Педагогічний нагляд в польщі модернізація, доробок рекомендації для української системи освіти



Сторінка1/5
Дата конвертації08.03.2016
Розмір0.75 Mb.
  1   2   3   4   5


Сторінка




ПЕДАГОГІЧНИЙ НАГЛЯД В ПОЛЬЩІ - МОДЕРНІЗАЦІЯ, ДОРОБОК
РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ СИСТЕМИ ОСВІТИ

Рекомендації розроблені з використанням матеріалів, зібраних в системному проекті "Програма підвищення ефективності системи педагогічного нагляду і оцінки якості роботи школи".

ДЖЕРЕЛА РЕФОРМИ ОСВІТИ В ПОЛЬЩІ В ОСТАННІ РОКИ.
Демократизація суспільно-політичного життя в Польщі після 1989 року викликала необхідність реформування системи освіти, яке б дозволило цій системі творчо відповісти на суспільні виклики, а також на прагнення і потреби кожного, окремо взятого, громадянина. Такі зміни вимагали нових юридичних рамок, тому що існуючі врегулювання - декрет від 23 березня 1956 р. про шкільний обов'язок, закон від 15 липня 1961 р. про розвиток системи освіти і виховання та ряд діючих на той час виконавчих актів - були занадто анахронічними, щоб сприяти бажаному напрямку розвитку системи освіти.

Очікувалася демократизація шкільного життя, програмні зміни, автономія шкіл і обмеження контролюючої ролі педагогічного нагляду.

У листопаді 1991 року увійшов в життя закон про систему освіти від 7 вересня 1991 року. Понад двадцяти років тривав пошук найкращих рішень для освіти, як на програмній площині, так і організаційній. Здійснювався пошук найкращих способів "верифікації" якості заходів, що проводилися установами системи освіти, зокрема способів здійснення педагогічного нагляду. Тестувалися різні стилі цього нагляду, починаючи з домінування контролюючого стилю, через діагностико-оцінювальний і завершуючи стилем, направленим на підтримку шкіл і освітніх установ в їх діяльності, націленій на досягнення найвищих результатів роботи. До 1996 року школи поступово переходили в сферу компетенцій гмін.

Освітню політику держави в 1989 - 1993 роках можна сформулювати як політику ліберального характеру. Щодо програми навчання, то тут вирішено відійти від концепції однієї обов’язкової міністерської програми, на користь декількох програмних основ на вибір учителя. Це дозволило пристосувати зміст, методи і форми праці до місцевих умов, потреб учнів, обмежувало контролюючі функції держави, які стосувалися процесу навчання але, одночасно, акцентувало увагу на результатах навчання.

У 1993 р., після чергових парламентських виборів, освітня політика змінилася. Дещо суворішим наглядом було охоплено реалізацію програмних настанов, розбудовано звітність і обмежено вибір підручників.

Великі зміни в системі освіти в Польщі відбулися у 1999 році. Були створені шестирічні початкові школи і трирічні гімназії, в яких реалізується шкільний обов'язок (обов’язкове загальноосвітнє навчання). Узаконено створення і функціонування надгімназійних шкіл, які дають можливість реалізовувати обов’язкове навчання до закінчення 18 року життя. Врегульовано також принципи діяльності непублічних і публічних гімназій та спосіб їх фінансування.

Головною метою цих змін було підвищення рівня освіти суспільства шляхом розвитку загальної середньої і вищої освіти. Утворення гімназій, яке було рівнозначне з продовженням на рік обов'язкового загального навчання сприймалося як інструмент цієї зміни, який відкладав на рік рішення про вибір подальшої стратегії розвитку освіти. Ці зміни дозволили скоригувати різні аспекти роботи школи відповідно до потреб окремих вікових груп. Від створення відповідної матеріально-технічної бази школи, через забезпечення безпеки і створення клімату навчання, потрібного учням, до працевлаштування кадрів, які спеціалізувалися у роботі на даному освітньому етапі. Виокремлення трирічних етапів навчання для дітей і молоді, які перебували у відповідній фазі психофізичного розвитку, дозволило підібрати ті методи роботи, що найбільш відповідали освітнім потребам відповідної вікової групи.

Важливою метою реформи, яка залишалась, без сумніву, в тісному зв'язку з головною метою, було забезпечення рівного доступу до освітніх послуг дітей і молоді таким чином, щоб їх освітні шанси залежали виключно від здібностей та інтересів. Визнано, що кожна дитина повинна мати рівний доступ до освіти, незалежно від матеріального статусу її батьків, їх освіти чи місця проживання. Впроваджуючи юридичні рішення на користь створення умов інтеграції учнів зі спеціальними освітніми потребами, започатковано ліквідацію перешкод в доступі до освіти, підґрунтям яких була неповноцінність дитини.

Головна мета реалізовувалася і реалізовується в даний час шляхом проведення дій, що мають на меті покращення якості освіти. Інструменти цієї зміни – це, зокрема, програмна зміна, посилення виховної ролі школи, краща підготовка випускників до дорослого життя, до навчання протягом усього життя.

Потрібно однак пам'ятати, що незважаючи на найкращі передумови, закладені принципи, кожна хороша реформа вимагає часу, є довготривалим процесом, тому що її успіх залежить, перш за все, від зміни ментальності людей і ця зміна не відбувається швидко. На противагу структурним, програмним змінам, чи навіть змінам концепції навчання, вимагає зацікавленості, навіть знаходження союзників, серед яких природним союзниками шкіл є батьки. Вони повинні найбільше впливати на роботу школи, у якій навчається їх дитина. Важливим є тут як відношення батьків до школи, так і відношення школи до батьків. Шукаючи союзників, потрібно враховувати усе зовнішнє середовище школи разом з місцевим самоврядуванням, яке в значній мірі фінансує її діяльність. Такі потреби враховує оновлений педагогічний нагляд.


ГЕНЕЗА ОНОВЛЕНОГО НАГЛЯДУ В ПОЛЬЩІ
7 вересня 1991 року ухвалено закон про систему освіти, у якому в статті 33 визначено сферу педагогічного нагляду. Його метою є, зокрема, підвищення рівня освіти суспільства, вирівнювання освітніх шансів та сприяння покращенню якості освіти, яка розглядається як цілісний процес виховання і навчання. Цей нагляд відноситься, зокрема, до:

1) оцінювання стану і умов дидактичної, виховної і опікунської діяльності шкіл, установ і вчителів;

2) аналізування і оцінювання ефектів дидактичної, виховної і опікунської діяльності та іншої статутної діяльності шкіл і установ;

3) надання допомоги школам, установам і вчителям у виконанні ними дидактичних, виховних і опікунських завдань;

4) інспірації вчителів до педагогічних, методичних і організаційних інновацій.

Юридичне обґрунтування нагляду, зокрема, його обсяг, не змінювалося протягом багатьох років. Натомість від часу ухвалення нового закону про систему освіти до моменту прийняття Міністерством національної освіти системного проекту "Зміцнення ефективності системи педагогічного нагляду і оцінки якості роботи школи", постанова у справі педагогічного нагляду змінювалась п'ять разів, в 1991, 1996, 1999, 2004 і 2006 роках.

Незважаючи на безперервні пошуки найкращих способів виконання педагогічного нагляду, він не був достатньо дієвим та ефективним. Остання зміна, що вводилася, згідно з постановою від 7 жовтня 2009 року, була результатом пропозицій, сформульованих на основі проведених заходів контролю і діагностики. Вже в 2003 році Інститут публічних справ рекомендував необхідність координації діяльності відділів освіти у сфері педагогічного нагляду. У започаткованій в 2005 році "Стратегії розвитку освіти на 2007-2013 роки" записано необхідність змін у напрямі детального визначення компетенцій директора школи або установи, територіального самоврядування і педагогічного (державного) нагляду. Нова формула педагогічного нагляду повинна була забезпечити кожному з цих органів автономію дій, пов'язану з визначенням їх сфери відповідальності. Аналіз системи освіти, проведений у той же час Міністерством національної освіти, підтвердив відсутність об'єктивної зовнішньої оцінки роботи шкіл, яку можна було б порівнювати у масштабі країни. Було виявлено відсутність єдиних для усіх механізмів, інструментів та методологій на території країни, які дозволили систематично, об'єктивно і цілісно оцінювати якість роботи школи. На фоні відсутності єдиних уніфікованих принципів, педагогічний нагляд здійснювався в окремих воєводствах таким способом, який вважав доцільним відповідний місцевий заввідділом освіти, що не дозволяло порівнювати між собою отримувані результати, а, отже, обмежувало його ефективність і корисність, скажімо, для формування освітньої політики держави. Все це привело до планування в 2007 році, у пріоритеті «Висока якість системи освіти» операційної програми «Людський капітал» на 2007 - 2013 роки - дії: "Модернізація системи педагогічного нагляду", а згодом до реалізації системного проекту "Програма зміцнення ефективності системи педагогічного нагляду і оцінки якості роботи школи".

ї головною метою є підтримка впровадження в життя нової моделі педагогічного нагляду в польській освіті. В процесі реалізації проектних завдань розроблено рекомендації з метою вдосконалення впроваджуваної зміни. Ці рекомендації, які своєчасно використовувалися, стали передумовою прийняття нової постанови, яка набула чинності 1 вересня 2013 року, а згодом іще однієї постанови, прийнятої 1 вересня 2015 року.


ІДЕЙНІ ПРИНЦИПИ:
Метою оновленої системи педагогічного нагляду є автентична підтримка дошкільних закладів, шкіл і інших освітніх установ в їх розвитку, а завдяки отриманню інформації про всю освітню систему, полегшення ведення ефективної освітньої політики в Польщі, як на центральному, так і на місцевому рівнях.

Введена модель нагляду базувалась на тезі, що школа може змінювати суспільство, а відповідні дії держави можуть мотивувати школи (і інші освітні установи) до реалізації цінних освітніх ініціатив. Ключову роль в досягненні цих цілей повинна відіграти евалюація, яка, даючи інформацію про ефективність заходів, які реалізовують освітні установи, дозволяє робити висновки про те, що слід виправити, вдосконалити, щоб як найкраще реалізувати поставлені завдання. Саме узагальнені результати евалюації є основою для впровадження освітньої політики і вдосконалення системи освіти.


ПРЕДМЕТ НАГЛЯДУ:
Тепер школи/установи постали перед лицем вимог, які ще декілька декад тому були їм невідомі. Міністерство національної освіти сформулювало вимоги по відношенню до дошкільних закладів, шкіл і освітніх установ, які стосуються найрізноманітніших напрямків їх роботи: від результатів навчання, реалізації діючої програмної основи, через розвиток активності і громадських вмінь учнів, співробітництво з батьками, до організації роботи школи/ установи, зокрема її локальних умов і оснащення. Ці вимоги також підлягали змінам. Актуально діє 12 вимог по відношенню до шкіл. Кожна із вимог охарактеризована на двох рівнях: базовому і високому. Ці вимоги стали фундаментом для формулювання:

  • 12 вимог по відношенню до дошкільних закладів;

  • 11 вимог по відношенню до установ, які займаються спеціальним навчанням: спеціальні навчально-виховні осередки - виховні, молодіжні осередки соціотерапії, молодіжні виховні осередки;

  • 9 вимог по відношенню до шкіл в пенітенціарних установах і слідчих ізоляторах;

  • 8 вимог по відношенню до установ, які підтримують школи в досягненні ними найвищих ефектів роботи: психолого-педагогічні консультації, педагогічні бібліотеки, осередки вдосконалення вчителів;

  • 6 вимог по відношенню до спеціальних виховних осередків та установ, що забезпечують опіку і виховання учнів в період навчання поза місцем проживання (школи-інтернати);

  • 5 вимог по відношенню до освітньо-виховних установ;

Реалізація вимог повинна забезпечити створення оптимальних умов для розвитку кожного учня, а школи чи представництва спонукати до організаційного розвитку. Аналізуючи вимоги, не слід шукати цілісної картини школи чи установи, треба бачити ключові аспекти їх діяльності у контексті викликів, перед якими ці установи нині стають. Вирішено, що інформацію про рівень виконання цих вимог і школи, і представництва отримуватимуть в результаті зовнішньої евалюації - нової форми педагогічного нагляду, про який ми розповімо детальніше далі в тексті.

Нижче я представлю актуальний зміст вимог до шкіл разом з коротким обґрунтуванням.




  1. Школа або навчальна установа реалізує концепцію роботи, направлену на розвиток учнів.


Характеристика вимоги на базовому рівні:

Школа або установа діє відповідно до прийнятої педагогічною радою власної концепції роботи, яка враховує потреби розвитку учнів, специфіку роботи школи або установи та визначені очікування локального середовища. Концепція роботи школи або установи відома учням та батькам і ними підтримується.
Характеристика вимоги на високому рівні:

Концепція роботи школи або установи готується, а в разі потреби, модифікується і реалізовується у співробітництві з учнями і батьками.
Вимога підкреслює значення дій, які ґрунтуються на обдуманій стратегії і співробітництві усього шкільного середовища з метою реалізації цієї стратегії.

Концепція роботи школи, як "ідея нашої школи" спільна для усього шкільного середовища, дозволяє формувати почуття єдності, спільності, схожості з іншими членами шкільної спільноти, налагоджувати порозуміння мовою схожих значень. Дозволяє, що варто підкреслити, зосереджувати дії навколо подібних цінностей і цілей. Слід погодитися, що для того, щоб ефективно діяти і пристосовуватися до умов, що змінюються, співпрацювати зі світом, школи і інші освітні установи повинні стати організаціями, що вчаться. Елементом, який об'єднує ці цілі, є концепція роботи, направлена в основному на розвиток учнів.

Для забезпечення повної дієвості освітнього процесу необхідне прийняття тез (концепцій), визначення цілей і способів їх реалізації. Не менш важливо, щоб основні елементи концепції роботи були підтримані вчителями, учнями і батьками та були сумісні з потребами середовища. Тому важливу роль відіграє дискусія і погодження концепції спільної діяльності реалізаторами і одержувачами освітніх послуг.


  1. Освітні процеси організовані таким чином, щоб сприяти навчанню.


Характеристика вимоги на базовому рівні:

Планування освітніх процесів в школі або установі служить розвитку учнів.

Учні знають цілі навчання, що ставляться перед ними і очікування, які по відношенню до них формулюються.

Інформування учня про прогрес (поступ) у навчанні та оцінювання допомагають учням вчитися і планувати індивідуальний розвиток.

Вчителі мотивують учнів до активного навчання і підтримують їх в скрутних ситуаціях, створюючи атмосферу, яка сприяє процесу навчання.

Вчителі застосовують різні методи роботи, пристосовані до потреб учня, групи і відділу.

Вчителі формують у учнів вміння вчитися.
Характеристика вимоги на високому рівні:

Організація освітніх процесів дозволяє учням поєднувати між собою різні галузі знань і застосовувати їх.

Учні мають змогу впливати на спосіб організації і перебіг процесу навчання.

Учні взаємонавчаються.

Учні почуваються відповідальними за власний розвиток.

У школі або установі застосовуються новаторські рішення, які сприяють розвитку учнів.
Вимога вказує, яким чином створювати привабливе середовище для навчання, таке, яке націлює учнів на самоконтроль і відповідальність за власний розвиток.

Одним з найважливіших завдань освітніх установ (дошкільних закладів, шкіл, установ) є завдання навчити учнів здобувати знання і набувати вмінь. Навчання учнів залежить великою мірою від організації процесу навчання, який визначається вимогами до знань, умінь та навичок з навчальної теми. Якість навчання учнів залежить великою мірою від організації процесу навчання. Хороша організація - це половина успіху. Вона являє собою необхідну умову ефективності кожної дидактичної дії, запобігає випадковості і хаосу в реалізації цілей, уможливлює контроль процесів, їх модифікацію і вдосконалення. Дозволяє рівномірно розподілити заняття і пристосувати їх до можливостей учнів.

Варто при цьому пам'ятати, що в суспільстві знань учні на всіх етапах освіти не тільки засвоюють потрібні знання і набувають вміння, але також активно беруть участь в процесі навчання і визначають його перебіг. Тому варто так організовувати процеси, що відбуваються в школі, щоб не обмежувати ролі школи до передачі знань, школа повинна також бути місцем їх критичного аналізу.

Великий вплив на процес навчання має отримання учнями інформації про прогрес (поступ) в їх інтелектуальному, громадському і особистому розвитку. Слід пам'ятати також, що невід’ємним елементом дидактичного процесу є внутрішкільне оцінювання, від якого залежать як ефекти навчання,так і клімат навчання.




  1. Учні отримують знання і набувають вміння, визначені у програмній основі.


Характеристика вимоги на базовому рівні:

У школі або установі реалізовується програмна основа з врахуванням досягнень учнів з попереднього освітнього етапу. Учні отримують знання і набувають вмінь, які визначені в програмній основі і використовують їх під час завдань, які виконують, та під час вирішення проблем. Програмна основа реалізовується з використанням рекомендованих умов і способів її реалізації. У школі або установі контролюються і аналізуються досягнення кожного учня, з врахуванням його можливостей розвитку, формулюються і впроваджуються пропозиції за результатами аналізу.
Характеристика вимоги на високому рівні:

Впроваджувані висновки з контролю і аналізу досягнень учнів сприяють зростанню ефективності навчання і досягненню різноманітних освітніх успіхів учнів. Результати аналізу досягнень учнів, зокрема учнів, які закінчили даний освітній етап, підтверджують дієвість дидактично-виховних дій, які проводяться.
Вимога показує, що реалізація програмної основи повинна дозволити учням не лише набути, але і використати в освітній і життєвій практиці здобуті знання і вміння.

Зміни у зовнішньому світі, на трудовому ринку, в економіці, політиці, культурі чи навіть міжлюдських відносинах (які виникають внаслідок глобалізації і демографічних змін) обумовлюють необхідність отримання нових знань і вмінь, яких попередні покоління не потребували в такій мірі, як цього потребує покоління, яке сьогодні входить в доросле життя. Це має великий вплив на планування освітніх систем, що в Польщі видно, наприклад, в існуванні обов’язкової програмної основи. Її автори орієнтувалися на нові завдання, які стоять перед освітою сьогодні, а саме, на забезпечення дитині безперервності розвитку на кожному з освітніх етапів і досягнення ефективності дидактично-виховних дій, що здійснюються. Вчителі повинні систематично діагностувати, контролювати і аналізувати досягнення кожного учня, щоб знати його освітній потенціал і на основі цього планувати адекватні дидактично-виховні дії.

Реалізація програмної основи дозволяє підтримати процес розвитку учнів і формування поведінкових реакцій, які сприяють їх подальшому індивідуальному і суспільному розвитку.


  1. Учні активні


Характеристика вимоги на базовому рівні:

Вчителі створюють ситуації, які заохочують кожного учня до диференціації навчальної активності.

Учні заангажовані в заняття, які проводяться в школі або установі і охоче в них беруть участь.

Учні співпрацюють між собою у процесі реалізації заходів, ініційованих діями учнівського самоврядування.
Характеристика вимоги на високому рівні:

Учні ініціюють і реалізовують різноманітні дії для власного розвитку, розвитку школи або установи і місцевої спільноти та залучають до цих дій інших осіб.
Вимога підкреслює, що результатом роботи вчителів є відповідна поведінка (відношення) учнів до процесу навчання.

Неможливо проводити освітній процес без активної участі учнів. Навчання ефективне тоді, коли учень бере відповідальність за його ефективність. Викликом для шкіл (і навчальних установ) є створення таких умов, у яких учні активні в процесі освітнього процесу, а здобування знань і вмінь приносить їм задоволення. Активність учнів, яка охоплює різні сфери діяльності, зокрема ту, що стосується ходу навчання, сприяє посиленню ефективності цього процесу. Наприклад, залучення в процес прийняття рішення з приводу того, що і як ми вчимо, дуже сильно впливає на підвищення рівня уваги, концентрації і зацікавленості. Важливим елементом роботи школи є підтримка учнів у прийнятті ними і реалізації самостійних ініціатив, які впливають на їх всебічний розвиток (інтелектуальний, емоційно-суспільний, фізичний).




  1. Виховуються погляди (поведінки) і поважаються суспільні норми



Характеристика вимоги на базовому рівні:

Школа або установа реалізовує виховні і профілактичні дії, які пристосовані до потреб учнів і середовища. Дії школи або установи гарантують учням фізичну і психічну безпеку, а відносини між всіма членами шкільної спільноти ґрунтуються на взаємній повазі і довірі.

Принципи поведінки і співжиття в школі або установі узгоджені і дотримуються учнями, працівниками шкіл і установ та батьками.

У школі або установі реалізовуються антидискримінаційні дії, які охоплюють усю спільноту школи або установи.
Характеристика вимоги на високому рівні:

У школі або установі, спільно з учнями і батьками, аналізуються виховні і профілактичні дії, що проводяться, зокрема ті, які мають на меті ліквідацію загроз та зміцнення відповідних поведінкових реакцій. Оцінюється їх ефективність та, в разі потреби, вони модифікуються.
Ця вимога важлива для розвитку громадянського суспільства.

Пізнання принципів і розуміння їх значення для функціонування шкільної спільноти і суспільства є елементом розвитку, а усвідомлення того, наскільки важливим є дотримання правил, вирішує про успіх груп. Важливим є виховання поваги до інших і формування принципів ведення діалогу, не тільки як демонстрації своїх аргументів, але й як вміння вислуховувати інших і намагатися зрозуміти аргументи другої сторони.

Однією з основних умов правильного процесу навчання є відчуття безпеки, сенсу, а також розуміння і схвалення того, що відбувається навколо нас. Інтелектуальна активність нерозривно пов'язана з хорошим психічним станом, тому важливо, щоб освітні установи дбали про клімат, в якому ця активність відбувається. Положення, включені в цю вимогу, заохочують школи і установи до формування поведінки, сумісної з цінностями і нормами демократичного суспільства.


  1. Школа або установа підтримує розвиток учнів, з врахуванням їх індивідуальних можливостей.


Характеристика вимоги на базовому рівні:

У школі або установі визначаються психофізичні можливості і потреби розвитку, способи навчання і соціальна ситуація кожного учня.

Заняття, які розвивають зацікавленість і здібності, дидактично-вирівнювальні і спеціальні заняття, які організовуються для учнів, які вимагають особливої підтримки в розвитку або психолого-педагогічної допомоги та ревалідаційні заняття для учнів з обмеженими психофізичними можливостями відповідають потребам кожного учня.
Характеристика вимоги на високому рівні:

У школі або установі проводяться дії,які враховують індивідуалізацію процесу освіти по відношенню до кожного учня.

Школа або установа допомагає подолати труднощі учня, які виникли з його соціальної ситуації.

На думку батьків і учнів підтримка, яку отримують у школі або установі, відповідає їх потребам.
Вимога підкреслює високий рівень очікувань по відношенню до учнів і їх підтримку в досягненні запланованих цілей згідно з їх індивідуальними потребами.

Відомо, що соціальні нерівності впливають на рівень життя цілих суспільств. Там, де ці нерівності менші, живеться краще. Школа не має великого впливу на соціальне походження і матеріальний статус своїх учнів. Ситуація нерівності є наслідком дій потужних суспільних механізмів. Але школа може впроваджувати в життя різноманітні заходи, щоб зменшувати вплив негативних чинників середовища на процес навчання учнів. Діагностування індивідуальної ситуації кожного учня, використання результатів діагностування в процесі управління його розвитком, дозволяє вирівнювати освітні шанси. Такий підхід забезпечує усім можливість використання досягнень суспільного і економічного розвитку. Цей елемент роботи школи знаходить віддзеркалення у вимозі, яка підкреслює значення підтримки розвитку учнів з врахуванням їх індивідуальних особливостей.



  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка