Падіюн” Збірник навчальних програм Закарпатського обласного палацу дитячої та юнацької творчості,,падіюн” Ужгород 2014



Сторінка3/8
Дата конвертації21.02.2016
Розмір1.57 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

ЛІТЕРАТУРА

1.Бернстайн Л. Музика-для всіх. — М., „Радянський композитор”, 1978 р.

2.Газарян С. У світі музичних інструментів. - М.: Просвіта, 1989 р.

3.Збірник програм для гуртків художньо естетичного напрямку, упор.Красномовець Л. В. Григорчук Т.

4.Історія світової музичної культури, Годзик С.Ю., Рівне,1995 р.

5.Професійна музична культура Закарпаття, збірка статей. — Ужгород, 2010 р.

6.Позашкільна освіта в Україні: Навч. посіб./ За ред. О.В. Биховської.- К.: ІВЦ АЛКОН, 2006 р.

ПРОГРАМА АНСАМБЛЮ НАРОДНИХ ІНСТРУМЕНТІВ

( Автор: Короленко В. В.)



ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Виховання у дітей патріотизму, поваги до народних традицій, звичаїв та обрядів, духовних цінностей українського народу є одними із головних завдань, які стоять перед закладами позашкільної освіти. Ефективним засобом, що має на меті втілити їх у життя, є робота ансамблів народної музики, оскільки саме традиційне виконавство допомагає глибше пізнати особливості внутрішнього світу народу, його психологію, секрети народної творчості.

Робота ансамблю має багато граней. Це, насамперед, вивчення й збереження традицій народно – інструментального виконавства, народно – пісенної творчості, знайомство дітей з основами теорії та історії музики. Різножанровість музичного мистецтва збагачує дітей, розвиває їхню самодіяльну творчість і фантазію.

Мета програми – формування компетентностей особистості засобами ансамблю народних інструментів.

Основні завдання полягають у формуванні таких компетентностей:



  1. Пізнавальної, що забезпечує ознайомлення з основними поняттями музичної грамоти та знанням народної музики; народної та академічної манери виконання.

  2. Практичної, що сприяє оволодінню навичками гри на народних інструментах; виконанню кращих зразків народної творчості нашого народу; участь у фестивально-концертній діяльності.

  3. Творчої, що забезпечує формування творчих здібностей, музичного слуху та мислення, формування почуття ритму, розвиток виконавської майстерності.

  4. Соціальної, що сприяє вихованню дбайливого та шанобливого ставлення до народних традицій, сценічної культури, національної свідомості; формування естетичного смаку.

Навчальна програма передбачає 6 років навчання:

2 роки – початковий рівень – 144 год. на рік, 4 год. на тиждень;

4 роки основний рівень – 216 год. на рік, 6 год. на тиждень.

Ансамбль може складатись з однієї або декількох груп залежно від запланованого репертуару. Вік вихованців — від 5 до 21 років. Заняття проводяться на початковому рівні 2 рази на тиждень по 2 години. На основному рівні – 2 рази на тиждень по 3 години. Передбачається можливість індивідуальних занять із солістами. Час, відведений для роботи із солістами, керівник може використати для додаткових занять із новоприбулими учасниками.

Дитячий ансамбль народних інструментів вивчає і пропагує кращі зразки народної творчості, виконуючи їх у народному стилі, а також адаптованими керівником під виконавські можливості учнів.

До ансамблю приймають дітей, які виявляють бажання до занять на музичному інструменті та мають необхідний мінімальний рівень музичних здібностей. Під час прийому дітей проводиться анкетування (виявлення мотивів вибору та характеру зацікавленості до занять у колективі), музичне тестування (визначення музичного слуху, музичної пам’яті, почуття ритму), рухове тестування (координація рухів), фізичне тестування (відповідність анатомо-фізіологічних показників до занять на певному інструменті). Діти, які мають попередню музичну підготовку, приймаються після проведення анкетування, виконавського (визначення рівня попередньої підготовки) та музичного (визначення рівня музичних здібностей) тестування.

Принцип організації навчання – індивідуальні заняття з учнями та формування різних групових форм народного музикування із залученням усіх категорій, відповідно до віку та рівня підготовки.

Керівник повинен звернути особливу увагу на характерні особливості народної музики різних регіонів. Невловимі мелодичні нюанси, які майже неможливо передати за допомогою нотного запису, найвідчутніші у „живому” виконанні. Тому стильові особливості народної імпровізації кожного регіону діти по можливості повинні переймати від керівника або з фонозапису місцевого виконавця. Діалектний говір, використаний у фольклорних програмах, надасть їм особливої неповторності.

Передбачено навчити дітей поєднанню гри на інструменті та співу з рухом, зберігаючи при цьому якість і силу звучання. У дітей необхідно формувати розуміння і чуття музики, що допоможе їм працювати самостійно, без керівника.

У роботі з дитячим ансамблем народних інструментів керівнику необхідно реалізувати основні дидактичні принципи індивідуального підходу до дітей, активізації їxнього сприйняття, образного мислення, творчої ініціативи, комплексного і послідовного освоєння музичного матеріалу.

Репертуар колективу добирається відповідно до кожної з вікових категорій, творчої працездатності та виконавських здібностей учасників. Наприклад, мелодії з танцювальними рухами або театральними діями повинні бути простими у виконанні, оскільки увага дітей зайнята, окрім виконання музики, танцями або іграми. Складається репертуар, насамперед, із тих мелодій та пісень, які побутують у місцевості з урахуванням етнічних особливостей регіону. Оскільки на початковому етапі навчання учні засвоюють музичний матеріал на слух, до репертуару краще добирати прості для виконання народні пісні. Проспівавши пісню, дітям простіше потім відтворити її на інструменті. Взагалі гра на слух є основою народного музикування, тому, навчаючи основ музичної грамоти, умінню читати ноти з аркуша, учням необхідно пояснювати різницю між фольклорною музикою та обробками або авторськими творами, що порушують особливості народного виконавства. Обираючи твір, педагог має визначити його зміст, жанр, стиль, структуру, форму, емоційну завантаженість, силу психологічного впливу на учасників, особливості драматургічного розвитку, можливість художнього виконання, довготу звучання та виконавські труднощі.

У побуті народна музика завжди супроводжує якесь дійство (танці, ігри, співи і т.п.), тому поряд із сольним виконанням, необхідно вивчати компануючи функції музичних інструментів.

Специфічність колективу полягає у тому, що майстерність виконавців вишліфовується протягом досить тривалого часу і самостійний виступ дитячого народно-інструментального колективу без участі в ньому викладачів – це явище унікальне,тому керівник сам бере участь в музикуванні, або залучає знавців, залишаючи при цьому ведучі функції в ансамблі за вихованцями.

Серед усіх колективів художньої самодіяльності робота передбачає також особливу різноманітність засобів, форм і методів. Проводити заняття керівник може у будь-якій формі: урок-гра, урок-казка, урок-пошук, урок-спів, урок-бесіда, лекція-концерт. Важливе значення для ансамблю має експедиційно-пошукова робота.

Учасники середньої та старшої вікових категорій повинні систематично брати участь у концертах молодшої, що є необхідною умовою їхнього творчого зростання та морального стимулу.

Після кожного виступу у концертній програмі або в іншому масовому заході необхідно провести його спільне обговорення педагогами й вихованцями. Така форма роботи є застереженням від повторення помилок учасниками виступу. Участь у масових заходах (різдвяна програма, свято Миколая, свято Матері, вечорниці, ігрові дитячі програми тощо) є підсумком діяльності ансамблю за певний період навчання.

У програмі передбачено індивідуальну роботу з вихованцями згідно Положення про порядок організації індивідуальної та групової роботи в позашкільних навчальних закладах, яке затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 11. 08. 2004, № 651.

Тематика та кількість годин є орієнтовними, вони не обмежують ініціативи керівника колективу. Він може змінити послідовність роботи над темами та доповнити її новими з урахуванням етнічних особливостей певного регіону України та інших чинників.

Початковий рівень, перший, другий рік навчання

НАВЧАЛЬНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№ п/п



Розділ, тема



Кількість годин




теоретичних


практичних

усього




1.

Вступне заняття

2

__

2




2.

Музична грамота

__

30

30




3.

Робота з

інструментом



__

60

60




4.

Дитячий фольклор

8

20

28




5.

Сценічна поведінка

__

10

10




6.

Масова робота

__

12

12




7.

Підсумкове заняття

2

__

2




Разом:

12

132

144

144


ЗMICT ПРОГРАМИ

1. Вступне заняття (2 год.)

Ознайомлення з планом роботи ансамблю народних інструментів.

Правила поведінки в колективі. Інструктаж по техніці безпеки життєдіяльності. Організаційні питання. Мета і завдання роботи ансамблю.

2. Музична грамота (30 год.)

Музичний звук. Ноти. Октави.

Написання нот. Тривалість нот і пауз.

Музичні ключі. Музичний розмір. Поняття такту та ритму.

Тон, півтон. Знаки альтерації.

Мажор та мінор.

Практична робота: вправи на розвиток чуття ритму та мелодико-гармонічного слуху (повторення ритмічних малюнків, вгадування напрямку руху мелодії, визначення мажору мінору); написання нот, пауз, ключів; вправи на розвиток музичної пам'яті (повторення почутого мотиву та мелодії, вивчення мелодій напам'ять); спів мажорних та мінорних тетрахордів.

3.Робота з інструментом (60 год.)

Ознайомлення з історією та будовою музичних інструментів.

Класифікація інструментів.

Правильна постава, дихання, звуковидобування, звуковедення.

Практична робота: фізичні вправи для підготовки до гри на інструменті: для розвитку м'язів та рухливості рук, вправи на різні типи виконавського дихання; вправи на формування правильної постави в положенні сидячи та стоячи; вправи на оволодіння основними прийомами звукоутворення, звуковидобування; вивчення основної аплікатури, штрихів деташе та легато (два-чотири звуки); вивчення нескладних народних мелодій та ансамблеве їх виконання (з педагогом).

4.Дитячий фольклор (28 год.)

Пісні, ігри, забави, скоромовки, лічилки, примовки, загадки тощо.

Практична робота: вправи-ігри на розвиток уваги, ініціативи, самостійності учасників колективу; вивчення з дітьми простих народних пісень із невеликим співочим діапазоном, які зустрічаються в дитячих іграх („А! Котика нема”, „Цін, цін, цінторія”, „Сидить медвідь на колоді”, „Мишка” тощо), колискові, обрядові (колядки, щедрівки).

5.Сценічна поведінка (10 год.)

Культура поведінки під час репетицій та концертів. Уміння поєднувати гру на інструменті з рухом на сцені, зберігаючи темпоритм твору та якість звучання. Зміст рухів та жестів.

Практична робота: вправи на розвиток правильної постави (тренування м'язів,які утримують хребет, і м'язів черевного преса); опанування легких рухів і поєднання їх із характером твору.

6.Масова робота (12 год.)

Практична робота: дитячі ранки, родинні свята, пізнавально-ігрові програми, музичні конкурси; екскурсії для ознайомлення з природою, історією та культурою краю; відвідування краєзнавчих, природничих, історичних музеїв; зустрічі з народними виконавцями; участь в організації й проведенні народних гулянь, свят, обрядів.



7.Підсумкове заняття (2 год.)

Концерт для батьків.

Відзначення кращих вихованців.

Основний рівень, перший – четвертий роки навчання

НАВЧАЛЬНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН


№ п/п


Розділ, тема


Кількість годин


усього

теоретичних

практичних

1.

Вступне заняття

3

3

__

2.

Теорія та історія музики

30

15

15

3.

Гра на музичному інструменті

90

9

81

4.

Ансамблева гра

45

__

45

5.

Концертно-фестивальні виступи

21

__

21

6.

Пізнавально-виховні заходи, експедиційна діяльність

24

6

18

7.

Підсумкове заняття

3

3

__

Разом:

216

36

180



3MICT ПРОГРАМИ

  1. Вступне заняття (3 год.)

Ознайомлення з планом роботи колективу. Організаційні питання. Правила поведінки в колективі. Інструктаж по техніці безпеки життєдіяльності.

2.Теорія та історія музики (30 год.)

Вивчення всіх октав і написання нот. Тривалості звуків і пауз (шістнадцяті, тридцять другі), особливі види ритмічного поділу тривалостей. Простий і складний музичний розмір, перемінний розмір. Синкопа. Будова мажорної та мінорної гами. Види мінору й мажору. Головні ступені ладу (Т, S, D). Музичні інтервали (до октави). Поняття акорду, тризвук, секстакорд, квартсекстакорд, септакорд, домінантсептакорд. Мелізми. Модуляція.

Поняття транспозиції. Ознайомлення з історією розвитку ансамблів народної музики. Особливості народних ансамблів різних регіонів України. Групи ансамблю троїстих музик: духова, струнна, ударна (шумова). Ознайомлення з народними мелодіями та піснями різних регіонів України та різних країн через прослуховування і перегляд аудіо - та відеозаписів. Фольклор та обробки народної музики. Композитори.

Практична робота: вправи на розвиток мелодико-гармонічного слуху (визначення на слух стійких і нестійких звуків, інтервалів, акордів, видів мінору та мажору); вправи на розвиток музичної пам'яті (вивчення вправ напам'ять, музичні диктанти); прослуховування, аналіз і розшифровка фонозаписів автентичного фольклору та обробок народних мелодій; прослуховування творів видатних композиторів.



3. Гра на музичному інструменті (90 год.)

Правила користування музичними інструментами.

Практична робота: вправи на оволодіння основними прийомами звукоутворення, звуковидобування; вивчення штрихів деташе, легато, нон легато, стаккато, портаменто, маркато; читання нот з аркуша; „підбір” та транспонування мелодій „на слух”; вивчення мелодій на різні види техніки та народної мелізматики; вивчення ансамблевих партій.


  1. Ансамблева гра (45 год.)

Ознайомлення вихованців із грою на різних народних музичних
інструментах. Вибір основного складу традиційних інструментів. Підбір сценічно рухливих учасників із акторськими задатками.

Практична робота: групові та зведені репетиції учасників ансамблю; робота над досягненням якісного ансамблевого звучання, динамічно рухливого виконання, чистотою строю.



  1. Концертно-фестивальні виступи (21 год.)

Практична робота: проведення концертів; участь у фестивалях; уроки-свята, уроки-звіти для родин вихованців, уроки-конкурси, уроки-вікторини.

  1. Пізнавально-виховні заходи, експедиційна діяльність (24 год.)

Бесіди на музичні, історичні, етнографічні та інші теми, які розширюють загальний світогляд вихованців. Розповідь про фольклорно-етнографічні особливості Закарпаття. Правила і методи запису фольклорних творів.

Практична робота: зустрічі зі співаками, музикантами, народними умільцями; екскурсії, походи, уроки-подорожі, краєзнавчо-пошукові експедиції; запис пісенно-музичних матеріалів з використанням магнітофона та відеокамери; складання паспорту фольклорного твору (повна адреса місця запису, точна дата, відомості про особу, якою зроблено запис).



7.Підсумкове заняття (3 год.)

Звітний концерт колективу.



ПРОГНОЗОВАНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

Вихованці мають знати:

  • елементарні поняття з музичної грамоти;

  • будову музичних інструментів;

  • способи звуковидобування на народних музичних інструментів;

  • основні поняття з теорії музики;

  • особливості музичної культури українців;

  • історію розвитку ансамблів народної музики;

  • фольклорні особливості свого регіону;

  • різницю між академічним і народним виконанням;

  • творчість видатних композиторів.


Вихованці мають вміти:

  • володіти прийомами гри на інструменті в обсязі програми;

  • володіти елементами сценічного руху під час виконання творів;

  • виконувати твори, вивчені протягом року;

  • володіти виконавськими навичками;

  • виконувати твори з рухами;

  • знати твори з репертуару колективу;

  • складати паспорт фольклорного твору.


Вихованці мають набути досвід:

  • записувати пісенно-музичні й оповідальні фольклорні матеріали;

  • виконувати народні мелодії та пісні в народній манері.

Орієнтовний перелік обладнання ансамблю народних інструментів

Обладнання

Інструменти



Кількість, шт.

Цимбали

1

Скрипки

4-5

Бубен

2-3

Сопілки

2-5

Тилинки

2-3

Трембіта

1

Бербениця

1

Басоля

1

Шумові інструменти

5-8

Дримби

2-3

Свиріль

1

Технічні засоби

1

Програвач CD та аудіо касет

1

Диктофон

1

Таблиці

Кількість, шт.

Портрети українських та зарубіжних композиторів класиків

Набір

Таблиці з теорії музики

Набір



ЛІТЕРАТУРА

  1. Великдень в Україні. — К.: Музична Україна, 1993 р.

  2. Веснянки. — К.: Музична Україна, 1989 р.

3. Воропай О. Звичаї нашого народу. — Мюнхен, 1954 р.

  1. Гуцал В. Інструментовка для оркестру народних інструментів. — К.: Музична Україна, 1988 р.

  2. Дитячий фольклор. — К.: Наукова думка, 1984 р.

  3. Купальські пicнi. — К.: Музична Україна, 1989 р.

  4. Мазур Я. Вправи та етюди для хроматичної сопілки. — Райдуга, №11, 1978 р.

8. Пшеничний Д. Аранжування для народних інструментів, — К., 1980 р.

9. Перлини української народної пісні. — К.: Музична Україна, 1989 р.



  1. Подарунки Святого Миколая. — К.: Соняшник, 1993 р.

  2. Різдвяна Псальма. — К.: Музична Україна, 1992 р.

  3. Скуратівський В. Місяцелік. — К.: Мистецтво, 1993 р.

  4. Українські народні пicнi — К.: Музична Україна, 1987 р.

  5. Українські народні мелодії. — Москва: Музика,1986 р.

  6. Українські народні ігри та забави. — Луцьк, 1994 р.


ПРОГРАМА ВОКАЛЬНОГО ГУРТКА

( Автор:Єгорова О.Г.)



ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Програма роботи вокального гуртка естрадної пісні є актуальною, оскільки сучасна естрадна пісня залишається популярним музичним жанром.

Під час занять у вокальному гуртку діти отримують необхідні знання у галузі світової та української культури, акторські навички та навички вільного спілкування з аудиторією, уміння досконало володіти голосовим апаратом.

Метою програми є формування компетентностей особистості засобами естрадної пісні.

Основні завдання полягають у формуванні таких компетентностей:



  • пізнавальної, що забезпечує ознайомлення з кращими зразками світової музичної культури та української музичної культури;

  • практичної, що сприяє формуванню навичок естрадного вокалу;

  • творчої, що забезпечує підвищення майстерності використання основних якостей співочого голосу; формування музично-естетичного смаку та розширення загального світогляду, виховання гармонійно розвиненої особистості; пошуку нових підходів до колективної імпровізації;

  • соціальної, що сприяє вихованню громадянської свідомості, національної гідності через виконання кращих творів вітчизняної музики; формуванню навиків професійної взаємодії в колективі, прагненню до створення комфортного, доброзичливого клімату.

До вокального гуртка входять вихованці віком від 5 до 20 років. При зарахуванні у вокальний гурток у дітей перевіряють музичний слух, голос, відчуття ритму, музична пам'ять.

Специфіка роботи гуртка передбачає теоретичне ознайомлення вихованців з основними музичними та вокальними знаннями, практичну роботу зі створення художнього образу, основ сценічного руху та ритміки. Розподіл навчального часу проводиться за результативністю засвоєння учнями поставлених навчальних і творчих завдань.

В учнів віком від 12 до 18 років відбуваються процеси мутації або постмутації, тому в цей період особливо важливою є робота з постановки їхнього голосу.

Завданням керівника є навчання правильному співу у всьому його комплексі: звукоутворення, ведення звуку, дихання, дикція. Під час роботи над чистотою інтонування одночасно слід вчити легкості, дзвінкості та звукочастотному вібрато, натуральності звучання голосу. Слід розкривати творчу індивідуальність виконавця, прищеплювати культуру співу, оберігати дітей і підлітків від манірності й наслідування чи дублювання майстрів естради.

Вокальна робота повинна проводитися на доступному музичному матеріалі. При роботі над вокалом під музичний супровід необхідно урівноважувати звучність. При цьому спів без мікрофону або зовсім недопустимий, або допустимий при малій гучності фонограми, інакше можливе форсування голосу виконавця. Неправильне вокальне виховання, недотримання гігієни співочого голосу шкідливо впливає на стан голосового апарата та естетичний розвиток як виконавців, так і слухачів. Увесь процес постановки та зміцнення голосу, вирівнювання регістрів має бути надзвичайно обережним і поступовим і, бажано, проводити під контролем лікаря-фоніатора. Керівник гуртка мас бути добре обізнаним з анатомією і фізіологією дихального та голосового апарату людини.

Пісня — не тільки музично-вокальний твір, але й літературний. Тому вихованці мають знати будову пісні, як літературного твору, як сфери емоційного життя людини, уміти емоційно переводити зміст тексту пісні у відповідні форми виразності.

Оскільки естрадний жанр вимагає видовищності, особливе значення має робота над сценічним оформленням репертуару. Для найповнішого розкриття художнього образу використовується і пластика (танець або його елементи), і світло, і театралізована дія тощо. Сценічним оформленням номерів найкраще займатися після засвоєння музично-вокального матеріалу.

Важливе значення у сприйнятті виконавця глядачами має його зовнішній вигляд, а тому учні мають знати історію розвитку костюму, зокрема, сценічного, відмінність його від побутового та святкового. Слід ознайомити їх з декоративною косметикою, пояснити поняття „імідж співака”.

Вихованці повинні знайомитися з вітчизняною та зарубіжною класичною музикою, історичним розвитком естради, джазом, масовою піснею, творчістю композиторів, поетів-піснярів і виконавців.

Вибір репертуару для колективів естрадної пісні — одне з головних завдань керівника, адже правильно підібраний репертуар сприятиме творчому зростанню колективу, визначить його творче обличчя, дозволить вірно розв'язувати виховні завдання. Репертуар повинен бути художньо якісним, сучасним, відповідати віковим особливостям виконавців, загальнолюдським морально-естетичним цінностям. Музичні стилі, манери та стилі виконання пісень повинні відповідати сюжету творів, індивідуальності учнів, їхнім вокальним та акторським здібностям, бути сучасними та модними.

Створюючи репертуар, слід керуватися наступними принципами: художньою цінністю, виховним значенням, доступністю музичного та літературного тексту, різноманітністю жанрової й музичної стилістики, мелодійністю, цікавістю, романтичністю, відповідністю віку виконавців, ритмічністю та рухливістю.

Для естетичного виховання учнів, розширення їхнього світогляду велике значення мають зустрічі з композиторами, професійними музикантами та виконавцями, відвідування концертів, участь у різноманітних фестивалях і конкурсах.

Навчальна програма гуртка основного рівня передбачає від 1 до 4 років навчання: 36 год на рік, 1 год на тиждень на одного вихованця.

У програмі передбачено індивідуальну роботу з вихованцями у відповідності Положенню про порядок організації індивідуальної та групової роботи в позашкільних навчальних закладах, затвердженому наказом Міністерства освіти і науки України від 11. 08. 2004, № 651.

Перевіркою знань, умінь і навичок учнів є публічні виступи, спочатку для батьків і друзів, потім – творчі звіти й концерти, участь у конкурсах і фестивалях, виступи по радіо та телебаченню.

Програма є орієнтовною.


Основний рівень, перший-четвертий роки навчання

НАВЧАЛЬНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№ п/п

Розділ, тема

Кількість годин

усього

теоретичн.

практичн.

1.

Вступне заняття

1

1

-

2.

Пісня – музичний твір

4

3

1

3.

Пісня – вокальний твір:

25

3

22

3.1

Мистецтво співу

5




5

3.2

Співоче звукоутворення – вокал:

5

-

5




  • індивідуальний спів;

5

1

4




  • ансамблевий спів;

2

1

1




  • в унісон;

3

1

2

3.3

Оволодіння виконавчими

навичками



5

-

5

4.

Пісня – літературний твір

1

1




5.

Сценічний образ

2

1

1

6.

Спів із мікрофоном

2

-

2

7.

Підсумкове заняття

1

-

1

Разом:

36

9

27



ЗМІСТ ПРОГРАМИ

  1. Вступне заняття (1 год.)

Ознайомлення з темами занять, їхнім розкладом і формами проведення. Правила поведінки в колективі. Організаційні питання.

Естрада, як один із основних видів музичного виконавства.



2. Пісня — музичний твір (4 год.)

Фізика звуку. Висота (частота коливань): голосовий діапазон, слуховий діапазон, ультразвук, інфразвук.

Сила (амплітуда коливань): нижній і верхній пороги чутливості, больовий поріг. Динамічність. Тривалість. Тембр. Обертони. Музичний слух. Відчуття ритму. Музична пам'ять. Емоційність музики. Механізм звукоутворення у природі. Звукоутворення у тварин і людини. Біологія звуку: діафрагма, легені, трахеї, бронхи, ребра, м'язи, гортань, голосові щілини. Друга сигнальна система. Артикуляційний апарат (гортань, рот, губи, зуби, язик, щелепи, верхнє та нижнє піднебіння). Уявлення про характер музичного твору. Засоби музичної виразності, як чинники створення музичного образу: мелодія, гармонія, фактура, ритм, динаміка, темп, тембр.

Уявлення про тривалість, такт, музичні розміри (2/4, 3/4, 4/4). Різні види синкоп. Особливості танцювальних ритмів. Мотив. Фраза. Цезура. Речення. Каденція. Будова твору: вступ, викладення теми, розвиток, кульмінація, реприза, кода. Види кульмінацій та їхнє значення. Основні музичні форми. Період. Куплетно-варіаційна форма. Варіаційність і варіантність. Форма блюзу.

Практична робота: аналіз творів класики, сучасної камерної та естрадної музики з точки зору засобів музичної виразності, мелодійної лінії, форм, кульмінації та створення художнього образу в цілому.

3. Пісня — вокальний твір (25 год.)

3.1. Мистецтво співу (5 год.)

Ознайомлення учнів з основами вокального естрадного мистецтва, основними співочими навичками, гігієною та збереженням голосу.

Голосовий інструмент: бас, баритон, тенор, контральто, меццо-сопрано та сопрано. Голосові регістри. Співочі установки. Положення тулуба, рук, ніг, голови, шиї під час академічного та естрадного співу.

Емоційність. Мистецтво співу — мистецтво дихання. Співвідношення вдиху та видиху залежно від характеру музики, довжини музичної фрази. А така звуку: тверда (жорстка), м'яка та придихальна. Мобілізація всього артикуляційного апарата.

Практична робота: оволодіння навичками нижньореберного дихання; вправи на дихання на одному звуці з поступовим збільшенням його тривалості та інші вправи; оволодіння навичками твердої та м'якої атаки голосу.

3.2. Співоче звукоутворення - вокал (5 год.)

Вивчення механізму співочого звукоутворення: опора звуку, дихання, техніка співу.

Роль гортані. Рухливість нижньої щелепи під час співу.

Вирівнювання регістрів. Зміцнення середньої та нижньої частини діапазону голосу.

Спів окремих звуків, сталих ступенів, звукоряду тощо.

Практична робота: індивідуальний спів. Прийоми гігієни та охорони голосу.

Індивідуальні вправи (розспівки) на різні види та прийоми дихання:


  • легато, стакато, спів короткий та протяжний;

  • спів м’яким, нефорсованим звуком;

  • спів з одночасним диханням та атакою звука;

  • вправи на вокалізацію голосних звуків.

Вправи на дихання, звукоутворення, артикуляцію, дикцію.

Спів у поєднанні з інструментальною фонограмою.

Спів із мікрофоном (на стійці, в руці).

Ансамблевий спів в унісон.

Роль артикуляційного апарата у вокалізації та округленні голосних. Вирівнювання голосних при співі вправ на «і - є - а - о - у» в поєднанні з різними приголосними, а також вирівнювання та округлення їх у конкретних вокальних творах.

Робота над розширенням динамічного діапазону.

Робота над розширенням звуковисотного діапазону.

Робота над якістю звуку.

3.3. Оволодіння виконавськими навичками (5 год.)

Послідовність оволодіння виконавськими навичками:

а) ознайомлення з вокальною партією (програвання або сольфеджування) та її спів за вербальним і музичним текстами;

б) аналіз і корекція дихання, вступів, фразування; позначення моментів вступів і взяття дихання у нотному та літературному текстах;

в) спів у русі;

г) процес вживання в художній образ, координація дій. Слуховий контроль.

Виховання свідомого ставлення до співу. Розвиток вокального слуху. Звуковий баланс між виконавцем вокальної партії та акомпанементом.

Практична робота: спів нефорсованим голосом на зручних позиціях; спів нефорсованим голосом на незручних позиціях; знайомство з елементами джазового співу.

Виконання вправ і фрагментів творів із використанням різних вокальних прийомів.


  1. Пісня — літературний твір (1 год.)

Розвиток сюжету та його варіантність (полічленність) — зав'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка.

Мотив як елемент сюжету. Мотив — тема — художній образ. Емоційність образу. Сюжет і фабула.

Дикція та основні правила орфоепії: вимова приголосних і голосних, вимова приголосних у середині, на початку і в кінці слова, вірний наголос условах, правила логіки мови. Характер співочої дикції залежно від характеру музики та змісту твору. Емоційність.

Співак — не дійова особа твору, а розповідач.

Практична робота: робота над скоромовками; робота з кульковим наповнювачем ротової порожнини; чітке читання тексту повільно з подальшим прискоренням до темпу скоромовок; спроби віршування.


  1. Сценічний образ (2год.)

Особливості сценічної уяви. Сценічна дія як дія в певних умовах. Сценічна умовність як художня вигадка. Цілеспрямованість, доцільність, логіка та послідовність, достовірність, оригінальність — найважливіші ознаки сценічної дії.

Художній образ і його реалізація.

Зовнішній вигляд виконавця. Імідж. Скандал.

Історія розвитку сценічного костюма. Відмінність сценічного костюма від побутового та святкового. Композиція й колорування костюма. Дизайн костюма. Декоративна косметика. Мода.

Технічні засоби. Мікрофони: вугільні, динамічні, конденсаторні. Радіомікрофони. Мікшерні пульти. Підсилювачі. Акустичні системи. Монітори. Обробка звуку та, зокрема, голосу. Аналогові та цифрові носії звукової інформації.

Практична робота: вправи на пластику рук, ніг. Постановка ходи та постави; вправи на вокально-рухову координацію. Підпорядкування руху характеру музики й тексту; вправи на увагу. Вправи на необхідність здійснення дій у запропонованих обставинах (виправданість дії: „Чому я це роблю? Для чого я це роблю?”);вправи на розвиток образних уявлень; робота з мікрофоном.

Робота зі звукопідсилювальною апаратурою; участь у концертах, оглядах, конкурсах, фестивалях і зйомках телебачення.


  1. Спів із мікрофоном (2 год.)

Спів із мікрофоном (на стійці, в руці).

Спів із мікрофоном під музичний супровід (фонограма-мінус).

Студійний запис.


  1. Підсумкове заняття ( 1 год.)

Звітний концерт колективу.
ПРОГНОЗОВАНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

Вихованці мають знати:

- будову пісні як музично-вокального та літературного твору;

- основи вокального естрадного мистецтва;

- історію розвитку сценічного костюма, мати уявлення про декоративну косметику та імідж співака.



Вихованці мають вміти:

- орієнтуватися у сфері сучасної музики;

- відрізняти високохудожні твори від низькопробних;

- володіти навичками естрадного, академічного та народного співу;

- емоційно переводити зміст тексту пісні у відповідні форми виразності;

- добре розуміти характер творів, які виконуються, передавати їхній зміст і емоційний настрій слухачам;



Вихованці мають набути досвід:

- виконувати вправи та фрагменти творів із використанням різних вокальних прийомів;

- поводити себе на сцені невимушено та впевнено;

- користуватися звукопідсилювальною апаратурою та мікрофонами.


ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ОБЛАДНАННЯ ДЛЯ КОЛЕКТИВУ

ЕСТРАДНОЇ ПІСНІ

Основне обладнання

Кількість, шт

Музичні інструменти та апаратура

Акустична система

2

Камертон

1

Магнітофон

1

Метроном

1

Мікрофон шнурковий

2

Міні-диски, CD-диски

За необхідності

Мікшерний пульт

1

Монітор

2

Навушники

4

Програвач

1

Підсилювач

1

Радіомікрофон

2

Синтезатор

1

Стійка для мікрофона

2

Фортепіано

1



ЛІТЕРАТУРА

1. Брылин Б. А. Вокально-инструментальные ансамбли школьников. — М.: Просвещение, 1990.

2. Булучевский Ю., Фомин В. Краткий музыкальный словарь для учащихся. — М.: Музыка, 1986.

3. Зильберквит М. Мир музыки. — М.: Детская литература, 1988.

4. Злочевський П. Оформлення театральних і концертних вистав у школах та позашкільних установах. — К., 1993.

5. Киреева Е. В. История костюма. — М.: Просвещение, 1976.

6. Кленов А. Там, где музыка живет. — М.: Педагогика, 1985.

7. Кон И. С. Психология ранней юности. — М.: Просвещение, 1989.

8. Конников А. Мир эстрады. — М.: Искусство, 1980.

9. Кравченко А. Секреты бельканто. Книга для начинающих певцов. —

Симферополь, 1993.

10. Левашова Г. Музыка и музыканты. — М.: Педагогика, 1969.

11. Литературный энциклопедический словарь / Под общей редакцией Кожевникова В. М., Николаева П. А. — М.: Советская энциклопедия, 1987.

12. Михайловская Н. Путь к русскому слову. — М.: Наука, 1986.

13. Откупщиков Ю. К истокам слова. — М.: Просвещение, 1986.

14. Поп-музыка, взгляды и мнения. — Л.: Советский композитор, 1977.

15. Популярная медицинская энциклопедия / Под общей редакцией Петровского Б. В. — М.: Советская энциклопедия, 1979.

16. Програма роботи вокально-інструментальних ансамблів. — К.: МОН України, 1991.

17. Смолка Карл. Правила хорошего тона. — М.: Прогресс, 1980.

18. Скороходов Г. Звезды советской эстрады. — М.: Советский композитор, 1986.

19. Фельзенштейн В. О музыкальном театре / Перевод с немецкого. — М.: Радуга, 1984.

20. Шацкая В. Музыкально-эстетическое воспитание детей и юношества. — М.: Педагогика, 1975.

21. Энциклопедический словарь юного зрителя. — М.: Педагогика, 1989.

22. Энциклопедический словарь юного литературоведа. — М.: Педагогика,

1988.


ПРОГРАМА ГУРТКА „ПРИРОДА І ФАНТАЗІЯ”

( Автор:Тівадар О. О.)



ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Програма „Природа і фантазія” для дітей молодшого віку (від 4 до 6 років) є складовою частиною програми з рукотворного мистецтва – робота з природним матеріалом.

Мета програми:



  • через творчу роботу з природнім матеріалом подати вихованцям відомості про природу, про різні техніки флористики, фітодизайну;

  • навчити дитину зосереджувати увагу, розвивати дрібну моторику рук, логічне мислення, спостережливість і фантазію;

  • вмотивовувати дітей до пізнання навколишнього світу.

Завдання програми:

- розвивати у дітей відчуття прекрасного, любов до рідної природи;

- навчити фантазувати і отримувати задоволення від створення поробок, розвивати творчу уяву, фантазію;

- зацікавити маленьких вихованців, навчити їх знаходити у звичайних речах цікавинку, і втілювати свої спостереження у роботах.

„Природа і фантазія” є одним із напрямів декоративно-ужиткового мистецтва, а саме - робота з природнім матеріалом: комбінована мозаїчна робота із листя, пелюсток, різноманітного насіння, круп, морської солі та інших природних матеріалів. Програмою передбачено ознайомлення із деякими рослинами, способами їх сушіння та зберігання. На даному етапі цю роботу діти роблять разом з батьками.

Програма розрахована на дітей віком 4-6. На заняттях діти отримують навики роботи з ножицями, клеєм та різноманітним матеріалом, вчаться старанно ставитись до роботи та цінувати її результати.

Заняття відбуваються у присутності батьків, які протягом певного часу знаходяться поряд із дітьми, допомагають їм. Заняття проходять у вигляді гри – використовуються веселі віршики, малюнки, пісеньки з мультиків, розповіді про персонажів, зображення яких будуть виготовлятися на даному занятті.

Вихованці повинні навчитися:



  • правила заготівлі та зберігання природних матеріалів;

  • правила поведінки в природі;

  • основні принципи первинної обробки природних матеріалів;

  • навчитися користуватися клеєм, пензликом і ножицями, техніку

безпеки, при роботі з ними;

  • складати мозаїчні трафарети;

  • підбирати матеріали для робіт.

Програма початкового рівня розрахована на 2 роки навчання з ускладненням завдань. 1-й рік, 2-й рік - 216 год. на рік, 6 год. на тиждень. У процесі роботи проводяться бесіди, діти беруть участь у різноманітних виставках і конкурсах. Поєднуються теоретичні і практичні заняття.
НАВЧАЛЬНО-
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка