Педагогічна освіта батьків



Скачати 118.91 Kb.
Дата конвертації26.03.2016
Розмір118.91 Kb.
Педагогічна освіта батьків

Родинне виховання розглядається як одна з головних ланок виховання підростаючого покоління. Щоб зробити родинне виховання дієвим, школа повинна надати батькам необхідні психолого-педагогічні знання, а також знання про національні традиції виховання. Впровадження цих ідей у практику неможливе без педагогічної освіти батьків, яка сьогодні починає відроджуватися у багатьох школах України.

Позитивним тут є пошук нових шляхів педагогічної освіти родини, орієнтація на нове педагогічне мислення, повернення до української батьківської педагогіки. Сьогодні вчителі використовують різноманітні форми роботи з батьками: лекції, колективні та індивідуальні бесіди; збори, семінари, практикуми, конференції. Позаурочний характер педагогічної освіти батьків дає змогу враховувати принцип наступності впродовж усього навчання.

Сімейне виховання — складний та багатогранний процес. Часто йому на заваді стає недосвідченість батьків, їхнє небажання використовувати педагогічні знання та впевненість у правильності лише власного досвіду. Тому школа змушена підвищувати педагогічну культуру батьків. Сьогодні на допомогу сім'ї приходять народні університети сімейного виховання, школи молодих батьків.

Вчителі будують свою роботу на принципах національного виховання: природовідповідності, культуровідповідності, гуманізму, демократизму, єдності вимог сім'ї та школи, послідовності та спадкоємності поколінь.

Принцип природовідповідності передбачає врахування в процесі виховання анатомічних, фізіологічних, психологічних, вікових особливостей дітей. Це сприяє розвитку природних задатків дитини, врахуванню сімейних традицій.

Принцип культуровідповідності вимагає здійснення виховання у близькому дитині культурному середовищі. Найкращою базою виступає засвоєння дітьми свого культурно-історичного минулого.

Врахування принципів демократизму та гуманізму зумовлює перехід від монологу до діалогу між учасниками виховного процесу, тобто подолання авторитарної педагогіки, що означає доброзичливе, рівноправне спілкування, створення умов для саморозвитку кожної особистості.

Врахування принципу наступності забезпечує безперервність виховного процесу «школа — сім'я».

Сьогодні школа прагне подолати недоліки у роботі з батьками (неперіодичність проведення занять, недостатнє використання індивідуальних форм роботи з батьками, нерегулярне відвідування батьками зборів) і перейти до форм педагогічної освіти батьків, які передбачають перехід від монологічного спілкування до діалогу. Це значно підвищує педагогічну пізнавальну активність батьків.

Серед колективних форм роботи з батьками відзначимо бесіди, семінарські заняття, педагогічні практикуми, рольові ігри, диспути, батьківські конференції, дні батьківського відвідування школи.

До індивідуальних форм належать консультації шкільного психолога, самоосвіта, індивідуальні бесіди. Доцільно активно залучати батьків до гурткової роботи, до участі в організації дозвілля дітей, шкільних свят.

Найбільший інтерес у батьків виявляється за умови поєднання теорії з практикою. Семінарські заняття дають змогу поєднати теоретичні положення з конкретним аналізом виховання в сім'ї, обговоренням проблемних ситуацій. Тому кожне заняття з батьками варто поділити на 3 частини: теоретичну, практичну та самостійну.

Перша частина проходить у формі бесіди. Практична повинна закріпити теоретичні знання, підготувати батьків до застосування виховних технологій. На заняттях варто застосувати прийоми, що забезпечували б активне сприйняття батьками інформації від учителів, обговорення оптимальних шляхів вирішення педагогічних ситуацій. Доцільним є розв'язання спеціально підібраних педагогічних задач, зміст яких відображає реалії сімейного виховання. Добре, коли тема заняття повідомляється батькам завчасно, пропонуються основні питання, відповідна література.

Дуже цікавою є і така форма педагогічної освіти як «педагогічний десант», який має на меті подолати небажані явища у сім'ї, налагодження контакту з батьками. «Педагогічний десант» — це виступи педагогів на підприємствах, в організаціях, де працюють батьки. Лекції з елементами бесіди проводяться з найбільш актуальних тем.

Аукціон ідей сімейної педагогіки — обмін досвідом, що здійснюються на зборах групи батьків і дітей через презентацію сімейної педагогіки. Ця форма носить не лише просвітницький, а й коригуючий характер. Після презентації моделей сімейного виховання відбувається обрання кращих ідей за критеріями простоти, оригінальності, відповідності сім'ї.

Підбиттям підсумків педагогічної роботи з батьками є проведення конференцій, на яких батьки не лише отримують необхідні теоретичні знання, а й практичні поради.

Таким чином, колективні форми роботи з батьками дають змогу розглянути комплекс загальних проблем.

Індивідуальні форми роботи дають учителеві уявлення про уклад життя конкретної сім'ї, допомагають вирішити проблеми, знайти методи найефективнішого впливу на дитину.

Індивідуальні консультації проводяться класними керівниками, психологами. Під час їхньої підготовки слід враховувати наступне:



  • спілкування повинно проводитися у спокійній обстановці;

  • починати і закінчувати бесіду акцентуацією на позитивних якостях дитини;

  • під час бесід потрібно вчити батьків і вчитися у них.

Запорукою цього є педагогічний такт, уміння знайти підхід до батьків. Виправдовує себе і така форма роботи, як розробка індивідуальних сімейних програм виховання дітей. Розробляти такі програми допомагають класні керівники, шкільні психологи.

Важливою ланкою педагогічної освіти батьків є самоосвіта, що включає регулярне читання батьками психолого-педагогічної літератури. Тому класним керівникам доцільно використовувати регулярні виставки психолого-педагогічної літератури.

Таким чином, робота з батьками підтверджує необхідність і правомірність використання психолого-педагогічних знань.



  1. Пам'ятайте, що виховання — один з найважливіших видів праці і що розумові сили та можливості дітей не однакові.

  2. Не треба вимагати від дитини неможливого. Важливо визначити — до чого вона має хист та як розвинути її розумові здібності.

  3. Навчання не сприяє розвиткові учня, якщо від нього вимагають механічного заучування, а не напруження розумових сил, пізнавальної активності, мислення та дії.

  4. Будьте милосердними до своїх дітей! Найпростіший метод виховання, що не вимагає ні часу, ні розуму, — побити дитину і цим образити, озлобити або й зламати її. Забудьте про опіку, крик, насильство й наказовий тон. Вони викликають опір дітей, психічні травми, пригнічують прагнення й інтерес до навчання, змушують шукати порятунку в брехні.

  5. Розвивайте інтерес, інтелектуальні бажання, ініціативу й самостійність дитини у навчанні та у всіх її справах.

  6. Запам'ятайте, що за науково обґрунтованими нормами над виконанням усіх домашніх завдань учні 1-го класу повинні працювати не більше 1 години, 2-го класу — 1,5 години, 3 — 4-х класів — до 2 годин, 5 — 6 класів — до 2,5 години, 7-го класу — до 3 годин, а учні 8 — 11-х класів — до 4 годин. Навчіть дітей користуватися годинником і не дозволяйте їм засиджуватися над виконанням домашніх завдань довше, ніж годиться. Бо це відіб'ється на їхньому здорової та розумовому розвитку. У вихідні і святкові дні від виконання домашніх завдань діти звільняються.

7.Не примушуйте учня писати у чернетках і кілька разів переписувати виконане домашнє завдання — це веде до перевтоми і небажання вчитися.

8.Не хвилюйтеся, якщо Ваша дитина принесе не таку вами оцінку, як Вам хотілося б, за виконану роботу. По-перше, оцінка відіграє виховну роль, а по-друге, це не остання робота і не остання оцінка.

9.Дайте дитині змогу пережити радість успіху у навчанні, визначити індивідуальну стежку в розумовій праці.


  1. Перевіряйте виконані дітьми домашні завдання, особливо на першому етапі навчання. Проте, вашими оцінками мають бути такі: «я задоволений», «не задоволений». Можна додати слово «дуже», і будьте певні — завтра ваша дитина докладе всіх зусиль, що ви нею були задоволені.

  2. Здоров'я дитини — крихка кришталева куля, й тримають її три атланти: спадковість, спосіб життя й виховання. Організуйте правильний режим життя, раціональне харчування, навчання й відпочинок дітей.

  3. Організовуючи різноманітні ігри й відпочинок дітей, приділяйте увагу фізичному розвитку, надто розвиткові дрібних рухових м'язів, від цього залежить почерк дитини, якість малювання, креслення.

  4. Помічайте і заохочуйте навіть незначні успіхи у навчанні і поведінці, використовуйте для цього слова схвалення, поцілунки, різні види морального й матеріального заохочення.

  5. Дитина, яка зазнає менше образ, виростає людиною, що більше усвідомлює власну гідність.

  6. «Батько та мати — найкращі вихователі й повинні впливати на поведінку своїх дітей навіть тоді, коли їх немає вдома» — зазначав А.С.Макаренко. Пам'ятайте, що дитина — дзеркало життя своїх батьків. Як у краплині води відбивається сонце, так і дітях відбивається вся організація життя сім'ї, працьовитість, духовне багатство і моральна чистота матері й батька.

Майбутнє належить тільки дітям! Робіть усе, щоб Дитинство і Майбутнє Ваших дітей були чарівними і прекрасними. Любові й взаєморозуміння, успіхів і щастя вам та вашим дітям!

КЗО «Незабудинська СЗШ І-ІІІст.»



БАТЬКІВСЬКИЙ КАТЕХІЗИС,

АБО ЗАКОНИ РОЗУМНО ОРГАНІЗОВАНОГО

СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ

Класний керівник

Омельченко Н.В.

2012



Народження людини — це майбутнє народу, радість батька і матері — крихта радості всього народу.

Десять негідних речей

  1. Негідно будувати своє благополуччя, радощі, втіхи, спокій за рахунок утисків, невлаштованості, горя, хвилювання іншої людини.

  2. Негідно залишати товариша в біді, небезпеці, проходити повз чуже горе, страждання. Моральна глухота і сліпота, задерев'яніння серця — одна з найогидніших вад.

  1. Негідно користуватися результатами праці інших, ховатися за чужу спину.

  2. Негідно бути боязким, розслабленим; ганебно виявляти нерішучість, відступати перед небезпекою. Хоробрість, відвага — джерело мужності.

5. Негідно давати волю потребам і пристрастям, що
ніби вийшли з-під контролю людського духу.

в. Негідно мовчати, коли твоє слово — це чесність, благородство і мужність, а мовчання — легкодухість, підлість.



  1. Негідно справжньої людини не тільки обманювати, лицемірити, плазувати, підладжуватися під чиюсь волю, а й не мати власного погляду, втратити своє обличчя.

  2. Негідно легковажно кидатися словами, давати нездійсненні обіцянки.

9. Негідною є надмірна жалісливість до самого себе, як і безжальне ставлення, байдужість до іншої людини, Негідно бути спокійним і байдужим, коли поряд із тобою важко жінці.

10. Негідне п'янство і обжерливість. Алкоголь затуманює свідомість і дає волю інстинкту, приводячи людину до тваринного стану.



Десять «не можна»

  1. Не можна сміятися над старістю і старими людьми — це величезне блюзнірство.

  2. Не можна сперечатися з шановними і дорослими людьми, особливо зі старшими.

  3. Не можна ледарювати, коли всі працюють.

  4. Не можна виявляти незадоволення тим, що в тебе немає якоїсь речі, а у товариша є.

  5. Не можна допускати, щоб мати давала тобі те, чого вона не бере собі — кращий шматочок на столі, смачнішу цукерку, кращий одяг.

  6. Не можна робити того, що осуджують старші.

7. Не можна залишати рідну людину одинокою,
особливо матір, якщо в неї немає нікого.

  1. Не можна збиратися в дорогу, не спитавши дозволу і поради у старших, особливо в діда, не попрощавшись із ними, не дочекавшись від них побажання щасливої дороги.

  2. Не можна сідати до столу, не запросивши старшого,

10. Не можна сидіти, коли стоїть доросла, особливо літня людина, тим більше жінка; не чекай, поки з тобою привітається старший, ти повинен перший привітати його, зустрівшись, а прощаючись, побажати доброго здоров'я.

c:\documents and settings\dom\мои документы\мои рисунки\pe00489_.wmf
ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ
Шановні батьки!

Пам'ятайте, що ваша сім'я — найперша і найважливіша ланка виховання. Прикладом у вихованні гуманних якостей вашої дитини повинні бути насамперед Ви самі.

Шануйте одне одного, виявляйте чуйність, уникайте сварок і образ.

Показуйте дітям приклад доброзичливого ставлення до інших членів сім'ї, сусідів, співробітників. Пам'ятайте: діти наслідують, повторюють дії дорослих і, насамперед, батьків.

Стежте, щоб Ваші слова не розходилися з вашими ділами.

Батько повинен узгоджувати свої дії стосовно дитини з діями матері, мати — з діями батька.

Будьте моральним зразком для своєї дитини. Ростіть разом із Вашими дітьми, щоб вони відчували гордість за батьків, бажання бути схожим на Вас.

Успіх виховання залежить від мудрого збалансування любові до дитини з вимогливістю до неї.

Шануйте дитину, її гідність і почуття. Умійте поставити себе на місце дитини, цікавтеся її успіхами і невдачами.

Вправляйтесь зі своїми дітьми у гуманних справах.

Пам'ятайте, що, виховуючи дітей, Ви виконуєте не лише батьківський, а й громадянський обов'язок.

Дружба — це школа виховання благородних почуттів

Закони дружби:



  1. Не залишай друга в біді. Бути вірним дружбі — означає ділити з другом не тільки радість, а й горе.

  2. Тобі не байдуже, який твій друг. Дружба — це моральне збагачення людини. Знайшовши надійного друга, ти помножуєш свої сили, стаєш морально чистішим, багатшим, красивішим.

  3. Дружба — це насамперед віра в людину, вимогливість до неї і повинність.

  4. Дружба і егоїзм — непримиренні й несумісні,

  5. Дружба вчить любити віддано й стійко, бути непримиренними. Дружбу я назвав би вершиною, з якої перед людиною відкривається найдрібніші деталі доблесті та краси, вульгарності й потворності.

  6. Дружба випробовується в біді й небезпеці.

  1. Умій жити так, щоб тебе з другом об'єднувала єдність духу, ідеалів... Нехай дружба буде для тебе яскравим світлом, що осяває мету життя.

  2. Юність без вірної, відданої дружби — убога і порожня. Не вміючи дружити, ти обкрадаєш себе.

9.Дружба виховує відданість високому, ідеальному, тому що в дружбі більше віддають ніж беруть — найбагатшим стає найщедріший.

10.В дружбі ти проходиш справжню школу безкорисливості.



ВИХОВУЙ СЕБЕ САМ

Поради учню

арифметика самовиховання

Самовиховання потрібне кожній людині. Воно прискорює розвиток внутрішніх сил людини — фізичних і духовних.

Самовиховання — кращий спосіб розвитку усіх здібностей. Хто знає себе, той робить менше помилок, правильно оцінює свої можливості, може передбачити невдачі в усіх справах.

Самовиховання — це уміння керувати своїм «Я», переборювати бажання, примушувати себе робити, в першу чергу, те, що треба, а не те, що хочеться.

Самовиховання — це боротьба з власними слабкостями, поганими звичками.

Пізнай себе, дай собі об'єктивну оцінку, визнай програму дій самовиховання і ти зростатимеш людиною серед людей.



  1. Мої чесноти.

  2. Мої недоліки.

  3. Що мені не подобається в людях.

  4. Яким би я хотів бути?

  5. На кого хочу бути схожим?

  6. Що для цього треба? (Читати відповідну літературу, тренування, серйозне навчання, фізична праця, гурткова робота тощо).

  7. Яке громадське доручення допоможе в цьому?

  8. Які вимоги ставлять до мене батьки, вчителі? Чи замислювався я над цим? Чи потрібно прислухатися?

  9. Що мені дасть чіткий розпорядок дня? Чи дотримуватися його? Чи не марную даремно час?

  1. У кого я просив би поради? До кого прислухався?

  2. Моє самозаохочення. Завдання на тиждень, місяць, навчальну чверть, рік.

  3. Я переможу! Я переміг!

Виходячи з цього, бажано проводити з вихованцями бесіду, диспути, читання типу: «Як виховувати в собі силу волі, дисциплінованість?», «Чи вмію я вчитися?», «Що значить бути сучасним?».


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка