Переклав Віктор Ружицький дійові особи



Сторінка5/7
Дата конвертації09.03.2016
Розмір1.14 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

СЦЕНА 4
Бойовище під Азенкуром.
Входять Пістоль, французький солдат і хлопчик-слуга.
Пістоль

Здавайся, собако!


Франц. солдат

Je pense que vous estes le gentilhomme de bon qualité*.



(* Я гадаю, що ви знатний дворянин (фр.))
Пістоль

Qualtitie calrnie custure me! Ти дворянин! Як тебе звуть? Відповідай.
Франц. солдат

O Seigneur Dieu!*



(*Господи боже! (фр.))
Пістоль

О Сеньйор Дью — це, мабуть, дворянин.

Так от, Сеньйоре Дью, уважно слухай:

Тебе цей меч проткне, Сеньйоре Дью,

Якщо, Сеньйоре Дью, ти не даси

Добрячих грошей.


Франц. солдат

O, prenez miséricorde! ayez pilié de moi!*



(*Майте милосердя! Пожалійте мене! (фр.))
Пістоль

Один муа не допоможе. Сорок,

А ні — кишки ось вирву через горло,

І кров'ю захлинешся.
Франц. солдат

Est-il impossible d'eschapper le force de ton bras?*



(* Невже неможливо уникнути сили твоєї руки?(фр.))
Пістоль

Недобрав? Ах ти пес!

Як смієш ти, зажерлива свинюко?!

Щоб я, та недобрав?
Франц. солдат

O, pardonnez-moi!*



(* О, пощадіть мене! (фр.) )
Пістоль

Як-як ти кажеш? Скільки це муа?

Спитай-но в нього, хлопче, по-французьки,

Як звуть негідника.


Хлопчик

Escoute. Comment estes-vous appelé?*



(* Послухайте, як вас звати? (фр.))
Франц. солдат

Monsieur le Fer*.



(*Пан Ле Фер (фр.))
Хлопчик

Він каже, що його звуть пан Фер.


Пістоль

Пан Фе? Ось я його так фекну, так розфекаю, таке вже з нього «фе» зроблю! Скажи йому те саме по-французькому.


Хлопчик

Я не можу сказати по-французькому ні «фекну», ні «розфекаю», ні «фе».


Пістоль

Тоді скажи — горлянку переріжу.


Франц. солдат

Que dit-il, monsieur?*



(* Що він каже, пане? (фр.))
Хлопчик

Il me commande de vous dire que vous faite vous prest; car ce soldat ici est disposé tout asture de couper voitre gorge*.



(* Він велить сказати вам, щоб ви приготувалися, бо цей солдат має намір негайно перерізати вам горлянку (фр.))
Пістоль

Уї, куп ля горж, пермафуа!

Як не одержу крон дзвінких негайно,

Посічений ти будеш на капусту.
Франц. солдат

O, je vous supplie, pour l'amour de Dieu, me pardonner! Je suis le gentilhomme de bon maison. Gardez ma vie, et je vous donnerai deux cents escus.


Пістоль

Що він там каже?


Хлопчик

Він просить зберегти йому життя. Він дворянин шляхетного роду і заплатить викуп — дві сотні крон.


Пістоль

Скажи йому, що це мій гнів погасить

І крони я візьму.
Франц. солдат

Petit monsieur, que dit-il?*



(* Маленький пане, що він каже? (фр.))
Хлопчик

Encore qu'il est contre son jurement de pardonner aucun prisonnier; néantmoins, pour les escus que vous l'avez promis, il est content de vous donner le liberté, le franchisement*.



(* Хоч він і поклявся не щадити жодного бранця, та за крони, які ви йому пообіцяли, він згоден подарувати вам волю, свободу (фр.))
Франц. солдат

Sur mes genoux je vous donne milie remercîmens; et je m'estime heureux que j'ai tombé entre les mains d'un chevalier, je pense, le plus brave, vaillant, et très-distingué seigneur d'Angleterre.


Пістоль

Тлумач, що далі, хлопче.


Хлопчик

Він на колінах тисячу разів дякує вам і щасливий, що потрапив до рук, на його думку, найхоробрішого, наймужнішого, найдостойнішого англійського сеньйора.


Пістоль

Жадаю крові, та дарма — живи.

Іди за мною.
(Виходить)
Хлопчик

Suivez-vous le grand capitaine*,



(* Йдіть за великим полководцем (фр.))
(Французький солдат виходить.)
Уперше чую, щоб така полохлива душа промовляла таким гучним голосом. Правду кажуть, що «порожня бочка гучить, а повна мовчить». У Німа й Бардольфа мужності вистачило б на десятеро таких, як оцей ревучий диявол із давньої вистави, що йому кожен може пазурі дерев'яним кинджалом обтяти. Проте їх обох повісили. І цей так само скінчить, коли наважиться щось украсти. Я мушу бути зі слугами в обозі. Якби французи знали, що стерегти його нікому, крім таких, як я, вони б там добряче поживилися.
(Виходить)


СЦЕНА 5
Інший кінець бойовища.
Входять конетабль, герцог Орлеанський, герцог Бурбонський, дофін і Рамбюр.
Конетабль

O diable!*



(* Хай кому чорт! (фр.))
Герцог Орл.

O Seigneur! le jour est perdu, tout est perdu!*



(* О боже! Битву програно, все пропалої (фр.))
Дофін

Mort de ma vie!* Усе пропало, все!

Неслава вічна і ганьба

Шоломи вкрила наші.


(Короткий сигнал тривоги.)
О meschante fortune!** Стійте! Зупиніться!

(* Клянусь життям! (фр.))

(** О лиха доле (фр.))
Конетабль

Змішалися всі лави.


Дофін

Ганьба навіки! Краще вбить себе.

Невже на злиднів цих ми грали в кості?
Герцог Орл.

За короля цього хотіли викуп?


Герцог Бурб.

Ганьба навік, нічого, крім ганьби!

Умрімо з честю. Киньмося на них.

А хто у бій не піде за Бурбоном,

Хай геть іде й, покірно шапку знявши,

Мов ниций звідник, двері стереже,

Допоки бидло, родом нижче пса,

Його красуню доньку не збезчестить.


Конетабль

Сум'яття наше нам тепер у поміч!

Навалимось, забувши про життя,

На них всі разом; хоч достойно згинем.


Герцог Орл.

Ще досить нас живих на полі бою,

Щоб задушити натиском англійців,

Коли порядок в війську відновити.


Герцог Бурб.

Вперед! Бо нам немає вороття!

А жить в ганьбі — навіщо те життя?
Виходять.

СЦЕНА 6
Інший кінець бойовища.
Сурма. Входять король Генріх з почтом, Ексетер та інші, а також французькі полонені.
Король Генріх

Ми билися, як лицарям годиться,

Та ворог поля ще нам не віддав.
Ексетер

Володарю, вам Йорк вітання шле.


Король Генріх

Живий? Я тричі бачив за годину,

Як падав він і знов ставав до бою,

Увесь, від ніг до голови, в крові.


Ексетер

Хоробрий воїн. Так він і лежить,

Із полем обійнявшись. Поряд з ним —

Його товариш, ранами покритий

І славою. То Сеффолк благородний.

Він першим згинув. Йорк з останніх сил,

Порубаний, до нього дотягнувся,

У рани зяючі поцілував

І так промовив: «Мій кузене любий,

Не поспішай, прошу. Моя душа

На небо полетить з твоєю разом,

Бо разом ворогів рубали ми,

Пліч-о-пліч славу в полі здобували!»

Я підбадьорить Йорка намагався.

Він з усмішкою руку простягнув,

Мою ледь стиснув і сказав: «Мій лорде,

Обов'язок свій виконав я чесно;

Вітай його величність короля».

Обняв він Сеффолка по цих словах

Рукою кволою, поцілував,

І так зі смертю заручившись, кров'ю

Скріпив навіки благородну дружбу.

Зворушений до краю всім, що бачив,

Потоку сліз я стримати не міг.

Не воїн плакав у душі моїй,

А жінка, мати любляча і ніжна,—

Вона ридала.
Король Генріх

Не виню тебе.

Бо, вислухавши, сам сказати мушу,

Туманиться і в мене зір від жалю.


(Сурма.)
Та слухай! Що віщує ця тривога?

До бою знов шикуються французи.

Всіх полонених знищити негайно.

Наказ оголосіть.


Виходять.

СЦЕНА 7
Інший кінець бойовища.
Входять Флюелен і Гауер.
Флюелен

Повпивати пеззбройних слуг і носіїв! Це суперечить усім законам війни. Дозволю сопі заувашити, що це найогидніший з усіх злочинів, які тільки мошна сопі уявити. Скажіть по совісті, хіба не так?


Гауер

Справді, жодному хлопцеві життя не подарували, Цю різанину вчинили боягузливі негідники, що повтікали з бойовища. Крім того, вони спалили й пограбували все, що було в королівському наметі. Король віддав цілком справедливий наказ: кожен солдат має перерізати горлянку своєму бранцеві. О, наш король - справжній лицар!


Флюелен

Аякше, капітане Гауер. Адже він народився в Монмуті. Як називається те місто, де народився Александр Високий?


Гауер

Александр Великий.


Флюелен

Ну, погодьтеся: хіпа високий і великий не одне й те ш? Високий, чи великий, чи могутній, чи велетенський, чи величний — це все те ш саме, хіпа що слова різні.


Гауер

Здається, Александр Великий народився в Македонії. Наскільки мені відомо, його батька звали Філіппом Македонським.


Флюелен

Мені теш здається, що Александр народився в Македонії. Запевняю вас, капітане: коли ви поглянете на карту світу, то неодмінно з'ясуєте, що Македонія і Монмут, дозволю сопі заувашити, пагато в чому подіпні між сопою. У Македонії є річка, і в Монмуті так само є річка. В Монмуті вона називається Уай. А от назва другої річки випала з голови. Та дарма. Опидві вони схоші одна на одну, як два пальці на моїй руці, й в опох водяться лососі. Якщо добре придивитися до шиття Александра, то мошна помітити, що шиття Гаррі Монмутського досить точно нагадує його. Скошість є в усьому. Александр — про це знають пог і люди — в нападі гніву, люті, опурення, роздратованості, шаленства, невдоволення, сказу, а такош захмелівши і, таким чином, пудучи в нестямі й напідпитку, дозволю сопі заувашити, упив свого найплижчого друга Кліта.


Гауер

У цьому наш король не схожий на нього. Він ніколи не вбивав своїх друзів.


Флюелен

Дозволю сопі заувашити, що не годиться перепивати чоловіка й провадити далі за нього, коли він ще не скінчив своєї розповіді. Я кашу все це лише для прикладу й порівняння.

Александр упив свого друга Кліта, пудучи напідпитку, а Гаррі Монмутський, пудучи при своєму розумі й прислухаючись до здорового глузду, вигнав геть гладкого лицаря, що носив камзол, який згодився п жінці в тяжі. Веселун, шартівник, насмішник і шахрай. Запув його ім'я.
Гауер

Сер Джон Фальстаф.


Флюелен

Саме так. Запевняю вас, що з Монмута виходять гарні люди.


Гауер

Ось і його величність.

Сурма. Входять король Генріх, герцог Бурбонський, Уорік, Глостер, Ексетер, герольд і полонені. Сурми.
Король Генріх

Не знав такого гніву я відтоді,

Як ми у Франції. Під'їдь, герольде,

До вершників, що на горбі стоять.

Як будуть битись, хай звідтіль з'їжджають;

Або тікають. Гидко бачить їх.

А ні, самі до них доберемося.

Тоді летітимуть, мов те каміння,

Що пращі ассірійські викидали.

Крім того, переріжемо всіх бранців,

А хто іще нам в руки попадеться,

Пощади хай не жде. Іди, герольде.


Герольд і Гауер виходять. Входить Монжуа.
Ексетер

Володарю, прибув герольд французький.


Глостер

Покірний в нього погляд цього разу.


Король Генріх

Ти знову тут? Хіба я не казав,

Що кості вам як викуп пропоную?

Ти знов по викуп?


Монжуа

Ні, о ні, королю.

Прийшов я милості просить твоєї.

Дозволь нам поле обійти криваве,

Зібрати мертвих і похоронить,

Шляхетних відокремить від простих.

Багато знатних принців — горе нам! —

Лежать в крові, що з найманців текла;

Змішалась кров простолюду і принців.

А коні, що від ран оскаженіли,

Немилосердно топчуть і удруге

Вбивають мертвих вершників своїх.

Дозволь же, о великий, нам оглянуть

Це бойовище і похоронити

Загиблих воїнів.
Король Генріх

Сказати правду,

Не певен я, що ми перемогли.

Чимало бачу вершників французьких

На бойовищі.
Монжуа

Ви перемогли.


Король Генріх

За це хвала всевишньому — не нам!

Я бачу замок. Як зоветься він?
Монжуа

То замок Азенкур.


Король Генріх

Віднині — битва це під Азенкуром,

Де ми звитяжили в день Кріспіана.
Флюелен

З дозволу вашої величності, я прочитав у літописі, що ваш славний дід і ваш двоюрідний дід Едвард, Чорний Принц Уельський, теш здопули велику перемогу тут, у Франції.


Король Генріх

Авжеж, Флюелене.


Флюелен

Ваша величність каше істинну правду. Якщо ваша величність пам'ятає, валлійці відзначились у пою, що відпувся на городі, де ріс порей. Відтоді вони носять порей на своїх монмутських шапках, і він, як відомо вашій величності, досі лишається їхнім почесним знаком. Сподіваюсь, що ваша величність не ввашає принизливим для сепе носити порей в день святого Девіда.


Король Генріх

На знак цієї славної події

Ношу. Адже валлієць я, земляче.
Флюелен

Пудьте певні, вся вода Уаю не винесе з вашої величності валлійської крові. Хай плагословить і попереше її господь, поки це пашано йому й вашій величності.


Король Генріх

Дякую, добрий мій земляче.


Флюелен

Клянусь Христом, що я земляк вашої величності, й нехай усі знають про це. Я проголошую це на весь світ. Хвалити нога, мені нема чого соромитись вашої величності, поки ваша величність залишається чесним чоловіком.


Король Генріх

Дай боже. Ви, герольди, з ним ідіть.


(Входить Вільямс.)
Число загиблих принесіть докладне

З обох сторін.


(Герольди й Монжуа виходять.)
Он той нехай підійде.
Ексетер

Солдате, підійди до короля.


Король Генріх

Солдате, чому ти носиш рукавицю на шапці?


Вільямс

З дозволу вашої величності, цей знак мені дав той, з ким я маю битися, коли він ще живий.


Король Генріх

Він англієць?


Вільямс

З дозволу вашої величності, це негідник, що минулої ночі зухвало розмовляв зі мною. Я поклявся дати йому в вухо, якщо він лишиться живим і насміє признати свою рукавицю. А коли я побачу свою рукавицю в нього на шапці — бо він дав слово солдата, що начепить її на шапку, як живий буде,—то зіб'ю її з його довбешки.


Король Генріх

Як на вашу думку, капітане Флюелен? Чи повинен цей солдат дотримати слова?


Флюелен

Інакше він пуде мерзотником і поягузом, з дозволу вашої величності. Так підказує моя совість.


Король Генріх

Можливо, його супротивник надто високого рангу, Щоб прийняти цей виклик?


Флюелен

Та хай пи він пув хоч дияволом найвищого рангу, самим Люципером чи Вельзевулом, однаково, дозволю сопі заувашити вашій величності, солдат мав пи дотримати слова. Якщо ж він порушить його, то матиме, так пи мовити, репутацію справшнього негідника й нахапи, і це така ш правда, як те, що його ще носить свята земля. Так каше моя совість, от!


Король Генріх

Ну, що ж, дотримай слова, коли зустрінеш свого знайомого.


Вільямс

Таки дотримаю, володарю, клянусь життям своїм.


Король Генріх

Хто твій командир?


Вільямс

Капітан Гауер, володарю.


Флюелен

Гауер — добрий офіцер і вельми опізнаний у воєнному мистецтві.


Король Генріх

Поклич його до мене, солдате.


Вільямс

Слухаюсь, володарю.


(Виходить)
Король Генріх

Флюелене, візьми ось цю пам'ятку й начепи собі на шапку. Коли ми зійшлися в бою з герцогом Алансонським, я зірвав цю рукавицю з його шолома. Той, хто її признає,— прихильник герцога і наш ворог. Якщо зустрінеш цього чоловіка, затримай його, коли мене любиш.


Флюелен

Ваша величність ропить мені найпільшу честь, про яку тільки моше мріяти серце підданого. Я душе хотів пи попачити істоту на двох ногах, що вразилась пи, помітивши цю рукавицю. Дуже хотілося п попачити того чоловіка, і дай поше, щоп я його попачив.


Король Генріх

Ти знаєш Гауера?


Флюелен

Він мій плизький друг, з дозволу вашої величності.


Король Генріх

Прошу тебе, розшукай його і приведи в мій намет.


Флюелен

Я приведу його.


(Виходить)
Король Генріх

Мій брате Глостер, лорде мій Уорік,

Ви з ока не спускайте Флюелена,

Бо через цю нещасну рукавицю

Ляща він легко заробити може.

Вона солдатові тому належить,

І я носити мав її. Мерщій,

Уоріку. Якщо солдат ударить,—

А він такий, що слова не зламає,—

То може статись лихо. Флюелен

Хоробрий чоловік, палкий, як порох,

І з відповіддю теж не забариться.

Глядіть, щоб не дійшло між них до бійки.
(До Ексетера)
Ходім зі мною, дядьку.
Виходять.

СЦЕНА 8
Англійський табір.
Входять Гауер та Вільямс.
Вільямс

Я певен, що ви одержите рицарське звання.


Входить Флюелен.
Флюелен

Ради пога, капітане, плагаю, ідіть швидше до короля. Мошливо, на вас чекає таке допро, що ви про нього й мріяти не сміли.


Вільямс

Сер, чи впізнаєте ви цю рукавицю?


Флюелен

Впізнаєте рукавицю? Рукавиця як рукавиця.


Вільямс

Знаю. От тому й признав її.

(Б'є його)
Флюелен

Клянусь господом погом! Та це ш найнеприторенніший зрадник на весь світ, на всю Францію, на всю Англію!


Гауер

Що це означає, сер? Ах ти, негідник!


Вільямс

Ви що ж, думаєте, я порушу клятву?


Флюелен

Відійдіть, капітане Гауер. Я заплачу йому за зраду стусанами, пудьте певні.


Вільямс

Я не зрадник.


Флюелен

Це підла прехня. Іменем короля вимагаю, щоп ви арештували його. Це прихильник герцога Алансонського.


Входять Уорік і Глостер.
Уорік

Що сталося? Що сталося? В чім річ?


Флюелен

Лорде Уорік, ми, слава погу, викрили непезпечну зраду і тепер вона очевидна, як пожий день. Ось іде його величність.


Входять король Генріх та Ексетер.
Король Генріх

Що сталося? В чім річ?


Флюелен

Володарю, ось він, цей негідник і зрадник, що, дозволю сопі заувашити, збив рукавицю, яку ви, ваша величність, зірвали з шолома герцога Алансонського.


Вільямс

Володарю, це моя рукавиця, а це її пара. Той, з ким я обмінявся, обіцяв, що носитиме її на шапці, а я пообіцяв збити її. І ось я зустрів того чоловіка, побачив свою рукавицю на його шапці й дотримав слова.


Флюелен

Тепер ваша величність пачить, який він, випачте на слові, неприторенний, ниций, підлий і огидний мерзотник. Сподіваюсь, що ваша величність визнає, засвідчить і підтвердить, що це рукавиця герцога Алансонського, яку ваша величність дали мені. Адже так, якщо по правді?


Король Генріх

Подай мені свою рукавицю, солдате. Дивись ось її пара.

І збить її ти з мене обіцяв,

До того ж розмовляв зухвало вельми.


Флюелен

З дозволу вашої величності, хай головою за це відповість, якщо діють ще на світі закони воєнного часу.


Король Генріх

Як винагородиш мене за образу?


Вільямс

Всі образи народжуються в серці. А в моему серці не було нічого, що могло б образити вашу величність.


Король Генріх

Однак ти розмовляв зі мною непоштиво.


Вільямс

Ваша величність прийшли в чужій подобі. Я подумав, що ви простий солдат. Усе тут склалося докупи: і темпе нічка, і ваша одіж, і просте поводження. За все, що вашій величності дісталось, поки ви були в тій личині, прошу винити себе, а не мене. Бо, коли б ви справді були тим, за кого я вас мав, ніхто б мене ні в чому не звинуватив. Через те прошу, хай ваша величність про стить мені.


Король Генріх

(до Ексетера)

Візьміте рукавицю, дядьку мій,

І кронами наповніть. Ну, солдате,

Носи її на шапці як відзнаку,

Аж поки не признаю. Сипте ж крони.

А ви з ним, капітане, подружіться.
Флюелен

Їй-погу, у цього чоловіка мушнє серце. Ось топі дванадцять пенсів. І прошу тепе, шиви, як велить господь, уникай всіляких сварок, суперечок, незгод і непорозумінь і пудь певен, що це вийде тобі на краще.


Вільямс

Не хочу я ваших грошей.


Флюелен

Це ш від щирого серця. Вони топі неодмінно згодяться, щоп черевики полагодити. Ну, чого соромитись? Черевики в тепе стоптані. Монета не фальшива, пудь певен. А хочеш, заміню на іншу.


Входить англійський герольд.
Король Генріх

Скажи, чи підраховано убитих?


Герольд

Ось тих французів список, що загибли.

(Подає список)
Король Генріх

Є знатні серед наших бранців, дядьку?


Ексетер

Карл Орлеанський, небіж короля,

Бурбонський герцог Жан та Бусіко,

Барони, лицарі та зброєносці —

Всього п'ятнадцять сотень, крім солдатів.
Король Генріх

У списку цім французів десять тисяч,

Які загинули. А з них вельмож

Із власними знаменами убито

Сто двадцять шість. До цього ще додайте

Дворян, і лицарів, і зброєносців —

Їх вісім тисяч і чотири сотні;

П'ятсот лиш вчора лицарями стали.

Отож із тисяч десяти загиблих

Шістнадцять сотень найманці становлять.

А решта — принци, лицарі, барони,

Дворяни знатні, зброєносці теж.

Ось знатні імена із тих, що вбиті:

Шарль Делабре, французький конетабль;

Жак Шатільйон, французький адмірал;

Іще начальник лучників Рамбюр,

Гросмейстер Франції Гішар Дофен;

Жан, герцог Алансонський; герцог Барський;

Брабантський — брат Бургундського — також;

Крім того, вбиті графи Фоконбер,

Гранпре, Русі, Фуа, Бомон і Марль,

Лестраль і Водемон. Зібрала смерть

Багатий урожай імен шляхетних!

А хто із наших голови поклав?


(Герольд подає інший список.)
Тут герцог йоркський, а також граф Сеффолк,

Достойний Річард Кетлі, Деві Гем,

А решта все незнатні імена,

Їх двадцять п'ять. Твоя десниця, боже,

Звитяжила. І лиш тобі, не нам,

Хвала за це! Коли іще, скажіть,

Відкритий бій, без хитростей воєнних

Давав таку різницю величезну

У втратах двох сторін? Твоя, о боже,

Лише твоя заслуга в тім!


Ексетер

Це чудо!
Король Генріх

Хай військо вирушає до села.

Забороніть усім під страхом смерті

Хвалитись перемогою. Лиш богу

За це хвала належить.


Флюелен

Чи дозволите, ваша величність, оголосити число загиплих?


Король Генріх

Дозволю. І солдат хай кожен знає,

Що був господь на нашій стороні.
Флюелен

Так. Якщо по совісті, то він зропив для нас велико діло.


Король Генріх

Відправте все по-християнськи.



Non nobis і Те Deum хай співають

І поховають мертвих, як належить.

Тепер в Кале; а звідти — шлях додому.

В поході нам щастило, як нікому.


Виходять.

ДІЯ П'ЯТА


Входить Хор.
Хор

Хто не читав історії цієї,

Послухать звольте. Хто її читав,

Прошу смиренно, хай нам вибачає

Що часу, кількості й самих подій

По-справжньому несила показати.

Перенесімо Генріха в Кале.

Тепер на крилах нашої уяви

Хай море перетне. Англійський берег

Заполонили юрми незліченні.

За гамором не чутно моря навіть,

Що провіщає голосом могутнім

Повернення щасливе короля.

Зійшов він з корабля. І пишний почет

До Лондона його вже супроводить.

А думка далі й далі поспішає;

І ось уже у Блекхіті король.

Вже лорди просять дозволу шолом

Його пом'ятий і щербатий меч

По місті попереду пронести.

Та, вільний від пихи і марнолюбства,

Всі почесті свої і похвали

Він богу віддає. Уява буйна

І думки лет нас в Лондон переносять.

Дивіться, справді зустріч велелюдна!

Ось мер іде, і олдерменн всі —

Немов сенатори колись у Римі,

Плебейською оточені юрмою,—

Зустріти гідно цезаря-звитяжця.

Коли б (хоч значно менше в тому честі)

Один із полководців королеви,

Мечем своїм повстанців розгромивши,

З Ірландії вертався, скільки люду

Його б зустріти вийшло! А проте

Ще більший натовп Гаррі привітав.

У відчаї французи лементують,

А Генріх жде, аби прийшли до тями.

Священної імперії володар

Прибув із Рима ворогів мирити.

Пропустимо події дальші, поки

До Франції прибуде Гаррі знову.

А все, що я раніше розповів,

Вам решту зрозуміти допоможе.

Сприйміть терпляче вимушену стислість

І — подумки у Францію мерщій.

За думкою спрямуйте й погляд свій.


(Виходять)
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка