Особливості змісту нових навчальних програм українська мова 1-4-й класи



Сторінка2/4
Дата конвертації05.03.2016
Розмір0.83 Mb.
1   2   3   4

Література

  1. Базовая учебная программа по русскому языку для 1—4 классов общеобразовательных учебных заведений с украинским языком обучения / Сост. И.Н.Лапшина, Е.В.Вербецкая, Л.Г.Купцова, И.Ф.Гудзик.

  2. Державний стандарт початкової загальної освіти. Загальні положення. Постанова Кабінету Міністрів України № 462 від 20.04.2011 р.


РУССКИЙ язык

(ДЛЯ ОБЩЕОБРАЗОВАТЕЛЬНЫХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЙ

С РУССКИМ ЯЗЫКОМ ОБУЧЕНИЯ)

1 —4-й классы
Марианна КОЧЕНГИНА, кандидат педагогических наук, заведующая секцией развивающего обучения Коммунального высшего учебного заведения «Харьковская академия непрерывного образования»
Уважаемые коллеги! Общаясь с учителями началь­ных классов, специалистами в области начального, высшего и последипломного образования, учеными, мы определили круг вопросов, которые интересуют аудиторию, когда заходит речь о структуре и содержа­ний учебной программы «Русский язык. 1—4 классы» для общеобразовательных учебных заведений с русским языком обучения. Поэтому позволим себе построить наше общение в виде диалога реальных авторов с ре­альными учителями-практиками.

Учебная программа «Русский язык. 1—4 классы» для общеобразовательных учебных заведений с русским языком обучения — это совершенно новая программа или обновленный вариант действующей программы «Русский язык»?

Эта программа представляет собой модернизиро­ванный вариант программы «Русский язык» 2006 года для средней общеобразовательной школы с русским языком обучения, что объясняет ее большой автор­ский коллектив (И.Гудзик, Н.Вашуленко, О.Прищепа, М.Коченгина, Н.Каневская, Э.Сильнова, ЕЛобчук). Изменения, уточнения и дополнения, которые были внесены в действующую программу, подчинены инте­ресам развития человека информационного общества, обусловлены процессом формирования предметных и ключевых компетентностей учащихся начальных классов, требованиями Государственного стандарта начального общего образования и прогрессивными тенденциями в мировой педагогической практике.

Признавая инновационность программы 2006 года, авторы стремились создать все-таки современную про­грамму, которая бы отражала реальную ситуацию обу­чения русскому языку детей 6—10-летнего возраста. С этой целью были созданы временные творческие кол­лективы, в состав которых входили учителя начальных и средних классов, методисты и ученые педагогических вузов, вузов последипломного педагогического обра­зования, специалисты в сфере формирования здоро­вого образа жизни, которые вносили предложения по проекту программы. Одним из основных требований к содержанию учебной программы «Русский язык. 1—4 классы» было названо «объективное равенство»: содержание учебного материала программы по рус­скому языку не должно быть значительно меньшим по объему, чем содержание учебной программы по украинскому языку для общеобразовательных учебных заведений с украинским языком обучения, то есть у четвероклассников, которые заканчивают начальную школу с русским языком обучения, должны быть сформированы компетентности, по уровню и объему не уступающие компетентностям учащихся школ с украинским языком обучения.

Чем еще учебная программа «Русский язык. 1—4 классы» 2011 года отличается от программы 2006 года? Отличия существуют как в структуре программы и ее понятийном определяющем аппарате (цель, задачи, принципы), так и в распределении содержания учебно­го материала по классам. Так, целью начального курса изучения русского языка является: заложить основы формирования коммуникативной компетентности учащихся с учетом их интересов и возможностей, что обеспечивается планомерным обучением всем видам речевой деятельности на основе определенного круга знаний по языку и языковых умений.

Задачи обучения русскому языку:



  • формирование у детей положительной моти­вации к изучению языка, коммуникативного мо­тива; воспитание бережного отношения к слову и уважения к языку как части русской национальной культуры;

  • обеспечение гармонического развития всех ви­дов речевой деятельности (аудирование, говорение, чтение, письмо);

  • усвоение основ знаний из области фонетики и графики, грамматики, лексики, морфемики, лингви­стики текста;

  • формирование каллиграфических, орфографи­ческих и пунктуационных навыков, речевых умений, обеспечивающих восприятие, воспроизведение и соз­дание высказываний в устной и письменной форме;

  • обогащение словарного запаса, формирование умения пользоваться словарями разных типов;

  • обеспечение осознанного усвоения способов при­менения теоретических сведений и орфографических правил в речевой деятельности;

  • воспитание языковой личности, которая забо­тится о качестве своей речи и умело пользуется ею;

■ развитие этнического самосознания тех учащих­ся, которые являются носителями русского языка, содействие становлению у детей гражданских и па­триотических чувств;

  • приобщение к культурному наследию русского народа;

  • воспитание у учащихся интереса друг к другу, уважения и внимания к мыслям и чувствам своих одноклассников;

  • эстетическое, эмоциональное, нравственное раз­витие школьников;

  • становление гуманистического мировоззрения, формирование интеллекта и духовного мира учащихся, приобщение их к национальным и общечеловеческим ценностям;

• воспитание положительного и бережного отно­шения к книге как объекту культуры;

■ формирование умения учиться.

Задачи, которые решаются в процессе изучения рус­ского языка:


  • развитие образного и логического мышления, познавательных интересов;

  • морально-этическое и эстетическое воспитание учащихся;

■ приобщение детей к общечеловеческим цен­ностям;

■ развитие творческого потенциала школьников;



  • укрепление психофизического и духовного здо­ровья учащихся;

  • стимулирование формирования и развития у школьников личностных качеств, которые соответству­ют требованиям информационного общества.

Поскольку от степени владения учащимися русским языком зависит не только качество их предметных компетентностей, но и уровни учебных достижений по другим предметным дисциплинам, интеллектуаль­ное и творческое развитие школьников, их комму­никативные способности, то в качестве показателей сформированности ключевых компетентностей названа демонстрация учащимися коммуникативно оправдан­ного, свободного и правильного использования единиц русского языка не только на уроках непосредственной речевой направленности (русский язык, литературное чтение), но и при изучении других учебных предметов, а также в незнакомой ситуации и во внеурочное время.

Механизмами успешной реализации программы являются сформулированные в программе принци­пы обучения русскому языку. Построение учебно-воспитательного процесса на их основе должно помочь учителям определиться с выбором форм, методов и приемов обучения, избежать формального подхода к развитию учащихся средствами учебного предмета «Русский язык». Вот эти принципы:

  • гуманистический характер образования, приори­тет общечеловеческих ценностей, жизни и здоровья человека, свободного развития личности;

  • преемственность и перспективность дошколь­ного, начального и основного общего образования;

  • развитие каждого ребенка как субъекта отно­шений с окружающими людьми — ровесниками и взрослыми;

  • реализация права каждого ребенка на каче­ственное образование, с учетом его индивидуальных способностей и темпа развития;

  • разнообразие организационных форм обучения, раскрытие творческого потенциала детей;

  • формирование навыков учебной деятельности, развитие познавательных мотивов, обогащение сти­лей сотрудничества со сверстниками и взрослыми в учебно-познавательной деятельности;

  • активное использование жизненного опыта каж­дого ученика в процессе развития всех видов речевой деятельности;

  • сохранение и укрепление психофизического и духовного здоровья учащихся, обеспечение их эмо­ционального благополучия;

  • воспитание гражданственности, трудолюбия, уважения к окружающим, любви к членам семьи, бережного отношения к природе;

• целесообразность использования форм, методов и приемов обучения.

Кроме того, в программе акцентировано внима­ние на том, что достижение образовательной цели обучения русскому языку возможно при оптималь­ном и комплексном применении методов и приемов классической методики обучения родному языку и инновационных образовательных технологий разви­вающего обучения.



Особенности структуры программы

В соответствии с требованиями Государственного стандарта общего начального образования в программе начального обучения русскому языку выделены такие разделы: «Речевая содержательная линия», «Языковая содержательная линия», «Социокультурная содержа­тельная линия», «Деятельностная содержательная ли­ния», «Графические навыки, техника письма, культура оформления письменных работ». В программу 1-го класса введен раздел «Обучение грамоте».

Поэтому основные линии содержания курса — формирование и развитие коммуникативной (языко­вой и речевой), социокультурной и деятельностной компетенций.

Распределение часов по годам обучения в программе осуществляется так: из общего количества часов, от­веденных на русский язык в каждом классе (105 — во 2-м, 87,5 — в 3-м и 4-м классах), вычтено 4 часа ре­зервного времени, которое оставлено на усмотрение учителя, 7 часов выделено для повторения в начале года, в конце каждого учебного периода и в конце года. Учебное время в программах для 2—4-х классов распределяется с учетом необходимости выделения в учебном процессе 10—12 специальных часов для формирования и развития устных и письменных видов речевой деятельности.

Количество отдельных уроков, посвященных только аудированию, чтению, говорению или письму, в про­грамме сведено к минимуму. Такие отдельные уроки сохранены только для проведения контроля.

Программой предусматривается, что разнообразные виды речевой деятельности: аудирование и чтение (осмысление услышанного или прочитанного); кон­струирование и переконструирование монологических высказываний (устные и письменные ответы по теме изучаемого материала, изложения, сочинения); уча­стие в диалоге (анализ, составление, разыгрывание в ролях, оценивание) — включаются в каждый урок. Систематическая целенаправленная работа над фор­мированием и совершенствованием навыков правиль­ного, сознательного, беглого и выразительного чтения должна осуществляется непосредственно на уроках литературного чтения.

Достаточно много изменений в содержании учеб­ного материала и в государственных требованиях к уровню общеобразовательной подготовки учащихся. Назовем наиболее существенные из них.

1. Во 2-м классе введено понятие и термин «орфограмма».

2. 2-й класс начинается разделом «Звуки. Буквы».

3. Во 2—4-х классах увеличено количество часов, отведенных для формирования грамматических и правописных умений и навыков. Обучение аудированию, говорению и чтению осуществляется в течение года.



  1. Что до роли и места творческих устных и письменных работ в системе речевого и личностно­го развития учащихся, в программе подчеркивается необходимость создания положительной мотивации выполнения подобных заданий.

  2. В содержании учебного материала для 3-го и 4-го классов изменено (в сторону увеличения) количество слов, которые должен содержать текст, используемый в качестве начального текста при проведении пись­менных изложений (для 3-го класса — 65—80 слов; для 4-го класса — 85—95 слов).

  3. Предполагается, что учащиеся будут писать не только близкие к тексту изложения, а также выбороч­ные и творческие.

  4. Для проверки качества сформированности ре­чевых умений в 3-м классе в конце учебного года проводится письменное изложение (объем текста для изложения — 65—80 слов), в 4 классе — в конце первого семестра письменное изложение (объем на­чального текста — 85—95 слов), в конце второго се­местра — письменное сочинение (объем высказывания, которое должны составить ученики, — не менее 6—8 предложений).

  5. Программой предусмотрено, что учащиеся долж­ны усвоить и самостоятельно применять в ходе письма правила правописания, определенные программой (алгоритм грамматических правил в 3—4-х классах может иметь до 4—5 шагов).

  6. В 4-м классе запланировано изучение тем: «Из­менение имен существительных по падежам (скло­нение)», «Три склонения имён существительных», «Падежные окончания имён существительных 1-го, 2-го, 3-го склонений», «Правописание безударных падежных окончаний имён существительных в един­ственном числе», «Склонение имён существительных во множественном числе».

  1. В 4-м классе предусмотрено изучение таких тем: «Изменение имен прилагательных по падежам в единственном и множественном числе; по родам — в единственном числе», «Родовые и падежные окончания имен прилагательных», «Произношение и написание падежных окончаний имен прилагательных».

  2. Программа 4-го класса содержит темы: «Из­менение глаголов по лицам и числам (спряжение)», «I и II спряжение глаголов», «Правописание безудар­ных личных окончаний глаголов в настоящем и буду­щем времени».

  3. Программой 4-го класса предусмотрено обу­чение учащихся выполнять грамматический разбор изученных частей речи.

В целом, повторим, учебное содержание разделов «Речевая содержательна линия» и «Языковая содер­жательная линия» программы 2011 года существенно отличается от программы 2006 года.

Таким образом, характерными особенностями учебной программы «Русский язык. 1—4 классы» для общеобразовательных учебных заведений с русским языком обучения является ее построение на основе компетентностного и личностно ориентированного подходов, усиление речевой и языковой содержатель­ных линий.




«Буквар. Українська мова для ЗНЗ

з навчанням українською мовою. 1 клас»

(авт. Вашуленко М.С., Вашуленко О.В.)


Микола ВАШУЛЕНКО, доктор педагогічних наук, професор, головний науковий співробітник лабораторії початкової освіти Інституту педагогіки НАГІН України;

Оксана ВАШУЛЕНКО, науковий співробітник лабораторії початкової освіти Інституту педагогіки НАПН України


У процесі модернізації загальної середньої освіти якість початкового навчання пов'язується з реалі­зацією компетентнісного підходу, який передбачає методологічну перебудову навчального процесу на принципах гуманізації й демократизації, спрямова­ний на особистісний розвиток школярів, формування в них ключових і предметних компетентностей.

З огляду на це перед школою постало завдання підвищити рівень якості загальної середньої освіти учнів, зокрема забезпечити ефективність засобів, спрямованих на засвоєння обов'язкових результатів навчання, формування вміння самостійно здобувати знання і творчо застосовувати їх для розв'язання практичних завдань.

Сучасні процеси реформування системи шкіль­ної освіти торкаються всіх її складових — змісту, методів, форм і засобів. З останньою тісно пов'язана проблема підручника для початкової школи, що здійснює перехід до систематичного навчання пер­шокласників із б-річного віку.

Підручник як носій змісту освіти і засіб навчання має репрезентувати знання і види діяльності з пев­ного предмета відповідно до Державного стандарту освіти та вимог навчальної програми з урахуванням особливостей цього предмета, типу школи, вікових особливостей учнів і будуватися на засадах доміну­ючої концепції навчання.

Особлива роль у розвитку і вихованні особистос­ті молодшого школяра належить навчальному пред­мету «Українська мова (мова і читання)», оскільки мова є не тільки окремим навчальним предметом, а й основним засобом опанування всіх інших шкіль­них дисциплін. Основна мета цього курсу полягає у формуванні передусім ключової комунікативної компетентності молодшого школяра, яка виявляєть­ся у здатності успішно користуватися мовою (всіма видами мовленнєвої діяльності) у процесі спілку­вання, пізнання навколишнього світу, розв'язання життєво важливих завдань, і соціокультурної компетентності, яка охоплює загальнокультурний розвиток учнів, адаптацію їх до життя в соціальному середовищі, громадянське, патріотичне, морально-етичне, естетичне виховання.

Формування комунікативної компетентності розпо­чинається з навчання грамоти. Навчання грамоти— складова освітньої галузі «Мови і літератури», що являє собою комплексний підготовчий розділ до вивчення української мови. Його мета — формувати й удосконалювати в учнів навички читання і письма; розвивати інтерес до читання і бажання читати; пропе­девтично ознайомлювати з мовними явищами в галузі фонетики, лексики, словотворення, морфології, синтак­сису і пунктуації; збагачувати словниковий запас дітей.

Здійснюється процес навчання грамоти за та­кими напрямами, що реалізуються на доступному для шестирічних дітей рівні:


  • вироблення в учнів мотивації до навчання української мови;

  • формування комунікативних умінь;

  • гармонійний розвиток усіх форм і видів мов­леннєвої діяльності;

  • соціокультурний розвиток особистості;

  • формування в дітей уміння вчитися.

Процес навчання грамоти забезпечує підручник «Буквар». Зміни, які відбулися в розвитку суспільства протягом XX століття загалом і в педагогічній науці та освітній практиці зокрема, істотно змінили думку про «Буквар» як першу навчальну книгу першо­класника. На відміну від тих часів, коли «Азбука», «Абетка», «Буквар» призначалися в основному для опанування учнями елементарного способу читання, у сучасній початковій школі це перший підручник з навчання рідної мови і мовлення, що відбувається у процесі роботи над усіма чотирма видами мовленнєвої діяльності: слуханням/розумін­ням (аудіювання), говорінням, читанням і письмом.

«Буквар» — це перша навчальна книга, за до­помогою якої дитина вчиться читати. Саме з уроків навчання грамоти розпочинається її шкільне життя, на них вона вчиться читати і писати, відкриває для себе шлях до освіти.

Тому однією з основних умов успішного на­вчання 6-річних учнів у цей період є:


  • зробити уроки навчання грамоти цікавими,

  • прищепити бажання вчитися, здобувати нові знання та вміння,

  • сприяти становленню пізнавального інтересу.

Навчання грамоти, за словами К.Ушинського, має забезпечувати самодіяльність дитини (сучасною мовою — пізнавальну активність і самостійність), систематично вправляти її пам'ять і мислення, збу­джувати інтерес до навчання. Настанова видатного педагога, як бачимо, залишається актуальною і для організації сучасного навчально-виховного про­цесу першокласників, хоча, безумовно, добираючи навчальні прийоми, ми не можемо не враховувати того, що сьогодні грамотою доводиться оволодівати не дев'яти-десятирічним дітям, а шести-семирічним.

Сучасний педагог має пам'ятати, що період на­вчання грамоти — один із найважливіших і найвід­повідальніших у житті дітей, у розвитку їхнього мис­лення і мовлення,у зростанні свідомості, формуванні особистості загалом. У цей час відбувається поступо­вий перехід від ігрової діяльності, яка залишається провідною в дошкільному віці, до початкових форм навчальної діяльності, пов'язаної не тільки із пси­хічним і розумовим, а й із фізичним навантаженням. Адже з перших кроків навчання дітей у школі вчитель має формувати в них правильне ставлення до на­вчання як до праці. Думку про те, що навчання — це праця школяра, праця важлива, суспільно значима, має усвідомити кожний учень. Не меншою мірою таку думку слід формувати і в батьків першокласників, які повинні поважати й цінувати шкільну працю своєї дитини, повсякчасно цікавитися нею.

З огляду на це у процесі підготовки рукопису підручника ми прагнули, щоб структура, зміст і методичний апарат книги:


  • реалізували нормативні вимоги Державного стандарту початкової загальної освіти, Базової на­вчальної програми, особистісно орієнтований підхід до навчання грамоти, провідні функції підручника (інформаційну, розвивальну, виховну, мотиваційну);

  • відповідали сучасній концепції розвивального навчання та інноваційним підходам у методиці на­вчання читати, запитам дітей цього віку (в пізнанні, спілкуванні, різноманітній продуктивній діяльності);

  • відображали прогресивні педагогічні ідеї, прин­ципи народності й цікавості.

Створюючи «Буквар» для шестирічних учнів, ми врахували вікові, фізіологічні та психологічні особливості дітей цього віку, рівень їхньої соціалі­зації, санітарно-гігієнічні вимоги до цього виду на­вчальної літератури для початкової школи та, крім вищеназваних принципів, дидактичні: принципи науковості, наочності, доступності й емоційності.

Таким чином, основними методологічними ідеями концепції підручника з навчання грамоти є: розвиток мовлення учнів, уміння користуватися мовою як засобом спілкування, пізнання, впливу на засадах особистісно орієнтованого та компетентнісного підходів.

На відміну від підручників з мови для 2—4-х кла­сів, «Буквар» має свою, притаманну лише йому структуру. Структура «Букваря» визначається пе­редусім основним методом, за яким здійснюється навчання грамоти. Методом, за яким сучасні шес­тирічні першокласники опановують грамоту, є зву­ковий аналітико-синтетичний. Провідний принцип цього методу можна сформулювати так: «Від звука до букви».

Реалізація цього принципу досягається двома шляхами:



  1. у підручнику наявний добукварний період, протягом якого учні на діапазоні всієї звукової системи мови опановують елементарний звуковий аналіз і звуковий синтез нескладних за будовою слів;

  2. на кожному уроці ознайомлення з новою літе­рою (букварний період) здійснюється попередня ак­туалізація навчальних аналітико-синтетичних дій зі звуком або звуками, що позначаються цією буквою.

Мета добукварного періоду — формування навичок слухання і говоріння, розвиток усного мовлення і фонематичного слуху дітей. У цей час активно збагачується словниковий запас учнів, вони ознайомлюються з поняттями «речення», «слово», «склад», «наголос», отримують загальне уявлення про наголошений і ненаголошений склади, звуки мовлення.

Зазначимо, що добукварна частина «Букваря», крім іншого, забезпечує реалізацію принципу на­ступності: допомагає першокласнику безболісно пе­рейти від дошкільного дитинства (ігрової діяльності) до діяльності нового виду і форми — навчальної. У добукварний період закладено основний принцип навчання грамоти на комунікативно-пізнавальній основі, який, на нашу думку, з одного боку, вводить дітей у світ спілкування, дає їм уявлення про мовлен­нєву ситуацію та значення слова в спілкуванні, а з іншого—ставить слово як основну одиницю мови в епіцентр розвитку мислення і мовлення дітей. Такий підхід сприяє глибшому засвоєнню дітьми основних складових усного мовлення, передусім звуків мов­лення і слова, готує до писемного мовлення, сприяє розвитку фонетичного слуху.

До компонентів структури текстової частини на­вчальної книги належать основний текст, додатковий та пояснювальний. Характерною ознакою підручника з навчання грамоти є наявність у ньому методичних орієнтирів щодо загального спрямування навчаль­ного тексту — підготовчого й основного. Специфіка «Букваря» полягає в тому, що окремі методичні орієнтири призначені для вчителя і подаються у від­повідному методичному посібнику, який входить до навчально-методичного комплекту з навчання грамоти.

Принцип народності реалізовано в національній спрямованості матеріалу, характері творів, мови, ілюстративного оформлення. Матеріал яскравий, емоційний, захопливий, який забезпечує не лише за­гальноосвітній, а й виховний, гуманізуючий вплив на дитину. Він дає можливість приділити належну увагу різноманітним видам читання на уроці: голосному і мовчазному (напівголосному), читанню «ланцюж­ком», інтонаційному, в особах тощо. Щоб виробити більшу самостійність і кращу техніку читання, треба протягом усього навчального року практикувати 7—10-хвилинне самостійне напівголосне читання букварних текстів, під час якого кожен учень вхо­дить в активний автономний процес, абстрагуючись при цьому від незначного, суто робочого, ділового шуму в класі, що не заважає йому працювати. Це, до речі, повинні розуміти і керівники школи, методисти, які відвідують уроки навчання грамоти.

У новому «Букварі» додатковий матеріал для опрацювання основного навчального тексту щодо кожної нової літери являє собою підготовчі аналітико-синтетичні суто звукові вправи й завдання та вправи і завдання, опосередковані буквами. Зазначимо, що ці додаткові підготовчі елементи, введені безпо­середньо до загальної структури «Букваря», не по­винні «затінювати» своїм обсягом основного тексту. Тому частина додаткових блоків, призначених для здійснення індивідуального підходу до навчання дітей грамоти, які в структурі підручника можуть призвести до перевантаження окремих сторінок і розворотів, подано в «Супутнику Букваря», зошитах для читання та письма, які входять до комплекту з навчання грамоти.

На сторінках «Букваря» пропонується достатня кількість матеріалу для вдосконалення техніки читання: читання складів, стовпчиків слів, речень, текстів. Прикладами вправ для підвищення техніки читання є такі: «прочитай склади»; «додай до скла­ду букву, щоб утворилося слово»; «утвори слова зі складів»; робота зі складовими таблицями та ін.

Вправи аналітико-синтетичного типу, запропо­новані у «Букварі», різноманітні: складання та читан­ня складів, перестановка і заміна букв, складання слів із букв і складів.

Характерною особливістю підручника є те, що постійно, цілеспрямовано проводиться робота над значенням слів, які потребують певного уточ­нення, над омонімами (коса — знаряддя праці й коса дівчини, лисички — тварини і лисички — гриби, котики верболозу і котики — тварини), омографами (замок—замок), спільнокореневими словами (ранок—ранкові — ранком), тематичними групами слів, фразеологізмами (водити за носа, не показувати носа, не задирати носа, ловити ґав, мати гостре око). Спостереження показують, що такі мовні явища цілком доступні розумінню б—7-річних дітей. А завдяки сприйняттю безпо­середнього прикладу принагідного вживання їх учителем вони самі починають використовувати їх у своєму мовленні.

Послідовність вивчення букв українського алфа­віту в «Букварі» вибудувано за принципом частот­ності вживання кожної букви у зіставленні з іншими в українському писемному мовленні, орієнтованому на б—7-річних дітей. Із цією метою було проаналізо­вано художні авторські тексти букварного типу і за середнім арифметичним показником визначено місце кожної букви у ланцюжку послідовності їх вивчення в «Букварі».

Звертаємо увагу вчителів на те, що в основу засвоєння способу першого прочитування слів

покладено такі одиниці читання:



  1. буква на позначення голосного звука, який являє собою окремий склад (а-кула, о-са, у-рок, і-рис, е-кран);

  2. сполучення двох букв на позначення при­голосного і голосного звуків (злиття приголосного з голосним), яке може становити склад (мо-ло-ко, ли-мо-ни) або бути частиною складу (рак, ліс, сон);

  3. буква на позначення приголосного звука, що стоїть за межами злиття у складі (лі-с, со-кі-л, к-ра-н, с-ло-н).

Зауважимо, що інтервали, які умовно допуска­ються під час такого першого прочитування слова, помітно скорочуються під час повторного читання того самого слова. Поступово учень переходить до читання складами і цілими словами. Учитель має знати, що навички читання й письма, особливо первинні, не можна успішно і швидко сформувати без належної кількості повторень одних і тих самих навчальних дій.

При цьому слід ураховувати, що одноманітність, повторення того самого без найменших варіацій у постановці завдань швидко викликають у першо­класників не тільки нудьгу, а й справжню пере­втому, ведуть до фізичного і психічного переванта­ження, знижують загальний інтерес до навчальної діяльності. Тому щоразу, спонукаючи учнів ще і ще раз прочитати ту саму колонку слів, той самий текст, скоромовку чи прислів'я, доцільно ставити перед ними нову мікромету: «виберіть і прочитайте тільки двоскладові (трискладові) слова»; «прочи­тайте вголос тільки слова з наголосом на першому (другому, третьому) складі»; «прочитайте тільки імена хлопчиків (дівчаток)»; «прочитайте тільки слова, у яких (певна буква) стоїть на початку слова (в середині, в кінці)»; «позмагайтеся один з одним у швидкому і чіткому читанні скоромовки»; «роз­поділіть ролі й прочитайте текст в особах» тощо.

У «Букварі» з метою застосування зазначеного алгоритму читання злиття приголосного з голосним у слові виділено легким підкресленням: лис, лампа, листок, смола, вистава. Щвинк Котик, ставили. За такого способу подачі слова для першого читання учень сприймає і відтворює його так: ли-с-то-к. Таке перше прочитування слова нагадує уповільнене його природне промовляння, воно істотно від­різняється від побуквеного читання (л-и-с-т-о-к), що нерідко ще спостерігається в окремих дітей на початку букварного періоду.

Ознайомлення з буквами я, ю, є, які можуть по­значати м'якість приголосного, позначеного попе­редньою буквою (зозуля), або два звуки — [йа], [йу], [йе], [йі] (Ялта, Юрко, читає), та букви на позначення специфічних в українській мові звуків (африкат) — [дз], [дз1, [дж] — віднесено до завершального етапу букварного періоду.

У поділі слів на склади в «Букварі» суворо до­тримано наукового принципу українського складо­поділу. В українській мові переважно діє принцип відкритого складу (во-ло-шка, ре-ди-ска, ли-сток). Закритий склад з'являється у словах із сонорним приголосним усередині (сон-цв, гар-буз, віль-ний, чай-ка)тав словах,у яких дзвінкий приголосний звук стоїть перед глухим (смуж-ка, беріз-ка, біг-ти). Щоб запобігти оглушенню дзвінкого приголосного перед глухим (його асиміляцій), в українській орфоепії скла­ди із дзвінким приголосним немовби відриваються від наступних глухих звуків і вимовляються підкрес­лено чітко. На цю орфоепічну рису української мови вчитель повинен звернути особливу увагу під час опрацювання звуків (відповідних букв) на уроках навчання грамоти. «Буквар» також орієнтує на це, наприклад: «Чітко вимовляй звук [ж] в словах: ноги— ніжки; смуги—смужки...» Це стосується букв, які по­значають дзвінкі приголосні звуки в словах, тверді та м'які: б, г, ґ, д, ж, з, буквосполучень дз, дж.

У словах, правильне наголошування яких може викликати в учнів (а в окремих випадках і в учителів) труднощі, проставлено наголоси.

Теоретична модель сучасного шкільного під­ручника передбачає наявність у ньому такого структурного елемента, як пояснювальний текст. До елементів пояснювального тексту «Букваря» відносимо: алфавіт, лінійки вже вивчених літер, подані в ігровій формі, схеми, зразки звукового і звуко-буквеного аналізу, складові таблиці різної форми, слова в колонках та в таблицях, символіч­ні позначення окремих навчальних дій, ребуси, словниково-логічні вправи тощо, призначення яких у загальній методичній системі «Букваря» є не тільки предметно-змістовим, а й методично-процесуальним.

Зауважимо, що навчальні таблиці в «Буква­рі»— це особливий логізований інструмент, тому їх дидактична конструкція органічно поєднує в собі засоби логічного і наочно-образного дитячого мис­лення шляхом застосування символічних малюнків, кольору, спеціальних виділень і позначок, подачі на кольорових плашках тощо. Зазначимо, що окремі з цих елементів логічно поєднані з основним текстом та ілюстративним матеріалом.

Важливим дидактичним компонентом «Букваря», як і інших підручників для молодших школярів, є зведений покажчик навчальних орієнтирів, яким об'єднує в єдиний список усі умовні позначення з розшифруванням усіх знаків-символів, що орієн­тують іще «неграмотних» першокласників у вико­нанні тих чи інших навчальних дій. Такий зведений покажчик подано на початку підручника окремою сторінкою. До неї час від часу вчитель за потреби відсилає учнів для усвідомлення ними навчальної дії на сторінці «Букваря», позначеної умовним значком.

Особливу дидактичну роль у підручнику виконує такий елемент апарату організації засвоєння знань і орієнтування, як технічні виділення. До основних засобів виділення в «Букварі» належать: шрифт (напів­жирний, курсив, рукописний), графічні засоби (підкрес­лення, наприклад, одиниці читання в слові), кольоровий друк (у такий спосіб виділяються скоромовки, загадки, прислів'я), а також комбінування всіх цих засобів. Бра­лося до уваги те, що виділення успішно виконують своє призначення лише за умови, що в їх формі й структурі є ключ до однозначного розуміння їхніх функцій у за­гальному методичному апараті підручника.

Багатоаспектною є проблема ілюстрування пер­шої навчальної книги. У доборі сюжетних ілюстрацій ми керувалися не лише конкретною методичною метою та загальною оцінкою їх предметного змісту й естетичних характеристик. Перед художником стави­лося завдання враховувати також просторову і компо­зиційну структуру зображень, оскільки вербальний аналіз цих художніх деталей повинен мати активний характер. Школяр, який уголос робить словесний опис ілюстрації в підручнику, водночас здійснює перцептивні та імажинативні дії, які органічно поєднуються з комунікативними. За дотримання такої умови ілюстрації підручника виступають ефективним засобом, відповідною дидактичною опорою для формування розумової й мовленнєвої діяльності першокласників. Вони розширюють кругозір учнів, формують естетичні почуття, вчать бачити прекрасне.

Кольорові предметні малюнки дають можливість навчати дітей аналізувати предмети за формою, розміром, кольором, добирати до них слова-ознаки, складати речення і коротенькі описи. За сюжетними малюнками учні складають окремі речення, які мож­на поєднувати у невеликі зв'язні розповіді. Великі можливості для розвитку в дітей зв'язного мовлен­ня створюють ілюстрації до казок та серії сюжетних малюнків.

На багатьох роз­воротах «Букваря» по­дається матеріал для словниково-логічних вправ. Так, у добукварній частині вчитель має змогу дати дітям уявлення про такі родові назви: іграш­ки, навчальне приладдя, шкільні меблі, овочі, фрук­ти, одяг, музичні інструменти, свійські тварини, мешканці лісу, види транспорту тощо. Перелічені родові назви дають учителеві можливість вийти за межі видових назв предметів, зображених на сторін­ках «Букваря», доповнити їх іншими предметними малюнками, тематичними таблицями, натуральними предметами.

Окремою і найголовнішою дидактичною під­системою програмового змісту «Букваря» є його тексти. Зауважимо, що чергування на сторінках підручника різних типів текстів (розповідь, опис і міркування), їх жанрових особливостей (оповідання, вірші, казки, зразки народної творчості), а також форм їх презентації (монологічна і діалогічна) част­ково виконують також функцію організації засво­єння. У побудові сторінок і тематичних розворотів підручника ми дотримувались принципів логіко-методичної, тематичної цілісності та виховної спрямованості навчального матеріалу. Навчання читання й письма відбувається в органічному взаємозв'язку з такими видами мовленнєвої діяльності, як бесіди, розповіді, спостереження за явищами живого мов­лення, робота над загадками, прислів'ями, розучу­вання віршів, скоромовок, потішок (у добукварний період зі слів учителя, а в букварний — у процесі самостійного читання), декламація самостійно про­читаних і вивчених віршів, слухання і відтворення звукозаписів, що забезпечує емоційно позитивний фон на уроці.

Тексти «Букваря», зокрема авторські, містять сполучення іменників із прикметниками, які ма­ють стати предметом уваги учнів на уроці з метою збагачення й увиразнення їхнього мовлення, на­приклад: казковий світ, зелені смерічки, барвиста веселка, дивнеє коромисло, гречаний лан, липовий гай, пекуче сонце, срібний іній, безкраї лани, широкий Дніпро, ярочки зелененькі, вишневі сади, вишеньки-черешеньки, червонії, спілі, материнська мова, ха­тина теплесенька, дитина малесенька, серпики зо­лоті, женчики молоді, водаджерельната ін. Так само потребують відповідної уваги окремі сполучення дієслів з іменниками, які та­кож доцільно активізувати у творчому мовленні дітей, наприклад: тане сніжок, оживає лужок, дощ поливає, липа цвіте, жито поспіває, спустіли поля, віхола гуляє

Молодші школярі, осо­бливо першокласники, вживають у своєму мов­ленні слова переважно в прямому значенні. Тому важливо принагідно звер­тати їхню увагу на слова в навчальних текстах, вжиті у переносному значенні, розкриваючи при цьому текстуальне, додаткове значення відповідного слова. Такі можливості «Буквар» надає на багатьох сторінках: тепло привітали маму (з любов'ю, щиро); діти кинулись до звірків (підбігли); весняна вода біжить, стрибає (швидко, стрімко тече з гір); барвисте коромисло (райдуга, веселка); хмара бризкає водою (іде дощ); Мороз посипає гілля срібним інеєм —дерева вкриваються інеєм; усе під снігом замре, заніміє (затихне, засне); прокинуться луки, ліси і поля (пробудяться, зазеленіють навесні) та ін.

Тексти «Букваря» і «Супутника Букваря» спо­нукають першокласників уживати у спілкуванні з рідними відповідні слова у формі звертання: мамо, матінко, матусю, тату, татку, дідусю, бабусенько, братику, сестричко. Характерні для української мови звертання у формі кличного відмінка є досить частотними в «Букварі»: сину, внучку, куме, друже, Ан­дрійку, Букварику, дятле, соловейку, пташко, бджілко та ін., вони спонукають і вчителя, і учнів активно використовувати їх у своєму мовленні й спілкуванні.

У відборі та створенні текстів для «Букваря» ми керувалися цілями навчання, виховання й розвитку учнів, а також враховували, що тексти підручника мають бути доступними, правдивими, пізнавальни­ми, задовольняти запити дітей. Текстовий матеріал «Букваря» визначається жанровим розмаїттям. У підручнику запропоновано твори, зміст яких спри­ятиме мовленнєвому, естетичному, патріотичному, моральному, загальнокультурному вихованню учнів; збагачуватиме знаннями про культуру рідного краю, його традиції та звичаї.

Тематика творів «Букваря» всебічно представляє навколишній світ дитини. Автори ведуть учня-читача від найближчого оточення — сім'ї, хати, городу,села, міста, лісу—до знарядь і продуктів праці, технічних засобів, знань про суспільство тощо.

У нашому «Букварі» враховано гендерний аспект: в ілюстративному матеріалі рівномірну увагу приді­лено зображенню хлопчиків і дівчаток, а текстовий налічує приблизно однакову кількість чоловічих і жіночих імен. Більшу частину дитячих імен подано у зменшувально-пестливій формі, властивій україн­ським дитячим іменам. Паралельно з дитячими імена­ми тексти містять дорослі—сучасні й давні: садівник Олена Данилівна, учителька Ганна Григорівна, космо­навти Юрій Гагарін і Леонід Каденюк, капітан теплохода Яків Петрович. В окремих текстах фігурують бабусі Ганна, Явдоха, Одарка та дідусі Кирило, Василь, Матвій. В авторських текстах подано імена і прізвища авторів: Павло Глазовий, Галина Демченко, Платон Воронько, Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Іван Франко, Тарас Шевченко, Василь Сухомлинський, Василь Симоненко, Ліна Костенко, Ганна Чубач та ін. Згадуються і видатні історичні діячі — Ярослав Мудрий, Богдан Хмельницький, Григорій Сковорода, Іван Мазепа.

Навчальний комплект з української мови для 1-го класу, до якого входять, крім «Букваря», «Супутник Букваря», зошит з читання, зошити з письма № 1 і № 2, «Післябуквар», містить достатній навчальний матеріал для забезпечення диференційованого навчання, ефективної організації навчальної діяль­ності учнів з різними здібностями і навчальними можливостями.

Методичні рекомендації для вчителя щодо особистісно орієнтованого використання цього матері­алу буде подано в посібнику для вчителя «Навчання грамоти в 1 класі».



1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка