Переяслав-хмельницький державний педагогічний університет імені григорія сковороди



Сторінка5/16
Дата конвертації19.02.2016
Розмір3.53 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

Феміністичні ідеологічні думки стали підґрунтям для створення ґендерних студій вітчизняного літературознавства. Теоретико-літературними основами пропонованої системи ґендерної літературної освіти є:

    1. Ґендерні дослідження ґрунтуються передусім на засадах суперечностей: “маскулінності” й “фемінності”; “народності” й “модерності”; “стереотипів” й “нововведень”.

    2. Інтерпретація творів у зазначеному аспекті проводиться із урахуванням психології статей, соціальних закономірностей, народної традиції.

    3. Вивчення художнього твору проводитимемо у таких напрямках:

  • відшукування у структурі тексту стереотипів ґендерного мислення;

  • відтворення об’єктивного сенсу художнього твору;

  • аналіз процесу читання, проблеми сприймання й інтерпретації твору жінкою-читачем і чоловіком-читачем;

  • розгляд психології жінки-письменниці й чоловіка-письменника: художня структура твору; зовнішньо-проблемний зміст; майстерність характеротворення; відображення у тексті внутрішніх суперечностей авторської екзистенції як носія ґендерної ідентичності; власне мовний рівень.

    1. Психоаналітичні ґендерні підходи до інтерпретації художнього тексту.

5. Враховуємо закономірності історичного розвитку літератури й соціального контексту.

Відштовхуємося від того, що особистість письменника й учня містить національне як складову власної ідентичності. При формуванні ґендерної технології навчання української літератури зважимо на наступні етнопедагогічні засади виховання:



  1. Українська нація визначається у світовому просторі як андрогінна, схильна до егалітарної політики.

  2. Наша культура становить значну етнопедагогічну вартість.

  3. Рівень стосунків між протилежними статями традиційно визначався не внутрішніми проблемами окремої особистості, а інтересами суспільства. Тому соціальні інтереси переважали над особистісними.

  4. Традиційний народний ідеал жінки вродлива, гарна господиня, яка стане ласкавою матір’ю для дітей, працьовита, весела, охайна тощо.

  5. Ідеал чоловіка в етнології сильний, гарний, розумний, добрий, щирий, працьовитий, хороший господар, той, що дбає про сім’ю, любить і виховує дітей, не вживає спиртного тощо.

  6. Ідеал родини дружні паритетні стосунки, засновані на щирості, повазі, любові, демократії у розподілі традиційних обов’язків.

  7. Висока моральність взаємин хлопця та дівчини, сформована у культі “цнотливості”, збереження вірності, щирості та поваги до батьків.

Методика вивчення української літератури має враховувати психологію читача. Створюючи власну технологію навчання, визначимо як базові такі особливості юнацького віку:

    1. Середовище та виховання відіграє провідну роль у формуванні статевої свідомості особистості, в її ідентифікації себе чоловіком чи жінкою.

    2. Більшість учнів намагається відповідати своїй біологічній статі, однак вироблення рис протилежної статі у власній самосвідомості може розвивати комплекси. Сприятимемо формуванню андрогінної особистості учня. Доцільно врахувати природну потребу учня старшої школи висловлювати власні думки і прагнути бути почутим.

    3. Спираємося на особливий тип спілкування учнів старшої школи інтимно-особистісний. Залучаємо цікаві теми ґендерного характеру у систему навчання.

    4. Психологічна потреба старшокласників вивчення власного “Я”. Звертаючись до екзистенції учня, допоможемо формуванню його ґендерної ідентичності на кращих зразках народної педагогіки та художнього слова.

    5. Під час аналізу літературного твору варто звертати увагу на глибину психологічного мислення дівчат, їхню емоційність, здатність хлопців до логічного умотивування вчинків героїв, аналітичного пояснення соціальних стереотипів, окреслених у художньому мистецтві. За допомогою спроможності до засудження дій персонажів хлопцями та умінням виправдовувати вчинки героїв дівчатами побудуємо літературознавчу дискусію.

    6. Судження дорослих нерідко заперечуються юністю, а вчинки та думки літературних героїв викликають довіру. Учителеві слід правильно і вміло їх тлумачити. Виховуємо читацьку культуру школярів засобами художнього слова.

При формуванні системи навчання української літератури у ґендерному аспекті основами обрано такі засади методик О. Бандури, Т. Бугайко та Ф. Бугайко, А. Градовського, О. Ісаєвої, Л. Мірошниченко, В. Неділька, Є. Пасічника, А. Ситченка, Б. Степанишина, К. Сторчака, Г. Токмань:

1. Використаємо ідейно-виховний вплив художніх текстів на становлення ґендерної ідентичності учнів. “Психологія характеру літературного персонажа має велике виховне значення 21, 75”, “Кращі образи-персонажі художньої літератури (та й образи самих письменників) завжди служили й служать молоді взірцем для наслідування 128, 7677”.



  1. Врахуємо психологію навчання (осмислення художнього твору хлопцями та дівчатами) й особистості (рівень ґендерної ідентичності). “Знання психологічних основ викладання свого предмета, психічних станів учнів 179, 13” сприятиме кращому засвоєнню змісту літературної освіти.

  2. “Ми повинні виховувати дітей <…> на його громадянській мужності, полум’яному патріотизмі народу 150, 1314”. Сприяємо вихованню національних та загальнолюдських цінностей.

  3. Розкриємо перед учнями особистість письменника. “Не потрібно нехтувати фактами особистого життя письменника: вони надають викладу задушевності, теплоти, допомагають відчути в письменникові людину, якій все людське не чуже 12, 2122”.

  4. Навчання будуємо на живому інтересі до літератури. “Інтерес, який викликає твір у школярів 150, 14”, є одним із найважливіших критеріїв добору художнього тексту.

  5. “Культура почуттів формується у людини поступово 150, 22”. Виховуємо ґендерну культуру як складову структури особистості учня засобами художнього слова.

  6. Врахуємо “Я-ідентичність” учня при вивченні літератури. “Читання твору буде виразним, якщо учень передасть в читанні своє розуміння твору 19, 48”.

  7. Виховаємо статеву культуру на засадах високої моралі. “Високі естетичні смаки, чисті моральні почуття це властивості гармонійно розвиненої людини 181, 27”.

  8. “Розвиток людини відбувається різноманітними напрямками: старшокласник зазнає і поклику статі, і морально-етичних шукань, і проблем самоаналізу, і багатьох інших особистісних векторів руху, перед ним постає загроза втрати почуття власної цілісності 193, 4647”. Сприятимемо формуванню “Я-ідентичності” учня засобами художнього слова.

  9. “Юнацтво виявилося більше схильним до “вільної” діяльності на уроках літератури, коли доводилося розв’язувати літературні завдання переважно творчого характеру, що потребували уяви, фантазії, виведення самостійних оригінальних суджень 171, 27”. Спонукаємо учнів до самостійного дослідження художнього тексту, пошуків креативного вирішення складних завдань.

  10. “Формування широкої компетенції читача в процесі вивчення <…> літератури має розглядатися як важливий компонент системи літературної освіти учнів [75, 4]”. Розглядаємо ґендерно-літературну компетенцію старшокласників як складову загальної компетенції читача.

  11. На уроках літератури варто “виховувати в школярів різного віку основи самоаналізу, звичку замислюватися над своїми вчинками, почуттями, вміння відрізняти добро від зла та аргументувати свої спостереження [112, 214]”. Ґендерну освіту учні отримають за умови розуміння категорій етики та естетики: “щастя”, “нещастя”, “любов”, “позитивна та негативна риси” тощо.

Отже, методична система вивчення української літератури у ґендерному аспекті базуватиметься на історичних, філософських, психологічних, соціальних, етнопедагогічних, теоретико-літературних та методичних засадах.

РОЗДІЛ 2


ПЕДАГОГІЧНО-ТЕХНОЛОГІЧНА МОДЕЛЬ ҐЕНДЕРНОГО ПІДХОДУ ДО ВИКЛАДАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ В СТАРШІЙ ШКОЛІ
2.1. Констатувальний зріз експериментально-дослідного навчання літератури
Важливого значення у розробці та впровадженні моделі ґендерної літературної освіти має апробація теоретичних узагальнень у практиці старшої школи. Вона здійснювалася традиційно у три етапи: проведення констатувального зрізу, систематичне вивчення художньої літератури у ґендерному аспекті протягом формувального експерименту та проведення контрольного зрізу. З метою з’ясування необхідності у розробці нової моделі навчання української літератури було проведено констатувальний зріз, відвідано заняття, проаналізовано їх зміст та результативність. Т. Бугайко та Ф. Бугайко у праці “Методика викладання української літератури в середній школі” (К., 1952) підкреслюють: “Теоретичні висновки методики лише тоді матимуть цінність для школи, коли вони ґрунтуватимуться на живому досвіді … учителів, розв’язуватимуть питання, висунуті шкільним життям, коли вони будуть спрямовані на піднесення рівня навчально-виховної роботи нашої школи в даних конкретно-історичних умовах 19, 9”. Розглянемо перший етап експерименту.

З метою вивчення мотивації педагогів у викладанні літератури в ґендерному аспекті та з’ясування теоретичної обізнаності практиків у цьому питанні проведено анонімне анкетування вчителів-філологів. В опитуванні взяли участь 110 учителів української мови та літератури з різних областей України. Анкета містила такі запитання: 1. Як Ви розумієте поняття “ґендерний підхід” до вивчення шкільного курсу літератури? 2. Чи доводилося Вам використовувати метод ґендерного дослідження художнього тексту у практиці викладання предмета? 3. У яких класах, на Вашу думку, можна досягти найбільшої ефективності при використанні ґендерного підходу до аналізу художнього тексту? 4. Чи необхідно, на Вашу думку, при структуруванні програми з літератури враховувати здобутки ґендерної критики, пропонувати тексти на ґендерну проблематику? 5. Чи повинна школа виховувати ґендерну культуру? 6. Якщо “так”, то яка роль у цьому літератури?

Анкетування показало, що 41 % (45 педагогів) володіють теоретичними відомостями з цього питання, 14 % (15 вчителів) розцінюють “ґендерний підхід до вивчення літератури” в аспекті “розмежування на уроках літератури авторів за приналежністю до чоловічої та жіночої статі”, 41 % (45 педагогів) узагалі не чули про ґендерні дослідження, а 4 % (5 філологів) сприймають ґендер як термін, пов’язаний з феміністичною критикою, визначаючи ґендерні дослідження, як “вивчення творів жінок-письменниць”. Відповіді на друге запитання анкети мають такі відсотки: 69 % (76 чол.) відповіли ствердно, 31 % (34 чол.) визначили, що не використовують ґендерну критику на уроках літератури. Відсоток відповіді “так” підлягає, на нашу думку, сумніву, адже з опитаних 39 % (30 чол.) не дали визначення поняттю “ґендерний підхід” до вивчення шкільного курсу літератури. Майже одноголосно опитувані визначили доцільним використання ґендерного підходу до вивчення літератури у старшій школі 96 %, з них 32% запропонували застосовувати цей метод ще в середній ланці освіти, 4 % тільки у 58 класах. Стосовно введення в програми з української літератури творів, актуальних для вивчення проблем ґендеру, 68 % відповіли, що такі тексти необхідні, адже “література яскраво й образно вчить визначати традиційні та модерні риси персонажів, спонукає до вивчення національних традицій у сфері стосунків між протилежними статями”. 27 % відповіли, що їм важко визначити, наскільки такі твори необхідні. 5 % опитуваних вважають, що не потрібно в програму вводити тексти, що висвітлюють ґендерні проблеми. Всі опитувані визнали, що школа повинна виховувати ґендерну культуру, зокрема на уроках української літератури. Процитуємо деякі думки вчителів-практиків: “Хлопчиків слід виховувати як господарів, голів родин, захисників. Дівчаток як носіїв моральної чесноти, берегинь роду”, “Вагома роль літератури, бо саме на її образах варто виховувати в сучасної молоді уміння і прагнення гідно жити навіть у неймовірно складних життєвих ситуаціях”, “Необхідно на прикладах літературних образів формувати красу людських взаємин”, “Література спонукає до вивчення національних традицій у сфері стосунків”, “Кращі літературні зразки сприяють глибшому розумінню культури взаємин, духовному росту”, “За допомогою художнього слова яскравіше й виразніше можна дослідити взаємини між людьми”, “Навчити учнів засобами літератури вибирати, будувати стосунки (твори цього плану є)” та ін.

Отже, анкетування показало, що сучасний учень, на думку вчителів, потребує виховання ґендерної культури засобами художнього слова, проте філолог переважно не має достатньої фахової підготовки з цього питання. Визначимо, наскільки питання ґендерної культури цікавлять сучасного учня.

З метою характеристики особливостей сприйняття учнями представників протилежної статі, визначення рівня їхньої ґендерної культури проведено ряд творчих робіт серед учнів старшої школи в різних областях України. Було запропоновано написати твір-роздум на тему: “Якби я завтра прокинулася (прокинувся) хлопцем (дівчиною)?” Старшокласники повинні були осмислити особливості поведінки протилежної статі, ідентифікувавши їх зі сферою власної “Я-ідентичності”, і в художньому стилі описати один день із життя. У написанні твору взяли участь 275 учнів (з них 136 хлопців, 139 дівчат). Суттєвої різниці територіального характеру у відповідях юнаків та юнок ми не помітили. Проаналізуємо основний зміст творчих робіт.

Помилки траплялися на граматичному рівні (описуючи протилежну стать, учні використовували дієслова, характерні для своєї статі. Наприклад, “пішов” замість “пішла” тощо). Тобто старшокласникам уже важко ідентифікувати себе з протилежною статтю, адже формування особистості в цілому відбулося. Більшість з них зустріч себе в новому образі уявляли перед дзеркалом. Твір переважно закінчувався думкою, що перетворення це “фантазія”, “страшний сон”, “незвичайна ситуація”, “на ранок я знову буду собою” тощо. Проте деяким сподобалося перевтілення, дало змогу свідомо оцінити поведінку протилежної статі. Твори були насиченими стереотипами, закріпленими як поведінкові ролі за певною статтю. Учні в основному орієнтуються у їх визначенні. Процитуємо думки дівчат, що охарактеризували такі стереотипи поведінки хлопців: “гратися у футбол” (дівчатка переважно обирають інші види спорту), “вдягнув темно-сині джинси та сірий светр” (щоб не зіпсувати світлий одяг брудом) та ін. Цю думку продовжила Анастасія Б.: “Наскільки я знаю, хлопці не люблять яскраві кольори”, далі вона пише, що “таки важко бути хлопцем, мама насварить, що цілий день прогуляла”. Можна визначити, що дівчина допомагає батькам по господарству і вважає цей обов’язок суто жіночим. Юлія К. зазначила, що “одягатися в чоловічий одяг невесело”, згодом написала: “Після школи мені б довелося грати у футбол, який я не можу терпіти”. Далі вона проектує власне майбутнє в образі чоловіка: “Якби я була хлопцем, то обрала б професію будівельника, бо це справа справжніх чоловіків”. Стереотипними ознаками юнаків, вважають дівчата, є гра на комп’ютері, постійне невиконання домашніх завдань, надмірна кількість волосся на тілі, розваги в нічних закладах тощо. Хлопці охарактеризували такі стереотипи поведінки дівчат: “Важко звикнути до підборів, коротких спідниць та косметики”, “Буду колекціонувати листівки, платівки з музикою”, “Пішли з подругами по крамницях”, “Збиратиму секрети інших”. Крім того, юнаки визначили особливістю саме дівчат “ходити до перукарні та робити зачіски”, “носити штучні нігті”, “купувати нові сукні”, “рвати колготки об стільчики”, “цікавитися косметикою та пліткувати” тощо.

Отже, проаналізувавши творчі роботи старшокласників, визначаємо: позитивно сприймають поведінку протилежної статі та легко ідентифікують себе з нею 52 % (143 учнів), бачать лише зовнішні ознаки протилежної статі 26 % (72 учнів), висвітлюють негативні риси протилежної статі 20 % (54 учнів), не можуть ідентифікувати себе з протилежною статтю 2 % (6 учнів). Таким чином, важливою складовою навчально-виховного процесу має стати виховання ґендерної культури в юнаків та юнок. Допоможемо старшокласникам позитивно сприймати “Я-ідентичність” протилежної статі на уроках української літератури, визначимо шляхи подолання ґендерних суперечностей, на прикладі образів художніх текстів охарактеризуємо пріоритетні риси особистості, актуальні для гармонійного співжиття в соціумі.

Крім того, за допомогою психологів загальноосвітніх шкіл провели тестування на визначення рівня ґендерної ідентичності школярів та спрямування на майбутні сімейні ролі (за методикою Т. Говорун та О. Кікінеджі). Ми поставили перед собою мету проаналізувати рівень ґендерної ідентичності сучасного учня, враховуючи такі чинники формування ґендерної свідомості, як: оточення, виховання, самоактуалізацію особистості. Проведене нами тестування на рівень ґендерної ідентичності та спрямованості на майбутні сімейні стосунки серед учнів старших класів (на нашу думку, це найбільш сприятливий вік для таких досліджень) дало наступні результати (Таблиця 2.1.):

Таблиця 2.1.

Відмінності між ґендерною ідентичністю хлопців та дівчат

Жіноча стать


маскулінні ознаки

фемінні ознаки

андрогінні ознаки

традиційний тип сім’ї



35 %

10 %

партнерський тип сім’ї

10 %

15 %

30 %

Чоловіча стать


маскулінні ознаки

фемінні ознаки

андрогінні ознаки

традиційний тип сім’ї

11,5 %

22 %

11,5 %

партнерський тип сім’ї

11 %

11 %

33 %

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка