Педагогічна інноватика Інноваційна активність



Скачати 276.46 Kb.
Дата конвертації21.03.2016
Розмір276.46 Kb.

В. Уруський. Педагогічна інноватика / Методична служба – школі / www.ippo.edu.te.ua

Педагогічна інноватика

Інноваційна
активність


– це цілеспрямована діяльність людства щодо створення, освоєння і впровадження наукомістких нововведень у розвиток сучасної науки і практики. (Ігнатович О. До питання про основні категорії інноваційної культури педагога // Соціальна психологія. – 2007. – №4. – С.142-147.)

Педагогічна
інноватика


– вчення про створення педагогічних нововведень, їхню оцінку та освоєння педагогічним співтовариством і використання та застосування на практиці (Дичківська І.М. Основи педагогічної інноватики: Навчальний посібник. – Рівне: РДГУ, 2001. – 233 с.).




– вчення про створення педагогічних нововведень, їхню оцінку та освоєння педагогічним співтовариством і використання та застосування на практиці (Дичківська І.М. Основи педагогічної інноватики: Навчальний посібник. – Рівне: РДГУ, 2001. – 233 с.).

Педагогічна
неологія


– теорія створення нововведень у системі освіти – це наукове знання про нове в педагогічній теорії і практиці. Завданням педагогічної неології є розкриття сутності (специфіки) і джерел появи нового в педагогіці (соціальних, соціально-педагогічних, педагогічних де термінаторів нового); розробка його типології в педагогіці; визначення критеріїв і ступеня новизни; виявлення принагідних умов становлення, розвитку і утвердження нового; встановлення „категоріального поля” теорії нового („нове”, „старе”, „нововведення”, „інновація”); визначення функцій неології в системі педагогічного знання (критеріально-оцінювальна, систематизуючи, прогностична).

Джерело: Козлова О.Г. Підготовка вчителя до інноваційної діяльності в системі післядипломної освіти. Дис. ... канд.. пед. наук: 13.00.01. – К., 1999. – 235 с.




– наука про створення нового в педагогіці (Дичківська І.М. Основи педагогічної інноватики: Навчальний посібник. – Рівне: РДГУ, 2001. – 233 с.).

Педагогічна аксіологія

Вчення про оцінку й інтерпретацію нового – це вчення про природу цінностей, їх місце в реальності та структурі цінностей світу. Вона вивчає проблеми оцінки і різновиди процесів освоєння нового, інноваційне середовище, готовність педагогічної громадськості до сприйняття і оцінки нового, проблеми новаторів і консерваторів у педагогічній дійсності, зміст і процес навчання та виховання, суб’єкти цього процесу (вихователі та вихованці) тощо.

Джерело: Козлова О.Г. Підготовка вчителя до інноваційної діяльності в системі післядипломної освіти. Дис. ... анд... пед. наук: 13.00.01. – К., 1999. – 235 с.




– наука про сприйняття, освоєння та оцінку нового у педагогіці (Дичківська І.М. Основи педагогічної інноватики: Навчальний посібник. – Рівне: РДГУ, 2001. – 233 с.).

Педагогічна праксеологія

– вчення про застосування нового – це вчення про ефективну людську діяльність. Праксеологія досліджує проблеми використання і застосування нового, закономірності і різновидності впровадження, розкриває ефективні механізми застосування педагогічних нововведень, оптимальної інноваційної діяльності.

Джерело: Козлова О.Г. Підготовка вчителя до інноваційної діяльності в системі післядипломної освіти. Дис. ... канд.. пед. наук: 13.00.01. – К., 1999. – 235 с.

– наука про використання, застосування нового у педагогіці (Дичківська І.М. Основи педагогічної інноватики: Навчальний посібник. – Рівне: РДГУ, 2001. – 233 с.).

Інноваційні процеси
в освіті


– процеси створення, освоєння і застосування педагогічних новацій.

Інновація освіти

  • цілеспрямований процес часткових змін, що ведуть до модифікації мети, змісту, методів, форм навчання й виховання, адаптації процесу навчання до нових вимог.

Совгіра С. Інноваційні технології в екологічній освіті // Школа. – 2006. – №6. – С.71-74.

Закономірності перебігу інноваційних процесів:

  1. Закон необоротності стабілізації педагогічного середовища. Суть його полягає в тому, що будь-який інноваційний процес вносить у педагогічне середовище необхідні зміни. Існуюча цілісна система починає руйнуватися, і має минути певний час, поки елементи нового не створять нову систему або не асимілюються.

  2. Закон обов’язкової реалізації інноваційного процесу. Будь-який інноваційний процес, в основі якого є педагогічне відкриття, рано чи пізно, стихійно або свідомо має реалізуватися.

  3. Закон стереотипізації педагогічних інновацій. Будь-яка інновація поступово перетворюється на звичні поняття й дії і тому приречена на стереотип.

Джерело: Паламарчук В. Інновації в сучасній освіті // Завуч. − Наша вкладка. − 2006. − №10. − С.2-7.

Інновація

– введення чогось нового, процес зміни, пов’язаний зі створенням, визнанням або впровадженням нових елементів матеріальної і нематеріальної культури у певній соціальній системі. (Ігнатович О. До питання про основні категорії інноваційної культури педагога // Соціальна психологія. – 2007. – №4. – С.142-147.)




  • нові форми організації праці та управління, нові види технологій, які охоплюють не тільки окремі установи та організації, а й різні сфери.

Совгіра С. Інноваційні технології в екологічній освіті // Школа. – 2006. – №6. – С.71-74.

Нововведення

– цілеспрямована зміна, яка вносить у середовище впровадження нові стабільні елементи (новації), що викликають перехід системи з одного стану в інший;




  • комплексний процес створення, розповсюдження та використання нового практичного засобу (новації); форма організації інноваційної діяльності;

Джерело: Лапин Н.И. Интенсификация инновационных процессов – стратегическая задача теории и практики нововведений // Инновационные процессы. Труды семинара. – М.: ВНИИСИ, 1982. – С.5-18.

Нововведення

  • форма організації інноваційної діяльності; комплексний процес створення, розповсюдження і використання нового практичного засобу для нової або кращого зад ловлення вже існуючої потреби людей; процес змін, пов’язаний з внесенням даного нововведення у те соціальне та матеріальне середовище, в якому здійснюється його життєвий цикл.

Джерело: Козлова О.Г. Підготовка вчителя до інноваційної діяльності в системі післядипломної освіти. Дис. ... анд... пед. наук: 13.00.01. – К., 1999. – 235 с.




– комплексний, цілеспрямований процес створення, розповсюдження й використання нового, метою якого є задоволення потреб і процесів людей новими засобами, що веде до певних якісних змін системи і способів забезпечення її ефективності, стабільності та життєздатності (Дичківська І.М. Основи педагогічної інноватики: Навчальний посібник. – Рівне: РДГУ, 2001. – 233 с.).

Педагогічне нововведення

  • зміст можливих змін педагогічної дійсності, що ведуть до раніше невідомого стану, результату, що розвивають теорію і практику навчання і виховання (Н. Юсуфбекова);

  • цілеспрямована зміна, яка вносить у середовище впровадження нові елементи. Нововведення є процес, що характеризує перехід будь-якої системи з одного стану в інший зі своїм життєвим циклом (А. Пригожин);

  • впроваджена у виробництво новація, яка в свою чергу є кінцевим результатом наукової або винахідницької діяльності (В. Макаров);

  • комплекс створення, розповсюдження та використання нового практичного засобу (новації) (М. Ларін);

  • процес якісних змін матеріальних і нематеріальних елементів організаційної системи (Ю. Шарабчієв);

  • будь-яка ідея, діяльність або суттєвий результат, що є новими за своєю якісною відмінністю від існуючих форм (Х. Барнет).

Джерело: Козлова О.Г. Підготовка вчителя до інноваційної діяльності в системі післядипломної освіти. Дис. ... анд... пед. наук: 13.00.01. – К., 1999. – 235 с.

Інновації

  • нововведення в педагогічній системі, що поліпшують розвиток (перебіг) і результати навчально-виховного процесу;

Джерело: Підласий І., Підласий А. Педагогічні інновації // Рідна школа. – 1998. – №12. – С.3-17.




  • нововведення, новизна, новаторство;

Джерело: Гільбух Ю.З., Дробноход М.І. Інноваційний експеримент у школі. На допомогу початкуючому дослідникові. – К., 1994. – С.3.




  • нові форми організації праці та управління, нові види технологій, які охоплюють не лише окремі установи й організації, але й різні сфери;

Джерело: Золотогоров В.Г. Энциклопедический словарь по экономике. – Минск: Полымя, 1997. – 571 с.

Освітні інновації

  • новизна, що істотно змінює результати освітнього процесу, створюючи при цьому удосконалені чи нові:

    • освітні, дидактичні, виховні системи;

    • зміст освіти;

    • освітні, педагогічні технології;

    • методи, форми, засоби розвитку особистості, організації навчання і виховання;

    • технології управління навчальним закладом, системою освіти.

Джерело: Даниленко Л. Новизна, яка істотно змінює результати. Теоретичні основи управління 12-річною школою як інноваційним закладом освіти // Управління освітою. Post − методика. − 2005. − №2. − С.5.

Інноваційна педагогічна діяльність

  • заснована на осмисленні практичного педагогічного досвіду, орієнтована на зміну й розвиток навчально-виховного процесу з метою одержання нового знання, формування якісно іншої педагогічної практики.

Совгіра С. Інноваційні технології в екологічній освіті // Школа. – 2006. – №6. – С.71-74.

Інноваційний
процес


– комплексна діяльність по створенню, освоєнню, використанню та розповсюдженню нововведень (Дичківська І.М. Основи педагогічної інноватики: Навчальний посібник. – Рівне: РДГУ, 2001. – 233 с.).

Інноваційне навчання

  • це такий навчальний процес, що будується як творча взаємодія учителя та учнів, котра максимально спрямована на самостійний пошук учнями нових знань, нових пізнавальних орієнтирів високого рівня складності, вироблення загальнолюдських норм та цінностей, оволодіння мистецтвом рефлексії (Клокар Н.І. Психолого-педагогічна підготовка вчителя до інноваційної діяльності. Дис. ...канд. пед. наук: 13.00.04. – К., 2997. – 227 с.).

Психолого-педагогічні інновації

  • новостворені (застосовані) чи вдосконалені технології (чи проекти), які істотно змінюють обсяги, структур та якість педагогічного процесу.

Джерело: Даниленко Л. Новизна, яка істотно змінює результати. Теоретичні основи управління 12-річною школою як інноваційним закладом освіти // Управління освітою. Post − методика. − 2005. − №2. − С.5.

Інновація
педагогічна


  • – сукупність нових професійно-педагогічних дій педагога, спрямованих на вирішення актуальних проблем сучасного виховання й навчання з позицій особистісно орієнтованої освіти (Дичківська І.М. Основи педагогічної інноватики: Навчальний посібник. – Рівне: РДГУ, 2001. – 233 с.).

Педагогічна
новація


  • це процес об’єктивного чи суб’єктивного оновлення теорії і практики освіти, який оптимізує досягнення її мети.

Інноваційні технології

  • сукупність якісно нових чи оновлених форм, методів і засобів навчання, виховання й управління, об’єднаних єдиною метою.

Джерело: Даниленко Л. Новизна, яка істотно змінює результати. Теоретичні основи управління 12-річною школою як інноваційним закладом освіти // Управління освітою. Post − методика. − 2005. − №2. − С.5.

Інноваційна
педагогічна
технологія


  • це цілеспрямоване систематичне та послідовне впровадження в практику прийомів, способів, педагогічних дій та засобів, що охоплюють цілісний навчально-виховний процес від визначення його мети до одержання очікуваних результатів (Клокар Н.І. Психолого-педагогічна підготовка вчителя до інноваційної діяльності. Дис. ...канд. пед. наук: 13.00.04. – К., 2997. – 227 с.).

Навчальна інноваційна технологія

  • добір операцій та дій педагога з учнем, в результаті яких суттєво поліпшується мотивація учнів до навчального процесу.

Виховна інноваційна технологія

  • це мистецькі засоби й прийоми впливу педагога на свідомість особистості учня з метою формування в нього особистісних цінностей у контексті із загальнолюдськими.

Управлінська інноваційна технологія

  • сукупність інформаційних та діагностичних технологій, технології економічного та психологічного впливу на підлеглого, що створюють умови для оперативного й ефективного прийняття керівником управлінського рішення.

Джерело: Даниленко Л. Новизна, яка істотно змінює результати. Теоретичні основи управління 12-річною школою як інноваційним закладом освіти // Управління освітою. Post − методика. − 2005. − №2. − С.5.

Інноваційна
освіта


– система дій, спрямованих на забезпечення і розвиток творчого потенціалу людини (Дичківська І.М. Основи педагогічної інноватики: Навчальний посібник. – Рівне: РДГУ, 2001. – 233 с.).

Інноваційна
мета
освіти


– створення сприятливих умов для творчості, реалізації природи суті, соціальних потреб людини (Дичківська І.М. Основи педагогічної інноватики: Навчальний посібник. – Рівне: РДГУ, 2001. – 233 с.).

Інноваційне
навчання


  • процес і результат такої навчальної та освітньої діяльності, яка заохочує введення інноваційних змін в існуючу культуру, соціальне середовище

Джерело: Кларін М. Інновації в навчанні // Завуч. – 2000. – №23-24. – С.8.




– процес і результат такої навчальної діяльності, яка стимулює інноваційні зміни в соціальному середовищі (Дичківська І.М. Основи педагогічної інноватики: Навчальний посібник. – Рівне: РДГУ, 2001. – 233 с.).

Мета інноваційного навчання:

  • розвивати в учнів можливості творчо освоювати новий досвід. Основою такого освоєння є цілеспрямоване формування творчого та критичного мислення, досвіду та інструментарію навчально-пошукової діяльності, рольового та імітаційного моделювання, пошуку та визначення власного особистісного сенсу й ціннісних відносин (Клокар Н.І. Психолого-педагогічна підготовка вчителя до інноваційної діяльності. Дис. ...канд. пед. наук: 13.00.04. – К., 2997. – 227 с.).

Вчитель
інноваційної
орієнтації


  • це особистість, здатна брати на себе відповідальність, вчасно враховувати ситуацію соціальних змін, і є найбільш перспективним соціальним типом. Як учитель-дослідник, він спрямований на науково-обґрунтовану організацію навчально-виховного процесу з прогностичним спрямуванням, має адекватні ціннісні орієнтації, гнучке професійне мислення, розвинуту професійну самосвідомість, готовність до сприйняття нової інформації, високий рівень само актуалізації, володіє мистецтвом рефлексії (Клокар Н.І. Психолого-педагогічна підготовка вчителя до інноваційної діяльності. Дис. ...канд. пед. наук: 13.00.04. – К., 2997. – 227 с.).

Інновативність

  • емоційно-оцінне ставлення до нововведень, відмінність у сприйнятливості суб’єктів до інновацій, нових у даній системі ідей, досвіду, яка являє собою здебільшого не лише розповсюдження нововведень, а й рису особистості, що характеризується високим почуттям нового, прагненням до творчості (Дичківська І.М. Основи педагогічної інноватики: Навчальний посібник. – Рівне: РДГУ, 2001. – 233 с.).

Компоненти
структури
інноваційної
педагогічної
діяльності


  • мотиваційний,

  • креативний,

  • технологічний,

  • рефлексивний,

  • функціональний.

Коберник О. Формування в учителів та студентів готовності до впровадження інноваційних технологій // Школа. – 2006. – №6. – С.5-10.

Уміння та
навички
вчителя
інноваційної
орієнтації:


  • дидактичні вміння (організація навчально-виховного процесу, керівництво пізнавальною та розвивальною взаємодією);

  • виховні вміння (єдність навчальної та поза навчальної діяльності вчителя та учня як цілісного процесу, що забезпечує безперервність виховання та самовиховання);

  • науково-методичні, пошукові, дослідні вміння та навички (вивчення та використання перспективного педагогічного досвіду, використання методів теоретичного пошуку та емпіричного рівня дослідження);

  • вміння та навички самоосвіти, самонавчання, рефлексії (Клокар Н.І. Психолого-педагогічна підготовка вчителя до інноваційної діяльності. Дис. ...канд. пед. наук: 13.00.04. – К., 2997. – 227 с.).

Інноваційна
культура
педагога


– система освоєних особистістю педагогічних засобів, що забезпечують інноваційний спосіб діяльності, систематизуючим елементом якої є цінності інноваційного плану (Дичківська І.М. Основи педагогічної інноватики: Навчальний посібник. – Рівне: РДГУ, 2001. – 233 с.).

У чому проявляється творчість?

    • В ефективному використанні уже створеного досвіду в нових умовах, удосконаленні відомого у відповідності з новими завданнями, в освоєнні наукових розробок та їх розвитку

    • В гнучкості при виконанні запланованого в нестандартних ситуаціях.

    • Вдалій імпровізації як основі точних знань і компетентного розрахунку так і у високо розвинутій інтуїції.

    • В умінні обґрунтовувати як завчасно підготовлені, так і інтуїтивні рішення, в умінні фантазувати: бачити ближню, середню та далеку перспективи.

    • В умінні давати ідею, реалізувати її в конкретних умовах, бачити всі варіанти вирішення однієї й тієї ж проблеми, використовувати досвід інших (Клокар Н.І. Психолого-педагогічна підготовка вчителя до інноваційної діяльності. Дис. ...канд. пед. наук: 13.00.04. – К., 2997. – 227 с.).

Креативність

– стійка властивість людського індивіду, що обумовлює здатність проявляти соціально значущу творчу активність (Дичківська І.М. Основи педагогічної інноватики: Навчальний посібник. – Рівне: РДГУ, 2001. – 233 с.).

Індивідуальний стиль професійної діяльності

– цілісна система операцій, що забезпечують ефективну взаємодію вихователя з вихованцями і визначається цілями, завданнями інноваційної педагогічної діяльності, властивостями різних рівнів індивідуальності педагога (Дичківська І.М. Основи педагогічної інноватики: Навчальний посібник. – Рівне: РДГУ, 2001. – 233 с.).

Критерії
ефективності
інноваційної
діяльності
вчителя


  1. творче сприйняття педагогічних інновацій;

  2. творча активність;

  3. методологічна й технологічна готовність до введення інновацій;

  4. педагогічне інноваційне мислення;

  5. культура спілкування.

Коберник О. Формування в учителів та студентів готовності до впровадження інноваційних технологій // Школа. – 2006. – №6. – С.5-10.

Управління
нововведеннями


  • необхідна функція сучасної організації, яка спрямована на її постійне пристосування до змін зовнішнього середовища; планування, організація, регулювання і контроль процесу впровадження в організації будь-яких нововведень

Джерело: Жернакова М. Управление нововведениями // Школа. – 1998. – №2. – С.57-64.

Управління
нововведеннями
в освіті


  • складний, цілеспрямований, неперервний соціально-педагогічний та організаційно-технологічний процес впливу суб’єкта управління (керівної системи) на керований об’єкт (загальноосвітній навчальний заклад, навчально-виховний процес, педагога, учня), що здійснюється на основі науково-методичних та організаційно-технологічних вимог, за допомогою системи методів і засобів для досягнення об’єктом (керованою системою) запропонованого стану.

Основними структурними елементами процесу управління є прогнозування, планування, організація, координація, контроль та оцінювання, узагальнення.

Джерело: Ващенко Л. Модель управління інноваційними процесами в регіональній освіті // Управління освітою. – 2004. – №21. (Вкладка).– С.1-16.

Етапи процесу сприйняття інновацій учителями

    1. Етап ознайомлення педагога з інновацією. Учитель уперше чує про інновацію, але ще не готовий до отримання додаткової інформації.

    2. Етап появи зацікавленості. Вчитель виявляє зацікавленість в інновації та починає шукати додаткову інформацію про неї.

    3. Етап оцінки. Педагог подумки „приміряє” інновацію до власної наявної або прогнозованої ситуації, а потім вирішує, чи потрібно апробовувати цю інформацію.

    4. Етап апробації. На цьому етапі апробовують інновацію в порівняно невеликих масштабах, щоб визначитись у її застосуванні з метою вирішення власних проблем у даній конкретній ситуації.

    5. Етап кінцевого сприйняття. Вчитель приймає заключне рішення про сприйняття інновації і продовження її використання у повному обсязі.

Коберник О. Формування в учителів та студентів готовності до впровадження інноваційних технологій // Школа. – 2006. – №6. – С.5-10.

Інноваційний
прогностичний
характер
управління
освітнім
закладом


  • – введення в управлінський цикл таких змін, які спрямовані на визначення перспектив розвитку освітньої системи та її радикальне оновлення: діагностика стану проблем і виявлення проблемних полів, побудова концепції перетворення і проектування, програмування діяльності, моделювання й корекція моделі, її адаптація і тиражування результатів (Дичківська І.М. Основи педагогічної інноватики: Навчальний посібник. – Рівне: РДГУ, 2001. – 233 с.).

Механізми управління
нововведеннями


  • інтеграційна сукупність елементів процесу управління та відношень між органом управління, навчальними закладами та педагогами, в основі якої лежить вплив суб’єкта на об’єкт управління. Такий комплекс управління складається з інформаційних, організаційних зв’язків, взаємодії різних елементів керівної системи.

Джерело: Ващенко Л. Модель управління інноваційними процесами в регіональній освіті // Управління освітою. – 2004. – №21. (Вкладка).– С.1-16.

Цикли
управління
нововведеннями


Інформаційний цикл забезпечує такі етапи: виявлення мети щодо змін; вивчення та аналіз стану функціонування об’єкта змін, а також ресурсних можливостей його забезпечення; формування проблеми інноваційного пошуку (тобто, збір, обробка та аналіз діагностичної інформації, пошук оптимальних шляхів зміни об’єкта.

Логіко-операційний цикл ставить за мету вироблення та прийняття управлінських рішень на основі формалізації нововведення. Він реалізується через такі етапи: пошук і виявлення альтернативи; аналіз очікуваних результатів; добір діагностичних методик.

Організаційний цикл забезпечує організаційний вплив на об’єкт управління з метою добору та розставлення педагогічних кадрів, доведення завдань до безпосередніх виконавців, координацію інноваційного процесу та етапах його впровадження, здійснення контролю та оцінювання. Основними етапами організаційного циклу є: апробація нововведення; інформаційний супровід інноваційного процесу; діагностування поточних та кінцевих результатів, що узгоджуються з метою інноваційного пошуку.

Продуктивний етап – отримання інноваційного продукту та його поширення; аналіз тенденцій щодо подальших змін та прогнозування.

Джерело: Ващенко Л. Модель управління інноваційними процесами в регіональній освіті // Управління освітою. – 2004. – №21. (Вкладка).– С.1-16.

Алгоритм
створення
програми
інноваційної
діяльності:


  • створення соціальних, психолого-педагогічних і матеріальних умов для розвитку та впровадження інновацій в освітню практику;

  • розвиток новаторських процесів, інтелектуальної і дослідницької діяльності;

  • створення організаційно-педагогічних умов для діяльності вчителів-новаторів;

  • підвищення ступеня організованості й раціональності організації новаторських ідей та їх концепцій;

  • впровадження методичних інновацій у навчально-виховний процес;

  • залучення до інноваційного процесу всіх учителів, учнів, науковців, працівників мистецтва й культури, батьківської громадськості;

  • стимулювання учасників навчально-виховного процесу за новаторство і пошуково-творчу діяльність.

Джерело: Онищук Л. Інноватика – істотна складова гуманістичної парадигми учіння // Шлях освіти. –

Умови
успішної
реалізації
програми
інноваційної
діяльності:


  • створення мікросередовища, що характеризується достатньо високим рівнем загальної культури та всебічного розвитку;

  • гуманізація всіх сфер діяльності учасників навчально-виховного процесу;

  • гуманізація змісту освіти, всіх видів навчально-виховної діяльності вчителів і учнів;

  • створення сприятливого соціально-психологічного клімату;

  • забезпечення прав дитини на соціально-психологічний захист від деструктивних впливів.

Джерело: Онищук Л. Інноватика – істотна складова гуманістичної парадигми учіння // Шлях освіти. –

Ознаки інноваційної діяльності.
Критерії

Новизна

Творчий підхід авторів до вирішення психолого-педагогічних завдань навчання й виховання; оригінальність; раціоналізація окремих елементів навчально-виховного процесу; новаторство.

Наукова
достовірність


Відповідність інновацій сучасним науково-педагогічним уявленням, закономірностям, теоріям, принципам.

Прогностичність

Відповідність інновацій сучасним дидактичним вимогам; спрямованість на майбутнє; можливість прогнозування.

Ефективність

Результативність інновацій; висока ефективність застосування в реальних умовах визначеного навчального закладу; стабільність і тривалість результатів у часі.

Ознаки впровадження інновацій
у навчально-виховний процес.
Критерії

Доцільність

Сприяння вирішенню педагогічних завдань підвищення ефективності навчання; відповідність наявним умовам для впровадження.

Навчальна і
вихована
ефективність


Можливість використання інновацій для організації цілеспрямованого навчально-виховного процесу; відповідність можливостям педагога; його досвіду, педагогічним здібностям, рівню наполегливості, особистісним якостям.

Доступність

Відповідність використання інновацій навчальним можливостям учнів: інтелектуальним, віковим, психологічним, рівню підготовленості.

Творчість

Можливість творчого використання інновацій для активізації пізнавальної діяльності учнів за допомогою реалізації проблемно-пошукових методів, дослідницької діяльності, інших інноваційних методів навчання.

Техніко-економічні та
дидактичні
можливості


Можливість створення матеріально-технічного та дидактичного забезпечення, пов’язаного із впровадженням інновацій.

Джерело: Шевчук К. Управління інноваційною діяльністю // Завуч. − 2007. − №1. − С.10-14.

Компоненти готовності вчителів до впровадження інноваційних технологій у сфері навчання й виховання

Мотиваційний – установка на особливу значущість та важливість нових освітніх технологій у сучасному навчально-виховному процесі школи; прагнення до активного вивчення педагогічних інновацій; прагнення вчителя творчо та неординарного проектувати педагогічну діяльність; активний інтерес педагога до процесу вивчення інновацій.

Когнітивний – інтеграція психологічних, педагогічних, технологічних знань.

Операційний – вміння як інтегровані якості, набуті вчителями під час опанування змісту психолого-педагогічних та фахових дисциплін, самостійної педагогічної діяльності.

Коберник О. Формування в учителів та студентів готовності до впровадження інноваційних технологій // Школа. – 2006. – №6. – С.5-10.



Рівні готовності вчителів до
впровадження педагогічних інновацій


Елементарний
рівень


– байдуже ставлення вчителя до нових педагогічних інновацій. Педагоги цього рівня не можуть чітко визначити необхідність і доцільність використання освітніх технологій, не можуть окреслити їхню сутність, а до їх упровадження підходять формально, базуючись лише на власному досвіді.

Репродуктивний
рівень


– поверхове формулювання змісту нових педагогічних технологій. Учителі цієї групи мало орієнтовані на творчий пошук у навчально-виховному процесі, впровадження сучасних педагогічних систем. У педагогічній діяльності в основному репродукуються елементи наявних методичних розробок, при цьому педагоги не можуть чітко передбачити можливі результати обраних технологій навчальної та виховної діяльності.

Продуктивний
рівень


– учителі виявляють активний інтерес до інноваційних технологій і досить чітко усвідомлюють необхідність їх упровадження, методично грамотно їх використовують. У своїй педагогічній діяльності спріються на базові психолого-педагогічні знання, прагнуть до самостійного застосування освітніх технологій, створення авторських курсів, проектів виховної діяльності, при цьому виявляють уміння обґрунтовувати та вмотивовувати доцільність використання окремих технологій.

Творчий
рівень


Учителі цього рівня характеризуються ініціативністю та творчим підходом до впровадження нових педагогічних технологій. Вони самостійно проектують оригінальні та педагогічно доцільні варіанти навчальної та виховної діяльності. Їхні технології й проекти відповідають потребам та можливостям конкретної вікової групи. Педагоги володіють уміннями прогнозувати можливі результати навчальної й виховної діяльності після використання певної технології.

Коберник О. Формування в учителів та студентів готовності до впровадження інноваційних технологій // Школа. – 2006. – №6. – С.5-10.



Інноваційне
середовище


– педагогічно доцільно організований простір життєдіяльності, який сприяє розвитку інноваційного ресурсу особистості, інтегрований засіб накопичення і реалізації інноваційного потенціалу освітнього закладу (Дичківська І.М. Основи педагогічної інноватики: Навчальний посібник. – Рівне: РДГУ, 2001. – 233 с.).

Інноваційний
потенціал
освітньо-виховного
закладу


– це його здатність створювати, сприймати, реалізовувати нововведення, а також своєчасно позбавлятися від застарілого, педагогічно недоцільного;

– здатність закладу створювати, сприймати, реалізувати нововведення, а також позбавлятися від застарілого, педагогічно недоцільного (Дичківська І.М. Основи педагогічної інноватики: Навчальний посібник. – Рівне: РДГУ, 2001. – 233 с.).



Інноваційний ЗНЗ

− заклад освіти, в якому постійно вносяться якісно нові елементи, створюючи та використовуючи при цьому інтелектуальний продукт, доводяться нові оригінальні ідеї до реалізації їх вигляді освітніх систем, програм, технологій, освітніх послуг.

Джерело: Даниленко Л. Новизна, яка істотно змінює результати. Теоретичні основи управління 12-річною школою як інноваційним закладом освіти // Управління освітою. Post − методика. − 2005. − №2. − С.5.

Характеристики
навчального
закладу
інноваційного
типу


  • розвиток здійснюється на основі виявлення освітніх потреб навчального закладу, обґрунтування нової перспективи з урахуванням прогресивної практики, стратегічних положень регіональної освіти й наукових досягнень, пошуку оптимальних технологій вирішення поставлених завдань;

  • предметом управління інноваційними процесами в загальноосвітньому навчальному закладі є розвиток суб’єктів інноваційного пошуку та школи загалом; змістом управління виступають цінності особистісного розвитку, які забезпечують умови для саморозвитку, самореалізації, самовизначення кожного щодо його творчого професійного зростання;

  • розширення змістово-інформаційного і технологічного компоненту шкільної освіти на принципах особистісно орієнтованого підходу;

  • готовність педагогічного колективу та шкільної адміністрації до пошуково-дослідницької роботи як основної форми інноваційного пошуку;

  • налагодження дієвих зв’язків з науково-дослідними інститутами, вищими навчальними закладами міста, ученими з метою мобільного реагування на соціально-технологічні виклики сучасності;

  • реальна підтримка педагогічних ініціатив, наявність системи стимулювання та мотивації педагогів до інноваційного пошуку;

  • підтримка інноваційних процесів громадськістю, насамперед, батьківською.

Ващенко Л. Управління інноваційними процесами // Директор школи. − 2007. − №23-24. − С.3-61.

Технологія
розв’язування
управлінських
завдань в
інноваційному
освітньому
закладі


  1. Діагностика зовнішніх та внутрішніх умов життєдіяльності закладу.

  2. Визначення потреб в управлінському рішенні, його цільова орієнтація.

  3. Планування управлінських заходів щодо реалізації управлінського рішення.

  4. Організаційне забезпечення управлінських задумів.

  5. Мобілізаційно-спонукальна діяльність щодо формування готовності колективу до сприйняття управлінських впливів.

  6. Мотивуючо-формуюча діяльність щодо переводу управлінських цілей у цільову орієнтацію членів колективу.

  7. Запровадження управлінських заходів.

  8. Контрольно-аналітична та оцінювальна діяльність щодо результативності управлінських заходів.

  9. Координація управлінських заходів у системі життєдіяльності закладу.

  10. Заохочення та корекція дій суб’єктів та об’єктів управлінських заходів.

  11. Творчий пошук нових ефективних управлінських рішень.

Джерело: Нечипоренко В., Пузирева О. Азбука управління // Директор школи. – 2007. – №12. я С.16-21.

Інноваційна культура педагога

Професійна культура

– 1) процес розвитку цілісної особистісної структури, критеріями сформованості якої є взаємопов’язані між собою світогляд і методологічне мислення; 2) система соціальних якостей, яка забезпечує рівень професійної діяльності та визначає її особистісний зміст; 3) системна якість, вихідними елементами якої є знання, практичні уміння і навички, власні соціальні якості, що характеризують ставлення особистості до світу соціальних цінностей. (Ігнатович О. До питання про основні категорії інноваційної культури педагога // Соціальна психологія. – 2007. – №4. – С.142-147.)

Педагогічна культура

– 1) системне, динамічне утворення, що ґрунтується на загальній культурі особистості, яка містить знання, культурні цінності, способи діяльності й прагнення брати активну участь у розвитку культурних традицій; 2) інтегративна підсистема у цілісній соціальній системі, що діалектично взаємопов’язана з суспільними процесами, характеризує творчу діяльність учителя, впливає на процес формування його мислення, є процесом і результатом перетворення як учителя, так і його учнів; 3) полі компонентна структура, складниками якої є: педагогічні потреби, здібності, уміння, педагогічна уява, мислення, емоційність, товариськість, художній талант, педагогічні методи і стилі. (Ігнатович О. До питання про основні категорії інноваційної культури педагога // Соціальна психологія. – 2007. – №4. – С.142-147.)

Інноваційна
культура

педагогічних
працівників

– система професійних засобів особистісного розвитку, що забезпечують інноваційний спосіб педагогічної діяльності, провідним компонентом якої є цінності інноваційної педагогічної діяльності. (Ігнатович О. До питання про основні категорії інноваційної культури педагога // Соціальна психологія. – 2007. – №4. – С.142-147.)

Фахова
інноваційна
культура

педагогічних
працівників

– складова професійної, педагогічної і психологічної культури педагогічних працівників, що складається із цінностей, смислів, настановлень, знань, умінь, навичок, способів творчої та інноваційної діяльності, спрямованих на зростання власної особистості. (Ігнатович О. До питання про основні категорії інноваційної культури педагога // Соціальна психологія. – 2007. – №4. – С.142-147.)

Діагностика
інноваційної
діяльності
педагога


– сукупність способів вивчення й оцінки ознак, що характеризують професійну готовність педагога до реалізації цієї діяльності та її здійснення (Дичківська І.М. Основи педагогічної інноватики: Навчальний посібник. – Рівне: РДГУ, 2001. – 233 с.).

Рівні готовності вчителя до інноваційної діяльності
(за Н.І. Клокар)

Репродуктивний рівень

Вчитель здійснює свою педагогічну діяльність на основі традиційних, вже відомих і впроваджених методик, передового педагогічного досвіду, рекомендацій і визначає для себе ті, які найбільш доцільні для відтворення в умовах конкретного навчально-виховного закладу, а також відповідають інтелектуально-вольовим та психофізіологічним особливостям учнів, з якими він працює. Такий вчитель не підготовлений до розв’язання нових освітньо-виховних завдань.

Репродуктивно-корегуючий рівень

Вчитель має досить усвідомлену особистісну позицію, що базується на знаннях сучасних концепцій розвитку школи та педагогіки. На основі аналізу власного досвіду, конкретних реалій педагогічної практики він вносить корективи у свою роботу, удосконалює, модернізує існуючі методики та досвід відповідно до завдань сучасної освіти та школи. Для нього характерні прояви творчої уяви, інтелектуальної активності, асоціативного мислення.

Конструкторський рівень

Вчитель базується на власному досвіді, має високий ступінь педагогічної рефлексії та глибокі знання інтелектуально-вольових, психофізіологічних особливостей учнів, використовує сучасні педагогічні технології, конструює свій варіант визначення і розв’язання педагогічної проблеми. Для нього характерні високий прояв педагогічної інтуїції, оригінальності мислення, креативності, прогнозування, планування та передбачення результатів на основі їх співвідношення з прогнозом та проектом.

Новаторський рівень

Це найвища ступінь прояви креативності вчителя, здатного вирішувати педагогічні проблеми на принципово нових засадах, що характеризуються новизною, оригінальністю та високою результативністю. Для нього характерними є високий ступінь оволодіння пошуковими методами навчання, комунікативно-діалогічними, дискусійними вміннями, володіння мистецтвом педагогічної рефлексії, оригінальністю та асоціативністю мислення, інтелектуальною активністю, технологією проведення дослідно-експериментальної роботи. ці професійно значущі якості в поєднанні з високим теоретико-методологічним рівнем сприяють створенню такими вчителями авторських концепцій, програм та методик освітньо-виховної діяльності (Клокар Н.І. Психолого-педагогічна підготовка вчителя до інноваційної діяльності. Дис. ...канд. пед. наук: 13.00.04. – К., 2997. – 227 с.).


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка