Педагогічна гнучкість вчителя фізичної культури



Дата конвертації24.03.2016
Розмір78.2 Kb.
Педагогічна гнучкість вчителя фізичної культури

Педагогічна творчість учителя фізкультури розглядається як перетворювальна діяльність, спрямована на знаходження і застосування нових, більш ефективних засобів та методів зміцнення здоров'я і всебічний фізичний розвиток дітей з метою підготовки їх до життя, праці, захисту Батьківщини.

Творчий підхід до своєї справи є необхідною умовою успішної роботи вчителя фізкультури. Використання стандартних методів у його професійній діяльності недопустиме тому, що об'єкти його праці (учні) характеризуються своїми індивідуальними рисами, є неповторними особистостями. Кожний з учнів відрізняється від інших за станом здоров'я, рівнем фізичної підготовленості, ставленням до фізкультури. Крім того, організм, психіка, духовний світ школярів безперервно розвиваються. За цих умов використання одного шаблонного методу стосовно до різних учнів гальмує їхній розвиток. Отже, загальні методи потрібно пристосовувати до індивідуальних особливостей школярів. Основу творчої діяльності вчителя фізичної культури становлять професійні знання, вміння та навички, об'єднані в систему навчально-виховної роботи (технологію).

Творча діяльність розглядається з двох сторін — об'єктивної й суб'єктивної. З об'єктивної точки зору вона характеризується такими створеними вчителем засобами, методами, формами організації оздоровчої, освітньої й виховної роботи, які раніше не застосовувалися в практиці інших учителів фізкультури (винаходи, відкриття, раціоналізаторські вдосконалення).



Суб'єктивна сторона творчості відбивається у продуктах діяльності, які є новими тільки для даного вчителя, а в інших учителів вони вже існували й використовувалися.

За характером протікання психічних процесів об'єктивні й суб'єктивні сторони творчості нічим не відрізняються одна від одної. Учитель, який відкриває для себе раніше відкрите іншими, однак невідоме йому, є такою ж творчою особистістю, як і винахідник абсолютно нового продукту.

Професійна діяльність учителя фізичної культури може здійснюватися на двох рівнях: репродуктивно-творчому і власне творчому.

Репродуктивно-творча діяльність учителя спрямована на засвоєння й закріплення вже наявного досвіду роботи, набутого на даний момент іншими вчителями фізичної культури. Для цього педагогу необхідно докласти творчих зусиль — зрозуміти ідею досвіду, проаналізувати та узагальнити його елементи, пристосувати чужий досвід до умов своєї школи.

Власне творчий рівень досягається у процесі знаходження оригінальних (тобто таких, які не входять до досвіду інших) засобів і методів розв'язання завдань фізичного виховання, створення нової системи навчальної й позакласної роботи з фізкультури та ін.

Загалом, усі компоненти педагогічної діяльності (гностичний, проективно-конструктивний, організаційний, комунікативний) можуть бути вдосконалені учителем, що працює творчо. Меж вдосконаленню в організації і проведенні навчально-виховної роботи не існує.

У програмі з фізичного виховання немає жодної навчальної теми, засоби й методи вивчення якої не потребували б поліпшення. Наприклад, молодий учитель фізкультури у перший рік роботи у школі, вивчаючи з учнями тему «Лазіння по канату в три прийоми», залучив їх до виконання спеціальних вправ на самому канаті. Через деякий час він виявив, що, повиснувши на канаті, школярі повільно засвоюють техніку правильного обхвату каната ногами. Для усунення цього недоліку вчитель поставив поруч з канатом стілець, з якого учні почали виконувати вправу. Це дало змогу школярам приділити більше уваги опануванню техніки обхвату каната ногами.

Однак, і за такої умови слабкі учні не можуть оволодіти цією вправою. Тоді вчитель пропонує їм вивчати правильне положення ніг не на канаті, а з гімнастичною палицею в положенні сидячи на лавці. Цей прийом забезпечує можливість значно підвищити ефективність засвоєння учнями техніки лазіння по канату. По-перше, набагато знижується тривалість навчання правильного положення ніг на канаті; по-друге, техніку обхвату каната ногами опановують водночас два навчальних відділення (10 чоловік); по-третє, поліпшується якість виконання вправи, бо в нових умовах навчання увага учнів зосереджується не на м'язових зусиллях, пов'язаних із необхідністю утримання тіла у висі, а на правильному положенні ніг.

Найважливішою метою власне творчої діяльності вчителя фізичної культури є опрацювання нових методів навчання. Однак, як свідчить практика, такі методи винаходяться дуже рідко. Наприклад, новим методом, розробленим за останнє десятиріччя в шкільній фізкультурі, є метод «колового тренування».

У масовій практиці творчі зусилля вчителів фізичної культури найчастіше реалізуються у створенні нових методичних прийомів навчання. Методичний прийом — це складова частина, деталь методу навчання.

Так, метод «колового тренування» передбачає застосування такого методичного прийому, як подача команд щодо початку роботи, зміна снарядів з використанням записів на магнітофонну плівку. У досвіді творчо працюючого вчителя з великим стажем роботи із спеціальності налічується сотні оригінальних методичних прийомів, які дають йому можливість значно підвищувати ефективність технічної і фізичної підготовки школярів. Подібні прийоми необхідно накопичувати з кожної навчальної теми, включеної у програму фізичного виховання. Методичні прийоми можуть бути винайдені самим учителем або запозичені ним у інших педагогів. Велике значення для збагачення вчителем свого арсеналу методичних прийомів має читання відповідної літератури, відвідування відкритих уроків, участь у роботі методичних об'єднань, у науково-практичних конференціях, прослуховування лекцій, доповідей учених, методистів, передових учителів фізичної культури, критичний аналіз і узагальнення досвіду своєї роботи з метою створення нових прийомів навчання.

Вчителями-новаторами розроблено значну кількість цікавих методичних прийомів. Кращі з них стають надбанням багатьох учителів-творців.

Одним із перспективних шляхів істотного підвищення ефективності навчально-виховної роботи з фізкультури є створення «банку» методичних прийомів навчання з кожної теми, включеної в програму фізичного виховання. Значне поширення цих прийомів серед учителів дало б змогу зробити вагомий внесок у розвиток практики, методики і теорії фізичного виховання, а в кінцевому підсумку сприяло б посиленню творчого потенціалу вчителів фізкультури загальноосвітніх шкіл.

Великим стимулятором творчості педагога є прагнення до розв'язання життєво важливих проблем у галузі навчання і виховання учнів. Якщо вчителю не вдається це зробити за допомогою наявних у нього знань і досвіду, він починає пошук нових, раніше не відомих йому, знань та способів діяльності.

Одна із найважливіших проблем сучасної шкільної фізкультури полягає в тому, щоб віднайти способи спонукання учнів до щоденних самостійних занять фізичною культурою.

В основі педагогічної творчості лежить розвинуте мислення. Мислення ж, за словами видатного психолога С.Л. Рубінштейна, являє собою рух знань у голові. Самі по собі знання ще не породжують мислення, вони є лише передумовою для розумової діяльності. Однак без знань мислення неможливе. Встановлено, що будь-які знання через 5-7 років застарівають. Тому проблема оновлення знань учителя фізичної культури завжди є актуальною.

Серед різних джерел оновлення існуючих і набуття нових знань (участь у роботі методичних об'єднань, періодичні перепідготовки на обласних курсах удосконалення вчителів) головним залишається самоосвіта.

До основних форм самоосвіти належать такі:

1) самостійне вивчення науково-методичної літератури;

2) систематичне ознайомлення з новими публікаціями за спеціальністю (газети, журнали, методичні листи, рекомендації, розробки, матеріали теоретичних досліджень з фізкультури і суміжних з нею наук — анатомії, фізіології, біохімії, біомеханіки та ін.).

3) написання рефератів, виступи з повідомленнями перед учителями фізичної культури;

4) вивчення передового досвіду вчителів фізкультури;

5) самостійний вибір і прослуховування лекцій, доповідей з актуальних питань теорії й методики фізичного виховання;

6) критичний аналіз чужого і власного досвіду, впровадження у практику своєї роботи ефективних прийомів навчання й виховання школярів на уроках і під час позакласної діяльності з фізкультури;

7) кожний учитель-професіонал розробляє самостійно чи з допомогою методиста програму самоосвіти.

Нижче наводиться орієнтовний перелік основних пунктів такої програми:

1) теорія фізичного виховання;

2) методика навчальної роботи з фізкультури;

3) методика позакласної роботи з фізкультури;

4) анатомо-фізіологічні й біохімічні основи фізичного виховання;

5) дотримання гігієнічних вимог під час виконання фізичних вправ, ознайомлення із засобами і прийомами лікувальної фізичної культури;

6) педагогічний контроль за станом здоров'я і навчальними показниками школярів;

7) загальні закономірності засвоєння учнями знань, формування рухових умінь та навичок, розвитку основних рухових здібностей;

8) методика навчання техніки рухів з розділів комплексної програми фізичного виховання;

9) методи виховання в учнів інтересу до самостійних занять фізичною культурою;

10) диференційований підхід до школярів;

11) формування колективу фізичної культури, розвиток учнівського самоврядування;

12) вдосконалення матеріально-технічної бази школи;

13) використання технічних засобів навчання і контролю в процесі навчальної й позакласної роботи з фізкультури;

14) методи самовиховання педагогічних здібностей і оволодіння педагогічною технікою.

З самоосвітою тісно пов'язане самовиховання, яке передбачає свідому систематичну діяльність учителя, спрямовану на формування і вдосконалення у себе професійно значимих ділових та особистісних якостей, а також подолання негативних рис характеру, шкідливих звичок.

Особливо багато зусиль необхідно докласти вчителю для виховання самокритичності, педагогічного такту. Більшість конфліктів у виховній роботі виникає через нездатність учителя відчути стан ослабленого учня, змушеного витримувати на уроках фізичної культури навантаження нарівні з усіма.



Виховуючи у себе чуйність, тактовність і виявляючи ці риси у стосунках з дітьми, вчитель завойовує у них високий авторитет. Це допомагає педагогу перейти з авторитарно-примусових на стимулюючі способи долучення учнів до занять фізичною культурою.

Таким чином, творчо-перетворювальна діяльність учителя фізичної культури, що ґрунтується на високій компетентності, великому авторитеті, ґрунтовному оволодінні методикою навчання, дає йому можливість постійно підвищувати свою професійну майстерність, що, в свою чергу, сприяє піднесенню ефективності його роботи, спрямованої на зміцнення здоров'я і забезпечення всебічної фізичної підготовленості школярів до життя, праці й захисту Батьківщини.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка