Програми націлюють учителя на те, щоб знання з мови, які учні здобувають у процесі навчання, мали практичне за­стосування, і орієнтують не так на формування в них навичок мовного аналізу, як на організацію постійної роботи над удосконаленням орфоепічних, лексичних, граматичних умінь і навичок, що є базовими для формування комунікативних умінь. Як бачимо, у про­грамах мовні знання розглядаються не як самоціль, а як засіб розвитку й удосконалення мовленнєвих умінь, зокрема комунікативних.

У програмах визначено зміст соціокультурної лінії. Вона тісно переплітається з мовленнєвою.

Соціокультурна лінія передбачає ознайомлення з Україною як багатонаціональною державою, її держав­ними символами, національною культурою українців, засвоєння найуживаніших мовленнєвих формул на вираження привітання, подяки, вибачення, прохан­ня, запрошення тощо, ознайомлення з українськими дитячими іграми, піснями, казками, іменами україн­ських письменників. Крім того, соціокультурна лінія змісту програм націлює на ознайомлення і засвоєння соціальних норм мовленнєвої поведінки відповідно до визначених програмою сфер спілкування, формуван­ня вмінь установлювати елементарні комунікативні контакти під час виконання тих чи інших соціальних ролей, що є необхідним для успішної соціалізації учнів шкіл із навчанням національними мовами, інтеграції їх в український соціум. Важливим напрямом соціокультурної змістової лінії є виховання громадя­нина України, який поважає державу, її національні символи, мови й культури інших народів, що мешкають в Україні, толерантно ставиться до них.

Сподіваємося, що закладені у Державному стандарті і базових програмах вимоги до формування ключових і предметних компетентностей та їх реалізація у нових підручниках з української мови сприятимуть мовлен­нєвому і загальнокультурному розвитку учнів шкіл з навчанням мовами національних меншин, адаптації їх до життя в українському соціумі.

РОСІЙСЬКА МОВА

(ДЛЯ ШКІЛ З УКРАЇНСЬКОЮ мовою НАВЧАННЯ). 1-4-й класи
Збереження традицій та інноваційні аспекти
Ірина ЛАПШИНА, кандидат педагогічних наук, доцент Вінницького державного педагогічного університету імені М. Коцюбинського
У Базовій навчальній програмі з російської мови для шкіл з українською мовою навчання (2011) мак­симально збережено досягнення попередньої про­грами (Ґудзик І.П., 2006), відзначені дослідниками-лінгводидактами й учителями-практиками. Передусім це стосується орієнтації цілей навчання мови на фор­мування у молодших школярів ключових (спеціально структурований комплекс якостей особистості, що дає можливість ефективно брати участь у різних сферах діяльності) і предметних (освоєний учнями у процесі навчання досвід специфічної для певного предмета діяльності, пов'язаної з набуттям нового знання, його перетворенням і застосуванням) компетентностей [1, с. 2]; комунікативно-діяльнісної спрямованості на­вчання нерідної мови; паритетності в реалізації мов­леннєвої, мовної та соціокультурної змістових ліній мовної освіти учнів початкової школи.

Укладачами навчальної програми акцентується ува­га на основній меті вивчення школярами-українцями російської мови: дати можливість учням успішно розв'язувати життєво важливі завдання — пізнавальні, навчальні, особистіші, професійні — передусім кому­нікативними засобами. «Елементарне оволодіння російською мовою, продовжене на наступних етапах шкільної освіти, дасть учням можливість користуватися нею як інструментом спілкування, пізнання, залучення до багатств національної культури, формувати навички шанобливого міжетнічного спілкування із представ­никами інших національних культур, носіями інших мов, що використовуються в Україні» [1, с. 2]. Таким чином, увага педагогів на уроках російської мови має бути зосереджена на формуванні у школярів не так певної суми мовних знань та умінь або умінь сприй­мати і продукувати висловлювання, як спроможності оптимально використовувати ці знання й уміння в різноманітних життєвих сферах діяльності. Напри­клад, для підтримання контактів з новими знайомими, які не володіють українською мовою; для отримання особистісно значимої інформації, знань, що оформлені мовленнєвими засобами російської мови (в усній або письмовій формі), для спостереження за національними особливостями і дотримання засвоєних стереотипів мовленнєвої та немовленнєвої поведінки тощо.

Досягнення такої кінцевої мети мовної освіти ста­не можливим за умови дотримання таких напрямів навчально-пізнавальної роботи:


  • забезпечення стійкого інтересу до вивчення російської мови і російської національної культури;

  • цілеспрямоване формування у школярів умінь і навичок з усіх видів мовленнєвої діяльності (слухання, читання, говоріння, письмо);

  • свідоме засвоєння елементарних мовних знань, які забезпечуватимуть правильність і адекватність мовлення (практична граматика, фонетика й орфоепія, графіка і орфографія, лексика);

  • систематичне збагачення й активізація словни­кового запасу школярів; розвиток художньо-творчих здібностей учнів на мовному і літературному матеріалі;

  • заохочення до вивчення національних культур народів України, формування шанобливого ставлення до досягнень рідної культури й національних культур інших етнічних груп України.

Укладачі Базової програми переконані, що ово­лодіння російською мовою не буде штучним, якщо у ході її вивчення школярі систематично залучатимуть­ся до різноманітних видів комунікативної співпраці, як-от: у групі чи парі продумати мету навчального завдання, передбачити хід та ефективний спосіб його виконання, прогнозувати взаємодопомогу в колективній роботі, простежити за правильністю й поетапністю навчально-пізнавальної діяльності. Таке співробітництво передбачатиме «розвиток у школярів уміння вислухати й зрозуміти запропоновані судження, зіставити їх із власною точкою зору; скласти самостійне судження про предмет чи подію; висловити (усно чи письмово) таке судження, аргументувати його; змінити чи заперечити свою думку за наявності переконливих аргументів інших учасників обговорення» [2, с. 3]. Результатом навчання стануть і важливі морально-етичні якості школярів, які реалізуватимуться у подальшому виконанні різних соціальних функцій (ролей): відповідальність, здатність до компромісу, організованість, тактовність, повага до оточення.

Базова програма з російської мови фіксує, що «на­вчання російської мови здійснюється відповідно до трьох змістових ліній: мовленнєвої, мовної й соціокультурної, визначених Державним стандартом початкової освіти» [2, с. 3]. При цьому важливо зауважити, що жодна лінія не може бути самодостатньою й домінуючою, тільки паритетне їх представлення у навчально-виховному процесі приведе до комунікативної компетентності школярів. Створення мовленнєвого висловлювання, не підкріпленого мовною нормативністю, не сприятиме реалізації мовленнєвого акту, тобто співрозмовники не завжди зможуть зрозуміти один одного. Максимальна увага до мовної теорії, не реалізованої у власних вислов­люваннях учнів, призведе до формалізації навчально-пізнавальної діяльності, втрати інтересу до вивчення російської мови. Ігнорування стереотипів мовленнєвої та немовленнєвої поведінки, специфічних національних проявів обумовить мінімізацію міжособистісних контактів. Тому в новому варіанті програми для кожного року вивчення російської мови детально поданий зміст навчального матеріалу відповідно до перелічених трьох змістових ліній.

Традиційно мовленнєва лінія передбачає ціле­спрямоване становлення й розвиток усіх видів мов­леннєвої діяльності: слухання-розуміння, говоріння, читання і письмо; формування умінь користуватися мовленнєвою діяльністю як засобом комунікації, пізнання, впливу на оточення. Для розв'язання цього завдання необхідно систематично і цілеспрямовано роз­вивати вміння, необхідні для повноцінного сприймання мовлення (не тільки загальний фактичний зміст, а й специфічний зміст повідомлення), побудови діалогічного і монологічного висловлювання з урахуванням можливос­тей (вік, життєвий досвід, соціальна роль, стать, релігійна приналежність тощо) імовірного співрозмовника; для читання й самостійної роботи з дитячою книгою (техніка читання і читацькі вміння); для використання письма з комунікативною метою (зокрема й вільне письмо). У новому варіанті Базової програми уточнені державні вимоги до рівня мовленнєвої підготовки відповідно до віку школярів та їхнього мовленнєвого досвіду — точні цифрові дані замінили узагальнені формулювання.

Мовна лінія змісту навчання передбачає формування у молодших школярів елементарних відомостей про мову й умінь, пов'язаних із мовним аналізом. Уточ­нений обсяг теоретичної й практичної роботи над кожним із розділів: «Синтаксис: речення, текст», «Фо­нетика: склад, наголос, звук», «Графіка: позначення на письмі звуків сильної позиції», «Правопис: орфографія та пунктуація», «Лексика: значення слова, «Практична морфологія: склад і граматичні ознаки слова».

Укладачі програми наполягають, що мовну під­готовку «раціонально здійснювати з опорою на уроки української мови, оскільки слід ураховувати ступінь збігу матеріалу, що вивчається, в обох мовах» [2, с. 4]. Педагоги мають цілеспрямовано тренувати учнів у перенесенні знань з української мови на аналогічні по­няття із застосуванням термінології російської мови або попереджувати помилкове перенесення знань і вмінь на подібний, але не однаковий навчальний матеріал.

Суттєвих змін зазнав розділ «Правопис». У новій редакції програми він введений до змісту мовної лінії, а не поданий окремим розділом; оновлені й списки слів для запам'ятовування у 2—4-х класах з урахуванням тематичної лексики.

У Базовій програмі зазначено, що «інтегруючою складовою змісту мовленнєвої і мовної підготовки молодших школярів є соціокультурна лінія» [2, с. 4]. Порівняно з попередньою редакцією навчальної про­грами цей розділ максимально деталізований. Метою навчально-виховної роботи назване «ознайомлення учнів з нормами соціальних відносин (члени родини, друзі, клас чи група в навчальному закладі, відвідувачі громадських культурно-просвітницьких місць), закріплення умінь дотримуватись цих норм, демон­струвати культурно обумовлену поведінку» [2, с. 4].

Розв'язання в груповій або парній роботі кому­нікативних ситуацій у чітко визначених сферах мовлен­нєвої діяльності (особистісна, навчально-пізнавальна, соціальна, публічна, професійна, сфера «Природа») допоможе дітям молодшого шкільного віку набути досвіду міжособистісних контакти? з урахуванням норм мовленнєвої поведінки, дотриманням правил культури мовлення, що є традиційними для російської мови.

Уточнений і обсяг соціальних та культурних по­нять, які вивчаються школярами у процесі оволодіння російською мовою і створюють базу для вивчення основ матеріальної й духовної культури російського народу: народні ремесла, народна архітектура (житлові приміщення), народний костюм, народні знання (при­кмети), народні свята, календарні обряди, народна іграшка, дитяча художня література і народна творчість, продукти образотворчого й музичного мистецтва тощо. Опанування елементів російської національної культури в різних проявах у взаємозв'язку з рідною українською культурою допоможе школярам успішно засвоїти за­гальнолюдський зміст і національну своєрідність творів національних культур України, залучить їх до таких видів мистецтва, як музика, театр, кіно, образотворче мисте­цтво. Ці уявлення сприятимуть формуванню у молодших школярів розуміння спільного й відмінного в культурах, звичаях українців і росіян, інших етнічних груп України, засвоєнню умінь налагоджувати й підтримувати контак­ти із представниками різних соціальних груп, культур, носіями різних мов, здійсненню міжкультурної взаємодії, розумінню користі взаємозбагачення.

Укладачі Базової програми пропонують учителям-практикам і ефективні форми соціокультурної підготовки: слухання і обговорення текстів на міжкультурне зіставлення, розуміння багатоманітності мов і культур; бесіди морально-етичного й естетич­ного змісту; участь дітей у різних видах національних свят і соціальної практики; проведення літературно-музичних свят, присвячених діячам національних культур чи суспільним подіям; інсценування художніх творів; уроки риторики і мовленнєвого етикету.

У новій редакції програми традиційно розподілений по класах і навчальний матеріал: 1-й рік — усний практичний курс; 2-й рік — навчання грамоти; 3—4-й роки — словесність: інтегроване навчання читання й письма, розвиток навичок усного й писемного мовлення, елементарна мовна освіта учнів. Таким чином, передбачено достатньо часу для досягнення позитивних результатів у навчанні нерідної мови на кожному дидактичному етапі, зберігається традиція у навчальних курсах, що полегшує вчителям підготовку до специфічних уроків російської мови.

Як бачимо, реалізація програмного змісту навчання україномовних учнів російської мови й національної культури базується на принципах науковості та доступності, комунікативної спрямованості навчання, врахування мовного досвіду молодших школярів з укра­їнської мови і передбачає виховання соціально свідомої, толерантної особистості громадянина України.

  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка