Перлини педагогічного досвіду



Сторінка1/3
Дата конвертації05.03.2016
Розмір0.51 Mb.
  1   2   3


Перлини
педагогічного досвіду


Первомайськ

2015











Управління освіти Первомайської міської ради

Міськиий методичний кабінет



Перлини
педагогічного досвіду












Первомайськ

2015


Перлини педагогічного досвіду: Посібник для вчителів початкових класів. – Первомайськ, 2015. – 54 с.
Автори упорядники:

Хрипун М. Г., методист ММК управління освіти

Первомайської міської ради;



Войцеховська Ж. В., заступник директора з НВР

Первомайської ЗОШ І-ІІІ ст. № 5


Матеріали

підготували: Головань Н.С. (Первомайська ЗОШ І-ІІІ ст. № 17), Герасімова Н.В. (НВК «ДНЗ-ЗОШ І ст. № 2), Гаушева Т.В. (Первомайська ЗОШ І-ІІІ ст. № 11), Коваль Л.В. (Первомайська ЗОШ І-ІІІ ст. № 4), Притиковська Л.М. (Первомайська ЗОШ І-ІІІ ст. № 3), Садовська Т.В. (Первомайська ЗОШ І-ІІ ст. № 8), Петрак В.А. (Первомайська ЗОШ І-ІІІ ст. № 9), Станішевська І.О. (Первомайська ЗОШ І-ІІІ ст. № 5), Романова О.О. (Первомайська ЗОШ І-ІІІ ст. № 16), Телешко Л. В. (НВК «ЗОШ І-ІІ ст. № 15-колегіум»), Паршикова О.М. (Первомайська ЗОШ І-ІІІ ст. № 1), Надточій Л.М. (Первомайська ЗОШ І-ІІ ст. № 7)
Відповідальні

за випуск: Остапенко Г. Ф., начальник управління

освіти Первомайської міської ради;



Рябикіна А. В., завідувач методичного

кабінету управління освіти

Первомайської міської ради
Комп'ютерна верстка,

дизайн: А.І. Мойса, А.П.Рябикін


Рекомендовано методичною радою управління освіти Первомайської міської ради, протокол № 3 від 21.05.2015

ЗМІСТ

Передмова ……………………………………………

5

Метод навчальних проектів. С. Т. Шацький ……...

6

Технологія вільної праці. С. Френе. ……………….

9

Дослідницький метод в педагогіці.

В.О. Сухомлинський ……………………………….



13


Методика випереджаючого навчання.

С.М. Лисенкова ………………………………………



16


Колективна співтворчість учителя та учнів.

І.П. Волков ……………………………………………



20


Технологія інтенсифікації навчання на основі схемних і знакових моделей навчального матеріалу. В. Ф. Шаталов ………………………………………...

24


Гуманно-особистісна технологія.

Ш.О. Амоношвілі …………………………………….


27


Диференціація у звичайному класі.

С.П. Логачевська ……………………………………..



30


Метод навчання читання. М.О. Зайцев ……………..

34

Авторська експериментальна школа-комплекс М.П.Гузика ……………………………………………

37


Формування навичок каліграфічного письма у молодших школярів в період навчання грамоти.

О.М. Потапова ………………………………………..


40


Використання ігрових технологій в навчально-виховному процесі. Т.В. Дашковська ……………….

43


Адреси передового педагогічного досвіду вчителів початкових класів Миколаївської області ………….

Картотека перспективного педагогічного досвіду педагогічних працівників Тернопільської області …

Освітянські сайти …………………………………….

46
49



54






































































































Передмова
 Успішне вирішення завдань, поставлених суспільством перед школою, потребує використання педагогами, здобутків передового педагогічного досвіду та досягнень психолого-педагогічної науки. Нові педагогічні знахідки, ідеї стають невід′ємною частиною викладацької діяльності вчителя. І не важливо чий досвід використовується і яким він є - раціоналізаторським, новаторським чи репродуктивним, головне, щоб він сприяв підвищенню якості навчання та виховання дітей.

Відомо, що передовий педагогічний досвід істотно впливає на форми і методи, організаційну структуру педагогічного процесу. Лише педагогічна практика, у ході якої вчитель взаємодіє з учнем, впливаючи на формування його особистості, дає можливість удосконалити (а інколи - змінити) власну систему роботи, методичні прийоми організації навчальної діяльності, забезпечити високу результативність праці.



Сьогодні використання педагогічного досвіду є важливим елементом загальної культури педагога, підґрунтям, на якому зростає його педагогічна майстерність. Саме у процесі педагогічної діяльності досвід осмислюється, збагачується, оновлюється, стає надбанням учителя, школи.

Матеріали, розміщені у даному збірнику, допоможуть вчителям зорієнтуватись у багатстві педагогічного досвіду, обрати для себе найбільш ефективні прийоми та методи роботи з учнями та на їхній основі виробити власний стиль педагогічної діяльності, спрямований на реалізацію сучасних освітніх завдань.



Метод навчальних проектів

Шацький Станіслав Теофілович http://images.myshared.ru/93902/slide_4.jpg

(1878–1934) - видатний педагог, основоположник вітчизняної додаткової освіти.

У своїх працях С. Шацький розвивав проблему раціоналізації процесу навчання, розумного використання кожної хвилини на уроці. На його думку, треба продумувати не лише те, в якій послідовності викладати матеріал, а й те, щоб діти були активні, привчалися до самостійної роботи на уроці, яку він вважав одним із шляхів раціоналізації пізнавальної діяльності учнів.

С. Шацький вивчав послідовність етапів такого дослідження в учнів (постановка питання — гіпотеза — дослідження гіпотези шляхом спостереження, досвіду — результати дослідження у формі запису, малюнка, виготовлення колекції).

Під керівництвом С. Шацького була організована група співробітників-однодумців, які намагалися активно використовувати проектні методи в практиці викладання. Слово «проект» в перекладі означає «кинутий уперед». У сучасному розумінні проект – це намір, який буде здійснено в майбутньому.

Навчальне проектування орієнтоване перш за все на самостійну діяльність учнів – індивідуальну, парну або групову, яку учні виконують впродовж визначеного відрізка часу. Технологія проектування передбачає розв’язання якої-небудь проблеми, яка передбачає, з одного боку, використання різноманітних методів, засобів навчання, а з другого – інтегрування знань, умінь з різних галузей науки, техніки, творчості.

Результати виконання проектів повинні бути «відчутні»: якщо це теоретична проблема, то конкретне її рішення, якщо практична – конкретний результат, готовий до впровадження.

Проектна технологія передбачає використання педагогом сукупності дослідницьких, пошукових, творчих за своєю суттю методів, прийомів, засобів.

Таким чином, суть проектної технології стимулювати інтерес учнів до певних проблем, що передбачають володіння визначеною сумою знань, та через проектну діяльність, яка передбачає розв’язання однієї або цілої низки проблем, показати практичне застосування надбаних знань. Від теорії до практики, гармонійно поєднуючи академічні знання з прагматичними, дотримуючи відповідний їх баланс на кожному етапі навчання.

Під час використання технології вирішується ціла низка різнорівневих дидактичних, виховних і розвивальних завдань: розвиваються пізнавальні навички учнів, формується вміння самостійно конструювати свої знання, вміння орієнтуватися в інформаційному просторі, активно розвивається критичне мислення, сфера комунікації тощо. Результати проектів повинні бути матеріальними, тобто відповідно оформленими – відеофільм, альбом, газета.

С. Шацький розкрив низку закономірностей формування дитячого колективу (самоврядування, чіткий розподіл обов'язків, шефство, громадська думка, формування звичаїв).

На думку Шацького, у вихованні підростаючого покоління особливе місце має належати праці. Він акцентує на її соціально-виховній ролі. Праця школярів — засіб, що дає можливість дитині відчути себе учасником загальної праці. Учений висуває до дитячої праці певні вимоги (її різноманітність, зв'язок з працею дорослих; розумна організація праці, емоційна забарвленість, усвідомлення учнем значущості своєї праці для народу). Всі вищевикладені аспекти вдало вміщені в метод проектів.


Література:

Настільна книга педагога. – Харків: Основа, 2006 р.



Т Технологія вільної праціhttp://www.dnpb.gov.ua/datas/upload/imgs/299209890.bmp

С Селестен Френе

( (1896-1966) – французький

педагог, засновник і лідер

«Міжнародної федерації

прихильників нової школи».

Великий педагог дав

дітям можливість вільно висловлювати свої думки. Діти писали «вільні тексти», писали про що хотіли, коли хотіли і де хотіли. Одним із принципів педагогіки Френе була організація вчителями свого самовираження і самовираження своїх учнів за допомогою сучасних технологій. Це - мистецтво слухати дітей і відповідати їм серйозно, це – організація спільної колективно - розподіленої та суспільно значущої діяльності, це - експериментування та оновлення середовища для виховання інтересу і пробудженню мотивації і дітей, і вчителів.

«Ми б хотіли до нуля скоротити планові кабінетні уроки (магічні роз'яснення в незліченних варіантах, за якими йдуть вправи,«вдовбування» і контроль). Прийоми та допоміжні засоби, розроблені нами на практиці разом з тисячами вчителів, є запорукою збагачення і зростання учнів...» (С. Френе).

Працювати за системою Френе означає зміну своєї ролі: від всезначущій через стимулюючу - до ролі куратора і спостерігача, і далі - до ролі активного направляючого члена групи. Учитель припиняє бути тим, хто вирішує, карає і має на все готові відповіді. Так само, як і учні він починає шукати відповіді на виникаючі питання, щоб бути в змозі дати по ним роз'яснення. Результатом цього може стати урок на тему, яка зацікавила учнів. Такі засоби застосування влади, як позначки і покарання втрачають свою необхідність. Безліч прийомів, використовуваних у групах мінливого складу створює можливість виникнення численних навчальних ситуацій, далеко не всі з яких протікають за участю вчителя. Вчитель перестає бути центральною фігурою, зберігаючи, однак, відповідальність за загальний педагогічний процес. Мова тут йде про індивідуалізоване навчання та оптимального залучення кожного учня. Вчитель продовжує стежити за мотивацією і стимулює зацікавленість. Так само, як і вся група, він з повагою ставиться до зробленої роботи і проведеному дослідженню. Успіх викликає задоволення і взаємне задоволення.

Основні положення і завдання школи Френе

1. Свобода самовираження дитини: дитина за природою своєю нічим не відрізняється від дорослого. І дитинство - це не підготовка до життя, а її важливий етап. Дитина не просто порожня посудина, який слід наповнювати, він вже має певні уявленнями, певним життєвим досвідом.

2. Навчити дитину мислити: допомогти опанувати методом пізнання, критичним ставленням до дійсності. Основною точкою навчання є властива всім дітям допитливість. Завдання вчителя створювати такі проблемні ситуації, при яких учні відчувають потребу щось дізнатися, навчитися.

3. Пізнання нового йде шляхом постійного висунення гіпотез.

4. Помилка не ставиться в провину учня: кожен має право помилятися, це необхідний етап на шляху до знань.

5. Учні самостійно планують свою навчальну роботу - спочатку на один день, потім на тиждень, далі на місяць. Однак потрібно пам'ятати, що свобода вибору - це не синонім анархії. Саме вчитель організує навчальний процес.

6. Створення власних засобів навчання: створення карток (карток самоконтролю). Як засіб навчання використовуються продукти вільної творчості учнів: газети та збірники власних віршів казок, самостійно зняті фільми, складання математичної задачі.

Основними завданнями школи Френе, цільовим орієнтуванням яких є - всебічне виховання, можна назвати наступні:


  • Коло спілкування школярів повинно бути якомога ширше, йому сприяє одна з форм спілкування - листування.

  • Дослідження в навчанні так званого методу «проб і помилок».

  • Встановлення співпраці не тільки вчителі і розумника, але і між учнями.

Концептуальні положення:·

  • Праця на всіх етапах навчання

  • Велика увага шкільному самоврядуванню

  • Використання шкільних матеріалів

Особливості організації школи Френе:

  • Немає домашніх завдань, є постійні завдання.

  • Немає оцінок, але відрізняються особисті пропозиції.

  • Немає помилок - є непорозуміння.

  • Немає програм, є індивідуальне та групове планування.

  • Ні вчителі, але є вчитель організації спільної справи.

  • Педагог анітрохи не виховує, а вирішує загальні проблеми.

  • Класом правлять норми співжиття, прийняті самими дітьми.

Основні принципи системи Френе - суворий облік особливостей вікової психології і різноманітності здібностей і схильностей учнів, ефективні способи стимуляції їх інтелектуальної та емоційної активності, виховання в дусі високих моральних та громадянських ідеалів; будівництво школи, яка буде орієнтована на дитину - члена суспільства; створення середовища, здатного допомогти становленню особистості дитини.

Література:

1. Андрєєв В.І. Педагогіка. Навчальний курс для творчого саморозвитку. 2-е вид. - Казань, 2000. - 600 с.

2. Болдирєв Н.І., Гончаров Н.К., Єсіпов Б.П. та ін Педагогіка. Навч. посібник - М., 1968.

3. Бондаревська Є.В., Кульневич С.В. Педагогіка: особистість у гуманістичних теоріях і системах виховання. Учеб. посібник. - Р-н / Д: Творчий центр «Вчитель», 1999. - 560 с.

4. Гавро С.М., Нікандров Н.Д. Освіта в процесі соціалізації особистості = Вісник УРАО / / Вісник УРАО. - 2008. - № 5. - С. 21-29.

5. Дьюї Д. Психологія і педагогіка мислення.. - М.: «Досконалість»,1997. - 208с.



Дослідницький метод в педагогіцісухомлинський в.jpg

Васи́ль Олекса́ндрович Сухомлинський

(1918-1970) - педагог, публіцист, письменник, поет.



Васи́ль Олекса́ндрович Сухомлинський розробив педагогічну систему, суть якої полягає в застосуванні нових типів уроків та модернізації методів навчання. Найважливішими засобами навчання він вважав слово вчителя, словники, довідники, наочність, технічні засоби. Запропонував ефективну методику навчання мови, яка є актуальною і для сучасної школи.

В центрі його уваги передусім — дитина, особистість, її духовний світ та моральні цінності. Основну увагу педагог приділяв становленню особистості, формуванню громадянських переконань, розвитку індивідуальності в умовах суспільного колективного виховання.

В. А. Сухомлинським був розроблений і успішно реалізований новий дослідницький метод в педагогіці - експеримент, що характеризується єдністю трьох компонентів: цілісності, колективної творчості і тривалості

Цінний внесок вніс В. О. Сухомлинський у теорію навчання. Він приділяє багато уваги розвитку мислення учнів на уроці, вихованню їх творчого ставлення до навчання.



Цінність методики Сухомлинського полягає у пробудженні позитивного ставлення учнів до занять.

Багато місця в його працях займають питання морального виховання. В Павлиській школі була розроблена система морального виховання, заснована на єдності осмислення моральних понять, переживань моральних почуттів, і виробленню у дітей звичок високоморальної поведінки.

Нове слово сказав В. О. Сухомлинський і в області трудового виховання. Ним сформульовані його принципи стосовно сучасної школі:

Єдність трудового виховання і загального розвитку - морального, інтелектуального, естетичного і фізичного. Праця тоді стає виховною силою, коли, збагачуючи інтелектуальне життя, наповнює глибоким змістом розумові, моральні та естетичні інтереси людини.

Розвиток індивідуальності людини в праці. Праця стає джерелом радості і розвитку вихованця, якщо він бачить щось більше в ньому, ніж кошти отримати матеріальні блага, якщо праця служить полем застосування його здібностей. Важливо так організувати трудову діяльність, щоб дитину надихало бажання принести користь суспільству. Важливо прагнути до того, щоб праця увійшла в духовне життя вже в ранньому віці. Дитина переживає від цього почуття гордості, честі, гідності. Природі дитини властиве прагнення до зміни, чергуванню, поєднанню двох-трьох видів трудової діяльності, що мають свої відмінні риси, специфіку операцій, умінь.

Постійність, безперервність праці. Тільки повсякденний, постійна праця збагачує духовне життя людини. Праця дітей повинен мати якомога більше спільного з продуктивною працею дорослих.

Творчий характер праці. Чим значніше, цікавіше задум, тим з більшим інтересом виконується робота.

Наступність змісту трудової діяльності. Все, що робить дитина в молодшому віці, поглиблюється в старших класах. У яких би видах інтелектуальної чи художньої діяльності не виявлялися розумові задатки школяра, його участь у продуктивній праці обов'язково. У праці допускається здорова втома, але аж ніяк не виснаження фізичних і моральних сил дитини.

Єдність праці і різноманіття духовного життя. Треба домагатися того, щоб у колективі ніколи не припинялася багате духовне життя.

Він ставить вимогу, щоб учіння для учнів було радісною працею. Єдиним джерелом вогнику допитливості, жадоби до знань називає радість успіху у праці, а найголовнішим засобом досягнення цього вважав правильне оцінювання учнів. "Оцінка повинна винагороджувати працелюбство, а не карати за лінощі та нерадивість. Але не можна допустити, щоб оцінка балувала учнів, щоб не склалось легковажне ставлення до навчання. Дитина мусить усвідомлювати оцінку як результат розумових зусиль".


Інтернет-джерела:

http://uk.wikipedia.org/wiki/Сухомлинський_Василь_Олександрович

Методика випереджаючого навчанняc:\users\user\desktop\лысенкова с.м\лисенкова с.м\lysenkova-sofija-nikolaevna.jpg

Лисенкова Софія Миколаївна (1924–2012) – педагог-новатор, заслужений учитель школи РРФСР (1981 р.), народний учитель СРСР (1990р.),

автор постулатів методики випереджаючого навчання, які сприяли розвитку педагогіки співробітництва.

Педагогічна система С. М. Лисенкової ґрунтується на розумінні молодшого шкільного віку як важливого етапу формування творчого мислення дитини. Але в пошуках методів розвитку творчого потенціалу слід враховувати особливість психіки, своєрідність пізнавальної та емоційної сфер дітей цього віку. Педагогічна техніка вчителя складається з кількох компонентів.

По-перше, це – організація спостереження.

По-друге, стимулювання творчої уяви у дітей. Софія Миколаївна формулює вимоги щодо організації діяльності: дитині потрібно допомогти зрозуміти побачене, почуте, пережите, а також знайти зв'язки, відношення між явищами, предметами, і тим самим закласти основи творчого мислення.

По-третє, розвиток у дитини потреби у творчості. На занятті треба створити атмосферу престижності творчого процесу. При цьому варто використати притаманну дітям імпульсивність і спрямувати її на творчість: запропонувати придумати загадку, казку, віднайти що-небудь цікаве.

По-четверте, підтримка позитивних емоцій щодо навчання. Завдання педагога полягає в тому, щоб дозволити дитині отримати почуття задоволення від власних досягнень, від власної творчої праці.

По-п'яте, виховання вольових рис характеру дитини, таких як самостійність, сміливість, наполегливість, цілеспрямованість, рішучість, здатність піти на ризик.

Одним з ефективних засобів виховання вольових рис характеру С.М. Лисенкова вважає різноманітні ігри: дидактичні, сюжетно-рольові тощо, і пропонує використовувати їх у навчально-виховному процесі в початковій школі.

С.М. Лисенкова виходить із положення, що будь-який вид діяльності, який пропонується дитині, повинен містити елементи творчості. Для того, щоб здатність до творчого мислення не залишалася тільки в пасивному стані, щоб отримати певні результати, потрібен постійний стимул, двигун, який буде активізувати творчість. На її думку, таким двигуном можуть стати різні заходи позакласної роботи, зокрема гуртки, конкурси, олімпіади, змагання.

На основі зазначених принципів виховання творчої особистості побудовано метод «перспективного випереджаючого навчання», автором якого є С.М. Лисенкова. Вона пропонує почати вивчення складної теми завчасно, бо це, є та перспектива, яка допомагає уникнути відставання, дає повні та міцні знання, залишає час для творчого осмислення й розвитку індивідуальних здібностей у дітей. Основними прийомами, що забезпечують успішність навчання дітей, за системою С.М. Лисенкової, є коментоване управління процесом навчання й опорні схеми.

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка