Ояснювальна записка



Дата конвертації11.03.2016
Розмір333 Kb.
Шановні колеги!

Пропонуємо вам варіант ущільненого календарно-тематичного планування із всесвітньої історії (62 год., 2 год. на тиждень) та історії України (92 год., 3 год на тиждень) для 8 класу.

Д Е Т А Л Ь Н І Ш Е…

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Загальна характеристика предмета
Історія як навчальний предмет відіграє значну роль у розвитку особистості, розвиває учнівську допитливість та уяву, надихає ставити запитання та отримувати відповіді щодо минулого свого краю, своєї держави, Європи та світу в цілому. Історія допомагає школярам ідентифікувати себе як громадян України, усвідомлювати складність зв’язку сьогодення з минулим, сприймати культурне розмаїття суспільств, підготуватися до життя в складному сучасному світі.

Програма з історії поглибленого вивчення побудована на основі програми з історії для 5-9 класів для загальноосвітніх навчальних закладів 2012 р. і спрямована на реалізацію вимог освітньої галузі «Суспільствознавство» Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти, конкретизує зміст історичного компонента галузі та вимоги до загальноосвітньої підготовки учнів з історії. Вона виконуватиме дві функції: інформаційно-методичну – дає змогу всім учасникам навчально-виховного процесу й авторам відповідних підручників та інших навчально-методичних матеріалів дізнатися про мету, завдання та шляхи їх досягнення в межах навчального предмета «Історія» заради розвитку, навчання і виховання дитини; організаційно-методичну – передбачає розподіл навчального матеріалу на етапи (роки) вивчення, визначення кількісних та якісних характеристик процесу навчання для укладання поурочного планування та відповідної атестації учнів.



Метою навчання історії в школі є формування в учнів самоідентичності та почуття власної гідності на основі осмислення соціального і морального досвіду минулих поколінь, розуміння історії і культури України в контексті загального історичного процесу.

Завданнями шкільної історичної освіти є:



  • розвиток інтересу учнів до історії як сфери знань і навчального предмета, власних освітніх запитів і вміння їх задовольняти;

  • здобуття та засвоєння учнями системних знань про головні події, явища та тенденції в історії України та світу;

  • ознайомлення їх з духовними і культурними надбаннями та цінностями, історико-культурними традиціями українського народу і цивілізації в цілому;

  • формування в учнів умінь визначати, відбирати і використовувати у процесі пошуку інформацію про минуле, різні види історичних джерел, у тому числі текстові, візуальні та усні, артефакти, об’єкти навколишнього історичного середовища (музеї, архіви, пам’ятки культури та архітектури), інформаційно-комп’ютерні технології, а також умінь представляти обґрунтовані та структуровані знання, власне розуміння історії з використанням відповідного понятійного апарату та виважено розглядати контроверсійні, суперечливі теми.

У програмі представлено курси історії України і всесвітньої історії для 8-9 класів та охоплюють період Нової історії, які становлять хронологічно-послідовну, лінійну систему шкільної історичної освіти. Процеси, події, явища вітчизняної історії висвітлюються в контексті загальноєвропейської та світової історії. Передбачено синхроністичне вивчення та узгодження матеріалу курсів історії України і всесвітньої історії в кожному класі, виходячи із можливостей міжкурсових зв’язків та порівняльного узагальнення. Плануючи навчальний процес, педагог має визначити оптимальну для конкретної педагогічної ситуації послідовність вивчення окремих тем і сюжетів.

Людина розглядається у змісті програми як суб’єкт і творець історії. Методологія відбору змісту програмного матеріалу базується на системі наукових ідей і понять сучасної історичної науки, загальнолюдських цінностях українського суспільства, сучасних психолого-педагогічних вимогах до процесу навчання в основній школі. Засвоєння учнями навчального змісту, пропонованого даною програмою, забезпечує умови набуття ними ключових і галузевих компетентностей та предметної історичної компетентності.

Зміст курсів відповідно до змістових ліній Державного стандарту галузі передбачає багатоаспектність викладу – вивчення різних вимірів історії (соціального, економічного, політичного, культурного, ґендерного тощо) та багатоперспективність – вивчення історії з погляду різних суб’єктів історичного процесу. Особливу увагу приділено питанням історії ідей та духовних зрушень, соціального і повсякденного життя, взаємовідносинам, взаємовпливу та діалогу культур різних народів. Це дає змогу разом з формуванням конкретних знань і загальноісторичних уявлень учнів створювати умови для розвитку їх моральних та естетичних цінностей. Змістові лінії «людина – людина», «людина – суспільство», «людина – влада», «людина – світ уявлень та ідей», «людина – простір», «людина – природа», «людина – світ речей» ураховані як у складових змісту конкретних курсів, так і в державних вимогах до рівня загальноосвітньої підготовки учнів.

Беручи до уваги, що навчальний зміст усіх курсів програми для загальноосвітніх навчальних закладів значно розвантажено, програма для поглибленого вивчення також не передбачає збільшення деталізації змісту. Навчальний матеріал компонується за проблемно-тематичними блоками – однорідними за змістом групами фактів і понять, що характеризують у хронологічній послідовності окремі аспекти та тенденції суспільного життя. При цьому відібрано найхарактерніші, ключові події, явища, процеси відповідних історичних епох на прикладах окремих країн та регіонів. Поглиблене вивчення пропонується за рахунок збільшення годин на опанування проблемно-тематичних боків та збільшення уваги ключовим подіям та явищам європейської та національної історії. Це передбачає введення додаткових практичних занять, збільшення навчального часу на уроки вступу та узагальнення, урізноманітнення форм тематичного оцінювання, збільшення годин резерву. Пропонована програма на відміну від програми для загальноосвітніх навчальних закладів не передбачає оглядового вивчення певних тем . Збільшення навчального часу на вивчення курсів історії України та всесвітньої історії надає можливість для синхронного викладання двох взаємопов’язаних курсів та побудови ширшого історичного контексту для розуміння національної історії.. .

Пропоновані програми з історії забезпечують державний компонент історичної освіти, обов’язковий до виконання на території всієї країни. Необхідний регіональний та краєзнавчий компоненти реалізуються за рахунок уроків з історії рідного краю, варіативної частини навчального плану і навчально-методичних можливостей кожної школи.

Передбачено чіткі орієнтири для оцінювання результатів навчання учнів, що відкриває реальні можливості активізації пізнавальної діяльності школярів та усуває їх перевантаження. Зміст і обсяг навчального матеріалу курсів, що базується на новітніх досягненнях вітчизняної історичної науки відповідають віковим особливостям учнів та освітнім викликам сучасного суспільства.



Особливості організації навчання учнів історії за цією програмою

З психолого-дидактичного погляду програму побудовано на поєднанні особистісно орієнтованого, діяльнісного та компетентнісного підходів до навчання.

Реалізація цих підходів у практиці навчання в поєднанні з істотними змінами в структурі викладу матеріалу та розвантаженням окремих курсів потребує коригування в організації навчального процесу. У пропонованій програмі ці зміни відображено в таких структурних елементах, як вступні уроки, практичні заняття, уроки узагальнення та оглядові уроки.

Програма кожного з навчальних курсів історії України та всесвітньої історії у 8 – 9 класах розпочинається трьома вступними уроками. Перших два з цих уроків, зазначені у тексті програми як «Повторення», мають на меті відтворення у пам’яті учнів матеріалу попереднього навчального року (ідейно-культурна спадщина періоду, його основні етапи, головні події, що відбулися у житті суспільства до початку нового періоду, ключові історичні особи тощо). Така актуалізація знань і уявлень має полегшити засвоєння нового матеріалу і сприятиме розумінню учнями безперервності та цілісності історичного процесу. Наступний урок кожного курсу – «Вступ» – передбачає ознайомлення учнів із метою вивчення відповідного історичного періоду, його особливостями та історичними джерелами, які притаманні саме цьому періоду історії.

З метою набуття школярами історичної та інших компетентностей та відповідно до державних вимог із загальноосвітньої підготовки учнів окремою структурною складовою програми вперше стають спеціальні уроки – практичні заняття. Практичні заняття з історії відрізняються від практичних та лабораторних робіт з природничих предметів. Такі заняття в курсі історії мають подвійну мету: є способом вивчення нового матеріалу на основі опрацювання історичних джерел та важливим засобом формування предметних умінь і навичок учнів. Кожне із пропонованих практичних занять присвячується певній темі та передбачає переважно самостійну роботу учнів над окремими питаннями теми з використанням різноманітних джерел знань (підручники, де вміщено тематичні історичні джерела – як текстові, так і візуальні, довідкові матеріали, запитання і завдання, Інтернет-ресурси, фонди музеїв, місцеві історичні пам’ятки, оглянуті учнями.

Відповідно до вікових можливостей учнів та історичного контексту практичні заняття мають сприяти напрацюванню школярами навичок аналізу різних історичних джерел, розумінню ними важливості таких категорій, як час і простір, зміни та безперервність, причини і наслідки, значущість подій та процесів, культурна різноманітність, важливість доказів і можливість різних інтерпретацій. Саме практичні заняття та організація поглибленого вивчення матеріалу за проблемно-тематичним принципом має сприяти оволодіння учнями первинними навичками аналізу джерел, як от оцінка достовірності, первинності, вміння виділити ключову інформацію, використовувати дані історичних джерел для аргументованого пояснень минулого тощо.

Під час практичного заняття вчитель є консультантом у процесі самостійної роботи учнів, надаючи їм необхідну допомогу залежно від віку та пізнавальних можливостей. Матеріали до практичних занять і методичні рекомендації щодо організації пізнавальної діяльності учнів мають бути подані в підручниках. Порядок проведення практичних занять та оцінювання їх результатів залишається в компетенції вчителя.

Програмою передбачено також уроки узагальнення до окремих розділів та уроки узагальнення до окремих курсів. На цих уроках учні за допомогою вчителя мають можливість систематизувати вивчене, відрефлексувати процес навчання і повернутись до найскладніших моментів теми, курсу, піднести розуміння навчального матеріалу на новий рівень, використати міжкурсові та міжпредметні зв’язки. Деякі з уроків узагальнення вчитель може проводити як інтегровані, об’єднуючи історію України і всесвітню заради поглиблення розуміння учнями взаємозумовленості історичних процесів національної та європейської історії, проведення зіставлень і порівнянь.

Перевірка результатів навчання учнів історії передбачає оцінювання засвоєних ними знань і сформованих умінь та навичок. Оцінювання може відбуватися як письмова робота (за запитаннями, відкритими або тестовими завданнями) або як усна відповідь. Для перевірки таких елементів історичної компетентності учнів, як опрацювання (аналіз, застосування, оцінка) історичних джерел і документів, порівняння, зіставлення, обґрунтування власного ставлення учня, його позиції, оцінки щодо історичної події, явища, діяча, можна використовувати інші форми контролю – розгорнуті есе, твори, дослідження, портфоліо та проекти, семінарські заняття тощо. Проте за будь-якої форми вчитель має орієнтуватися на визначені програмою та стандартом державні вимоги до підготовки учнів і відповідно добирати завдання. Оцінки мають виставлятися учням згідно з Критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів з історії. Під час перевірки результатів навчання учнів 5–9 класів важливим є поєднання поточного і тематичного оцінювання їх досягнень з використанням різноманітних форм і прийомів оцінювання.

Поглиблене вивчення надає можливість повноцінного використання міжпредметних та міждисциплінарних зв’язків із курсами української і зарубіжної літератури, географії, мистецтва, правознавства тощо і створення цілісної картини історичного розвитку. Контроль знань та оцінювання навчальних досягнень учнів під час вивчення тем, що пропонуються для оглядового вивчення, не передбачається.

Наприкінці кожного курсу обов’язково передбачено години резервного часу, які вчитель використовуватиме на власний розсуд.
Структура програми
Основними компонентами змісту за цією програмою є:; зміст історичного навчального матеріалу, структурований за темами; перелік державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, складених відповідно до вимог стандарту, на які орієнтується вчитель.

До кожної теми подано перелік основних питань змісту, які обов’язково мають бути відображені в підручниках або посібниках, що і повідомляють учням зміст навчального історичного матеріалу. Вони засвоюються у вигляді знань історичних фактів і понять різного ступеня узагальненості та складності.

Зміст теми не розподілений за окремими уроками, тому автори підручників і вчителі, орієнтуючись на вимоги щодо підготовки учнів, мають можливість визначати назву теми, кількість, обсяг і перелік запитань кожного уроку залежно від особливостей учнів класу та індивідуального підходу педагога до викладання.

Пропоновані питання є мінімумом знань, які учні обов’язково повинні засвоїти на різних рівнях навчальних досягнень та індивідуального розвитку їх пізнавальних можливостей. Вони мають опанувати матеріал щодо зазначених у програмі історичних фактів, історичних діячів та пам’яток історії і культури.



Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів подано в програмі у вигляді переліку вмінь і навичок, що їх учні мають набути під час вивчення тієї чи іншої теми. Вони повністю відповідають вимогам, передбачених Державним стандартом базової та повної загальної середньої освіти, та є їх детальною конкретизацією, на що має орієнтуватись учитель, забезпечуючи виконання стандарту. Наведені в правій колонці програми вимоги є обов’язковими не лише для засвоєння, а й для оперування. Крім того, вони слугують методичним орієнтиром для авторів підручників та посібників.

Невід’ємною складовою навчальної програми з історії для поглибленого вивчення у 8–9 класах загальноосвітніх навчальних закладів є переліки:



  • загальноісторичних та конкретно-історичних понять, якими учні мають оперувати у різних навчальних ситуаціях;

  • дат і фактів, що їх повинні знати школярі, визначаючи причини, сутність та наслідки подій, явищ і процесів;

  • історичних діячів, діяльність яких учні мають уміти характеризувати та висловлювати щодо них власне ставлення;

  • культурних пам’яток, обов’язкових для розпізнавання школярами.

Послідовність вивчення курсів історії України і всесвітньої історії по класах з поглибленим вивчення подано в таблиці.




Клас

Навчальний курс

Кількість годин

8

Всесвітня історія

Історія України



70

104


9

Всесвітня історія

Історія України



70

104



Навчальна програма і календарно-тематичне планування для поглибленого вивчення

всесвітньої історії у 8 класі загальноосвітніх навчальних закладів

Всесвітня історія.

Новий час (кінець ХV – ХVІІІ ст.)

62 год.


Дата уроку

К-ть

годин

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів




2/2

ПОВТОРЕННЯ

Цивілізаційна спадщина Середньовіччя. Ключові поняття історії Середніх віків. Світ напередодні Нового часу.



ВСТУП

Хронологічні межі й періодизація. Поняття Нового часу. Політична карта Європи. Народонаселення. Історичні джерела з історії Нового часу



Учень/ Учениця:

згадує і пояснює основні поняття, пов’язані з періодом середньовіччя, характеризує цивілізаційну спадщину Середньовіччя;

згадує та визначає особливості світу напередодні Нового часу;

називає хронологічні межі та періодизацію Нового часу;

показує на карті європейські країни;

пояснює та застосовує поняття: «Новий час», «ранній Новий час»;

називає історичні джерела з історії Нового часу




Розділ 1. ВЕЛИКІ ГЕОГРАФІЧНІ ВІДКРИТТЯ: ЗУСТРІЧ ЦИВІЛІЗАЦІЙ





6/8 год.

Причини й передумови Великих географічних відкриттів XV–XVI ст. Подорожі та відкриття європейців.
Доколумбові цивілізації Америки. Розширення європейської цивілізації на Схід і Захід. Формування перших колоніальних імперій.

Практичне заняття: Зустріч цивілізацій. Практичне заняття: Соціально-культурні наслідки Великих географічних відкриттів для історії людства. Зміна поглядів на світ.





Учень/ Учениця:


називає час Великих географічних відкриттів, дату відкриття Америки X. Колумбом, імена видатних мандрівників, доколумбові цивілізації Америки;

встановлює хронологічну послiдовнiсть подій;

показує на карті напрямки подорожей європейців, нові торгівельні шляхи, основні географічні відкриття, використовує карту як джерело інформації для характеристики історичних подій та явищ;

описує подорожі європейців, доколумбові цивілізації Америки, життя і побут людини раннього Нового часу;

пояснює і застосовує поняття: «Великі географічні відкриття», «колонія», «колоніальна імперія»; «зустріч цивілізацій» «міграції»;
обґрунтовує зв’язок між причинами, сутністю та наслідками Великих географічних відкриттів;
оцінює суперечливе значення і наслідки Великих географічних відкриттів в історії людства




Розділ ІІ. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ТА СПОСІБ ЖИТТЯ ЄВРОПЕЙЦІВ У РАННЬОМОДЕРНУ ДОБУ




7/15 год.

Соціально-економічний вплив відкриття Нового Світу. «Революція цін».

Нові явища в суспільстві. Розвиток техніки і засобів комунікації. Початок процесів модернізації.

Початок кризи аграрно-ремісничої цивілізації в Західній та Центральній Європі.

Практичне заняття: Реміснича майстерня та мануфактура. Розвиток торгівлі. Біржа



Практичне заняття: Світ речей і спосіб життя людини ранньої нової доби.


Учень/ Учениця:


називає характерні риси матеріального світу людини раннього Нового часу;

пояснює та застосовує поняття «аграрно-реміснича цивілізація», «колонія», «мануфактура», «капіталізм», «буржуазія», «найманий робітник»; «революція цін», «обгородження»;

описує нові способи господарювання, життя людей, становище жінок і дітей у ранньомодерну добу;

характеризує початок кризи аграрно-ремісничої цивілізації в Західній та Центральній Європі;

порівнює життя людей, технічні прилади Середньовіччя та раннього Нового часу;
висловлює судження щодо характеру і значення змін у соціально-економічному житті людини раннього Нового часу




1 /16 год.

Узагальнення.







Розділ ІІІ. НОВІ ІДЕЇ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ЖИТТЯ ЄВРОПЕЙЦІВ





10/26


Поширення ідей гуманізму . Ренесанс зміна погляду на людину і світ. Пошук нових способів пізнання світу. Народження нової європейської науки.

Практичне заняття: Леонардо да Вінчі – титан епохи Відродження.
Практичне заняття. Втілення ідей гуманізму в мистецтві Відродження.
Криза релігійної свідомості . Реформація та їїхвплив на європейське суспільство..

Практичне заняття. Протестантизм та його різновиди:М. Лютер, Т. Мюнцер, Ж. Кальвін,

Контрреформація. І. Лойола.

Релігійні війни в Німеччині та Франції. Аугсбургський релігійний мир 1555 р. таНантський едикт.

Королівська Реформація в Англії

Практичне заняття: Світ очима католика, православного, протестанта. Нове у способі життя, ціннісних орієнтирах та нормах в епоху Відродження та Реформації та Контрреформації. Бароко.



Учень/ Учениця:


називає хронологічні межі епохи Високого Відродження, Бароко, Реформації, релігійних воєн у Франції, представників культури Ренесансу та Бароко та їхні твори;

показує на карті найвизначніші культурні центри Європи ранньомодерної доби, основні західноєвропейські держави, регіони поширення католицької й протестантських церков;

пояснює і застосовує поняття: «Ренесанс», «гуманізм», «Бароко», «Реформація», «Контрреформація», «протестантизм», «кальвінізм», «орден єзуїтів», «релігійні війни»;

описує найвизначніші пам’ятки культури, перебіг подій Реформації та релігійних воєн у Європі;

визначає характерні риси культури та мистецтва епохи Високого Відродження і Бароко, реформаційних учень, Контрреформації;

характеризує діяльність видатних діячів ХVІ–ХVІІ ст., причини та сутність Реформації, контрреформаційні заходи католицької церкви, вплив ідей гуманізму та становлення європейської науки, процесів Реформації та Контрреформації на політичний, соціальний та культурний розвиток європейських країн;

порівнює мистецтво Бароко, Високого Відродження та Середньовіччя, Італійське та Північне Відродження;
висловлює судження щодо гуманістичних цінностей Нового часу та їх впливу на подальший розвиток європейського суспільства.




2/28 год.

Узагальнення.








Розділ ІV. СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ЄВРОПЕЙСЬКИХ ДЕРЖАВ У ХVІ – ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХVІІІ ст.





14/42

год.

Розділ ІV. СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ЄВРОПЕЙСЬКИХ ДЕРЖАВ У ХVІ – ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХVІІІ ст.

Особливості абсолютизму в різних країнах Європи.

Особливості іспанського абсолютизму.

Національно-визвольна війна у Нідерландах. Народження республіки. В. Оранський.


Французький абсолютизм.

Протекціонізм і меркантилізм. Кардинал Рішельє.



Практичне заняття: «Величний вік» Людовіка XIV – зразок абсолютної монархії. Класицизм.

Англія: від абсолютної – до парламентської монархії. Єлизавета І. Англійська революція.


Практичне заняття: Становлення європейського парламентаризму. Білль про права.
Тридцятилітня війна та Вестфальський мир, їх вплив на Європу.

Своєрідність державного устрою і шляхетська демократія у Польщі. Утворення Речі Посполитої.


Московське царство. Іван IV Грозний.

«Смутні часи» в Росії. Початок правління династії Романових.



Практичне заняття. Петро І. Народження нової Росії. Ціна реформ.
Російська імперія після Петра І. в епоху «палацових переворотів»


Учень/ Учениця:


називає хронологічні межі Тридцятилітньої війни, Національно-визвольної війни в Нідерландах, Англійської революції XVII ст., риси абсолютизму в різних країнах Європи;

показує на карті перебіг національно-визвольної війни в Нідерландах, Тридцятилітньої війни;

пояснює і застосовує поняття: «абсолютизм», «протекціонізм»; «меркантилізм», «буржуазна революція», «національно-визвольна війна» , «Утрехтська унія», «Криваве законодавство», «протекторат», «шляхта», «фільварок», «опричнина», «церковний розкол», «самодержавство»;

описує двір «Короля-Сонця», життя різних верств населення у мирний і військовий час, зміни у повсякденному житті населення країн;

характеризує діяльність історичних діячів;

визначає та пояснює на прикладах характерні риси національно-визвольної війни у Нідерландах, Англійської революції, абсолютизму у Франції, результати реформ Петра І;

розкриває особливості внутрішньої й зовнішньої політики вказаних держав;

аналізує причини, характер та значення національно-визвольної війни у Нідерландах, Тридцятилітньої війни, Англійської революції XVII ст.;

порівнює монархію Франції, Англії та Іспанії та самодержавство в Росії;
висловлює судження щодо напрямів економічного, політичного та духовного розвитку вказаних країн у ХVІ–ХVІІ ст.

.





2/44 год.

Узагальнення.








Розділ V. МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ У ХVІІІ ст.





10/54

год.

Модернізаційні процеси в країнах Європи у 18 стол. та їх нерівномірність.

Початок промислового перевороту в Англії. Вплив промислового перевороту на життя різних верств населення.


Ідеї Просвітництва і європейське суспільство .

Практичне заняття: Погляди французьких просвітників на державу, суспільний устрій та церкву.
Ідеї освіченого абсолютизму в політиці європейських монархів Фрідріх ІІ. Марія -Терезія. Йосип ІІ. Катерина II.
Англійські колонії у Північній Америці. Основні події Війни за незалежність. Утворення США.
Практичне заняття: Декларація незалежності, Конституція США – втілення ідей Просвітництва


Учень/ Учениця:


називає хронологічні межі промислового перевороту, доби Просвітництва, дати утворення англійських колоній у Північній Америці, правління Фрідріха ІІ, Марії-Терезії, Йосифа ІІ, Катерини II, війни за незалежність, прийняття «Декларації незалежності»;

показує на карті основні промислові центри Англії, напрями зовнішньої політики Пруссії, Австрії, напрями зовнішньої політики та територіальні зміни Російської імперії у XVIII ст.;

пояснює і застосовує поняття: «промисловий переворот», «освічений абсолютизм», «Просвітництво», «енциклопедисти», «класицизм», «технічний прогрес», «метрополія», «конституція», «федерація»;

описує зміни у повсякденному житті протягом ХVІІІ ст.;

характеризує технічний прогрес, міграційні процеси, особливості демократичного устрою США, нові цінності у житті суспільства;

визначає характерні ознаки промислового перевороту, освіченого абсолютизму, Просвітництва, класицизму, політики Англії щодо колоній, «Декларації незалежності» та Конституції США;

характеризує діяльність видатних історичних діячів;

аналізує та порівнює погляди просвітників, розвиток європейських держав у XVІІІ ст.;
висловлює судження щодо значення доби Просвітництва, класицизму в історії людства, наслідків реформ, революції




2/56 год.

Узагальнення.







Розділ VІ. ТРАДИЦІЙНІ СУСПІЛЬСТВА СХОДУ




5/61

год.

Особливості економічного й політичного розвитку країн Сходу як традиційних суспільств.
Османська імперія. Персія

Індія


Китай та Японія

Практичне заняття: Релігійні та культурні цінності народів Сходу


Учень/ Учениця:


показує на карті території Османської імперії, Персії, Японії, Китаю, Індії;

визначає основні здобутки культури народів Сходу;

характеризує особливості економічного й політичного розвитку країн Сходу як традиційних суспільств;

висловлює судження щодо особливостей розвитку цивілізацій Сходу;

визначає і характеризує процеси переходу від традиційного (аграрного) до індустріального суспільства, основні цивілізаційні здобутки та суспільні виклики ранньомодерної доби;
висловлює судження щодо ролі і значення Нового часу в розвитку європейської цивілізації




1/62

Урок узагальнення до курсу Значення Нового часу та ранньомодерної доби для розвитку цивілізації





8 клас

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

(92 години)

Дата

уроку

К-ть годин

ЗМІСТ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

ДЕРЖАВНІ ВИМОГИ ДО РІВНЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ПІДГОТОВКИ УЧНІВ




3/3

ПОВТОРЕННЯ

Середньовічна спадщина України. Основні події і постаті


ВСТУП

Українські землі на початку раннього Нового часу: територія та населення.

Особливості Нового часу та ранньомодерної доби в історії України


Учень/ Учениця:

згадує і називає основні події та видатних діячів в історії України у IX–XVІ ст..;

показує на карті зміни територіально-політичного статусу українських земель у IX–XVІ ст..;

характеризує особливості розвитку України і світу напередодні Нового часу;

називає хронологічні межі та періодизацію історії України в ранній Новий час;

пояснює та застосовує поняття «ранній Новий час»;

характеризує історичні джерела з історії України раннього Нового часу





17/20

Розділ І. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ, КУЛЬТУРНЕ ТА ЦЕРКОВНЕ ЖИТТЯ В УКРАЇНІ в ХVІ – першій половині ХVІІ ст.
Етносоціальна структура українського суспільства. Люблінська унія 1569 р. Суспільно-політичні зміни. Василь-Костянтин Острозький.

Поширення фільваркового господарства.


Практичне заняття: Шляхта і селяни.

Практичне заняття: Міста і міщани.
Реформація та Контрреформація в Україні. Релігійне питання та його вплив на суспільне життя. Православні братства.

Шкільництво. Острозька академія, братські школи, єзуїтські колегії.

Рукописна книга та книговидання. Пересопницьке Євангеліє. Діяльність Івана Федорова у Львові та Острозі

Церковні собори в Бересті 1596 р. Утворення Греко-Католицької Церкви. Іпатій Потій. Боротьба навколо унії. Іов Борецький.


Практичне заняття). Полемічна література як відображення ідейної боротьбі в українському суспільстві наприкінці ХVІ у першій половині ХVІІ т..
Легалізація православної церкви. Митрополит Петро Могила, його реформи. Утворення Києво-Могилянської академії

Містобудування, архітектура та образотворче мистецтво




Учень/ Учениця:

називає дати Люблінської унії, утворення Греко-Католицької церкви, виходу друком перших книжок, заснування Києво-Могилянської академії, імена найвідоміших діячів культури та церкви;

показує на карті територіальні зміни, які відбулися на українських землях унаслідок Люблінської унії, польські воєводства на українських землях та їх центри;

пояснює і застосовує поняття: «фільварок», «церковні братства», «полемічна література», «Греко-Католицька церква», «слов’яно-греко-латинська школа», «колегія», «академія», «гравюра»;

розпізнає та описує пам’ятки архітектури й образотворчого мистецтва;

розповідає про перші друковані книжки, повсякденне життя української знаті, міщан і селян, навчання у братських школах;

наводить приклади поширення реформаційних і контрреформаційних ідей в українському суспільстві, впливу гуманізму та ролі історичних діячів доби в розбудові української культури, внеску навчальних закладів у розвиток освіти, діяльності православних братств;

характеризує особливості суспільно-політичного та економічного життя в українських землях, етно-соціальну структуру українського суспільства, особливості розвитку та досягнення культури;

визначає причини, сутність та наслідки Люблінської унії 1569 р., Берестейської церковної унії 1596 р.;

порівнює перебіг процесів Реформації і Контрреформації в європейських країнах та в українських землях;

висловлює судження щодо діяльності В.-К. Острозького, Герасима Смотрицького, Петра Могили, Іпатія Потія





1/23

Узагальнення




15/38

Розділ ІІ. УКРАЇНСЬКЕ КОЗАЦТВО в ХVІ – першій половині ХVІІ ст.
Виникнення та становлення козацтва. Перші Запорозькі Січі. Дмитро Вишневецький.

Практичне заняття: Життя та побут козаків.
Практичне заняття Військово-політична організація козацтва. та військове мистецтво українського козацтва.
Реєстрове козацтво. Козацтво в боротьбі за свої права. Повстання 1591-1596 рр.

Суходільні та морські походи козаків. Військо Запорозьке і Хотинська війна.


Практичне заняття: Петро Конашевич-Сагайдачний в оцінках сучасників та нащадків.
Загострення козацько-польського конфлікту. Козацькі повстання 1620-1630рр.


Учень/ Учениця:

називає дати першої згадки про козаків у писемних джерелах, утворення першої Запорозької Січі, козацьких повстань, Хотинської війни, а також імена найвідоміших керівників козацьких повстань 90-х т.. ХVІ т.. та другої чверті ХVІІ т..;

показує на карті територію запорозьких земель, перші Січі, напрямки походів козаків на володіння Османської імперії, перебіг подій козацьких повстань 90-х рр.. ХVІ ст. – першої половини ХVІІ ст..;

пояснює і застосовує поняття: «козак», «Запорозька Січ», «кіш», «козацька старшина», «кошовий отаман», «козацька рада», «козацькі клейноди», «реєстрове козацтво», «низове козацтво», «курінь», «покозачення»;

описує побут, військове мистецтво, традиції та звичаї козаків, морські походи на турецькі володіння;

наводить приклади боротьби козацтва за свої права, військового мистецтва козаків;

характеризує військово-політичну організацію козацтва, участь у Хотинській війні, загострення козацько-польського конфлікту;

визначає причини, сутність та наслідки виникнення українського козацтва, «доби героїчних походів», козацьких повстань другої чверті ХVІІ ст..;

висловлює судження щодо діяльності Дмитра Вишневецького, Петра Конашевича-Сагайдачного, Криштофора Косинського, Северина Наливайка





1/39

Узагальнення




14/53

Розділ ІІІ. НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ середини XVII т..
Причини та передумови національно-визвольної війни. Початок Національно-визвольної війни

Богдан  Хмельницький. Розгортання Національно-визвольної війни у 1648 -1649рр. Зборівська угода.

Утворення козацької держави – Війська Запорозького.
Практичне заняття: Устрій козацької держави Богдана Хмельницького – Війська Запорозького

.

Фінансова система та судочинство. Українська армія. Зовнішня політика. Соціально-економічне життя



Військові події після Зборівської угоди. Берестецька битва. Білоцерківська угода. Молдавські походи.

Практичне заняття:Богдан Хмельницький та його соратники.
Військо Запорозьке і Московське царство. Переяславська рада. Українсько-російський договір 1654 р. Воєнно-політичні події 1654–1657 рр.

Практичне заняття. Історичні джерела про Військо Запорозьке в системі міжнародних відносин

Практичне заняття. Національно-визвольна війна та українське суспільство.


Учень/ Учениця:

називає дати основних битв Національно-визвольної війни, укладення українсько-російського договору 1654 р.;

показує на карті напрямки походів українського війська у 1648–1657 рр., місця основних битв, територію козацької держави – Війська Запорозького та її сусідів;

пояснює і застосовує поняття: «генеральна військова та старшинська ради», «Гетьманщина», «гетьман», «генеральна старшина», «універсал», «полк», «сотня», «протекторат»;

описує перебіг подій в Переяславі 1654 р., роль Богдана Хмельницького в розбудові Гетьманщини;

наводить приклади змін в адміністративно-територіальному устрої та соціально-економічному становищі українських земель після утворення козацької держави; взаємовідносин Війська Запорізького з державами-сусідами;

характеризує роль найбільших битв війни в розгортанні національно-визвольної боротьби, умови Зборівського та Білоцерківського договорів, роль гетьмана й особливості здійснення влади в козацькій державі; вплив Національно-визвольної війни на українське суспільство;

визначає причини, сутність та наслідки Національно-визвольної війни українського народу, українсько-російського договору 1654 р.;

порівнює причини, перебіг та наслідки Національно-визвольної війни українського народу з європейськими революціями у Нідерландах та Англії наприкінці XVI – у XVII ст..;

висловлює судження щодо діяльності Б.  Хмельницького та його соратників;







1/54

Узагальнення




14/68

Розділ ІV. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НАПРИКІНЦІ 50-х т.. ХVІІ – на початку ХVІІІ т..
Боротьба за владу після смерті Б.Хмельницького. Іван Виговський. Гадяцька угода. Переяславський договір 1659 р. Чуднівська кампанія 1660 р. та укладення Слободищенської угоди. Андрусівська угода

Правобережна Гетьманщина.  Петро Дорошенко. Турецький протекторат. Чигиринські походи. Бахчисарайський мир.

Лівобережна Гетьманщина: політика гетьманів. Іван Самойлович.

Козацькі полки Слобожанщини. Запорозька Січ. Іван Сірко.



Практичне заняття: Між конфліктом та спробами єдності: українське суспільство другої половини ХVІІст..
Внутрішня та зовнішня політика Івана Мазепи.

Україна в подіях Північної війни. Полтавська битва. Гетьманщина після Полтавської битви.


Практичне заняття: Пилип Орлик та «Пакти і конституції Війська Запорозького»
Практичне заняття Українські історичні пісні, думи та козацькі літописи ХVІІ–ХVІІІ ст.. як історичні джерела.

Практичне заняття: Українське бароко: архітектура та образотворче мистецтво. Розвиток освіти


Учень/ Учениця:

називає дати укладення гетьманськими урядами угод з Польщею і Московією, міждержавних угод, що стосувалися українських земель; роки правління гетьманів Лівобережної та Правобережної Гетьманщини; діячів культури, причини заселення Слобідської України;

показує на карті території, підвладні гетьманам Лівобережної та Правобережної України; території, що перебували під контролем Росії, Османської імперії, Речі Посполитої; напрямки найважливіших воєнних походів, центри полків Лівобережної Гетьманщини і Слобідської України;

пояснює і застосовує поняття: «Руїна», «Лівобережна Гетьманщина», «Слобожанщина», «Чортомлицька Січ»; «козацьке бароко», «козацькі літописи», «Малоросія»;

розпізнає та описує пам’ятки архітектури й образотворчого мистецтва;

наводить приклади заходів гетьманів, спрямованих на захист державних прав Гетьманщини та розбудови української культури;

характеризує особливості внутрішньої і зовнішньої політики гетьманів Лівобережної та Правобережної Гетьманщини, зміст політичних угод щодо українських земель, основні положення Конституції Пилипа Орлика; адміністративно-політичний устрій Слобідської України та Лівобережної Гетьманщини; роль Запорозької Січі в історії України другої половини ХVІІ ст.., особливості розвитку та досягнення культури;

визначає причини, сутність та наслідки підписання Гадяцького і Андрусівського договорів, «Вічного миру», Бахчисарайського миру, українсько-шведського договору;

висловлює судження щодо діяльності Івана Виговського, Юрія Хмельницького, Івана Брюховецького, Петра Дорошенка, Івана Самойловича, Івана Сірка, Івана Мазепи, Пилипа Орлика





1/69

Узагальнення




14/83

РОЗДІЛ V. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ В 20–90 рр. ХVІІІ ст.

Останні гетьмани: Данило Апостол, Кирило Розумовський.

Остаточна ліквідація гетьманства та решток автономного устрою Гетьманщини. Скасування козацького устрою на Слобожанщині

Нова (Підпільненська) Січ. Остаточна ліквідація Січі. Петро Калнишевський.


Практичне заняття: Російсько-турецькі війни кінця XVIII століття та їх вплив на Україну. Ліквідація Кримського ханства
Правобережна Україна та західноукраїнські землі. Поділи Речі Посполитої
Практичне заняття: Гайдамаки в історичних джерелах та літературних творах: героїзація руху в народній свідомості.
Полікультурний характер українського суспільства. Соціальна структура українського суспільства Гетьманщини та Речі Посполитої.
Практичне заняття: Освіта в Речі Посполитій та Російській імперії.

Г. Сковорода. Архітектура та образотворче мистецтво. Музика. Взаємовпливи європейської, української та російської культур.



Учень/ Учениця:

називає дати остаточної ліквідації гетьманства і Запорозької Січі, поділів Речі Посполитої, закріпачення селян Лівобережної та Слобідської України; останніх гетьманів і роки їх правління, ватажків гайдамацького й опришківського рухів, діячів культури та церкви;

показує на карті територіальні зміни, що відбулися внаслідок поділів Польщі, ліквідації козацького адміністративно-територіального устрою в Лівобережній Україні, Слобожанщині, на території Вольностей Війська Запорозького;

пояснює і застосовує поняття: «гайдамаки», «опришки», «паланки», «Коліївщина», «Малоросійська колегія»;

описує адміністративно-територіальний устрій запорозьких земель та їхнє господарське освоєння;

розпізнає та описує пам’ятки архітектури й образотворчого мистецтва;

наводить приклади заходів козацької старшини Гетьманщини, спрямованих на відновлення державництва України, розвитку освіти та науки;

характеризує соціально-політичне й економічне становище українських територій, внесок Києво-Могилянської академії в освіту та науку; зміни соціального стану основних верств населення;

визначає причини, сутність та наслідки остаточної ліквідації царським урядом гетьманського уряду та Запорозької Січі, розгортання гайдамацького руху на Правобережжі;

висловлює судження щодо діяльності Павла Полуботка, Данила Апостола, Кирила Розумовського, Петра Калнишевського, Григорія Сковороди, Стефана Яворського, Феофана Прокоповича







1/84

Узагальнення




2/86

Узагальнення до курсу: «Україна у ХVІ–ХVІІІ ст.. Здобутки та втрати козацької доби»

Учень/ Учениця:

називає хронологічні межі та періодизацію раннього Нового часу;

◌ дає характеристику історичних діячів, які були причетні до значущих подій, явищ і процесів в історії України XVІ–XVIII ст..;

порівнює їх з основними процесами та тенденціями розвитку європейських країн;



характеризує особливість козацької доби та оцінює роль козацтва в історії України




6/92

Резерв




База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка